Освітянам на замітку

                                            Діти з аутизмом в сучасному освітньому просторі

    Аутизм називають хворобою ХХІ ст. Аналіз останніх досліджень показує, що процент народжуваності дітей з розладами аутичного спектра неухильно зростає. Так, на 2017 р. статистика з аутизму діагностує на 50 дітей 1 дитину з розладами аутичного спектра, тоді як на 1995 рік діагностували 1 дитину з аутизмом на 5000 дітей з нормальним розвитком. Оскільки збільшується відсоток дітей даної категорії, збільшується і потреба в їх соціалізації, бо, як показує практика, більшість людей, які страждають аутизмом, мають проблеми у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми. Тому порушена проблема є надзвичайно актуальною.

Генетика аутизму: 7 простих відповідей // Дефектолог .- 2019 .- № 5 .- С. 29-30

Анотація: Відповіді на питання про природу походження хвороби та особливості виховання дітей з розладами аутичного спектра.

   Вченим відомо про генетичні аспекти аутизму ще з 1970-х років, коли група науковців з'ясувала, що однояйцеві ідентичні близнюки мають також спільні розлади аутичного спектра. З того часу дослідники постійно накопичують факти про потенційних генетичних «винуватців» аутизму, і цей процес значно прискорився завдяки сучасним технологіям розкодування ДНК. Уже виявлено безліч типів генетичних змін, котрі лежать в основі аутизму. Що більше науковці занурюються у нашу ДНК, то більш складним і заплутаним видається вплив цих змін на вияви аутизму. 

   Звідки дослідники знають, що гени впливають на розвиток аутизму?

Після першого дослідження аутизму методом близнюків у 1977 році декілька наукових груп порівняли показники аутизму у близнюків і з'ясували, що це захворювання є високоспадковим. Однак генетика однозначно не враховує всіх ризиків встановлення діазногу «аутизм». Зовнішні фактори, такі як екологія, спосіб життя і харчування також сприяють розвитку цього стану — хоча генетики розходяться у думках щодо співвідношення впливу генів та середовища. Деякі зовнішні фактори ризику для аутизму, такі як вплив материнської імунної відповіді на дитину підчас вагітності або ускладнення підчас пологів, можуть накладатися на генетичні фактори і призвести до розвитку аутизму або посилення його виявів.

   Чи існує таке поняття як ген аутизму? 

Це не зовсім так. Існує кілька станів, пов'язаних з аутизмом, які виникають внаслідок мутацій в одному гені, включаючи синдроми крихкої- X-хромосоми і синдром Ретта. Але менше 1 % нетипових випадків аутизму виникають внаслідок мутацій в будь-якому одному гені. Проте, список генів, які беруть участь у виникненні аутизму, зростає. Дослідники нарахували 65 генів, які на їхню думку тісно пов'язані з аутизмом, і понад 200 інших, які мають дещо слабші зв'язки. Багато з цих генів беруть участь у формуванні та здійсненні взаємозв'язків між нейронами головного мозку або контролюють експресію інших генів.

  Чи всі мутації однаково шкідливі?

На молекулярному рівні ефекти мутацій можуть відрізнятися. Мутації можуть бути або шкідливими, або доброякісними, залежно від того, наскільки сильно вони змінюють функцію відповідного білка. Міссенс-мутація, наприклад, заміняє одну амінокислоту в білку на іншу. Якщо заміщення не суттєво змінює білок, то така мутація, ймовірно, буде доброякісною. З іншого боку, нонсенс-мутація вставляє стоп-кодон у ген, що призводить до зупинки виробництва білка та передчасного його обриву. Отриманий білок виявляється занадто коротким і погано функціонує, якщо функціонує взагалі.

  Як ці гени сприяють аутизму? 

