Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів

Освітянам на замітку

Наукові роботи викладачів і студентів

Матеріали за темами:
 
Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн в історії Дніпропетровської академії музики

Рябцева Ірина Михайлівна, кандидат
мистецтвознавства, доцент кафедри
історії та теорії музики Дніпропетровської
академії музики ім. М. Глінки

Мета статті – оприлюднення результатів пошукової й аналітичної роботи з виявлення інформації про перебування композитора й дириґента Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна (1871–1941) (нім. – Guido Hermann Claudius Wilhelm von Samson-Himmelstjerna) в Україні, його плідну діяльність у Києві та Катеринославі (сучасне м. Дніпро) у 1918–1920 рр. Методи представленої наукової розвідки спираються на теоретичні та практичні засади музичного джерелознавства, на принципи історизму та системного порівняльного підходу, що
виступають базовим підґрунтям теорії пізнання. Наукова новизна статті полягає у виявленні, характеристиці й оприлюдненні документу, що засвідчує факт урочистого відкриття консерваторії в Катеринославі 16 лютого 1919 р. на чолі з директором Г. фон Самсон-Гіммельштерном; в обґрунтуванні необхідності повернення в історичну панораму української музичної культури постаті Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна, а також у публічний сучасний виконавський простір Сонати D-dur для фортепіано Г. фон Самсон-Гіммельштерна, що впродовж останнього століття залишалась невідомою музичній спільноті. Здійснення історичної ретроспективи як одного з маркерів регіонального культурно-інформаційного поля, а також часткове висвітлення творчої діяльності музиканта, − стануть у нагоді для заповнення певних прогалин не тільки в регіональній, а й у національній музичній історіографії.
Висновки: проведена джерелознавча розвідка надає підстави для редагування наявних публікацій у базових інформаційних джерелах, інформаційно-довідникових виданнях про історію Дніпропетровської академії музики, що стосуються зазначення точної дати офіційного відкриття консерваторії у м. Катеринославі (нині м. Дніпро), прізвища першого очільника навчального закладу; для підготовки нових публікацій у базових довідниково-інформаційних виданнях про перебування Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна в Україні в період 1918–1920 рр., із зазначенням сфер його діяльності та посад; для включення в концертний і педагогічний репертуар сучасних українських виконавців Сонати D-dur для фортепіано Г. фон Самсон-Гіммельштерна.
Ключові слова: Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн (1871–1941), Катеринославська консерваторія, Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки, Соната D-dur для фортепіано Г. фон Самсон-Гіммельштерна

Ryabtseva Irina,
PhD in Arts, docent of the history and theory of music chair
of Dnipropetrovsk Music Academy named after Mikhail Glinka

Guido von Samson-Himmelshtern in the history of Dnipropetrovsk Academy of Music The aim of the article is to publish the results of research and analytical work to identify information about the stay of composer and conductor Guido von Samson-Himmelstern (1871–1941) in Ukraine, his fruitful work in Kiev and Ekaterinoslav (modern city of the Dnipro) in 1918–1920. The methods of the presented scientific research are based on the theoretical and practical principles of music source studies, on the principles of historicism and a systematic comparative approach, which are the background of the theory of knowledge. The scientific novelty of the article is the discovery, characterization and publication of a document certifying the fact that the grand opening of the conservatory in Ekaterinoslav on February 18, 1919, was led by director G. von SamsonHimmelschtern; in substantiating the need to return to the historical panorama of
Ukrainian musical culture the figure of G. von SamsonHimmelstern; into the public performance space – Sonatas in D major for piano by G. von Samson-Himmelstern, which for the last century remained unknown to the musical community. The implementation of historical retrospective, as one of the markers of the regional cultural and informationfield, as well as partial coverage of the musician's creative activity – will be useful to fill certain gaps not only in regional but also in national music historiography. Conclusions: conducted source research provides grounds for editing existing publications in basic information sources on the history of the Dnepropetrovsk Academy of Music, concerning the exact date of the official opening of the conservatory in Katerynoslav (modern city of the Dnipro), surnames of the first head of the educational institution; for the preparation of new publications in basic reference and information publications on the stay of Guido von Samson-Himmelstern in Ukraine in the period of 1918–1920, indicating the areas of his activity and positions; to be included in the concert and pedagogical repertoire of contemporary performers of Sonata in D major for piano by G. von Samson-Himmelstern.The key words: Guido von Samson-Himmelstern (1871–1941), Ekaterinoslav Conservatory, Dnipropetrovsk Academy of Music named after M. Glinka, Sonata in D major for piano by G. von SamsonHimmelstern.
Постановка проблеми. Питання про діяльність Катеринославської консерваторії в 1919–1923 роках до сьогодні залишається одним із найменш досліджених у сучасній музичній україністиці. Відкритим є питання про достовірну дату відкриття вищого фахового навчального закладу, невідоме ім’я першого директора консерваторії. Документ, що вперше подається до уваги громадськості, надає відповіді на ці питання. Крім того, варто не тільки публічно оприлюднити архівний документ, в якому зазначено прізвище першого директора Катеринославської консерваторії, а й здійснити спробу зрозуміти його особистість – і як людини, і як музиканта. Дослідження означеного кола питань спирається на принцип історизму та системного порівняльного підходу, що виступають базовим підґрунтям теорії пізнання. Адже, відповідно до теоретичних і практичних засад музичного джерелознавства, чітко сформульованих Л.П. Корній, поняття «джерело музичної культури» концентрує в собі певне інформаційне поле і виступає як «продукт музичної та іншої творчої людської діяльності, що є носієм інформації про історію музичної культури» [5, 89]. Те ж саме підкреслював і Г. Адлер: «Усе, що може прислужитися до висвітлення музично-історичного процесу, можна вважати джерелом історії музики» [20, 55; Цит. за 5, 88]. Важливий наратив про необхідність багаторівневого аналізу кожного архівного документу постулює також і М.Д. Копиця: «Історичний, культурно-подієвий факт – відбиток епохи, історичної ситуації, музичної, біографічної, іншої життєвої події. Це особливого роду категорія, де актуалізуються минулі реальні ситуації взаємодії суб’єкту (індивіду суспільства) з об’єктом (світом). Факт не повинен існувати в науці без його пояснення, адже перехід від вивчення одиничних фактів до подальших узагальнень виходить на рівень потрібного системного знання» [4, 13].
Актуальність представленої розвідки зумовлена потребою наукової систематизації фактів не лише регіонального, а й загальнонаціонального значення, здійснення історичної ретроспективи як фактору формування регіонального культурно-інформаційного поля, необхідністю осмислення певних прогалин в національній музичній історіографії, висвітлення творчої та суспільно-громадської діяльності музикантів в Україні періоду УНР 1918–1920 років.
Огляд використаних джерел і літератури. Проведене дослідження архівного документу «Акт відкриття консерваторії» в Катеринославі, в якому, серед іншого, зазначено прізвище першого директора консерваторії – Г.О. фон Самсон-Гіммельштерна, ґрунтується на аналізі корпусу публічних матеріалів довідниково-інформаційних видань і наукових досліджень за двома напрямках. По-перше, наявної публічної інформації безпосередньо про особу Г.О. фон Самсон-Гіммельштерна. По-друге, на матеріалах наукових досліджень і інформаційно-довідникових джерел про діяльність Катеринославської консерваторії як одного з етапів в історичній панорамі сучасної Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки. До першої групи публічних видань, що подають інформацію про Г.О. фон Самсон- Гіммельштерна, включені: «Музичний словник» Гуго Рімана [22], довідник Клауса-Пітера Коха «Німецькі музиканти в Естонії, включно з Північною Лівонією» [21], стаття в Каталонській Вікіпедії з посиланням на «Енциклопедію меча» [14], стаття «Гвидо Оскарович фон Самсон-Гиммельшерна» [15]; стаття про рід фон Самсон-Гіммельштерна з посиланням на Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона [16]. В загальнодоступній мережі розміщена також фотографія Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна. На користь підтвердження факту перебування Г. фон Самсон-Гіммельштерна в Україні постав не тільки знайдений «Акт про відкриття Консерваторії» в Катеринославі, а й повідомлення про «Духовний концерт», розміщене в рубриці оголошень щоденної безпартійної газети «Відродження» від 27 (14) вересня 1918 р. [2].
До другої групи оприлюднених на даний час матеріалів, що засвідчують функціонування Катеринославської консерваторії, відносимо відповідну статтю А. Поставної в Українській музичній енциклопедії [10], історичну довідку зі статті про Дніпропетровську академію музики ім. М. Глінки [1], інформацію про Катеринославську консерваторію, що подана в підручнику Л. Корній, Б. Сюти «Історія української музичної культури» для студентів вищих навчальних закладів (2011) [6, 471−475]. А також наукові дослідження Т. Мартинюк [7], В. Мітлицької [9], С. Щітової [18] й авторки даної статті І. Рябцевої [11; 12].
У пострадянських умовах кожна із цих науковців опрацювала та оприлюднила велику кількість документальних архівних матеріалів, що засвідчують плідну професійну діяльність Катеринославського відділення ІРМТ. Саме цей фактор, за спільною думкою названих науковців, виявився важливою передумовою та фаховим підґрунтям для відкриття вищого
навчального закладу − Катеринославської консерваторії. Але, на жаль, документального підтвердження факту офіційного відкриття консерваторії в Катеринославі до сьогодні знайдено не було.
Метою статті є оприлюднення результатів пошукової й аналітичної роботи з архівним документом «Акт открытия Консерватории. Екатеринослав. 16 февраля 1919 г.» (назву подано мовою оригіналу – І.Р.); інформації про перебування композитора й дириґента Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна (1871–1941) в Україні, його діяльність у період 1918–1920 рр. у Києві та Катеринославі (нині м. Дніпро), а також презентації його Сонати D-dur для фортепіано, виданої 1910 року [17].
Об’єктом дослідження є діяльність фахового музичного навчального закладу в історичному культурному центрі України, обласному центрі Дніпропетровщини – місті Дніпрі (до 1926 р. м. Катеринослав) у період Української Держави Павла Скоропадського (квітень-грудень 1918 р.) і Української Народної Республіки періоду Директорії (грудень 1918 р. – березень 1921 р.
Предметом наукової розвідки виступає архівний документ, що підтверджує відкриття Консерваторії в Катеринославі 16 лютого 1919 року, директором якої був призначений композитор і дириґент Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн; а також корпус публічних матеріалів, які подають інформацію про життя й сфери діяльності Г. фон Самсон-Гіммельштерна та єдиний відомий сьогодні його твір – Сонату D-dur для фортепіано. На даний час клавір Сонати розміщений на платформі Міжнародного вікіпроекту бібліотеки музичних партитур International Music Score Library Project (IMSLP), що існує від 2006 року в відкритому доступі, без обмежень авторського права. IMSLP – це міжнародна електронна нотна бібліотека, у фондах якої зберігаються твори, що перейшли в суспільне надбання.

