Освітянам на замітку

Цікаво знати

---

Матеріали за темами:
 
                             Самопрезентація освітніх закладів

   Сьогодні імідж, з одного боку, є неодмінною умовою й одним із найважливіших чинників успіху в будь-якій сфері діяльності, а з іншого — його формування стикається з проблемами як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. В умовах подальшого інтенсивного розвитку інформаційно-комунікаційного сектору життєдіяльності суспільства роль іміджу в забезпеченні успішного функціонування будь-якої організації чи окремо взятої особистості зростатиме.
   На сторінці сайту «На стіл освітянам»  розпочинаємо цикл публікацій  для розкриття теми самопрезентації та презентації організації. Будуть  розкриті різні аспекти цієї теми: правила науки «паблік рилейшнз» організації, розкриваються технології написання прес-анонсу, технології написання прес-релізу, особливості проведення прес-конференції, брифінгу, прес-туру, дослідно-експериментальної роботи в освітньому середовищі. Узагальнюються результати дослідно-експериментальної роботи, розглядаються джерела фінансування проєктів.

Шпиг Н. Плануєте PR-діяльність закладу. Public relations// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 6-10
Анотація: Чи потрібно займатися іміджем організації, докладати чимало зусиль для створення власного іміджу. Одні над цим питанням працюють більше, інші менше. Імідж організації все одно сформується — самостійно, стихійно. Та чи буде цей «некерований» імідж корисним для вас? Можливо, краще самому постійно «вибудовувати» цей образ? Поданий матеріал дає можливість важливо усвідомити: імідж можна і потрібно формувати! Це головні питання статті.

   Зміна пріоритетів у державі внесла зміни до іміджу знань та освіти. Сучасні навчальні заклади розуміють значення іміджу освіти й самі працюють над ним. Імідж може складатися стихійно, неконтрольовано або бути предметом цілеспрямованої роботи. Проблема сучасних навчальних закладів — це пошук, розробка та застосування управлінських пізнавальних і художніх засобів створення позитивного образу навчального закладу, відображення в ньому внутрішніх, сутнісних смислів, змісту й завдань, особливостей його діяльності. Імідж — це яскравий вияв індивідуальності навчального закладу, тобто неповторне обличчя його колективу.
Якою б не була причина необхідності поліпшення іміджу, треба знати, як реалізувати задумане найбільш доступним й ефективним способом.
   Механізми створення та цілеспрямованого поширення позитивної інформації про організацію знаходяться у площині суспільної діяльності, яку називають public relations (PR), або (в українській інтерпретації) «зв'язки з громадськістю».
   Public relations (зв'язки з громадськістю) потрібні організації:
•    для того, щоб громадськість і влада усвідомили місію організації та встановили між собою надійний двосторонній зв'язок;
•    для того, щоб організація могла налагодити надійні канали спілкування з тими, кому вона хоче допомогти своєю діяльністю;
•    для того, щоб громадськість і влада поширювали ідеї організації, допомагали у повсякденній діяльності;
•    для того, щоб спонсори (грантодавці) охоче фінансували справу організації.
   Зміст PR-діяльності організації
   Якщо адаптувати деякі з визначень відомого PR-фахівця Сема Блека до громадських завдань, зміст      PR-діяльності організацій можна окреслити так.
PR-діяльність громадської організації— це:
1.    Будь-які дії, спрямовані на поліпшення взаєморозуміння між організацією та всіма, із ким вона прагне налагодити міцні приязні відносини.
2.    Створення позитивного суспільного іміджу організації.
3.    Будь-які конструктивні заходи, спрямовані на розширення «сфери впливу», залучення нових волонтерів, зацікавлення влади у співпраці, на підтримку населення та встановлення нових партнерських контактів.
4.    Будь-які кроки, спрямовані на поліпшення контактів між людьми й організаціями.
Способи впливу громадської організації на свої цільові аудиторії
Організації провадять PR-діяльність за допомогою чотирьох основних каналів комунікації.
1.    Інформування за допомогою засобів масової інформації/
2.    Лобіювання інтересів організації в органах влади
Офіційні та неформальні контакти з владою, спрямовані на ухвалення рішень в інтересах організації.
3.    Організація власних РR-заходів.
4.    Загальне інформування цільових аудиторій.
    До цього переліку можна додати створення власних веб-сайтів і порталів, організації Інтернет-конференцій тощо.
 Організація може провадити свою РR-діяльність так:
1.    Самотужки.
2.    2. За допомогою ефективних технік і заходів.
   При плануванні РR-діяльності організації необхідно знати чого організація прагне досягти, хто складає цільову аудиторію, якими комунікаційними каналами варто скористатися, щоб налагодити РR-зв'язки з визначеною цільовою групою.

