Освітянам на замітку

Дошкільна педагогіка

Мовленнєвий розвиток дітей дошкільного віку

  Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з різними мовленнєвими порушеннями. Складання творчих розповідей нерідко викликає в дошкільнят труднощі. Надані статті допомагають мовленнєвому розвитку дітей дошкільного віку.

Чумарна, Марія (член Національної спілки письменників України; творець авторської освітньої програми "Світ малого українця").

Мова - не лише слова : мовний розвиток засобами гри /// Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 7. - С. 52-53. - Закінчення. Початок №№ 2,4, 2019.

Аннотация: Надається закінчення публікації, присвяченої навчанню дітей українській мові, починаючи з народження. Розглядається мовний розвиток дітей дошкільного віку засобами гри.

   Зі шкільної парти пам'ятаємо добре, що мова складається з головних і другорядних частин, що без них ми не складемо ні речення, не сформуємо жодної думки. Знаємо безліч правил, як укладати в речення ті частини мови. Сухо, по-канцелярськи.

   А Мова — живий Океан, Мова — Словом споконвіку творить вічно живий і вічно змінний Всесвіт. Може, треба спершу відчути, чим слово є в мені, — в моєму серці щодня, щохвилини. Коли я вранці пробуджуюся і чую мамин голос. Що в ньому найважливіше? Чи тільки зміст того, що мама повідомляє, — чи найперше ласка і любов, якими вона огортає тебе у кожному слові?

   Мова людини - це не лише слова. Слова творять Мову тоді, коли в них з усією чистотою і правдивістю відображається голос серця і внутрішньої правди людини. А ця внутрішня правда - як каркас храму: вона є основою нашого духовного і фізичного здоров'я.

   На жаль, сьогодні ще не вивчено благодатного впливу маминої пісні, а колись люди знали й усвідомлювали, що в маминій пісні важливе все - і слова магічних замовлянь, і тембр голосу, і ритм пісні, а головне — світло любові, що йде від серця і оповиває дитину спокійною радісною благодаттю. В жодному разі мамин голос не можна замінити магнітофонним записом навіть найдосконалішої музики: мамин голос - це компас дитини у житейському морі почуттів, відчуттів, голосів.

   Голосні звуки розкривають дихання дитини, активізують серцебиття, їхнє чергування "настроює" весь організм на гармонійний розвиток, синергію. Перші звуки дйтини - це спонтанна звукотерапія, і тому навчання мовлення в етнопедагогіці починається зі звуконаслідування.

    Вплив слова на зростання і розвиток дитини особливо відчутний саме в ранньому віці. Забавлянки, ігри, скоромовки спрямовані на відбивання такту, - звуки, наче молоточки, "масують" тіло дитини.

    Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! А хто в моїм ліску?

    Ців-ців! Ців-ців! Ців-ців! Ми бачим горобців!

    Кра-кра-кра! Кра-кра-кра! Вже спатоньки пора!

    Мабуть, усі мами і вихователі дитячих садочків помітили, що діти в ранньому віці дуже люблять слухати вірші, пританцьовувати, відбивати ніжками і ручками такт. Діти самі регулюють свій внутрішній ритм, - і в них ще зберігається генетична пам'ять про те, що колись люди розмовляли, співаючи. Мова мала ритмічний і мелодійний характер. В українців традиція співаного спілкування зберігалася ще десь до дев'ятнадцятого століття - хлопці та дівчата переспівувались між собою на вулиці, на весіллях, на вечорницях. Віршований ритм зберігають давні привітання, віншування, замовляння, дитячі ігри, казки.

   Казки теж виспівувались речитативним складом та ще й супроводжувались грою на бандурі чи на сопілці. Прикладом є казки про котика і півника, про цапа та барана, в яких виразно проглядається ритм співаної епічної оповіді. Особливо це було важливо для присипляння дітей, — повільний речитативний монотонний ритм оповіді допомагав дитині розслабитися і впустити у свою уяву образи казки, що плавно переходили в сон...