Друкована копія клавіру знаходиться в США, Великій Британії, ЄС як загальне надбання світової музичної культури у відкритому доступі, без обмежень авторського права [17].
Виклад основного матеріалу. Різноманітні аспекти вивчення процесу становлення та розвитку фахової музичної освіти в Україні об’єднує наскрізна естетична парадигма – єдність загальнолюдських цінностей і сутність національного. За радянських часів схема історичного процесу трактувалась винятково в параметрах теорії класової боротьби, що по суті була ідеологічною доктриною, та передбачала тенденційний відбір фактографічного матеріалу, його часткове використання, а часом і повне замовчування. Саме тому від перших років української незалежності гостро постало питання дослідження процесу розвитку музичного професіоналізму в усіх регіонах України. «Сьогодні постає нагальна проблема якісно нового осмислення діалогу з минулим», − зазначала М. Копиця [3, 9].
Визнаючи об’єктивним факт про те, що «загальна картина розвитку музичної культури протягом минулого століття складалася важко в силу розчленованості її на шматки, нерозкритості «білих плям», однобокістю трактування подій, фактів і представляється на сучасному етапі збідненою» [3, 7], вона усвідомлювала необхідність актуалізації регіональних досліджень, підтримувала науковців молодшого покоління, переконливо вважала пріоритетним завданням національного історичного музикознавства необхідність «відтворити минуле в єдності всіх компонентів творчого процесу» [3, 13]
Фаховий інтерес до вивчення процесу розвитку музичної культури, формування та становлення засад музичного професіоналізму в південно-східному регіоні Наддніпрянської України, центром якого було та залишається місто Дніпро (до 1926 р. – м. Катеринослав) і безпосередньо увага до висвітлення діяльності Катеринославського відділення ІРМТ з’явились в першому десятилітті ХХІ ст. і представлені дослідженнями українських музикознавців – Т. Мартинюк [7], В. Мітлицької [9], С. Щітової [18] та авторки даної статті І. Рябцевої [12]. У пострадянських умовах вони здійснили важливу роль для опрацювання й оприлюднення великої кількості документального архівного матеріалу про діяльність Катеринославського відділення ІРМТ, яким оперує сучасна музична україністика.
Різнобічна плідна діяльність популярного в регіоні фахового навчального закладу впродовж двадцяти років (1898–1918), за переконанням всіх зазначених науковців, цілком закономірно постала підґрунтям для відкриття на його базі вищого навчального закладу. Але відсутність офіційних документів про відкриття консерваторії в Катеринославі залишала це питання без однозначної остаточної відповіді. І все ж таки, масив знайдених і оприлюднених матеріалів про діяльність Катеринославської консерваторії, а саме – обговорення на шпальтах місцевої губернської преси в 1918 р. питання про необхідність відкриття консерваторії [11, 84–89], ряду афіш концертів викладачів і студентів у період 1919–1921 років із позначенням «Катеринославська Консерваторія» (11, 96–97; 239); матеріалів із особових справ викладачів консерваторії [11, 92–96]; протоколу загальних зборів викладачів і студентів Катеринославського вищого Музичного технікуму від 24 липня 1922 р. про статус навчального закладу та звітно-статистичних матеріалів Катеринославського Музичного технікуму за період 1919–1923 р.р., що зберігаються в ЦДАВОВ України [11, 89–91; 109–111], – переконливо засвідчували факт реального функціонування «загубленої» в шухлядах радянського історичного музикознавства Катеринославської консерваторії.
Публічні обговорення питання про репресовану Катеринославську консерваторію в колі вітчизняних науковців та низка публікацій про різні аспекти її функціонування, попри відсутність документального підтвердження дати відкриття закладу та її керівника, все ж, було прийнято до уваги та надало обґрунтовані підстави зазначати в усіх українських енциклопедичних, довідникових і навчальних виданнях інформацію про цей заклад як реальний історичний факт. Перелік і характеристика цих публікацій не входить до завдань даної статті. Адже, в кожній із них відсутні дві надзвичайно важливі позиції – дата відкриття Катеринославської консерваторії та прізвище першого директора навчального закладу. Відповіді на ці питання надає документ, що представляється до уваги всіх зацікавлених осіб вперше.
Документ представляє собою складений із двох аркушів буклет розміром 12,5 см х 20 см із текстом на першій титульній, на другій і третій внутрішніх сторінках. На першій титульній сторінці великими літерами по центру зазначено:
«АКТ ОТКРЫТІЯ КОНСЕРВАТОРІИ» (мовний правопис тексту документу тут і далі збережено за оригіналом – І.Р.). Ліворуч у самому верхньому рядку позначено назву товариства «Екатеринославское МУЗЫКАЛЬНОЕ О-во». Праворуч у найнижчих трьох рядках у стовпчик зазначена дата «Воскресенье / 16 февраля 1919 г. / Екатеринославъ». На другій сторінці буклету зазначена програма урочистого заходу: ПРОГРАММА
1. Докладъ Предсѣдателя Общества.
2. Пріемъ делегаціи и привѣтствіи.
3. Концертное отдѣленіе:
а) Самсонъ-Гимельштерна, Женский хоръ «ТУЧКИ» с акк. рояля, арфы и клар.
Исп. хоръ консерваторіи под упр. автора.
б). Чайковский, Квартетъ № 1. D-dur
a) Moderato e simplice
b) Andante cantabile
c) Sherzo. Allegro non tanto
d) Finale. Allegro giusto/ Исп. квартет консерваторіи: А. Ямпольский, В.
Янковский, Л. Цейтлин, Я. Застрабскій
с) Рахманиновъ. Фантазія для 2-хъ роялей
а) Баркаролла
б) И ночь, и любовь
с) Слезы
d) Свѣтлый праздникъ / Исп. М. Гейманъ и Г. Петровъ
d) Глазуновъ. Торжественная увертюра. Исп. симф. орк.
консерваторіипод упр. Л. Цейтлина

І нарешті, на третій сторінці зазначені прізвища членів комісії з організації урочистого заходу, а саме:
Комиссия по устройству акта:
Предсѣдатель правления Л.М. Фортунато
Директор Консерватории Г.О. Самсонъ-Гиммельштерна
Члены Правления М.А. Макаревская, С.Г. Дукельскій, Б.Е. Пескинъ, Б.В. Цисинъ
Членъ ревиз. ком. А.М. Цейтлинъ
Члены Худ. Совѣта Г.Н. Петровъ, Л. Цейтлин, А. Ямпольскій.
Таким чином представлений документ надає вичерпні відповіді на важливі питання, що до сьогодні залишались відкритими. Тож достеменно й однозначно називаємо ім’я першого директора Катеринославської консерваторії – Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельштерн і дату урочистого відкриття вищого навчального закладу – 16 лютого 1919 року (дата відповідає новому літочисленню, оскільки григоріанський календар (новий стиль) запроваджений 14 лютого 1918 р.). Привертає увагу програма концерту, в якій представлені твори не тільки найпопулярніших російських композиторів – П. Чайковського, С. Рахманінова, О. Глазунова, але і хор Самсон-Гіммельштерна. Варто зауважити, що виконавцями зазначені найбільш відомі в Катеринославі музиканти. Це добре знаний блискучий струнний квартет у складі: А. Ямпольський (1 скрипка), В. Янковський (2 скрипка), Л. Цейтлін (альт), Я. Застрабський (віолончель). Майже кожен із цих музикантів –яскрава непересічна особистість, про що доводить їхня виконавська біографія в подальші
десятиліття. У виконанні не менш відомих катеринославських піаністів М. Гейман і Г.

Петрова прозвучала, певно, фантазія для двох роялів на теми романсів С. Рахманінова (авторами могли бути самі виконавці – І.Р.). Представлені в програмі концерту й студентські колективи – жіночий хор під орудою директора консерваторії з виконанням його твору (нажаль, твір сьогодні невідомий) і симфонічний оркестр, який виконав «Урочисту увертюру» О. Глазунова під керівництвом дириґента Л. Цейтліна. Наступним етапом наукового пошуку постало усвідомлення необхідності знайти відповіді на питання про особу Г. фон Самсон-
Гіммельштерна та зрозуміти, яким чином складалися події, що привели його в українське місто Катеринослав і до того ж, на посаду директора консерваторії. На першу частину запитання відповідь була знайдена на сторінках ряду німецькомовних публічних довідникових видань: у Музичному словнику Гуго Рімана [22], у Довіднику Клауса Пітера Коха «Німецькі музиканти в Естонії, включно з Північною Лівонією» [21], а також у загальнодоступних публічних матеріалах: стаття в Каталонській Вікіпедії з посиланням на «Енциклопедію меча» [14], стаття «Гвидо Оскарович фон Самсон-Гиммельшерна [15], Енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона [16]. В загальнодоступній мережі розміщена також фотографія Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна. Користуючись зазначеними джерелами, узагальнюємо основні відомості.
Фото. Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельштерн, студент Юр’євського (Дерптського) університету, 1891–1892 Гвідо Оскарович фон Самсон-Гіммельштерн (нім. Guido Hermann Claudius Wilhelm von Samson-Himmelstjerna; 27 лютого (11 березня) 1871, Рауге, нині волость Риуге, Естонія − 2 березня 1941, Стамбул) – представник прадавнього аристократичного роду балтійських німців, відомого ще від кінця ХVІ ст. 1 . У період перебування Ліфляндії в складі Російської імперії (це одна з трьох балтійських губерній, створених за наказом Петра І в 1713 р. під час Північної війни, що раніше були на території Шведської Лівонії – І.Р.), рід Самсон фон Гіммельштерна було включено у дворянський ліфляндський матрикул [12] 2. Упродовж ХVІІІ–ХІХ ст. представники роду фон Самсон-Гіммельштерна посідали відповідальні посади в Російській імперії.
За родинними традиціями, він отримав різнобічну ґрунтовну освіту. Навчався в університеті в м. Тюбінгені, відомому як один із найдавніших німецьких університетів (рік заснування 1477). Потім вивчав економіку у Дерптському університеті 3 , ректором якого свого часу був дід майбутнього композитора − Гвідо Карлович фон Самсон-Гіммельшерн (1809–1868) − доктор медицини (1834), ординарний професор, декан медичного факультету (1855–1859), ректор (1865–1868) [16].
Можна припустити, що батьки композитора турботливо опікувалися вихованням сина, названого на честь діда. Певно, з дитинства він, окрім іншого, займався грою на фортепіано, адже це була стала традиція в інтелігентних німецьких родинах у другій половині ХІХ ст. Напевно, що й у студентські роки не полишав занять із приватними викладачами. Можливо, вивчав теорію музики, поліфонію, не виключено, що й композицію.
Було би дуже важливим віднайти цю інформацію саме тому, що роль викладачів надзвичайно важлива для формування світогляду й естетичних пріоритетів творчої особистості, його фахових вподобань, а головне, − свідомого вибору мистецької сфери діяльності як основної. Адже, певно не випадково, по закінченні курсу з економіки Дерптського університету, Гвідо Оскарович вирішив присвятити себе саме музиці.
У 1893 році, у віці двадцяти двох років, він стає студентом Санкт-Петербурзької консерваторії. Цей факт зафіксований в усіх довідникових джерелах про нього [14; 15]. А, як відомо, для вступу до столичної консерваторії потрібно було вже мати певний рівень професійної підготовки, що й надало підстави висловити припущення про його серйозні заняття музикою ще до початку занять у столиці.
Навчання в Санкт-Петербурзькій консерваторії тривало для Г. фон Самсон-Гіммельштерна лише три роки з 1893 до 1896. За інформацією каталонської Вікіпедії, він був відмінником Петербурзької консерваторії, проте, «завершив навчання в Німеччині» (на жаль, без зазначення закладу). Відомостей про його викладачів у Петербурзькій консерваторії до сьогодні ще не знайдено. Проте, варто враховувати, що серед найзнаковіших постатей столичної російської консерваторії в той час був молодий, але вже добре знаний в Європі, особливо в Німеччині, композитор і диригент О.К. Глазунов. Його Перша симфонія ще в 1884 р. прозвучала в німецькому м. Веймарі та була високо оцінена Ф. Лістом.
Від початку 90-х років ХІХ ст. разом із М.А. Римським-Корсаковим О.К. Глазунов входив до складу художньої ради Бєляївського гуртка в Санкт-Петербурзі, очолював керівництво Російськими симфонічними концертами, музичним видавництвом, що було засновано М.П. Бєляєвим. Саме в ті роки в програмах столичних симфонічних концертів прозвучали прем’єри його кращих симфоній − № 4 (1893), № 5 (1895), № 6 (1896).
Аргументом на користь припущення про навчання Г.О. фон Самсон-Гіммельштерна в класі О.К. Глазунова, певною мірою, може бути й той факт, що для програми концерту 16 лютого 1919 р., присвяченого відкриттю консерваторії в м. Катеринославі, була обрана саме
«Урочиста увертюра» D-dur, op. 73 О. Глазунова. Створена в 1900 р. із присвятою артистам оркестру, «Урочиста увертюра» яскраво презентує характерні риси стилістики провідного петербурзького композитора-симфоніста: підкреслену рельєфність монументальних образів  у співставленні з просвітленою лірикою, відсутність конфліктності, оптимістично- випромінюючі кульмінації, абсолютну довершеність форми, гармонічну насиченість, рельєфну оркестровку з рівновагою звучання всіх оркестрових груп. Виконання цього твору студентським оркестром може свідчити про достатньо високий рівень професійної майстерності колективу.
Важливим аргументом на підтвердження версії про навчання Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна в класі провідного петербурзького композитора-симфоніста кінця ХІХ століття виявляється спорідненість єдиного збереженого до сьогодні твору – Сонати D-dur для фортепіано 4 із принципами, притаманними творчості О. Глазунова. Зрозуміло, що це твір зовсім іншого жанру, проте, трактування фортепіанної сонати багато в чому відповідає принципам, притаманним симфонічним циклам О. Глазунова. Адже, за величним характером звучання масштабних кульмінацій, прийомами різноманітних фактурних регістрових співставлень, рояль в Сонаті Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна наближений до звучання оркестру. Не менш показовими є і принципи драматургії циклу, і характерний тип образно-тематичного контрасту монументальних і ліричних тем, відсутність конфліктності, підкреслена «оркестрова» масштабність «туттійних» кульмінацій, довершеність прийомів інтонаційно-тематичного розвитку. Соната представляє цикл із типовим для класичної жанрової моделі трактуванням частин і відповідним тональним планом циклу: І ч. – D-dur, сонатна форма з кодою; ІІ ч. – A-dur, повільна частина циклу, варіації на ліричну вальсову тему; ІІІ ч. – g-moll, скерцо, складна тричастинна форма з тріо; ІV ч. – D-dur, сонатна форма з кодою. В першій частині – Allegro maestoso – енергійна, рішуча, маршова ре-мажорна тема головної партії та наспівна лірична ля-мажорна тема побічної представлені за принципом взаємодоповнюючого контрасту, сприймаються, як дві грані єдиного образу.