   Мутації, які безпосередньо пов'язані з аутизмом, фіксують досить рідко. Значно складніше знайти звичайні, розповсюджені варіанти генів, які є факторами ризику для виникнення аутизму, хоча деякі дослідження вже тривають у цьому напрямку. Інші зміни, відомі як варіації кількості копій генів, виявляють себе як видалення (деліції) або дублювання (дуплікації) довгих діляно ДНК і часто охоплюють багато генів. Але поки що усі відомі мутації, які вносять свій вклад у роз виток аутизму, перебувають у 2% людського геному, котрий досліджений генетиками. Вчені намагаються дістатися до інших 98% геному, щоб відшукати інші зв'язки з аутизмом. Поки що ці ділянки людського геному недостатньо вивчені.

   Як у людей виникають мутації? 

Більшість мутацій діти успадковують від батьків, і вони можуть бути звичайними або рідкісними. Мутації також можуть виникати спонтанно в яйцеклітині або сперматозоїді, і тому вони виявляються тільки у дитини, а не у її батьків. Дослідники можуть знайти ці рідкісні «de novo» мутації, порівнюючи послідовності ДНК людей, які мають аутизм, з аналогічними послідовностями у їхніх членів родини, які не мають цього порушення. 

  Чи може генетика пояснити, чому хлопці частіше, ніж дівчата, мають аутизм? 

Дівчата з аутизмом, здається, мають більше мутацій, ніж хлопчики з цим станом. Разом ці результати показують, що дівчата можуть бути якимось чином більш стійкими до мутацій, які сприяють появі аутизму, і потребують більш потужного генетичного удару, щоб викликати цей розлад.

  Чи є спосіб перевірити мутації, які спричиняють аутизм, ще до народження дитини? 

   Клініцисти-генетики наразі прискіпливо проводять скринінг хромосом ембріону для виявлення великих хромосомних аномалій, включаючи варіації кількості копій гену. Існують пренатальні генетичні тести на деякі синдроми, пов'язані з аутизмом, такі як синдром крихких Х-хромосоми. Але навіть якщо у дитини, що розвивається, є такі рідкісні мутації, немає жодного способу знати напевно, чи пізніше буде встановлений діагноз — аутизм.

Тарасун, Валентина (доктор педагогічних наук; професорка кафедри логопедії та логопсихології). 

 Дитина з аутизмом: діагностика, взаємодія, допомога // Дошкільне виховання : методичний журнал . - 2020. - № 6. - С. 10-15 : цв.ил. 

Анотація: Упровадження інклюзивної освіти вимагає від педагогів та батьків розуміння нюансів розвитку дітей з особливи освітніми потребами. Подана стаття допоможе навчитися вчасно виявляти в малят ознаки аутизму, а також надасть цінні рекомендації щодо спостереження за малюками з розладами аутичного спектра, взаємодії з ними, надання поетапної психолого-педагогічної допомоги їхнім батькам.

 

  

   У Міністерстві соціальної політики України та в Міністерстві освіти і науки України на сьогодні немає достатніх даних щодо результатів діагностики аутизму і надання ранньої допомоги дітям з аутизмом у регіонах, як і щодо загальної кількості дітей з аутизмом. Це може означати, що більшість таких дітей не діагностовані, а їхні батьки, помітивши незвичну поведінку своїх малят, не знають, яким чином можна їм допомогти. В Україні аутизм у більшості випадків діагностується в дітей віком 5-7, а в США та Європі - від 1 до 2 років.

   Крім того, рівень поінформованості про аутизм громадян цих країн дуже високий. Так, відомо, що жителю США в середньому чотири-п'ять разів на день нагадують про проблему аутизму: він бачить у метро інформаційний постер, читає про аутизм у газеті, знаходить у коробці з піцою флаєр з проханням про пожертвування до фонду для людей з аутизмом, бачить на дверях ресторану наклейку, яка повідомляє про те, що тут розуміють аутистів. Тому переважна більшість дорослих там швидко звертає увагу на незвичну поведінку дитини і намагається допомогти їй та її сім'ї.

