Освітянам на замітку

                                 Особливості виховання дітей в різних країнах

Коваль Н.Яблуко від яблуні… Виховання в різних країнах // Сучасна школа України .- 2018 .- № 9 .- С.28-39

             Німеччина

   У Німеччині дітей до трьох років виховують удома. Коли вони стають старшими, їх раз на тиждень водять в «ігрову групу». Після цього віддають до дитячого садка. Дитячі садки в Німеччині не роблять наголос на читання, бо дитина має гратися і спілкуватися з однолітками. Навіть у 1-му класі діти вчаться лише пів дня - обов'язково з двома виходами на прогулянку для відпочинку. Згідно з даними Організації економічного співробітництва і розвитку, німецькі підлітки показують кращі результати з читання, математики та інших предметів, ніж їхні однолітки-американці.

                   Данія

   Данські тати й мами активно вчать своїх дітей умінню співчувати та цінувати інших. Вони роблять усі ставки на командну роботу, а не зосереджують увагу на бажанні стати зіркою. З 1984 року в Данії законом заборонено карати дітей. Данські батьки навіть не вдаються до ультиматумів, а використовують більш дипломатичний підхід. Батьки зосереджені на управлінні проблемою, а не на дисциплінуванні дітей. Уже став культурною нормою «Нудде» - затишний родинний час, коли в центрі уваги не «Я», а «ми» - родина разом.

                Норвегія

   У Норвегії дітей із дитсадка вчать дружити з погодою і самостійно визначати, як одягатися залежно від пори року. Шкільні перерви в будь-яку погоду діти повинні проводити у дворі. Норвежці вважають, що, бігаючи, стрибаючи і «провітрюючи мізки», дитина відпочиває, налаштовується на наступний урок і загартовується. Стоматологічну допомогу в Норвегії надають безкоштовно тільки до 18 років. Тому зуби норвежці бережуть із дитинства.

Із молодших класів дитина сама збирається в школу, батьки лише контролюють. У школу діти також ходять без супроводу дорослих. Гарячі обіди в норвезьких школах не передбачено. Батьки вкладають дітям у пластмасові контейнери сендвічі, пиріжки, фрукти, йогурти. Солодке заборонено.

За норвезьким поняттям, якщо в дитини температура 38 градусів, це не привід турбувати лікаря, а нежить - не підстава для пропуску занять у школі. Є певний список захворювань, коли лікар може виписати так званий «зелений рецепт» - офіційна рекомендація піти прогулятися в лісі. Спортивній підготовці в школах Норвегії приділяють більше уваги, ніж іншим урокам. Також школярі постійно беруть участь у різних марафонах, благодійних забігах/запливах/велозаїздах, перераховуючи внески за участь на допомогу дітям Африки, які голодують, або потерпілим від землетрусу школярам.

                        Куба

    Дитиною займається мама чи бабуся, якщо всі зайняті - існує багато державних садків, а ось нянечок запрошують вкрай рідко. Дівчаток із ранніх років привчають вести господарство. Хлопчик повинен рости сильним і сміливим, його призначення в житті - бути чоловіком. У сім'ї зазвичай дуже довірливі відносини, і у маленьких кубинців, зазвичай, немає таємниць від батьків.

                 Нідерланди

  «Діти повинні рости вільними» - ось головне правило цієї країни. Дітям дозволяють абсолютно все, аби тільки це не загрожувало їхньому здоров'ю. Нехай із ранку до вечора будують, ламають, бігають і шумлять - ніхто й слова не скаже. Голландські діти гуляють без нагляду з 4 років. Ніхто не намагається дітей весь час контролювати й опікати, вони самостійно можуть впоратися зі своїми справами та організацією дозвілля і не вимагають допомоги батьків.

У Голландії ранній розвиток не прийнятний - до б років дітей не вчать навіть читати і писати, із ними тільки грають. Не «вантажать» науками дітей як мінімум до 12 років, вважаючи що в них є важливіші й приємніші справи, як-от: прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом і активні ігри. Але навчання теж повинно бути радісним і приємним. У школу діти ходять практично без нічого: беруть із собою лише бутерброди, а все необхідне для занять їм видають безпосередньо на уроці. До старшої школи дітям не задають домашніх завдань. Систему освіти в Нідерландах вибудувано так, щоб у дітлахів було якомога менше стресів, навантажень на нервову систему та здоров'я загалом і більше можливостей розвивати свої творчі здібності та займатися тим, що насправді приносить радість.

