Освітянам на замітку

                                              Емоційний інтелект дошкілят

    Здатність людини справлятися зі своїми емоціями напряму визначає якість її життя. У сучасному світі, сповненому стресогенних ситуацій, успіху досягають ті, хто знає і розуміє свій внутрішній світ, адекватно реагує на події, здатен до емпатії та конструктивної взаємодії з іншими людьми. Як виховувати успішних особистостей з розвиненим емоційним інтелектом?

Литвиненко, Ірина (кандидат психологічних наук; докторант; доцент кафедри психології). 

Сучасна дитина у світі почуттів : особливості розвитку емоційного інтелекту дошкільнят / І. Литвиненко // Дошкільне виховання. - 2019. - N 3. - С. 3-6 

Анотація: У статті окреслено думку, як виховувати успішних особистостей з розвиненим інтелектом.

   Дитина XXI століття без допомоги дорослого може запам’ятати послідовність “кнопкових дій” — увімкнути техніку, вправно керувати “мишкою” і грати в ігри на планшеті. Однак, як слушно зазначає відомий психолог В. Зінченко, за допомогою однієї кнопки можна ввімкнути телевізор, а за допомогою іншої — запустити смертоносну міжконтинентальну ракету. І тут важливо — що саме керує людиною, яка натискає кнопку.

Тому сьогодні на перший план виходить розвиток емоційної сфери дітей, формування в них правильних ціннісних орієнтирів. І тут дитині без допомоги дорослого аж ніяк не обійтися.

   На жаль, сьогодні малята відчувають серйозний дефіцит позитивного впливу як з боку соціуму, так і з боку сім’ї. На дитячу психіку безконтрольно ллються потоки інформації, яка демонструє прояви агресії, неадекватні форми реагування, підмінює систему цінностей. Погіршує ситуацію і відсутність міцного емоційного зв’язку між дітьми та їхніми батьками, збіднення змісту спілкування, форм сімейного дозвілля. Іншими словами, більшість батьків емоційно, психологічно відірвані від дитинства.

   От і виходить, що діти — одна з найнезахищеніших категорій, відкрита всім вітрам, здебільшого холодним і пронизливим. Наслідки цього помітні вже змалку — прояви агресивної поведінки, закритість, небажання дорослішати, нерозуміння емоцій, своїх та інших людей, невміння адекватно їх виражати.

Заклад дошкільної освіти має стати для дітей тією оазою, де вони знайдуть розуміння, “живе” спілкування, опанують найскладнішу науку — усвідомлювати, розпізнавати, контролювати свої емоції, а отже, навчаться керувати своєю поведінкою та розуміти емоції інших людей. Саме ці необхідні дитині навички складають суть такого феномена як “емоційний інтелект”.

   Поняття “емоційний інтелект” уведено в науковий обіг американськими психологами П. Саловеєм і Дж. Майєром у 1990-х роках.

Модель емоційного інтелекту (за Д. Гоулманом):

1. Самопізнання (знання і розуміння власних емоцій).

2. Саморегуляція (вміння керувати своїми емоціями і виражати їх у прийнятний спосіб).

3. Самомотивація (здатність входити в емоційні стани, що сприяють досягненню успіху).

4. Емпатія (розуміння емоцій інших людей, здатність до співчуття).

5. Соціальні навички (здатність вступати в міжособистісні стосунки з іншими людьми і підтримувати їх).

Вікові особливості розвитку емоційного інтелекту.

   Виховання емоцій — серйозна, копітка, делікатна справа. Вона вимагає від дорослого тактовності, коректного індивідуального підходу до кожної дитини, знання та розуміння особливостей розвитку в різні вікові періоди.

   Вік немовлят.

   Перший рік життя дитини — перша стадія її психосоціального розвитку. Основне завдання в цей період — формування в немовляти базової довіри до світу. Дитина, в якої повною мірою розвивається відчуття базової довіри, сприймає соціальне середовище як безпечне і стабільне місце, а людей — як турботливих, уважних і надійних. Розвиток базової довіри залежить від найближчих рідних, їхньої любові, турботи, уваги, якими вони оточують немовля.

   Для дитини надзвичайно важливо, щоб поряд з нею була людина, яка розуміє всю гаму її емоцій, її сигнали, адекватно на них реагує, допомагає заспокоїтись (а це вже елементи саморегуляції!), дає відчуття впевненості й захисту, оточує позитивними емоціями. Зазвичай такою людиною, яка закладає основи емоційного інтелекту, є мама.

