Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів

Освітянам на замітку

Наукові роботи викладачів і студентів

Матеріали за темами:
 

Тулянцев Андрій Анатолійович,

кандидат мистецтвознавства, доцент,

завідувач кафедри «Вокально-хорове мистецтво»      Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки

e-mail: ksb2008dnepr@rambler.ru

https://orcid.org/0000-0002-4567-432Х


 


Швачка Анжеліна Олексіївна,

народна артистка України,

солістка Національної опери України,

доцент кафедри «Оперний спів»

Національної музичної академії України

ім. П.І. Чайковського

e-mail: shvachka77@icloud.com


 



Творчість Валентина Пучкова-Сорочинського як узагальнення досвіду хормейстера-менеджера


 


Метою статтіє аналіз творчості головного хормейстера Дніпропетровського академічного театру опери та балету, заслуженого діяча мистецтв України В. Пучкова-Сорочинського у контексті розвитку музичної культури Дніпропетровщини 70–90-х років ХХ – першої чверті ХХІ століть.

Наукова новизнастатті полягає у тому, що вперше в українському музикознавстві визначаються чинники, що безпосередньо вплинули на формування творчої особистості В. Пучкова-Сорочинського: робота на посаді хормейстера (згодом – головного) Дніпропетровського театру опери та балету, дворічне стажування у Великому театрі (м. Москва), діяльність у ролі організатора, музиканта-хормейстера, співака та менеджера в ансамблі «Козацькі шляхи»; залучення Дніпропетровського театрального хору через кастинг до проведення Міжнародного мистецького проєкту-показу опери «Dream of the red chamber» Bright Sheng на сценах Китаю.
 

Методи дослідженняспрямовано на осмислення творчості В. Пучкова-Сорочинського у синтезі її кількох аспектів (великої хормейстерської та виконавської діяльності, менеджерської роботи). У статті використано такі методи як біографічний – для систематизації фактів творчої діяльності В. Пучкова-Сорочинського, виконавський аналіз – для розуміння професійної індивідуальності хормейстера, історичний – для встановлення тематичного показника вистав і концертів, комплексний – для осмислення багатоаспектної діяльності В. Пучкова-Сорочинського як цілісного явища хормейстерської культури Дніпропетровщини.
 

Висновки. Узагальнюючи результати дослідження, визначено, що таке поняття як «головний хормейстер Дніпропетровського академічного театру опери та балету» є непересічним мистецьким явищем, що успішно виходить за межі регіональної культури. У річищі сучасної музично-театральної стаціонарної та гастрольної практики утверджується багатогранне розуміння значення персони хормейстера-менеджера В. Пучкова-Сорочинського, зумовлене його професійними й особистісними чинниками.


Creativity of Valentin Puchkov-Sorochinsky as a generalization of  the experience of the hormeaster-manager


Tulyantsev Andrey, PhD in Arts, associated professor, the heard of the chair «Vocal and choral art», Dnipropetrovsk Academy Music after Mikhail Glinka Shvachka Anzhelina, soloist of the National Opera of Ukraine, Peopleʼs Artist of Ukraine, docent of the department «Opera singing» of the National music academy named after P. Tchaikovsky


The purpose of the article is to analyze the creativity of the chief choirmaster of the Dnepropetrovsk Academic Opera and Ballet Theater, Honored Art Worker of Ukraine V. Puchkov-Sorochinsky. The author analyzes the musical culture of the Dnipropetrovsk region in the context of the development of the 70-90-s of the XX – the first quarter of the XXI century. Scientific novelty. For the first time, the author defines the factors in Ukrainian musicology that directly influenced the formation of V. Puchkov-Sorochinskyʼs personality, work as a choirmaster (later - chief) of the Dnepropetrovsk Opera and Ballet Theater, two-year internship at the Bolshoi Theater (Moscow), activity in the position of one of the organizer, choirmaster, singer and manager in the ensemble «Cossack Roads»,participation of the Dnepropetrovsk theater choir in the casting, then participation in the international art project-show of the opera «Dream of the red chamber» Bright Sheng on the stages of China. Research methods. The methodology of the article is an analysis of the creativity of V. Puchkov-Sorochinsky into a synthesis of its several aspects (a great job as a choirmaster and performer manager). The following methods are used in the article: biographical – for systematizing the facts, the creative activity of V. Puchkov-Sorochinsky; performing analysis – for understanding the professional individuality of the choirmaster; historical – for listing the thematic indicator performances and concerts; complex – for analysis multifaceted activity V. Puchkov-Sorochinsky, activity is an integral phenomenon of the choirmaster culture of the Dnipropetrovsk region. Conclusions. The author summarizes the research results. The author defines what there is such a phenomenon as «the chief choirmaster of the Dnepropetrovsk Academic Opera and Ballet Theater». The Chief Choirmaster is a great artistic phenomenon, and has significance beyond the regional culture. Currently, there is a great demand for musical and theatrical stationary and touring practice. Thanks to this practice, the persona choirmaster-manager V. Puchkov-Sorochinsky is significant. This conclusion can be drawn after analyzing the professional and personal factor of this choirmaster-manager.


The key words: choirmaster, Dnepropetrovsk Academic Opera and Ballet Theater, internship, tour, «Cossack Roads» ensemble, manager.


Постановка проблеми. Становлення й еволюція хормейстерської школи Придніпровського регіону починається з діяльності першого хору (керівник В. Пергамент) Катеринославського відділення Російського музичного товариства. Осередками вокально-хорової освіти були церковні навчальні заклади. У наступні десятиліття славу Дніпропетровщині принесли такі колективи як хори: Дніпропетровського Робітничого оперного театру, «Зоря», «Просвіта», хорова капела Придніпровської залізниці ім. Р. Роллана, хори ветеранів («Подвиг ПК ім. К. Лібкнехта, ПК «Шинник»), хорові капели «Прометей» (м. Дніпродзержинськ), «Відродження» (м. Кривий Ріг). Саме у Дніпропетровську досягли професійних успіхів такі хормейстери як А. Кулагін, В. Єщенко, Л. Сніткова, Л. Нефьодова, Л. Журавський, О. Карзніков, О. Переверзєв, В. Таран. Але ж у питанні становлення хорової школи музичних театрів регіону залишається ще багато недосліджених сторінок, хоча музично-театральні процеси Дніпропетровщини різних періодів викликають інтерес до багатогранної творчості митців, особливо до мистецького шляху головного хормейстера Дніпропетровського академічного театру опери та балету, заслуженого діяча мистецтв України Валентина Миколайовича Пучкова-Сорочинського.

Актуальність дослідженнявизначається необхідністю висвітлити якомога об’ємнішу картину історичного творчого розвитку та сучасних досягнень регіональної хорової школи на Дніпропетровщині; важливістю поглибити формат аналізу діяльності персони хормейстера-менеджера Дніпропетровського академічного театру опери та балету й вивчити співвідношення практичного досвіду Валентина Миколайовича Пучкова-Сорочинського зі специфікою промислового міста.

Огляд літератури.Багатогранна діяльність хормейстера В. Пучкова-Сорочинського в аспекті музикознавчого аналізу вивчена фрагментарно. Конкретне осмислення творчості В. Пучкова-Сорочинського знаходимо у статтях А. Тулянцева [4; 5; 6], в авторефераті О. Леонтьєвої [2]. На шпальтах газет «Днепр вечерний», «Наше місто», журналу Дніпропетровського міжобласного відділення НСТДУ «Театр плюс» прізвище хормейстера згадується переважно в інтерв’ю.
 
Мета статті полягаєу розкритті основних напрямків творчого доробку В. Пучкова-Сорочинського як представника хормейстерської школи 70–90-х рр. XX – першої чверті XXI століть, а також його менеджерської практики у контексті діяльності Дніпропетровського академічного театру опери та балету.
 

Об’єктом дослідженняє регіональне хорове мистецтво Дніпропетровщини, означене зокрема в художній діяльності Дніпропетровського академічного театру опери та балету, а предметом – хормейстерська та менеджерська діяльність Валентина Пучкова-Сорочинського.
 

Виклад основного матеріалу. Діяльність головного хормейстера Дніпропетровського академічного театру опери та балету, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата премії фестивалю-конкурсу «Січеславна» Валентина Миколайовича Пучкова-Сорочинського (08.05.1953–18.09.2020) масштабно збагатила музичну історію сучасної Дніпропетровщини.

Випускник Дніпропетровського музичного училища ім. М. Глінки та Донецького музично-педагогічного інституту, в 1977 році був прийнятий на посаду хормейстера Дніпропетровського театру опери та балету. Тож головні віхи хормейстерської біографії В.М. Пучкова-Сорочинського визначаються, насамперед, його роботою саме у колективі цього театру, з яким усе творче життя майстра було нерозривним.

Створений у 1974 році, театр швидко поповнювався європейським, українським класичним і сучасним оперно-балетним репертуаром, розпочалися активні гастрольні поїздки містами СРСР. Так, в історії театру зазначені гастролі на сценах Київського академічного театру опери та балету ім. Т.Г. Шевченка, Палацу культури «Україна», Великого театру та Кремлівського Палацу зʼїздів у Москві.
 

Першим директором театру був М. Литвиненко. Головний дириґент – П. Варивода. Дириґенти – В. Мертенс, М. Шпак. Головний режисер – А. Лимарєв. Режисер Ю. Чайка. Головний художник – народний художник СРСР А. Ареф’єв. Головний хормейстер – В. Кіосе. Хормейстер Й. Недзвецький. Головний балетмейстер – заслужена артистка Росії Л. Воскресенська. Балетмейстер З. Кавац. Зазначимо репертуар, на якому В. Пучков-Сорочинський (у 1970–1980-ті роки – третій хормейстер театру) на практиці визначав вплив синтезу музики й академічного вокалу на розвиток хорового співу як невід’ємної складової драматургії оперної вистави: «Оптимістична трагедія» О. Холмінова, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Тихий Дон» І. Дзержинського, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Пробудження» («Дніпрові пороги») Л. Колодуба, «Ріголетто» Дж. Верді, «Богдан Хмельницький» К. Данькевича, «Кармен» Ж. Бізе, «Грім з Путивля» В. Ільїна, «Трубадур» Дж. Верді, «Відроджений травень» В. Губаренка, «Аїда» Дж. Верді, «Прапороносці» О. Білаша, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Овід» А. Спадавеккіа, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Фауст» Ш. Гуно, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Пікова дама» П. Чайковського та інші. У цей же період на сцені Дніпропетровського театру опери та балету ставилися класичні оперети: «Летюча миша», «Циганський барон» Й. Штрауса, «Весела вдова» Ф. Легара, «Сільва» І. Кальмана.

Молодий хормейстер В. Пучков-Сорочинський не тільки розглядав оперу та оперету як поняття та явище. Під час роботи з хором у класі, сценічних репетицій та періодичного дириґування творами митець втілював відповідні методологічні підходи у практичному освоєнні майстерності хормейстера, визначав стилістику композиторських шкіл і національну характерність хорових партій, здійснював нові художні звитяги виконанням хорових партитур, виходячи з їхнього теоретичного та практичного аналізу.


1985–1987 рр. – етапні у творчому становленні В. Пучкова-Сорочинського, адже він був відряджений на стажування до Великого театру в Москві. «Два роки навчання у Головного хормейстера Великого театру Олександра Васильовича Рибнова, народного артиста Радянського Союзу, дали блискучу школу дириґування» [1]. Сам В. Пучков-Сорочинський усе наступне творче життя вважав стажування наріжним каменем актуального знання про практичне мистецтво театрального хормейстера, про пізнання його необхідних константних ознак. Адже оперні вистави Великого театру навчили дніпропетровського хормейстера тому постійному музичнотеатральному діалогу, що відбувається між творцями музики – як на великій часовій дистанції, так і у безпосередній близькості, в одному сучасному сценічному континіумі. Те, що сьогодні називається «майстер-класом» В. Пучков-Сорочинський пройшов також під керівництвом головного дириґента Великого театру, народного артиста СРСР Юрія Симонова. Цінні професійні поради отримав від великих співаків – О. Образцової, М. Рейзена, В. Атлантова, Т. Синявської, Є. Нестеренка. Одночасно брав участь у «майстер-класі» головного дириґента Ленінградського академічного театру опери та балету ім. С. Кірова (назва театру до 1992 року), народного артиста СРСР Юрія Темірканова.

