Освітянам на замітку

                         Гендер та гендерні взаємини в освітньому та суспільному просторі

    Чоловік і жінка... Дві людські статі, два світи — різні й нерозривні у своїй духовній і суспільній єдності. Від уміння взаємодіяти залежить мир і злагода в сім'ї, у суспільних відносинах, а відтак — у державі. Але якщо терези, що «зважують» права чоловіка й жінки,

перехиляються лише в один бік, порушується гармонія світу.

Криворотько, А.  

 Гендерний підхід як педагогічна проблема / А. Криворотько // Молодий вчений. Спецвипуск : науковий журнал. - 2020. - № 8/1. - С. 36-38

Анотація: Аналізуються проблеми впровадження ґендерного підходу в освітні заклади сучасної  України. Визначено роль гендерної освіти в формуванні гендерної рівності як суспільства, яка заснованого на рівних правах та можливостях жінок та чоловіків.

    Умови сучасного соціокультурного розвитку вимагають від людей такого розвитку, який би сприяв їх повноцінній реалізації як у громадському, професійному, так і в особистішому житті. А це неможливо без ґендерної ідентичності та ґендерної рівності. Ці дві складові формуються на основі ґендерного підходу.

   Існує багато наукових публікацій, у яких йдеться про використання гендерного підходу в навчально-виховному процесі, його сутність, методологію, мету та принципи, однак уважне прочитання цих робіт переконує у тому, що висновки, яких доходять автори, часто не збігаються. Всі дослідники вважають, що «гендерний підхід у вихованні школярів орієнтований на формування та затвердження практики рівних, що не залежать від статевої приналежності, можливостей самореалізації учня у всіх сферах його життєдіяльності та врахування статевих особливостей мислення в організації навчальних занять» .

   Провідними завданнями гендерного підходу в умовах сучасного навчально-виховного процесу О. Ільченко визначає:

1) гармонізацію статево-рольових відносин на основі егалітаризму і гендерної рівності;

2) розкриття і аналітичне осмислення наявних відмінностей у виховані хлопців і дівчат, упередженості в змісті навчальних програм, пояснення гендерного дисбалансу в освіті у цілому;

3) регулювання гендерної асиметрії навчально-виховного процесу, гальмування проявів сексизму і дискримінації, подолання найбільш жорстких гендерних стереотипів в освітній практиці;

4) корегування впливу середовища, розширення життєвого простору для розкриття та розвитку індивідуальних здібностей і задатків кожної особистості, можливостей її самореалізації;

5) створення комфортних умов для гендерної ідентифікації та ефективної соціалізації особистості;

6) формування внутрішньої культури індивіда, толерантного ставлення до партнерів протилежної статі, виховання гармонійних морально- етичних гендерних відносин;

7) деконструкцію гендерних стереотипів у навчанні, вивільнення мислення педагогів, батьків учнів від традиційних статево-рольових стандартів і гендерних упереджень;

8) створення моделі гендерного виховання і здійснення педагогічного процесу на основі особистісно зорієнтованих стратегій гендерного виховання.

   Важлива роль у формуванні гендерних засад поведінки у соціумі належить педагогічній освіті. За даними вітчизняних і закордонних вчений, дівчат орієнтують на вивчення гуманітарних наук, а хлопців — точних. Наприклад, негласний розподіл навчальних дисциплін на «чоловічі» — алгебру, геометрію, фізику, хімію, які вважаються важчими у вивченні і потребують критичного мислення, інтелектуальної діяльності, та «жіночі» — рідну мову, іноземну мову, літературу, біологію, історію, які «... неважко добре вивчити при достатній старанності». Відповідно деякі шкільні предмети часто ідентифікують зі статтю вчителя. Ця стереотипія приводить до ґендерної нерівності. У визначенні стратегій ґендерного навчання дослідники не доходять єдиної думки. Науковці підкреслюють, що ґендерний підхід робить обов’язковим врахування природної різниці між хлопцями та дівчатами Але посилення цього аспекту призводить лише до їхньої диференціації, і тоді може йтися не про ґендерний підхід, а про підхід статево-рольовий, що теж не одне і те ж саме.

   Одностайні дослідники у тому, що застосування ґендерного підходу в освітній практиці сприяє формуванню серед учнів навичок рівноправного співробітництва, а також створює умови для формування ґендерної чутливості. Педагоги, що застосовують ґендерний похід у своїй педагогічній практиці, сприяють збільшенню можливостей, життєвих навичок і шансів як дівчат, так і хлопців.