   Ранній вік

   З 1 до 3 років дитина утверджує себе, вчиться справлятися зі своїми емоціями — це міцна основа розвитку емоційного інтелекту. Малюк прагне відчути свою силу — те, що він здатен впливати на цей світ, проявляти свої емоції. Йому важливо відчувати, що він має певний контроль над своїми переживаннями, наголошує Лора Маркхем.

   Малюк учиться називати словами почуття, свої та інших людей, поступово починає розуміти, що в кожної людині є внутрішні межі, які необхідно поважати і не можна порушувати. Результат цього проявляється, наприклад, у такій ситуації: коли інша дитина відбирає в малюка іграшку, він може плакати, сердитись на свого товариша, але не стане його бити, бо розуміє, що битися — погано, недопустимо.

У малюка розвиваються емпатійні здібності, здатність адекватно реагувати на емоції інших людей. Він вчиться стримувати свої імпульси, бажання, що є, за словами британського психотерапевта Сью Герхард, основою сили волі, самоконтролю.

   Дорослі, які проявляють до дитини, навіть у моменти її вибухової поведінки, толерантність, розуміння її почуттів, допомагають їй розвивати здатність регулювати свої емоції. А от покарання за погану поведінку, вередування викликають у маляти душевний біль, розчарування і знижують здатність до саморегуляції.

   Дошкільний вік

   Вік від 3 до 6 років — період розвитку емпа- тії. Про значення емпатії в людських стосунках писав В.Зеньковський: “Головний принцип виховання: людина небайдужа. Ця елементарна соціальна чуйність... відкриває «двері і вікна» для проникнення в чужий внутрішній світ для розкриття свого”.

Дитина в цьому віці може назвати почуття, впоратися зі своїми емоціями, виразити їх за допомогою слів, а не істерики, гніву, плачу. Усвідомлення своїх переживань, емоцій — одна з важливих ліній розвитку самосвідомості — центрального новоутворення дошкільного дитинства, що формується завдяки інтенсивному інтелектуальному, особистісному розвитку. Самосвідомість проявляється в самооцінці — в тому, як дитина оцінює свої емоції, риси, можливості, вчинки.

Далі подані вправи спрямовані на розвиток у дитини-дошкільника вміння розпізнавати, розуміти емоції, керувати ними.

Казьмірчук, Н. С. 

Педагогічні умови використання казки як засобу розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку// Молодий вчений. Спецвипуск: науковий журнал. - 2019. - № 5/2 : 132-136

Анотація: Виокремлено та обгрунтовано педагогічні умови використання казки як засобу розвитку емоційної сфери дошкільників. Автор переконує, що лише співпраця батьків та педагогів дошкільного навчального закладу забезпечить плідний результат у формуванні емоційної сфери дошкільників.

    Життя сучасної дорослої людини супроводжується надмірним зростанням інтенсивності і частоти емоційних навантажень, зумовлених нестабільністю суспільно-економічного та політичного становища країни. Ці чинники істотно впливають на підростаюче покоління, яке, через незрілість емоційної сфери більш вразливе, ніж дорослі. Діти, на відміну від дорослих, є емоційно нестійкими, вони ще не навчилися контролювати власний емоційний стан та керувати власною поведінкою. Неконтрольова- ні емоції, невміння дитини довільно керувати ними та власною поведінкою, можуть призвести до різного роду негативних наслідків як для неї, так і для батьків та оточення. Проблема емоцій, їх значення в життєдіяльності людини цікавила і цікавить багатьох філософів, психологів і, звичайно, педагогів.

   Проблема розвитку емоційної сфери дітей та її особливостей у період дошкільного дитинства є актуальною як у теоретичному, так суто прикладному аспектах. Порівняльний аналіз різних досліджень дозволяє констатувати небажані тенденції, що спостерігаються в розвитку сучасних дітей, а саме: поступове збільшення кількості дітей, в яких виявляється підвищення фрустрації, емоційної напруги, депресивності, розладу в адекватності емоційного регулювання.