                Великобританія

     Країна відома своїм суворим вихованням. Дитинство маленького англійця й маленької англійки сповнене безліччю вимог, спрямованих на формування суто англійських традиційних звичок, поглядів і особливостей характеру та поведінки в суспільстві. З малечку дітей навчають стримувати прояв своїх емоцій. Середній вік молодої мами  35-40 років. Англійські мами часто користуються послугами нянь. Із раннього віку в Англії мами беруть із собою дітей у кафе, кіно, магазини чи інші громадські місця, тому вони швидко адаптуються до навколишнього середовища. Діток англійці постійно хвалять і вважають, що це підвищує самооцінку та впевненість. І ще одна особливість - англійські мами не мають права робити зауваження чужій дитині.

                       Швеція

    У Скандинавії - акцент на демократичних відносинах між батьками й дітьми. У Швеції дуже важливими є права дитини. Наприклад, дитина має право посягати на фізичну зону комфорту батьків, отже батьки повинні дозволити прийти до них у ліжко посеред ночі. Якщо ні, то вони заперечують її права і є недбалими батьками. Шведи негативно ставляться до того, щоб вдарити дитину, навіть якщо вона провинилася. Діти з ранніх років знають про своє право недоторканності. Проте певні рамки і межі строгості в шведських сім'ях існують, оскільки вони вважають, що вседозволеність і розпещеність призводять до того, що людина виростає нещасною. Але якщо батьки щось забороняють своєму малюку, вони зобов'язані пояснити чому, вислухати його/ її аргументи і думки.

                          Японія

   У Японії існує градація способів виховання за віком. До 5 років малюк може робити все, що душі завгодно. У період із 5 до 15 років будь-яке слово батька для дитини - закон. Зате після 15 років до підлітка ставляться на рівних і вважають його самостійною особистістю, яка заслуговує поваги.

У Японії вважають абсолютно нормальним, якщо день дитини розписано за хвилинами. Діти молодшого віку одночасно можуть відвідувати заняття з англійської мови, рахування, танців, малювання і співу. А вже в 5 років діти в Японії прощаються з безтурботним дитинством: вихователі в садку починають вимагати від них неухильного дотримання всіх правил і готують до школи, де не буде жодних потурань. 

Японський батько ніколи не підвищить голос на свою дитину, не вдарить її і поготів. Японський малюк може бути впевненим у тому, що його завжди уважно вислухають, прийдуть на допомогу. Японські батьки ніколи не виховують дітей на людях.

                     Франція

   Француженки не сидять у декретній відпустці з догляду за дитиною. Більшість француженок перебувають у декретній післяпологовій відпустці не більше ніж 10 тижнів. Після цього вони намагаються відразу вийти на роботу, тому що бояться її втратити. Скористатися декретною відпусткою можуть тільки жінки, які пропрацювали не менше двох років у компанії. 

Віддати дитину в муніципальний дитячий заклад на виховання може тільки мама, яка працює. Діти, які відвідують дитячий садок або дозвільний центр, але мама яких не працює, повинні ходити обідати додому. У дитячому садку малюк починає читати, малювати, навчається дисципліни і режиму дня. Французька дитина звикла до того, що мама працює. У Франції дуже дороге життя, і діти вже з ранніх років вчаться розуміти складні проблеми дорослого світу. Мама йде з роботи, коли в сім’ї з'являється друга або третя дитина. 

У Франції не прийнято застосовувати фізичне насилля до дитини, яка провинилася. За провину її позбавляють розваг або солодощів. Як заохочення малюк отримує грошову винагороду, яку він складає в скарбничку. Дітей навчають бути відповідальними і слухняними. Незважаючи на зовнішню суворість у вихованні, у дорослих дітей і їхніх батьків залишаються теплі й дружні взаємини.

                    Італія

   Сім'я в Італії - це клан, найсвятіше. Діти ростуть в атмосфері вседозволеності та безсистемності, але в умовах тотального контролю. Батьки і діти разом снідають і навіть можуть пообідати - в італійських школах спеціально передбачено довгу обідню перерву, щоб можна було сходити додому.