   Згідно зі Звітом про глобальний ґендерний розрив за 2019 рік, представленого Світовим економічним форумом, Україна займає 69 місце за індексом ґендерної рівності (в рейтингу серед 142 країн).

   Індекс розраховується на основі статистичних даних про співвідношення нерівності між чоловіками та жінками (gender gap) в чотирьох важливих сферах: економічна участь і кар’єрні можливості, освіта, здоров’я і виживання, політичні права і можливості. У топ-10 країн за індексом гендерної рівності увійшли Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Ірландія, Руанда, Філіппіни, Швейцарія, Словенія і Нова Зеландія.

    Задля гармонійного виховання, розвитку та освіти особистості використання ґендерного підходу у навчально-виховному процесі повинно бути спрямоване на формування гнучкої особистості, підготовленої до рольової варіативності та більш повної самореалізації. Для реалізації цього завдання необхідно вирішити проблеми зазначені вище і тоді використання ґендерного підходу сприятиме покращенню успішності учнів, покращенню їхньої соціалізації та статевої ідентифікації. Але процес соціалізації складнішій за процес засвоєння соціального досвіду, оскільки із досвідом засвоюються і стереотипи (ґендерні), і забобони, й упередження.    

 

Криворотько, А. О. (викладач кафедри педагогіки та спеціальної освіти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара; аспірант Інституту спеціальної педагогіки  Національної академії педагогічних наук України). 

 Гендерне виховання підлітків з порушеннями інтелектуального розвитку / А. О. Криворотько // Вісник університету ім. Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія : науковий журнал. - 2018. - № 2. - С. 129-135

Анотація: Досліджено ґендерне виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку, а  саме: рівень здатності до статевої та вікової ідентифікації, рівень знань з міжстатевої поведінки, статевого здоров’я, рівень вираженості маскулінності чи фемінності та рівень шкільної адаптації в колективі однолітків. Визначено доцільність організації спеціальної навчально-виховної роботи з підлітками із порушенням інтелектуального розвитку як з боку навчального закладу, так і з боку батьків. Перспективою подальших досліджень є впровадження у навчально-виховний процес програми  з ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку.

    Умови сучасного соціокультурного розвитку надзвичайно гостро актуалізують питання ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку як складник мети виховання, всебічного і гармонійного розвитку особистості. Адже саме на підлітковий вік припадає основний період формування ґендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою. На це формування впливають сім'ї учнів із порушенням інтелектуального розвитку, навчальні заклади, суспільні організації, засоби масової інформації. І зазвичай ці впливи без належної уваги і контролю можуть призвести до пригнічених результатів з боку ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку. Учні із порушенням інтелектуального розвитку вийдуть зі школи без належної підготовки і з багажем помилкових принципів ґендерної поведінки. Тому вва-

жаємо, що проблема ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального

розвитку є актуальною на наш час.

    Ґендерна ідентифікація підлітків із порушенням інтелектуального розвитку зумовлена не лише особливостями перехідного віку (який вже сам по собі є кризовим), але й факторами соціального середовища, зокрема стосунками між батьками підлітків (наприклад, «відсутність» батька може затримувати у підлітка встановлення почуття впевненості), пропагандою в засобах масової інформації зразків поведінки «справжніх чоловіків і жінок», відсутністю науково обґрунтованої та впроваджуваної програми ґендерного виховання. Внаслідок цього у підлітків формується неадекватне уявлення про ґендерні ролі, характерні для своєї та протилежної статі, виникають дисгармонії в розвитку якостей. Особливо актуальна ця проблема для підлітків із порушенням інтелектуального розвитку, які через свою стигматизованість практично не включені в систему життєдіяльності суспільства і тому мають порушені механізми засвоєння моделей поведінки.

   Емпіричне дослідження рівня ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку проводилось на базі КЗО «Навчально-реабілітаційний центр «Шанс» Дніпропетровської обласної ради серед учнів 8-х та 9-х класів. Вибірка становить 56 підлітків віком 14-16 років. За ступенем вираженості інтелектуального дефекту - дебільність (легка форма розумової відсталості - F 70).