   За результатами дослідження вихователі дошкільних навчальних закладів у своїй діяльності часто використовують різного виду казки. Аналізують зміст, характеризують героїв та їх вчинки, встановлюють відповідність між вчинком на наслідком, залучають дітей до передання емоцій, які викликають ті чи інші герої на папері шляхом малювання. В той же час, аналізуючи програму та план роботи вихователів, можемо констатувати, що ця робота є несистемною. Більший акцент приділяється моральному вихованню, в той час коли емоційний розвиток дитини зводиться до навчання дітей впізнавати емоції інших.

   Організувати системну роботу з використання казки, як засобу емоційного розвитку дітей дошкільного віку, вихователь може використовувати як традиційні, так і нетрадиційні методи роботи з твором, зокрема: читання казки з подальшим її обговоренням; інсценізація казки (постановка всієї казки, так і окремого епізоду; озвучування окремих фраз персонажів казки в різних емоційних станах; розігрування одного і того ж епізоду, але з різними варіантами розвитку подій засобами власної акторської гри, лялькового, пальчикового чи власноруч створеного дітьми настільного театру).

   Дошкільний вік — особливий період дитинства, якому властива емоційність, розвиток образного мислення, творча уява. Для нього характерні: активність протікання всіх процесів; слабке вираження рефлексій і критичності, зростання поля реального самовираження в самореалізації за рахунок розширення кола спілкування, розвиток мотивації, самосвідомості; необхідність в оцінці дорослого; потреба в ігровій діяльності; свобода уяви і фантазії, емоційна чутливість; прагнення до нових вражень тощо. Це найбільш сприятливий період для розвитку творчого потенціалу особистості. Новизна сприйнятого, ігри та заняття, які пов'язані з уявою, вимагають від дитини проявів винахідливості. Висока розумова активність проявляється, зокрема, в легкості виникнення нових думок, у незвичайних судженнях. Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що, коли дитині 3-6 років, її творча уява, фантазія сягають найвищого розвитку. Та якщо 3-4-річний малюк мислить нестандартно, часом навіть інтуїтивно, то згодом ця здатність зникає, оскільки дітей вчать сприймати вже готове, всіма доведене. Навіть молодші школярі настільки пригноблені стереотипами мислення, що їх уже неможливо навчити грамотно творчо мислити.

   Занурюючись у казковий світ, дитина занурюється у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.

Два потужних інститути — сім'я і дитячі навчальні заклади — мають значний вплив на розвиток дитини, тому консолідація їхніх зусиль є надзвичайно важливим завданням і необхідною умовою успішного виховання дошкільників. Отже, сім'я і дошкільний навчальний заклад повинні виступати у взаємодії, визначаючи і досягаючи цілей, які окреслені у стратегічних завданнях щодо виховної роботи з дітьми дошкільного вік.

Світич, Світлана (кандидат психологічних наук; доцент кафедри психології). 

Опановуємо емоції в грі / С. Світич // Дошкільне виховання. - 2019. - N 3. - С. 7-9 : фот.цв. 

Анотація: Наведено приклади ігор, вправ та прийомів, які допоможуть цілеспрямовано розвивати вміння розпізнавати почуття, регулювати емоції, вибудовувати відносини з іншими людьи і розв'язувати конфлікти, а також здатність співпереживати.

   Ефективний спосіб навчити дітей дошкільного віку розпізнавати емоції — "віддзеркалювати" їхні переживання, тобто називати ті емоції, які в певний момент відчуває дитина, та пояснювати їх. Наприклад: "Ти зараз радісний, бо прийшов до садочка і зустрів друзів" або "Ти зараз сердишся, тому що Сашко забрав твою машинку".

   Наступним кроком буде вчити дітей самостійно визначати свої емоції та називати їх.

 Для цього можна використовувати смайлики зі схематичним зображенням емоцій і грати з ними в різні ігри. Наприклад, у таку.

    Упізнай емоцію

Вихователь розповідає, які бувають емоції та як вони проявляються. Після цього показує смайлик, а діти відгадують, яка емоція на ньому зображена, намагаються відтворити її на обличчі.

Вони також можуть складати зображення емоції з розрізаних частин смайлика (брови, очі, ротик); відгадувати, яку емоцію показує інша дитина.

У подібних іграх малята ознайомлюються з емоціями, вчаться адекватно їх проявляти та правильно "зчитувати" з виразу обличчя інших людей.

   Знайди персонажа

Можна підготувати картки із зображеннями персонажів мультфільмів чи казок у різних емоційних станах: веселих, сумних, злих, ображених, наляканих тощо.