В.М. Пучков-Сорочинський професійно впорався з напруженим робочим ритмом стажування у трупі Великого театру в Москві. Своїми успішними звітними дириґуваннями з хором Дніпропетровського театру опери та балету митець довів, що зміг взяти все найкраще з цієї справжньої академії мистецтва, праці та художньої майстерності. Стажування мотивувало його подальшу творчу хормейстерську діяльність, становило собою імпульс у реалізації сценічних музично-театральних ідей.

У 1990-ті роки, коли всі музичні та драматичні театри Дніпропетровщини переживали складні фінансові проблеми та творчі періоди народження нових музично-сценічних форм, ламання усталених канонів «соціалістичного реалізму», переосмислення традицій, було створено ансамбль «Козацькі шляхи» саме на базі Дніпропетровського театру опери та балету. Ансамбль «Козацькі шляхи», до складу якого органічно увійшов В. Пучков-Сорочинський як хормейстером, так і менеджером, став своєрідною ареною боротьби за відродження та популяризацію української народної та театралізованої музичної культури, за оновлення природи пісенного жанру у промисловому регіоні. У концертах-виставах ансамблю «Козацькі шляхи» на підмостки владно увійшла поетична умовність, динамічний темпо-ритм, невимушена легкість. В. Пучков-Сорочинський не тільки був хормейстером колективу, а ще й виконував українські народні пісні як у дуетах, терцетах, так і сольно. Маючи красивий сильний баритон, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках, маестро виконував такі народні пісні як «Бандуристе, орле сизий», «Вбитий козак і кінь», «Гриць мене, моя мати», «Гандзя», «Із сиром пироги». Природна музикальність поєднувалася у його виступах із викінченою образною формою, переконливим розкриттям ідейно-художнього змісту вокальної мініатюри.
 
Ансамбль «Козацькі шляхи» дав більш ніж 800 концертів, успішно гастролював на сценах таких країн як Росія, Польща, Ізраїль. Організацією гастролей займався В. Пучков-Сорочинський. У репертуарі колективу виконувалося більш ніж 80 творів. На Всеукраїнському фестивалі козацької та української пісні колектив виборов перше місце.

Активно працював В. Пучков-Сорочинський згодом і як менеджер, організуючи та проводячи масштабні гастролі хору Дніпропетровського театру опери та балету у Франції, Італії, Нідерландах, Китаї.
 
У 1999 році В. Пучков-Сорочинський був призначений на посаду головного хормейстера Дніпропетровського театру опери та балету. У співпраці із режисерами Ю. Чайкою, О. Дугіновим, дириґентами А. де Алмейда, В. Гаркушею, С. Фронталіні, М. Кузіним, Ю. Пороховником, Н. Яцківом були пов’язані нові творчі успіхи маестро. Різноманітні інтерпретації зарубіжної та національної оперної класики допомогли цим фахівцям виявити себе тонкими й проникливими стилістами у постановках опер зовсім не схожих композиторів. Кожна з них уособлювала самобутнє художнє явище і щоразу вимагала іншої виконавської манери, як от у дивертисменті «Хоро-шоу». «Валентин Пучков-Сорочинський вважає, що сучасний оперний артист повинен бути універсальним. А такі постановки дозволяють виявляти артистам приховані можливості. Безумовно, це непросто – співати, рухатись, запам'ятати стільки різномовного тексту. І все це дніпропетровським хористам вдалося зробити всього лише за три місяці» [7].


Дніпро – місто конкретно промислово-художнє. Тому хор Дніпропетровського академічного театру опери та балету регулярно брав участь у міських вуличних святах, виконав Оду «До радості» Л. Бетховена у приміщенні аеропорту. «Дивертисмент „Хоро-шоу” (хормейстер В. Пучков, режисер О. Ніколаєв), у якому посилюється роль артиста хору, синтезовано різні жанри – оперу, оперету, мюзикл, естрадний концерт, шансон» [2, 9]. Грані мистецьких талантів артистів хору розкрилися у різних оперних виставах. Так, до 100-річчя видатного композитора Д. Шостаковича Дніпропетровський академічний театр опери та балету звернувся до президента Фонду ім. Д. Шостаковича – Ірини Антонівни Шостакович з проханням дозволити поставити одноактну оперу «Казка про Балду» (на вірші О. Пушкіна). «Дозвіл театр отримав, і колектив розпочав роботу над власною версією опери «Ай да Балда». Постановку здійснили дириґент В. Гаркуша, хормейстер В. Пучков-Сорочинський, а для режисера І. Красиліної та художника А. Романченка ця вистава стала першою самостійною роботою на дніпропетровській сцені» [4, 12].

