фото. Герб Станіславова, наданий королем Яном Казимиром у 1663 році,
зображений на стіні галереї «Бастіон». Фото авторки
Наша країна багата на фортеці, палаци й інші архітектурні памʼятки, що залишилися з минулих століть. Одна з таких є посеред міста Івано-Франківськ. Щоб більше про неї дізнатися, нам треба зазирнути у минуле, коли місто тільки закладалося.
Із самого початку Станіславів (стара назва Івано-Франківська) будувався як місто-фортеця, з усіх боків оточене захисними стінами. Засновником був граф Андрій Потоцький, який вирішив будувати за останнім словом фортифікації XVII століття, яка вже не передбачала традиційних середньовічних башт, бійниць у стінах, бойового помосту для захисників із внутрішньої сторони. Фортецю зводили у вигляді правильного шестикутника, на краях якого розташували бастіони – зовнішні п’ятикутні укріплення. Спорудили у доволі короткий термін – за 5 місяців. Творцем укріплень був військовий інженер Франсуа Коррассіні з Авіньйону (Франція). У 1662 році місту-фортеці надали магдебурзьке право. Саме цей рік вважається роком заснування Івано-Франківська. За давньоєвропейськими канонами містобудування, головною площею в місті була площа Ринок зі спорудженою на ній ратушею, – не тільки органом самоврядування й окрасою міста, але й сторожовою вежею, найвищим пунктом міста-фортеці. Й донині все це збереглося і прикрашає місто.
Над зміцненням міських фортифікацій у 1734–1750 роках працювали також Станіслав Потоцький (власник міста у 1751–1760 роках, інженер-фортифікатор) і Християн Дальке (полковник королівської артилерії, інженер, швед за національністю). Протягом двох років було укріплено чотири бастіони та обнесено мурами з цегли і природного каменю чотири ескарпи (укіс валу оборонного або рову в оборонній архітектурі). Саме ці фрагменти південнозахідного бастіону збереглися до сучасності. С. Потоцький не обмежився модернізацією вже існуючої оборонної системи. Він намагався суттєво розширити її за рахунок додаткового зовнішнього пасма земляних валів, як це робили на той час фортифікатори всієї Європи. Зберігся план, котрий у деталях відтворює форму майбутніх укріплень, що утворювали багатозубчасту земляну еспланаду.
Перебудовані брами були чудовими зразками не лише фортечного, а й архітектурного мистецтва. На мурах у часи небезпеки встановлювали до 200 гармат. Бойова історія фортеці розпочалася в 1676 році, коли вона витримала облогу багатотисячної турецької армії під керівництвом Ібрагіма-паші.
Після приєднання Галичини до Габсбурзької монархії (з 1804 року Австрійська імперія, з 1867-го Австро-Угорська імперія) у 1772 році Станіславівська фортеця втратила своє оборонне значення. Імператорським указом від 1804 року було знесено мури, засипано фортечні рови, а вали розбирали до 1870-го. По засипаних ровах прокладені вулиці, з каменю і цегли мурів викладено 4 площі, 24 вулиці та побудовано житлові будинки.
Нині від двох із шести бастіонів не залишилося і сліду, ще три простежуються досить чітко. Один бастіон значною мірою зберігся. Його залишки – це цегляний мур у Фортечному провулку Івано-Франківська.
У 2002 році розпочався проєкт реконструкції першого бастіону – його включили до нового проєкту сувенірно-подарункової галереї. У 2012 році реєстрація завершена і на замовлення фортечної галереї, що отримала назву «Бастіон» краєзнавець Іван Бондарев і фотограф, дизайнер, віджей Денис Овчар почали відтворення Станиславівської фортеці кінця XVII – початку XVIII століть. Але вони зіткнувся із тим, що архівні дані майже відсутні.
«З міста, яке пережило зміну кількох держав і політичних устроїв, щоразу вивозили документи. Про місто того часу немає нічого – не збереглося ні начерків, ні ескізів. Тому довелося спиратися на подібність і брати до уваги архітектуру того часу на сусідніх територіях, які були об’єднані з нашою в одну державу. Брав також до уваги історію європейської фортифікації. Наприклад, пропорції фортеці відновив з планів військових споруд 1780-х років на австрійських мапах», – наголосив Денис Овчар. Та все ж вони зробили документальний фільм про історію закладання міста Станиславів та його фортеці.
Нині відвідувачі галереї можуть побачити старі фортечні мури, бережно відреставровані та сховані під скло. «Бастіон» включає в себе кав’ярню, ресторан, галерею сучасного мистецтва «Арт на Мур», магазини кераміки та посуду, одягу в етнічному стилі, ювелірних прикрас тощо.
У галереї відбуваються змінні виставки різних напрямків мистецтва: фотографії, живопису, графіки, скульптури, проводяться літературні читання та презентації книг. Сувенірна галерея «Бастіон» внесена до списку пам’яток архітектури, рекомендованих для відвідування офіційними делегаціями та туристичними групами.
У 2018 році під час ремонтних робіт комунальники випадково виявили ще одну частину Станіславської фортеці – так звану Тисменицьку Браму. Зараз висуваються ідеї з відновлення Станіславської Фортеці.
Радимо прочитати:
Гуркіна Г.О., Сердюк О.В. Замки та фортеці України.– Харків: Торсінг плюс, 2008.– 95 с.: іл.– (Моя Україна).
Малаков Д. Мальовнича Україна = Picturesque Ukraine: альбом / авт. передм. В. Кузьменко; фотозйомка: А. Прибєга та ін.– Київ: Мистецтво, 2019.– 280 с.: фот. кольор.– Укр. та англ. мовами.
Мунін Г.Б., Роглєв Х.Й., Гаца О.О. Визначні пам'ятки Західної України.– Київ: Книга, 2008.– 176 с.– Укр. та англ. мовами.
Україна. 500 куточків, які варто відвідати: путівник.– Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2011.– 415 с.
***
Було-стало: Фортечний провулок та «Бастіон» в Івано-Франківську (ФОТО) / Андрій Менів.– https://pik.net.ua/2023/01/25/bulo-stalo-fortechnyj-provulok-v-ivano-frankivsku-foto/
Станіславівська фортеця, Івано-Франківськ.– https://karpaty.rocks/stanislavivska-fortecya-ivano-frankivsk
Станиславівську фортецю в Івано-Франківську відтворили у 3D-анімації.– https://zaxid.net/stanislavivsku_fortetsyu_v_ivano_frankivsku_vidtvorili_u_3d_ animatsiyi_n1508881
Радимо переглянути:
