Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів
Освітянам на замітку
Цікаво знати
Матеріали за темами:
Покоління Z
Про покоління Z можна писати багато — настільки вони неформатні та багатогранні. Важливо пам'ятати: не намагайтеся силоміць змінювати їх і формувати з них людей із такими самими переконаннями, установками і поглядами, як у вас. Прийміть те, що вони інші.
Рудницька Н.
Забудьмо про минулий час // Зарубіжна література в школах України. - К., 2019. - № 3. - С. 11-13.
Так вони інші. Вони не «продукт» радянської системи освіти. Однозначно, ні. Це продемонстрували «лихі дев'яності», коли так звані «малинові піджаки»-двієчники враз влаштувалися в житті. Чому так склалося? Очевидно й тому, що відмінника, «світлу голову» не цінували так, як «робочі руки», й не приділяли належної уваги розвитку успішності розумної людини.
Згадується цитата із «Правил життя» засновника Apple Стіва Джобса: «Працювати потрібно не 12 годин на добу, а головою». Так от, заробляти «головою» радянська система освіти не вчила. Ніхто учням 80-х, не казав, що вони всі - потенційні безробітні. І що професію можна й треба змінювати впродовж життя, що насправді обирають нас, а не ми обираємо. Й в епоху інформаційних технологій потрібні будуть більше «світлі голови», ніж «робочі руки».
Сьогодні світ розвивається настільки швидко, що, здається, за останніх двадцять років винайдено більше, аніж за попереднє тисячоліття. Google знає все, це універсальний довідник у разі вмілого застосування. Це великий прогрес, у тому числі освітній. А ще штучний інтелект, тривимірний друк, нанотехнології, квантові дослідження, збереження енергії тощо. Нашим дітям, врешті-решт, доведеться рятувати Землю від озонових дір та глобального потепління.
Що робиться в головах того Z- покоління, навряд чи ми з вами знайдемо відповідь. Але ми маємо навчити дітей набути soft skills (того модного тренду в освіті).
Рудницька Н.
Забудьмо про минулий час // Зарубіжна література в школах України. - К., 2019. - № 3. - С. 11-13.
Так вони інші. Вони не «продукт» радянської системи освіти. Однозначно, ні. Це продемонстрували «лихі дев'яності», коли так звані «малинові піджаки»-двієчники враз влаштувалися в житті. Чому так склалося? Очевидно й тому, що відмінника, «світлу голову» не цінували так, як «робочі руки», й не приділяли належної уваги розвитку успішності розумної людини.
Згадується цитата із «Правил життя» засновника Apple Стіва Джобса: «Працювати потрібно не 12 годин на добу, а головою». Так от, заробляти «головою» радянська система освіти не вчила. Ніхто учням 80-х, не казав, що вони всі - потенційні безробітні. І що професію можна й треба змінювати впродовж життя, що насправді обирають нас, а не ми обираємо. Й в епоху інформаційних технологій потрібні будуть більше «світлі голови», ніж «робочі руки».
Сьогодні світ розвивається настільки швидко, що, здається, за останніх двадцять років винайдено більше, аніж за попереднє тисячоліття. Google знає все, це універсальний довідник у разі вмілого застосування. Це великий прогрес, у тому числі освітній. А ще штучний інтелект, тривимірний друк, нанотехнології, квантові дослідження, збереження енергії тощо. Нашим дітям, врешті-решт, доведеться рятувати Землю від озонових дір та глобального потепління.
Що робиться в головах того Z- покоління, навряд чи ми з вами знайдемо відповідь. Але ми маємо навчити дітей набути soft skills (того модного тренду в освіті).
Головне - комунікувати з ними.
З досвіду спілкування з молодим поколінням Z - це намагатися завжди знайти відповідь на питання, яке вони ставлять: НАВІЩО? Треба пояснити, навіщо те чи інше знання, вміння, навичка. Вони мають величезне внутрішнє бажання робити лише те, що хочеться їм, а не те, що, на нашу думку, необхідно. Тож переконання в необхідності зробити, вивчити, написати то вже крок до успіху. їх не можливо змусити робити механічні завдання: просто переписувати, просто переказувати, тобто відтворювати. Варто завжди шукати мотивацію, зовнішню, чи то внутрішню, аби спонукати до дії. Тут на допомогу мають прийти різні ігри, система накопичування балів, опора на підприємництво тощо. Це можуть бути різні лото, бізнес-ігри, проекти, завдання на результат. Кожен із «зетів» має посісти власну нішу в системі взаємодії: хто керівника, хто фундатора, хто креатора, хто виконавця, а хто й замовника.
І забудьмо про минулий час. І про метод порівняльного аналізу. Про наше радянське минуле, яке було цікавим, яскравим, та все ж нашим... Нашим, а не їхнім, дитинством. Шукаймо! Напевне, потрібно змінитися самим, пройнятися цим, «просолитися» як огірки в діжці, новим, бути відкритими до нового досвіду й нових викликів: виховувати людей, кращих за нас. Творити покращену версію людини, здатної врятувати землю.
Харченко Н. Покоління Z. 27 фактів, які варто знати// Директор школи .- 2019 .- № 8 .- С. 4-11
Факт 1. Цифровий простір – це їхня територія свободи.
Факт 2. Вони краще розбираються в гаджетах, ніж в людських взаєминах.
Факт 2. Вони багатозадачні та глобальні.
Факт 4. У них інша швидкість.
Факт 5. Вони більш індивідуалістичні.
Факт 6. Менше людської комунікації, більше техногенної.
Факт 7. Вони сприймають світ інакше.
Факт 8. Нам потрібно звикнути до того, що вони проводять багато часу в віртуальному світі.
Факт 9. Вони вміють фільтрувати інформацію.
Факт 10. У них інше споживацьке мислення.
Факт 11. Вони вчаться на помилках попередників.
Факт 12 Вони не сидять склавши руки.
Факт 13. У них нема ілюзій.
Факт 14. Вони відповідальні.
Факт 15. Вони самостійні.
Факт 16. У них мало друзів. І вони майже не орієнтуються в просторі.
Факт 17. Вони схильні до гіперактивності й аутизації.
Факт 18. Підприємництво вже закладено в їхньому ДНК.
Факт 19. Для них візуалізація та наочність - кращі за інші ідеї.
Факт 20. У них є переваги в «перехресній» освіченості.
Факт 21. Вони роблять ставку на швидкість.
Факт 22. Вони хочуть займатися лише тим, що приносить задоволення.
Факт 23. Із ними не спрацьовують старі схеми.
Факт 24. Вони не схильні до бунтарства.
Факт 25. Це перше покоління, що виросло в мультикультурному середовищі.
Факт 26. Орієнтовані на успіх і не люблять чекати.
Факт 27. Вони знають, що системи можна підлаштовувати під себе.
Бухалова Н.
“Zверьки” неизвестной породы: украинское поколение Z // Маркетинг в Україні : проф. вид. Укр. асоц. маркетингу. - 2019. - N 1. - С. 12-24
Команда Української маркетингової групи (IMC), однією з перших в Україні вивчила підлітків. IMC ділиться результатами першого етапу проекту - глибинного якісно-етнографічного дослідження київських представників покоління Z. Разом з «Освіторія» було опитано дітей по всій Україні. Ось що вони сказали.
Хочу №1: Хочу відповідь на питання "навіщо?
- Якщо ви хочете добитися від мене повної віддачі - вам доведеться пояснити мені мету, і чому вона важлива. Я хочу робити через розуміння, а не через примус.
Хочу № 2: Хочу бути значущим.
- Ну, по-перше, це відчувати свою цінність для світу. Хочу бути корисними - створювати рішення і продукти, які вирішують проблеми суспільства.
По-друге, це бути прикладом для оточуючих ~ це мотивує!
По –третє, це бути розвиненим, активним, успішним, що не неробою - це модно.
- Щоб ви ще мене краще зрозуміли, я розповім про свої авторітети, про тих, кого я по-справжньому поважаю.. Маск, Джобс, Гейтс, Цукерберг - мої герої. Вони справжні новатори.
- Зараз почав читати. Бути тупим зараз не модно. Треба вміти підтримати розмову на різні теми - і про техніку, і про музику Треба постійно удосконалюватись. Зараз страшно пропустити якусь інформацію.
Хочу №3: Хочу швидкий результат "тут і зараз".
- Я не вмію і не готовий чекати. Підкачаться було б добре. Але мені цікавіше програмування - там відразу бачиш результат. Це не так, як віджимаєшся-віджимаєшся, і дуже довго немає прогресу.
- Планувати і визначатися з майбутнім взагалі складно. я особисто не планую надовго, тому що не хочу бути «пов'язаним». Ви зрозуміли, іпотека і діти поки не для мене.