   В Україні більшість лікарів-педіатрів, так само, як і пересічні її громадяни, поки ще недостатньо знають про аутизм. А коли батьки все-таки усвідомлюють, що особливості їхнього малюка — не норма, допомогти дитині вже набагато складніше. Проблема діагностики ускладнюється ще й тим, що пізній мовленнєвий розвиток у хлопчиків в Україні вважається нормою. Отже, сьогодні актуальною є проблема підвищення рівня поінформованості українського суспільства про аутизм.

   Як вчасно помітити ознаки аутизму?

   Якомога раніше виявити в дитини ознаки аутизму (або переконатися, що їх у неї немає) може допомогти тест M-CHAT-R Це модифікований скринінговий тест на аутизм для дітей раннього віку (від 2 до 2,5 року), розроблений у США і перекладений 27 мовами. Його можуть проводити як фахівці (аутологи), так і батьки чи педагоги.

   Як діяти, якщо ви підозрюєте в дитини аутизм?

   За перших сумнівів радимо батькам звернутися до фахівця - аутолога. Здійснивши інтерв'ювання батьків і обстеження дитини, він приймає рішення про показання щодо ауто-втручання, тобто змісту і напрямів проведення спеціальної корекційно-розвивальної роботи з дитиною. Якщо таке втручання показане, ознайомлює батьків з майбутніми етапами роботи та орієнтовними корекційно-розвивальними завданнями.

   Аутолог спільно з батьками аналізує зміст майбутньої аутологічної роботи, домагаючись згоди або домовленості, що стосується плану корекційно-розвивального втручання. Такий підхід забезпечує своєрідний договір, контракт, який може змінюватися з урахуванням нової інформації.

   Наступний етап роботи — планомірні довготривалі заняття, що в підсумку приводять до завершального етапу, на якому батьки дитини разом із фахівцем оцінюють отримані результати.

 

Скрипник, Тетяна (доктор психологічних наук; професор кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти). 

 Інклюзивне освітнє середовище : підтримка дітей з аутизмом у закладі дошкільної освіти // Дошкільне виховання. - 2019. - N 7. - С. 7-11 : ил. - Продовження. Початок див. у № 10 за 2018 рік. 

Анотація: Статтю присвячено питанню створення відповідного та безперешкодного освітнього середовища для дітей з аутизмом. Розповідається про програму TEACCH та особливості її використання у навчальному середовищі.

      Серед дітей з особливими освітніми потребами (ООП) малята, які мають розлади аутистичного спектра (РАС), є однією з найскладніших категорій у плані адаптації до закладу освіти. З цією метою вже кілька десятиліть для дітей з аутизмом у багатьох країнах світу успішно впроваджують програму ТЕАССН, яку в 70-ті роки минулого століття розробив американський професор Ерік Шоплер. Головні ідеї цього підходу — структурованість та візуальна підтримка.

      Багаторічний досвід застосування цієї програми засвідчив: добре структурований простір, де є допоміжна наочність (візуальна підтримка), зменшує тривожність дітей з аутизмом, підвищує концентрацію їхньої уваги, робить усі події передбачуваними. Відбувається цей позитивний вплив тому, що програма ТЕАССН спирається на сильні риси дітей з РАС, а саме — їхню схильність до впорядкованості й завершеності.

     Структурованість, згідно з програмою, поширюється на простір, час та діяльність. Так, відповідно до цих ідей, фізичний простір повинен мати певну визначеність та візуальні межі. Матеріали також мають бути розташовані в певних місцях та чітко позначені за допомогою таких засобів як картинки, кольорове кодування, цифрові символи тощо. Це полегшує для дітей з РАС розуміння того, що це за матеріали, коли їх можна використовувати, упродовж якого часу, як отримати ці матеріали або які з них можна брати самостійно і куди складати після використання.

   Стратегічно продумане розміщення меблів, освітніх центрів та матеріалів дає змогу зменшити стресогенний вплив зовнішніх чинників на дітей з аутизмом та оптимізувати освітній процес.