Граючи з молодшими дошкільнятами, вихователь називає емоцію, а діти знаходять персонажів у відповідному стані Для старших дошкільнят можна ускладнити завдання: виготовити кубик із зображеннями смайликів, що символізують різні емоції. І тоді діти по черзі кидатимуть кубик і вибиратимуть серед картинок по одному персонажу з такою самою емоцією, як та, що випала на грані кубика.

Також вдалим інструментом для відтворення емоцій є ігри-драматизації або ляльковий театр, де діти виступають у ролі акторів.

   Важливо, щоб малята усвідомили: емоцій багато, і вони можуть переживати будь-які з них. Є неприпустимі дії, як-от, наприклад, битися чи кидатися іграшками, але відчувати злість чи інші негативні емоції вони можуть, і це нормально. Батькам і вихователям треба пам'ятати: сварити дітей можна за вчинки, а не за емоції та почуття.

   Розв’язуємо конфлікти

Уміння знаходити спільну мову та розв'язувати конфлікти теж належить до сфери емоційного інтелекту.

Не карайте дітей за сварки, а вчіть конструктивно розв'язувати їх.

Побачивши, що назріває конфлікт, підійдіть до малюка, опустіться до рівня його погляду і м'яко скажіть йому: "Я розумію, ти засмучений тим, що Віка забрала твою іграшку. Але битися не можна. Нумо разом міркувати, як можна вчинити в цій ситуації". (Помінятися іграшками, грати по черзі або разом, придумати іншу гру, пояснити іншій дитині свої почуття тощо).

   Вчимо володіти собою. Техніки релаксації.

   Також до емоційного інтелекту входить уміння володіти собою. Дітям дошкільного віку дуже корисні вправи на релаксацію — вони вчать знімати емоційне напруження і таким чином справлятися з негативними емоціями. Релаксація (від лат. relaxation — ослаблення, розслаблення) — глибоке м'язове розслаблення, що супроводжується зняттям психічного напруження.

   Відомо, що в момент емоційного напруження, коли дитина збуджена, схвильована, пригнічена, виникає надмірне напруження в окремих групах м'язів. Самостійно діти не можуть позбутися цього стану, починають нервувати, що призводить до затиснення нових ділянок тіла. Малят необхідно вчити відчувати це напруження, змінювати його інтенсивність або знімати зовсім, розслаблюючи певні групи м'язів. При розслабленні м'язів емоційне напруження слабшає або зникає зовсім. Отже, зменшення психічного напруження можна досягнути шляхом глибокого м'язового розслаблення.

Релаксаційна техніка "Напруження — розслаблення" — найкращий спосіб навчитися розпізнавати напруження в м'язах і звільнятися від нього.

   Регулярне виконання вправ на релаксацію робить дитину спокійною, врівноваженою, допомагає зняти збудження, розумове і м'язове напруження, усунути занепокоєння, скутість, сконцентрувати увагу.

У результаті малюк навчається володіти собою, контролювати свої емоції та дії. Наведено приклади деяких вправ на релаксацію.

Троценко, Валерій (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання і спорту; проректор). 

Вплив фізичних вправ на емоційний стан дітей старшого дошкільного віку / В. Троценко // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2018. - № 3/4. - С. 36-

Анотація: Обґрунтовано методологічні аспекти, які дають змогу під час занять фізичними вправами зміцнювати фізичне здоров'я, підвищувати емоційну стійкість дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Виокремлено порівняно незалежні параметри дослідження, типи та інтенсивність фізичних навантажень, проаналізовано механізм впливу фізичних вправ на психофізіологічний розвиток дітей молодшого шкільного віку.

   Результати проведеного дослідження дають підстави стверджувати, що під час фізичного виховання можна досягти ефективних результатів не лише щодо фізичного стану особистості, а й стосовно психічного. Йдеться, зокрема, про емоційну стійкість, яку визначають як властивість темпераменту, що дає змогу виконувати завдання в напружених емоційних обставинах за рахунок оптимального використання резервів нервово-психічної емоційної енергії. Особливу увагу щодо цього приділяють дітям старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

   Розроблені вітчизняними авторами методики корекції відхилень психічного стану припускають сполучення аеробних і анаеробних видів рухової активності. Так, для дуже неспокійних дітей поряд із психорегулюючими впливами передбачається використовувати елементи гри, що мають тонізуючий ефект, одночасно з циклічними навантаженнями, що підвищують рівень активізації нервової системи. При розвитку депресивних станів, очевидно, рухливі ігри, що передбачають функцію лідера або шефську роль, теж можуть забезпечити позитивний психологічний ефект.

