Освітянам на замітку

Касьяненко К.М.

Кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Максимчук В. В.

студентка кафедри образотворчого мистецтва та дизайну

Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

Площинно-конструктивні закономірності в академічному малюнку 

Виходячи з вимог освітньої програми «Дизайн» метою викладання дисципліни «Академічний рисунок» є набуття студентами необхідних практичних навичок відтворення форми, її площинно-конструктивних закономірностей, а також розвиток конструктивно-аналітичного мислення.

Для того, щоб навчитися правильно зображувати предмети з натури на площині, необхідно мати уявлення про їхню форму, об'єм і конструкцію. Ці відомості допоможуть у майбутньому вирішувати навчальні завдання під час роботи над малюнком, дозволять краще зрозуміти та розібратись у будові предметних форм при їх зображенні. Це необхідно для того, щоб уникнути бездумного копіювання натурних предметів.

По-перше, необхідно побачити об'ємну форму предмета і зуміти логічно та послідовно зобразити її на площині аркуша паперу.

Під формою предмету необхідно розуміти геометричну суть поверхні предмету, яка характеризує його зовнішній вигляд. Будь-який предмет або об'єкт у природі має певну форму. Отже, будь-який предмет є формою, а будь-яка форма означає об'єм.

Об'єм предмета – це тривимірна величина, обмежена у просторі різними за формою поверхнями. 

Ці два поняття форми й об'єму складають єдине ціле.

Під час уважного аналізу натурного об'єкту, можна розрізнити його геометричну суть. Будь-який предмет можна представити як сукупність простіших форм, таких як куб, циліндр, конус, паралелепіпед, куля та інше. Тому одразу необхідно проаналізувати форму, не звертаючи уваги на дрібні деталі, які заважають зрозуміти геометричну основу її конструкції.

По-друге, необхідно проаналізувати пропорції зображуваних предметів. Під правильними пропорціями в малюнку мається на увазі наявність схожості зображення з натурою. Чим точніше визначені пропорції предмету, тим більше схожості з натурою має його зображення. Правильно зобразити предмет можна, якщо порівняти його ширину з висотою і далі порівнювати й уточнювати відношення деталей предмету до його висоти, або ширини в цілому, а також відношення його менших частин до більших.

Для визначення та побудови на площині об'ємно-просторових характеристик предмету (висота, довжина, ширина), використовують точки та лінії.

Точками позначають характерні вузли конструкції предмету, а також встановлюють взаємне просторове розташування вузлів, які характеризують конструкцію форми в цілому.

Лініями позначаються контури предметів, які утворюють їхню форму, а також конструктивні вісі, допоміжні лінії побудови, лінії, що визначають простір тощо.

Для кращого розуміння зображуваної форми її краще розглядати у вигляді каркасної моделі. Це дозволяє наочно побачити та відслідкувати основи просторової побудови конструкцій і перспеткивного скорочення форм геометричних тіл.

Лінійна перспектива – спосіб зображення просторових фігур на площині згідно зорового сприйняття предметів людиною. Теоретичні знання про перспективу необхідні для ясного представлення зображуваних предметів на площині, для того, щоб предмети сприймалися очами глядача правдиво та переконливо.

Головну роль у побудові перспективи відіграє лінія горизонту – уявна горизонтальна лінія. Лінія горизонту завжди розміщується на рівні очей глядача. Таким чином, вона змінює своє положення залежно від положення глядача. Тому для правильної побудови об'ємної форми необхідно правильно визначити рівень лінії горизонту і після цього визначити точки сходу на цій лінії. Точками сходу називають такі точки на лінії горизонту, в яких сходяться усі паралельні лінії, які віддаляються від глядача в перспективі. Найчастіше в академічному малюнку використовується перспектива з двома точками сходу.

Також велике значення для переконливого передання об'єму та глибини протору в малюнку має повітряна перспектива. Повітряна перспектива передає зміни у тоні та ясності обрисів предметів, розташованих далі. Чим ближче до глядача розташовані предмети, тим контрасніше їхнє зображення стосовно предметів, розташованих далі.

Одним із головних етапів в академічному малюнку є етап виявлення об'єму через моделювання світлотіні. Для цього необхідно одразу виявити світлотіньові контрасти та намітити межі основних власних і падаючих тіней. Необхідно також пам'ятати про те, що при наближенні предмету до джерела освітлення світло і тінь на формі є найбільш контрастними. Чим далі від джерела освітлення розташована форма, тим менш контрастною вона є. Таким чином,  ті кути та грані, які найбільш близько розташовані відносно глядача, є більш контрастними по відношенню один до одного, а розташовані у глибині простору – менш контрастні.

Після виявлення основних світлотіньових контрастів можна переходити до прокладання тону на всіх тіньових ділянках і прокладання напівтонів. Під час набору тону можна одразу посилювати найтемніші власні та падаючі тіні, згідно закономірностям повітряної перспективи.

При роботі з тоном необхідно постійно порівнювати світлотіньові співвідношення предметів. Важливо пам'ятати про те, що падаюча тінь завжди темніша за власну, особливо падаюча тінь найбільш наближеного до глядача предмету.

Тон доцільно накладати штрихом по формі, що дозволить ще більше підкреслити об'єм зображуваних об'єктів. Аби досягти майстерності у накладанні тону на форму, доцільно напрацьовувати техніку штрихування на окремих об'ємних предметах. 

Література:

1. Ли Н.Г. Рисунок. Основы учебного академического рисунка / Николай Геннадьевич Ли. – М.: Эксмо, 2007. – 480 с.

2. Ли Н.Г. Голова человека. Основы учебного академического рисунка / Николай Геннадьевич Ли. – М.: 2009. – 264 с.

3. Баммес Г. Анатомия для художников / Готфрид Баммес. – Дрезден: 1982. – 320 с.

4. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок / Николай Николаевич Ростовцев. – М.: Просвещение, 1985. – 256 с.