   Також під час проведення діагностування спостерігалось, що учні з високим рівнем справляються самостійно, без допомоги; учням із середнім рівнем необхідна тільки невелика підказка для виправлення помилки в завданні на розташування карток за віком; учні із задовільним рівнем не впорались із завданням на самоідентифікацію, деякі вибирали молодших за свій вік, а деякі - старших, а не картку зі школярем, з розташуванням карток за віком робили незначні помилки у зміні місць старших з молодшими (наприклад, студента розташовували перед школярем); учні з низьким рівнем не змогли впоратися із завданням на розташування за віком навіть за допомогою багаторазових прямих підказок.

   Аналіз отриманих результатів свідчить, що високий рівень знань із міжстатевої поведінки виявлено у 28,6% (16 учнів); середній рівень - у 35,7% (20 учнів); задовільний рівень - у 25% (14 учнів), низький рівень - у 10,7% (6 учнів). Ми бачимо, що підлітки із порушенням інтелектуального розвитку за оцінкою виконання завдань в основному мають задовільний і середній рівні. Зобразимо графічно отримані результати рівня знань із міжстатевої поведінки у групах досліджуваних.

   Під час діагностики за опитувальником «Дослідження рівня знань із сексуального здоров'я» Ю. Романцевої визначено рівень знань підлітків з порушенням інтелектуального розвитку із статевого здоров'я. Аналіз отриманих результатів свідчить, що високий рівень знань із статевого здоров'я не виявлено; середній рівень - 33,9% (19 учнів), задовільний рівень - у 19,6% (11 учнів), низький рівень - у 46,5% (26 учнів). Тобто ми бачимо, що підлітки з порушенням інтелектуального розвитку за оцінкою виконання завдань в основному мають низький і середній рівні. Зобразимо графічно отримані результати рівня знань із статевого здоров'я досліджуваних.

     Складними для підлітків з порушенням інтелектуального розвитку стали завдання, де необхідно було обрати види хвороб, що передаються статевим шляхом, шляхи передачі ВІЛ/СНІДу, види контрацепції (хоча учні знали, що це таке і що самий шикоровикористовуваний контрацептив - презерватив) та наслідки ранніх статевих відносин.

   Учні, у яких спостерігається установка на лідерство чи дружня підтримка, з легкістю впорались з вибором відповіді, а в учнів, у яких спостерігалась адекватна адаптація чи відстороненість та замкнутість виникали певні труднощі, вони вагалися з вибором, а інколи обирали не одну відповідь. Але після допомоги дорослого залишали свій вибір на одній відповіді.

   Таким чином, ми виявили і оцінили рівень ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку, провели кількісний аналіз отриманих результатів емпіричного дослідження, які свідчать про низькій рівень ґендерного виховання, і що доцільно організувати спеціальну навчально-виховну роботу як з боку навчального закладу, так і з боку батьків. Перспективою подальших досліджень є впровадження у навчально-виховний процес програми з ґендерного виховання підлітків із порушенням інтелектуального розвитку.

Мельниченко, Ольга Володимирівна (кандидат історичних наук; доцент; доцент кафедри теорії та історії педагогіки). 

 Методичні засади гендерного виховання дітей дошкільного віку / О. В. Мельниченко, Н. В. Попель // Молодий вчений : науковий журнал. - 2019. - № 9. - С. 83-86

Анотація: Досліджено теоретичні питання сутності методичних засад гендерного виховання дітей дошкільного віку, актуальність та необхідність гендерного виховання, починаючи з дошкільного дитинства. Розкривається роль гендерного виховання в дошкільній педагогіці та освітньому процесі закладу дошкільної освіти. Визначено сутність гендерного виховання в дошкільній педагогіці та корекції особистості дошкільного віку. Доведено, що актуальність гендерного виховання обумовлюється тим, що сьогодні Україна перебуває на шляху входження до системи європейських держав. Даний процес вимагає не тільки перебудови економіки країни чи практики міжнародних стосунків, а і змін.

    Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті визначила, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.  Актуальність гендерного виховання обумов¬люється тим, що сьогодні Україна перебуває на шляху входження до системи європейських дер¬жав. Даний процес вимагає не тільки перебудови економіки країни чи практики міжнародних стосунків, а і змін у системі освіти та навчання. Насамперед ці зміни повинні сприяти формуванню якісно нового світобачення і адекватного сприйняття себе, як гармонійно і різнобічно розвиненої особистості.   

    Однією із складових цього процесу є формування у дітей статевої свідомості та статево-рольових стандартів поведінки. Реалізувати особистісно орієнтовану модель виховання, в основі якої лежить диференційований підхід до зростаючої особистості, неможливо без врахування індивідуальних особливостей дітей, зумовлених їхньою належністю до певної статі.

