Освітянам на замітку

Дошкільна педагогіка

---

Матеріали за темами:
 
             Організація здоров'язбережувального середовища дошкільного навчання

   Цілісне і гармонійне формування особистості дитини дошкільного віку передбачає своєчасний фізичний розвиток. Адже успішність та досягнення в будь-якій діяльності визначаються фізичним станом і рівнем працездатності організму. Тож у перші п'ять-шість років життя фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.

Левінець, Наталія (кандидат педагогічних наук; доцентка кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти).
    Рухома та здоров'язбережувальні компетентності дитини : витяг із Базового компонента дошкільної освіти / Н. Левінець // Дошкільне виховання : Щомісячний науково-методичний журнал для педагогів і батьків Міністерства освіти і науки України. - 2021. - N 8. - С. 11-13
Анотація: Запропоновано витяг із БКДО, у якому розглянуто освітній напрям "особистість дитини". Зокрема, розглянуто такі компетентності, як рухова, здоров’язбережувальна та особистісна. Визначено, якими мають бути результати сформованих компетентностей.

   В інваріантній частині освітнього напряму "Особистість дитини" визначено, зокрема, завдання з розвитку двох важливих складників фізичного здоров'я дошкільників: рухової та здоров'язбережувальної компетент- ностей. Про умови та засоби їх формування детально розповідає одна зі співавторок Державного стандарту дошкільної освіти.
   Рухова діяльність активізує роботу органів чуття, сприяє розвитку системи аналізаторів, мовлення, формуванню розумових дій. Рухаючись, дитина вчиться пізнавати природне та соціальне довкілля, у цей час формується і її світогляд. Заняття фізкультурою і спортом загартовують організм, активізують емоційно-вольову сферу.
   За сучасних умов фізичне виховання має розглядатися як процес засвоєння ціннісного потенціалу фізичної культури. Це зумовлює впровадження в практику освітньої діяльності нових підходів до формування фізичної культури суспільства загалом та особистості зокрема на основі трьох взаємопов'язаних напрямів:
♦    соціально-психологічного, спрямованого на формування стійкої потреби в засвоєнні цінностей фізичної культури, мотивованості на активне життя та прагнення до фізичної досконалості;
♦    інтелектуального, який передбачає засвоєння доступних дітям елементарних теоретичних знань у сфері фізичного розвитку;
♦    рухового, що забезпечує формування життєво необхідних рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей, а також раціональне використання рухового потенціалу.
   Ці напрями знайшли відображення у змісті нової редакції Базового компонента дошкільної освіти. Документ націлює педагогів на формування в дітей відповідних компетентностей у руховій та здоров'язбережувальній діяльності. Кожна з них має свої специфічні завдання та засоби реалізації, а в комплексі вони сприяють формуванню здорової особистості, яка усвідомлює роль фізичних вправ у збереженні й зміцненні здоров'я, володіє доступними знаннями та навичками в царині фізичної культури, прагне до розвитку свого рухового потенціалу.
   Здоров'язбережувальна компетентність — здатність до застосування навичок здоров'язбережувальної поведінки відповідно до життєвої ситуації; дотримання здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров'я в повсякденній діяльності.
   Формування рухової та здоров'язбережувальної компетентностей дошкільнят має відбуватися в системі взаємодії всіх компонентів:
♦    психолого-медико-педагогічного супроводу розвитку дитини на всіх вікових етапах;
♦    моніторингу стану здоров'я (фізичного, психічного та соціального) і рівня фізичних, психічних та емоційних навантажень;
♦    створення емоційно комфортних умов;
♦    упровадження комплексної програми активного залучення дітей до здоров'язбережувальної діяльності.  
   Умови формування здоров'язбережувальної компетентності дошкільників:
♦    наявність мотивації на збереження здоров'я;
♦    цілісний розвиток дитини у здоров'язбережувальній діяльності;
♦    інтеграція різних видів дитячої діяльності (здоров'язбережувальної, рухової, ігрової, комунікативної, сенсорно-пізнавальної, господарсько-побутової, музичної, пошуково- дослідницької, спортивної) з урахуванням вікових можливостей дітей;
♦    створення та забезпечення функціонування здоров'язбережувального предметно-розвивального середовища в ЗДО;
♦    забезпечення змістовної співпраці всіх учасників освітнього процесу у формуванні здоров'язбережувальної компетентності дітей.
   Реалізація зазначених умов передбачає систематичне використання різних засобів, форм та методів освітньої роботи здоров'язбережувального спрямування.
Лише за умови такого комплексного системного підходу можна забезпечити становлення гармонійно фізично розвиненої особистості дитини-дошкільника.

Лісневська, Наталія (кандидат педагогічних наук; старший викладач кафедри теорії і методики дошкільної освіти).
    Здоров'язбережувальне середовище: яким воно має бути / Н. Лісневська // Дошкільне виховання. - 2017. - N 8. - С. 10-15
Анотація: Мова йде про те, як налагодити системну роботу у напрямі здоров'язбереження дітей.

   Через хвороби кожна дитина не відвідує дошкільний заклад у середньому 87 днів упродовж навчального року. Про це свідчить аналіз статистичних даних МОЗ України за останні п'ять років. Саме у період життя від народження до 6 років спостерігається найвищий рівень захворюваності (11,86 на 1000 осіб дитячого населення). Найпоширеніші проблеми — порушення опорно-рухового апарату — 78% та захворювання органів дихання (ГРВІ, ГРЗ, бронхіт, тонзиліт тощо) — 42,5%.
   Зважаючи на це, основним завданням дитсадка має бути збереження та зміцнення здоров'я дітей. Відтак для кожного вихованця; а особливо для тих, хто потребує пильної уваги через наявні відхилення у здоров'ї, слід добирати відповідні оздоровчі заходи, урізноманітнюючи їхній зміст і оптимізуючи рівень фізичного навантаження.
   Необхідно створити середовище, що сприяло б не лише фізичному розвитку дітей, а й формуванню психічних процесів, навичок спілкування, підтриманню морального духу, тобто зміцненню всіх складових здоров'я — фізичної, психічної, духовної, соціальної.
   Здоров'язбережувальне середовище дошкільного закладу — інтегративне утворення, що передбачає оптимальну взаємодію всіх суб'єктів освітнього процесу, націлену на забезпечення умов, сприятливих для життєдіяльності дітей через ефективне застосування сукупності відповідних методів, засобів і форм оздоровчого впливу для збереження та зміцнення всіх складових здоров'я дітей, формування в них потреби у здоровому способі життя.
   Напрями роботи. Створення здоров'язбережувального середовища передбачає роботу в трьох взаємопов'язаних напрямах:
1)    валеологічне виховання дітей;
2)    фізичне виховання;
3)    здоров'язбереження під час різних видів діяльності вихованців (навчальної, ігрової, трудової, самостійної).
    Валеологічне виховання. Головна мета валеологічного виховання — формування здорової, активної, творчої особистості, здатної впродовж усього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні. Особливо зацікавлюють малят заняття-"подорожі" — до країн Ввічливості, Чистоти, Здоров'я тощо.
   Фізичне виховання. Досліджуючи проблеми здоров'я, більшість науковців насамперед акцентують увагу на задовільному фізичному стані як основі здорової особистості. Вважаємо такий акцент небезпідставним, з огляду на ослабленість організму, що спостерігається останнім часом у дітей дошкільного віку, і радимо ширше використовувати різноманітні оздоровчі технології у фізкультурно-оздоровчій роботі в дитсадку.
Крім того, важливо не лише надавати дітям інформацію про здоров'я та формувати мотивацію до його збереження, а й забезпечувати раціональне навчальне навантаження, оптимальний руховий режим. Навчальну діяльність необхідно правильно чергувати з ігровою та самостійною.
   З метою реалізації особистісно орієнтованого підходу всіх дітей групи слід розподілити на підгрупи на основі результатів аналізу стану здоров'я та фізичного розвитку. Щодня необхідно проводити ранкову гімнастику та гімнастику після денного сну, застосовуючи елементи кінезорефлексотерапії, психогімнастики, дихальної та імунної гімнастики, горизонтального пластичного балету тощо.
   Особливо дієвою у зміцненні фізичного та психічного здоров'я є ароматерапія, яку застосовують з дозволу батьків вихованців, використовуючи аромалампу протягом 10-15 хвилин. Ефірні олії варто добирати відповідним чином. Восени, перед початком хвилі застудних захворювань (приблизно за 1-1,5 місяця), доречними будуть олії ялиці, ялівцю, сосни, кедра, евкаліпта, лимона, шавлії, м'яти, що сприяють зміцненню дихальної системи та імунітету.
   Не менш ефективна й фітотерапія. Під час денного сну на подушки дітям кладуть торбинки із засушеними лікарськими рослинами — м'ятою перцевою, лавандою, мелісою, — що сприяє заспокоєнню організму та міцному сну.
   Також можна використовувати естетотерапію — лікування музикою, співами, танцями, що позитивно впливає на емоційний стан дітей, поліпшує настрій, самопочуття, активізує мислення. Особливе захоплення в дітей викликає музикотерапія, елементи якої доречно застосовувати під час занять з фізичної культури, ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну, фітбол-гімнастики, різних видів діяльності.
Елементи арт-терапії використовують в ігровій, навчальній (на заняттях творчого, валеологічного спрямування) і самостійній діяльності. Особливо подобається дітям створювати колективні малюнки пальцями, долоньками.
   Ефективним засобом зміцнення м'язів стопи, запобігання плоскостопості, загартування організму, поліпшення імунітету та настрою є кінезорефлексотерапія. Діти ходять босоніж по "килимках здоров'я" з покриттям різної жорсткості .
   Оздоровчий ефект має і казкотерапія. Варто пропонувати дітям слухати, розповідати, допридумувати і складати самим казки, гумористичні оповідки.
   Під час занять, ранкової гімнастики та гімнастики після денного сну для зміцнення дихальної та серцево-судинної систем, імунітету слід широко застосовувати дихальну, звукову, імунну гімнастики. Для покращення роботи зорового апарату — гімнастику для очей, для зміцнення м'язів спини, живота — фітбол-гімнастику, для розвитку дрібної моторики — пальчикову.
   Зміцненню психічного здоров'я, поліпшенню настрою, самопочуття сприяють психогімнастика, піскотерапія.
Позитивно впливає на здоров'я малят і трудова діяльність. Доглядаючи за кімнатними рослинами, тваринами, діти проймаються любов'ю до природи, вчаться дбати про інших.
   Значну роль у створенні позитивного мікроклімату відіграє естетичне оформлення приміщень і території дитсадка. Тут може стати у пригоді кольоротерапія. Усе це поліпшує їхній настрій та самопочуття, заспокоює, активізує пам'ять, мислення, покращує (для млявих дітей, які погано їдять) та знижує (для дітей, схильних до ожиріння) апетит.

