Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів

Освітянам на замітку

Наукові роботи викладачів і студентів

Матеріали за темами:
 
Бурчак Євгенія Олександрівна,
старший викладач кафедри образотворчого мистецтва і дизайну
Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Юдина Марія,
магістерка кафедри образотворчого мистецтва і дизайну
Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Мистецтво витинанки ХХ–ХХI століття

Витинанка – це вид мистецтва, який рoзвивається як іноваційне переoсмислення мистецької традиції, набуває oзнак станкoвoї графiки, зберігаючи при цьoму глибинну етнічну сутнiсть. Коли з’явився перший папір та ножиці, у Китаї з’явилися і перші витинанки у VІІ–ХІІ столітті, не відразу папiр «перебрався» зі Схoду в Україну.

Мистецтво не було відособленою частиною культури, воно було універсальним засобом всіх її елементів, їхнього прямого впливу на людей. Звідси особлива багатозначність і духовна напруженість творів цього мистецтва, їхня здатність привертати увагу, програмувати емоції.

Композиції з паперових орнаментів використовуються для сценографії. Народні орнаменти є особливо вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, а також для створення сценічних костюмів. Найголовнішим у цій галузі діяльності було поєднання декорацій і самого костюма в єдине ціле. Тоді образне та емоційне значення будь-якої мови легко розкривалось. Крім того, такі техніки і мотиви використовують художники та дизайнери. Це зрозуміло, і тому на багатьох плакатах і стендах зразки уривків мають вигляд добре знайденого високого художнього рівня заставки.

Мистецтво – це події, думки, віра і переваги, які передаються в інші покоління. Мистецтво – це особливий спосіб висловити свої ідеї різними методами, можна сказати, що мистецтво служить провідником для передачі думок і бажань новому поколінню. Тому розвиток мистецтва в нашій країні та в різних куточках світу повинні охопити вивчення, розвиток та вдосконалення такого молодого мистецтва як витинання.

Здобута культурна спадщина передавалась за допомогою спілкування та живого досвіду, а також збереження сімейних цінностей. Техніка витинанки, маючи глибоке народне коріння і давні вікові традиції, має довгий історичний шлях розвитку і продовжує розвиватись в наш час як інноваційне переосмислення мистецьких традицій, різні майстри по всьому світу щоразу доповнюють її, надаючи нових сучасних рис, при тому зберігаючи національний колорит і глибоку етнічну сутність.

Сьогодні українська витинанка переживає етап трансформації на основі досягнень народного мистецтва й експериментів. «Витинанка» (походить від українського слова «витинати», тобто «вирізувати») – це вид давньослов’янського, зокрема українського народного декоративного мистецтва, яке має багаті та глибокі традиції. Є однією з яскравих граней української культури.

За технoлогічними та художніми особливостями витинанки пoділяють на: ажурнi (зображення міститься у прорізах), силуетнi (зображення виступає контуром), одинарні (виготовлені з одного аркуша паперу), складнi (аплікаційні – з кількох аркушів паперу, а тому завжди поліхромні). Останнi залежнo від прийомів виготoвлення бувають накладними (накладають одна на одну «гіркою») та складеними (великомасштабні твори, oрнаменти та зображення котрих утворені з oкремих елементів, складених поряд один із oдним, гармонійно поєднаних між собою в єдине ціле).

Функціональні особливості витинанок ділять на роди і групи. Найбільший рід витинанок – це настінні прикраси. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть настінні прикраси разом із настінними розписами та паперовими квітами сформували традиційний вид декору народньої оселі.

Витинанки для прикрашення стін бувають декількох груп і родів:

• Фігурки – це група силуетних творів. Їх вирізають за контуром, бувають кількох типів за композицією: пташки, вершники, ляльки.
• Розети – це найхарактерніша група ажурних витинанок. Складається із розет, зірок, ромбиків-квадратів (усі вони одинарні) та накладних «сонечок». Останній тип утворюється із чотирьох-восьми різноколірних кружалець, щоразу меншого діаметра, наліплених одне на одне. Завдяки своїй пелюстковій будові «Сонечка» нагадують саморобні квіти. Типи витинанок розетової групи мають різний порядок центральної осьової симетрії (четвертий, восьмий, шістнадцятий).
• Дерева – ця група витинанок символізує природу. Охоплює декілька композиційних типів прикрас: дерево, дерево із пташками, гілка, букет, вазон. Має дзеркальну симетрію.
• Іграшки – цей рід витинанок з яскраво вираженими декоративними і тематичними засадами, тут витинанки як своєрідні ілюстрації до дітячих оповідань і казок.
• Типологічна група стрічок – до неї належать одинарні лиштви (Поділля, Подніпров’я), аплікаційні стрічки «низіне» (Покуття), одинарні рушники і рамочки (Лемківщина) з однобічною і двобічною композицією орнаменту.
• Подільські витинанки – шпалери (типологічна група). Сюди входять такі типи композиційної структури: центрична, рядова, сітчаста або вільне заповнення.

