Освітянам на замітку

                       Бесіди про духовність і мораль з учасниками освітньо-виховного процесу в школі.

    На часі є міркування про впровадження норм християнської моралі у свідомість учасників освітньо-виховного процесу в початковій школі. Необхідно досліджувати світ не лише у морально-етичному та поведінковому аспектах, а й у конструктивному і ментальному. Це особливо важливо в епоху кардинальних змін, коли шторми й цунамі інформаційних спекуляцій та відвертої брехні здатні деформувати свідомість не тільки підлітків, а й сивочолих чоловіків.

Голибард Євген (журналіст; учитель польської мови; заслужений діяч культури Польщі). 

 Етика на шляху до мудрості // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 7. - С. 50-51

Анотація: Продовжується розмова про духовність і мораль людини. Виокремлюється поняття етичних міркувань як способу розумової оцінки будь-якої ситуації на основі усвідомлення головних людських чеснот - любові, чесності, справедливості, милосердя тощо. Особливу увагу приділено материнській любові, шанобливому ставленню до жінки.  Розглянуто й  перешкоди на шляху людини до набуття мудрості, а саме гнів, ледарство і боягузтво.

   Чим  відрізняється розумна людина від мудрої? Мудра людина ніколи не потрапляє в ситуації, з яких розумна намагається вийти з гідністю.

   Тобто різниця полягає у тому, що розумна людина покладається виключно на власне судження в даний момент, а мудра - намагається передбачити наслідки свого рішення.

У непевній ситуації мудра людина відповідає спокійно, впевнено і з гідністю: Я не можу і не буду цього робити з етичних міркувань".

   Що це за міркування, що дають людині силу і вона може їх використати для зміцнення своєї позиції та своїх переконань у складних обставинах?

   Етичні міркування - це спосіб розумової оцінки будь-якої ситуації на основі чіткого усвідомлення семи принципових понять: любов, чесність, справедливість, доброзичливість, турбота, благодійність, милосердя.

   У кожному конфлікті (між однолітками, між школярами і вчителями, між членами родини, між колегами по роботі, закоханими, народними депутатами чи, навіть, між державами, а надто - з самим собою) всі роздуми, стосунки і розмови завжди відбуваються на підставі визнання та/або ігнорування цих семи понять.

   Бо в кожному такому проблемному випадку той, хто стоїть на боці Правди, має запитати спочатку себе, а потім - свого опонента:

- Чи є тут любов; в чому і до кого чи до чого (у чому) вона виявляється?

- Хто поводиться чесно, а хто бреше і з якою метою?

- Хто діє або хоче діяти по справедливості, а хто хитрує і лукавить?

- Хто ставиться доброзичливо і з турботою про позитивне розв'язання конфлікту, а хто поводить себе зухвало й нахабно?

- Хто виявляє милосердя, готовність до примирення і здатен на безкорисливу допомогу, а хто хоче використати ситуацію для власної вигоди?

   Відповіді на ці запитання уможливлюють розуміння ситуації, дійових осіб та їхніх намірів.

Яскравий приклад любові - безумовна самовідданість кожної матері. Саме завдяки материнській любові існує цивілізація. Адже кожна новонароджена дитина, у перший рік свого життя, ще не може нічого сказати про свій стан, бо її засоби комунікації надто обмежені.

   Але мати відчуває дитину, розуміє її, піклується про неї, є для неї джерелом їжі, спокою, лікарем, віддається дитині всім серцем. Мати постійно жертвує собою і на все життя залишається для своєї дитини зразком вірності, гарантом любові й довготерпеливим порадником у важких ситуаціях.

   Саме енергія материнської любові оберігає, лікує, рятує, виховує і вирощує кожного, хто з'являється на світ. Материнська любов - найголовніша і найважливіша благодать подарована людству, заклавши цей скарб у кожну жінку. І тому так важливо ще змалку виховувати хлопчиків у шанобливому ставленні до дівчаток як до майбутніх продовжувачок і берегинь роду людського.

   Проте на шляху до набуття мудрості на людину чекають кілька перешкод, серед яких дуже небезпечними є гнів, ледарство і боягузтво.

   Гнів - це енергія закладена у людину на той випадок, коли треба вступити в рішучу боротьбу проти зла, стати на захист справедливості, коли хочемо покарати того, хто скривдив нас чи когось іншого у нашій присутності. Коли ця кара справедлива, трактуємо її як добро, як втручання, що сприяє збереженню справедливості.

   Гнів - це глибоке емоційне переживання. Зовні гнів виявляється, передусім, у зміні виразу обличчя; гнів можна також побачити в очах людини. Однак реакції бувають дуже різні. Один починає червоніти і за хвилину-другу вибухає. Інший стає блідий, як папір, і вже відомо, що через кілька секунд стане несамовитий і нестримний у своїй подальшій поведінці.

   Ледарство - це загрозлива хвороба духа людського, явище, що проявляється через лінощі, тобто через таку суб'єктивну форму марнування швидкоплинного часу життя, яка є наслідком легковажності.

Боягузтво - це невміння опанувати страх. Можуть статися ситуації, в яких людина злякається, не опанує страху і втече. Боягузтво є вадою, яка суттєво впливає на всі рішення, що їх приймає людина. Страх паралізує розум і волю. Боягуз не може бути мудрою людиною.

   Причому, страх - хвороба заразна. Дуже швидко можна заразити інших своїм переляком. Тоді в оточуючому середовищі виникає атмосфера паніки. Зривається з місця психологія юрби і за ефектом ланцюгової реакції перетворюється на паніку. А, як відомо, вчинки людей під час паніки можуть бути надзвичайно шкідливими із суспільної точки зору.

   Проте страх можна опанувати і треба цього навчитись. Тому, працюючи над собою, слід формувати далекоглядність, терплячість і витривалість - якості, що зміцнюють людину на шляху до мудрості.

Саєнко Тетяна (доктор педагогічних наук; професор; професор кафедри екології). 

 Енергоінформаційний потенціал особистості ноосферогенезу / Т. Саєнко // Вища освіта України : теоретичний та науково-практичний часопис. - 2020. - № 3. - С. 33-40

Анотація: Розглянуто психолого-педагогічні засоби формування власної стратегії розвитку людини XXI ст. у перехідних умовах суспільства, якому характерні визнання життя, здоров'я людини, екологічних благ пріоритетними загальнолюдськими цінностями. Збереження останніх можливе за умов  переходу до нової, ноосферної  системи освіти і виховання. Схарактеризовано сучасні наукові підходи до світорозуміння, відповідно до яких особистість має бути обізнаною у своїй ролі на планеті, мати уяву про закономірності та енергетичні потоки, що  діють в організмі, для свідомого управління ними з метою оздоровлення й подовження терміну життя. Визначено моральні принципи і фактори екологічної культури, які складають внутрішню основу екологічної безпеки, ноосферогенезу, загалом сталого ноосферного розвитку. Запропоновано алгоритм зміни старої моделі поведінки для усвідомлення нової, що містить особисту доброчесність, порядність, самоконтроль. Застосовано методи системно-структурного моделюваня та еніологічного діагностування ефективності самоорганізації людини, використання нею тонких енергій для  власного гармонійного розвитку,  розкриття духовності в інтерпретації світу, його викликів. Наголошено, що світогляд відображає ступінь нашої адекватності навколишній дійсності, іївона на сьогодні стрімко деградує і є показником неадекватного світобачення, зниження морально-етичного потенціалу, зникнення понять честі, совісті, відповідальності, послаблення впливу освіти, науки, культури. Експериментально доведено доцільність трансформації системи виховання, освіти, мислення людей, особливо молоді, на випередження та передбачення майбутнього; підтверджена роль екологічної освіти, ноосферного виховання задля свідомого виконання положень Кодексу нової цивілізації, Педагогічної конституції Європи, де необхідні усвідомлення екології душі, внутрішнього світу людини, духовної сфери загалом.

   Світ - це хвильове середовище, тому «як аукнеться, так відгукнеться», - давня, прописна істина. Дія (відгук) може бути відтермінована, але не скасована. Світ справедливий, тому основа всіх відносин - повага, що є визнанням прав і свобод іншого, але не дозволяй іншому їх порушувати! Виходить, кожна людина повинна бути режисером і творцем свого життя, своєї долі, постійно займатись власною життєтворчіс- тю. Формування долі передбачає врахування таких принципів.

Самовдосконаленню активно допоможуть такі знання, уміння, навички:

- цінуй життя, радій йому, поважай свою планету і пам'ятай, що все взаємопов'язано в цьому світі (перший екологічний принцип Баррі Коммонера);

- завжди будь самим собою; нічого не бійся, не жалій себе, а перш ніж сказати/ зробити, подумай;

- не кажи неправду та не втрачай відчуття власної гідності; за все отримаєш по заслузі: хвильовий Закон відплати/справедливості незмінно діє;

- тренуй наполегливість, силу волі, характер для досягнення своєї мети;

- правильно вибирай майбутню професію, що є запорукою успіху; старайся, щоб робота викликала задоволення й була твоїм хобі;

- вибирай дружину/чоловіка як споріднену душу; це основа довготривалого щастя й буття;

- для духовного й емоційного збагачення цікався мистецтвом, культурою, що збільшує твою енергоінформаційну складову;

- постійно тренуй фізичне тіло, турбуйся про здоров'я, накопичуй знання; розвивай уміння, навички; плекай інтуїцію, пам'ять, усвідомлюй творене тобою;

- правильно, красиво говори; раціонально витрачай гроші, речі, продукти харчування, постійно учись у життя, адаптуйся в соціумі;

- створюй умови для відчуття задоволення процесом життя;

- головний учитель знаходиться у нас самих; щоб отримати правильну відповідь, задавай максимально повне запитання: для чого, де, коли, для кого, звідки, як, чим, кому вигідно?

- основний інструмент психотехнік - ментально-словесна настанова: обґрунтування мети, завдань; фокусування «променя уваги»; творення уявою динамічного образу; формування стану енерго-медитаційного трансу; усвідомленння енергетики ритму дихання. 

   У сучасних складних умовах буття варто приділяти увагу знанням, що нарощують компетентності для майбутнього. 

Голибард Євген (журналіст; учитель польської мови; заслужений діяч культури Польщі). 

 Людські вади і чесноти в асортименті / Є. Голибард // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 3. - С. 48-49

Анотація: Польський журналіст та учитель польської мови на сторінках журналу продовжує вести бесіди, присвячені духовно-моральному, християнському вихованню дітей. Розглядаються вади і чесноти людини у розрізі евангелічних повчань Ісуса Христа, який приділив людям своєї благодаті, потрібної для перемоги у боротьбі проти власних вад і докладання зусиль для формування власних чеснот.

   Дотримання балансу в процесі виховання дитини - чи не одна з найбільших проблем, що постають перед батьками та педагогами. А особливо, коли треба розповісти молодій людині про добро і зло та навчити її відрізняти одне від одного.

   Всі ми любимо дітей, прагнемо вберегти їх від хибних шляхів, згубних звичок і злих впливів. Тому нам не вдасться уникнути розмови з ними про темні та світлі сили, які в різних пропорціях і різною мірою притаманні кожній людині.

   Вади — це антиподи наших чеснот. Тому маємо пам'ятати, що за певних умов (наприклад, якщо конкретна особа не шанує себе і не поважає інших), якась її чеснота може перетворитися на ваду.

Кожна людина часто опиняється перед спокусою вчинити проти власної совісті. Наприклад, у когось в тролейбусі випав гаманець і лежить так, що тільки руку простягнути.

   Якщо дитина, підліток, навіть доросла людина, не вміє тримати себе в руках, тоді погано поставлені, розбещені прагнення стають пристрастями, над якими людина вже не панує, і тоді виникають вади. 

Фундаментами чеснот є:

а) сила доброї волі;

б) праця людини над собою задля морального самовдосконалення;

в) призвичаєння до чинення добра для інших, не очікуючи винагороди.

   Певною мірою, так само, як вади, можемо успадковувати чесноти. Отже, існують дві дороги, що ведуть до використання багатства сил прагнення: дорога вад і дорога чеснот.

   На дорозі вад неможливо уникнути гріхів. Вада є хворобою, хронічним станом, в якому запалення існує постійно. Людина з вадою — постійно хвора, і переносить хворобу з дня на день, з тижня на тиждень, з року на рік. Тому вада, подібно до хвороби, формує всі дії, слова і навіть поставу людини.

   Натомість чеснота - постійна здатність до вчинення добра у будь-якій ситуації. Людина, яка має чесноти, часом припускається гріха, інколи навіть — тяжкого гріха, подібно до того, як досвідчений водій може припуститися порушень і стати винним у ДТП. Але окремий випадок не може свідчити про те, що він поганий водій; один гріх людини, яка замилувана у чесноті, також не свідчить про те, що вона цю чесноту втратила.

   Особливо виокремлює чотири моральні чесноти: розсудливість, справедливість, стриманість і мужність. Ці чесноти тісно пов'язані у свідомості людини і суттєво визначають якість її життя, зумовлюють її авторитет у суспільстві. Вони допомагають людині взяти відповідальність за себе та інших людей, зокрема у критичній ситуації.