Кіяшко, Людмила (керівник вокально-хорової студії ).
Арт-терапія у розвитку здоров'язбережувальної компетенції / Людмила Кіяшко // Українська мова і література в школах України : щомісячний науково-методичний та літературно-мистецький журнал. - Київ, 2020. - № 7-8. - С. 84-87
Анотація: Автор досліджує роль арт-терапії у розвитку здоров'язбережувальної компетенції в сучасній школі. Доглядно розглянуто теоретичні поняття та визначення арт-терапії та здоров'язбережувальної компетенції.

    У сучасному суспільстві здоров'я є ключовою категорією, оскільки воно безпосередньо впливає на якість життя, добробут, психічне самопочуття. Якщо ж говорити ширше, то здоров'я є важливим показником цивілізованості суспільства, однією зі складників національного розвитку кожної країни. Саме тому збереження та зміцнення здоров'я дітей і молоді - пріоритетне з-поміж завдань, що стоять перед державою.
    Останнім часом зростають показники погіршення як фізичного, так і психічного здоров'я. І варто розуміти, що це проблема не лише медична, а й педагогічна. . Здоров'я дітей має безпосередній вплив на процес навчання (швидкість реакції, мисленнєва діяльність, увага, види пам'яті тощо). Саме тому дитячий садок, школа мають допомогти дитині у розвитку здоров'язбережувальної компетентності, використовуючи всі можливі інструменти.
   Варто зауважитй, що розвиток здоров'язбережувальної компетентності у сучасному світі дедалі частіше відбувається шляхом впровадження превентивної освіти на засадах розвитку життєвої компетентності. Превентивна освіта - це комплексний вплив на особистість у процесі її динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямований на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, формування в неї відповідальної поведінки, імунітету до можливих негативних впливів соціального оточення; профілактика та корекція негативних проявів поведінки.
   Арт-терапію вважають одним із найбільш м'яких, але ефективних методів, який дає змогу людині виражати свій внутрішній світ через художню творчість-музикування, танок, малювання, ліплення, акторську гру тощо. Цей метод не має обмежень і протипоказань, тому є доцільним його використання у педагогічній та соціальній практиках.
   Роботи науковців підтверджують здатність різних видів мистецтва впливати як адаптогенні, профілактичні, корекційні засоби, а саме: музики - музикотерапія: образотворчого мистецтва - ізотерапія, кольоротерапія; театру - імаготерапія: літератури, слова - бібліотерапія; танцю - рухотерапія, танце-терапія.
Науковці визначають перспективи формування педагогічного напряму арт-терапії - арт-педагогіка, що може стати інноваційною технологією навчання та виховання.
Колись великий римський оратор Марк Туллій Цицерон сказав: «Найбільша перемога - перемога над самим собою». Скільки століть уже минуло, а цей афоризм залишається актуальним і досі.
   Отже, процес розвитку здоров'язбережувальної компетентності учнів не повинен бути хаотичним та фрагментарним. Він має реалізовуватися планово, цілеспрямовано, поетапно, з урахуванням особливостей психічного, фізіологічного та соціального розвитку кожної дитини. У процесі розвитку учня акценти у розв'язанні завдань повинні зміщуватися та коригуватися вихователями і батьками. У зв'язку з цим педагогам потрібно чітко усвідомити значення здоров'язбережувальної компетентності для гармонійного розвитку учнів та правильно спроектувати етапи її розвитку. Важливо при цьому знайти відповіді на запитання: 1. Що ми хочемо досягти у процесі її формування? 2. Що ми намагатимемося зробити для досягнення мети? 3. Як перевірити, чи ми досягли успіху?
   Щоб знайти відповіді на ці запитання, необхідно усвідомити основні кроки планування, а саме: 1. З'ясування потреб учнів, вибір пріоритетів, окреслення специфічних цілей та завдань. 2. Вибір найкращого способу з-поміж доступних для досягнення окремої мети. 3. Процес оцінювання результатів.

Бебко, Валентина (учитель; Домантівський НВК "ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ"; Золотоніський район; Черкаська область).
    У житті немає репетицій // Шкільний світ. (Шкільний світ) : газета для вчителів та школярів. - 2015. - № 22. - С. 17-20
Анотація: Про шкоду паління та вживання алкоголю сказано багато. І все-таки ці згубні звички продовжують забирати здоров'я і життя. Тому кожному з нас важливо зробити правильний вибір - бути здоровими.