   Середовище має бути розвивальним для всіх

Зрозуміло, що коли йдеться про дітей з особливими освітніми потребами, необхідна компетентність фахівців щодо розбудови найсприятливіших для їхнього розвитку умов. Але окрім спеціальних умов, необхідних на перших етапах входження таких малят в освітній простір, важливо створити середовище, розвивальне для всіх вихованців.

   Типові недоліки в освітньому просторі закладів дошкільної освіти

♦ Застабілізованість — незмінюваність оформлення приміщення групи протягом довгого часу, від півроку до двох-трьох років. При цьому відомо: одноманітне набридає і перестає сприйматися як інформація, знецінюється, навіть якщо воно гарно оформлене і має цікавий/ важливий зміст.

♦ Фрагментарність — неузгодженість між собою частин приміщення. Якісь частини території можуть бути цікаво оформлені, але місце при цьому обрано випадково (яке було вільним).

♦ Знеособлення — відсутність матеріалів, які відображають особистість конкретних дітей, а також особливості їхньої повсякденної діяльності. 

   Яким має стати освітнє середовища, щоб воно, за висловом К. Крутій, дало змогу малюкові усвідомити власні можливості, проявити ініціативу і всебічно реалізувати себе?

♦ На противагу "застабілізованості" сучасне освітнє середовище має бути змінним, гнучким, пластичним, таким, що зберігає привабливість для дітей, підтримує їхній інтерес та відповідає завданням збагачення їх новими враженнями та інформацією.

♦ Замість "фрагментарності" необхідна продуманість усіх складових середовища, узгодженість між ними й визначення найдоречнішого місця для кожної.

♦ Замість "знеособлення" й формалізму має постати справжній особистісно орієнтований простір, за якого інформація про дітей та їхню життєдіяльність подається цікаво, пізнавально і має вплив на їхній соціальний та особистісний розвиток.

Скрипник, Тетяна (доктор психологічних наук; професор). 

 Як підготувати дітей з аутизмом до інклюзивної освіти // Дошкільне виховання. - 2018. - N 10. - С. 6-9 : фот.цв. 

Анотація:: Мова йде про те, як дитині з розладами аутистичного спектра успішно розвиватися і впевнено почуватися в колективі однолітків.

Ідеться про два стратегічні напрями психолого-педагогічної допомоги:

1) нормалізація психофізіологічного стану (подолання патологічного стереотипу) дитини з аутизмом;

2) становлення основ її соціально-емоційного інтелекту.

   Проблеми підготовки аутичних дітей до інклюзії

Інклюзія дітей з розладами аутистичного спектра (РАС) часто відбувається з великими труднощами або й узагалі не відбувається. Причина, на наш погляд, полягає в тому, що цих дітей неправильно готують до освітнього процесу, а також не створюють для них відповідних та безперешкодних умов у закладах освіти.

   Як готують зазвичай? Приватні фахівці, спеціалісти державних і недержавних центрів пропонують для дітей з РАС корекційно-розвивальну роботу у форматі групових занять, що спрямовані на засвоєння сенсорних еталонів (колір, форма, величина), розвиток мовлення та навичок навчання.

  Чому треба змінити підхід? Діти з РАС здатні засвоїти ті чи інші (інколи досить великі) обсяги інформації, цифри, літери, графічні навички тощо. Але в колективі однолітків вони здебільшого не проявляють свою обізнаність, натомість часто не слухають вихователя, не сидять разом з групою, усамітнюються і роблять щось "за власним сценарієм", а якщо їм не дають бажаного, можуть улаштувати істерику. Вони поводяться таким чином не тому, що "невиховані", а тому, що в них не сформовано підґрунтя для навчання і розвитку.

   Види захисних реакцій дітей з аутизмом.

♦ Жорстка вибірковість уваги.

♦ Так звані аутостимуляції (стереотипні дії, якими вони себе збуджують або заспокоюють).

