Іменники
Часто схожі за написанням і звучанням слова вважають синонімами, тобто абсолютно тотожними за значенням. Проте не завжди такі слова є синонімами, а мають кожне свій смисл, нюанс, визначення. Чи потрібно звертати увагу на вибір слів, виразів і висловів, аби уникнути прикрих помилок і правильно передати їх значення? Ось деякі приклади від письменника Бориса Антоненка-Давидовича.
Будiвля, будова, побудова
Iменники «будiвля» й «будова» iнколи бувають синонiмами, що означають тотожнi поняття: «Громадськi будiвлi стояли по той бiк села» (О. Копиленко); «Хитались червонi колони будови» (М. Бажан). У двох цих фразах обидва iменники передають закiнчений наслiдок будiвельного процесу, що вiдповiдає росiйським словам «здание», «строение». Проте iменник «будова» може означати ще й процес будування: «Ми росли на колгоспному полi, на будовах, у трудi i в бою», (П. Дорошко), структуру (будова тiла, будова речення) й конструкцiю (будова машини).
Є ще iменник «побудова», що означає закiнчення процесу. Iнодi його помилково вживають замiсть слова «будова», коли мовиться про структуру: побудова тiла. Цього не слiд допускати.
Вираз i вислiв
Цi слова вважали за абсолютнi синонiми, тому в класичнiй лiтературi бачимо iменник «вираз» у рiзних значеннях: «Почала... солодкими виразами любовi промовляти» (I. Нечуй-Левицький); «Вираз на лицi понуро-урочистий» (П. Кулiш).
У сучаснiй українськiй лiтературнiй мовi цi слова розрiзняються за значенням: там, де мовиться про якусь думку чи мiркування, переданi небагатьма словами, кажуть «вислiв»: «За висловом чиїм» (Росiйсько-український фразеологiчний словник I. Виргана й М. Пилинської), у всiх iнших випадках, зокрема й у математицi, користуються iменником «вираз»: „Ротмiстр i очима i всiм виразом показував, щоб вiн забирався геть» (П. Панч); «вираз a 2 + b = c»
Радимо прочитати:
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.– Київ: Центр учбової літератури, 2020.– 283 с.