Хочу №4: Хочу свої власні помилки.
- Я готовий помилятися - це новий досвід. Тому якщо щось не виходить - я легко переключаюсь на щось інше.
- Я з гумором до всього відношусь, це природно. Краще відсутність перемог, ніж бездіяльність. Нічого не робити і навіть не намагатися - ось, що страшніше.
Хочу №5: Хочу практичність.
- Я впевнений, що вчитися треба. Але я не задоволений освітою в Україні. Ще й втомлююся сильно. Школа і універ - це якийсь постійний нетворкінг, а не джерело практичних, застосовних знань. Учитель - це не той, хто знає як, а той, хто вміє.
- Батьки вважають, що якщо я не закінчу магістратуру - все життя коту під хвіст. Потрібно урізати половину вхідної інформації і поглиблено вивчати щось одне, наприклад хімію, тобто те що мені подобається. Об'єктивно, найважливіші знання - це іноземні мови, просто must !; мистецтво публічних виступів; ділове спілкування; системне мислення; міжособисте спілкування; математика і технології.
- А ще, мені потрібен GAP YEAR - щоб усвідомлено вибрати, чим займатися далі. Але, я знаю, що у нас так не прийнято, і мене не зрозуміють ... Я ж нічого не пробував ще, і не знаю нічого! За цей час можна розібралися в собі, зрозуміти чого ти хочеш, спробувати робити щось.
- Потрапивши на роботу, я зрозуміла, що нічого з того, чого нас вчать там не можна застосувати. Мене це дуже сильно засмутило.
Хочу №6: Хочу мислити глобально.
- Хочу подорожувати і відчувати "культурний шок". Напрямки для подорожей: Америка, Індія, Таїланд, Балі, Корея, Японія, Бразилія. В Європі подорожувати не цікаво. Думаю про навчання та роботу закордонном.
Хочу №7: Хочу свободи.
- Мої батьки - вони "як друзі". Вони багато працюють, нам не вистачає часу на спілкування. Я їх поважаю. Але їх гіперопіка душить мою свободу. Вони занадто оберігають від будь-якого негативного впливу зовнішнього середовища.
- . Повний контроль наді мною, я відчуваю себе пригніченим. А я хочу свободи! Я хочу самостійності! Але тільки в прийнятті рішень і відповідальності за ці рішення - хочу вирішувати ким бути і чим займатися. Та на рівні побуту (платити комуналку, прати) я самостійності не хочу. Я дуже звик до комфорту рідної домівки і тому поки з'їжджати не поспішаю.
- Я не дуже хочу жити як батьки, по "застарілим поглядам". Але, все одно буде традиційно, тобто "весілля і діти до 30 років". Тільки я буду покращеною версією батьків і реальним прикладом для моїх дітей!
Хочу №8: Хочу живого спілкування з друзями.
- Але реальність така, що більше я спілкуюся в телефоні, ніж на вулиці. Майже не гуляємо - уроки, потім репетитори і додаткові завдання, у нас елементарно графіки не співпадають, хіба що на вихідних. Тому хочу розвивати особисті комунікативні якості, вміння знайомитися, налагоджувати контакт з людьми.
Хочу № 9: Хочу бути простішим.
- Особисто мені - все одно. Але я бачу, що для дуже багатьох це важливо. Модно бути модним. Я повинен справляти враження на оточуючих. І зовнішній вигляд теж важливий. Я повинен здаватися крутіше, ніж я є.
- Витрати - вони всюди. Як би я не хотів бути мінімалістом в глибині душі, я розумію, що ми не можемо не споживать. Так система влаштована. Виходить внутрішній конфлікт - з одного боку, хочу бути мінімалістом, але це практично нереально в суспільстві демонстративного споживання.
Я і політика.
- Я не довіряю політикам. І не вірю, що можу на щось впливати. Новини - суцільний негатив. Я категоричноі не приймаю награність і радикальність. Я якось підсвідомо блокую весь негатив. Але я завжди в курсі ключових подій. батьки ж дивляться новини, щось обговорюють, але я не хочу вникати і розбиратися, тому що це поки на мене не впливає і не має до мене жодного відношення.
Я і екологія
- Мої подружки-дівчатки замислюються про навколишнє середовище - волонтерскі програми з охорони навколишнього середовища, вегетаріанство. Вони, наприклад, радіють, що носять пуховик з синтепону і намагаються не купувати речі з натуральних матеріалів. Я не настільки категоричний, але поважаю бренди, які дбають про екологію.