У розробці кожна з тем набуває ладо-гармонічного й інтонаційного розвитку, провідний принцип – мотивне вичленення та секвентний розвиток окремих інтонаційних елементів кожної з тем. Реприза встановлює тональний баланс між темами при збереженні початкового образного співставлення. А кода – Grandioso – стверджує панування урочистої піднесеності, задекларованої ще в експозиційному проведенні головної партії. Повільна друга частина – Thema mit Variationen: Lento – позначена винятковою шляхетністю та ліризмом. Основна вальсова тема набуває розвитку в чотирьох варіаціях і несподівано набуває принципово нового характеру в коді – Adagiо. Перша та третя – варіації класичного типу, так звані суворі варіації, зі збереженням мелодії та гармонічного плану теми; друга та четверта – наближені до вільних (характерних) варіацій з ефектними віртуозними та фактурними прийомами, що притаманні романтичній традиції. Суворий хоральний виклад основної теми в коді сприймається, немов «погляд у глибину століть», або як «романтичне питання»... Третя частина циклу – Scherzino. Presto – Presto meno assai– Più mosso – Trio (meno mosso) – Presto – Presto meno assai – Più mosso – представляє традиційне скерцо в складній тричастинній формі. Грайлива та безупинно рухлива основна тема скерцо викладена як канонічна секвенція та представляє безкінечний канон. Контрастне тріо в тональності паралельного мажору являє новий матеріал із підкреслено гармонійною фактурою викладу, тим самим виявляючи тональний і фактурний контраст. Четверта частина – Finale. Allegromolto vivace – Poco meno mosso – Tempo I – образно і тематично споріднена з першою частиною сонати, реалізуючи принцип арочності циклу. Провідного значення набуває тема головної партії, споріднена з темою головної партії першої частини тонально та образно-емоційно. Побічна партія доповнює образну сферу стриманою лірикою, що знаходить втілення у виразних наспівно-декламаційних інтонаціях. Завершується фінал урочистою монументальною кодою, що переконливо стверджує ідею непохитності краси та довершеності.
Вбачається цілком логічною пропозиція про включення цієї сонати в педагогічний і концертний репертуар піаністів 5 . Адже виконання твору представляє можливість ефектної презентації володіння прийомами різних видів виконавської майстерності. Не можна не висловити також і побажання про включення Сонати D-dur для фортепіано Г. фон Самсон-Гіммельштерна до однієї з програм щорічного міжнародного фестивалю «Музика без меж», що проводиться в Дніпропетровській академії музики ім. М. Глінки від 2006 року під головуванням ректора академії, заслуженого діяча мистецтв України, професора Ю.М. Новікова впродовж останніх п’ятнадцяти років і вже має визнання серед музикантів у багатьох країнах світу. Можливо, це будуть фестивальні концерти, присвячені ювілею 125- річчя навчального закладу, що неодмінно буде відзначатися в лютому 2024 року.
Зразкова логіка циклу та музичної форми кожної частини сонати, досконалість прийомів інтонаційно-тематичного, поліфонічного, ладогармонійного розвитку тематичного матеріалу дозволяють також висловити пропозицію про включення цього твору не тільки до концертного репертуару піаністів, а й до навчальних тем в курсі аналізу музичних творів.
Адже в циклі представлені характерні моделі сонатної форми, варіацій, тричастинної форми, а також і найбільш типові для класичної та романтичної традиції прийоми розвитку інтонаційно-тематичного матеріалу.
Продовження пошуків інформації про долю Г. фон Самсон-Гіммельштерна потребувало відповіді на питання про обставини, що привели його до українського міста Катеринослава у 1919 році. Для цього аналізуємо стислий перелік важливих подій у наступні двадцять п’ять років його життя від 1896 р. до 1921 р., основні сфери його діяльності, подані в загальнодоступних публічних виданнях. Порівняємо наведену інформацію в російській і каталонській Вікіпедіях. Так, російська Вікіпедія повідомляє: «У 1896–1902 рр. працював у Південній Африці (Йоханнесбург, Пітермаріцбург, Капстадт).
Потім влаштувався у Ризі, очолював німецьке співоче товариство «Джерело» (нім. Quelle); з 1904 р. директор Ризького училища Імператорського Російського музичного товариства. Найбільш відомий як керівник літнього курортного оркестру в Единбурзі (нині Дзінтарі) у 1911–1914 роках. З початком Першої світової війни вирушив до Дерпта, потім до Петрограда (1916) і Москви (1917), звідки після революції через Севастополь утік до
Туреччини. Влаштувавшись у 1921 р. у Стамбулі, виступав як дириґент і вів педагогічну роботу» [15].
За матеріалами каталонської енциклопедії: «Відмінник Санкт-Петербурзької консерваторії завершив навчання в Німеччині, оселившись у 1903 році в Ризі, де заснував Філармонію латвійської столиці. З 1904 року керував музичною секцією Імператорського Російського товариства. Він є автором творів для фортепіано соло, пісень, творів для оркестру та різних хорів» [14].
Тож бачимо, що принципових відмінностей у двох виданнях практично немає, якщо не звернути увагу на зазначення в каталонській Вікіпедії жанрової панорами його творчості.
Тож порівняння інформації двох видань свідчить про їхній взаємодоповнюючий характер. На підставі наявної публічної інформації робимо висновок про те, що впродовж трохи більше десяти років Г.О. фон Самсон-Гіммельштерн перебував у балтійському губернському адміністративному центрі, очолював Ризьке відділення ІРМТ, був директором музичного училища; в той час активно виступав як суспільно-громадський діяч, хоровий дириґент, дириґент оркестру, викладач. А з початком Першої світової війни виїхав спочатку до рідного Дерпта, згодом до Петрограда (1916), а невдовзі − до Москви (1917). Останні двадцять років (1921–1941) він перебував у Туреччині, де продовжував займатися професійною діяльністю.
Не можна не звернути увагу на те, що життєві події Г. фон Самсон-Гіммельштерна періоду 1918−1921 років в обох виданнях залишаються поза зоною коментування. Проте, знайдені документи засвідчують, що в цей період він перебував в Україні. Підтвердженням нашої версії виступає не тільки «Акт відкриття консерваторії» в Катеринославі, де Г.О. фон Самсон-Гіммельштерн зазначений директором консерваторії, а ще й оголошення про концерт у Києві 14 вересня 1918 р., в якому фігурує його ім’я як дириґента. Так, щоденна безпартійна демократична газета «Відродження» від 27 (14) вересня 1918 р. подає оголошення про ДУХОВНИЙ КОНЦЕРТ, що відбудеться 27 (14) вересня в Євангелічній лютеранській церкві (Лютеранська вул., ч. 22). Зазначені прізвища музикантів, серед яких і дириґент Г. Самсон-Гіммельштерн: «Духовний концерт. В п’ятницю 27 вересня в Євангелічній лютеранській церкві (Лютеранська вул., ч. 22) відбудеться духовний концерт.
Участь приймуть професори Київської консерваторії: Маргарита Тойман-Шетохіна (арфа), фон Мулерт (віолончель), артистка української опери Литвиненко-Вольгемут, оперний баритон Філімонов, органіст Ульке. Дириґент Самсон-Гіммельштерн. Вхід вільний для всіх» [2]
Зазначене повідомлення надає підстави зробити не тільки припущення, а й стверджувати про те, що Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн навесні або влітку 1918 року, як і багато представників російської творчої інтелігенції, виїхав із Москви до Києва, де на той час не було більшовиків, а Українську Державу очолював Гетьман Павло Скоропадський. 
Тут Гвідо фон Самсон-Гіммельштерн мав можливість отримати українське громадянство 6 і, певно, цим скористався. А вже маючи українське громадянство, налагоджені контакти з колегами музикантами, отримав пропозицію очолити Катеринославську консерваторію 7.
Не виключаємо, що затвердження кандидатури саме Г.О. фон Самсон-Гіммельштерна на посаду директора консерваторії в Катеринославі певною мірою «перегукувалось» із призначенням ще в 1913 р. В. Малішевського на посаду директора Одеської консерваторії.
Адже обидва музиканти, за нашим переконанням, були представниками однієї школи – О.К. Глазунова. В консерваторському класі композиції О. Глазунова навчались багато студентів із віддалених регіонів імперії. Цілком ймовірно, що Г. фон Самсон-Гіммельштерн міг бути в їх числі. Звертаємо увагу також і на те, що і В. Малішевський, і Г. фон Самсон-Гіммельштерн виїхали з України в 1921 році.
Необхідно наголосити, що зазначені маркери вкрай важливі для того, щоб обґрунтувати припущення стосовно поки що невідомих наданий час подробиць із творчої біографії Г. фон Самсон Гіммельштерна.
При цьому, не підлягає сумніву той факт, що восени 1918 р. Г.О. фон Самсон-Гіммельштерн мешкав у Києві, а на початку 1919 р. він виїхав із Києва на південь, до Катеринослава. Тут від лютого 1919 р. очолював Консерваторію. А вже на початку 1921 р., після остаточної перемоги більшовиків, виїхав до Севастополя, звідти – до Стамбула в Туреччині. Там він мешкав останні двадцять років життя. Докладні відомості про його діяльність у цей період до сьогодні, на жаль, відсутні та потребують подальшої пошукової роботи.