Любов до мистецтва в італійців в крові, тож діти з раннього віку ходять на екскурсії до музеїв та в історичні місця разом із батьками і вчителями. У школах проводять творчі заняття, діти часто влаштовують вистави та музичні концерти для батьків. 

Італійські тати й мами ласкаві не тільки зі своїми дітьми, а й із чужими. Одна з головних відмінних рис італійських батьків - те, як вони реагують на дитячу істерику. Італійці в цій ситуації залишаться спокійними. Італійці намагаються показати дитині власну небайдужість: спокійно посміхнутися, обійняти дитину або покласти руку на плече.

Італійці не чекають від своїх дітей максимальних досягнень у школі. У дитячих садках і початкових класах програма навчання найпростіша, домашнього завдання не дають. Дітей учать не конкурувати з іншими, а працювати разом.

                         Іспанія

   Іспанці люблять розповідати про своїх дітей, захоплюються ними, дарують подарунки за щось і просто так. Інколи можливі спалахи гніву, спрямовані в бік дитини, але тривають вони недовго і закінчуються міцними обіймами, поцілунками і вибаченнями. Діти не виростають егоїстичними і розпещеними, тому що поняття добра і зла, поганих вчинків і те, що можна ставити в приклад іншим, чітко розділяють.

                        Китай

   У Китаї дітьми часто займаються бабуся та дідусь зі сторони батька, оскільки жінка після одруження переходить у сім'ю чоловіка. У будні на вулицях дуже рідко можна зустріти маму, яка вийшла на прогулянку з дитиною. А от бабусі - на кожному кроці, бо часто китайці після народження віддають свою дитину в село батькам, а самі живуть у місті, працюють. Натомість у вихідні діти проводять весь час із батьками. У китайців є деякі спільні погляди на виховання з японцями.

   Якщо в китайській сім'і з'являється хлопчик, йому не купуватимуть безліч іграшок, одягу й балувати. Йому пояснюватимуть, що коли він виросте, то повинен буде забезпечувати не лише свою сім'ю, дружину та дитину, а й доглядати за батьками. Натомість дівчинка повинна мати все найкраще і якнайбільше. Китайські батьки хочуть цим пояснити, що дівчинка, коли виросте, має знати собі ціну й знати, якого життя вона потребує. Дівчаток виховують так, що коли вони виростуть, вийдуть заміж і перейдуть в іншу сім'ю, вони не повинні забувати про своїх батьків і мають допомагати їм. Дівчина має усвідомлювати, що ростити та виховувати її батькам було дуже складно.

   У Китаї існує культ сім'ї. В Китаї з величезною повагою ставляться до старших. Онуки, не соромлячись, гуляють вулицями із бабусями, тримаючись за руки. І не важливо, скільки онукам років - 5, 10 чи 25. У них не є дикістю піти на обід чи вечерю із друзями, запросивши своїх бабусь і дідусів. Для них це навіть радість.

                                     Греція

   Грецьке виховання в чомусь схоже на італійське. У грецьких батьків є свої правила: дитина повинна бути завжди нагодованою, тому вгодований грецький малюк із їжею в руках - досить поширена картина. Ще одна відмінність грецьких сімей - мами балують синів, а тати виконують будь-який каприз своїх дочок. Причому таке ставлення зберігається, коли дорослим чадам вже далеко за сорок.

                                     Корея

   Повага до старших і працьовитість - два основні принципи, на яких ґрунтується корейське виховання. Життя в корейській сім’ї немислиме без дотримання чіткої ієрархії. З раннього віку дітей навчають звертатися до старших членів родини, використовуючи спеціальні поважні форми. Звернення на ім'я вважається вкрай неввічливим і навіть образливим. Корейцям дуже важливо, щоб дитина змалку знала, якою важливою є сім'я. «Однією рукою в долоні не ляснеш», - кажуть корейці.

Малюків у Кореї прийнято балувати, хвалити і потурати їм. Та водночас корейські батьки дуже багато вимагають від своїх дітей. Найбільше - в плані навчання. Уже в садку в дітей досить багато занять. У школі безхмарне дитинство різко обривається. Приблизно після 5-го класу «режим» середнього корейського школяра виглядає так: о 7:30 школа, після школи додаткові заняття і курси до 9-10-ї вечора. Багато дітей продовжують займатися і під час канікул.