   В сучасній науковій літературі останніх років проблема гендерного виховання дітей набула певної актуальності. Серед причин, що поясню¬ють цій феномен, можна відзначити наступне: 

– уніфікація статей, фемінізація чоловіків і маскулінізація жінок; 

– притуплення почуття гендерної приналежності; 

– зростання неадекватних форм поведінки серед молоді; 

– зростання проблем, пов'язаних із самотністю та нестабільністю подружніх відносин.

   Актуальність гендерного виховання обумовлюється також і тим, що вітчизняна педагогіка в основному орієнтуються насамперед на психологічні і вікові особливості дитини, хоча багато педагогів вже почали враховувати різницю психофізіологічних особливостей, інтелектуальних здібностей і способах сприйняття, потреб і соціальній поведінці дітей різної статі. Слід відзначити, що сьогодні система дошкільного виховання сильно фемінізована, та й вдома значна частина дітей зростає в неповних сім'ях. Така ситуація має дуже негативний вплив, особливо для хлопчиків.

   Враховуючи вищенаведене, можна визначити, що диференційований підхід до навчання дівчаток і хлопчиків пов'язаний з такими особливостями:

1. Відмінності в роботі і структурі головного мозку.

Мозок хлопчиків і дівчаток розвивається в різні терміни, в різній послідовності і навіть в різному темпі. У дівчаток раніше формується ліва півкуля мозку, яка відповідальна за раціонально-логічне мислення і мовлення. У хлопчиків ліва півкуля мозку розвивається повільніше, тому образно-чуттєва сфера домінує до певного віку.

2. Різний темперамент.

Хлопчикам властивий більш мінливий настрій, їх складніше заспокоїти. Дівчата, як правило, емоційно більш стабільні. Хлопчикам властива рухливість, вони ростуть більш витривалими, проявляють негативні емоції яскравіше. Дівчатка більш чутливі до емоційного стану оточуючих, мова з'являється раніше.

   Хлопчики люблять спільні ігри, при цьому люблять змагатися між собою і влаштовувати бійки. Дівчаткам властива, особливо після періоду 2 років, гра в невеликих групах, для них важлива інтимність обстановки, відчуження, співпраця. Гендерне виховання проявляється у дитячому садочку як в освітньому процесі, так і в ігровій діяльності.

    У процесі навчання важливо враховувати, що дівчатка і хлопчики сприймають інформацію по-різному. Якщо для дівчаток важливо слухове сприйняття, то для хлопчиків краще використовувати візуальні засоби, засновані на зоровому сприйнятті.

    Педагогами та вихователями помічено, що стилі і зміст ігор у хлопчиків і у дівчаток відрізняються один від одного. Для хлопчиків властиві рухливі, веселі ігри, для дівчаток — більш тихі, на сімейно-побутові теми. Для вихователів ближче другий тип ігор, так як він не пов'язаний з ймовірністю підвищеного травматизму і шуму. В результаті майбутні чоловіки втрачають навички істинно хлоп'ячих ігор, і це має негативний вплив на їх розвиток як особистості.

   Сучасні пріоритети у вихованні дівчаток і хлопчиків полягають не у фіксуванні жорстких стандартів маскулінності чи фемінності, а у вихованні дітей різної статі, однаково здатних до самоствердження та реалізації власних можливостей; у пошуку шляхів побудови партнерських взаємин між хлопчиками й дівчатками, вихованні у представників кожної статі людяності, щирості, взаєморозуміння, взаємодоповнюваності.

    Можна стверджувати, що розуміння та усвідомлення педагогами основних понять щодо гендерного виховання дітей, основних підходів до гендерне виховання і ґендерної вихованості дозволяє виділити головні компоненти гендерної вихованості: когнітивний, мотиваційно-ціннісний, емоційний, поведінковий та їх складові. Це дозволяє зробити певні висновки про те, що дівчаток і хлопчиків не можна виховувати однаково. Але є певні цінності, норми поведінки і заборони, які повинні засвоїти всі, незалежно від статі, і які важливі в будь-якому суспільстві: толерантність, повага до себе та інших, уміння робити вибір, вміння нести відповідальність, милосердя.

Левченко, Леся Юріївна (кандидат філософських наук; доцент кафедри філософії). 

 Трансформація маскулінності, фемінності та гендерних ролей в освітньо-виховному просторі / Л. Ю. Левченко // Вісник Маріупольського державного  університету. Сер., Філософія, культурологія, соціологія. - 2018. - Том Вип. , N 16. - С. 19-25

Анотація: У статті розглядаються теоретико-методологічні основи розуміння понять "маскулінність", "фемінність", "гендерні ролі". Показано, що гендерні дослідження останніх десятиліть виявили, що поняття гендеру і гендерної асиметрії стають головним предметом вивчення філософії фемінізму, а маскулінність – одним із напрямів постфемінізму. Простежено розвиток теоретичних концепцій маскулінності та фемінності, проаналізовано вплив філософських течій на формування гендерних теорій.

   Проблема маскулінності, фемінності та гендерних ролей потрапляє в коло філософської проблематики з давніх часів, у кожну епоху приймаючи притаманні їй форми дискусій, висвітлюючи той чи інший аспект. Кожна епоха розглядала цю проблему по-своєму, послідовно вилучаючи її зі свого дослідницького поля. І, тільки в кінці ХХ століття, коли відбулися зміни в соціальній структурі, в політичному житті, злам усталених стереотипів, характерних для минулого століття, поставили проблему статі на рівень теоретичного осмислення. Одним із напрямків, що розглядає проблему статі, зокрема відносини й статус жінки й чоловіка, їхнє соціальне життя та життєвий досвід, набуття й реалізацію ними соціально-рольових характеристик і особливостей стала гендерна теорія, започаткувавши гендерні дослідження.

   Питання жіночих людських прав не відразу стали надбаннями політичної та філософської думки. Їх формулювання супроводжувалося довгими пошуками. Сторічні дискусії навколо жіночого питання були, перш за все, відповіддю на болючі соціальні проблеми суспільства, а також становища жінок, та результатами пошуків щодо жіночого питання.

   Одна із особливостей сучасного етапу гендерних досліджень полягає в тому, що їх об’єктом, поряд з жінками, все частіше стають чоловіки. Одні автори вбачали проблему в тому, що ґендерний клас або соціальна група відстають від вимог часу: їхня діяльність і групова самосвідомість, уявлення про те, яким може і повинен бути чоловік, не відповідають соціальним вимогам і підлягають радикальним змінам. Інші автори вбачають у соціальних процесах загрозу «природним» основам людської цивілізації і закликають чоловіків як традиційних захисників стабільності і порядку, покінчити з цією деградацією і повернути суспільство в спокійне і надійне минуле.

   До середини 1980-х років 20 століття чоловічим проблемам присвячувались книги і дослідження медико-біологічного характеру. Потім зросла кількість публікацій, що охоплювала все новіші теми і галузі знання. Все більше з’являлося видань про чоловіків і для чоловіків. Ці видання містили в собі масу нової цікавої інформації про різні сторони і аспекти чоловічого буття.

    Однак співвідношення понять «чоловіче буття» і «маскулінність» залишаються відкритими для дискусій. Під чоловічими дослідженнями розуміють предметну область знання, що включає в себе все те, що стосується чоловіків, включаючи і біологію чоловічого тіла. Маскулінність частіше трактується як особлива соціальна ідентичність, яка існує виключно у визначеному соціумі і змінюється разом з ними.

   Як й інші гендерні категорії «маскулінність» не має однозначного визначення і має щонайменше три різні значення:

- маскулінність - це категорія, що означає сукупність поведінкових і психічних властивостей і особливостей, які об’єктивно властиві чоловікам, на відміну від жінок;

- маскулінність - це категорія, що означає один із елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, установок і вірувань про те, ким є чоловік і які якості йому приписуються;

- маскулінність - це система приписів, маючи на увазі не середньостатистичного, а ідеального «справжнього» чоловіка, це нормативний еталон чоловічості.

   Але індивідуальні властивості, стереотипи масової свідомості і соціальні норми, як і наші уявлення про реальне, бажане і про те, як повинно бути, ніколи не співпадають. Тому існують не тільки різні канони маскулінності, але й різні парадигми її вивчення, які є взаємодоповнюючими. Тим більше, що вони реалізуються різними науковими дисциплінами.

   У сучасній науці існує чотири головні парадигми маскулінності: біологічна, психоаналітична, соціально-психологічна і постмодерністська. Перші дві являються ессенціалістськими, вони припускають, що важливі властивості, які відрізняють чоловіків і жінок є об’єктивною даністю, культура тільки оформлює і регулює їх прояви. Інші дві парадигми - конструктивістські: вони вважають маскулінність продуктом культури і суспільних відносин, котрі нав’язують індивідам відповідні уявлення та образи.

    Найбільш популярніша в тендерних дослідженнях така парадигма маскулінності та фемінності, як психоаналіз. Психоаналіз є універсальним у тому значенні, що він ухвалює універсальні чоловічі властивості, а також механізми і стадії формування чоловічого характеру. Однак вважається, що ці властивості біологічно не задані, але формуються в процесі індивідуального розвитку, в результаті взаємодії дитини з батьками.

   Маскулінність та фемінність не пов’язані з біологічною статтю, а складаються з відмінних психологічних характеристик, історично сформованих особливостями культури певного соціального середовища. Маскулінність асоціюється з екстравертивністю, активністю, незалежністю, самовпевненістю, а фемінність - з інтровертивністю, залежністю, несміливістю, сентиментальністю.

   Чоловіче домінування виникло внаслідок того, що жінка, народжуючи й виховуючи дітей, тим самим обмежує свою життєву діяльність лише материнством і хатньою роботою. Жінки були цілком залежні від своєї фізіології; часті вагітності, клопоти з малими дітьми спричинили й залежність жінок від чоловіків як годувальників. Поступово відбувалася інституалізація патріархату як системи соціального контролю та порядку, трансформуючись з мікрорівня, зі сфери приватних відносин у межах домашнього господарства, до макрорівня, в систему суспільних відносин. Всі сучасні суспільства перебувають в ідеологічних тенетах патріархату, відрізняючись лише ступенем і характером прояву соціальних нерівностей згідно соціального статусу чоловіків і жінок, тобто ґендерних нерівностей.

   Головним постулатом фемінізму є те, що тільки в інтересах усіх чоловіків - зберігати патріархат, тобто такий соціальний лад, де жінки систематично пригнічуються чоловіками в усіх сферах життя. Адже в ідеальному суспільстві індивіди повинні мати можливість виконувати роботи, які найбільше їм відповідають незалежно від статі. На противагу розподілу праці за статтю, фемінізмом висувається концепція культурного розподілу праці, згідно з якою поведінка статей або вже гендерна поведінка визначається рівнем культурного розвитку суспільства.

   Сучасна феміністична теоретична перспектива, породжена політичним феміністичним рухом, представлена трьома напрямами:

- ліберальним або помірним фемінізмом;

- марксистським або соціалістичним фемінізмом;

- радикальним фемінізмом.

   Визначення чоловіка і жінки, відмінностей між жіночністю і мужністю, змінюється з плином часу. Різні уявлення існують одночасно, набуваючи більшої або меншої значущості; їх комбінують, співвідносять одне з одним, щоб через відмінності між статями дати характеристики людини взагалі. Усвідомлення факту цих історичних змін відбулося не так давно, що дало поштовх для досліджень, які стали однією з найбільш продуктивних галузей наукового пошуку у світі, результати якого наполегливо вимагають свого впровадження у вітчизняну освітню практику.

Дмитро Ларін Бути в тренді: Удосконалюємо роботу педагога з теми гендерного виховання // Соціальний педагог (Шкільний світ) .- 2022 .- № 3-4 .- С. 50-54 

Анотація: Про необхідність формування в педагогів уявлення про статеве й гендерне виховання підлітків, навчання їх правильній реакції на сексуальні прояви й необхідності говорити на тему сексу та міжособистісні відносини.

   Коли батькам не вистачає слів, сміливості або компетенції, щоб відповісти на непрості й «незручні» питання своїх дітей, на допомогу приходять педагоги. Але для цього педагог має бути «в тренді», тому потрібно постійно черпати нові знання з різних джерел, одними з яких можуть стати групові заняття для педагогів. 

   Мета заняття: Формування в педагогів уявлення про статеве й гендерне виховання підлітків, навчання правильно реагувати на сексуальні прояви й не боятися говорити на тему сексу та міжособистісних відносин для здобуття практичних знань і вмінь як і про що спілкуватися з підлітком.       Розуміння необхідності розвивати довірливі стосунки з батьками, або особами, які оточують підлітка в соціумі.

   Читаючи предмети з біології, педагогіки, основ здоров'я, ви вже натрапляли на виз-начення «статеве виховання», «гендерне виховання». До вашої уваги визначення з вільної енциклопедії: Статеве виховання — це процес опанування моральної культури у сфері взаємин статей, формуючи потребу керуватися в стосунках осіб протилежних статей нормами моралі.