   Саме тому дітям раннього віку такими цікавими і повчальними є звуконаслідувальні вірші з акцентуванням на певному звукові (віршовані абетки). Дитина не просто вловлює характер звука, - вона вчиться його вимовляти, розуміти контекст мовленого.

   Мова складається зі звуків. Кожен звук — це послання енергії, яку вловлює наше вухо як звук. Голосні і приголосні звуки мають різну природу Голосні звуки - як промінчики, які вилітають крізь наші голосові зв'язки без жодного опору, а різниця між ними твориться лише розширенням чи звуженням простору нашої ротової порожнини, у якій хвиля повітря перетворюється в звук.

Мисан, Інна (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри психології і педагогіки дошкільної освіти).

Педагогічна технологія збагачення мовлення дітей старшого дошкільного віку фразеологізмами рідної мови // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2019. - № 3/4. - С. 60-64. - Библиогр. в конце ст.

Аннотация: Розкрито зміст розробленої педагогічної технології збагачення мовлення дітей дошкільного віку фразеологізмами та її специфіка; розглянуто інтегрований підхід до реалізації в закладі дошкільної освіти роботи з розвитку мовлення дошкільників з використанням фразеологічних ресурсів рідної мови; репрезентовано структурні й змістові її параметри та результати систематизації, класифікації й узагальнення методів, організаційних форм і засобів роботи над фразеологічним значенням і актуалізацією фразеологічних одиниць у висловлюваннях дошкільників. Обґрунтовано, що представлена педагогічна технологія спрямована передусім на розуміння дошкільниками значення фразеологічних одиниць, розвиток «чуття» фразеологічної мови, формування фразеологічної картини світу та точного, виразного і влучного мовлення.

   Одним із могутніх засобів розвитку мовлення дітей дошкільного віку, враховуючи негативний вплив на них сучасної дитячої субкультури, є фразеологічні одиниці. Значення фразеологізмів для розвитку дітей полягає передусім у тому, що вони експресивно відтворюють різноманітні соціальні події, неупереджено характеризують людей, їхні дії і вчинки, виразно оцінюючи їх. Необхідність роботи над фразеологічним мовленням дітей у закладах дошкільної освіти обґрунтовується як міркуваннями значення національної культури для розвитку дітей, такі, що фраземи рідної мови відповідають особливостям мовлення дітей, оскільки фразеологічні одиниці характерні саме для побутового стилю мовленнєвого спілкування, властивого насамперед дітям дошкільного віку. Проте аналіз мовлення дошкільників засвідчує, що їх висловлювання є збіднілими щодо такого лексичного компонента як фразеологізми у зв'язку із специфікою оволодіння ними. Діти без корекційної лінгводидактичної допомоги не спроможні зрозуміти переносне значення фразеологізмів. Тож висловлювання більшості дітей, незбагачене фразеологізмами, позбавлене бажаної емоційності, оцінності, точності, виразності й образності. Причину цього вбачаємо у відсутності лінгводидактичної технології роботи над фразеологізмами у закладах дошкільної освіти.

    Під час формування в дітей фразеологічного словника згідно з цими принципами та з урахуванням положень запропонованої технології варто насамперед ознайомлювати дошкільників із художньою літературою, малими формами фольклору. У зв'язку з цим розвивати в них образне мовлення, інтонаційну виразність та експресивну лексику, формувати навички використання граматичних форм і побудови зв'язних висловлювань.

    Мета цієї педагогічної технології полягає у забезпеченні розвитку в дітей мовленнєвих навичок розуміння й доречного уживання фразеологізмів у різних життєвих ситуаціях спілкування.