   Розсудливість - вміння зважити всі "за" і "проти" перед тим, як приймати відповідальне рішення.

Стриманість - вміння виявити витримку, не поспішати з винесенням остаточного вердикту, не піддатись емоціям і спокусам.

   Мужність — здатність діяти самовіддано, переборюючи власний страх і непевність; діяти в інтересах справи, якій людина служить; діяти, рятуючи інших людей.

   Справедливість - найважливіша мета людини і головний мотив її боротьби у цьому житті. 

Як, якими словами пояснити дитині ці важливі істини?

   Тому, виходитимемо з того, що для кращого пізнання світу, зокрема інших людей, конче необхідно пізнати себе, свою суперечливу людську природу.

Голибард Євген (журналіст; учитель польської мови; заслужений діяч культури Польщі). 

 Людина думкою збагачується / Є. Голибард // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 8. - С. 58-59

Анотація: Висвітлено сутність такого інтелектуального джерела як людська думка. Головне завдання людини - вміти керувати власними думками, відрізняючи добро від зла. Виокремлюються алгоритми раціонального творчого пошуку ідей. Доводиться, що саме поєднання раціонального мислення з ірраціональним формує мудру людину, а основне завдання освітньо-виховного комплексу навчити дітей мислити самостійно, відповідально, творчо.

 

   Три потужних джерела підтримують у постійному русі кругообіг цивілізованого життя: сировина, енергія, знання. їх використання дає можливість розвивати науку, індустрію й економіку в цілому. Без цих трьох чинників людина не могла б існувати.

   Однак можливості збільшувати обсяги сировини й енергії обмежені, до того ж вони постійно зменшуються. Лише людська думка є тим джерелом, який що більше віддає, то більше з нього черпають. Знання виростають зі знань і примножуються щоразу швидше. Тому мозок людини й знання - наше найбагатше, найважливіше та найцінніше джерело.

   Нині головна проблема найповнішого використання цього інтелектуального джерела - передусім, не створення нових знань, а освоєння вже існуючих.

   Якщо усвідомлюємо, що є світ видимий (зрозумілий) і світ невидимий (а отже, й незрозумілий поки що), маємо погодитися з тим, що думки та знання можуть з'являтись як зі сфери раціонального (усвідомленого, визначеного), так і з ірраціонального (неусвідомленого, невизначеного) простору.

   Завдання людини - навчитися керувати власними думками, зокрема вміти відрізняти добро від зла. Нерідко можна почути: «Мені прийшло у голову»  або «Мені спало на думку». Тобто думка спочатку десь перебувала, очікуючи на потрібний момент, потім вийшла звідти, потім йшла або летіла, аж нарешті прийшла або спала згори на голову зі сфери ірраціонального.

   Тому мудра людина намагається використовувати добрі думки (добрий дух) як із раціонального, так і з ірраціонального простору.

   Боротьба проти старих архаїчних уявлень - важкий і складний процес. Новатор (винахідник, аналітик, розв'язувач завдань) повинен виховувати в собі якість, яку в боксі називають вмінням тримати удар. Проте, парадоксальним є те, що саме творче мислення, його технологія, принцип дії не змінились у свідомості абсолютної більшості людей, не викликали якісних перетворень мислення.

Досі вважається, що є люди, котрі від народження наділені здатністю творчо мислити, внаслідок чого до них раптом приходить осяяння, натхнення у формі нової ідеї. Надалі багато хто вважає, що творчим процесом неможливо керувати і зробити його доступним для всіх. Це глибоко помилковий погляд.

Діти, батьки і вчителі - це цілісний виробничий колектив; система, що має на меті підняти нове покоління на чергову сходинку досконалості у перспективі.

Причому діти - наймобільніша й найпродуктивніша частина цієї системи. А тому навчити дітей мислити творчо, самостійно, відповідально - головне завдання цього триєдиного освітньо-виховного комплексу.

Освоєння курсів шкільних дисциплін — це лише програма-мінімум у категоріях обов'язкових стандартів. А чим ти, школяр, творчо відрізняєшся від своїх однолітків поза школою? Чи вмієш клеїти шпалери, відремонтувати не лише праску, а й комп'ютер, вмієш вирощувати рослини і доглядати домашніх тварин?

"...людина може створити все". А що конкретно створив ваш син, ваш учень за минулий тиждень, місяць, рік? У якому вмінні, в якому творчому продукті вже виявив свою самостійність і відповідальність? Що взяв на себе? Як працює над собою, чим самовдосконалюється?