    Гендер — це соціальний статус, який з'ясовує індивідуальні можливості освіти, професійної діяльності, доступу до влади, сексуальності, сімейної ролі й репродуктивної поведінки. Тут і надалі під тендером ми будемо розуміти фундаментальний вимір соціальних відносин. 

   Гендер — комплекс соціокультурних характеристик людини, самостійна, не зумовлена біологічною статтю, конструйована культурою та суспільством характеристика людини, щось, чого люди не мають як даність, а транслюють із різними людьми в різноманітних інституціональних ситуаціях. Гендерне виховання — це процес формування в школярів тендерної культури, яка сприятиме всебічному розвиткові особистості підлітка. 

   Гендерний підхід — механізми самореалізації кожної особистості, орієнтації на її особливе призначення в подоланні тендерних стереотипів. Гендерний підхід — передумова гендерного виховання (тендерної культури), складник особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу на всіх рівнях освіти. Гендерні ролі — різновид соціальної ролі на основі зразків поведінки жінок і чоловіків.

   Завдання статевого виховання: 

• формування зрілої гармонійної особистості; формування в підлітків обох статей основних навичок спілкування та взаєморозуміння, а також здатності приймати усвідомлені рішення; 

• забезпечення підлітків необхідною грамотною інформацією, яка допоможе їм адаптуватися до змін у період статевого дозрівання, пройти з найменшими психологічними втратами цей етап, досягти психологічного комфорту; 

• профілактика психосоціальної дезадаптації, закладання основ адекватної статевої соціалізації підлітків; 

• збереження (методами виховання й просвіти) репродуктивного здоров'я , підлітків; націленість молоді на створення сім’ї, народження й виховання дітей.

   Основними чинниками статевої соціалізації дітей є батьки, інші члени сім’ї (дід. бабуся, брат, сестра) й однолітки.

   Далі надаються вправи з метою сформувати уявлення про поняття статевого виховання та гендерного виховання.

Гендерні взаємини: Стереотипи чоловічих та жіночих ролей // Соціальний педагог (Шкільний світ).- 2020 .- № 11-12.- С. 24-30

Анотація: Про вплив гендерних стерео¬типів на чоловічі та жіночі ролі в суспільстві. Про формування розуміння поняття «гендер», «гендерні стереотипи», «гендерна рівність» та різницю між цими поняттями. 

   Нині ми намагаємося якомога більше надавати дітям інформації для того, щоб вони мали змогу самостійно приймати рішення і водночас уміли аналізувати ризики. Стереотипи так чи так впливають на нас, і треба зробити все від нас можливе, щоб не дати змогу стереотипам негативно впливати на наше життя.

   Усвідомлення дитиною статі відбувається на генетичному рівні, підсвідомо. А в суспільстві протягом багатьох років виробились свої стереотипи. Отже, сьогодні ми поговоримо про те, що наполовину стосується кожного з нас. Про гендер, гендерні стереотипи, чоловіків та жінок. Чим же гендер відрізняється від статі?

   Саме над цим буде роздумувати та саме це буде аналізуватися в статті надаються приклади занять для формування неупередженого ставлення до представників обох статей,  сприяння формуванню навичок партнерського спілкування між дівчатами й хлопцями.

     Стать визначає, є людина чоловіком чи жінкою. Вона зумовлена структурою генів

і є поняттям біологічним. Від статі залежить будова статевих органів, можливість стати матір'ю чи батьком, а також деякі інші ознаки: пропорції тіла (зріст, ширина плечей, об'єм стегон), м'язова сила, витривалість, риси обличчя, тембр голосу, навіть міміка й хода. Ознаки статі формуються у процесі статевого розвитку людини від моменту зачаття до  досягнення нею статевої зрілості. Гендер (статева роль) — поняття культурне і соціальне. Воно визначає риси характеру та особливості поведінки, які вважають характерними для чоловіків і жінок у певному суспільстві. Гендер означає не біологічну, а соціальну стать. 

   Біологічна стать дається нам ще до народження у вигляді набору хромосом. Хлопчики відрізняються від дівчаток додатковою У-хромосомою. А гендер — це поняття соціальне, культурне. За своїм змістом воно не несе ні негативного, ні позитивного значення, є абсолютно нейтральним. Гендер є соціально та культурно набутою поведінкою, що може бути притаманна як чоловікам, так і жінкам. 