   Важливу роль у зміцненні психічного стану і знятті психічної напруги надають введенню в тренувальний процес спеціальних релаксаційних вправ і медитативних поз.

Фізичні вправи і мотивація.

Насамперед варто наголосити, що рекомендації стосовно використання фізичних вправ для поліпшення психічної підготовленості і підвищення рівня психічної стійкості істотно відрізняються.

   Основні характеристики фізичних вправ, які максимально позитивно впливають на психічний стан дитини, є такими:

- вправи повинні бути аеробними з ритмічним черевним типом подиху;

- у системі вправ не повинно бути змагальних елементів;

- вправи мають бути конкретними, точно визначені просторовими й часовими характеристиками;

- їх інтенсивність має бути помірною;

- тривалість їх виконання не має перевищувати 20-30 хв.;

- необхідно, щоб вправи виконували регулярно, їх має бути включено в тижневий графік;

- вправи повинні приносити задоволення.

   Механізм впливу фізичних вправ на психіку. Цей аспект проблеми є найскладнішим і найменш досліджуваним дотепер, незважаючи на те, що становить основу психофізичної єдності. Нині більшість дослідників надають перевагу дуальній концепції, в якій виділяють біологічні і психічні механізми.

   Серед найважливіших біологічних механізмів виокремлюють: транквілізуючий ефект підвищення температури тіла під час фізичних навантажень; підвищення секреції адреналіну, серотоніну, що викликає поліпшення настрою і підвищення стійкості до стресових впливів; збільшення концентрації опіоїдних пептидів, у тому числі і бета-ендорфіну, що викликають позитивний стан, спокій і в деяких випадках альтернативний стан свідомості.

   Отже, процес синтезу оздоровчих технологій для зміцнення психофізичного стану і психосоці- ального здоров'я пов'язаний з певними вимогами й обмеженнями, що стосуються, з одного боку, окремих компонентів, які належать до системи психофізичного тренінгу, а з другого - до системи в цілому. Проведені попередні дослідження засвідчують, що застосування комплексів фізичних вправ з використанням вказаних рекомендацій мають позитивний вплив на здоров'я, емоційний стан і психічний розвиток дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, що є одним з головних завдань національної системи фізичного виховання.

 

Малько, Олександра (завідувач). 

Глинотерапія: долаємо негативні емоції / О. Малько, О. Колісник // Дошкільне виховання. - 2017. - N 1. - С. 15-17. 

Анотація: Розповідається про використання елементів глинотерапії в роботі з дошкільнятами.

   Більшості нинішніх дошкільнят, на жаль, уже доводилося відчувати неконтрольовані тривогу, гнів, страх та інші негативні емоції, від яких ми, дорослі, всіма силами намагаємося їх уберегти. Звісно, це нам не до снаги, однак ми можемо (і маємо!) допомагати малятам учитися усвідомлювати свої почуття, адекватно їх виражати і досягати внутрішньої гармонії. У пригоді стає перевірений часом природний засіб — глина. Скористайтеся

досвідом  щодо використання елементів глинотерапії в роботі з дошкільнятами. Сучасні покоління практично втратили той могутній зв’язок з природою, що був притаманний нашим предкам, разом з тим позбавивши себе її життєдайного впливу. Усвідомлюючи цінність спілкування з природою для розвитку дитини, педагоги знаходять різні способи його організації, часом незвичні, а іноді, навпаки, освячені віковими традиціями.

Робота з глиною — один з видів арт-терапії, що сприяє відновленню внутрішнього балансу і гармонії: це і вихід негативних емоцій, і зняття нервово-психічного напруження, і подолання страхів та агресії, й відновлення зв’язку зі світом природи.

   Уже в Давньому Єгипті люди активно застосовували лікувальні властивості глини. їх описували Арістотель, Гіппократ, Конфуцій. І сьогодні глинотерапія не втратила актуальності.

Які переваги глини? Глина — доступний та безпечний матеріал для використання в роботі з дошкільнятами. Вона пластична, м’яка, приємна на дотик; з нею можна робити все що заманеться: відривати маленькі шматочки від великого, розкочувати, розплющувати, згинати, згладжувати, примазувати, вдавлювати, а ще її можна змішувати з водою. Ці властивості глини допомагають малятам, діючи з нею, виплескувати свої емоції, позбуватися тривоги, м’язового напруження, занепокоєння, гніву. Крім того, вона має здатність загоювати ранки й подряпини.

   Глину можна використовувати в роботі навіть з наймолодшими вихованцями, пропонуючи їм різноманітні дії: зім’яти, розплющити, сформувати кульку, потикати пальчиками чи кулачками, погладити та просто занурити руки. Малюк бере глину, тисне, б’є, мне, розриває на шматочки, розплющує, розтирає, катає, даючи вихід своїм емоціям. При цьому він розповідає, що робить, що відчуває, що виражає — таким чином відбувається опанування чуттєвої сфери.

   Коли дитина аналізує свій витвір і намагається щось виправити у ньому, надати йому виразнішої форми, починає доповнювати деталями, вона несвідомо гармонізує власний внутрішній світ.

Діти можуть втілювати в глині як свої негативні емоції та відчуття, так і бажання або потаємні думки, а потім коригувати їх.

   Під час занять з використанням елементів глинотерапії малята навчаються бути справжніми скульпторами свого життя. Великий перський поет Сааді писав: “...Я — лише непомітна грудочка глини, що увібрала аромат троянди...”.

Калініченко, Галина (вихователька). 

Зоопарк запрошує в гості : заняття для дітей старшої групи / Г. Калініченко // Дошкільне виховання : методичний журнал . - 2020. - № 4. - С. 27-29 : цв.ил. 

Анотація: Відвідини зоопарку, навіть уявні, подарують малятам безліч позитивних емоцій і новий досвід. Подана гра-екскурсія допоможе закріпити знання дітей про тварин, їх зовнішній вигляд, голоси, а принагідно повторити правила поведінки в зоопарку, дізнатися більше про діяльність його працівників і просто розважитись у колі друзів.

 

т  Мета вихователя при розвитку емоцій дошкілят, розповідать, наприклад про зоопарк, Це дасть змогу:

• Розширювати знання дітей про зоопарк та його мешканців.

• Навчати розрізняти голоси тварин, упізнавати їх за силуетом. 

• Закріплювати уявлення про професії працівників зоопарку та їхні обов’язки. 

• Удосконалювати вміння складати із частин ціле, знаходити предмети за порядковою лічбою, розміщенням. 

• Формувати комунікативні вміння дітей. 

• Сприяти засвоєнню елементарних норм безпечної поведінки під час відвідування зоопарку.

• Розвивати діалогічне мовлення. 

• Прищеплювати інтерес та любов до тваринного світу.

   Попередня робота вихователя. Відвідування зоопарку разом з батьками. Перегляд мультфільму “Тварини в зоопарку”. Читання художніх творів, розглядання зображень тварин. Складання описових розповідей з використанням ілюстрацій тематичних альбомів “У світі тварин”, “У світі птахів".

Матеріал для роботи вихователя: тіньовий театр з фігурками африканських тварин; картки-підказки для гри “Купи квиток” із цифрами, які позначають кількість квитків; “квитки” для відвідування зоопарку, вказівник “Каса”; аудіозапис голосів різних тварин та плачу дитини; розрізні картки “Правила поведінки в зоопарку” в конверті; різноколірні емблеми за кількістю дітей, схематичний план території зоопарку, схеми маршрутів, картинки із зображеннями тварин; фото працівників зоопарку; піктограми; модульний підлоговий конструктор.

Трифонова, Ольга (директор). 

На шляху до гармонійних емоцій : тренінг для батьків у сенсорній кімнаті / О. Трифонова, О. Кирилова // Дошкільне виховання. - 2018. - N6. - С. 21-23 

Анотація: Надано разробку тренінгу для батьків у сенсорній кімнаті.

   Нестримний темп життя, постійні стреси негативно впливають на емоційний стан дорослих, що неодмінно позначається й на дітях. Літо — чудова нагода допомогти батькам вихованців відновити сили, гармонізувати емоції, водночас ознайомити їх з роботою дитсадка, зокрема із сенсорною кімнатою. Хоча дитяча сенсорна кімната виразно відрізняється від кімнати для дорослих і за своїм зовнішнім виглядом, і за наповненням, і за завданнями, які покликана розв'язувати, заняття-тренінги в ній можна проводити і з дорослими, відповідно адаптувавши вправи з інтерактивним обладнанням. У пригоді стане поданий тренінг.

