Іл. Листівка до Дня Соборності України // https://www.unian.ua/lite/holidays/
den-sobornosti-ukrajini-2022-data-osoblivosti-privitannya-11659828.html
3 січня 1919 р. Українська Національна Рада схвалила постанову про з'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою в Києві.
IV Універсалом Центральної Ради на мирних переговорах в Бересті 9 лютого н. ст. (27 січня ст. с.) 1918 р. з країнами Четверного союзу (Четвірного союзу, Почвірного блоку) – військово-політичного блоку Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Болгарського царства й Османської імперії, що протистояв країнам Антанти в Першій світовій війні, Українська Народна Республіка твердо заявила про соборницьку перспективу своєї державної політики. Українська Держава, що наприкінці квітня 1918 р. змінила УНР у формі Гетьманату, оголосила соборність історично-етнографічних земель офіційним курсом державотворчого поступу.
Соборницька концепція Гетьмана П. Скоропадського ставила за мету і була спрямова на об’єднання в єдиній Українській Державі Бессарабії, Придністров’я, Берестейщини, Гомельщини, Стародубщини, Курщини, Білгородщини, Рильщини, Донщини, Кубані, Криму, Холмщини, Карпатської України, Буковини, Підляшшя, Східної Галичини.
Революція 1918 р. в Австро-Угорщині посилила надії українців Наддністров’я на здобуття права власного самовизначення, а факт існування державності у Великій Україні надавав їм впевненості у неминучості об’єднання нації в єдиній Українській Соборній Самостійній Державі.
6 жовтня 1918 р. на урочистому відкритті Державного Українського університету в Києві представник західноукраїнських земель, член австрійського парламенту Лонгин Цегельський висловив надію на возз'єднання.
18 жовтня 1918 р. у Львові сформувалася Українська Національна Рада (УНРада) на чолі з Євгеном Петрушевичем. 19 жовтня вона проголосила рух на приєднання до Української держави.
1 листопада 1918 р. намісник Галичини та делегація УНРади підписали акт про передачу останній всієї повноти влади. 3 листопада 1918 р. на 10-тисячній українській маніфестації в Чернівцях УНРаді було передано всю повноту влади на Буковині.
Листопадовий чин змобілізував і об’єднав та згармонізував галицьких українців в одну українську державницьку громаду. Проте, перебіг зовнішніх військово-політичних обставин і внутрішньої соціально-політичної ситуації кардинально змінив шлях об’єднавчих тенденцій і намірів усіх суб’єктів тогочасного українського політикуму.
5 листопада УНРада вислала до Київа двох представників (Йосипа Назарука та Миколу Шухевича) щоб встановити контакт із гетьманським урядом і визначитися щодо якнайшвидшого об’єднання західноукраїнських земель з Надніпрянською Україною.
6 листопада 1918 р. Й. Назарука та М. Шухевича прийняв Гетьман Павло Скоропадський. Делегати просили у голови Української Держави допомоги у протистоянні полякам. Але на той час, зважаючи на зміну зовнішньополітичної ситуації навколо України взагалі і Гетьманату зокрема, а також загострення соціально-політичної боротьби всередині країни, офіційний Київ за тих умов не міг дозволити собі легально прийняти Західну Україну в лоно єдиної державності.
13 листопада 1918 р. постали і Директорія, і нова держава – Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Незважаючи на складне становище обох нових національних державних утворень, їхнє керівництво продовжувало справу об’єднання України. Державний Секретаріат ЗУНР виробив проєкт попереднього договору і направив до Директорії. Після обговорення цього проєкту Директорія і делегація ЗУНР 1 грудня 1918 р. підписали Передвступний договір. При цьому ЗУНР зберігала за собою права територіальної автономії.
14 грудня 1918 р. гетьман П. Скоропадський зрікся влади, а вже 19 грудня 1918 р. до Києва урочисто в’їхала Директорія. На історичній арені знов була відновлена Українська Народна Республіка.
