Холодні зорі вкрили нічне небо,
Прийшла чума голодна в Україну.
Мільйони мертвих, просто не злічити,
Земля свята перетворилася в руїну.
Надія Кишеня
Національний меморіал пам'яті жертв Голодомору в Києві //
https://armyinform.com.ua/2022/11/25/podibnyh-muzeyiv-nemaye-
v-zhodnij-krayini-svitu-nide-vlada-ne-vynyshhuvala-vlasnyj-narod-golodnoyu-smertyu/
В історії бурхливого XX століття Голодомор 1932–1933 років в Україні посідає особливе місце. Він був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але і цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.
Аналіз змісту опублікованих протягом 1929–1933 рр. близько 30-ти постанов совєтського уряду засвідчує факти свідомого створення таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, які призвели до їх відвертого фізичного винищення. Голодомор 1932–1933 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.
У документах зберіглося свідчення про те, як восени 1932 року організовувалися з України так звані «зелені ешелони» для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З України вивозили вже не тільки посівний матеріал, але й навіть квашені огірки, капусту та помідори, залишаючи людей приреченими на голодну смерть.
За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче постачання сіл, переслідувалось і каралось 10 роками ув'язнення або розстрілом будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, які не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система натуральних штрафів, товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівлі сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московської області разом узятих.
Коли дослідники говорять про Голодомор 1932–1933 рр., мається на увазі період із квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору припав на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня...
Найбільше постраждали від голоду тодішні Харківська та Київська області (тепер Полтавська, Сумська, Харківська, Черкаська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиблих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів.
У Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській рівень смертності був вищий у 5–6 разів. У Донбасі – у 3–4 рази. Фактично, голод охопив весь Центр, Південь, Північ і Схід сучасної України. В таких же масштабах голод спостерігався у тих районах Кубані, Північного Кавказу та Поволжя, де жили українці.
Проте, критерієм масштабності трагедії є, очевидно, не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе як своє. Всеосяжність цієї національної катастрофи можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного, хто вважає себе цивілізованою людиною.
Глибокий слід, залишений Голодомором 1932–1933 рр. в історії України, накладається на слід від інших трагедій, що випали на долю українського народу у ХХ столітті. Громадянська війна і голод 1921–1923 років, репресії 1937–1938 років, війна 1941– 1945 рр., німецька окупація і Голокост, голод 1946–1947 рр... Однак, якщо потрібно і взагалі можливо зважити наслідки багаторазових потрясінь, гуманітарні наслідки Голодомору не зрівняються ні з чим.
За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 1932–1933 рр. виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.
За підрахунками французьких демографів, внаслідок голодомору в Україні не народився мільйон дітей. На загальні цифри смертності вплинуло й віддане тоді владою розпорядження РАЦСам не реєструвати смерть дітей віком до одного року. Вчені дійшли висновку, що оскільки у цей період помирали переважно діти та молодь, середня тривалість життя українців у 1933 році становила 7,3 роки у чоловіків і 10,9 років – у жінок. За всю історію людства подібних показників ніде не зафіксовано.
Лише створена завдяки зусиллям української діаспори комісія Конгресу США на чолі з Дж. Мейсом у 1986 р. назвала Голодомор 1932–1933 рр. в Україні геноцидом.
Запроваджено щорічне відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій (остання субота листопада).
28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Голодомор 1932–1933 рр. в Україні», яким визначила трагічні події 30-х років в Україні геноцидом українського народу. Цей закон заклав юридичну базу для широкомасштабного дослідження, правового тлумачення та політичної оцінки злочинів проти людяності, вчинених організацією Голодомору.
Світ, де тоталітаризм у тих чи інших формах продовжує існувати, повинен знати правду про Голодомор, адже ці знання дозволять йому уникнути подібних трагедій у майбутньому.
Рекомендуємо прочитати:
Геноцид української нації 1932–1933/2022: свідчення / Нац. акад. прав. наук України, Міжнар. асоц. дослідників Голодомору-геноциду, Нац. асоц. дослідників Голодомору-геноциду українців, Фундація Укр. Голодомору-геноциду (США); упоряд. О. Стасюк.– 2-ге вид., допов.– Київ; Харків: Право, 2023.– 352 с.
Джонс Ґарет. Ціна правди / упоряд.: Я. Прихода та ін.; пер. з англ.: В. Пасічна та ін.– Київ: Жнець, 2019.– 289 с.– укр., англ. мовами.
Сергійчук В.І. «Голодні, босі і роздіті»... Українські діти в 1932–1933 роках / худож. О. Сергійчук.– Вишгород: Сергійчук М. І., 2020.– 98 с
Українське село першої половини ХХ ст. через призму людської пам'яті: зі збірок спогадів, зібраних Вірою Аннусовою / Музей спротиву Голодомору; упоряд.: В. Аннусова, В. Рибалка.– Дніпро: Літограф, 2022.– 126 с.: мал.
Рекомендуємо переглянути:
