Освітянам на замітку

                   Міжнародний та вітчизняний досвід профілактики наркозалежності

   Правовою нормою Конституції України затверджено, що кожна людина має право на охорону здоров'я, а держава повинна забезпечувати їй це право, взявши на себе обов'язок опікуватися здоров'ям нації, у тому числі оберігати її від негативних чинників, пов'язаних із наркоманією. Проте зміни в різних сферах українського суспільства, зокрема соціально-економічні, політичні, культурні, зумовили виникнення специфічної соціальної реальності. Сучасна ситуація у світі характеризується явищами матеріального та соціального розшарування сімей, відсутністю сталої загальної соціально-позитивної ідеології в різних прошарків населення, акселерацією неповнолітніх, знеціненням духовних цінностей, вживання наркотичних засобів, що, на жаль, завдає нищівного удару генофонду нації. 

Сосюра М.О. (Харківська державна академія культури)

Надання комплексної допомоги підліткам, які мають досвід вживання психоактивних речовин, в умовах центрів денного перебування// Молодий вчений  .- 2022 .-  № 5 (105)  .- С. 122-126

Анотація:  Розглянуто проблему надання комплексної допомоги підліткам, які мають досвід вживання психоактивних речовин. Визначено, що в Україні неповнолітні-споживачі отримують певні послуги але відсутній системний та комплексний підхід, створюються реабілітаційні центри для дорослих споживачів, проте не приділяється достатньої уваги щодо розробки реабілітаційних програм, створення сервісів та закладів саме для неповнолітніх споживачів. 

  Підлітковий вік є унікальним періодом, оскільки відбувається інтенсивна перебудова організму, що супроводжується психологічними переживаннями і гормональними сплесками, з'являється прагнення відчувати себе особистістю, розширити особистий простір та відокремитись від батьків, формується світогляд особистості та модель поведінки. У цей період підлітки намагаються спробувати щось нове, експериментують, порушують норми, а в деяких випадках і закон, та виявляють інтерес до наркотичних речовин, не усвідомлюючи всієї небезпеки від такої поведінки. З кожним днем серед підлітків зростає попит та інтерес до психоактивних речовин, які негативно впливають на розвиток особистості, призводять до соціально-психологічних проблем та деградації, погіршують стан здоров'я, а згодом – до залежності.

    Підліткова наркоманія – це велика проблема для багатьох країн, у тому числі й для України. Наркотичні речовини стають більш доступними і діти, навіть не виходячи з дому, можуть з легкістю їх придбати, а це свідчить про те, що кожна дитина перебуває у зоні ризику.

   За результатами дослідження Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та Європейського моніторингового центру з наркотиків та наркоманії було визначено, що 85,7% опитаних підлітків має досвід вживання алкоголю, а 22,5% – вживають алкогольні напої майже щотижня; 18% опитаних підлітків хоча б один раз в житті пробували наркотичні речовини, а 4,2% – вживали два і більше наркотика; 50,5% опитаних учнів хоча б один раз у житті курили цигарки, а 19,6 % курять щодня. Таким чином, можна зробити висновок, що кожен п'ятий підліток, має досвід вживання психоактивних речовин (ПАР), що свідчить про велику проблему для розвитку підростаючого покоління та суспільства в цілому. Отже, проблема вживання наркотичних речовин неповнолітніми є актуальною та набирає темпів. 

   Саме тому, недержавні громадські організації та фонди почали шукати альтернативу центрам соціально-психологічної реабілітації та центрам реабілітації для дорослих-споживачів. 

   Нещодавно в Україні почали з’являтися центри для дітей, які створюються при громадських організаціях або благодійних фондах, та надають комплексну допомогу дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах, дітям групи-ризику та підліткам, які вживають ПАР. На даний момент функціонують такі центри: Центр денного перебування для дітей та молоді «Компас», створений при Харківському міському благодійному фонді «Благо», Центр соціально-психологічної допомоги «Діалог», створений при Чернівецькому міському благодійному фонді «Нова сім’я», Служба соціального супроводу «Альтаїр», створена при Полтавському обласному благодійному фонді «Громадське здоров’я» та інші. 

   Аналізуючи досвід роботи центрів денного перебування, визначили, що одним з важливих напрямків роботи даних   центрів є проведення комплексу заходів, спрямованих на усунення або послаблення причин та умов прояву ризикованої поведінки, зокрема вживання підлітками ПАР. У зв'язку з цим, фахівцями центрів у співпраці з науковцями, були розроблені реабілітаційні та корекційні програми для підлітків, які мають досвід вживання ПАР, розглянемо більш детально деякі з них. 

    Програма складається з послуг та заходів, направлених на: 

1) соціальну корекцію, яка включає: 

– соціальний супровід – реєстрація в програмі,оцінка рівня знань, складання та втілення «Сервісного плану», супровід та направлення до спеціалістів відповідно до потреб та запитів підлітка; 

– психодіагностику стану та потреб – виявлення підлітків «групи підвищеного ризику», профільних інтересів підлітка, особливостей у сімейних відносинах; 

– консультування – психологічне консультування, орієнтоване на активізацію особистих ресурсів підлітка, пошук рішення проблем, подолання стресових ситуацій та психологічно-емоційну підтримку;

– дистанційну підтримку – підтримка контакту з підлітком через Інтернет, мобільний зв'язок для посилення мотивації на участь в Програмі;

– участь у терапевтичних групах, з метою відновлення міжособистісних стосунків з оточенням через розвиток інтерперсональних умінь (комунікація, робота в команді, ведення переговорів, управління конфліктами);

– сімейно-групову конференцію, організовану зустріч підлітка, членів родини та залучених фахівців для спільного написання плану допомоги у вирішенні поставленої проблеми;

– спортивно-оздоровчі заходи, які передбачають консультації з питань підтримки фізичного здоров’я, режиму дня, харчування, а також залучення до спортивної діяльності;

2) психологічну корекцію, що містить 4 освітні модулі: 

– «Права та обов'язки»: направлений на формування стійкої позиції щодо відмови від скоєння протиправних дій, мотивування до зміни поведінки на більш безпечну, підвищення рівня знань неповнолітнього стосовно його прав та обов’язків. 

– «Репродуктивне здоров'я»: передбачає підвищення рівня знань щодо збереження, факторів впливу та методів збереження репродуктивного здоров'я, а також сприяє формуванню стійкої позиції щодо відмови від ризикованих сексуальних контактів; 

– «Психофізіологія»: направлений на формування у підлітків стійкої позиції щодо зменшення частоти або повної відмови від вживання ПАР через надання інформації про фізіологічні основи психічної діяльності та поведінки людини, мотивування до зміни поведінки на більш безпечну, розвиток позитивного лідерства, закріплення навичок відмови від вживання ПАР;

– «Особистісний ріст»: спрямований на відновлення чи завершення процесу навчання, праці та розвиток особистості, таких якостей як чесність, відповідальність поведінку підлітків.

   Дана Програма ґрунтується на відмові від застарілих підходів та зорієнтована на сучасних формах і методах роботи (інтерактивні заняття, відеоуроки, ситуативні завдання, індивідуальна та самостійна робота) за безпосередньої участі підлітка у вирішенні власних проблем. 

Отже, програма корекції девіантної поведінки підлітків забезпечує доступ неповнолітніх до необхідних послуг відповідно до їх потреб, формує особистісні якості та навички протистояння впливу негативних факторів та збереження власного здоров'я, допомагає відновити соціальні зв'язки, сприяє розвитку навичок та умінь аналізувати ситуацію, оцінювати ризики й наслідки, розвиває сильні сторони підлітка та залучає його власні ресурси до подолання проблеми, пов’язаної із досвідом вживання ПАР чи наявністю залежності. 

Наркоманія – дорога у безодню: Учнівська конференція// Позакласний час .- 2019 .- №4 .- С. 14-16

Анотація: Про важливість поінформованості підлітків з проблем пов’язаних з наркотиками, алкоголем, тютюнопалінням та профілактика поширення та вживання наркотичних речовин.

   Ми живемо в час, коли люди опинилися перед проблемою обмеження вживання наркотичних речовин. У всіх країнах світу передбачена кримінальна відповідальність за несанкціоноване вживання наркотичних речовин.

Виписка з Кримінального кодексу України Стаття 229. Виготовлення, придбання, зберігання з метою збуту отруйних, а так само збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними речовинами, вчинені без спеціального дозволу, караються позбавленням волі на строк до 3 років або штрафом від 100 до 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 229-1. Незаконне вироблення, виголошення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а так само незаконний збут наркотичних засобів або психотропних речовин карається позбавленням волі на строк від 3 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 229-4. Організація або утримання дома для вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин, а так само надання приміщення з цією метою карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 229-5. Схиляння до вживання наркотичних засобів або психотропних речовин карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років. Ті ж дії повторно або з неповнолітнім - позбавлення волі від 5 до 10 років.

   Класифікація наркотичних речовин

• Природні

• Синтетичні

• Отримані з рослинної сировини

• Отримані штучно в хімічних лабораторіях

• Кофеїн (кава, чай)

• Кокаїн (кока, марихуана, конопля)

• Опіум, морфін, героїн, кодеїн (мак дикий)

• LSD - 25 (ріжки)

• Амфетаміни, барбітурати, метадон, крек,

   Марихуана. Хоч відома вона вже 5000 років, марихуана - один з найменш вивчених з усіх природних наркотиків. Вона впливає на настрій і думки як алкоголь, і може викликати галюцинації. Дослідники схвильовані з приводу руйнівної дії, яку марихуана завдає легеням людини. Часте паління марихуани призводить до бронхітів, емфіземи та раку легень. Відзначались також недостатня обґрунтованість вчинків, порушення навичок управління авто й точність рухів,

   Інгалянти. Багато таких органічних розчинників, як клей, бензин, ефір, розчинники й аерозолі, утворюють пари, які викликають відчуття, схожі на алкогольне сп'яніння. Але вони можуть спричинити незворотне ураження нервової системи, головного мозку, шлунка, легень, кісткового мозку й печінки. Смерть від передозування під час «нюхання клею» зустрічається досить часто.

   Під час вдихання інгалянтів організму завдається досить значної шкоди. Інгалянти потрапляють в органи через ніс. Вони викликають нежить і носові кровотечі. Можуть уражати очі й органи дихання.

З легень інгалянти потрапляють у кровоносну систему та розносяться кровотоком по всьому організму. Вони можуть викликати головні болі, здатні змінювати хімічні реакції, що відбуваються в головному мозку та впливають на те, як нейрони проводять нервові імпульси. Інгалянти можуть викликати патологічні зміни в головному мозку. Великі їх дози можуть призвести до зупинки дихання. Смерть може настати й від зупинки серця.

   ЛСД. Надзвичайно сильний галюциноген, який одержують з органічної кислоти, що міститься в ріжках, що паразитують на житі. Вперше ЛСД був синтезований в 1938 році. Його галюциногенні властивості були випадково відкриті швейцарським хіміком Альбертом Хоффманом.

   Амфетаміни. Спочатку застосовували в армії, а потім ввійшли у світову психотерапевтичну практику. Під час Другої світової війни амфетамін видавали військовим для зняття втоми, боротьби із сонливістю для підвищення уваги. Тривале вживання амфетамінів часто призводить до психологічних проявів параноїдального типу: людина може почуватися зацькованою, і навіть незначні дії з боку іншої особи можуть сприйматися як погроза.

   Героїн. У десять разів сильніший за морфін. Він викликає відчуття блаженства, яке незабаром змінюється на почуття задоволення, захищеності. Але виявилося, що фізична залежність від цього препарату в 91% осіб, які почали його вживати, виникає менш ніж через три тижні. Героїн швидко руйнує мозок і нервову систему, людина миттєво деградує. Смерть від передозування героїну може наставати вже через рік- півтора після першого прийому.

Сівчук, А. Є. (суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області; викладач кафедри права Дубенської філії Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" ). 

 Профілактика наркоманії неповнолітніх: міжнародний досвід / А. Є. Сівчук. - Электрон. журн. // Правова позиція : науковий журнал. - 2019. - № 1. - С. 95-102

Анотація: Присвячена висвітленню підходів до профілактики наркотизації неповнолітніх за кордоном. Проведено аналіз міжнародної політики в галузі протидії наркоманії та зосереджено увагу на проектах щодо профілактики наркотизації неповнолітніх у Німеччині. Виділено основні заходи профілактики наркоманії серед неповнолітніх, які потребують запровадження в Україні, з урахуванням зарубіжного досвіду.

   Вирішення проблеми немедичного вживання наркотичних речовин сьогодні тривожить усю світову громадськість і вийшло в розряд першочергових завдань, що стоять перед державою.

З огляду на вищезазначене, актуальність обраної теми очевидна, оскільки виникла необхідність проведення комплексного кримінологічного дослідження проблеми запобігання вживанню наркотичних засобів неповнолітніми.

   Проте, як свідчить практика, дослідження науковців, зазначених заходів недостатньо, адже в України спостерігається стійка тенденція до подальшого загострення проблеми наркотизації суспільства, зокрема неповнолітніх. Тому ми переконані, за сучасних умов протидія поширенню наркоманії є важливим складником діяльності держави й потребує координації зусиль відповідних міністерств і відомств, установ та організацій, об'єднань громадян, налагодження тісного співробітництва з міжнародними органами. Також дослідження й урахування міжнародного досвіду боротьби та профілактики з наркотизацією населення зумовить вироблення власних дієвих позицій щодо цієї проблеми. Пропонуємо розглянути профілактичні програми, які впроваджені з кордоном.

   У Європі заходи щодо подолання наркотизму здійснюються під егідою ООН, Комісією з наркотичних засобів Економічної й Соціальної ради ООН, Міжнародним комітетом з контролю за наркотиками ООН та іншими міжнародними організаціями.

Аналіз міжнародних законодавчих актів дає змогу виділити два основні напрями політики запобігання поширенню наркотиків і їх немедичному вживанню: 1. Рішуча, жорстка боротьба з незаконним розповсюдженням наркотиків і їх нелегальним ринком. 2. Гуманне ставлення до осіб, які страждають на наркоманію.

   У свою чергу, політику в галузі обігу наркотиків поділено на три види: 1) ліберальну - політика дозволу торгівлі й уживання наркотиків, яка проводиться, наприклад, у Голландії та Данії; 2) репресивну - характеризується переслідуванням індивідуумів за вживання наркотичних засобів і проводиться в Пакистані й Сінгапурі; 3) реструктивну (стримувальну) - таку політику, коли держава за вживання наркотиків не застосовує кримінального покарання, а намагається надати допомогу хворим на наркоманію, водночас обіг наркотиків суворо контролюється, як це відбувається у США та Швеції.

   Зростання рівня наркотизації серед неповнолітніх змушує органи місцевого самоврядування багатьох країн уживати рішучих заходів, спрямованих на вирішення проблем підростаючого покоління. Одним із таких заходів, який убачається здійснити в превентивних цілях, є введення обмежень на перебування неповнолітніх у громадських місцях у нічний час, так звана «комендантська година».

   Варто відзначити не менш цікаву соціальну програму муніципальних властей Гамбурга (ФРН), якими проводиться низка заходів у взаємодії зі спортивними молодіжними об'єднаннями щодо запобігання формуванню адиктивних звичок у неповнолітніх. Серед таких заходів можна назвати спостереження, контроль за поведінкою агресивної молоді та супровід педагогами й фахівцями, надання їм психологічної, педагогічної та медичної допомоги, соціальну роботу з неповнолітніми, організацію спеціальних курсів.

   Пропонуємо зосередити увагу на проектах, які спрямовані на подолання наркотизації неповнолітніх, що запровадилася в Німеччині. Зокрема, проект «Підвісна дорога», який розроблений під егідою товариства «Центр інтеграції» для профілактики наркоманії серед дітей і підлітків м. Лейпцига. Він здійснюється в дитячих і молодіжних клубах і спрямований на тренування життєвих навичок. Проте досвід співробітників проекту свідчить, що для тих дітей і підлітків, які вживають наркотичні речовини, необхідно ширше застосовувати різні форми вторинних профілактичних заходів. Бесіди про досвід наркотичного сп'яніння, про ризик і знайомство зі структурами, що надають допомогу, займають усе більше часу, причому спостерігається повільний перехід від первинної до вторинної профілактики. 

   Заслуговує на увагу американський експеримент, який стосується поінформованості щодо небезпеки немедичного наркоспоживання. За часів президента США Р. Рейгана проводилася великомасштабна кампанія проти наркотиків, що реалізовано в характері антинаркотичної реклами на ТВ, яка демонструвала негативний вплив наркотичних засобів. Під час кампанії багато громадських організацій проводили акції з інформування щодо наркозасобів. Показово, що рекламні компанії допомагали антинаркотичним заходам безкоштовно, канали національного телебачення США надавали також безкоштовно час для тематичних трансляцій. Багато відомих особистостей намагалося розповідати про небезпеку нелегальних наркозасобів. До початку кампанії кількість наркоспоживачів у країні була дуже високою: серед 16-річних, які хоча б раз у житті споживали нелегальні наркозасоби, кількість наближалася до 50%.

   Результатом кампанії стало вироблення загального більш негативного ставлення до наркотичних засобів. Науково доведено, що вироблене в ході антинаркотичної кампанії негативне ставлення до наркоспоживання викликає зменшення кількості осіб, які пробують наркотики. Профілактика наркотизму повинна базуватися на нетерплячості суспільства до цього явища й бути націленою на формування в ньому антинаркогенних бар'єрів.

 

Коцур, М. М. (адвокат об'єднання адвокатів). 

 Правові засади застосування заходів медичного та виховного характеру для соціальної реабілітації осіб, хворих на наркоманію / М. М. Коцур. - (Думки експертів з права. Теорія та історія держави і права) // Бюлетень Мін.-ва юстиції Укр. : Офіційне видання. - 2020. - № 3. - С. 42-49 

Анотація: Розглянута історія використання заходів медичного та виховного характеру для лікування осіб, хворих на наркоманію. Показано, що створення спеціальних установ ґрунтувалося на досвіді боротьби з алкоголізмом. Проведено аналіз нормативно-правових актів, які регламентували діяльність ЛТП, порядок направлення до них наркозалежних осіб на лікування, з одночасним виконанням суспільно корисної праці.

   Актуальність теми дослідження пов'язана з тим, що проблема наркоманії є однією з найбільш складних та гострих проблем суспільства. Необхідність посилення боротьби з цим явищем пов'язана з катастрофічним зростанням кількості наркоманів, а також темпами, за якими наркоманія охоплює суспільство. Політика протидії наркозлочинності включає в себе декілька стратегій, однією з яких є втручання держави при кризових ситуаціях. В часи існування СРСР, коли наркоманія почала охоплювати значні прошарки населення, застосовувалася така система заходів, яка передбачала медичне лікування на добровільній основі, в іншому випадку - направлення на примусове лікування від наркозалежності. З метою практичної реалізації боротьби з цим явищем була створена мережа, яка складалася з лікувально-профілактичних установ, де хронічні алкоголіки та наркозалежні особи проходили добровільне лікування, та лікувально-трудових профілакторіїв (ЛТП), до яких такі особи направлялися примусово. Не зважаючи на майже двадцятилітній досвід використання таких установ, до нинішнього часу чітко та однозначно не було визначено цей інститут і його правову природу. На сьогодні достатньо складно зробити однозначний висновок стосовно результатів праці таких установ, але історичний досвід їх використання заслуговує свого розгляду та вивчення.

   Однією з перших країн, в якій почалося створення системи спеціальної реабілітації таких осіб, була Англія. Аналогічним чином така система заходів впливу на осіб, які скоїли злочини, використовувалася у Сполучених Штатах. Так, за даними М. М. Гернета, у 1876 р. в м. Ельміра штату Нью-Йорк був заснований перший такий реформаторій. Діяльність цих установ регламентувалася на підставі рішення законодавчого зібрання штату Нью-Йорк, яке затвердило порядок діяльності, мету і основні завдання таких установ та умови утримування злочинців. Пізніше подібні установи були відкриті у Канзасі в 1895 р., в Міннесоті 1889 p., Нью-Джерсі у 1901 р. та ін., а загалом за 1905 р. через них пройшло 13565 осіб. Такі установи значно відрізнялись від звичайних тюрем, тому що реформаторії складались з ряду будівель з гарною архітектурою, великими вікнами, до їх складу входили майстерні, читальні, бібліотеки та інші приміщення. В таких закладах люди отримували різні спеціальності, такі, як: шевці, ковалі, каменярі, будівельники тощо, а в деяких з них функціонували сільськогосподарські підприємства. В них дозволялося читання газет та журналів, виходили власні газети, які були призначені для реформаторію, що писалися самими злочинцями.

   Враховуючи цей досвід, в Радянському Союзі на початку 20-х років минулого століття було прийняте рішення стосовно використання подібних установ, для соціальної реабілітації алкоголіків та наркоманів. Так, за даними відомого дореволюційного, радянського юриста П. І. Люблинського, особи, яким було призначено примусове лікування, розміщувалися у бараках, проходили медичний огляд, отримували спеціальну форму, після чого починалася їх соціальна реабілітація.

   Однак цей досвід не отримав широкого визнання, оскільки режим утримання в таких установах нічим не відрізнявся від режиму утримання засуджених і не враховував особливості алкоголіків, що негативно позначалося на результатах всієї роботи з ними. Не зважаючи на цю обставину, подальший пошук ефективних форм впливів на алкоголіків привів до створення в системі органів внутрішніх справ спеціальних установ - лікувально- трудових профілакторіїв (ЛТП).

   Як вказує А. Я. Гришко, установи такого типу вперше з'явилися в Казахській PCP у 1964 p., а протягом наступних років (1964-1971 pp.) були створені практично у всіх союзних республіках. Такий підхід, на думку радянських можновладців, було доцільно перенести на боротьбу з наркозалежністю. Так, 14.04.1969 р. був прийнятий указ Президії ВРУРСР «Про примусове лікування, трудове виховання хворих на наркоманію». Згідно з п. 1 особи, хворі на наркоманію, повинні проходити за рішенням суду спеціальне лікування у лікувально-профілактичних установах МОЗ УРСР, а у разі ухилення у лікувально-трудових профілакторіях (ЛТП) примусового лікування терміном від 6 місяців до 2 років.

   Політика перестройки у Радянському Союзі знайшла відображення у змінах діяльності міністерства МОЗ та МВС СРСР, а також вплинула на порядок функціонування ЛТП. З метою реалізації нових підходів 17.12.1986 р. був видано наказ МВС СРСР, на підставі якого була затверджена «Інструкція про порядок праці лікувально-виховних профілакторіїв та направлення неповнолітніх, хворих на наркоманію».

   Співробітники МВС на кожну направлену до ЛТП особу готували особисту справу з пакетом документів, до яких входили постанова Народного суду, висновок спеціальної медичної комісії, висновок органів внутрішніх справ та інші документи. Як вказувалося у п. З, особи, які знаходились на лікування в ЛТП, мали право: отримувати харчування, одяг, взуття; користуватися медичною допомогою та отримувати спеціальні медикаменти; мати з родичами тривалі і короткострокові побачення; вести листування без обмеження; отримувати посилки, передачі, одержувати і відправляти грошові перекази; купувати за безготівковим розрахунком продукти харчування і промислові товари за рахунок грошей, зароблених в ЛТП; звертатися за юридичною допомогою; брати участь в культурно- масових та спортивних заходах, художній самодіяльності, гуртках, користуватися бібліотекою.

   На осіб, які знаходяться у ЛТП, покладалися обов'язки точно і строго дотримуватися розпорядку дня; сумлінно ставитися до праці і до лікування; виконувати беззаперечно вимоги працівників адміністрації, медичного персоналу, військовослужбовців, а також брати участь у заходах виховного та оздоровчого характеру. На додаток до цього, правозахисники СРСР називали ЛТП частиною радянської каральної системи, тому 25 жовтня 1990 р. Комітетом конституційного нагляду СРСР було прийнято висновок, згідно з яким деякі з норм законодавства, які регламентували діяльність ЛТП, було визнано такими, що не відповідають Конституції СРСР.

 

Гладкова, Євгенія (кандидат юридичних наук; старший науковий співробітник Науково-дослідної лабораторії з проблем протидії злочинності Навчально-наукового інституту підготовки фахівців  для підрозділів кримінальної міліції Харківського національного університету внутрішніх справ). 

 Феноменологічний аналіз наркозлочинності / Є. Гладкова. - (Кримінальне право) // Підприємництво, господарство і право : науково-практичний господарсько-правовий журнал. До 2001 г. виходив російською мовою. - 2018. - № 5. - С. 223-227

Анотація: Розглянуто базові засади та поняття феноменологічного аналізу наркозлочинності. Запропоновано розглядати наркозлочинність, передусім, як негативне соціально-правове явище. Запропоновано поділ наркозлочинності на злочини, пов’язані із незаконним оборотом наркотиків, та злочини, пов’язані зі споживанням наркотиків. 

   Вітчизняна практика протидії наркозлочинності перебуває ще на етапі становлення і є досить недосконалою порівняно з кращими світовими зразками і досвідом, накопиченим на ниві подолання інших, тісно пов'язаних зі злочинністю негативних соціальних явищ і багатьох традиційних форм останньої.

   Оскільки вивчати складне соціально-правове явище, яким, безперечно, є наркозлочинність, не перебуваючи взагалі на позиціях будь-якої галузевої юридичної науки, неможливо, ми вирішили з метою виявлення повного набору якісних характеристик вивчити зміст цього явища з усіх (без винятку) значущих для протидії їй позицій. Нами були проаналізовані операційні визначення з інших галузей права, що мають відношення до наркоманії, наркотиків, їх незаконного обігу, наркотизму, наркотизації тощо. У них були виділені значущі ознаки, що розкривають якісні характеристики, урахування яких є необхідним для організації ефективної протидії правоохоронних органів, державних і громадських організацій цим негативним явищам.

   Якщо у разі кримінально-правового підходу до поняття наркозлочинності акцент робиться на протиправності дій і спрямованості умислу, то кримінологічний погляд на цю ж проблему виділяє насамперед особистість, тобто учасників незаконного обігу наркотиків як головних чинників існування наркозлочинності, носіїв незаконної пропозиції і незаконного попиту на наркотики. Не вдаючись у подробиці відмінностей обсягу кримінологічного поняття від обсягу кримінально-правового розуміння цього явища, що саме по собі цікаво для з'ясування його юридичних меж, ми вважаємо, що з точки зору феномену наркозлочинності її вихідним елементом є незаконний обіг наркотиків - негативне соціально-правове явище, зумовлене існуванням незаконного попиту на наркотики у частини населення і незаконною діяльністю осіб із його задоволення.

   Теоретична значущість розуміння незаконного обігу для феномену наркозлочинності полягає у такому: в ньому, на відміну від кримінально-правового визначення, прямо вказано на те, що основними об'єктами запобіжного впливу повинні бути незаконний попит (а це значить вжиття на практиці всіляких заходів, що ведуть до його скорочення), учасники і деяка частина населення (групи ризику). Тільки виходячи із цього можливо буде в майбутньому розробити критерії оцінки профілактичної діяльності держави в цілому та відомств, громадських об'єднань зокрема.

   Далі ми розглядаємо наркозлочинність як систему елементів, що включає суб'єктів, діяльність, її форми і т. д. Такий підхід визначає всю сукупність якісних характеристик наркозлочинності, урахування яких є обов'язковим у практичній правоохоронній діяльності щодо профілактики, запобігання і припинення наркозлочинів. Це зумовлено самою природою незаконного обігу наркотиків, що розкривається у структурі пов'язаної з ним злочинності.

   Критерії відмежування наркотичної злочинності від злочинності у цілому як явища ґрунтуються на виділенні таких характеристик:

- наркотичні злочини здебільшого скоюються у сфері міжособистісних відносин, у процесі неформального спілкування і для вирішення індивідуальних проблем, як правило, з підвищеною емоційною значимістю;

дії злочинців випливають із деформацій у конкретному бутті і повсякденній свідомості, деформацій у способі життя окремих соціальних груп і прошарків населення, а в основі всього цього лежать економічна ситуація і соціальна деформація;

- вчинення наркотичних злочинів свідчить про порушення соціалізації особистості, її зіпсовані, перекручені відносини із суспільством, а користь і насильство становлять «типовий набір» для вираження негативного ставлення до оточуючих, суспільних цінностей та інтересів;

- злочини такого роду відбуваються, як правило, у сфері побуту, відпочинку і вільного часу, а також у сфері тіньової економіки.

   Наркозлочинність у частині наркобізнесу продовжує набувати все більш виразного економічного й організованого характеру. Вона має безліч складників: політичний (мається на увазі кримінальність політичної та правлячої еліти), економічний, транснаціональний, терористичний, організований, корупційний і т. д. Складовою частиною, звичайно, є також загальнокримінальна корислива і насильницька злочинність. Відбувається зближення наркотичної злочинності, яка замикається на відповідний бізнес, із насильницькою злочинністю, особливо професійною та організованою її частинами. 

   Отже, це такі злочини наркоманів: вбивство, умисне заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю, побої, мордування, зґвалтування, дії сексуального характеру, крадіжка, грабіж, розбій, хуліганство. Це найбільш поширені діяння. Зазначимо й ті, які трапляються відносно рідко: вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, доведення до самогубства, зараження венеричною хворобою, втягнення неповнолітнього у скоєння злочину та антигромадські дії.

Гайченко А. В. (Житомирська філія Київського інституту бізнесу та технологій)

Показник вживання наркотиків, алкоголю та тютюнових виробів серед студентів закладів вищої освіти в Житомирі// Вісник Київського інституту бізнесу та технологій .- 2020  .- № 4 (46) .- С. 23-29

Анотація: Про ставлення студентів до наркотичних засобів згідно з даним ВООЗ, ЮНІСЕФ, EMCDDA. За останні роки спостерігається тенденція до зниження рівня паління серед молоді. Натомість збільшується кількість наркозалежних. Представлено результати опитування 230 студентів від 17 до 24 років різних курсів закладів вищої освіти міста Житомир. 

   Згідно досліджень початок вживання алкоголю, наркотиків та тютюнових виробів відбувається в ранньому підлітковому віці, що супроводжується проблемами з сім'єю, та саможертовністю серед підлітків. Ми вважаємо, що політика запобігання та протидії вживання означених препаратів є недостатньо ефективною. Має бути розроблена системна низка заходів сама у закладах освіти для, по-перше, формування здорових звичок, по-друге, інформування щодо негативних наслідків від алко-, тютюно- та наркозалежностей, та, по-третє, створення пунктів допомоги у ЗВО.

   На сьогоднішній день проблема вживання наркотиків серед підлітків знаходить широкий відгомін у засобах масової інформації, телебаченні, радіо, інтернет-виданнях, активно обговорюється серед здобувачів вищої освіти, учнів професійно-технічних училищ, шкіл, у побуті, колі друзів.

За даними звіту щодо наркотичної та алкогольної ситуації в Україні за 2020 рік (за даними 2019 року) Державної Установи «Український Моніторинговий та Медичний Центр з Наркотиків та Алкоголю Міністерства Охорони Здоров'я України» в Україні Станом на 01.01.2020 в Україні під наглядом у диспансерній групі перебувало 62 579 осіб із розладами психіки та поведінки через вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, з них 3 682 особи, яких взято під нагляд з уперше встановленим діагнозом, 54% з яких відносилися до вікової категорії від 15 до 35 років. В структурі осіб, які були охоплені лікуванням із зазначеним діагнозом, найбільша кількість осіб, лікувалися від опіоїдної залежності. Так, у 2019 році ця група хворих склала 67% (19 099 осіб) від усіх осіб, охоплених відповідним лікуванням. Близько 7% осіб (1927) отримали лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання канабіноїдів. Від полінаркоманії було проліковано 6 488 осіб.

   Стратегія державної політики щодо наркотиків (2013) вказує на істотний перелом у діяльності державних установ щодо протидії наркотикам та наркоманії. Метою Стратегії є забезпечення розв'язання проблеми наркотиків у суспільстві в інтересах людини, надійного захисту громадського здоров'я і безпеки держави від загрози поширення наркоманії та наркозлочинності.

   На сьогоднішній день в країнах Європи запроваджена програма "Національна стратегія та координація наркотиків" яку створила організація Європейський центр моніторингу наркотиків та наркоманії (European Monitoring Centre for Drugs and Drug Addiction, EMCDDA), за цією програмою формуються відповідні організації, які впроваджують новітні тенденції щодо запобігання, лікування та протидії наркотикам.

   У цьому дослідженні було опитано 230 студентів від 17 до 24 років (149 жінок та 81 чоловік). Опитування було проведене за допомогою спеціально розробленої анкети на основі анкети з дослідження Балакірєвої та ін. (2019), що складається з 27 питань. Відповіді надали студенти загальноосвітніх навчальних закладів міста Житомира, а саме, Житомирського медичного інституту, Житомирського національного агроекологічного університету та Житомирського державного університету імені Івана Франка. Загалом, опитувальник включив 50 респондентів (12 чоловіків та 38 жінок) Житомирського медичного інституту, 100 респондентів (зокрема, 49 чоловіків та 51 жінка) Житомирського національного агроекологічного університету та 80 респондентів (20 осіб та 60 жінок) Житомирського державного університету імені Івана Франка.

   Серед причин вживання наркотиків ми виділяємо наступні: 1. Бунтарство, 27% опитаних; 2. Внутрішньо особистісний підхід, 20% опитаних; 3. Цікавість, 18%; 4. Різка зміна соціального статусу, 18%; 5. Наслідування кумира, 17% опитаних.

   Дослідження встановило, що 65% вважають одним з методів лікування поступову відмову від наркотиків, та 15% - гіпноз і кодування, і 5% - електросон, плазмаферез та фізіотерапія.

   Вживання наркотиків залишається широкодоступним і поширеним явищем серед населення, а особливо молоді. Основними ж причинами поширення наркотиків вітчизняний вчений М. О. Мінц (2009) називав: соціальні потрясіння у країні, політична нестабільність, корупція, правовий нігілізм, при яких найвразливішою верствою населення є молодь, яка ще не готова винести незгоди життя, самореалізуватися, самоствердитися, і певна частина її шукає порятунку в наркотичному дурмані, а також низький рівень знань про негативний вплив наркотиків на здоров'я та життя людини. Соціальна незрілість, безвідповідальність, легковажність, бажання отримати задоволення, ейфорію є основними причинами вживання наркотичних і токсичних речовин. А також наївні думки про те, що в будь-який момент можна кинути вживати наркотики та забути про їх існування.

   Це ще раз показує що прибутковість і маркетинг працює краще ніж інформативність щодо шкоди вживанню алкогольних виробів. Цілком негативним є те що це діти, які перебувають під контролем дорослих, але батьки не помічають або не хочуть цього розуміти, те що дитина вживає алкоголь. Дані показники вперше повинні турбувати батьків через те що це їхні діти, а далі медичних працівників вчителів та соціальні організації.

   Основним методом лікування на сьогоднішній день затверджено замісна терапія де особа, яка вживає наркотики отримує в закладах охорони здоров'я потрібну їй кількість наркотику, тобто можна думати про правильність більшої частки респондентів щодо методів лікування. Методи електросон та плазмаферез і фізіотерапія це не ефективні методи лікування наркозалежності. Все лікування залежить від самої людини її бажання змінити своє життя.

   Як місцеві органи влади, так і освітні чиновники повинні заохочувати, рекомендувати та формулювати ефективні здорові звички та політику, що мінімізують шкоду, спричинену вживанням наркотичних засобів або конкретних речовин, вживанням алкоголю чи палінням. Більше того, місцеві органи освіти стикаються з проблемою визнати відповідальність університетів та інститутів щодо здорової поведінки своїх студентів та підтримувати здорові звички серед студентів.

   За умови комплексного застосування позитивного досвіду міжнародного співтовариства можна здійснювати більш ефективну профілактичну роботу з протидії наркоманії серед неповнолітніх у нашій країні. З метою протидії наркоманії необхідно запровадити проведення в класах, групах, студентських та учнівських гуртожитках, за місцем проживання й навчання учнів і студентів бесід про шкідливість уживання та навчання учнів і студентів бесід про шкідливість уживання наркотичних засобів, залучаючи до участі в них працівників органів внутрішніх справ, охорони здоров'я, педагогів. Проводити для учнів, їхніх батьків спеціальні лекторії, університети правових знань, медичної освіти тощо. Необхідно вжити заходів щодо впровадження соціальної реклами на каналах державного телебачення та радіо, у молодіжних виданнях для створення позитивного стереотипу й пропаганди здорового способу життя.

   «Скажи наркотикам - «ні!»

• Не пробуй наркотики з цікавості або «за компанію»! Більшість їх викликає звикання вже з першої дози.

• Ніколи не піддавайся на підбивання на кшталт: «Несила спробувати? Хіба ти дитина?».

• Пам'ятай про те, що будь-які наркотики коштують дорого і, роздаючи перші безкоштовні або дуже дешеві порції, їхні розповсюджувачі чіпляють на гачок нові жертви.

• Якщо ти проводиш час у незнайомій компанії, то можеш випадково привернути увагу тих, хто заробляючи собі на «дозу», залучає до наркотиків новачків. Стережись, цих людей!

• Якщо знайомі на твоє наполегливе відмовляння від наркотиків ображаються: «Ти що не з нами?» - задумайся, чи варто продовжувати знайомство з людьми, які підштовхують тебе до наркотичної прірви.

• Якщо тобі стали відомі випадки вживання твоїми знайомими наркотиків, обов'язково повідом про це дорослих.

Таким чином ти станеш на перешкоді злочину!

• Якщо ти став свідком, як підозріла незнайома людина пропонує у школі якусь речовину твоїм однокласникам, обов'язково повідом про це класного керівника. Таким чином ти станеш на перешкоді злочину!

• Пам'ятай, запорука твого майбутнього - твоя розважливість і дбайливе ставлення до власного здоров'я!