    Збагачення мовлення дітей старшого дошкільного віку новими фразеологізмами пов'язане передусім з різними видами діяльності дітей і передбачає реалізацію таких завдань: 1. Вчити дітей будувати мовленнєві фрази-сполучення і речення фразеологічного типу. 2. Заохочувати і позитивно оцінювати спроби дітей використовувати у мовленні фразеологізми різних типів. 3. Вчити дітей стисло передати за допомогою фразеологічної одиниці певну ситуацію із життя, формулюючи конкретну думку. Розглядаються ігрові вправи задля формування в дітей фразеологічного словника.

Стахів М.О. (кандидат педагогічних наук; доцент; доцент кафедри початкової та дошкільної освіти; Львівський національний університет імені Івана Франка)

Засоби формування мовленнєвого етикету в умовах наступності дошкільної та початкової освіти // Молодий вчений: науковий журнал .- 2019 .- № 6 .- С. 90-95 .- Бібліогр. в кінці ст.

Аннотація: Досліджено теоретичні і практичні аспекти формування мовленнєвого етикету в умовах наступності дошкільної та початкової освіти. На підставі аналізу психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з означеної проблеми узагальнено педагогічні умови, визначено напрями та низку методичних прийомів, які уможливлюють ефективність формування мовленнєвого етикету як складової комунікативної компетентності дітей старшого дошкільного віку та учнів початкових класів.

   До шести-семи років дитина «володіє формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації (привітання, прощання, знайомство, вибачення, подяка, прохання, зустріч, комплімент), формами звертання до дорослих і дітей». Успішність формування культури мовленнєвої поведінки дітей дошкільного віку, її етикетної сторони багато в чому залежить як від об'єктивних зовнішніх факторів (а саме: родинне мовленнєве середовище; соціальне мовленнєве середовище; мова вихователя), так і освітньо-розвивальної мовленнєвої діяльності в освітніх закладах — системи комунікативно-розвивальних вправ і завдань.

  Перші зразки мовленнєвого етикету дитина спостерігає у родинному середовишд. Родинному спілкуванню українців, національним способам повчання і навчання притаманні пестливість, емоційність, образність і мовленнєво-етичний супровід спільних з дитиною дій. «в Україні батьки змалечку призвичаюють дітей до мовленнєвого етикету. Дитя щойно зіп'ялося на ноги чи навіть ще сидить у колисці, а його вже привчають при зустрічі слухати вітання «Здоров». Рости великий!», а прощаючись, казати «па-па» і з привітною усмішкою махати ручкою.

   Використання мовленнєвого етикету для вияву ввічливості, доброзичливості, готовності до спілкування у різних комунікативних ситуаціях є заключним або творчим етапом (ігрові комунікативні ситуації, «оживлення» картин та «озвучення» мультфільмів, використання ІКТ, озвучення розіграної комунікативної ситуації). У розвитку мовленнєвих творчих здібностей ефективним є використання театралізованих, сюжетно-рольових ігор, ігор фантазувань. У таких іграх діти навчаються контролювати і оцінювати себе, розуміти, що вони говорять, і хотіти говорити правильно. Це може бути «уявний діалог дітей з літературним героєм. Дитині пропонується звернутися із запитаннями до героя, продумати його відповідь на запитання, тобто дитина сама повинна сформулювати запитання і дати відповідь на нього від імені героя». Як наприклад ігри «Допоможемо Колобку стати ввічливим», « Поспілкуємося з Котигорошком», «Зустріч у лісі героїв казки «Рукавичка».

   Запропонована система комунікативно-розвивальних вправ і завдань не вирішує усіх проблем формування мовленнєвого етикету, але сприяє усвідомленню ролі мовленнєвого етикету у налагодженні контактів між людьми у конкретній мовленнєвій ситуації і в суспільстві взагалі, забезпечує успішну соціалізацію маленьких громадян «через використання усталеного загальнонаціонального взірця мови українців, який має певні норми в граматиці, лексиці, вимові тощо».

   Саме опанування учнями початкових класів фонетичними, лексичними, граматичними нормами мовленнєвого етикету є предметом подальшого дослідження зазначеної проблеми і полягає у створенні моделі формування мовленнєвого етикету здобувачів освіти у початковій школі, поглиблення завдань у плані формування мовленнєвого етикету як вияву соціокультурної компетентності у полікультурному середовищі.

  Особлива увага звертається на впровадження у систему мовленнєвої діяльності комунікативно-розвивальних вправ і завдань, до складу яких входить: укладання словника-мінімуму етикетних мовленнєвих формул; комунікативні розминки; розгортання, згортання, доповнення, продовження, заміна мовленнєвих етикетних формул; «оживлення» картинок-ілюстрацій, відповідно до комунікативної ситуації; «озвучення» мультфільмів; розігрування комунікативних ролей. Надаються приклади ігрових моментів навчання.

Якимчук, Ганна (наукова співробітниця лабораторії психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами).

Шкідливі звички, що можуть призвести до проблем із вимовою // Дошкільне виховання. - 2019. - N 8. - С. 14-15.

Аннотация:Розповідається про особливості формування щелепно-лицевого відділу людини і про те, які дитячі звички можуть зашкодити правильному розвитку артикуляційного апарату.

   Мовленнєві проблеми сьогодні - досить поширене явище серед дітей різного віку, у деяких випадках їм можна запобігти, якщо вчасно помітити і нівелювати орофаціальні порушення — неправильні м'язові повторювані рухи, що задіюють язик, губи, нижню щелепу. Ви дізнаєтеся про особливості формування щелепно-лицевого відділу людини і про те, які дитячі звички можуть зашкодити правильному розвитку артикуляційного апарату.

   Неправильне положення язиката губ. Варто занепокоїтись, якщо в стані спокою в дитини зазвичай відкритий рот, губи розімкнуті, а язик унизу впирається в зуби або лежить між ними. Через низьке положення язика, його зміщення назад та вниз порушується й артикуляція. Навіть незначний, але постійний тиск язика на зуби та кістки щелепи може стати причиною значних деформацій і призвести до вертикального типу росту обличчя. За такого типу щелепа відходить назад, що впливає на величину і конструкцію горла, утруднюючи дихання. У стані спокою в дитини мають бути зімкнені губи і розташований біля піднебіння язик.

  Дихання з відкритим ротом. Фізіологічно оптимальним є носове дихання, тому його слід усіляко заохочувати. Коли дитина постійно дихає ротом, її нижня щелепа не відчуває достатнього тиску від щік і обличчя. Формується так званий "аденоїдний" тип обличчя. Хронічні захворювання носової порожнини призводять до порушення або зниження фонематичного слуху, а відтак і мовлення. Поки дитина не опонує носове дихання, проблеми неправильної вимови не будуть повністю подолані.

   Неправильне ковтання. Під час ковтання язик має бути притиснутий до піднебіння. Саме таким чином сила м'язів язика підтримує та виштовхує верхню щелепу вперед, що сприяє її нормальному формуванню. Неправильне положення язика під час ковтання спричиняє проблеми з вимовою звуків.

   Смоктання губ, язика, пальця, соски. Найчастіше відхилення в розвитку артикуляційного апарату виникають у період формування "молочного прикусу", якщо в дітей закріплюються шкідливі звички — смоктання пальця, язика, прикушування щік, губ. Звичка смоктати або ковтати з прокладанням язика між зубами деформує зуби та щелепу і згодом призводить до мовленнєвих порушень.

   Нехтування здоров'ям тимчасових зубів. Однією з причин ускладнення фізіологічного розвитку зубощелепного апарату дитини часто буває невчасне звернення за стоматологічною допомогою. Язик розмішується у дефекті зубного ряду спотворюючи таким чином вимову звуків та стимулюючи формування патологічного відкритого прикус.

Казак, Наталія (учитель-логопед).

Граємо - слова правильно вживаємо : лексико-граматичні ігри з елементами логоритміки для дітей середньої групи // Дошкільне виховання. - 2019. - N 4. - С. 18-20 : ил.

Аннотация:Представлено мовленнєві та інтегровані заняття в ігрових формах з елементами логоритміки, спрямовані на активізацію словникового запасу дітей, розвиток граматичних умінь, графо-моторних навичок.

  Мовленнєві та інтегровані заняття іграми з елементами логоритміки. Запропоновані  зразки сприяють активізації словникового запасу дітей, розвитку граматичних умінь, графо-моторних навичок і можуть бути використані як в індивідуальній, так і в груповій роботі. Надаються вправи для закріплення вміння дітей будувати словосполучення.    Відпрацьовуються граматичні навички вживання іменників у знахідному та кличному відмінках множини. Надаються вправи для закріплення утворення прикметників від іменників. Формуються навички побудови словосполучень з дотриманням лексико-граматичних норм мови. Вправи для дітей у вживанні слів у формі орудного відмінка множини, узгодженні іменників з числівниками, прикметників з іменниками для розвитку уваги, зорово-просторової орієнтації, координації рухів і мовлення, дрібної моторикики.

  Детальніше — на сайті jmil.com.ua/pp2018-2

Босак, Оксана (вихователь).

На екскурсію до осіннього парку : комплексне заняття з розвитку мовлення для дітей старшої групи / О. Босак // Дошкільне виховання. - 2018. - N 9. - С. 25-27 : фот.цв.

Аннотация:Подано розробку заняття з розвитку мовлення для дітей старшої групи.

  Складання творчих розповідей нерідко викликає в дошкільнят труднощі. Полегшити це завдання допомагають бесіди, ігри, вправи, у яких задіюються емоції та досвід дітей. Скористайтеся поданими ідеями, і ваші вихованці порадують вас цікавими і змістовними розповідями.

   Надані ігри вчать дітей складати творчі сюжетні розповіді за картиною за поданим початком, використовуючи образні засоби мови; послідовно висловлювати свої думки. Необхідно також активізувати у словнику дітей прикметники (жовті, золоті, багряні), дієслова (нюхати, гладити, танцювати), слова, що називають осінні явища (листопад, дощ). Вправляти в утворенні прикметників від іменників. Вправляти у звуконаслідуванні (скре-ке-ке, курли-курли, крап-крап). Розвивати вміння сприймати картину, мовленнєве дихання, уяву, творче та логічне мислення. Виховувати культуру слухання.

   Попередня робота. Прогулянка до осіннього парку. Бесіда з пізнавальної теми "Осінь". Читання оповідання В.Чухліба "Чи далеко до осені?", віршів П.Осадчук "Осінь", І.Кульської "Осінь". Вивчення прислів'їв про осінь та осінніх прикмет.

Мигляс, Наталія (учитель-логопед).

Розвиваємо мовленнєве дихання : ігри в сенсорній кімнаті для дітей усіх вікових груп // Дошкільне виховання. - 2019. - N 7. - С. 18-19 : фот.цв. - Продовж. Початок у № 6.

Аннотация:Присвячена методам пропедевтичної й корекційної роботи з мовленнєвими порушеннями у дошкільнят. Продемонстровано добірку ігор з матеріалами сенсорної кімнати.

   Важлива частина пропедевтичної й корекційної роботи з мовленнєвими порушеннями— система дихальних вправ. Слід сформувати в малят сильний плавний ротовий видих, навчити їх контролювати його тривалість і спрямовувати повітряний струмінь у потрібному напрямку. Варіанти проведення дихальних вправ з ігровим обладнанням подано у журналі "Дошкільне виховання", 2019, №6. У цьому випуску — добірка ігор з матеріалами сенсорної кімнати.

Рудницька-Юрійчук, Ірина Романівна  (викладач; асистент кафедри педагогіки та психології дошкільної освіти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича).

Особливості вивчення рідної мови за зорово-слуховим методом дітьми дошкільного віку в українській діаспорі США та Канади // Молодий вчений : науковий журнал. - 2019. - № 3. - С. 97-100. - Библиогр. в конце ст.

Аннотация:  Розглядаються особливості вивчення української мови дітьми дошкільного віку в українській діаспорі США та Канади; розкривається специфіка зорово-слухового методу, як основного і найдоступнішого методу у роботі з дітьми дошкільного віку. Особлива увага у статті приділяється аналізу методичних посібників авторства Стефанії Маґус та Софії Василишин, де авторки пропонують активно застосовувати ігрові методи й засоби в мовній освіті дошкільників. Результатом їх праці стали відповідні посібники, що з’явилися друком у різних країнах, де проживали українці та діяла система рідномовної освіти, що сприяла формуванню їх національної самосвідомості та збереженню етнокультурної ідентичності.

  Методичні посібники авторства Стефанії Маґус «Програма для садочку» та Софії Василишин «Дивись, слухай, говори» в освітньому процесі дошкільних установ сприяло вихованню патріотичних, релігійно-моральних почуттів дітей та засвоєнню української мови — здебільшого вже як другої, іноземної.

  Доцільно наголосити, що в навчанні української мови вихователі дошкільних установ найчастіше використовували як ефективні засоби забезпечення цього процесу вірші, пісні, ігри, забави і розваги, казки й байки. За їх переконаннями, твори цих жанрів давали можливість дошкільнятам в емоційно-піднесеній, діяльнісно-ігровій формі краще засвоювати нову для них мову.

  Відповідно до завдань садочка і авторського задуму, С. Маґус дібрала різножанровий дидактичний матеріал, використання якого у виховному процесі розширює знання дітей про довкілля, в якому вони живуть, про взаємини людей у соціумі, побут і звичаї українців, навчає співати дитячих пісень, забавлятися іграми й розвагами, що загалом сприяють їх гармонійному розвитку. За змістом і структурою вміщені в посібнику твори відповідають психофізіологічним особливостям дітей дошкільного віку і, безперечно, зацікавлюють їх.  

  Ще одна принципова позиція С. Василишин як педагога і авторки підручника заслуговує на увагу. Досвідчений методист наголошує на тому, що граматики малих дітей не варто навчати, позаяк вони засвоюють мову природно, через слух, сприймають автоматично, де узгоджується рід, число, відмінок, а також інші основні закони мови. На її переконання, це справа нелегка і вимагає надзвичайної посвяти і терпеливості, бо треба багато разів повторювати одні і ті самі речення, використовувати різноманітні засоби і способи, щоб закріпити знання проробленого матеріалу. Кожне заняття повинно закінчуватися грою, демонстрацією, виконанням пісень і т.д.

  Для розвитку творчих здібностей дітей, їх спритності й кмітливості у підручнику запропоновано різного роду вправи, завдання, ігри, а також тексти пісень з нотами і ритмічні вправи до них. Вважаємо, що такий прийом захоплює дітей, тому що має за мету не тільки навчити їх мови, співу пісні, а й фізично загартувати, оздоровити, тобто всебічно розвинути. У підручнику дібрано матеріали не лише для читання, письма, малювання, а й подано завдання з математики. Користуючись ними, діти навчаться рахувати до десяти, розв'язувати задачі.

  Зважаючи на те, що проблема формування в дітей українського походження зацікавлення до вивчення материнської мови актуальності не втрачала, педагоги і в ці та наступні десятиліття вдавалися до пошуку ефективних засобів її вирішення. Оскільки в дошкільному та передшкільному віці провідною у навчанні є ігрова діяльність, досвідчені вихователі, вчителі рідних шкіл США та Канади активно застосовували в мовній освіті учнів ігрові методи й засоби. Результатом їх праці стали відповідні посібники, що з'явилися друком у різних країнах, де проживали українці та діяла система рідномовної освіти, що сприяла формуванню їх національної самосвідомості та збереженню етнокультурної ідентичності.