♦ Високий рівень м'язового напруження (передусім на рівні грудини) як рефлекторна реакція на постійне стресогенне втручання.

   Допоки діти з аутизмом перебувають у своєму патологічному (напруженому) психофізіологічному стані, їх навчання і розвиток, по-перше, мінімально ефективні, по-друге, не відзначаються сталістю. "Мінімально ефективні" означає, що ці діти, звісно, чогось навчатимуться, але їхні здобутки будуть мізерними порівняно з їхніми можливостями. Під виразом "не відзначаються сталістю" маємо на увазі, що за наявності додаткового стресу, через вимушену перерву в навчанні або в період гормональної перебудови ці діти можуть втратити все те, чого їх навчали. Тому що у них немає фундаменту для розвитку, і засвоювані знання, вміння та навички не стають частиною цілісної системи.

    Головна мета процесу підготовки дитини з аутизмом до освітнього середовища інклюзивного дитсадка - підвищення її адаптивних можливостей.

   Далі розлядаються вправи та приклади для підготовки дитини з аутизмом до освітнього середовища інклюзивного дитсадка.

Ніколенко, Л. М. (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри педагогіки та спеціальної освіти). 

 Розвиток соціальних навичок у дітей з порушеннями аутичного спектра в умовах інтеграційного дитячого оздоровчого табору // Вісник Дніпропетровського університету економіки та права імені Альфреда Нобеля. Серія Педагогіка і психологія: науковий журнал. - 2017. - № 1. - С. 67-72

 

Анотація:: Розглянуто досвід розвитку соціальних навичок дітей з розладами аутичного спектру в умовах інтеграційного дитячого оздоровчого табору. Визначено, що дитячий оздоровчий табір відіграє значну роль у набутті навичок соціальної взаємодії дітьми з порушеннями аутичного спектра. Звертається увага на важливість чіткої системної організації такої взаємодії у дитячому середовищі. Запропоновано програму розвитку соціальних навичок для дітей з аутизмом в  умовах інтеграційного дитячого оздоровчого табору

   Літні канікули становлять значну частину річного обсягу вільного часу дітей, але далеко не всі батьки дітей з порушеннями психофізичного розвитку можуть надати своїй дитині повноцінний, правильно організований відпочинок у цей час. На допомогу тут можуть прийти літні оздоровчі табори, які займають особливе місце у роботі з оздоровлення різних категорій дітей з психофізичними порушеннями і виступають міні-моделлю суспільства, де діти вчаться співіснувати та взаємодіяти між собою, набуваючи необхідного соціального досвіду. Особливо це стосується дітей із порушеннями аутичного спектра, для яких притаманні надмірна ізоляція, замкненість, уникнення будь-яких контактів з людьми, порушення мовленнєвого розвитку, труднощі в спілкуванні з іншими людьми, більший інтерес до неживих предметів, ніж до людей. Діти-аутисти, як правило, говорять те, що думають, не замислюючись про доречність та тактовність висловлювань. Вони зазвичай не вміють брехати і говорять лише правду, що у більш дорослому віці спричиняє проблеми у спілкуванні з оточуючими людьми.

    Ігрова діяльність дітей-аутистів також має певні особливості. Вони надають перевагу предметам побуту перед звичними іграшками. Для таких дітей недоступні сюжетно-рольові ігри, фантастичні та казкові елементи їх не зацікавлюють. Ігри аутистів, як правило, стереотипні та багатоповторювані: вони відтворюють ті ж самі дії багато разів. У колективі однолітків діти з порушеннями аутичного спектру поводяться стримано. Вони або пасивно ігнорують спілкування або активно відкидають його; зазвичай не відгукуються на ім'я, не реагують на пряме звертання; як правило, не вміють співчувати, співпереживати, радіти за когось, заряджатися настроєм іншої людини та ін.

