Ілюстративне фото // https://pustunchik.ua/ua/online-school
/linguistics/surzhyk-iavysche-neodnoznachne
Суржик – явище не унікальне. Не потрібно думати, що суржик – це проблема лише України. Суміш білоруської та російської мови називається трасянкою, англійської та іспанської – спенглішем. У різні історичні періоди відбувалися процеси за участю польської, угорської, чеської та румунської мов як суперстратних (лат. superstratum – верхній шар, настелене, покладене зверху). Їхні впливи залишилися на рівні регіональних діалектів. На Галичині побутує багато запозичень із польської, на Закарпатті – з угорської, але ніхто ці діалекти не таврує як патологічні, або такі, що з ними слід боротися, а ставлення до суржика саме таке. Мовні впливи – це невпинний процес. Сучасна англійська мова – це сплав англійської та французької, що сформувався після Норманського завоювання Британії в ХІ столітті. Романські мови – це переважно продукт латини та місцевих мов.
А до чого тут мішане зерно? Суржиком здавна українські селяни називали мішанину зерна – жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно з такої мішанки, тобто не першосортне зерно чи борошно, а низької якості. А дослідники українського слова Леся Ставицька та Володимир Труб дали таке визначення суржику. Суржик – це неунормований розмовно-побутовий стиль мови, який виник внаслідок масової контактної українсько-російської двомовності. Суржик виникає в результаті системного проникнення різних мов на фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному рівні. Коли людина відмінює слова однієї мови за правилами іншої, будує речення всупереч моделям рідної мови, вживає слова в нехарактерній для української мови граматичній формі, вона автоматично стає носієм суржику. Микола Вінграновський називав його «українсько-російським огризком». У праці «Як ми говоримо» Борис Антоненко-Давидович дав визначення суржику в українській мові. «Недобре, коли людина, не знаючи гаразд української чи російської мови або тої й тої, плутає обидві ці мови, перемішує їхні слова, відмінює слова однієї мови за граматичними вимогами другої, бере якийсь притаманний саме цій мові вислів і живосилом тягне його в іншу мову, оминаючи традиції класичної літератури й живу народну мову. Так створюється мовний покруч чи, як кажуть у нас, на Україні, суржик».
Замість того, щоб удосконалити знання української та висловлюватися рідною мовою, українці часто переходять на російську або користуються суржиком, який неможливо унормувати та скласти його граматику, оскільки він – безформний. Давньогрецький філософ-матеріаліст Демокріт писав, що «причина помилки – незнання більш правильного».
Наведемо деякі приклади суржику в побутовому мовленні, який потрапляє на сторінки газет і журналів, книжок, радіо та телебачення. Наприклад, в одному з оголошень зафіксовано «Мале підприємство підписує договора з мулярами та штукатурами» замість: «Мале підприємство укладає угоди з мулярами та штукатурами».
Неправильно вживати: «З Наступаючим Новим роком!», правильно: «З прийдешнім Новим роком!» або: «Бажаю щасливого Нового року!». А нижче трохи прикладів найпоширеніших помилок.
неправильно – правильно
в цьому році – цього року;
в ці дні – цими днями;
дуже вибачаюсь, що я вас побеспокоїв – прошу вибачення (вибачте, перепрошую, даруйте), що я вас потурбував;
ведучий спеціаліст – провідний спеціаліст (провідний фахівець);
повезло – пощастило;
їм постійно везло – їм постійно щастило;
навчитися вести себе – навчитися поводитись;
відмічати ювілей – відзначати ювілей;
закон вступив у силу – закон набрав чинності;
дати прес-конференцію – провести прес-конференцію;
справка про стан здоров'я – довідка про стан здоров'я;
невірний діагноз – неправильний діагноз;
больниця – лікарня;
проспівати пісню – заспівати пісню;
він добрий по натурі – він добрий вдачею;
ковйор – килим;
полотенце – рушник;
зеркало – дзеркало, свічадо;
роздівайтесь і проходьте – роздягайтесь і заходьте;
кровать – ліжко;
шерстяне одіяло – вовняна ковдра;
ракушка – мушля;
стакан – склянка;
вилка – виделка;
сільодка – оселедець;
очки – окуляри;
бумага – папір;
вроді – начебто;
свадьба, свайба – весілля;
хресні батьки – хрещені батьки;
строчка – рядок;
пригласила – запросила;
кукла – лялька;
строїти – будувати;
пригати – стрибати;
інтересуваться – цікавитися;
по всіх правилах – за всіма правилами;
по технічним причинам – через технічні причини.
«Простити» – помилково вживається як «застудитися», хоча правильно у значенні вибачити; «лічити» – правильно в значенні «рахувати» та неправильно у значенні «лікувати» і багато інших.
Дуже поширеним елементом суржику є здеформовані слова та словосполучення. Переважно це російські слова, перероблені на український лад. Наприклад, російське слово «принимает» – як «принімає», «получает» – як «получає», «испортился» – як «спортився» (хоча існують українські слова «приймає», «одержує», «отримує», «зіпсувався»).
На Дніпропетровщині «одяг не перуть і прасують, а стірають і гладять, ходять в аптєку чи магазін, а їздять у метрі, маршрутка – ми кудась до конця, бо нада, буває, що туда і не вспівають…».
У художній мові суржик – стилістичний засіб типізації й індивідуалізації персонажів, створення комічного іронічного ефекту, наприклад, у творах Григорія Квітки-Основ’яненка, Михайла Старицького, Остапа Вишні, Степана Олійника, Павла Глазового та інших. Давно вже класичним прикладом суржика стали діалоги персонажів п’єси М. Старицького «За двома зайцями» й однойменного фільму – Голохвастова та Проні Прокопівни.
Іван Дзюба писав: «Суржик – це калічення мови, мовна безпорадність, брак чуття слова, хапання за перший-ліпший сурогат з чужої мови…» Краса, мелодійність, естетична довершеність – притаманна чистій правильній мові. Тож давайте до цього прагнути та збагачувати свою мову автентичними словами!
Протягом всього життя Сковорода удосконалював і переписував свої твори. А видати твір, на його думку, означало б зафіксувати його і позбавити себе можливості подальшого удосконалення. Мова – Божий дар, який можна збагнути серцем, відчути велич та розмаїття слова, тому вона потребує вдосконалення. Давньогрецькому філософу Сократу належать слова: «Заговори, щоб я тебе побачив». Адже саме в розмові людина виявляє свою вихованість, грамотність, відображає свій рівень культури. Мову, яка переповнена суржиком, багатою не назвеш».
Радимо прочитати:
Антисуржик: навч. посібник / О. Сербенська [та ін.]; ред. О. Сербенська.– 3-тє вид., допов. і перероб.– Львів: Апріорі, 2019.– 302 с. : Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити.
Береза Т., Зубрицька І., Зелений Ю. Мова – не калька: словник української мови.– Львів: Anpiopi, 2016. – 664 с.
Єгорова В.С. Культура мовлення сучасної молоді // Дослідження з лексикології і граматики української мови: Зб. наукових праць.– Дніпропетровськ: Літограф, 2010.– Вип. 9.– С. 74–78.
Караванський С. Секрети української мови.– 2-ге вид., розш.– Львів: БаК, 2009.– 344 с.
Радимо переглянути:
Суржик: шо це і шо з ним дєлати? // https://uchoose.info/surzhyk-sho-tse-i-sho-z-nym-dyelaty/