   Життя прожить — не поле перейти. І як тут не поколеш ноги? Як важко правильну стежину віднайти, широкі і спокусливі лежать дороги. А де ж ота стежина власна,  геть не помітна серед нив? Це правда: життя прожити — не поле перейти. Багато перешкод, труднощів, спокус і розваг трапиться на шляху. Як же прожити життя правильно? І взагалі, що означає те «правильно»? Адже життя лише одне, і іноді хочеться взяти від нього якомога більше, спробувати все. Але чи варте те «все»? Чи не втратиш через нього найцінніше — саме життя? А в житті найцінніше — здоров'я.
 «Здоров'я — це ще не все, але все інше без нього — ніщо», — говорили античні філософи. А ще говорять, що втрачене здоров'я ні за які гроші не купиш. То чи в змозі людина зберегти його?
   Видатний український лікар Микола Амосов говорив: «Людина сама відповідає за своє здоров'я і тільки сама може його зберегти».
Щоб бути успішним, створити хорошу сім'ю, потрібно не піддаватися впливу шкідливих звичок. До них належать паління, пияцтво, вживання наркотиків.
   Причини паління різні: вплив друзів, знайомих, поширена реклама, прагнення здаватися дорослим, не бути «білою вороною» серед друзів.
    Але незважаючи на це слід знати, що у країнах Євросоюзу щороку від паління помирає півмільйона людей. Лише вдумайтеся у цю цифру. Чи не стає моторошно, чи варта ця «радість» життя? Про це нині говориться мало не щодня на кожному кроці. Але чому молоді люди не прислухаються до порад, чому ризикують життям? Кожен думає: «Це станеться будь з ким, лише не зі мною». Бо одна цигарка забирає у палія 15 хвилин життя. Рік паління — три місяці.
    Протидія тютюнопалінню існує давно. У 2003 році прийнята Рамкова конвенція Всесвітньої організації охорони здоров'я із боротьби проти тютюну — перший міжнародний документ щодо охорони здоров'я. За чотири роки до Конвенції приєдналися 146 країн світу.
   Крім того, існує заборона продажу тютюнових виробів особам, які не досягли 18-річного віку. Паління — це вид наркоманії! Курець — тютюновий наркоман!
   Другим жахливим ворогом людини є алкогольна залежність. Алкоголь — це специфічна паралітична отрута. Він вражає насамперед головний мозок. За наявності невеликої концентрації алкоголю в крові блокується кора головного мозку, центри уваги й самоконтролю. Людина стає балакучою, рухливою, втрачає контроль над своїми словами.
   Якщо концентрація алкоголю в крові більша, то зникає почуття страху, переоцінюються власні можливості, а це часто штовхає людину на ризиковані вчинки. В алкогольну залежність людина потрапляє поступово. Спочатку — пиво, потім — склянка вина, горілки, а потім і пляшки стає мало. Людина перетворюється на алкоголіка.
   Дуже небезпечними нині є слабоалкогольні напої з додаванням соку. На смак вони схожі на лимонад, але набагато міцніші за пиво. Із цього часто все й починається. До речі, алкоголізм у підлітків розвивається у чотири рази швидше, ніж у дорослих.
   Алкоголь «б'є» не лише того, хто сам п'є, а й оточення. Часто чоловіки або жінки, схильні до алкоголізму, нехтують своїми обов'язками, друзями, дітьми для того, щоб задовольнити свою потребу.
За статистикою, в Україні щороку від алкоголю помирає до 40 тис. осіб.
   Приблизно 25-30 % ракових захворювань у розвинених країнах Європи, а також у Японії, США, Канаді є наслідком паління. Слід відмітити, що мало хто з курців не вживає алкогольних напоїв. Кожного року в усьому світі приблизно 3000000 людей помирає від причин, що пов'язані з палінням.    Світ прекрасний. Не треба поспішати занапастити своє життя заради сумнівного задоволення.

Постовітенко, Надія (вчитель вищої категорії; вчитель-методист початкових класів; відмінник освіти України Одеського НВК "Гімназія № 7 - спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням англійської мови" Одеської міської ради).
Здоров'язбережувальний аспект - важливий напрям педагогічної діяльності / Н. Постовітенко // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2018. - N 11. - С. 54-56
Анотація: Пропонується досвід роботи за моделлю здоров'язбережувального середовища, основними пріоритетами якої є виховання культури здоров'я у дітей, запровадження різноманітних методик поєднання розумового та фізичного навантаження, ігор, проектної діяльності учнів, включення музичних композицій на уроках мистецтва і трудового навчання; використання таких навчальних технологій, як робота в парах, у групах, інтерв'ювання тощо. Розглянуто десять давніх таємниць здоров'язбережувальних технологій Тибету. Акцентовано увагу на такий важливий засіб збереження здоров'я школярів, як активний відпочинок на природі. Робиться висновок, що тільки здорова дитина може максимально розкрити і реалізувати свої здібності й таланти, а допоможе їй у цьому вчитель, основна місія якого полягає у вихованні нового покоління громадян України - генофонду української нації.

