Освітянам на замітку

                                              Системи освіти: зарубіжний досвід

   Беззаперечно, що освіта, як соціальне і культурне явище, є невід'ємним атрибутом людства протягом усього еволюційного розвитку. Саме освіта виконує важливу роль у поступах суспільства, відображаючи рівень життя населення країни. Вона впливає на формування і розвиток соціально значущих якостей кожної особистості як громадянина держави, забезпечує самоствердження й адаптацію її в швидкозмінних умовах ринкової економіки.

Американська система освіти: зроблено з любов'ю // Управління освітою (Шкільний світ): часопис для керівників освітньої галузі. - 2016. - № 2. - С. 20-25

Анотація: Висвітлено особливості організації освіти в США та загальні принципи виховання американських дітей.

   Державної системи освіти як такої в Америці не існує. Хоча школи фінансуються здебільшого за державний рахунок, у кожному штаті є місцева виборча рада у справах освіти — вона розробляє навчальні плани й опікується шкільним навчанням. Єдиних стандартів у системі шкільної освіти не існує — їх якість часто залежить від місця проживання, яке вибирає сім'я. Зміст й обсяг матеріалу, який повинні осягнути школярі (як і підручники та інша друкована продукція, призначена для використання у класі), ухвалюється у школах самими викладачами. І тут уже залишається сподіватися на освіченість, професійну кваліфікацію і відповідальність учителя.

   Навчальний рік триває в американській школі 170 - 186 днів. Діти навчаються 5 днів на тиждень. Тривалість навчальних занять на день – 5-6 годин (з 8.30 до 15.30). Навчальний рік зазвичай поділяється на семестри. У систему освіти США входить:

- дошкільні установи, де виховуються діти віком 3-5 років;

-  початкова школа (1-5 класи), у якій навчаються діти віком 6-11 років;

-  середня школа (6-8 класи), у якій навчаються діти віком 11-13 років;

-  вища школа (9-12 класи), у якій навчаються діти віком 14-17 років;

-  ВНЗ.

   Залишати маленьких дітей без нагляду заборонено, і батьки, які так учинили, можуть бути піддані адміністративному, а якщо це спричинило якісь серйозні наслідки (травма, пожежа), то і кримінальному покаранню. Послугами гувернерів, найманих вихователів і приватних учителів представники середнього класу у США майже не користуються.  Це коштує дуже дорого. А втім, існує професія бебісітері, їхня праця дешевша. Вони сидять із дітьми, але не виховують їх. У яслах і дитячих садках із дітьми граються, зокрема в розвивальні ігри, гуляють, їх годують, укладають спати, одним словом, забезпечують догляд. Але навчання як таке починається лише в підготовчому класі (в 5 років) при школах. 

У навчальному процесі особливо наголошується на прийомах, які пробуджують інтерес, - навчальні ігри, зокрема рухливі, малювання і виготовлення виробів, розучування пісеньок, віршів, лічилок. Під наглядом вихователя діти доглядають за рослинами, регулярно поливають їх, спушують ґрунт і діляться з класом своїми досягненнями. У школах регулярно влаштовуються костюмовані вистави, ранки та сценки, на які як глядачі завжди запрошуються мами і тата. 

   Характерним для початкової школи є комплектування класів за здібностями учнів. Після визначення IQ дитини з'являються групи А, В і С — «обдаровані», «нормальні» і «ті, які потребують більше уваги», саме в такий спосіб диференціюється навчання. З «обдарованими» проводяться серйозні насичені заняття з досить високими вимогами до знань учнів. Ці діти зорієнтовані на коледж уже з перших років навчання у школі.

    Середня школа. У 8-му класі з'являється система вибору предметів. Кожен обов'язковий навчальний предмет зазвичай поділяється на більш дрібні курси. Неминучість тестування з певних предметів стимулює вивчення саме цих предметів і лише в обсязі необхідному для складання тесту. Навчання по суті зводиться до того, щоб зазубрити, завчити якийсь мінімум матеріалу, щоб успішно скласти тест. Увесь інший обсяг матеріалу, зокрема і ті предмети, які не підпадають під тест, опиняються на «периферії» уваги і зусиль школи.

Майже всі тести в американських школах проводяться в письмовому вигляді. Усні іспити як такі не існують, і першим серйозним усним тестом для молодого американця є інтерв'ю під час улаштування на роботу після закінчення коледжу. Поточна система освіти призводить до того, що після закінчення школи знання в дітей досить фрагментарні: щось знають добре, але повно прогалин і немає системи.Середні школи бувають різних типів: академічні, професійні, багатопрофільні. Вищі школи бувають таких типів: академічний, загальний, комерційний, індустріальний, сільськогосподарський.

    Вища школа. Академічний профіль дає освіту, достатню для вступу до ВНЗ. На початку дев'ятого року навчання всі учні проходять тест на визначення коефіцієнта розумової обдарованості. Якщо він виявиться нижче за 90, то учням недоцільно вчитися на академічному відділенні, їм краще вибрати який-небудь практичний курс. Обсяг загальної освіти на цих профілях значно скорочений. Відділення загальної підготовки, навпаки, дає загальні знання, але в обсязі, недостатньому ні для вступу до ВНЗ, ні для вибору конкретної професії. Останнім часом це піддається жорсткій критиці.

Крім державних шкіл, система навчання містить також мережу церковних і приватних навчальних закладів, у яких навчається близько 14% від усіх школярів. Можливий і варіант навчання вдома.

   Вища освіта. Вища освіта платна і досить дорога. У багатьох сім'ях батьки починають збирати гроші на коледж ще до того, як їхнє дитя вимовить перше слово. Багато студентів забезпечують себе самі - підробляють під час навчання або ж беруть позику на навчання. Після закінчення коледжу або університету їх чекає не лише диплом, а й важкий тягар боргів (існують освітні кредити). Американська система вищої освіти триступенева: бакавр, магіст, докторська ступінь. 

Система прийняття до коледжу у США максимально спрощена. Тут немає жодних приймальних або вступних іспитів. Зарахування до коледжу здійснюється за результатами спеціального загальнофедерального тесту на інтелектуальні здібності випускників (Scholastic Aptitude Test — SAT) і середнім балом оцінок з основних предметів (щось подібне до середнього бала атестата школи). Тест зазвичай складають в 11-му чи на початку 12-го випускного класу школи. І вже після закінчення першого півріччя 12-го класу, тобто навіть не чекаючи закінчення школи, випускник розсилає заявки в коледжі, які його цікавлять.

   Ще одна характерна особливість приймальної активності коледжів полягає в тому, щоб «роздобути» якомога більше спортивно обдарованих студентів. Університетський спорт у США майже професійний. Коледж покликаний певною мірою подолати обмеженість шкільної освіти і дати ази загальнокультурної, загальногуманітарної підготовки, які не змогла дати школа. Тому в перші два роки навчання в коледжі студент зазвичай проходить обов'язкові загальноосвітні курси.

    В американських коледжах прийнята своєрідна система атестації студентами якості викладання. У кінці кожного семестру студенти оцінюють викладача і його курс. Іноді такий стан призводить до «перекосів»: коли викладач починає загравати зі студентами або коли студенту починають вимагати високих оцінок.

   Під час підготовки магістра ситуація значно змінюється. Цілі цього етапу навчання — сформувати у студентів навички дослідницької роботи, навчити їх аналітично мислити, творчо підходити до розв'язання наукових завдань. Це своєрідна виучка, яку студенти здобувають, працюючи у студентських лабораторіях, конструкторських і проектних бюро, у процесі написання наукових доповідей і статей, тобто коли вони залучені до активної дослідницької діяльності під керівництвом професора, який у цьому випадку є ментором.

   Для більшості студентів навчання у ВНЗ закінчується отриманням ними ступеня бакалавра. Лише близько 15-20% студентів продовжують своє навчання в магістратурі, тільки 5-7% із них йдуть в аспірантуру, після закінчення якої їм присвоюється ступінь PhD, або доктора наук.

 Освіта Великобританії: як усе влаштовано // Управління освітою (Шкільний світ) : часопис для керівників освітньої галузі. - 2016. - № 2. - С. 27-29

Анотація: Висвітлено особливості організації освіти в Великобританії та загальніі принципи виховання дітей.

    Великобританія славиться своїми традиціями, зокрема освітніми. Приватні школи-пансіони й університети з багатовіковою історією входять у список найпрестижніших у світі, тому такий диплом дає багато можливостей не лише на берегах «Туманного Альбіону», а й у будь-якій країні світу.

   Навчальний рік в Англії та Уельсі триває з 1 вересня по 31 серпня. Зазвичай навчальний рік поділено на семестри: осінній (до Різдва), весняний (до Великодня) і літній (до кінця червня — початку найдовших літніх канікул).

   Школи здебільшого працюють з 9.00 до 16.00, проте деякі можуть працювати і довше, якщо існують групи продовженого дня. Протягом дня у школярів є одна велика перерва на обід тривалістю до однієї години. Навчальний день складається з двох сесій — ранкової і денної, кожна з яких триває близько 2,5 годин.

   Відповідальність за застосування державного навчального плану і заснованої на ньому освітньої програми цілком лягає на вчителя, який не обмежений у виборі методів викладання. Однак діяльність не залишається без нагляду, який здійснюється регулярно — раз на кілька років.

Школа. У Великобританії існує система безкоштовної освіти, яку може отримати будь-яка дитина, незалежно від національності, расової належності та соціального статусу її батьків.     Поряд із безкоштовними муніципальними школами існують і приватні, платні навчальні заклади. 

У навчанні особливо наголошується на вмінні самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці. Діти багато займаються в бібліотеках і лабораторіях, повинні самі пам'ятати про своїх домашні завдання. Перевірка знань зазвичай відбувається в письмовій формі — у вигляді есе і проектів. При цьому вчитель зазвичай лише окреслює якусь проблему, а учень сам формулює тему і добирає матеріал. Заняття в початковій школі проходять в ігровій формі, без будь-яких спроб «підігнати» усіх під один загальний рівень. Кожна дитина розвивається індивідуально, відповідно до рівня своїх можливостей.

   Після досягнення 16-річного віку учень повинен зробити важливий вибір: залишитися у школі ще на два роки; піти в коледж для подальшого вдосконалення професійних знань, умінь та навичок; поєднувати навчання з частковою зайнятістю; припинити навчання і почати трудову діяльність.

Шкільна освіта в Англії містить два модулі:

- початковий— для дітей віком від 4 до 11 років (до 7 років — у школі для малюків (Nursery School), а з 7 до 11 років — у початковій школі);

- середній — для дітей від 11 до 16 років.

   Якщо батьки хочуть навчати свою дитину вдома, їм необхідно отримати дозвіл місцевої ради з освіти, яка повинна переконатися, що умови навчання відповідатимуть прийнятим нормам, включаючи обов'язкове релігійне виховання.    Батьківських зборів як таких тут немає. Просто батькам кожної дитини відводиться 5—10 хв для індивідуального спілкування з учителем. В англійських школах є батьківські комітети. Серед їхніх обов'язків є такий, як «добування» грошей на шкільні потреби. Але вони не випрошують їх у батьків, а прагнуть заробити.

   Носіння шкільної форми є обов'язковим — у кожної школи свій колір, але єдиний фасон: для хлопців — костюм, для дівчат — блузка, джемпер і спідниця, для всіх — краватка кольору школи. У такий спосіб підкреслюється, що всі рівні, незалежно від соціального і матеріального становища батьків.

    ВНЗ. Університети відрізняються від усіх інших ВНЗ тим, що мають право самостійно присвоювати вчені ступені і визначати умови їх отримання. Відмінності серед університетів досить значні. «Нові» університети більше зорієнтовані на професійну підготовку випускників, тоді як старі університети приділяють підвищену увагу класичній академічній освіті. Коледжі спрямовані на порівняно вузьку спеціалізацію.

   Вища освіта платна. За зразок у Великобританії взяли модель фінансування вищої освіти, що використовується у США, яка містить гнучку політику щодо поєднання високої плати за навчання з одночасним наданням довгострокових кредитів під низькі відсотки. Система кредитування має і негативні сторони. Зокрема, з цієї причини підвищується тривожність молоді щодо повернення кредиту, тож дедалі частіше молоді люди хочуть швидше піти працювати замість того, щоб здобувати вищу освіту.

 Коцур, Сабіна (аспірант кафедри психології). 

 Особливості системи вищої освіти Австрії // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2018. - № 3/4. - С. 72-75

Анотація: Розглянуто систему сучасної вищої освіти Австрії. Вказано, що керівним органом з питань  управління вищих навчальних закладів Австрії всіх типів власності є Федеральне Міністерство освіти, науки та досліджень. На основі наявної джерельної бази проаналізовано окремі аспекти освітньої  системи Австрії в контексті сучасного розвитку суспільства. Узагальнено позитивний досвід австрійських вищих навчальних закладів.

   Кардинальне реформування системи освіти в Україні значною мірою активізує проблему підготовки кваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця, який не лише володіє певним рівнем знань, умінь і навичок, а й здатний застосувати їх для успішного досягнення поставленої мети. З огляду на це, актуальним є дослідження та вивчення освітніх систем країн Європейського Союзу з метою запровадження такого досвіду в практику розбудови української системи вищої освіти. Доцільним є аналіз освіти Австрії, як лідера європейського простору вищої освіти, що посідає провідне місце в Європі за рівнем життя населення, соціально-економічного, культурного, політичного та освітнього розвитку.

   Розглянемо питання розвитку системи вищої освіти Австрії. Теорія і практика освіти Австрії ґрунтуються на історичних традиціях і залежать від державної політики в галузі освіти.

Освітня політика в Австрії визначається на федеральному рівні, відповідальність за ухвалення і дотримання законів щодо освіти розподілено між федерацією і федеральними землями, в яких ці завдання виконують місцеві парламенти і ради. Реалізацію освітньої політики покладено на дев'ять провінцій: Бургенланд, Каринтія, Нижня Австрія, Верхня Австрія, Зальцбург, Штирія, Тіроль, Форарльберг, місто Відень. Федеральна Республіка опікується питаннями функціонування навчальних закладів, які здійснюють підготовку майбутніх педагогів. Керівним органом для вищих навчальних закладів Австрії всіх типів (державних, приватнихта релігійних) є Федеральне Міністерство освіти, науки та досліджень.

   Система освіти Австрії є досить складною та має чотириступеневу структуру: початкова, двоступенева середня, післядипломна та вища освіта. Система вищої освіти поділяється на сектори: коледжі, вищі професійні училища, вищі педагогічні коледжі та університети. Вищу освіту в Австрії можна здобути у таких навчальних закладах, як університети: університетський центр неперервної (післядипломної) освіти - Університет Креме Дунай; педагогічні навчальні заклади; теологічні навчальні; вищі школи управління; університети мистецтв; медичні університети; приватні університети, які діють згідно із Законом про приватні університети (2011) (після акредитації згідно із Законом про акредитацію університетів (1999)) тощо.

   Вступ до вищого закладу освіти відбувається за результатами складання екзамену на наявність атестату зрілості або атестату професійної зрілості та на підставі сертифікату, що підтверджує складання екзамену на право навчання у вищому навчальному закладі, та за умови підтвердження професійної придатності.

Спробуємо проаналізувати та дослідити вищу освіту Австрії на прикладі Віденського університету. Віденський університет - державний університет, який розташовано в австрійській столиці - Відні. Заснований Рудольфом IV (1339— 1365 рр.) у 1365 році, він є одним із найстаріших та найбільших університетів Європи .

Зазначимо, що навчання в державних університетах Австрії є безкоштовним, оскільки вони фінансуються з федерального бюджету (виняток становить університет у місті Креме, який держава фінансує лише частково). Державні університети підпорядковуються Федеральному Міністерству науки та транспорту, а викладачі та співробітники є їх державними службовцями.

   Нині в Австрії функціонують 21 державний університет (з них - один університет післядипломної освіти у місті Креме), 12 приватних університетів, 21 вища фахова школа, 11 педагогічних вищих шкіл). Найвідомішими серед державних університетів є: Віденський Університет (89636 студентів), Інсбруцький Університет (27796 студентів), Ґрацький університет імені Карла і Франца (27458 студентів), Віденський Технічний Університет (27399 студентів), Віденський Економічний Університет (21848 студентів), Університет ім. Погана Кеплера (місто Лінц) (18036 студентів), Зальцбурзький Університет (14755 студентів).

   До фахових шкіл, зокрема педагогічних належать: Віденський вищий педагогічний коледж аграрного виховання та навчання навколишнього середовища, Католицький вищий педагогічний коледж, Церковний педагогічний коледж ім. Едіт, вищий педагогічний коледж Бургенланду, вищий педагогічний коледж Каринтії, вищий педагогічний коледж Нижньої Австрії, вищий педагогічний коледж Верхньої Австрії, вищі професійні училища: Вище професійне училище Каринтії, Тірольське вище професійне училище, Вище професійне училище міста Вінер-Нойштадт, Вище професійне училище Бургенланду, Вище професійне училище Вищої Австрії, професійне училище Зальцбургу.

   У зв'язку з приєднанням Австрії до Болонського процесу (1999 p., Болонья), який передбачає уніфікацію європейської системи освіти, було введено двоступеневу систему вищої освіти «бакалавр - магістр». Зокрема, згідно з Законом про вищу освіту та організацію університетів (2002 p.), відповідно до Болонського процесу, навчання на бакалавра складає 180 кредитів ECTS. Це відповідає трьом рокам навчання (іноді може бути надано до 240 кредитів ECTS, тобто, чотири академічні роки). Магістратура передбачає 120 ECTS, або два роки навчання.

   Розглянувши розвиток австрійської вищої освіти, зазначимо, що Австрія зберігає особливості загальноєвропейського напряму. Австрійська система освіти є багатопрофільною та характеризується різноманітністю навчальних закладів і освітніх програм з постійним прагненням до вдосконалення якості освіти шляхом її реформування, що засвідчують закони, прийняті державою в різні часи.

Ланько, О. С. 

 Шкільне навчання  в інших країнах. Інформація від учасників процесу / О. С. Ланько, О. Д. Пономаренко // Англійська мова в початковій школі (науково-методичний журнал). - 2016. - N 12. – С.2-5. 

Анотація:  Про специфіку шкільного навчання в різних країнах .

     Нідерланди – кожному своє. Початкову освіту здобувають з 4-5 років до 12. У цей період у школі існує 8 ступенів, і під час навчання в перших двох діти зазвичай більше грають ніж навчаються. У 12 років діти мають перейти власний Рубікон. Ідеться про тест (голландською Cito Eihdtoets Basisonderwijs), який визначить усю подальшу долю маленького нідерландця. Наступний етап навчання — здобуття середньої освіти — може відбуватися в навчальних закладах різного типу та різного рівня навантаження. Відповідно після закінчення школи перед колишнім школярем пролягають дві стежки — або робота, або вища освіта.

   Отже, виходить, що в 12 років дитина сама визначає своє майбутнє. В Україні, де чи не кожен може вступити до університету і навіть закінчити його, всі 4 роки балансуючи на межі виключення, важко повірити в те, що один тест може як піднести на вершину кар'єрної драбини, так і лишити працювати на роботі з малою зарплатнею на все життя. Нам здається несправедливим вимагати у 12-річної дитини такого рішення. Але голландці вам скажуть, що до тесту дитину готували з п'яти років, що вона усвідомлювала відповідальність, і що коли вже роками їй втовкмачували унікальність моменту, а вона так і не зробила висновків, — це її клопіт, їй з цим ій жити.

   Якщо попрохати підлітків-голландців описати цей поділ шкіл, то почуєте, швидше за все, жорстку інтерпретацію, суть якої зведено до того, що в VМВО та НАVО навчаються  «дурні», а в VWО — «генії». Як би цинічно це не звучало, практика доводить, що виключень з цього правила життя майже ніколи не робить. Питання тільки одне: «Чи маємо ми теж стати цинічними заради результативнішої системи освіти, якою б жорстокою вона зараз нам не здавалася?»

   Франція - країна тривалих канікул. Свято першого дзвоника у Франції влаштовують по-різному і в різний час. Тут навіть немає єдиного і обов'язкового для всіх Дня першого дзвоника. Для учнів деяких міст шкільний рік розпочинається 1 вересня або з 15 числа —. І ще приблизно тижнів зо два діти не вчаться, а пишуть твори на кшталт «Як я провів літо», спілкуються, отримують підручники, переглядають фільми.

    Шкільний день починається о 8:30, а закінчується у кращому випадку о 16:00. Але як бонус — великі перерви: обід триває приблизно дві години. Крім цього, є ще дві перерви по 15-20 хвилин і кілька маленьких. Відпочивають діти і на додаткових предметах. На них можна встигнути зробити домашнє завдання, зайнятися своїми справами, головне — сидіти тихо. На великій перерві учні гуляють у шкільному дворі: грають у настільний теніс, спілкуються. В школах Франції запроваджена 20-бальна система оцінок, проте вище 18 балів учень ніколи не отримує, оскільки вважають, що 20 отримати лише сам Бог, а на 19 предмет знає тільки вчитель.  

 При цьому такий «лібералізм» не є синонімом потурання: адміністрація французької школи не стерпить прогулів без поважної причини, ігнорування внутрішньошкільних правил та недбальства. 

   Китай - навчання забагато не буває. На відміну від Європи, у Китаї навчальний рік починається набагато раніше. Уже 19 серпня школярі починають свій навчальний рік. Перший урок у новому навчальному році проводять не вчителі, а центральне телебачення Китаю випускає спеціальну програму «Знання на сторожі життя», яку, переглядають разом із викладачами всі школярі.

   Типовий розпорядок дня китайського школяра неймовірно складний. З 8 ранку і до 16.00 тривають заняття, а потім, з 16.00 і до 21.00 вечора — додаткові заняття. Після вечері можна півгодини відпочити... і продовжити робити домашнє завдання, готуватися до нового навчального дня, поки втома і сон остаточно не візьмуть гору. Відпочивають діти тільки в неділю. Можливо, для китайців така жорстка шкільна система — норма життя, адже вони звикли постійно працювати і не зважати на втому.

   У Китаї для об'єктивного оцінювання знань школярів використовують 100-бальну систему. Як і в Україні, усі результати виставляють у класний журнал, навчальний рік містить два семестри, після закінчення яких учні отримують підсумкові оцінки успішності в табелі.

Жорстка шкільна система змалку культивує в дитини перфекціонізм. «Спартанський» характер розкладу китайської школи, постійне нервове напруження в очікуванні непередбачуваної контрольної роботи — основні ознаки шкільної системи в КНР. До речі, щодо контрольних: значний недолік тестів — постійне «зубріння» напередодні роботи. Про здоровий інтерес до навчання навіть не йдеться.

    Ізраїль -акцент на творчий потенціал. Навчаються в Ізраїлі повністю на івриті. У молодшій школі учень не обирає предмети, а навчається за встановленими курсами, а вже після 4 класу до обов'язкових предметів уводять факультативи. Причому ці факультативи можуть бути і археологією, і настільними іграми. Ці предмети вважають такими самими важливими, як і навчальну програму.

   Багато уваги в ізраїльській школі приділяють вивченню мов. Вважають, що знання рідної та іноземної мови сприяє розумовому розвитку учнів. З 1 класу учні поглиблено вивчають англійську та іврит (читання, письмо, граматика, розвиток мови), а у 6 класі уводять арабську мову. Годин на точні науки та природознавство відведено теж достатньо, обов'язковим предметом є й фізичне виховання — не менше З годин на тиждень. Також до обов'язкових предметів належить читання Біблії, Танах (єврейське священне писання).

   В Ізраїлі школярі навчаються 12 років. З першого класу і після кожного року навчання учень отримує табель. З 1 по 4 клас школа дотримувала 4-бальної системи оцінювання У середній школі існує 100-бальна система оцінювання.

Основу усіх оцінок становить домашнє завдання, відповідь на уроках, виконання творчих завдань. Самостійні роботи зазвичай цікаві й корисні. Загалом, ізраїльська школа має на меті виховати в учнів потяг до творчості, стимулює до цікавих експериментів. Учителі ставляться до дітей як до особистостей, переважає індивідуальний підхід. Школу треба відвідувати 6 разів на тиждень: оскільки в Ізраїлі субота (шаббат) — офіційний вихідний, до занять учні повертаються в неділю.

    Казахстан - країна освітніх змін. Казахські школярі гризуть граніт науки 6 днів на тиждень, тобто вчаться і в суботу, першокласники — не виняток. У казахській освіті відбуваються постійні зміни. Так, наприклад, у всіх школах ввели електронні щоденники. Але на практиці ідея провалилася. 

Постійне реформування відбувається і у сфері вивчення державної мови. У системі викладання державної мови звертають увагу на граматику, а розмовну мову діти повинні опанувати самі. Але більшість російськомовних учнів після закінчення школи можуть провідмінювати іменники, розібрати речення, без помилок написати диктант, проте вільно спілкуватися казахською так і не змогли навчитися.

   Серйозний недолік казахської шкільної програми — відсутність зарубіжної літератури. Такого предмета просто немає. Є казахська, російська література, а французька, німецька, американська, англійська проходять повз казахських школярів.

   Але найбільший суперексперимент від міністерства освіти Казахстану — це перехід на тримовну освіту. У деяких школах ідея вже стала реальною. Так, географію та історію в такій моделі навчання викладатимуть казахською (незалежно від того казахськомовний навчальний заклад чи ні), біологію і фізику — англійською, а хімію — російською. Чи зможуть школярі «опанувати» нововведення — поки що незрозуміло.

   Як і в Україні, для випускників шкіл у Казахстані існував єдиний державний іспит. Називалася ця екзекуція для школярів CHT — Єдине Національне Тестування. Проіснував цей іспит з 2004 по 2016 рік. Замість нього ввели любі серцю шкільні іспити. Подробиці нової системи складання та оцінювання поки невідомі, але знаючи любов казахстанського міністерства освіти до експериментів і нововведень, зрозуміло, що розслаблятися рано — легко учням не буде.

 Навчання в Іспанії: всі тонкощі й нюанси // Управління освітою (Шкільний світ) : часопис для керівників освітньої галузі. - 2016. - № 3. - С. 8-10. 

Анотація: Висвітлено досвід організації системи освіти в Іспанії.

 

   Іспанці — самовпевнені індивідуалісти з жагою до життя в крові, вони насолоджуються кожною миттю, і це дуже заразливо. Іноді може скластися враження, що іспанці ніколи не думають про завтрашній день, а просто насолоджуються кожним моментом життя. В Іспанії сім'я має першочергове значення, сімейні зв'язки дуже сильні. Іспанці поважають старших, і зазвичай три покоління живуть під одним дахом.

