Освітянам на замітку

                                          Дитячі страхи

        Страх — природна реакція, і її головна функція — захист життя, бо виникає він у момент усвідомлення безпосередньої небезпеки. Цей стан змушує людину бути обережною. Водночас важливо помічати, коли страх виходить за межі обачливості, чинить руйнівний вплив на особистість дитини, заважаючи адекватно сприймати навколишню дійсність і приймати рішення відповідно до свого досвіду і переконань.

Кабанцева, Анастасія (кандидат психологічних наук; доцент кафедри психіатрії, психотерапії, наркології і медичної психології; Донецький національний медичний університет; м. Краматорськ; Донецька обл.). 

 Дитячі страхи: виявляємо, вивчаємо, // Дошкільне виховання : методичний журнал . - 2020. - № 1. - С. 3-8

Анотація: Розглянуто як батьки та педагоги можуть допомогти малюкам "подружитися" зі своїми страхами, навчитись усвідомлювати їх, відрізняти корисні від деструктивних і самостійно давати собі з ними раду. 

   Аби компетентно допомагати дітям долати різноманітні страхи, варто розібратися в їхній типології та причинах виникнення.

                            Типи страхів.

Залежно від причин виникнення і впливу на особистість вирізняють два типи страхів.

  Раціональні — страхи, що допомагають дитині бути обачливою і діяти відповідно до ситуації, що склалася.

  Ірраціональні — страхи, що заважають жити на повну силу, викликають постійне напруження і тривожність.

Ірраціональні страхи обов'язково потребують кваліфікованої допомоги. Раціональні ж можуть бути достатньо обґрунтованими та корисними для дитини і не вимагають втручання дорослих, якщо не стають нав'язливими.

   Слід наголосити: страхи в дітей формуються переважно соціумом, зокрема близькими дорослими, їхніми діями, емоційними реакціями, або навіть є проекцією власних страхів батьків.

   Вікові особливості - До 7 років особистість проявляє найбільшу чутливість до різних несприятливих чинників, зумовлену міцністю первинних вражень і низькою опірністю нервової системи.

   Необдумана поведінка батьків. Завдання дорослих — уберегти дитину від небезпеки, і один із популярних засобів — налякати, щоб не відходила далеко, не розмовляла з незнайомцями... На жаль, нерідко батьки залякують дітей, не пояснюючи, чому саме треба бути обережними. Таким чином, керуючись кращими намірами, тата й мами самі поселяють у серцях дітей страх і тривогу.

   Несприятливий клімат у сім'ї. Для дитини велике значення має психологічній клімат і взаємини в сім'ї. Американська дослідниця в царині психоаналізу К.Хорні наголошувала, що важливу роль у розвитку дитини відіграє задоволеність або незадоволеність базової потреби в безпеці.

    Суперечливе виховання. Непорозуміння між батьками щодо принципів і підходів у вихованні (зокрема коли малюка спочатку лають, а потім одразу жаліють і хвалять) може призвести до формування в дитини невпевненості у своїх діях, розбалансованості основних нервових процесів.

   Реальні події в житті дитини. Наприклад, хтось налякав малюка в темряві, він застряг у ліфті чи його вкусила якась тварина — собака або комаха.

   Страшні мультики, фільми, іграшки, особливо ті, що роблять різкі рухи чи видають гучні звуки.

   Страхи, породжені війною. Результати досліджень психоемоційного стану дітей з різних регіонів України, що були проведені в період збройного конфлікту на сході України, виявили значну кількість дитячих проблем, зокрема високий рівень страху і тривоги.

   Інструменти діагностично-корекційної діяльності в закладах освіти:

♦ Опитувальник дітей щодо їхніх страхів;

♦ Методика "Страхи в будиночках;

♦ Методика "Неіснуюча тварина";

♦ Методика "Розфарбування психодіагностичної діаграми":

♦ Проективна методика "Малюнок сім'ї":

♦ Методика "Закінчи речення";

♦ Проективна методика "Що мені сниться та чого я боюся вдень?".

   Під час корекційної роботи з дітьми, які мають певні страхи, що заважають їх гармонійному розвитку і життєдіяльності, доцільно застосовувати різні види терапії та їх елементи:

♦ Ігротерапія;

♦ Арттерапія;

♦ Тілесноорієнтована терапія;

♦ Казкотерапія;

♦ Бесіди з дітьми;

♦ Саморегуляція та релаксація;

♦ Використання сенсорної кімнати.

   Розглядаються деякі прийоми, вправи і технології роботи зі страхами.

Герасимчук, Н.  

 Психолого-педагогічні аспекти подолання страхів у дитячому віці  // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій : науковий журнал. - 2015. - №  2. - С. 60-62

Анотація: Описано механізми психологічного захисту та копінг-стратегії, що функціонують у щоденному досвіді дітей старшого дошкільного віку, дозволяючи їм успішно долати страхи та тривогу, вирішувати внутрішні та зовнішні конфлікти. Найбільш потужним критерієм ефективності дії захисних механізмів та копінгу є ліквідація тривоги та позбавлення від страху.

    До проблемних обставин, здатних істотно обтяжити життя людини, починаючи з найбільш раннього віку, належать природні дитячі страхи, які, з одного боку, виконують ряд важливих функції у становленні особистості, а другого боку, за певних несприятливих обставин, посилених браком необхідних психологічних ресурсів (зокрема, ресурсів психологічного захисту та ресурсів активного подолання, або копінгу), починають становити загальний тривогогенний фон її буття.

     Страхи еволюціонують (урізноманітнюються й якісно змінюються) з дорослішанням дитини. Разом із цим вони залишаються актуальними і являють собою не лише важливий елемент емоційного життя дитини і дорослої людини, а й, на думку багатьох дослідників, виконують, окрім захисної, ще й соціалізувальну, виховну та розвивальну функції. У боротьбі з власним страхом розкривається і вдосконалюється глибинна сутність людини, задається напрям її особистісного розвитку, визначається історія її життя.

   Як вважає З. Фрейд, намагання людей впоратися з власним страхом, які час від часу активуються в найрізноманітніших ситуаціях, є основною проблемою людського існування. На його думку, в момент активації страху автоматично активуються психологічні механізми захисту (психологічні автоматизми), дія яких призводить до зняття напруги і виникнення суб'єктивного відчуття полегшення. Це спричинює утворення в свідомості стабільних когнітивно-емоційних структур, які здатні тривалий час функціонувати й активізуватися у схожих обставинах.

   Найбільш детально в літературі з психоаналізу описані такі механізми як: заперечення, подавлення, раціоналізація, витіснення, проекція, ідентифікація, заміщення, сублімація, катарсис, раціоналізація, відчуження, сновидіння та деякі інші

   Психологи І. Нікольська та Р. Грановська, які розглядають психологічні захисні механізми як процеси інтрапсихічної адаптації особистості, вважають, що в цих процесах задіяні всі психічні функції дитини (сприймання, пам'ять, увага, уява, мислення, емоції тощо) і, залежно від ситуації, основну частину роботи з подолання страху чи інших некомфортних переживань перебирає на себе якась одна з них. Індивідуальний набір захисних механізмів залежить від конкретних обставин життя, з якими стикається дитина, і того досвіду, який вона з цього отримує.

    Особистість - істота соціальна, свідома і самостійна, тому вона здатна вирішувати зовнішні і внутрішні конфлікти, боротися з тривогою і страхами, керуючись свідомо сформульованою програмою. Для позначення свідомих зусиль особистості, які вона докладає в ситуації психологічної загрози, використовується поняття копінг-поведінка (coping), або усвідомлювані стратегії подолання страхів та тривожності. Саме тому другою, більш досконалою, і такою, що дедалі більше базується на життєвому досвіді дитини, є стратегія активного опрацювання і подолання страху - стратегія копінгу, або копінг-поведінка

    Дорослим слід приділити особливу увагу наявності у дитини стратегій копінгу, адже вони є активною, відкритою, усвідомленою позицією у подоланні страхів і тривожності, в той час як психологічний захист характеризується позицією уникнення, відсторонення.

Світич, Світлана (доцентка кафедри виховання, культури здоров'я, професійної та позашкільної освіти). 

 Витягніть монстрів з-під ліжка : поради для батьків // Дошкільне виховання : методичний журнал . - 2020. - № 1. - С. 15-16. 

Анотація: Страх типовий для дітей. Як допомогти малюкам упоратися зі стахами, читайте нижче.

Страх моторошних персонажів типовий для дошкільників. Вони чують про них у казках, бачать їх у мультфільмах, комп'ютерних іграх, лякають ними одне одного на майданчику. Буває, що й батьки підкидають хмизу у вогонь, часом жартома, а часом за непослух погрожуючи малятам бабаями та бабами Ягами. Відтак діти починають боятися спати в темряві чи залишатися на самоті. Як допомогти малюкам упоратися зі стахами.

               Не залякуйте.

- У жодному разі не лякайте дітей бабаями та іншими страхіттями ("злий дядько забере", "віддам у дитбудинок" тощо). Діти все сприймають буквально і вірять вам.

           Запропонуйте намалювати страх.

При цьому не втручайтеся в процес, не критикуйте і нічого не коригуйте. Уже те, що малюк з нашою підтримкою дивиться в очі своєму страху, може "знизити градус" його переживань.

- Важливо з'ясувати, чого хоче цей персонаж, який він, чому став злим, і домалювати те, чого йому бракує, аби стати добрим.

- Можна розфарбувати малюнок яскравими кольорами, додати персонажів та деякі елементи так, щоб він зі страшного став кумедним, і разом посміятися над ним.

- Наприкінці слід запитати в дитини, що вона хоче зробити з малюнком: порвати/зім'яти і викинути, покласти в течку, почепити на стіну тощо.

                Кажіть правду.

Якщо дитина десь почула про монстрів чи привидів, намагайтеся розвіяти ці міфи одразу. Спокійно і впевнено скажіть, що монстрів не існує.

            Придумайте «чарівний захист».

 Якщо дитину тривожать нічні кошмари, запропонуйте їй вибрати іграшку, яка охоронятиме її сон і проганятиме жахіття. Або придумайте разом захисні слова. Чи накривайте її "чарівною" ковдрою.

                       Будьте поряд.

Важливо, щоб малюк відчував, що він не залишився сам на сам зі своїм страхом і близькі дорослі завжди його підтримають

Щоби страх подолати, нум його... Малювати!

     Важливо творчо підходити до процесу боротьби зі страхом і бути гнучкими: те, що спрацювало в одному випадку, в іншому може виявитись неефективним. Тому ми йдемо за дитиною і якщо бачимо, що якась ідея їй не подобається — пробуємо іншу. 

   Далі наведено кілька прикладів із досвіду автора.

Ковальова, Людмила (практична психологиня ). 

 З павучком я подружуся - більш його я не боюся : індивідуальні заняття для дітей середньої/старшої груп // Дошкільне виховання : методичний журнал . - 2020. - № 1. - С. 13-14. 

Анотація: Запропоновано метод подоланя дитячого страху павуків та інших комах. Практичним досвідом допомоги ділиться психологиня на прикладі з комплексу двох тематичних занять, які можуть допомогти в адаптації та подолання страху і для інших тварин.

   Чимало малят бояться павуків. Щоразу, коли бачать їх, починають кричати і плакати, вимагати, щоб їх прибрали. Фрази дорослих на кшталт "Нема чого боятися", "Не будь боягузом!" не лише не допомагають, а й шкодять, додаючи до переживань ще й сором. І замість здорового переконання, що боятися — нормально, та готовності взаємодіяти зі своїм страхом, досліджувати його і трансформувати у малюка може розвинутися невроз. Як же діяти батькам та педагогам? Практичним досвідом допомоги ділиться психологиня на прикладі комплексу з двох тематичних занять, які можна адаптувати й для подолання страху інших тварин.

   Розповідь з досвіду дорослого. Можна  спитати в дитини.: «Чи буває тобі страшно?» (Вислухати відповідь дитини.) І почати розповідь: «Коли я була маленькою, як ти зараз, я теж боялася. Особливо страшно мені було, коли одного разу, відпочиваючи в лісі з бабусею, я побачила павука. Він був такий страшний, з великим черевцем і хрестом на спині. Мені стало моторошно, серце сильно забилося... Та це вчасно помітила моя бабуся. Вона взяла мене за руку і спокійно промовила: "Поглянь-но, це мама-павучиха захищає своїх діток, маленьких павученят. Вона з острахом дивиться на нас: хто це такий великий прийшов до її павутини? І напевно, її серденько так само сильно б'ється, як і твоє. Після бабусиних слів я й справді побачила маленьких павученят, побачила, які вони беззахисні й безпомічні. Я поглянула по-іншому на турботливу маму-павучиху і зрозуміла, що відчула вона, коли побачила мене. А ще бабуся сказала тоді: "У страху очі великі". Як гадаєш, що означали її слова?».

   Далі наведений практичний досвід допомоги на прикладі комплексу тематичних занять, які допоможуть в подоланні страху й до інших тварин.

 

Камінська, Олена (практична психологія). 

 Нехай грім лунає, нас він не лякає! // Дошкільне виховання : методичний журнал . - 2020. - № 1. - С. 9-12. 

Анотація: Близько 60 відсотків дітей відчувають страх під час грози, коли гучно лунає грім  та спалахує блискавка. У декого це природне явище  викликає справжню паніку. Аби дитячий страх не переріс у фобію, дорослі мають ужити необхідних заходів. Яких саме розповідають авторки статті.

   Страх грози - природний віковий страх дітей 5-6 років, тісно пов'язаний зі страхом невідомого та страхом гучних звуків.

Як правило, дітей лякає не блискавка, а несподіваний гучний грім. Особливо гостро на нього реагують діти з чутливою аудіальною (слуховою) системою. Вони надчутливі до будь-яких гучних звуків: музики, домашніх сварок, гудіння пилососа.

    Причиною тривалого ірраціонального страху перед грозою може стати сильний переляк. Наприклад, якщо перша зустріч із цим явищем сталася далеко від дому, а поряд не було дорослих, якщо дитина не мала можливості сховатися, не мала достатніх знань про його природу, почувалася безпорадною і беззахисною.

   Страх дитини перед грозою може бути навіяний дорослими, якщо вони систематично нагадують про пов'язані з цим природним явищем.  Причиною тривалого ірраціонального страху перед грозою може стати сильний переляк. Наприклад, якщо перша зустріч із цим явищем сталася далеко від дому, а поряд не було дорослих, якщо дитина не мала можливості сховатися, не мала достатніх знань про його природу, почувалася безпорадною і беззахисною. 

   Іноді причиною ірраціонального страху перед грозою може стати і суто фізіологічна реакція дитини на стресовий чинник, яка проявляється у вигляді м'язових затисків.

Як діяти під час грози, якщо дитина її боїться?

Не ігноруйте почуття дитини! Стежте за прогнозом погоди і будьте напоготові. Дайте маляті відчути вашу підтримку. Забавляйте. Розкажіть, як утворюється гроза.  Дослідіть разом, чи далеко гроза. Поясніть дитині, що вона в безпеці. Ознайомте з правилами безпеки під час грози.

Камінська, Олена (практичний психолог). 

 Як подолати страх? Допоможе казка! // Дошкільне виховання. - 2017. - N 4. - С. 10-12. 

Анотація: Подано поради щодо організації казкотерапії, як подолать  дитячі страхи.

   Один з методів, що допомагає виявити і подолати проблему дитячих страхів, — казкотерашя.

Для маляти казка і фантазія — це можливість відчути і пережити всю гаму людських емоцій. Саме в казці позитивні й негативні аспекти життя набувають зрозумілої для дитини образної форми. Дошкільник вчиться співчувати персонажам, розрізняти добро і зло, оцінювати ситуацію. Проживання мудрої казки сприяє наведенню ладу в хаотичному внутрішньому світі малюка.

Існує кілька напрямів роботи з казкою: читання й обговорення відомих творів; розігрування казки у ролях; спільне з дитиною складання власної казки.

Використання казкотерапії дає змогу досягти таких цілей:

♦ подолати страхи;

♦ зняти тривожність та недовірливість;

♦ коригувати самооцінку дитини; 

♦ налагодити комунікацію тощо.

   У кожній казці для дитини навмисно створюють "зону особистої безпеки", яка допомагає подолати той чи інший страх. Дитина асоціює реальних та вигаданих персонажів із собою та своїм оточенням, співвідносить причини і наслідки, розмірковує і зрештою обирає певний варіант розв'язання проблеми, набуває власний досвід морального вибору.  Кожній дитині потрібна персоналізована казка, яка враховує індивідуальні особливості її характеру.

   Алгоритм складання терапевтичної казки:

- Познайомте дитину з персонажем;

- Створіть складну для персонажа ситуацію;

- Запропонуйте кілька варіантів виходу;

- Покажіть, як персонаж долає труднощі;

- Опишіть результати дій персонажа;

- Сформулюйте мораль казки.

     Підсумком терапевтичної казки стає певний урок: "І тоді він зрозумів..."Відтоді він завжди...", "І тепер він знав, як...". Таким чином, завдяки казці дитина навчається розширювати межі можливого і вірити в себе.

   В наведених в статті прикладах розв'язання страху темряви перегукуються один з одним. Багато рішень пов'язані з присутністю іншого — помічника, покровителя або, навпаки, слабшого. Первинний страх перемагають інші почуття та емоції — любов, страх за ближнього, образа, провина. Дитина розширює межі свого світу і починає краще розуміти себе.

   Усі наведені вище розв'язання є прикладами ситуації, коли зовнішній світ залишається таким, яким і був, а позиція персонажа змінюється. Але можливі й інші варіанти казкових сюжетів: зі зміною обставин, характеру самого персонажа тощо.

Звісно, поданий перелік прикладів можна продовжити, модифікувати й ускладнити. Це — первинна "база даних", від якої кожен педагог може відштовхнутися в ході психотерапевтичної роботи. Тож складайте з вихованцями свої казки і шукайте власні оптимальні рішення, вправи, технології  для подолання страхів!