––––––––––––––––––––––––––
Примітки до основного тексту:
1. Предок роду Самсон-Гіммельштерна – Неман Самсон (†1583), виїхав із Гельдерна до Риги, де був міщанським старостою. Його син Герман (1579–1643), відомий проповідник і богослов, був ліфляндським суперінтендантом і отримав дворянську гідність у Швеції [16].

2. Матрикул (лат. Matricula – список) – витяг у вигляді свідоцтва, посвідчення; дворянське свідоцтво балтійських губерній. Предки цих дворян володіли землями ще за часів Лівонського ордена, шведських і польських королів. Тільки вони отримали право повного голосу і були членами вищого органу місцевого самоврядування – ландтага [8].
3. Дерптский університет (нім. Universität Dorpat (1802–1893); Юр’євський (1893–1918); суч. Тартуський (від 1918, ест. Tartu Ülikool) – найдавніший університет Естонії (Universitas
Gustaviana, рік заснування – 1632).
4 . Соната D-dur для фортепіано Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна видана Leipzig: Jul. Heinr Zimmermann, «ймовірно 1910 року», як зазначено в описі каталогу. Знаходиться у відкритому доступі, без обмежень авторського права, розміщена на платформі Міжнародного вікі-проєкту бібліотеки музичних партитур International Music Score Library Project (IMSLP),
що існує від 16 лютого 2006 року [17].
5 . У межах підготовки до проведення VI Всеукраїнської дворівневої науково-практичної конференції «Музичний твір у перетині сучасних інтерпретаційних процесів» 12−13 квітня 2022 року в Дніпропетровській академії музики ім. М. Глінки був зроблений відеозапис презентації всіх основних тем Сонати D-dur Г. фон Самсон-Гіммельштерна у виконанні викладача академії Тетяни Реви. Відеозапис зберігається в фонді проректора з наукової роботи академії доктора мистецтвознавства В.В. Громченка.
6 . Повідомлення про спрощення процедури отримання українського громадянства для прибулих в Україну навесні та влітку 1918 р. надає та сама газета «Відродження».
7 . Про підготовку відкриття Консерваторії в Катеринославі влітку-восени 1918 р., яку, за пропозицією колективу музичного училища, підтриману керівництвом губернії, мав очолити
М.М. Фігнер (1857–1918), докладно йшлося в монографії авторки статті «Дніпропетровська академія музики: джерела…». В дослідженні виявлено й обґрунтовано ряд причин, що стали
на заваді відкриття консерваторії восени 1918 року. Одна з них – смерть М.М. Фігнера в
грудні 1918 р. в Києві [11, 80–98].
Висновки. Проведена джерелознавча розвідка надає підстави для редагування
наявних публікацій у базових інформаційних джерелах (Українська музична енциклопедія,
uk.wikipedia та інших інформаційно-довідникових виданнях) про історію Дніпропетровської
академії музики, що стосуються зазначення точної дати офіційного відкриття консерваторії в
м. Катеринославі (нині м. Дніпро), прізвища першого очільника навчального закладу; для
підготовки нових публікацій у базових довідниково-інформаційних виданнях про
перебування Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна в Україні в період 1918–1920 рр. із
зазначенням сфер його діяльності та посад; для включення в академічний концертний і
педагогічний репертуар сучасних виконавців, а також у курс навчальної дисципліни «Аналіз
музичних творів» Сонати D-dur для фортепіано Г. фон Самсон-Гіммельштерна.
Перспективи дослідження. Подальша пошукова дослідницька робота з реконструкції
творчої біографії Гвідо фон Самсон-Гіммельштерна, особливо періоду 1902–1917 рр. і
1921–1941 рр., передбачає співпрацю науковців різних країн з метою пошуку його творів і
документальних матеріалів у архівах Естонії, Латвії, Туреччини, України. Результатом цієї
співпраці має бути відтворення повної картини творчої біографії митця.
Список використаних джерел і літератури:

1. Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/
(редакція статті 25.04.2022) / (дата звернення 04.05.2022).
2. Духовний концерт. Щоденна безпартійна демократична газета «Відродження» від 27 (14)
вересня 1918 р. / ч. 146. С. 7. URL:
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f0/Vidrodzhennia_1918_146.pdf (дата
звернення 12.03.2022).
3. Копиця М.Д. Дискурс маловідомого та невідомого в українській музичній історії крізь
методологічне скло. Маловідомі та забуті сторінки музичної історії України: Науковий
вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 55.– Київ, 2006.– С. 6–14.
4. Копиця М.Д. Правда факту через жанр епістоли. Музична культура України 20–30 років
ХХ століття: тенденції та напрямки: Науковий вісник НМАУ ім. П.І. Чайковського. Вип. 67.–
Київ, 2008.– С. 12–21.
5. Корній Л.П. Джерелознавство історії української музичної культури: монографія.– Київ:
ІМФЕ ім. М.Т. Рильського; Ніжин: Лисенко М.М., 2019.– 312 с.
6. Корній Л., Сюта Б. Історія української музичної культури: підручник.– Київ: НМАУ ім.
П.І. Чайковського, 2011.– 736 с.
7. Мартинюк Т.В. Історико-теоретичні аспекти взаємовідношень географічного і
соціокультурного чинників у явищі регіональної музичної культури (на прикладі Північного
Приазов’я ХІХ–ХХ століть): автореф. дис. … докт. мист.: 17.00.01 «Теорія та історія
культури».– Київ, 2004.– 42 с.
8. Матрикул. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (дата звернення 14.03.2022).
9. Мітлицька В.А. Музичне життя Катеринославщини середини ХІХ – початку ХХ ст.: дис.
… канд. мист.: 17.00.01 «Теор. та іст. культ.».– Харків, 2000.– 168 с.
10. Поставна А. Дніпропетровська консерваторія ім. М. Глінки. Українська музична
енциклопедія. Т. 1. [А−Д] / Гол. редкол. Г.А. Скрипник.– Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського,
2006.– С. 627.
11. Рябцева І.М. Дніпропетровська академія музики: джерела…: до 120-річчя заснування
Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки: монографія.– Дніпро: Ліра, 2016.– 240 с.
12. Рябцева І.М. Музичний простір Катеринославщини-Дніпропетровщини першої третини
ХХ століття в контексті становлення національного музичного професіоналізму: дис. …
канд. мист.: 17.00.03 «Муз. мист.».– Київ, 2011.– 303 с.
13. Самсон-фон-Гіммельштерна. URL: https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/16198 (дата
звернення 14.05.2021).
14. Самсон-Гиммельштерна Гвидо фон URL: https://ca.wikipedia.org/wiki/Guido_von_Samson-
Himmelstjerna (дата звернення 14.05.2021).
15. Самсон-Гиммельшерна, Гвидо Оскарович фон URL: https://ru.wikipedia.org/wiki Самсон-
Гиммельшерна, Гвидо Оскарович фон (дата звернення 14.05.2021).
16. Самсон-фон-Гиммельштерна, род URL: https://ru.wikisource.org/wiki (дата звернення
14.05.2021).
17. G. von Samson-Himmelstern. Sonate in D-dur für Klavier. URL:
https://imslp.org/wiki/Piano_Sonata_(Samson-Himmelstjerna%2C_Guido_von) (access date
14.05.2021).
18. Щітова С.А. Взаємодія гетерогенності та адитивності в регіональній музичній культурі
Дніпропетровщини: від витоків до сучасності: дис. … канд. мист.: 17.00.03 «Музичне
мистецтво».– Одеса, 2006.– 223 с.
19. Щітова С.А. Дніпропетровське музичне училище ім. М. Глінки. Українська музична
енциклопедія. Т. 1.– Київ: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського, 2006.– С. 627–628.