Витинанка стала найбільшим генератором мистецтва орнаменту як найменш залежна від обмеження у техніці виконання і як така, щo репрезентує сакральну сферу орнаменту. Стoліттями розвивалося два оснoвні типи oрнаментики, а саме: геометризація форм та їхнє природне відтворення. Орнамент – це рисунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів, стилiзованих зооморфних і рослинних мотивiв. Ці основи орнаменту кoмбінуються з плетінням зооморфних мотивiв, коли звірі зображуються фантастичними. Комбінується рослинний і зооморфний орнамент разом із геoметричними мотивами, наприклад в західноукраїнських вишивках і писанках.

Oрнамент за тисячоліття став дoсить складнoю системою, який компонується з різними елементами, знаками, символами. Інтерес до орнаменту формується вже у XX ст., коли його почали використовувати у професійному мистецтві, творчо переробляти мoтиви народного орнаменту, використовувати в сучасних виробах національні декоративні мотиви. Тож сьогодні декоративно-oрнаментальні композиції витинанки активно застосовуються в мистецтві й особливо в графічному дизайні.

Витинанка – дуже давнє мистецтво вирізування з паперу, його корені сягають у ІІ століття до н. е. Батьківщина паперу – Китай, тож і перші витинанки з’явилися там. Тамтешні умільці швидко знайшли застосування цьому матеріалу. Крім основних застосувань, у VІІ–ХІІ століттях паперові прикраси набули поширення, китайці почали вирізати з паперу фігурки богів до різних великих свят. Зображали божеств і духів, драконів, риб, птахів, квіти та наклеювали їх на вікна.

Народна витинанка завжди містить сюжет і сенс: за нею можна прочитати, які події відбуваються у селі, хто де народився, у кого весілля, та які проводяться свята. Прийоми для опанування витинання були не складні, а матеріал недорогий, проте прорізний паперовий декор вийшов чудовий, в ньому втілене багатство фантазії, досвід пізнання світу та вічні символи природи. У той час майстри були переконані, що витинанки в системі хатніх прикрас мають апотропейне значення. Кожний знак відповідав захисту житла та людей, тварин і всього життєдайного середовища.

В останній третині ХХ ст. техніка випинання знайшла своє застосування у творчих пошуках професійних художників. Витинанка розвивається як сучасне переосмислення художньої традиції, набуває ознак станкової графіки, зберігаючи при цьому глибинну етнічну суть. Вона є своєрідним полігоном для дослідження різних методів формоутворення, що включає експериментування з технікою, композицією, стилістикою; комбінування з іншими художніми техніками.

Для витинанки притаманні саме прості композиційні схеми, в них всі елементи композиції укладені в геометричні форми: трикутник, овал, коло, квадрат, прямокутник. У замкнутої композиції всі її елементи прагнуть всередину, до центру, вони повністю поміщаються в заданий формат і оточені з усіх боків невеликим порожнім простором. У розімкнутої композиції її елементи прагнуть вирватися за межі картини, вони можуть частково виходити за краї зображення або торкатися їх.

Отже, коли мистецтво збагачується новими технологіями, витинання з паперу залишається актуальним, переосмислюється традиційна техніка витинанки, набуваються риси станкової графіки зі збереженням етнічної сутності. Експерименти з витинанням надають професійним художникам, скульпторам, графікам, дизайнерам і керамістам широких можливостей для втілення їхніх творчих задумів.

У різних країнах світу витинанки створені переважно на основі стійких структур і закономірностей симетрії. До них можна віднести дзеркальну, центрально-обертову, стрічкову, трансляційну та сітчасту. Сьогодні ми можем говорити про активне створення нової течії мистецтва витинанки, розмаїття шляхів та багатоплановість якої здатні втілити сучасні художньообразні ідеї та концепції, зберігаючи тісний зв’язок давніх традицій народного мистецтва з сучасністю. Найбільшим досягненням витинанки можна вважати її широке побутування та багатство мистецьких перспектив.

Джерела:

1. Борзова Є. П. Культура та мистецтва країн Сходу: навчальний посібник / Є. П. Борзова, І. І. Бурдукова. – СПб.: СПбКО, 2008. – С. 48–49.
2. Виноградова Н.А. Китай, Корея, Японія: образ світу в мистецтві / Н.А. Виноградова. – М.: Прогрес-Традиція, 2010. – С. 44–47.
3. Воронов Н. Декоративне мистецтво / Н. Воронов // Сучасне декоративне мистецтво. – 1973–1974. – М.: Сов. худ., 1975. – С. 91–98.
4. Всеукраїнське свято народного мистецтва «Українська витинанка», присвячене 90-річчю від дня народження народної майстрині Марії Руденко. 27–31 травня 2005 р. м. Могилів- Подільський. // Світлиця. – 2005. – Травень (спецвипуск).
5. Гасанова Н. Дизайн / Н. Гасанова, К. Бердников // Декоративне мистецтво СРСР. – 1979. – № 10. – С. 27–38.