Я і гроші.
- Гроші для мене не цікаві самі по собі, для мене це можливості, інструмент досягнення цілей, а ще ключ до свободи дій і втілення ідей.
- . Якби на мене свалились несподівані 2000-3000 грн., я б вклав їх в свій проект, або в криптовалюту, а може на навчальні курси або подорож.
- Я намагаюся жити за принципом смарт-економії. Це означає не купувати нічого зайвого і непотрібного.
Я і моя ідеальна робота.
- Ми не заважаємо жити один одному! Це найголовніше. Я від роботи хочу отримувати задоволення, досить грошей, різноманітність і, звичайно ж, славу.
- Я з покоління підприємців - хочу відразу відкрити свою справу. Підприємництво - відсутність обмежень для власного потенціалу, а в моєму уявленні - менша відповідальність і навантаження, порівняно з роботою на когось.
- Багато моїх друзів вже організовали свої проекти - ми намагаємося монетизувати свої хобі. Наприклад, одна моя подруга робить дизайн світ-шотів з кумедними підписами. Це позитивні емоції, і вона дарує їх друзям, носить їх сама і так проявляє свою індівідуальність. Деякі роблять щось по веб-дизайну, деякі - монтаж відео для блогерів і т.д.
Я і мрії.
- Що таке мрія? Мрія - це мета в моїй голові. Вона реалістична і досяжна. Вона практична. Все інше - безглуздно ... Мрія "ні про що» - навіщо тоді вона ???
Хочу №10: Хочу прожити своє життя яскраво!
Ось так. Прийміть те, що вони просто інші, І в чомусь кращі.. Допоможіть їм увійти в доросле життя, поділіться власним досвідом і придивіться уважніше — можливо, нам теж є чого навчитися в них.
З досвіду спілкування з молодим поколінням Z - це намагатися завжди знайти відповідь на питання, яке вони ставлять: НАВІЩО? Треба пояснити, навіщо те чи інше знання, вміння, навичка. Вони мають величезне внутрішнє бажання робити лише те, що хочеться їм, а не те, що, на нашу думку, необхідно. Тож переконання в необхідності зробити, вивчити, написати то вже крок до успіху. їх не можливо змусити робити механічні завдання: просто переписувати, просто переказувати, тобто відтворювати. Варто завжди шукати мотивацію, зовнішню, чи то внутрішню, аби спонукати до дії. Тут на допомогу мають прийти різні ігри, система накопичування балів, опора на підприємництво тощо. Це можуть бути різні лото, бізнес-ігри, проекти, завдання на результат. Кожен із «зетів» має посісти власну нішу в системі взаємодії: хто керівника, хто фундатора, хто креатора, хто виконавця, а хто й замовника.
І забудьмо про минулий час. І про метод порівняльного аналізу. Про наше радянське минуле, яке було цікавим, яскравим, та все ж нашим... Нашим, а не їхнім, дитинством. Шукаймо! Напевне, потрібно змінитися самим, пройнятися цим, «просолитися» як огірки в діжці, новим, бути відкритими до нового досвіду й нових викликів: виховувати людей, кращих за нас. Творити покращену версію людини, здатної врятувати землю.
Харченко Н. Покоління Z. 27 фактів, які варто знати// Директор школи .- 2019 .- № 8 .- С. 4-11
Факт 1. Цифровий простір – це їхня територія свободи.
Факт 2. Вони краще розбираються в гаджетах, ніж в людських взаєминах.
Факт 2. Вони багатозадачні та глобальні.
Факт 4. У них інша швидкість.
Факт 5. Вони більш індивідуалістичні.
Факт 6. Менше людської комунікації, більше техногенної.
Факт 7. Вони сприймають світ інакше.
Факт 8. Нам потрібно звикнути до того, що вони проводять багато часу в віртуальному світі.
Факт 9. Вони вміють фільтрувати інформацію.
Факт 10. У них інше споживацьке мислення.
Факт 11. Вони вчаться на помилках попередників.
Факт 12 Вони не сидять склавши руки.
Факт 13. У них нема ілюзій.
Факт 14. Вони відповідальні.
Факт 15. Вони самостійні.
Факт 16. У них мало друзів. І вони майже не орієнтуються в просторі.
Факт 17. Вони схильні до гіперактивності й аутизації.
Факт 18. Підприємництво вже закладено в їхньому ДНК.