20. Adler G. Methoden der Musikgeschichte. Leipzig: Breitkopf & Härtel. 1919. URL:
https://archive.org/details/musiklexikontheo00riem (access date 15.05.2021).
21. Klaus-Peter Koch. Deutsche Musiker in Estland einschließlich dem nördlichen Livland.
Schillingsfürst. 1996. URL: https://silo.tips/download/deutsche-musiker-inestland-einschlielich-
dem-nrdlichen-livland-1 (access date 15.05.2021).
22. Hugo Riemann Musiklexikon (RML) Achte Auflage. Berlin-Leipzig, 1916. URL:
https://www.goodreads.com/book/show/17052866-musik (access date 15.05.2021).
References:
1. Dnipropetrovsk Academy of Music M. Glinka. URL: https://en.wikipedia.org/wiki/ (latest article
25.04.2022) / (access 04.05.2022) [in Ukrainian].
2. Spiritual concert. Daily non-partisan democratic newspaper „Renaissance” from 27 (14)
September 1918. part 146. P. 7. URL:
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f0/Vidrodzhennia_1918_146.pdf (access
12.03.2022) [in Ukrainian].
3. Kopytsya, M.D. (2006). The discourse of the little-known and the unknown in Ukrainian musical
history through methodological glass. Little-known and forgotten pages of the musical history of
Ukraine. Scientific Bulletin NMAU named after P.I. Tchaikovsky Vol. 55. Kyiv. P. 6–14 [in
Ukrainian].
4. Kopytsya, M.D. (2008). The truth of fact through the genre of epistles. Musical culture of
Ukraine 20-30 years of the twentieth century: trends and directions.Scientific Bulletin NMAU P.I.
Tchaikovsky. Vol. 67. Kyiv. P. 12−21 [in Ukrainian].
5. Korniy, L.P. (2019). Source study of the history of Ukrainian musical culture Kyiv: IMPE named
after M.T. Rylsky; Nizhyn: Lysenko M.M. [in Ukrainian].
6. Korniy, L., Syuta, B. (2011) History of Ukrainian musical culture: textbook. Kyiv: NMAU
named after P.I. Tchaikovsky [in Ukrainian]. 23
7. Martinyuk, T.V. (2004) Historical and theoretical aspects of the relationship between eographical
and socio-cultural factors in the phenomenon of regional music culture (on the example of the
Northern Azov region of the XIX-XX centuries): Extended abstract of doctor’s thesis. Kyiv [in
Ukrainian].
8. Matricula. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki (access 14.03.2022) [in Ukrainian].
9. Mitlytska, V.A. (2000). Musical life Ekaterinoslavshchina mid-19th – the early 20th centuries.
Candidate’s thesis. Kharkiv [in Ukrainian].
10. Postavna, A. (2006) Dnipropetrovsk Conservatory named after M. Glinka. Ukrainian Music
Encyclopedia. V. 1. Kyiv: IMFE named M.T.Rilyskiy [in Ukrainian].
11. Ryabtseva, I. (2016). Dnipropetrovsk Academy of Music: sources…: to the 120th anniversary
of the founding of the Dnipropetrovsk Academy of Music named after M. Glinka. Dnipro: Lira [in
Ukrainian].
12. Ryabtseva, I.M. (2011). Musical space of Katerynoslavshchyna - Dnipropetrovsk region of the
first third of the XX century in the context of formation of national musical professionalism.
Candidate’s thesis. Kyiv [in Ukrainian].
13. Samson-von-Himmelstern URL: https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1619817 (access date
14.05.2021).
14. Samson-Himmelstjerna Guido von URL: https://ca.wikipedia.org/wiki/Guido_von_Samson-
Himmelstjerna (access date 14.05.2021).
15. Samson-Gimmelsherna, Guido Oskarovich von URL: https://ru.wikipedia.org/wiki Samson-
Gimmelsherna, Guido Oskarovich von (access date 14.05.2021).

16. Samson-von-Himmelstern, lineage URL: https://ru.wikisource.org/wiki (access date
14.05.2021).
17. G. von Samson-Himmelstern. Sonate in D-dur für Klavier. URL:
https://imslp.org/wiki/Piano_Sonata_(Samson-Himmelstjerna%2C_Guido_von) (access date
14.05.2021).
18. Shchitova, S.A. (2006). Interaction of geterogeneity and additivity in the regional musical
culture of the Dnipropetrovsk region: from the beginnings to the present. Candidate’s thesis. Odessa
[in Ukrainian].
19. Shchitova, S. (2006). Dnepropetrovsk Music college named after M. Glinka. Ukrainian Music
Encyclopedia. Vol. 1. [A − D]. Kyiv: IMFE named after M.T. Rilyskiy [in Ukrainian].
20. Adler, G. (1919). Methods of music history. Leipzig: Breitkopf & Hartel. URL:
https://archive.org/details/musiklexikontheo00riem (access date 15.05.2021)
21. Klaus-Peter Koch, (1996). German musicians in Estonia including northern Livland /
Schillingsfürst. URL: https://silo.tips/download/deutsche-musiker-inestland-einläulich-dem-
nrdlichen-livland-1 (access date 15.05.2021) [in German].
22. Hugo Riemann, (1916). Musiklexikon (RML). Eighth edition. Berlin-Leipzig. URL:
https://www.goodreads.com/book/show/17052866-musik-lexikon (access date 15.05.2021) [in
German].