Дитину віком від 4 місяців до 3-х років можна віддати в ясла (тільки за додаткову плату). Існує також дошкільне навчання дітей з 3 до 6 років, яке є повністю безкоштовним, але не обов'язковим. Освіта в Іспанії безкоштовна для дітей віком від 6 до 16 років. Є досить розгалужена мережа шкіл, державних і приватних. Весь період навчання поділяється на початкову (з 6 до 12 років) і середню школи (з 12 до 16 років).

   Навчальним закладам Іспанії, навіть приватним, заборонено проводити будь-яку комерційну діяльність.

   Шкільний день дуже довгий. Заняття в початковій школі починаються о 9.00 і закінчуються о 13.00. Після обіду з 15.00 до 17.00 —знову уроки, після яких багато учнів ще відвідує різні факультативи. У багатьох сім'ях прийнято вечеряти разом, але до цього часу маленькі діти зазвичай уже сплять, тому для них готують легку вечерю раніше. Навчальний день школярів початкової школи тільки трохи коротший, ніж звичайний. Заняття в середній школі починаються о 8.00, і лише один раз на тиждень немає пообідніх занять. Багато підлітків вечеряють разом зі своїми батьками і, так само як дорослі, пізно лягають спати, виконуючи ввечері домашні завдання та інші свої справи

   Після закінчення середньої освіти випускник може продовжити навчання в системі професійної освіти, а також, успішно пройшовши тестування, вступити на дворічні курси, обов'язкові для подальшого вступу до вишу (з 16 до 18 років). На цьому етапі учні завершують повну загальну середню освіту та отримують ступінь бакалавра.

   Донедавна існувало два типи шкіл: BUР, що відкривають дорогу в університет, і РР, закінчивши яку, молоді люди могли претендувати тільки на роботу, пов'язану з фізичною працею. Зараз у країні освіта є обов'язковою до 16 років, і всі діти відвідують школи одного типу. У кожній школі Іспанії є шкільна рада. До складу цього органу самоврядування, окрім директора, секретаря, представника мерії викладачів, входять учні віком від 12 років і батьки (батьків і учнів обирає школа). В Іспанії директора школи не призначають, його вибирають учителі спільно з групою батьків і учнів.

   Стан іспанської школи викликає занепокоєння громадськості. Як виявила спеціальна комісія Євросоюзу, іспанська молодь виявляє найнижчий рівень знань серед випускників середніх шкіл Західної Європи. Третина молодих людей зазвичай покидає школу, не отримавши обов'язкової середньої освіти.

   Широко застосовується система тестування, у тому числі з кожного предмета шкільної програми. Зокрема, вступити на дворічні академічні курси й отримати після їх закінчення ступінь бакалавра (тобто свідоцтво про отримання повної середньої освіти) можна лише отримавши позитивні результати на тестуванні.

   У вишах досі спостерігається неабиякий конкурс, але ця ситуація може змінитися в найближчому майбутньому. З 1970-х рр. рівень народжуваності в Іспанії, раніше один із найвищих у Європі, знизився настільки, що країна опинилася за цим показником на останньому місці. Дослідження в Барселонському університеті засвідчили, що половині студентів доводиться поєднувати навчання з роботою.    У системі освіти Іспанії навчальний процес планується на основі «кредитів». Кожен кредит відповідає 10 годинам аудиторних занять.

Італійська система освіти. Переваги і вади// Управління освітою (Шкільний світ) : часопис для керівників освітньої галузі. - 2016. - № 3. - С. 8-10.

Анотація: : Висвітлено досвід організації системи освіти в Італії.

   Народження дитини в Італії — подія, важлива не тільки для родини, а й для всього оточення. В Італії дітей звеличують.  На жаль, це позначається на якості навчання й виховання.

   У шість років діти вступають до початкової школи. Перші два її щаблі — scuola elementare 1 та scuola elementare 2 — безкоштовні для всіх. Усі загальноосвітні предмети на цьому етапі обов'язкові, за бажанням вивчається лише релігія.

   Особливості італійської освіти: у кінці кожного ступеня проводиться тестування, навчальний рік в Італії триває з вересня до червня, замість звичних для нас цифр застосовується «словесна» система оцінювання («відмінно», «добре», тощо), діти-інваліди навчаються разом з усіма, класи в італійських державних школах зазвичай дуже великі.

   Після закінчення першого п'ятирічного циклу (двох перших ступенів) учні складають письмовий та усний іспити. За їх результатами видається атестат початкової школи, і учні переходять у середню школу, де навчаються до 14 років. Після кожного року навчання проводяться іспити за системою «склав — не склав». Якщо учень не витримує цього випробування, його залишають на другий рік. Іспит на атестат зрілості у 18 років дає змогу вступити в університет і отримати диплом бакалавра.

   Професійна освіта.   Випускники середніх шкіл можуть вступити до навчальних закладів різних профілів, які в Італії входять до системи вищої середньої школи. Це аналоги професійних навчальних закладів (технічні інститути, профтехучилища, школи мистецтв) та ліцеї. У них навчаються з 14 до 19 років. Відсів великий: п'ятирічний курс навчання закінчує тільки половина з тих, хто вступив. Підготовка до вступу в університети проводиться в ліцеях: класичних,  технічних, природничих наук. 

   Програма всіх ліцеїв передбачає вивчення італійської літератури, латини, математики, фізики, природничих наук, філософії, історії. Випускники складають іспит, дуже схожий на французький іспит на ступінь ВАС, і отримують атестати зрілості , з якими можна вступати до університету.

   ВНЗ.    До 1975р. вищу освіту мали 5% населення, а нині — понад 40%. Це також проблема: роботи за фахом для випускників немає; у великих супермаркетах 60% продавців мають вищу освіту.

   У класичному ліцеї проводиться загальна підготовка до вступу в університет, і його випускники мають право вступати на будь-який факультет. Відповідно, у ліцеях двох інших типів особлива увага звертається на вивчення тих чи інших наук. Решта навчальних закладів цього ступеня дає професійну підготовку. До таких належать технічні інститути  і професійні інститути , у яких навчають ремесел, комерції й готельної справи.

   Окремо стоять навчальні заклади, де можна отримати творчі спеціальності. Мережа таких Італії дуже велика.  Передусім це художні інститути, що готують художників по кераміці і склу, різьбярів по дереву й металу. Художні ліцеї забезпечують підготовку з образотворчого мистецтва й архітектури.

   У Римі, Флоренції і Урбіно працюють інститути ремесел. Вони спеціалізуються на дизайні та на видавничій справі й рекламі. Живопис, скульптуру і сценографію можна вивчати також в академіях красних мистецтв. Курс занять із кожної з цих дисциплін розрахований на чотири роки і складається з теоретичної та практичної частин. На відміну від університетів, в академіях і школах мистецтв є вступні іспити.

   Музику вивчають у консерваторіях, які є в усіх великих містах. Навчаються в них від п'яти до десяти років. Танцівників, як і викладачів хореографії, балетмейстерів, готує Національна академія хореографії в Римі. А в римській Національній академії драматичного мистецтва за три роки можна опанувати фах актора, сценариста, або повчитися на короткострокових курсах театральної постановки й режисерської майстерності.

   Є й вищі інститути фізкультури (ISEF), яких в Італії одинадцять (!). З них тільки один державний, решта — приватні. Вступити туди нелегко. В ISEF навчаються три роки.

Університет вважається безкоштовним, але всі зобов'язані внести податок на навчання. Його розмір встановлюється відповідно до статків сім'ї студента. Якщо ж ви добре навчаєтеся, у державному університеті вас можуть звільнити від сплати податку.

   Протягом року буває три сесії, і кожен студент сам вирішує, коли і які іспити йому складати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), оскільки студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Кожен іспит вимагає 99,9% самостійної під готовки, оскільки на лекціях дають лише невелику частину того, що студенти повинні знати з предмета. Іспити в італійських університетах бувають письмові й усні. Література, історія, лінгвістика, філологія зазвичай складаються усно.

    Складають іспити далеко не всі: до диплому доходять лише троє з десяти вступників. У кожного професора є певні години прийому, коли він може особисто вислухати кожного й порадити найкорисніші книги. Студент може подати заявку про призначення куратора з одного з основних предметів. З куратором завжди можна порадитися з приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звісно, дипломної роботи. Ще одна можливість— зайти в консультаційний центр, який є на кожному факультеті.

   В італійських університетах збереглося багато середньовічних традицій. На свята студенти носять різноколірні кашкети в стилі Робіна Гуда, а новачки проходять обряд посвячення в студенти, у ході якого над ними всіляко знущаються студенти старших курсів.

Розглянутий досвід говорить про те, що Україна має знайти власний шлях розвитку освітнього потенціалу країни, запозичуючи лише кращі приклади зарубіжного досвіду в організації освітнього процесу.