https://24tv.ua/education/ru/antisurzhik-kakie-frazy-ukraincy-tochno-upotrebljajut-nepravilno-24-kanal-ucheba_n2244880
Боротьба за чистоту української мови від калькованих із російської слів і словосполучень триває вже багато років, а натепер отримала для нас особливий сенс. Тому ми прагнемо розмовляти українською правильно, вилучити зі свого лексикону ті слова, що їй непритаманні.
Розмова наша буде про помилки, що так часто трапляються в мові, особливо в письмових текстах, оголошеннях, листах, постах у соцмережах.
Ось, наприклад, мовні конструкції згідно з, відповідно до доволі розповсюджені в офіційно-діловому та науковому стилях. Як наукові дослідження, так і документи важливо оформлювати без помилок, але, на жаль, ці слова дуже часто вживають неправильно.
У російській мові правильно казати: согласно плану, согласно протоколу. Проте українці роблять помилку, коли переносять цю конструкцію у свою мову. Український варіант такого словосполучення обов’язково має прийменник до або з:
- прийменник відповідно ми вживаємо тільки у сполученні з прийменником до, а іменник, що йде за ними, ставимо у родовому відмінку: відповідно до планів, відповідно до наказу, відповідно до контракту;
- прийменник згідно можна вживати тільки з прийменником з, а іменник після нього ставимо в орудному відмінку: згідно з інструкцією, згідно зі словами, згідно з документом.
Завжди, коли є необхідність ужити слово згідно чи відповідно, пригадуйте: вони не можуть існувати в реченні без «своїх» прийменників! А ось «чужі» прийменники їм не підходять: не можна сказати «згідно до» чи «відповідно з».
До речі, прийменникова конструкція «у відповідності з» – калька з російського «в соответствии с». Українській мові вона не властива. Отже, замість «у відповідності з» вживаймо «відповідно до» або «згідно з».
А ось ще одна калька з російської мови, яка доволі часто зустрічається – у першу чергу, що народилася с відомого словосполучення «в первую очередь». Це не українське висловлення, тому його треба уникати, замінюючи на чисто українські варіанти: насамперед, передусім. Така ж історія з калькою перш за все (російський аналог – прежде всего). Це словосполучення також має ознаки кальки, тому замініть його стилістично кращим варіантом найперше.
Також слух та очі українського філолога «ріже» слово «співпадає», котре вживає, мабуть, кожний другий українець. Воно створено штучно з російського слова «совпадает», отже, є калькою, говорячи науковою мовою. Так, префікс со-, який має старослов’янське походження, має український варіант спів- (співробітник, співрозмовник, співчуття тощо). Але підручники з української філології говорить про те, що префікс спів- трапляється переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, які виконуємо разом: співавтор, співвидавець, співдоповідач, співнаймач, співпрацівник, співрозмовник, співучасник, співтворчість, співучасть, співчувати, співпрацювати тощо.
А ще гірше звучить такий мовний витвір, як «співпадіння»! Філолог Олександра Сербенська зазначає, що кальку «співпадіння» можна тлумачити як «спільне з кимось падіння». Правильним, звісно, є слово збіг або збіжність (збіг думок, збіжність ліній).
Отже, в українській мові є такі варіанти замість недолугого «співпадати»:
- збігатися («Думка директора збігається з думкою його підлеглих» – з газети);
- сходитися («Дивувались трохи, що слова проповіді й вчинки батюшчині не зовсім сходяться якось» – Михайло Коцюбинський);
- зійтися («От бачиш, се випадок нещасливий, – він мовив навмання, не знав, що вигад зійдеться з правдою» – Леся Українка).
Така ж історія й з дієсловом «співставляти», що є невдалою калькою з російського сопоставлять. Це слово не має жодних підстав для вживання в українській літературній мові, адже є українські відповідники зіставляти та порівнювати. Іменником у такому випадку буде зіставлення, зіставність.
Ще хочеться сказати про таке словосполучення, як «йде мова», яким рясніють промови й тексти наших
співвітчизників. Якщо у російській мові про щось «идет речь», то це не значить, що наша мова теж кудись іде. У такому разі ми повинні говорити чи писати йдеться (якщо попереднє слово закінчується на приголосний, то вживаємо варіант з чергуванням і-й – ідеться). Також згідно з контекстом можна вжити слово мовиться. У цій статті йдеться про стилістичні помилки. У творі письменника мовиться про дружбу.
Наостанок не можна не згадати ще декілька прикладів русизмів, котрі вживають українці. Наприклад, як правило (калька з російського как правило). Із цього словосполучення часто починаються речення в наукових чи публіцистичних текстах. Цей зворот краще замінити на зазвичай. У такій заміні є й принаймні одна перевага – російський зворот на письмі обов’язково потрібно виокремлювати комами, а українське зазвичай коми не потребує, тому менше шансів зробити помилку.
Ще одна калька – «в якості (когось, чогось)», що утворилося з російської мовної конструкції в качестве (кого-то, чего-то). Часто пишуть (чи говорять): в якості керівника; бути в якості друга; працювати в якості вчителя; використовувати в якості замінника цукру й т. ін. Іменник якість має тільки два основних значення (не враховуючи філософські та шахові терміни): 1. Ступінь вартості, цінності, придатності чого-небудь для його використання за призначенням. 2. Та чи інша характерна ознака, властивість, риса кого-, чого-небудь (За Академічним словником української мови). Отже, така російська мовна конструкція не притаманна українській мові, тому ми повинні використовувати суто національні варіанти: як, за, у ролі або зовсім без прийменників:
використовувати в якості замінника цукру – використовувати як замінник цукру
бути в якості друга – бути за друга
в якості керівника – у ролі керівника
працювати в якості вчителя – працювати вчителем
Останній у цій статті, але не останній, на жаль, у нашій повсякденній мові приклад – це спотворене тлумачення слова вірогідно. Таке слово в українській мові є, це не русизм, але воно має зовсім інше значення, ніж йому надали сучасні українці. Його зазвичай вживають у сенсі російського слова вероятно, мабуть, через схоже звучання. Але це цілком неправильно. Українським аналогом цього російського слова є ймовірно, ймовірний, ймовірність (чи імовірно, якщо попереднє слово закінчується на приголосний). А вірогідно – це те, що не викликає сумніву, тобто достовірно. (За Академічним словником української мови). Тож і говоримо, і пишемо тільки ймовірно, якщо ви маєте на увазі синонім слову можливо.
Чи знайшли ви у своїй мові якісь помилки з вищезгаданих? Таким чином, треба намагатися боротися із суржиком особисто – у своїй мові та мові родичів і друзів, привчати себе вживати справжні українські слова та словосполучення, прибираючи русизми й кальки назавжди.
Ольга Бєльська
за матеріалами з фонду ДОУНБ та інтернет-джерелами
Радимо прочитати
Антисуржик: навч. посібник / О. Сербенська [та ін.]; ред. О. Сербенська.– 3-тє вид., допов. і перероб.– Львів: Апріорі, 2019.– 302 с.
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо.– Київ: Центр учбової літератури, 2020.– 283 с.
Караванський С. Пошук українського слова, або Боротьба за національне «Я».– Київ: ВЦ «Академія», 2001.– 240 с.
Українська ділова і фахова мова: практик. посібник на щодень / за ред. М. Д. Гінзбурга.– 2-ге вид., випр. і доп.– Київ: Фірма «ІНКОС», Центр навч. літератури, 2007.– 672 с.