   Здоров'я та життя дітей - найвищі цінності держави. У національних програмах "Освіта (Україна XXI століття)", "Діти України", в Національній доктрині розвитку освіти і програмі "Здоров'я нації" визначено завдання, спрямовані на створення умов для всебічного розвитку дитини, становлення її духовного, психічного та фізичного здоров'я.
   Нині, на жаль, спостерігається погіршення здоров'я дітей в Україні, що становить пріоритетну національну проблему. За статистикою Міністерства охорони здоров'я майже 90% дітей, молоді мають проблеми зі здоров'ям . На Одещині до цього призводить, зокрема, несприятлива екологічна та санітарно-епідеміологічна ситуації .
   Здоров'я не можна купити в магазині чи замовити в інтернеті. Людина сама має подбати про себе. Адже від природи вона отримує 20% здоров'я, а решта залежить від спадковості й способу життя. Недаремно видатний український педагог В.Сухомлинський зазначав: "Турбота про здоров'я — це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи, то добра половина з них - про здоров'я".
   Щоб підвищити розумову працездатність, попередити передчасну стомлюваність і зняти м'язову напругу дітей, обов'язково проводимо гімнастику для очей та різноманітні фізкульт- хвилинки. Для учителів та вихователів важливо вміло поєднувати розумові та фізичні навантаження. Фізкультхвилинки допомагають дітям переключити увагу з одного виду діяльності на інший, відпочити й відновити сили до навчання. Важливо донести до вихованців, що рух — це здоров'я, рух - це життя.
   Гіпократ писав: "Гімнастика, фізичні вправи, ходьба повинні міцно ввійти в повсякденний побут кожного, хто хоче зберегти працездатність, здоров'я, повноцінне й радісне життя". Щоб уроки не були одноманітними, використовуємо ігри, які допомагають зняти емоційну напругу. Намагаємось створити для кожної дитини ситуацію успіху, добираючи диференційовані завдання. Учні охоче займаються проектною діяльністю, шукають додаткову інформацію з різних інформаційних джерел. Упевненість у собі виховують і практичні завдання, коли дітлахи мають змогу самостійно досягти певного результату, залучаючи різні види м'язів. Так відбувається розвиток моторики рук, пальців. Добрі очі вчителя, лагідна усмішка, доброзичлива атмосфера на уроці, гумор допомагають педагогові досягти бажаного, а учнів заохочують до самостійності. Уроки мають викликати задоволення, цікавість, творчість. Це допомагає виховати дитину здоровою.
   Гра і дитинство завжди поруч. Граючи, діти вчаться контролювати свою поведінку, зосереджуватися, приймати рішення, входити в образ. Так виховується воля, характер, формується дисциплінованість, відповідальність, культурні навички. Через ігрове спілкування в учнів розширюється світогляд, вони вчаться адекватно сприймати навколишній світ. "Гра — це іскра, яка запалює вогник допитливості".
   Щоб діти на заняттях були зосереджені, уважні, щоб їм було цікаво говорити, слухати, щоб вони могли одержати зворотну реакцію, - використовуємо різні навчальні технології: робота в парах, у групах, інтерв'ювання. Все це - взаємодіюче навчання: дітям важливо усвідомити, чого вони мають досягти і скільки часу для цього у них є. А ще - навчитися поважати думку інших, слухати, одержувати зворотну реакцію, занотовувати й викладати матеріал у формі повідомлення, виконувати творчі завдання, брати участь у рольових іграх тощо.
   Завдання вихователя, вчителя - допомогти дітям максимально реалізувати свої здібності й таланти. А для цього їм треба бути здоровими, тобто щоденно піклуватися про здоров'я, наполегливо працювати над собою. І тому саме вчитель має сумлінно виконувати благородну історичну місію - вчити й виховувати нові покоління громадян України - генофонд української нації.