   Мета роботи в сенсорній кімніті:

• Формувати у батьків позитивний емоційний стан у процесі співпраці та взаємодопомоги всередині групи.

• Ознайомлювати з техніками саморегуляції емоційного стану з метою запобігання психічному перенапруженню і подолання його можливих наслідків.

Матеріал для роботи: обладнання сенсорної кімнати: повітряно-бульбашкові колони, "сухий дощ (душ)", сухий басейн, тактильна панель, безпечний оптико- волоконний пучок "Зоряний дощ", пу- фик-крісло, столи для пісочної анімації, дзеркальна куля, тактильна доріжка: посудини з камінчиками, шматочками хутра і тканини, ґудзиками, каштанами.

   Сенсорна кімната допоможе вам знизити напруження та покращити свій емоційний стан. Починають з розминки. Вона підніме нам настрій та створить атмосферу співпраці. Далі наведено приклади вправ.

• Розминка "Хвиля дружби"

• Релаксація "Море". Вправа на тактильній доріжці "Прогулянка по морському узбережжю"

• Пісочна анімація "Морський пейзаж"

• Вправа "Морські хвилі"

• Вправа "Мої проблеми"

• Елементи музикотерапії "Танок настрою"

• Вправа "Звукова гімнастика"

• Кольоротерапія "Зіркові промені".

Монстович-Артем'єва П. 

Особливості розвитку емоційно-почуттєвої сфери у дітей дошкільного віку// Вісник Київського інституту бізнесу та технологій : науковий журнал. - 2015. - №  2. - С. 73-75

Анотація: Розглянуто проблему сутності емоційно-почуттєвого розвитку, з'ясування різних його аспектів у дітей дошкільного віку. Розвиток емоційно-почуттєвої сфери дитини має певні особливості, які варто враховувати у подальшій навчально-виховній роботі з дітьми. 

   За допомогою почуттів дитина виявляє своє ставлення до того, що їй подобається чи не подобається, що хвилює, чому вона радіє (почуттєва сфера формується під впливом виховання). Роль почуттів підкреслював у своїх творах К.Ушинський: “ Ніщо - ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так якісно і правильно нас самих і наше відношення до світу, як інші почуття; у них відбивається характер не окремою думки, не окремого рішення, а всього змісту душі нашої, її будови”.

   Важливою умовою розвитку емоцій у дитини є те, наскільки у неї організована здатність до емпатії, тобто вміння поставити себе на місце іншого (найкраще організовувати цей досвід на практиці, в ідеальній уяві дитини). Головною умовою є досвід взаємодії дорослого і дитини, позитивна емоційна валентність та емоційна привабливість, яка походить від дорослого. Якщо з якихось причин порушується контакт дитини та дорослого, дитина стає безпомічна у засвоєнні предметного змісту( емоційне реагування знижується).

   Особливостями емоційного розвитку дітей дошкільного віку(за Г.А.Урунтаєвою) є:

• Засвоєння соціальних норм вираження почуттів;

• Зміна ролі емоцій у процесі діяльності, формування емоційного захоплення;

• Становлення більш свідомих, узагальнених, розумних, довільних, поза ситуативних почуттів;

• Формування вищих почуттів - моральних, інтелектуальних, естетичних.

   Якщо розглядати процес становлення емоційної сфери в межах соціальної взаємодії індивіда з навколишнім, то заслуговує на увагу дослідження Керолін Саарні. Особливостями емоційної сфери дитини є:

• починаючи з 12-го місяця життя розвиток самосвідомості і усвідомлення власних емоційних реакцій;

• незадоволення з приводу обмежень, які вводяться при розширенні автономії і потребі в обстеженні, ці новоутворення обумовлюють такі особливості оцінювання та усвідомлення себе, як наявність в експресіі сорому, гордості та сором’язливості. 

   Покращення розуміння мови і мовленєвого висловлювання власного стану та набуття зазначених форм поведінки дає можливість дитині поступово навчитись передбачати різні переживання по відношенню до різних людей, краще розуміти вираження емоцій у різних людей і їх значення, засвоювати ранні форми емпатіїї та про соціальних дій.