Шпиг Н. Готуєте прес-анонс…Технологія написання прес-анонсу// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 11-13
Анотація: Розглядаються технології написання прес-релізів, для того, щоб повідомлення про організацію була корисним та перспективним.

    Освітні заклади проводять значну кількість заходів різних рівнів: районного, обласного, міжнародного. Проте не завжди ці заходи отримують заслужену увагу цільової аудиторії. А отже, зусилля організацій у сфері паблік рилейшнз необхідно спрямовувати на висвітлення діяльності в засобах масової інформації, оскільки вони мають значний вплив на свідомість людей. Співпраця зі ЗМІ буде ефективною, якщо вона ретельно спланована, систематична й неперервна.
   Процедура написання прес-анонсу
   Для того щоб подію в організації було гідно висвітлено в засобах масової інформації, потрібно звернути увагу на специфіку їх роботи. Інакше кажучи, потрібно «прийняти умови гри» журналістів і редакторів. Спочатку редакції ЗМІ мають довідатися про подію, а саме про те, що вона відбудеться.
   Організація повинна зацікавити ЗМІ своєю подією, тому необхідно поінформувати про цей захід заздалегідь за допомогою прес-анонсу. Прес-анонс має бути не просто оголошенням, а саме анонсом: потрібно конкретно повідомити редакторам і журналістам не лише про час і місце події, а й про її мету і зміст.
   Окрім того, прес-анонс слід писати так, щоб його сприймали як газетну замітку про майбутню подію організації. Значна кількість редакторів справді є зацікавленими в тому, щоб поінформувати своїх читачів про заплановану подію.
   Після отримання професійного прес-анонсу дехто може надрукувати його у своїх газетах як повідомлення про майбутню подію, але за умови, що текст виглядатиме як стаття. Тому необхідно спробувати полегшити редакторам їхню роботу — написати про свою подію так, щоб повідомлення було написано як готовий до газетної публікації матеріал.
   Мистецтво написання прес-анонсу полягає в тому, щоб «заінтригувати» журналіста. Під час укладання прес-анонсу варто зазначити найцікавіші моменти майбутнього заходу, але не розкривати їх.
 «Вхід для преси вільний. Місця для журналістів — 4-й ряд сесійної зали».
«Прес-конференція відбудеться в сесійній залі облради. Вхід для представників ЗМІ — за акредитаційними посвідченнями прес-служби облради».
   Кому і як потрібно надсилати прес-анонс?
1. Редакціям місцевих ЗМІ (газет, радіо та телебачення). Матеріал доцільно поширити електронною поштою: у рубриці «Тема» потрібно написати «Для головного редактора». Окрім того, прес-анонс слід надіслати до тих самих редакцій на особисті електронні адреси журналістів, що пишуть статті, тематика яких відображає специфіку діяльності організації.
3. Позаштатним кореспондентам всеукраїнських ЗМІ. Це ті професійні журналісти, які працюють для своєї обласної чи міської газети й водночас «позаштатно» дописують до столичного видання, скажімо, «Дня» або «Дзеркала тижня».
4. Інформаційним агенціям.
5. Інтернет-порталам, що мають власні «стрічки новин». Здебільшого газети послуговуються Інтернетом як постійним і надійним джерелом інформації.

Шпиг Н. Готуєте прес-реліз. Технологія написання прес-релізу// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 14-18
Анотація: Про умови, що змушують освітні установи використовувати весь спектр маркетингових заходів, що забезпечують їх позиціонування на ринку, підвищення конкурентоспроможності, серед яких провідну роль відіграє корпоративний імідж.

  Нам що слід звернути увагу під час підготовки прес-релізу?
Аксіома 1. Інколи новина не потрапляє на сторінки видань за браком часу для підготовки матеріалу або за браком детальнішої інформації. Висновок: треба полегшити репортерам та редакторам їхню роботу – написати матеріал за них і «подарувати» редакції в вигляді прес-релізу.
Аксіома 2. Редактори газет, теле- та радіокомпаній завжди мають потребу в свіжій інформації. Висновок: треба їм надати цю інформацію в вигляді прес-релізу.
    Заголовок прес-релізу — це складне речення, що розкриває суть прес-релізу. Завдання організації — написати заголовок так, щоб редактор, узявши прес-реліз до рук, відразу зрозумів, про що йдеться в цьому матеріалі.
Перший абзац — так званий «лідер-абзац» (його ще називають «вріз»). Завдання лідер-абзацу - передати основний зміст події коротко, 3—4-ма реченнями. Це найкоротший виклад усього про що організація хоче розповісти у своєму прес-релізі (така собі «мікростаття»). «Вріз» має цією інформацією відповісти на запитання: Хто? Що? Коли? Де? Навіщо?
   Варто уникати порожніх фраз і прописних істин на зразок: «Усім відомо, що… Якщо це всім відомо, то який сенс витрачати на це друкарську фарбу та місце на шпальті?
Дуже важливо пам'ятати про ще одну особливість прес-релізу. Не потрібно писати «від себе», необхідно викладати інформацію від імені журналіста, з погляду редакції видання (програми чи агенції).
Як проілюструвати прес-реліз? Щоб проілюструвати майбутню публікацію, можна додати до прес-релізу не менше 3-х фотографій із різними сюжетами. Наявність фотографій або інших ілюстративних матеріалів збільшує шанс прес-релізу на опублікування у півтора-два рази.
Усі фото мають бути кольоровими, надрукованими на глянсовому фотопапері. Мінімальний розмір відбитків — 10x15 см. Усі фотографії потрібно вкласти до прозорої теки. На звороті кожного фото необхідно наклеїти аркуш-анотацію, у якій детально описати сюжет, тобто відповісти на запитання: хто? Що відбувається? Де? Коли? За чиєї присутності? Портретне фото певної людини в анотації має супроводжуватися ім'ям, по батькові та прізвищем, офіційною назвою посади (звання, титули) тощо.

Шпиг Н. Проводите прес-конференцію, брифінг, прес-тур…Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення// Хімія. (Шкільний світ)  .- 2020 .- № 11-12 .- С. 19-25
Анотація: Інформаційна відкритість сприяє позитивному іміджу будь-якої організації, а освітньої установи тим паче. В освіті існує достатня кількість інформаційних приводів для того, щоб повідомляти про них спільноту. Пропонуються поради, які допоможуть організувати та провести відкриті заходи на найвищому рівні.

   Прес-конференція, брифінг, прес-тур — це спеціальні заходи, які проводять для того, щоб одночасно поширити важливу інформацію серед ЗМІ.
   Потрібно спробувати заздалегідь довідатися, чи не збігається термін проведення прес-конференції з іншими заходами, цікавими для преси. Варто надсилати запрошення (прес-анонс) на прес-конференцію за 5—10 днів перед її проведенням. Прес-анонс доцільно надсилати не лише редактору, а й особисто журналісту, який постійно висвітлює матеріали з відповідною тематикою.
   На вхідних дверях будинку, де відбуватиметься прес-конференція, повинна висіти табличка-вказівник . Далі вздовж усього шляху до зали мають висіти вказівні стрілки.
Біля входу до зали потрібно поставити столи для реєстрації та роздаткових матеріалів (прес-пакетів). Заздалегідь потрібно приготувати аркуш-заготовку для реєстрації журналістів, які приїдуть на прес-конференцію.
   Усі організатори прес-конференції мусять мати на грудях із лівого боку невеликі таблички з іменами та прізвищами (так звані «бейджі»). Це полегшить журналістам їхню роботу: отримання додаткової інформації, визначення людини, потрібної для інтерв'ю або інших контактів. 
   Кожен журналіст, який прийшов на прес-конференцію, повинен піти з неї з інформаційною добіркою матеріалів для майбутньої статті (передачі). Таку добірку називають прес-пакетом.
Для кожного доповідача слід приготувати окрему табличку, яка стоятиме перед ним на столі. Якщо є графіки чи діаграми, що стосуються теми прес-конференції, то їх варто надрукувати у збільшеному форматі й розвісити неподалік від місця доповідача. На прес-конференції варто висвітлювати одну або дві (але в жодному разі не більше) головні теми (події, новини), інакше інформаційний ефект почне «розпорошуватися».
   Обговорення (основна частина). Інколи після завершення вступної промови доповідача (у момент переходу до запитань і відповідей) виникає незручна пауза (журналісти ще «не розворушилися»), У такому разі треба мати власні заздалегідь підготовлені запитання до гостя. Вони повинні бути простими, але досить гострими, щоб журналістська аудиторія «прокинулася» й відчула своєрідне азартне піднесення.
   Під час обговорення модератор є «диригентом» прес-конференції, який проводить прес-конференцію відповідно до основних принципів: надавати можливість журналістам ставити одночасно не більше, ніж два запитання; контролювати спілкування; не допускати суперечок доповідача з журналістом; допомагати доповідачеві при атаках та провокаціях журналістів; не поділяти журналістів на «дружніх» і «недружніх»; завчасне «позначення» близького завершення прес-конференції
   Брифінг.
 Брифінг є подібним до прес-конференції. Тому більшість порад, поданих вище, стосуються також і підготовки та проведення брифінгів. Брифінг скликають, якщо потрібно оприлюднити позицію організації щодо певного питання. Зазвичай процедура брифінгу не передбачає коментарів, а також журналістських запитань і відповідей на них.
Доповідає на брифінгу переважно лише одна особа (хтось із керівництва організації або працівник, який має повноваження прес-секретаря чи РІІ-менеджера; нині у ЗМІ модно називати таку людину «речником»).      Брифінг як медіатехніку часто застосовують у кризовій ситуації, коли керівництво вважає за доцільне заявити про позицію організації, але не хоче відповідати на дошкульні або провокаційні запитання преси. Журналістам обов'язково роздають повний текст виступу.
Після брифінгу ніколи не влаштовують фуршетів, проте кава або прохолодні напої будуть цілком доречними (перед початком заходу).
   Прес-тур.
Прес-тур — це спеціальний захід для журналістів, який поєднує прес-конференцію з відвідинами певних об'єктів. Скорочена версія прес-туру — це, наприклад, такий захід, який називають днем відкритих дверей. Таку акцію для ЗМІ проводять, коли хочуть ширше ознайомити пресу із завданнями організації, глибше пояснити напрями її діяльності, розказати про її структуру, щоденну роботу тощо. Журналістів збирають, скажімо, в офісі організації.
   Більші прес-тури передбачають відвідини кількох об'єктів, які можуть бути розміщені досить далеко один від одного. Через це потрібно врахувати деякі аспекти такого заходу.
   За день-два перед прес-туром потрібно зателефонувати до кожної редакції, отримати підтвердження про кількість журналістів, їхні прізвища тощо. Так організація уникне прикрих несподіванок із кількістю місць у транспорті.
   Необхідно спробувати забезпечити журналістам максимальний комфорт під час поїздки. На роль «гіда на об'єкті» потрібно обирати людину не за посадовим рівнем, а за здатністю висвітлити тему цікаво, яскраво й детально. Ось чому такою особою може бути звичайний працівник, захоплений своєю справою і досить комунікабельний.
Наперед потрібно продумати місця, із яких журналісти оглядатимуть об'єкти.

