Іван Котляревський біля власної хати. Авт. Oleg Kupriets // https://zno.if.ua/?p=2867
Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх!
Хто ж на поклик його озоветься?
З-поза довгих ста літ чи ви чуєте сміх?
То Іван Котляревський сміється.
Микола Вороний
Ім’я Івана Петровича Котляревського (1769–1838), засновника нової української літератури, пов’язують, у першу чергу, з його поемою «Енеїда» (1798). Це була перша друкована українська книга, написана народною мовою, перша національна поема. Запозичивши сюжет античної поеми Вергілія, Котляревський наповнив цей твір дотепним українським гумором, повір’ями, звичаями, картинами воєнного і мирного життя, описом одягу, страв – усе це надає поемі яскравого національного колориту. «Енеїду» сміливо можна назвати своєрідною енциклопедією українського побуту кінця XVIII–початку XIX століття.
Уже 225 років українці щиро сміються над пригодами Енея, троянця в козацьких шароварах і жупані, «парубка моторного», змушеного покинути сплюндрований ворогами рідний край і шукати нової вітчизни. А в підтексті поеми зашифровано цілий пласт нашої історії. Травестійних «перевдягань» славетного античного Вергілієвого епосу з'явилося в ті часи багато, але тільки українська версія стала архітвором національного письменства.
Письменник пов’язав поемою стару українську мову з новою. Отже «Енеїда» започаткувала нову добу українського письменства, стала національною гордістю народу, принесла світову славу її авторові та сприяла розвитку української літературної мови.
Український письменник Іван Котляревський усе життя провів у Полтаві. Коли йому було 29 років, у 1794, під час служби у війську російської імперії почав писати один із найвідоміших своїх творів. До публікації «Енеїду» поширювали серед української інтелігенції у рукописах.
Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта – в 1809 р., п’ята – в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825–1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника.
Завідувачка кафедри української літератури, кандидатка філологічних наук Полтавського національного педагогічного університету ім. Г.В. Короленка, доцентка Віра Мелешко розповіла, чим особлива «Енеїда» Івана Котляревського. – «Це поема, яка заклала нашу літературну мову. Вона вражає своєю витонченістю у зображенні побуту та звичаїв різних суспільних верств української дійсності».
«Енеїда» описує побут і традиції українців. Вони зображені через пригоди козака Енея та троянців – прообразами козаків-запорожців. Поміщиків і феодалів Іван Котляревський зобразив як богів, які мали усі негативні риси цих верств – хабарництво, інтриганство, зневажливе ставлення до народу. Деякі з них допомагають Енеєві, інші – перешкоджають. Деталізація їхніх взаємин зберегла в літературі опис українських традицій.
Сюжет «Енеїди»
Твір складається з 6-ти частин на відміну від твору Вергілія, в якому їх 12. В оригіналі «Енеїди» Котляревського – античний міф про те, як греки зруйнували Трою та про подорож до Італії Енея, який був троянським царем.
Іван Котляревський взяв за основу цей твір і переклав на українські реалії. Він написав про українське козацтво початку XVIII – кінця XIX століття, яке в ті часи шукало вільних земель, адже Січ було зруйнованою. Боги Вергілія стали прототипами панівної верхівки в «Енеїді» Котляревського.
Не випадково цю поему вважають енциклопедією українського народу, адже вона зафіксувала все.
Побутувало довгий час переконання, що письменник копіював лише полтавську говірку. Звичайно, він орієнтувався, насамперед, на ту мову, з якою зріс, якою користувалися у його родині. Його мати – решетилівська козачка – говорила вдома винятково українською. Але у його мовній палітрі можна віднайти слова, не притаманні Полтавщині.
Іван Котляревський використав у творі й слова, поширені у Чернігівській губернії, теперішній Сумській і Харківській областях тощо.
5 фактів про «Енеїду» Івана Котляревського
1. У творі згадуються українські імена та персонажі фольклору. Наприклад, Івасик Телесик, Котигорошко, Іван Царевич.
2. В «Енеїді» докладно описані українські народні страви, напої, вірування та обряди.
3. Використовується так звана «макаронічна мова». Іван Котляревський змішував слова та вислови з різних мов або переробляв їх на іноземний лад, щоб зімітувати мову чужинців:
Енеус ностер магнус панус
I славний троянорум князь,
Шмигляв по морю як циганус,
Ад те, о рекс! прислав нунк нас."
Народна українська мова в «Енеїді» Івана Котляревського та бурлескний гумор зробили цей твір пам'яткою українського письменства.
4. Перше видання «Енеїди» вийшло без дозволу і відома Івана Котляревського. Зробив це за власні гроші конотопський поміщик Максим Парпура. Через це письменник своєрідно йому помстився і у третьому виданні описав Парпуру у пеклі:
Якусь особу мацапуру
Там шкварили на шашлику,
Гарячу мідь лили за шкуру
І розпинали на бику.
Натуру мав він дуже бридку,
Кривив душею для прибитку,
Чужеє оддавав в печать;
Без сорому, без бога бувши
І восьму заповідь забувши,
Чужим пустився промишлять.
5. У бібліотеці французького полководця й імператора Наполеона Бонапарта був примірник «Енеїди» Івана Котляревського.
Виникнувши на ґрунті реальної української дійсності і життєдайних фольклорних джерел, творчо успадкувавши художні досягнення світової культури, «Енеїда» високо піднесла національну самосвідомість народних мас, їхній гуманізм і патріотизм, одвічні прагнення до справедливості та добра на землі.
Радимо прочитати:
Котляревський І.П. Енеїда: поема / худож. А. Д. Базилевич.– Київ: Дніпро, 1994.– 300 с.
Котляревський І.П. Енеїда: поема, п'єси.– Харків : Фоліо, 2006.– 350 с.
Котляревський І.П. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи / авт. передм. М.Т. Яценко.– Київ: Наукова думка, 1982.– 319 с.
Котляревський І.П. Вибрані твори / авт. передм.: Є.С. Шаблівський, Б.А. Деркач ; худож. А.Д. Базилевич.– Київ: Дніпро, 1976.– 278 с.