Халімон, Ольга (практичний психолог). 

Емоції під контролем! : семінар-практикум з елементами тренінгу для батьків / О. Халімон // Дошкільне виховання. - 2014. - N 12. - С. 18-20. 

Анотація: Подається семінар "Як розуміти і виражати свої емоції", корисний для батьків і вихователів дошкільнят.

 

   Емоційне напруження в суспільстві, викликане подіями в країні, безперечно, позначається як на дорослих, так і на дітях. Повністю ізолювати малят від шквалу зусібічного негативу неможливо, тому маємо вчити їх розуміти й виражати свої емоції, адекватно реагувати на почуття інших. У цьому дорослим і самим потрібна допомога. Подаємо семінар, корисний не лише для батьків дошкільнят, а й для вихователів.

   У нинішніх стресових умовах і дорослим непросто зберігати спокій та позитивне світосприйняття, то що вже говорити про малечу! Діти, які ще не дуже добре орієнтуються у своїх емоціях, украй вразливі до зовнішнього потоку негативної енергії. Сьогодні ми вчитимемося створювати здорову емоційну атмосферу, керувати своїми почуттями і розвивати позитивну емоційну сферу дітей. А допоможе нам у цьому книга "Азбука виховання".

Вміння розуміти свої емоції й адекватно виражати їх — важлива риса зрілої особистості. Однак основи цього вміння закладаються ще в дитинстві. Чи помічали ви, як іноді малюк від найменшої образи впадає в істерику або стає абсолютно неке- рованим від радості? Це тому, що дитина ще не здатна контролювати емоції: вони, мов хвилі, захльостують її з головою. Якщо вчасно не навчити малюка давати собі раду з власними емоціями, то в майбутньому це може призвести до неврівноваженості, агресивності, нервових і психічних захворювань.

   Передусім поговоримо про негативні емоції. Дуже важливо пояснити дитині, що всі люди ображаються, ревнують, заздрять, загалом переживають негативні емоції. Це нормально. Проте проявляти їх треба так, аби не зашкодити ні собі, ні іншим. Більшість батьків під час дитячої істерики припускаються типової помилки: наказують малюку припинити плакати. Це неправильно. Чому? По-перше, навіть дорослий не може припинити переживати якесь почуття тільки тому, що йому наказали (попросили) зробити це. А по-друге, заборонена негативна емоція, як замкнена греблею вода, шукатиме інші шляхи виходу. Невиражений гнів дитина може пізніше спрямувати на домашню тваринку, однолітка або на саму себе. Тому важливо не придушувати негативні емоції, а вчити малюка спрямовувати їх у мирне русло. А краще — не плекати їх у душі.

   Що ж робити, коли дитина злиться або плаче від образи? Передусім визнайте її право на ці почуття, навіть якщо причини здаються вам незначними. Говорячи, що малюк засмутився через дурницю, ви даєте йому зрозуміти, що не сприймаєте його почуття всерйоз, причому саме тоді, коли йому потрібна підтримка. Не давайте негативних оцінок почуттям. Такі фрази, як "добрі діти не гніваються" або "хлопчики не плачуть" привчають дітей соромитися своїх почуттів і приховувати їх.

   Проявіть співчуття, покажіть дитині, що любите її, попри крики, агресію тощо. При цьому називайте емоцію словами. Згодом це допоможе дитині навчитися ідентифікувати свої почуття і не кричати, а говорити: "Я засмучений" або "Я сердитий". У жодному разі не дозволяйте малюкові в запалі гніву бити, кусати своїх рідних! Запропонуйте "безпечний" спосіб вираження емоцій: відбивати м'яч, присідати, рвати папір, малювати, бити в барабан, виконувати дихальні вправи ("випускати пару") тощо.

Якщо дитина вже перебуває під владою почуттів, не розпитуйте її про причини. Краще дайте можливість виплеснути емоції, а коли заспокоїться, обговоріть ситуацію.

   Не менш важливо навчити дитину керувати позитивними емоціями. Стрибки, біганина і переможні вигуки не завжди бувають доречними, а тому варто показати малюку соціально прийнятні способи прояву своїх радісних почуттів: усмішка, оплески, обійми тощо.

Таким чином, у дошкільному віці розвиток емоційно-почуттєвої сфери дитини має певні особливості, які варто враховувати у подальшій навчально-виховній роботі з дітьми.