Бережна, Таміла (кандидат педагоігчних наук; вчений секретар).
Формування здоров'язбережувального освітнього середовища: обгрунтування стратегії / Т. Бережна, Н. Карленко // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2017. - № 9/10. - С. 96-99
Анотація: Розглянуто зміст поняття «здоров'язбережувальне освітнє середовище». Охарактеризовано структурні компоненти здоров'язбережувального середовища загальноосвітнього навчального закладу. Запропоновано алгоритм моделювання створення здоров'язбережувального середовища загальноосвітнього навчального закладу.

    У всіх сферах життєдіяльності українського суспільства відбуваються незворотні зміни, які вимагають нових підходів до вирішення освітніх проблем, зокрема виховання гармонійно розвиненої особистості. Це питання спонукає як науковців, так і практиків до пошуку інноваційних технологій, форм і методів освітньої діяльності, зумовлює необхідність нового бачення щодо розвитку цілісної особистості в аспекті її фізичного, інтелектуального, духовного і морального становлення.
   На думку О. Менчинської, у вирішенні проблеми збереження і зміцнення здоров'я учнів необхідно застосовувати комплексний підхід, за якого відбувається перетворення освітнього середовища на здоров'язбережувальний життєвий простір. Вчена вважає, що «здоров'язбережувальний життєвий простір» - це єдиний ціннісний та інструментальний простір життя дитини в школі, вдома, у соціумі, наповнений навчальною, трудовою діяльністю і різнобічним спілкуванням: з однолітками, вчителями, батьками, дорослими. Незважаючи на різні підходи до визначення понять «освітнього простору» та «освітнього середовища» у нашому дослідженні й у О. Менчинської, важливим для нас є акцентування у понятті «здоров'язбережувальне середовище» на діяльності та комунікації з різними суб'єктами навчально-виховного процесу.
   Важливим завданням навчального закладу є створення моделі здоров'язбережувального середовища, що дає змогу ефективно реалізувати всі напрями роботи. Побудована модель здоров'язбережувального освітнього середовища санаторної школи-інтернат №8 охоплює концептуально-цільовий, процесуальний та результативно-оцінювальний блоки з кінцевим результатом діяльності - підвищення рівнів сформованості ціннісних ставлень учасників навчально-виховного процесу до власного здоров'я та до здоров'я оточуючих, визнання пріоритету здорового способу життя та культури здоров'я, розвиток соціально активної особистості.
   Модель здоров'язбережувального середовища охоплює три основних компоненти: матеріально-технічний, соціальний та змістово-технологічний.    Матеріально-технічний компонент - визначає матеріально-технічну спроможність навчального закладу. Цей компонент охоплює інфраструктуру навчального закладу, акцентує на відповідності матеріально-технічної бази наявним державним санітарно-гігієнічним нормам і правилам, створенні зон відпочинку, дизайні та естетиці інтер'єру.
   Отже, забезпечення матеріально-технічного компонента є необхідною вимогою щодо створення здоров'язбережувального середовища.
   Соціальний компонент зумовлюють як особливості соціального середовища проживання (макросоціальні умови), так і специфічні чинники самого освітнього простору: функції, вікові, статеві, етнічні особливості суб'єктів (мікросоціальні умови). Соціальний компонент - це характер спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу, на тлі якого постають міжособистісні стосунки.
   У контексті діяльності навчального закладу важливим фактором є взаємодія в системі «вчитель-учні-батьки». Суб'єкт-суб'єктні відносини в цій тріаді визначають ефективність педагогічної діяльності і сприяють розвиткові суб'єктності всіх учасників навчально-виховного процесу. Соціальний компонент базується на встановленні психологічного контакту між усіма суб'єктами навчально-виховного процесу.


Левінець, Наталія (кандидат педагогічних наук; доцентка кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти).
    Спортивні ігри в дошкіллі: важливі... й можливі! : освітній напрям "Особистість дитини. Спортивні ігри" / Н. Левінець // Дошкільне виховання : Щомісячний науково-методичний журнал для педагогів і батьків Міністерства освіти і науки України. - 2021. - N 9. - С. 7-9
Анотація: Розглянуто варіативний складник БКДО, освітній напрям "Особистість диини. Спортивні ігри" як такий, що не є обов’язковим, однак сприяє збагаченню рухової активності дітей, залученню їх до роботи в команді і розвитку вольових якостей.