    Через вищевказані та інші особливості розвитку проблема інтеграції у соціум даної категорії дітей є досить складною. Одним із ефективних шляхів її вирішення може бути організація корекційно-розвивальної роботи в літньому дитячому оздоровчому таборі або інтеграційно-реабілітаційному літньому таборі («інтеграційному», тому що він об'єднує дітей з нормальним типом розвитку та дітей, які мають психофізичні порушення (у нашому випадку - порушення аутичного спектру); реабілітаційному - через організацію і впровадження у його роботу системи спеціальних корекційно-розвивальних занять для дітей з психофізичними порушеннями).

     В Україні вже є певний досвід роботи таких таборів. Більш поширена форма організації таких оздоровчих закладів - на базі загальноосвітніх установ. У Дніпрі шкільні літні оздоровчі табори організовуються на базі тих загальноосвітніх навчальних закладів, де впроваджено інклюзивну форму навчання (№10, 76, 96 та ін.; усього на Дніпропетровщині - 102 школи). Особливість такого табору полягає в тому, що там відпочивають діти різних категорій. Кожен загін формується із здорових дітей і дітей з порушеннями психофізичного розвитку. У таборі турбота здорових дітей про тих, хто, потребує допомоги, стає природною.

 

Сущенко, Олена (директор). 

 Вони - інші! Соціальна інтеграція дітей з обмеженими можливостями здоров'я / О. Сущенко // Дошкільне виховання. - 2017. - N 6. - С. 10-12 : фот.цв. 

Анотація:: Розповідається про дітей з особливими потребами здоров'я, їх соціальну адаптацію.

    Своїм досвідом роботи діляться спеціалісти з Сумського обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Це сучасна реабілітаційна установа, яка допомагає забезпечувати дітям з особливими потребами здоров'я рівні можливості на шляху до інтеграції в суспільство. Центр щоденно надає різнопланову кваліфіковану допомогу 110 дітям від народження до 18 років.

Структурні підрозділи Центру:

• Методичний відділ.

• Відділення психологічної реабілітації.

• Відділення соціально-педагогічної реабілітації.

• Відділення професійної орієнтації.

• Відділення медичного спостереження.

• Служба соціального патронату дітей-інвалідів (на 10 осіб). 

• Стаціонарне відділення тимчасового перебування для дітей-інвалідів віком від 2 до 18 років (на 35 осіб).

• Стаціонарне відділення денного догляду для дітей-інвалідів віком від 3 до 18 років (на 10 осіб).

• Відділення "Матері та дитини" для цілодобового перебування дітей, які потребують постійної соціальної допомоги (на 20 ліжок для дітей-інвалідів).

• Відділення професійної орієнтації.

Комплексна реабілітаційна робота передбачає надання медичних, психолого-педагогічних послуг та здійснення профорієнтації.

   Фотохудожник Наталія Кармазіна, вперше потрапивши до Центру, була вражена тим, яких титанічних зусиль докладають працівники та батьки для реабілітації, соціалізації малят та інтеграції їх у громаду. Постійна боротьба з побутовими труднощами, подолання байдужості, упередженого ставлення суспільства — щоденний батьківський подвиг героїв фотопроекту. Сім'ї особливих дітей дуже часто відчувають моральний дискомфорт, стикаючись із байдужістю та нерозумінням суспільства. Як наслідок — сім'я замикається в собі, звужує коло спілкування.

Ясько, Ганна (практичний психолог Конотопського центру дитячо-юнацькогої творчості; Сумська обл.). 

 Профілактика поведінкових ускладнень : робота з дітьми з РАС // Дефектолог (Шкільний світ) : всеукраїнське видання для фахівців. - 2019. - № 5. - С. 12-28. 

Анотація:: Розглянуто комплексний підхід до процесу соціалізації дітей з раннім аутизмом.

     Навчання та виховання дітей з аудизмом викликає певні труднощі у педагогів та психологів:

• У випадку РАС традиційні методи і прийоми корекційної роботи мало ефективні. Ця робота суттєво відрізняється від занять з дітьми. які мають інші порушення.

