Освітянам на замітку

Цікаво знати

---

Матеріали за темами:
 
                       Публічний простір сучасного педагога

    Професія педагога є особливою. Учителі — це ті люди, які завжди перебувають у полі зору учнів, батьків, колег, виконуючи важливу соціальну місію.
Імідж — це своєрідний людський інструментарій, що допо¬магає вибудувати взаємини з навколишнім світом. Даний матеріал це четверта стаття в циклі  «Самопрезинтація освітнього закладу», що знаходиться в рубриці «Цікаво знати» сторінки сайту  ДОУНБ «На стіл освітянам». Розглядється етикет у приймальні та кабінеті. Розглядаються правила, яких необхідно дотримуватись коли приймаєте відвідувачів, ідете на співбесіду, готуєтеся до публічного виступу, готуєте презентацію для виступу.

     Харченко Н. Прийшли на прийом. Етикет у приймальні та кабінеті// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 93-96
Анотація: Розглянуто правила яких варто дотримуватися під час спілкування з керівництвом.

   Фахівці у сфері ділового спілкування виокремлюють певні правила, яких варто дотримуватися під час спілкування з керівництвом. Якщо дослухатися порад, ви зможете зарекомендувати себе як справжнього професіонала, котрий знається на нормах ділового спілкування. Ділове спілкування має певний регламент, що економить часові, фінансові та людські ресурси. Це стосується і правил поведінки.
   Правила поведінки
1.    Прийдіть завчасно. Якщо керівник призначив вам зустріч на певний час у своєму кабінеті, спізнюватись і змушувати себе чекати просто неприпустимо. Буде краще, якщо ви прийдете в приймальню хвилин на 5—10 раніше, ніж було призначено.
2.    Зверніться до секретаря. Зазвичай у приймальні є секретар, обов'язок якого — доповісти про ваш прихід і запросити до кабінету. Тому стукати у двері керівника в робочий час не варто навіть за відсутності секретаря. Якщо в приймальні з якоїсь причини порожньо, ви можете відчинити двері та зазирнути в кабінет.
3.    Вибирайте місце навпроти. Якщо розмова має бути тривалою, то керівник, як господар кабінету, зобов'язаний запросити вас присісти, при цьому не вказувати жестом, на який саме стілець, а надати вам право самому вибрати зручне місце. Але потрібно намагатися сісти навпроти начальника, а не збоку.
4.    Заздалегідь продумайте питання для обговорення. Не кваптеся викладати суть справи з порога. Присядьте та дочекайтеся фрази: «Яке питання Ви хотіли обговорити?» або «Я Вас уважно слухаю». Після цих слів начальник готовий вас слухати. Увесь перелік питань, які ви хочете з'ясувати, сформулюйте заздалегідь.
5.    Дивіться співрозмовнику в очі. Під час розмови не треба дивитися вбік або вниз. Дивіться співрозмовнику прямо в очі, навіть якщо звикли боятися начальства. По-перше, так легше встановити контакт; по-друге, це буде відповідати нормам етикету.
6.    Дотримуйтеся тону. Важливо говорити спокійно, чемно, не підвищувати тон, дотримуватись субординації і не порушувати меж дозволеного. Розмова має бути лаконічною, суто з теми та без обговорення особистих питань, якщо лише ініціатором довірливих відносин не став сам керівник. Можна пожартувати, але якщо в діалозі задано відповідний тон.
7.    Якщо не маєте рації — визнайте, масте рацію — аргументуйте. Не дозволяйте себе ображати. Якщо начальник поводиться неадекватно або зривається на крик — у жодному разі не піддавайтеся на провокацію, але й ображати себе не дозволяйте. Порушувати особисте неприпустимо в робочому середовищі. Будьте ввічливими та спокійними.
8.    Не дозволяйте себе ображати. Якщо вас відверто критикують і навіть підвищують голос, не варто відповідати тим самим.     Потрібно спочатку уважно вислухати критику, погодитися з нею, а вже потім спокійним тоном висловити власну думку.
9.    Мовчання — не завжди «золото». На зауваження керівника неприпустимо відповідати мовчанням. Так ви справите враження людини, яка просто не знає, як вийти із ситуації, що склалася. Фраза «Навіть не знаю, що тепер робити!» — теж не вихід із ситуації. Засвідчувати власну безпорадність у ситуації авралу в жодному разі не можна.
10.    Не варто скаржитися. Окрім того, неприпустимі й скарги на «важке життя». Ви можете скільки завгодно розповідати, чому запізнилися чи не встигли, або з чиєї вини сталася помилка (сусіди, собака або автобус, який застряг у заторі). Але як це стосується роботи? Керівника мало цікавить, наскільки складна ситуація. Повірте, у нього проблем і можливостей для відмовок не менше.
11.    Уникайте категоричності й емоційності. Під час розмови не варто висловлювати категоричність. Підлеглі мають надавати інформацію або висувати пропозиції, а не вчити життя. Під час обговорення робочих моментів не варто надто емоційно пояснювати. Там, де необхідно прийняти рішення, емоції краще облишити. Емоційність свідчить про те, що людина не може логічно міркувати.
12.    Беріть відповідальність на себе. Не можна перекладати на керівника відповідальність за прийняття рішення. Якщо поставите запитання «А що мені робити?», спричините реакцію на зразок: «Але ж Ви фахівець, Ви й думайте!». Якщо боїтеся помилитися, спробуйте по-іншому: «Я хотівша) би(б) запитати у Вас поради...».
13.    Про що варто говорити. Від того, які питання ви прийшли обговорити (особисті чи професійні), залежить і предмет розмови. Якщо у вашому житті сталося щось, що може найближчим часом вплинути на вашу продуктивність праці, про це необхідно повідомити свого керівника, щоб вирішити питання про скорочення кола ваших робочих обов'язків. Якщо проблема не впливає на вашу продуктивність, не варто ділитися нею, щоб, як мінімум, не спровокувати непотрібні запитання.
14.    Про що не варто говорити. Звичка ділитися з іншими особистими проблемами може призвести до серйозних помилок у побудові подальшої кар'єри. Щоб уникнути закріплення за вами репутації людини, у якої настільки багато особистих проблем, що вона не може стримуватися на роботі, експерти рекомендують утримуватися від розмов із колегами та начальником
15.    Контролюйте час непомітно. У процесі розмови жоден зі співрозмовників не має дивитися на годинник. Загалом тривалість розмови контролює господар кабінету, а не відвідувач. Причому це слід робити непомітно для іншої сторони.
16.    Коли розмову закінчено. Якщо розмову закінчено, питання вирішено, то ініціатором завершення розмови має стати господар кабінету. Фраза: «У вас є ще якісь запитання?» зазвичай лунає, коли стає зрозуміло, що розмову вичерпано. Тут потрібно попрощатися. При цьому пам'ятайте — руку для рукостискання першим простягає начальник, а не ви йому! До дверей кабінету відвідувачів проводжають лише у випадках, коли хочуть проявити до них особливу повагу та шану.

Харченко Н.
Приймаєте відвідувачів. Правила, яких необхідно дотримуватись // Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С.  96-99
Анотація: Докладно  розглянута система відносин «начальник — підлеглий».

    Організація прийому відвідувачів — одна з найважливіших функцій служби діловодства. Перше враження про установу складається саме від рівня організації прийому громадян. Від правильної поведінки та конструктивної взаємодії з колегами залежить загальна атмосфера в колективі.
    Система відносин «начальник — підлеглий» досить регламентована нормами службової етики. Одна з найпоширеніших робочих ситуацій — прийом відвідувачів для вирішення робочих та особистих питань.
 1.Якщо ви зайняті. Стандартна ситуація: ви призначили певний час для зустрічі відвідувачеві, але до моменту його приходу ще не завершили попередньої розмови з іншим відвідувачем або ще не звільнилися від інших нагальних справ. Це завдання можна вирішити двома способами: передати вибачення через секретаря і попросити трохи почекати, або у разі невідкладної справи, ніяк не пов'язаної з присутністю попереднього відвідувача, вийдіть до відвідувача особисто, поясніть ситуацію, вибачтесь і попросіть зачекати.
2.Виявіть увагу. У той момент, коли відвідувач заходить до кабінету, украй неввічливо розглядати папери або дивитися в монітор комп'ютера. Якщо ви й справді зайняті, все одно дайте відвідувачеві зрозуміти, що ви помітили його, кивніть на знак вітання, запропонуйте сісти, вибачтесь і якнайшвидше закінчіть справу, якою були зайняті.
3.Ведіть розмову. Розмову маєте ініціювати ви як господар кабінету, тому запропонуйте відвідувачеві оголосити власні питання. Під час його монологу слід показати, що ви уважно слухаєте і не перебиваєте. Мати відсторонений вигляд неприпустимо. Якщо певні моменти в бесіді видалися вам незрозумілими, поставте уточнювальні запитання й обговоріть їх.
4.Якщо вам телефонують.У разі переривання бесіди телефонним дзвінком начальнику можна відреагувати на це різними способами, залежно від ситуації. Слухавку можна не брати або взяти й одразу покласти, що вказуватиме на важливість теми розмови. У такому випадку і та особа, яка телефонує, зрозуміє, що зараз абонент зайнятий. Вибачайтеся щоразу, коли дзвінки переривають розмову.
 5.Встановлюйте часові межі. Часто відвідувачі викладають суть питання нечітко та заплутано, губляться у формулюваннях. Замість того щоб дратуватися, перебивати і підганяти співрозмовника, установіть часові межі на початку розмови. Наприклад: «Вікторе Івановичу, спробуймо вкластись у 10 хвилин, я терміново їду». Це прохання цілком законне, що змусить відвідувача бути більш зібраним і говорити по суті.
 6.Дотримуйтесь конфіденційності. Під час прийому відвідувачів не забувайте про конфіденційність. Не залишайте ввімкненим комп'ютер із монітором, повернутим до відвідувачів. Не залишайте на робочому столі доступні для прочитання документи, навіть якщо інформація, що міститься в них, здається вам несекретною.
 7.Під час вирішення робочих питань. У процесі діяльності будь-якої організації виникають також питання не дуже термінові, але при цьому важливі, що вимагають ґрунтовного обговорення. Ці питання не можуть бути вирішені поспіхом за кілька хвилин або по телефону.
8. Під час обговорення особистих питань. Для обговорення особистих питань керівнику потрібно спілкуватися з підлеглим не менше 20-30 хв, хоча найчастіше такі розмови тривають приблизно годину. Тому в режимі швидкого реагування такі питання зазвичай не вирішують. Щоб спокійно все обговорити, керівник має бути впевнений, що в нього є про запас година. Саме тому процес прийому громадян із приводу обговорення питань, що не належать до поточних, необхідно організовувати окремо. Якщо організація велика і керівник регулярно спілкується з підлеглим щодо важливих питань, доцільним буде завести журнал для запису на прийом.
 9.Незаплановані відвідувачі. Здебільшого це продавці різної продукції. Доцільно поводитися з незапланованими відвідувачами так: привітатися й уточнити ім'я відвідувача, а також мету його візиту — це дасть вам змогу відразу перехопити ініціативу. Якщо «продавець» трапиться наполегливий, на цьому він точно не заспокоїться і спробує продовжити розмову. Тоді потрібно ще раз завершити бесіду, але більш жорстко.
   Після того як відвідувач піде, не поспішайте відразу викидати рекламні матеріали в смітник. Краще підшийте їх у папку, можливо, коли-небудь ці послуги справді вам знадобляться. До того ж, коли ваш «знайомий» прийде наступного разу, ви з чистою совістю зможете сказати йому, що у вас є інформація про його компанію і ви за необхідності обов'язково скористаєтеся нею.
10.Будьте привітними. Від працівника установи відвідувачі чекають майстерності, ввічливості та коректності. І тому службова особа має поводитися належним чином. Не суворо офіційно, а доброзичливо та привітно. Щира увага до співрозмовника під час прийому не принижує, а підвищує авторитет працівника установи (і самої установи).
Варто використовувати лише нормативну лексику: не вживати слів із відтінком іронії, зневажливості, негативних оцінювань.
Тон розмови має бути діловим, стриманим, спокійним, темп — неквапливим (але не байдужим).
   Якщо ситуація сприятлива, наприкінці розмови потрібно підвестися і провести відвідувача до дверей, попрощатися.

Харченко Н.
Ідете на співбесіду. Загальні правила та корисні дрібниці// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С.  99-106
Анотація: Надані правила та типові помилки, яких найчастіше припускаються під час співбесіди.

   Майже кожна людина у своєму житті проходила співбесіду. Для одних це був шанс, для інших — справжнє випробування. До того ж постійне місце роботи не виключає відсутність співбесід, адже постійно відбуваються зустрічі щодо участі в короткотривалих чи довготривалих проектах, спільних заходах, вибір ділових партнерів для подальшої роботи. У сучасному діловому світі цінують не лише освіту, високу кваліфікацію, досвід роботи, а й вашу репутацію як працівника. Репутація передусім складається з того, наскільки гідно ви себе поводите, як виглядаєте і як поводитеся стосовно інших людей — тобто наскільки правильно ви дотримуєте правил хорошого тону, ділового етикету.
Типові помилки, яких найчастіше припускаються під час співбесіди.
1.    Відсутність пунктуальності.
За ступенем поширеності саме ця помилка на співбесіді трапляється найчастіше. Це стосується як запізнення, так і надмірно завчасного приходу.
У будь-якому випадку попередньо уточніть маршрут і порядок входу в будівлю; поверх, номер кабінету тощо. У крайньому разі, якщо потрапили в затор, обов'язково зателефонуйте і поясніть ситуацію.
2.    Невідповідний одяг і зовнішній вигляд.
Перше враження на співбесіді відбувається в перші 17 секунд. Одягайтеся більш консервативно, ніж зазвичай, у темні тони, чисто й акуратно. Не забудьте про зачіску, зуби, нігті й дезодорант. Навіть якщо ви знаєте, що тут дрес-код передбачає носіння джинсів, не дозволяйте собі цього. Принаймні на співбесіді.
3.    Відсутність поміркованості в одязі.
Часто жінки одягають незручні сукні або костюми, взувають незручне взуття.
Одяг для співбесіди має бути зручним, охайним і привабливим. Не потрібно впадати в крайнощі та заявлятися на майбутню роботу в джинсах, проте надмірностей варто уникати.
4.    Жування, куріння, похмільний синдром.
Запах тютюнового диму означає лише одне: до 2-х годин робочого часу ви проводитимете за перекурами з чашкою кави. Навіть якщо ви хвилюєтеся за свіжість свого дихання, жувати гумку неприпустимо. Усе інше — узагалі без коментарів.
5.    Невідключений мобільний телефон.
Невчасні телефонні дзвінки — це демонстрація своєї зайнятості в найневідповідніший для цього момент. Говорити про свою теперішню роботу (або про особисті справи) під час працевлаштування на нову роботу — верх неповаги до інтерв'юера. Вимкніть мобільний ще до того, як увійти в кабінет, а не під час дзвінка!
6.    Скутість і сором'язливість.
Звичайно, ви нервуєтеся. Але все-таки ви можете усміхатися? А тримати зоровий контакт? Випромінюйте ентузіазм — це те, що хочуть бачити всі інтерв'юери. Співбесіда перед прийомом на роботу — не час для вдаваної скромності.
7.    Незнання організації роботодавця
Співбесіда — не час для ваших запитань на зразок: «Розкажіть мені про вашу організацію», «Чим ви займаєтеся?» тощо. Ви повинні прийти вже підготовленим: знати історію організації, сферу діяльності, імена керівників, останні новини законодавства тощо.
8.    Незнання власних переваг і недоліків.
Такі відповіді, як «не можу сам себе хвалити» або «про це краще запитати в інших», — неправильні. Інтерв'юер не піде зараз опитувати ваших друзів і начальників. Він, можливо, зробить це пізніше. Якщо ви йому зараз сподобаєтеся. Але поки в нього є лише ви. І ви самі повинні будете себе оцінювати й хвалити. Ви ж себе знаєте краще, ніж інші.
9.    Непідготовленість до інтерв'ю.
Варто орієнтуватися в запитаннях, які зазвичай ставлять під час співбесід. Підготуйте на них розумні відповіді з прикладами з практики. Потренуйтеся самостійно або з друзями (сім'єю): нехай вони виступлять у ролі інтерв'юера.
Підготуйте коротку промову про себе та запам'ятайте. Поясніть, чому саме ви — найкращий вибір. Усі роботодавці хочуть знати це, допоможіть їм.
10.    Багатослівність.
Говорити не з теми, переривати співрозмовника та відповідати на просте запитання протягом 15-ти хвилин, — усе це дратує інтерв'юера. Відповідайте по суті, коротко і з прикладами. Принцип такий: сидіти — спокійно, слухати — уважно, відповідати — вдумливо. Говоріть чітко та коротко. Тоді у відведений для співбесіди час ви зможете обговорити набагато більше аспектів.
11.    Підвищена зарозумілість і пихатість.
Не поспішайте вважати себе вже прийнятим і висувати власні умови. Вимоги до кандидата й опис вакансії — ось, чим керується менеджер із персоналу під час розмови з вами. Його завдання — зрозуміти, наскільки ви підходите організації. А ваше завдання — показати, наскільки ви відповідаєте цим вимогам. Чим ви можете бути корисні, а не навпаки. Не кажіть про інші варіанти роботи, що ви зараз розглядаєте. Не варто хизуватися знайомствами з високопоставленими особами та згадувати значну кількість важливих імен. Така ситуація принижує вас.
12.    Відсутність запитань (або їх надмірна кількість)
У вас повинні бути заготовлені кілька запитань про організацію та посаду. 3—4 розумні запитання, що уточнюють коло обов'язків, завдання, плани, підпорядкованість тощо. Критика колишніх керівників
Не критикуйте колишніх керівників чи партнерів. І навіть конкурентів. Співбесіда — не місце для помсти.
13.    Невчасні запитання про заробітну плату і соціальні пільги.
Цю тему не можна порушувати занадто рано. Зачекайте, можливо, співрозмовник сам поставить ці питання і вам не треба буде їх ініціювати. Варто поводитися дуже ввічливо і наприкінці інтерв'ю, навіть якщо ви зрозуміли, що шанси отримати посаду зросли.
14.    Нещирість загалом.
Збрехати і прикрасити деякі дрібниці під час розмови інколи дуже спокусливо. Але це не працює. По-перше, усе таємне стає явним. По-друге, випробувальний термін у будь- якому випадку покаже ваші справжні якості. Тож тут не всі засоби виправдані. Часто чесність — найкраще рішення. Марк Твен говорив: «Якщо ви говорите правду, вам не доведеться нічого запам'ятовувати».
15.    Обман у резюме.
Ви можете написати все, що завгодно у своєму резюме. І те, наскільки правдиво воно складено, імовірно, з'ясується через пару хвилин після його прочитання — на співбесіду вас просто не запросять. Однак, якщо ж запрошення все-таки надійшло, це зовсім не означає, що вам пощастило. Імовірніше навпаки — правда буде розкрита у вашій присутності.
16.    Нещирість щодо особистісних якостей.
Кожен роботодавець хоче мати у своєму штаті виконавчих, відповідальних, пунктуальних, уважних, наполегливих, активних і стресостійких співробітників. Це не просто слова, які той хоче почути від кандидата, а вимоги. І якщо ви не відповідаєте їм, навіть за умови проходження співбесіди, випробувальний термін покаже, який ви насправді.
17.    Нещирість про захоплення.
Часто кандидати прагнуть здатися різнобічно розвиненими людьми, тому приписують собі захоплення театром, творчістю ранніх прерафаелітів і дайвінгом. І забувають про ризик зустрітися зі знавцем в одній із цих сфер, який не зможе стриматись і не запитати споріднену душу про його захоплення.
18.    18. Замовчування.
Є речі, про які в жодному разі не можна мовчати, — наприклад, про власний бізнес. Роботодавці не в захваті від того, що у співробітників є свій бізнес, справедливо вважаючи, що така людина — або невдаха і не може прогодуватися власною справою, або повністю занурена у свою справу, а роботою в організації просто перестраховується.
19.    Відсутність зворотного зв'язку.
Після завершення співбесіди поцікавтесь і домовтесь про подальші взаємні дії. Коли прийдете додому, напишіть електронного листа, висловіть вдячність за приділений час і приємну бесіду, сподівання на успішний результат, повідомте будь-які факти, про які забули або не встигли повідомити під час співбесіди. Зателефонуйте через кілька днів самі, дізнайтеся результат.
20.    Маніпулювання (викликати жалість)
Ви вже 3 місяці без роботи, а вам потрібно годувати дітей? Перед вами сидить така сама людина, як і ви. І в неї, імовірно, не менше, ніж у вас професійних і особистісних проблем, які необхідно вирішити. Невміння обґрунтувати власний вибір професії.
21.Надмірна відвертість.
22. Наявність на співбесіді групи підтримки. Кому потрібна 22-річна дитина, не здатна і кроку зробити без нагляду? Однак, трапляються й випадки, коли претенденти приходять влаштовуватися на роботу в супроводі своїх дружин (чоловіків), колег. Співбесіда — справа індивідуальна, а родичі та друзі нехай чекають на вас удома з приємними новинами.

Харченко Н. Готуєтеся до публічного виступу. Правила та прийоми для виступу перед аудиторією// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 106-114
Анотація: Пропонується декілька правил і прийомів для того, щоб оволодіти мистецтвом публічного виступу.

   Мистецтво публічного виступу — це наука, спрямована на ефективне спілкування між людьми. Адже спілкування — невід'ємна частина життя будь-якої сучасної людини. Проте не кожен володіє талантом зрозуміти, зацікавити або переконати співрозмовника, красиво говорити й вести розмову в потрібному напрямі. Пропонуємо декілька правил і прийомів для того, щоб оволодіти цим мистецтвом.
Однакових виступів не буває. Навіть якщо ви транслюєте ту саму тему й обговорюєте одні й ті самі запитання. І те, що ваш виступ був успішним сьогодні, не гарантує того, що він не провалиться завтра. Адже чимало залежить від людей, перед якими ви виступаєте.
   Доктор філологічних наук Иосиф Стернін описав певні особливості виступів перед різними типами аудиторій.
1.    Однорідна/різнорідна аудиторія
Однорідна аудиторія справедливо вважається зручною і легкою для будь-якого виступу. Різнорідна передбачає різних за рівнем і віком, професійною підготовкою людей: батьків і дітей, старше покоління і молодь, освічених і малоосвічених.
Саме тому складно знайти єдиний підхід до такої різної аудиторії. Як зазначав академік Михайло Старикович: «Дуже важко виступати перед широкою аудиторією. Доводиться читати лекцію за принципом булки з родзинками: хто прийшов добре поїсти, той жує хліб... а інший виколупує родзинки — цікаві деталі».
Як виступати в різнорідній аудиторії? Передусім варто орієнтуватися на малоосвічених слухачів. Складні проблеми рекомендують порушувати так, щоб спровокувати виникнення запитань від слухачів-фахівців — у такому випадку конкретне запитання можна буде висвітлити для них докладніше. У різнорідній аудиторії рекомендують виносити на обговорення лише одне питання.
2.    Багато- або малочисельна аудиторія
Багаточисельною зазвичай вважається аудиторія із понад 30-ма слухачами. Перед великою аудиторією виступати найлегше (як це не парадоксально на перший погляд). Чому? Велика аудиторія охоче та швидше вірить оратору, ніж маленька. Велика аудиторія ніби думає: якщо ми разом, ми не помилимося. У такій аудиторії діє механізм «зараження».
У великій аудиторії завжди панує дещо піднесений настрій: сам факт збору значної кількості людей створює атмосферу піднесеності. Це зокрема полегшує вплив на таку аудиторію — вона зазвичай не налаштована критично.
Реакція великої аудиторії завжди інтенсивніша й емоційніша. Окрім того, діє закон зниження інтелектуального рівня: що більше аудиторія, то нижчим у результаті виявляється її середній інтелектуальний рівень.
Які вимоги до виступу перед багаточисельною аудиторією?
Говорити потрібно з піднесенням, вас повинно бути добре видно. Необхідна стислість. Велика аудиторія нетерпелива, вона швидко втомлюється. Мова повинна бути яскравою, фрази — помітними. Говорити треба просто, без зайвих ускладнень. Емоційність оратора повинна бути вищою за середню. Необхідно висловлювати чітко та просто сформульовані рішення. Подача матеріалу має бути переважно індуктивною. Викладати і розвивати необхідно одну точку зору, аргументувати одну думку, говорити короткими фразами, афористично. Не треба багато й ретельно аргументувати. Не потрібно закликати аудиторію словом «подумаймо», — треба відразу сказати, про що думати.
Під час виступу перед малочисельною аудиторією потрібно мати на увазі, що вона завжди налаштована більш критично, ніж будь-яка велика аудиторія, тому виступати перед такою аудиторією складніше. Під час виступу необхідно враховувати певні аспекти.
   Виступ має нагадувати бесіду. Варто вибрати стиль спілкування, близький до розмовного.
Під час виступу перед добре підготовленою аудиторією необхідно звертати увагу на те нове, що вона дізнається з виступу. Основний мотив підготовленої аудиторії — «що нового?» Темп розмови повинен бути досить високим, оскільки підготовлена аудиторія краще розуміє та більше довіряє оратору, який говорить швидко й чітко.
Переконувати потрібно логічно, раціонально, звертаючись до розуму слухачів.
   Під час виступу перед малопідготовленою аудиторією рекомендують говорити повільно: малопідготовлені люди краще розуміють повільне мовлення. Ефективна запитально-відповідна форма виступу. Емоційність виступу повинна бути максимальною. Необхідно наводити максимум прикладів, випадків із життя.
Правила виступу перед негативно налаштованою аудиторією
   Не намагайтеся переконати всіх. Спробуйте переконати або посіяти сумніви в головах декількох конкретних слухачів, яких ви виберете в залі. Починайте виступ із беззаперечного факту — із того, у чому ви відразу досягнете декларуйте інформаційну мету вашого виступу (я не хочу вас у чомусь переконувати, я ставлю за мету просто інформувати вас).
Якщо в процесі виступу ви відчуваєте, що опозиція стала загострюватися, негайно перетворюйте аргументаційний виступ в інформаційний.
Власний зовнішній вигляд оратор зобов'язаний продумувати перед кожним виступом. Якщо аудиторія не знайома з оратором, то перше враження про нього складеться ще до того, як він почне говорити, за його зовнішнім виглядом. А якщо знайома, його завдання — не зіпсувати своїм зовнішнім виглядом уже сформоване про нього враження.
Фахівці виокремлюють кілька основних правил зовнішнього вигляду оратора
Зовнішній вигляд повинен відповідати ситуації: місцю, темі й аудиторії. Звертайте увагу на деталі та будьте охайними. Ви не повинні бути ні надмірно ошатні, ні зухвало прості. Намагайтеся виглядати респектабельно. Не надягайте занадто помітних прикрас. Якщо носите окуляри, або одягніть їх, або зніміть.
Прийоми виступу й утримання уваги.
Фахівці напрацювали низку ефективних практичних прийомів захоплення уваги аудиторії. Наводимо приклади прийомів, які допоможуть відповісти на одне з основних запитань — із чого почати?
Прийоми захоплення уваги аудиторії (за Йосипом Стерніним)
1.    Звернення до події, часу, місця.   
2.    Покликання на загальновідоме та загальнодоступне джерело інформації.   
3.    Риторичне питання.
4.    Зацікавлення.
5.    Показ будь-якого предмета.
6.    Розповідь про себе, власний досвід, випадок із вашого життя, про прочитане вами
7.    Цитування знайомого.
8.    Цитування відомої людини.
9.    Звернення до життєвих інтересів слухачів, до того, що хви- лю$ їх щодня
Фахівці в галузі комунікативних технологій проаналізували та порівняли поведінку дилетантів і професійних ораторів. Підсумком цього спостереження стало виявлення десяти найпоширеніших помилок, що допускаються під час публічного виступу
   10 помилок під час публічного виступу (за Наталією Ільїною).
1.    Невідповідність слів і настрою.
Ви хвилюєтеся, не знаєте, як аудиторія зустріне вас, чи вдасться встановити контакт... Руки холодні, голос тремтить, обличчя скуте гримасою... А голос, по-зрадницькому охриплий.
Щоб цього не сталося, виходьте до аудиторії в спокійному, урівноваженому стані. Про те, що ви раді зустрічі, повинні сигналізувати вираз обличчя, очі, ваш імпульс повинен передатися присутнім. Якщо ще не виходить повністю позбутися страху та контролювати свій настрій, краще відразу чесно зізнатися: «Сьогодні особливий день, і я хвилююся...» Повірте, щойно ви визнаєте це, вам одразу стане легше і хвилювання зникне.
2.    Недоречні виправдання.
Позиція, коли хтось виправдовується, завжди вразлива. Тому не варто починати промову з виправдань: «Я хвилююся, тому що рідко виступаю перед публікою» або «Боюся здатися нудним, тож вибачайте»...
3.Непотрібні вибачення.
Досить часто недосвідчені оратори, коли відчувають себе ні в сих ні в тих, починають вибачатися: «Прошу пробачити мене за тихий голос — я застуджений і не можу голосно розмовляти (за занадто довгу або коротку доповідь, маленькі таблиці, які погано видно з задніх рядів, недостатнє освітлення тощо). Але ці вибачення абсолютно зайві, адже нічого не змінюють у ситуації, навпаки, можуть погіршити ваш нервово-непевний стан.
4. Неконтрольована міміка.
Людині, яка намагається впоратися з нервозністю, важко контролювати свою міміку. А треба було б! Присутні не повинні знати про те, що ви боїтеся виступати. Перше, що потрібно запам'ятати, — на очах публіка зупиняє свій погляд в 10—15 разів більше, ніж на інших частинах особи.
5. Неправильні фрази.
Намагайтеся не вживати негативну частку «не». Чому? Річ у тому, що наш мозок сприймає передусім окремі слова, а потім уже все речення загалом. Тим часом негативна частка сприймається пізніше, ніж інші слова, або ж узагалі пропускається повз увагу слухачів. І пам'ятайте: ви повинні нести слухачам позитивний настрій. Тому вживайте позитивні слова: замість «це не погано» скажіть «це добре» і робіть так надалі.
3.    Монотонність
Нудне монотонне мовлення, без модуляцій здатне приспати не гірше, ніж снодійне. Усі речення зливаються в одне, і ось уже слухачі починають позіхати і майже впадають у напівсонний стан.
Щоб такого не сталося, ваше мовлення має бути майстерно побудовано: змінюйте гучність, тембр і швидкість мовлення.
4.    Наукоподібність.
Воно ж — занудство. Деяких лекторів, які прагнуть говорити «по-науковому», просто неможливо слухати. Зрозуміло, що про складні речі неможливо говорити без використання термінів і наукових понять. Але ж ваш виступ має бути не лише інформативним, а й захопливим!
5.    Усезнайство.
Гірше зануди може бути лише всезнайка — пихатий і самовпевнений оратор. Аудиторія відчуває його зневажливе ставлення до себе, і в результаті взаємодія не досягається. Щоб збити пиху з такого лектора, деякі особливо спритні жартівники часто ставлять провокаційні запитання, намагаються поставити в незручне становище, відкрито висміяти.
6.    Метушливість.
Метушливі рухи, так само як і неконтрольована міміка, видають занепокоєння і невпевненість оратора. Якщо ви бігаєте від однієї стіни до іншої, гарячково клацаєте кульковою ручкою, крутите обручку, це означає, що ви боїтеся аудиторії, не впевнені в собі та підсвідомо прагнете втекти звідси.

Харченко Н.
Готуєте презентацію для виступу? Як створити сучасну презентацію// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 114-117
Анотація: Надані поради для створення сучасної презентації (за Євгенією Крюковою).

   Ефективна презентація допомагає утримати увагу слухачів. Щоб зробити якісну презентацію, не потрібно вміти малювати, володіти фотошопом і витрачати години на добір слайдів. Вигідна презентація — насамперед чіткий виклад і професійна подача. Це однаково працює в публічних виступах і на презентаціях.
 16 порад для створення сучасної презентації (за Євгенією Крюковою).
1.    Відмовтеся від готових шаблонів.
Краще створіть щось своє. Тим паче, що зараз для цього не обов'язково володіти дизайнерськими навичками. Є значна кількість програм і сервісів, які зроблять всю роботу за вас.
2.    Використовуйте вигідне поєднання кольорів.
Одна з найпоширеніших помилок людей, не знайомих із сучасними трендами веб-дизайну, полягає в тому, що вони добирають украй невдале поєднання кольорів. Не перетворюйте вашу презентацію на веселку, навіть якщо ваша доповідь присвячена дитячій темі. На одному слайді найкраще використовувати не більше 2—3 кольорів з урахуванням основного кольору тла. У всій презентації — не більше п'яти.
3.    Дотримуйтеся контрастності тексту і тла.
Тут усе просто: якщо тло темне, використовуйте світлий шрифт. Якщо світле, то темний. Текст повинен чітко читатися на вашому слайді, інакше аудиторії буде некомфортно, і замість того, щоб слухати вас, вони витрачатимуть увагу на те, щоб розібрати текст.
4.    Відмовтеся від тіней, градієнтів й інших старомодних ефектів.
Намагайтеся бути сучасними й оформлювати слайди так, щоб вони не сприймалися, як пережиток минулого. Адже від того, наскільки добре оформите презентацію, залежатиме рівень довіри аудиторії до вас як до фахівця. Хороший фахівець завжди розвивається і стежить за новими тенденціями. Поганий — не бажає сприймати нічого нового та вважає, що він уже повністю відбувся. Прагніть до мінімалізму.
5.    Відмовтеся від неякісних зображень.
Неякісні зображення зіпсують враження від вашої презентації. Краще витратьте більше часу, але знайдіть зображення, на які приємно буде дивитися.
6.    Використовуйте сучасні шрифти.
Зробіть вибір на користь більш сучасних шрифтів. Наприклад, Helvetica, Ореп Sans або Roboto. Ці шрифти досить прості, але підходять практично для будь-якого проекту.
7.    Шрифт повинен бути читабельний.
Під час вибору шрифту обов'язково звертайте увагу на те, як добре він читається.
8.    Дотримуйтесь основних правил верстки
Не вирівнюйте текст по ширині. Через це між словами утворюються великі прогалини, текст стає неохайним, а його читання спричиняє труднощі. Ідеальна ширина рядка — приблизно 70-100 символів.
9.    Зробіть так, щоб ваш текст був досить великий.
Текст на слайді не повинен бути занадто великим або занадто дрібним. Намагайтесь знайти золоту середину. Переконайтеся, щоб текст було видно навіть тим людям, які сидять на останніх рядах.
10.    На слайді не повинно бути багато тексту.
Що акуратніше виглядає ваша презентація, то більше довіри у користувачів до вас як гарного фахівця.
Деякі спікери намагаються вмістити в презентації майже всю промову і, замість того щоб говорити від себе й імпровізувати, зачитують учасникам текст на слайдах. Аудиторія цього не любить.
11.    Присвятіть кожному пункту окремий слайд.
Якщо у вашій презентації є марковані або нумеровані списки, краще розбити їх на окремі слайди. Так інформація засвоїться краще, тому що кожен пункт буде підкріплений релевантним зображенням й окремим оповіданням.
12.    Виділяйте важливий текст іншим кольором.
Щоб загострити увагу аудиторії на особливій фразі, виділіть її за допомогою іншого кольору, курсиву, жирності або підкреслення.
13.    На слайді мас бути багато «повітря».
Використовуйте іконки, щоб прискорити сприйняття інформації. Але не ставте їх із текстом упритул одна до одної. Ваша презентація повинна «дихати». Так вона сприйматиметься набагато швидше й ефективніше.
14.    Один слайд — одне зображення.
На одному слайді повинна бути одна думка й одне зображення, що відповідає їй за змістом і підсилює емоційний посил. Якщо зображень буде більше, виникне ефект перевантаженості.
15.    Не додавайте до слайдів непотрібні поля та логотипи.
Досить часто в презентації додають колонтитули з логотипом, назвою компанії, телефоном, адресою, групами в соцмережах й іншу ділову інформацію. Здебільшого це невиправдано. Такі елементи «з'їдають» простір і додають до слайда непотрібний шум.
16.    Вичитайте власну презентацію.
Перед тим як показати презентацію, обов'язково прочитайте її кілька разів і переконайтеся, що в ній немає помилок.

   Як хороший режисер, вчитель повинен бачити структуру всього уроку, а учні, у свою чергу, повинні бути упевнені в тому, що вчителі не можна застигнути зненацька, що перед ними мудрий і грамотний фахівець, тонкий психолог і друг, який кожному з них допомагає самореалізуватися. Отримані знання та уміння надалі допоможуть якісно створювати власний професійний імідж, презентувати себе як професіонала своєї справи.