Працюючи на посаді головного хормейстера Дніпропетровського академічного театру опери та балету, В. Пучков-Сорочинський і керований ним колектив брали активну участь у сценічних експериментах, співпрацювали із сучасними композиторами. Так, плідна співпраця з київським композитором, народним артистом України, ректором Київської муніципальної академії музики ім. Р. Глієра Олександром Злотником стала для дніпропетровської трупи пошуками нових виконавських прийомів у «легкому жанрі», трансформації академічних голосів у естрадну манеру співу. «Прем’єра Дніпропетровського академічного театру опери та балету – естрадне ревю «Сорочинський ярмарок» відомого українського композитора, знаного пісняра, народного артиста України Олександра Злотника. Лібрето Олександра Вратарьова. Режисер-постановник – заслужений артист України Олег Ніколаєв. Сценографія та костюми – Дарія Біла, дириґент-постановник – заслужений діяч мистецтв України Юрій Пороховник. Хормейстер – заслужений діяч мистецтв України Валентин Пучков-Сорочинський. Аранжувальник – заслужений діяч мистецтв України Володимир Конончук» [5].

Успіх супроводжував також концертні програми: «Реквієм» Дж. Верді, «Глорія» Дж. Пуччіні, «Stabat mater» Дж. Россіні, «Урочиста меса» Л. Бетховена, «Чотири духовні твори для хору та оркестру» Дж. Верді, «Реквієм» Г. Форе, «Заручені» А. Понкієллі, кантату-симфонію «Кавказ» С. Людкевича.

Оперні вистави ставали новою школою майстерності для самого хормейстера та його колективу: «Сестра Анджеліка» Дж. Пуччіні, «Весілля Фігаро» В.А. Моцарта, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Турандот» Дж. Пуччіні, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Набукко» Дж. Верді, «Євгеній Онєгін» П. Чайковського, «Травіата» Дж. Верді. «Оркестр експресивно грає музику Дж. Верді, сповнену проникливого мелодизму, романтичного пориву, щирої лірики. Успіху вистави сприяє і робота хору (хормейстер – заслужений діяч мистецтв України В. Пучков-Сорочинський). Голоси артистів звучать збалансовано та мелодійно у насичених ансамблевих сценах. До того ж хор у цій «Травіаті» виразно задіяний режисером як сценічна група, яка зображує лицемірне та цинічне суспільство» [6, 3].

Вересень 2017 року став значною подією у творчості головного хормейстера Дніпропетровського академічного театру опери та балету В. Пучкова-Сорочинського. Дніпропетровський хор, змагаючись із хором філармонії у Познані (Польща), переміг у складному кастингу і був задіяний у міжнародному оперному проєкті – виконанні на сценах Китаю опери «Dream of the red chamber» Bright Sheng («Сон у червоній кімнаті» Брайта Шена). «Це було ознакою того, що хор під керівництвом В. Пучкова-Сорочинського є високопрофесійним, творчо дієздатним колективом; вони знайшли одне одного. Тому зрозуміло, що імпресаріо з Китаю, який хотів зробити європейську оперу, відзначив високу світову якість звучання колективу. А запросив його до Китаю для виконання, всесвітньо відомий американський композитор і дириґент Брайт Шен, для виконання геніальної опери, відомої в усьому світі – «Dream of the red chamber» («Сон у червоній кімнаті») [3]. Репетиції із хором розпочалися саме у Дніпропетровську. Перш за все, головному хормейстеру Дніпропетровського академічного театру опери та балету В. Пучкову-Сорочинському довелося у конкретні репетиційні терміни осягнути особливості символіки й умовності, характерні для китайської опери. Це синтетичне театральне дійство, що обʼєднує в собі не тільки вокальну майстерність співаків, а й мову, пластику, танець, майстерність кунг-фу. Опера «Dream of the red chamber» є сучасним синтезом умовності та стійкої багатовікової національної традиції, який контрастно відрізняється від психологічного європейського театру. Лейтмотивна система цього твору вибудувана композитором Брайтом Шеном так, що кожна тема, котра характеризує біографію та вчинки певного персонажа, інтонаційно змінюється, динамічно відображаючи розвиток сценічних образів. То ж основне виконавське навантаження у роботі з хором лягло на опрацювання принципів зʼєднання пентатонної китайської вокальної мелодики з європейською гармонією та фактурою. Хор ретельно опрацював комбінований стиль співу, що поєднує європейську вокальну техніку з народною манерою виконання. Спільна тривала робота з композитором Брайтом Шеном (лібрето композитора та Девіда Генрі Хванама), оркестром, співаками – виконавцями партій – Монаха, Каменю, Квітки, Покоївки, Бабці Цзя, леді Ван, Бао Чай, Тітки Сюе, Принцеси Цзя – допомогли дніпропетровському хору створити гранично довершену у всіх своїх компонентах оперну виставу, в якій дія концентрувалася на взаємостосунках аристократичного любовного трикутника з китайського епосу.

Перспективи дослідження. Вивчення творчості В. Пучкова-Сорочинського перебуває поки що на початковому етапі. До наукового обігу введено нові факти діяльності Дніпропетровського академічного театру опери та балету, то ж окреслені напрямки хормейстерської творчості мають цікаві перспективи у плані створення монографічного наукового дослідження, що узагальнювало б творчість митця менеджера.



Список використаних джерел і літератури:


1. Зайцева Т. Пучков-Сорочинський Валентин Миколайович. 08.09.2020. // https://www.dnipro.libr.dp.ua/ Puchkov_Sorochinskiy_teatr_opera (дата звернення 07.03.2021).

2. Леонтьєва О.Л. Хорове мистецтво Дніпропетровщини в контексті української культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть: Автореф. дис. … канд. мист. – Київ, 2013. – 18 с.

3. Місник О. Хористи Дніпровської опери півтора місяця гастролювали у Піднебесній // nashemisto.dp.ua/2017/10/04/ xoristydnepropetrovskogo-opernogo-poltora-mesyaca-proveli-v-podnebesnoj (дата звернення 07.03.2021).
 
 
4. Тулянцев А. Оперні дебюти // Музика. – 2007. – № 3. – С. 34.

5. Тулянцев А. Сорочинський ярмарок у Дніпропетровську // http://mus.art.co.ua/sorochynskyj-yarmarok-u-dnipropetrovsku (дата звернення 09.03.2021)

6. Тулянцев А. У дзеркалі – Віолетта Валері // Музика.– 2016.– № 3.– С. 34.

7. Хор зіграв неймовірний жарт. Голос України // http://www.golos.com.ua/rus/article/167617  (дата звернення 11.03.2021)
 


 

References:


1. Zaitseva, T. (2020). Puchkov-Sorochinsky Valentin Mikolayovich. Retrieved from https://www.dnipro.libr.dp.ua /Puchkov_Sorochinskiy_teatr_opera [in Ukrainian] .
 

2. Leontyeva, O.L. (2013). Art of the choir Dnepropetrovsk region in the context of Ukrainian culture second half of the 20th – early 21st centuries. Extended abstract of candidateʼs thesis. Kyjiv [in Ukrainian].
 

3. Misnyk, O. (2017). Artists of the Dnieper Opera Choir toured the Celestial Empire for a month and a half. Retrieved from https://nashemisto.dp.ua/2017/10/04/xoristydnepropetrovskogo-opernogo-poltora-mesyaca-proveli-v-podnebesnoj [in Ukrainian].
 

4. Tulyantsev, A. (2007). Opera debuts. Muzyka, 3, 34 [in Ukrainian].

5. Tulyantsev, A. Sorochyn fair in Dnipropetrovsk. Retrieved from http://mus.art.co.ua/sorochynskyj-yarmarok-u-dnipropetrovsku [in Ukrainian].

6. Tulyantsev, A. (2016). Violetta Valerie in the mirror. Muzyka, 3, 34 [in Ukrainian].
 

7. The choir played an incredible joke. Gholos Ukrajiny. Retrieved from http://www.golos.com.ua/rus/article/167617 [in Ukrainian].