Факт 19. Для них візуалізація та наочність - кращі за інші ідеї.
Факт 20. У них є переваги в «перехресній» освіченості.
Факт 21. Вони роблять ставку на швидкість.
Факт 22. Вони хочуть займатися лише тим, що приносить задоволення.
Факт 23. Із ними не спрацьовують старі схеми.
Факт 24. Вони не схильні до бунтарства.
Факт 25. Це перше покоління, що виросло в мультикультурному середовищі.
Факт 26. Орієнтовані на успіх і не люблять чекати.
Факт 27. Вони знають, що системи можна підлаштовувати під себе.
Бухалова Н.
“Zверьки” неизвестной породы: украинское поколение Z // Маркетинг в Україні : проф. вид. Укр. асоц. маркетингу. - 2019. - N 1. - С. 12-24
Команда Української маркетингової групи (IMC), однією з перших в Україні вивчила підлітків. IMC ділиться результатами першого етапу проекту - глибинного якісно-етнографічного дослідження київських представників покоління Z. Разом з «Освіторія» було опитано дітей по всій Україні. Ось що вони сказали.
Хочу №1: Хочу відповідь на питання "навіщо?
- Якщо ви хочете добитися від мене повної віддачі - вам доведеться пояснити мені мету, і чому вона важлива. Я хочу робити через розуміння, а не через примус.
Хочу № 2: Хочу бути значущим.
- Ну, по-перше, це відчувати свою цінність для світу. Хочу бути корисними - створювати рішення і продукти, які вирішують проблеми суспільства.
По-друге, це бути прикладом для оточуючих ~ це мотивує!
По –третє, це бути розвиненим, активним, успішним, що не неробою - це модно.
- Щоб ви ще мене краще зрозуміли, я розповім про свої авторітети, про тих, кого я по-справжньому поважаю.. Маск, Джобс, Гейтс, Цукерберг - мої герої. Вони справжні новатори.
- Зараз почав читати. Бути тупим зараз не модно. Треба вміти підтримати розмову на різні теми - і про техніку, і про музику Треба постійно удосконалюватись. Зараз страшно пропустити якусь інформацію.
Хочу №3: Хочу швидкий результат "тут і зараз".
- Я не вмію і не готовий чекати. Підкачаться було б добре. Але мені цікавіше програмування - там відразу бачиш результат. Це не так, як віджимаєшся-віджимаєшся, і дуже довго немає прогресу.
- Планувати і визначатися з майбутнім взагалі складно. я особисто не планую надовго, тому що не хочу бути «пов'язаним». Ви зрозуміли, іпотека і діти поки не для мене.
Хочу №4: Хочу свої власні помилки.
- Я готовий помилятися - це новий досвід. Тому якщо щось не виходить - я легко переключаюсь на щось інше.
- Я з гумором до всього відношусь, це природно. Краще відсутність перемог, ніж бездіяльність. Нічого не робити і навіть не намагатися - ось, що страшніше.
Хочу №5: Хочу практичність.
- Я впевнений, що вчитися треба. Але я не задоволений освітою в Україні. Ще й втомлююся сильно. Школа і універ - це якийсь постійний нетворкінг, а не джерело практичних, застосовних знань. Учитель - це не той, хто знає як, а той, хто вміє.
- Батьки вважають, що якщо я не закінчу магістратуру - все життя коту під хвіст. Потрібно урізати половину вхідної інформації і поглиблено вивчати щось одне, наприклад хімію, тобто те що мені подобається. Об'єктивно, найважливіші знання - це іноземні мови, просто must !; мистецтво публічних виступів; ділове спілкування; системне мислення; міжособисте спілкування; математика і технології.
- А ще, мені потрібен GAP YEAR - щоб усвідомлено вибрати, чим займатися далі. Але, я знаю, що у нас так не прийнято, і мене не зрозуміють ... Я ж нічого не пробував ще, і не знаю нічого! За цей час можна розібралися в собі, зрозуміти чого ти хочеш, спробувати робити щось.
- Потрапивши на роботу, я зрозуміла, що нічого з того, чого нас вчать там не можна застосувати. Мене це дуже сильно засмутило.
Хочу №6: Хочу мислити глобально.
- Хочу подорожувати і відчувати "культурний шок". Напрямки для подорожей: Америка, Індія, Таїланд, Балі, Корея, Японія, Бразилія. В Європі подорожувати не цікаво. Думаю про навчання та роботу закордонном.