  У Кореї вже не один рік точаться дискусії про те, що школярі позбавлені дитинства, але більшість батьків вважають, що це необхідно для того, аби вони домоглися успіху в житті.  Чи можна досягти успіху в житті ціною власного здоров'я? Утім, витривалість і працездатність у корейських дітей приголомшлива. Окрім того, з такого виховання вони виносять в життя правило — щоб жити, треба працювати.

                             Алжир

   Високі темпи зростання населення призвели до того, що держава просто змушена була взяти на себе істотну частину турбот про молоде покоління: батькам доводиться багато працювати, щоб забезпечити сім'ю. А тому вихованням дітей більше займаються вчителі та вчительки, вихователі чи тренери в різних спортивних секціях.

                                США

   Цінності американців - бути щасливим, не відчувати дискомфорту та досягати вершин Їх мета: виростити найщасливішого, найуспішнішого та добре пристосованого лідера майбутнього. А чого в Америці точно немає, так це дуже активного залучення бабусь і дідусів до процесу виховання дітей. Сучасне родинне виховання в США доповнилося новою традицією: учити заробляти гроші. Багато батьків залучають своїх дітей до роботи на фермах як помічників у домашньому господарстві. Близько 75% старших підлітків поєднують навчання з роботою. Американці прагнуть привчати своїх дітей проявляти хист і ділову хватку.

 Американці багато хвалять своїх дітей. Діти це чують від батьків та людей навколо, тож із них виростають упевнені в своїх силах і з адекватною самооцінкою дорослі люди. Американські діти мають значно більше свободи і менше обмежень вони не бояться забруднити одяг, бо американська мама за таке не сварить. Правила в дітей є в тому, як ставитись до батьків, до дорослих, одне до одного. 

                          Ірландія

   Ставлення до дітей у цій країні трепетне. Навіть якщо малюк розбив щось у магазині, ніхто не стане його лаяти за це - скоріше ввічливо поцікавляться, чи не злякався він. Незважаючи на те, що жінки Ірландії зазвичай народжують у досить зрілому віці, дітей у сім'ях багато - найчастіше четверо чи п'ятеро. Цікаво, що в цій країні зовсім немає дитячих будинків: для всіх сиріт неодмінно знайдеться родина.

                          Канада

    Велику роль у вихованні канадських дітей відіграє закон, що забороняє тілесні покарання. Публічне жорстоке поводження з дитиною в Канаді взагалі річ неприпустима, оскільки є величезна ймовірність бути позбавленими батьківських прав. Хоч і вдома батьки уникають фізичного насилля - дитина також може поскаржитися на таке ставлення або ж шантажувати батьків.

   Популярним методом виховання дітей без насилля є метод «1-2-3», його суть полягає в тому, що замість крику, дорослий чітким холодним тоном починає відлік від одного до трьох, роблячи достатньо великі паузи. Якщо дитина й надалі не слухає батьків, лише тоді вони можуть її покарати. Тоді дитина може бути позбавлена на певний період часу можливості спілкування з друзями, куток також ніхто не відміняв, однак канадські діти не стоять у кутку, а сидять на стільчику, його використовують навіть у школі - це образливо, дитині рекомендують на самоті осмислити свою поведінку.

   Батьки, зазвичай, відіграють більше роль наглядачів, аніж вихователів. Через таку лояльність до дітей батьки часто зіштовхуються з дитячими істериками. В Канаді навіть є термін, який означає сильну істерику та неконтрольовану поведінку дитини - «тантрум».

    Причини всюди однакові сильні емоції (негативні й позитивні), голод, стрес, недосипання, переляк тощо. А якщо є термін і явище, відповідно є й рекомендації щодо дій батьків у боротьбі з тантрумами. Терплячості канадців можемо лише позаздрити, вони досить лояльні до своїх дітей та спокійно ставляться до таких дитячих істерик. А люди навколо, які стали свідками тантруму, не тільки не будуть засуджувати поведінку дитини, а ще й можуть порадити матусі дієві методи боротьби з істериками з власного досвіду.