Жабінцева, Марина Сучасний погляд на інноваційну модель керівництва школою // Директор школи. (Шкільний світ), 2017. -№ 2. -  С. 27-30
Анотація: Проблема сучасного управління освітою залишається у теорії і практиці дискусійною і тому потребує постійного дослідження. Адже сучасність вимагає від педагогічних теоретиків і практиків перегляду багатьох управлінських аксіом і канонів. Сучасний середній навчальний заклад може розвиватися лише на основі нових сучасних ідей і підходів до управління ним, які відповідали б потребам часу. При цьому парадигма управлінської моделі має збігатися з парадигмою моделі навчально-виховного процесу, інакше буде порушено єдність змісту, форм, засобів системної роботи навчального закладу.

   Побудова нової освітянської системи в Україні, у тому числі і системи управління, неможлива без глибокого засвоєння надбань педагогічної науки і практики минулого. У всі історичні часи створювалися такі навчальні заклади, які були б спроможні підготувати нову генерацію високоосвіченої молоді для здійснення корінних перетворень в державі, яка вміла б швидко приймати рішення за умов зміни обставин, коригувати і прогнозувати свої дії. Виховання такої молоді потребує створення нової теорії і практики управління освітою.
 
   Проблема сучасного управління освітою залишається у теорії і практиці дискусійною і тому потребує постійного дослідження. Бо сучасність вимагає від педагогічних теоретиків і практиків перегляду багатьох управлінських аксіом і канонів. Сучасний середній навчальний заклад може розвиватися лише на основі нових сучасних ідей і підходів до управління ним, які відповідали б потребам часу. При цьому парадигма управлінської моделі має співпадати з парадигмою моделі навчально-виховного процесу, інакше буде порушена єдність змісту, форм, засобів системної роботи навчального закладу.
Ми погоджуємось з поняттям, що управління — це організація діяльності людей з метою досягнення значущих цілей, що забезпечують успішне функціонування та розвиток освітньої системи. Тому ми вважаємо, що таке розуміння управління означає діалог, співпрацю, партнерство, розуміння того, що керівник залежить від діяльності своїх колег (підлеглих) більше, ніж вони від нього, що саме реальні працівники забезпечують можливість існування системи, а отже, існування і керівника. Керівник має спиратися на «три кити» наукового менеджменту: повагу, довіру, успіх. Час вождів, які ставлять себе над людьми, минув, настав час лідерів, які живуть і діють разом, спільно з людьми.
Реалізація названих принципів сприяє формуванню позитивного іміджу сучасного навчального закладу за такими напрямами:
—    «внутрішній» — у процесі формування творчого середовища та соціально-психологічного настрою у колективі, а саме: обгрунтування та впровадження інноваційних підходів до діяльності членів адміністрації, вчителів, учнів (конкурси, презентації, видання журналів тощо); формування творчої «управлінської команди», налагодження оптимальних міжособистісних відносин у колективі, становлення «духу» сучасного навчального закладу, почуття патріотизму у вчителів та учнів;
—    «зовнішній» — при взаємодії гімназії з соціальним середовищем, передусім у місті, районі, області (розробка символіки, атрибутики, форми одягу, бланків, грамот, процедури посвячення у гімназисти та переходу з одного ступеня навчання на інший; оформлення приміщення; підготовка ділових паперів, інформаційних проектів, буклетів, презентацій сучасного середнього навчального закладу; розробка проекту розвитку гімназії).

Позитивний імідж освітнього закладу  – це не лише добрі слова на його адресу, але й постійна наповнюваність класів, приток батьків, розвиток соціального партнерства і цілком конкретні матеріальні інвестиції. Саме тому кінцевою метою формування іміджу є підвищення конкурентоздатності освітнього закладу.