3 січня 1919 р. на сесії УНРади у Станіславі було прийнято Ухвалу «Про злуку Західноукраїнської Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою» в «одну, одноцільну, суверенну Народню Республіку», тобто ратифіковано Фастівську угоду від 1 грудня 1918 р. 22 січня 1919 року Директорія УНР своїм універсалом проголосила створення єдиної і незалежної УНР. У той же день в урочистій обстановці про це було оголошено на Софійській площі Києва.
Ось він, текст цього історичного документу.
ІМЕНЕМ УКРАІНСЬКОІ НАРОДНОІ РЕСПУБЛІКИ.
ДИРЕКТОРІЯ ОПОВІЩАЄ НАРОД УКРАІНСЬКІЙ ПРО ВЕЛИКУ ПОДІЮ В ІСТОРІІ ЗЕМЛІ НАШОІ УКРАІНСЬКОІ.
3-ГО СІЧНЯ 1919 РОКУ В М. СТАНІСЛАВОВІ УКРАІНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА ЗАХІДНОІ УКРАІНСЬКОІ НАРОДНОІ РЕСПУБЛІКИ, ЯК ВИРАЗНИК ВОЛІ ВСІХ УКРАІНЦІВ Б. АВСТРІЙСЬКОІ ІМПЕРІІ І ЯК НАЙВИЩИЙ ІХНІЙ ЗАКОНОДАВЧИЙ ЧИННИК, ТОРЖЕСТВЕННО ПРОГОЛОСИЛА ЗЛУКУ ЗАХІДНЬОІ УКРАІНСЬКОІ НАРОДНЬОІ РЕСПУБЛІКИ З НАДНІПРЯНСЬКОЮ УКРАІНСЬКОЮ НАРОДНЬОЮ РЕСПУБЛІКОЮ В ОДНОЦІЛЬНУ СУВЕРЕННУ НАРОДНЮ РЕСПУБЛІКУ.
ВІТАЮЧИ З ВЕЛИКОЮ РАДІСТЮ ЦЕЙ ІСТОРИЧНИЙ КРОК ЗАХІДНИХ БРАТІВ НАШИХ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАІНСЬКОІ НАРОДНЬОІ РЕСПУБЛІКИ УХВАЛИЛА ТУЮ ЗЛУКУ ПРИЙНЯТИ І ЗДІЙСЬНЯТИ НА УМОВАХ, ЯКІ ЗАЗНАЧЕНІ В ПОСТАНОВІ ЗАХІДНЬОІ УКРАІНСЬКОІ НАРОДНЬОІ РЕСПУБЛІКИ ВІД 3-ГО СІЧНЯ 1919 РОКУ.
ОДНИНІ ВО ЕДИНО ЗЛИВАЮТЬСЯ СТОЛІТТЯМ ОДІРВАНІ ОДНА ВІД ОДНОІ ЧАСТИНИ ЕДИНОІ УКРАІНИ — ЗАХІДНО-УКРАІНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА / ГАЛИЧИНА, БУКОВИНА, І УГОРСЬКА УКРАІНА / І НАДДНІПРЯНСЬКА ВЕЛИКА УКРАІНА.
ЗДІЙСНИЛИСЬ ВІКОВІЧНІ МРІІ, ЯКИМИ ЖИЛИ І ЗА ЯКІ УМІРАЛИ КРАЩІ СИНИ УКРАІНИ.
ОДНИНІ Є ЄДИНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАІНСЬКА НАРОДНЯ РЕСПУБЛІКА.
Об'єднавча акція 1919 року залишила глибокий слід в історичній пам'яті українського народу. Згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року в нашій державі щорічно 22 січня відзначається День соборності України.
Радимо прочитати:
Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XІX–XX століття.– 2-ге вид.– Київ: Ґенеза, 2000.– 368 с.
Ковальчук М. Війна з більшовицькою Росією за незалежність. 1917–1920.– Київ, 2007.– 72 с.: іл.– (За незалежність і соборність).
Сергійчук В.І. Українська соборність: відродження українства в 1917–1920 роках.– Київ: Українська Видавнича Спілка, 1999.– 412 с.
Солдатенко В.Ф. Україна: революційна доба й наступні десятиліття: історико-історіогр. есе.– Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2021.– 520 с.– Текст укр., рос.– Бібліогр. в зносках.