Хочу №7: Хочу свободи.
- Мої батьки - вони "як друзі". Вони багато працюють, нам не вистачає часу на спілкування. Я їх поважаю. Але їх гіперопіка душить мою свободу. Вони занадто оберігають від будь-якого негативного впливу зовнішнього середовища.
- . Повний контроль наді мною, я відчуваю себе пригніченим. А я хочу свободи! Я хочу самостійності! Але тільки в прийнятті рішень і відповідальності за ці рішення - хочу вирішувати ким бути і чим займатися. Та на рівні побуту (платити комуналку, прати) я самостійності не хочу. Я дуже звик до комфорту рідної домівки і тому поки з'їжджати не поспішаю.
- Я не дуже хочу жити як батьки, по "застарілим поглядам". Але, все одно буде традиційно, тобто "весілля і діти до 30 років". Тільки я буду покращеною версією батьків і реальним прикладом для моїх дітей!
Хочу №8: Хочу живого спілкування з друзями.
- Але реальність така, що більше я спілкуюся в телефоні, ніж на вулиці. Майже не гуляємо - уроки, потім репетитори і додаткові завдання, у нас елементарно графіки не співпадають, хіба що на вихідних. Тому хочу розвивати особисті комунікативні якості, вміння знайомитися, налагоджувати контакт з людьми.
Хочу № 9: Хочу бути простішим.
- Особисто мені - все одно. Але я бачу, що для дуже багатьох це важливо. Модно бути модним. Я повинен справляти враження на оточуючих. І зовнішній вигляд теж важливий. Я повинен здаватися крутіше, ніж я є.
- Витрати - вони всюди. Як би я не хотів бути мінімалістом в глибині душі, я розумію, що ми не можемо не споживать. Так система влаштована. Виходить внутрішній конфлікт - з одного боку, хочу бути мінімалістом, але це практично нереально в суспільстві демонстративного споживання.
Я і політика.
- Я не довіряю політикам. І не вірю, що можу на щось впливати. Новини - суцільний негатив. Я категоричноі не приймаю награність і радикальність. Я якось підсвідомо блокую весь негатив. Але я завжди в курсі ключових подій. батьки ж дивляться новини, щось обговорюють, але я не хочу вникати і розбиратися, тому що це поки на мене не впливає і не має до мене жодного відношення.
Я і екологія
- Мої подружки-дівчатки замислюються про навколишнє середовище - волонтерскі програми з охорони навколишнього середовища, вегетаріанство. Вони, наприклад, радіють, що носять пуховик з синтепону і намагаються не купувати речі з натуральних матеріалів. Я не настільки категоричний, але поважаю бренди, які дбають про екологію.
Я і гроші.
- Гроші для мене не цікаві самі по собі, для мене це можливості, інструмент досягнення цілей, а ще ключ до свободи дій і втілення ідей.
- . Якби на мене свалились несподівані 2000-3000 грн., я б вклав їх в свій проект, або в криптовалюту, а може на навчальні курси або подорож.
- Я намагаюся жити за принципом смарт-економії. Це означає не купувати нічого зайвого і непотрібного.
Я і моя ідеальна робота.
- Ми не заважаємо жити один одному! Це найголовніше. Я від роботи хочу отримувати задоволення, досить грошей, різноманітність і, звичайно ж, славу.
- Я з покоління підприємців - хочу відразу відкрити свою справу. Підприємництво - відсутність обмежень для власного потенціалу, а в моєму уявленні - менша відповідальність і навантаження, порівняно з роботою на когось.
- Багато моїх друзів вже організовали свої проекти - ми намагаємося монетизувати свої хобі. Наприклад, одна моя подруга робить дизайн світ-шотів з кумедними підписами. Це позитивні емоції, і вона дарує їх друзям, носить їх сама і так проявляє свою індівідуальність. Деякі роблять щось по веб-дизайну, деякі - монтаж відео для блогерів і т.д.
Я і мрії.
- Що таке мрія? Мрія - це мета в моїй голові. Вона реалістична і досяжна. Вона практична. Все інше - безглуздно ... Мрія "ні про що» - навіщо тоді вона ???
Хочу №10: Хочу прожити своє життя яскраво!
Ось так. Прийміть те, що вони просто інші, І в чомусь кращі.. Допоможіть їм увійти в доросле життя, поділіться власним досвідом і придивіться уважніше — можливо, нам теж є чого навчитися в них.
Спецпроєкт