   Використання спортивних ігор в освітньому процесі дошкільного закладу не є обов'язковим, водночас може значно збагатити рухову активність дітей, залучити їх до роботи в команді й розвинути вольові якості. Компетентний огляд цієї варіативної частини Базового компонента дошкільної освіти пропонує співавторка документа.
   Одним зі шляхів активізації рухової діяльності дітей є впровадження в практику фізкультурно-оздоровчої роботи закладу дошкільної освіти різних видів ігрового спорту. У старшому дошкільному віці розширюються можливості дітей щодо опанування основ спортивно-ігрової діяльності. Заняття з використанням елементів спортивних ігор сприяють закріпленню і вдосконаленню рухових умінь та навичок дітей, розвитку фізичних, психічних, інтелектуальних та морально-вольових якостей, задоволенню їхніх інтересів і потреб у руховій сфері, допомагають навчити володіти своїм тілом (керувати рухами), стабілізувати почуття та емоції.
   Наукові дослідження та позитивний досвід практиків засвідчують у дітей дошкільного віку стійкий інтерес та бажання грати в спортивні ігри, здатність до засвоєння в невимушеній формі техніко-тактичних прийомів, розвитку фізичних якостей. Це створює перспективу для формування спортивного інтелекту, інтуїції, розвитку вольових рис характеру, виховання позитивних моральних якостей особистості. Залучення до спортивних ігор є також дієвим засобом поглиблення фізичної та психологічної підготовки дітей, сприяння набуттю досвіду долання перешкод, надання підтримки та визначення подальшої спортивної перспективи.
   Роль педагогів та батьків. Ефективність процесу формування в дітей спортивно-ігрової компетентності й, відповідно, його результативність залежать від забезпечення педагогом таких важливих умов:
•    наявності позитивної підтримки з боку дорослого (індивідуальні та групові вказівки, доцільне використання заохочень, моральних стимулів, мотивування, позитивне оцінювання дій, створення для дітей ситуацій успіху в розв'язанні рухових завдань);
•    налагодження діалогу з гравцями (запитання, відповіді, реакції на потреби дітей, що виникають у процесі виконання рухового завдання);
•    використання ігрових ситуацій, вправ;
•    акценту на індивідуальний розвиток;
•    неухильного дотримання правил техніки безпеки, запобігання травматизму;
•    забезпечення цілеспрямованості та систематичності у плануванні спортивно-ігрової діяльності (на рік, місяць, тиждень, окреме заняття);
•    створення можливостей для реалізації варіативності;
•    комплексного розв'язання завдань теоретичної, фізичної, технічної й тактичної підготовки із дотриманням дидактичного принципу "від простого до складного";
•    формування в дітей позитивного ставлення до щоденних занять фізичними вправами, розуміння необхідності тренувань;
•    налагодження змістовної співпраці з батьками щодо дотримання вимог спортивної підготовки.
    У тренувальному процесі значна роль відводиться дорослим (як педагогам, так і батькам), що допомагають, надихають, спрямовують, мотивують, коригують, підтримують, радіють успіхам, радять кращі варіанти усунення помилок, цінують кожного. І дорослі мають вибудовувати цей процес на певних засадах.
   Як бачимо, ефективність спортивно-ігрової діяльності дошкільнят забезпечує насамперед узгоджена робота дошкільного закладу і батьків. Що раніше буде розпочата цілеспрямована підготовка до оволодіння навичками спортивної гри, то більша вірогідність того, що в дорослому віці ці навички стануть основою для професійної спортивної діяльності або сприятимуть регулярній руховій активності людини в повсякденному житті, веденню здорового способу життя. 

   Таким чином, створенню здоров'язбережувального середовища в ДНЗ сприяє комплексне застосування всіх форм і методів роботи з дітьми в поєднанні з оздоровчими технологіями протягом дня у різних видах діяльності. Усе це разом позитивно впливає на роботу органів вихованців, зміцнює серцево-судинну, дихальну й нервову системи, опорно-руховий апарат, підвищує імунітет тощо.