• Важко налагодити контакт. Для такої дитини дорослого просто не існує, і перший прорив в роботі, це коли дитина просто помітила і впустила в свою гру дорослого.

   Загалом, загальна неготовність системи освіти прийняти на себе зобов'язання навчати дітей з РАС ускладнена такими факторами:

• складністю порушення психічного розвитку, основними ознаками якого є порушення соціальної взаємодії, соціального спілкування, уяви та соціальної практики (так звана тріада аутизму);

• стереотипною поведінкою, що зазвичай тісно пов'язана з тривожністю та гіперчутливістю аутичної дитини;

• нерівномірністю інтелектуального розвитку;

• відсутністю програмного та методичного забезпечення.

   Зважаючи на ці особливості, взаємодію з дитиною з РАС необхідно будувати відповідно до діагнозу і реальних можливостей конкретної дитини. Спеціалісту важливо зрозуміти проблеми, їх вираження та поширення у дитини з діагнозом станом на поточний момент.

   Базову профілактичну програму створено таким чином, що її легко можна трансформувати в індивідуальну.

   Формуємо освіту

   Програму можуть використовувати усі фахівці психолого-педагогічного профілю, які опікуються проблемами дітей з аутизмом, а також батьки. Адже дитина з РАС може опинитися у будь-якому дитячому середовищі — і у групі загальноосвітнього, і у групі спеціального садків, і в комбінованій (змішаній) групі, і в реабілітаційних, розвивальних або корекційних центрах. 

   Програма спрямована на індивідуальну роботу з дітьмиз РАС дошкільного віку(за рівнем розвитку). Заняття і вправи, представлені у програмі, вперше було розробленоу межах проекту ТЕАССИ (успіх всього проекту доведений емпірично - Ерік Шоплер і ін., 1981, Ерік Шоплер, Гец Мезібов, 1982). Також під час написання програми використано програму для роботи з дітьми з аутизмом дошкільного віку «Розквіт», рекомендовану Міністерством освіти і науки України.   

    Зрозуміло, що ефективність психолого-педагогічного впливу залежить від низки чинників, серед яких: ступінь важкості ускладнень у розвитку дитини; період початку корекційної роботи з дитиною, точність поставлених корекційних задач; особливості організації корекційно-розвивального процесу; професійний і особистісний досвід фахівця. Досвід показує, що психологічну допомогу слід надавати досить інтенсивно впродовж тривалого часу. Окрім того, позитивна динаміка розвитку дитини безпосередньо залежить від встановлення ефективної взаємодії фахівця як з дитиною, так і з її родиною; розуміння близькими особливостей кожного етапу розвитку дитини, активного й послідовного долучення їх до корекційно-розвивального та навчального процесів.

   Під час використання вправ з цієї програми спеціалісту обов'язково необхідно врахувати специфічну поведінку окремої дитини і будувати програму занять відповідно до неї. Спеціалісту, який буде працювати за цією програмою, слід пам'ятати, що окремі елементи кожної вправи було розроблено відповідно до конкретної дитини, їх не можна автоматично перенести на іншу без урахування індивідуальних особливостей. 

   Запропонована базова програма розрахована на дітей з РАС, які виявляють не лише симптоми аутизму, а й негативізм під час роботи у групах, негативні реакції на будь-які спільні заняття та не відпускають батьків і схильні до руйнівної поведінки.

   Програми розвитку сприяють соціальному та комунікативному розвитку дитини з аутизмом; розвитку у дітей з РАС таких важливих процесів, як наслідування та сприйняття, які є основою подальшого розвитку психічних процесів і здатності до навчання; розвитку здатності дитини інтегрувати сенсорну інформацію різних рівнів, сприйняття для формування адекватної картини світу. Виконання програми дозволить дитині навчитися долати поведінкові та емоційні проблеми, які впливають на розвиток та адаптацію дитини в соціумі.