   Поняття гендеру може змінюватися із часом у різних культурах. Гендерні характеристики можуть бути зовсім не пов'язані з належністю до тої чи тої статі. Отже, тендер передбачає рівні можливості для розвитку як чоловіків, так і жінок. Але бар'єром в розвитку особистості можуть стати гендерні стереотипи, які формуються суспільством.

   Стереотип у прямому перекладі —твердий відбиток. Користуватися стереотипами звично і легко, тому що можна не замислюватися, а керуватися гаслом «так прийнято». Стереотип — це узагальнення, коли риси та якості, що притаманні частині певної групи, розповсюджуються на всю групу загалом.

   — Припустимо, ви випадково почули характеристику незнайомих вам людей: про одного кажуть, що це людина авантюрного складу, незалежного, владного характеру, а про іншого — що це людина слабкого характеру, чутлива, вразлива. Ваша перша думка — яка характеристика належить чоловікові, а яка — жінці? З вами погоджуються жителі більш як 30 країн світу. Ми маємо в голові складену картинку, як має поводити себе людина чоловічої або жіночої статі.     Справжні чоловіки повинні: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого, фізично витривалими, вольовими, уміти заробляти для сім'ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо. Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо. 

   Так, гендерні стереотипи —це наше розуміння чоловічої й жіночої традиційної гендерної ролі, суспільні погляди на те, як  повинні себе поводити жінка і як чоловік; що вважати чоловічим, а що — жіночим; якими видами діяльності можуть чи не можуть займатися жінки, якими — чоловіки; які професії є жіночі, які —чоловічі тощо. Але треба розуміти, що стереотипи — це не завжди добре, бо жінки і чоловіки бувають різними. 

   Стереотипи з минулого. 

   Рожевим і блакитним. 

 Тоді: рожевий колір для хлопчиків, блакитний для дівчаток.

 Зараз: сьогодні рожевий колір часто асоціюється з усім, що пов'язане з ніжністю, романтикою і жіночністю. Проте, у статті журналу 1918 року стверджувалося, що  рожевий — це колір хлопчиків, а блакитний підходить для дівчаток. Основною причиною цього було те, що рожевий, який є похідним від червоного, вважався сильнішим, войовничим кольором, а блакитний вважався більш елегантним і вишуканим.

Плаття.

 Зараз: сукні для дівчаток.

 Тоді: сукні для дівчаток і хлопчиків. Якщо подивитися на фотографії дітей XIX століття, то досить складно сказати — на фото хлопчик чи дівчинка. А причина цього проста — приблизно із середини XVI століття аж до початку XX століття маленькі хлопчики носили сукні.

Програмування

 Зараз: програмісти — молоді чоловіки.

 Тоді: перші програмісти — лише жінки. На початку 1940-х років уперше на  офіційну роботу були найняті перші у світі комп'ютерні програмісти.

Плач

 Зараз: чоловіки не плачуть.

 Тоді: плач чоловіків не засуджувався. У середньовічних романах лицарі плакали, бо вони нудьгували за своїми дамам серця, а також тому, що не отримували дозволу брати участь у турнірах.

В'язання

 Зараз: в'язання для бабусь (або принаймні для жінок).

 Тоді: гільдії майстрів із в'язання — тільки для чоловіків. У середні століття в'язання стало надзвичайно популярним заняттям, тому були створені гільдії в'язальників для

 захисту комерційної таємниці, поліпшення якості професії й «розкрутки» бізнесу.

Панчохи

 Зараз: панчохи для жінок.

 Тоді: панчохи для чоловіків. У Середньовіччі європейські чоловіки носили чоловічі колготи під час поїздок верхи на коні. Чоловіки вважали, що їх ноги повинні виглядати красиво, а подібна мода якнайкраще відповідала подібним бажанням.

     І не важливо хто капітан на кораблі: чоловік чи жінка. Головне, що кожен із них особистість. Кожен із і нас єдиний та неповторний. Кожен має свій  характер, звички, уподобання. А стереотипи не потрібно «ламати», а поступово змінювати і долати насамперед у власній свідомості.   

Тема заняття : Вплив тендерних стереотипів на чоловічі та жіночі ролі в суспільстві.

   Мета заняття : 

• Навчальна. Розширення знань учнів про проблему гендерних взаємовідносин у суспільстві. Формування розуміння поняття «гендер», «гендерні стереотипи», «гендерна рівність», з'ясувати різницю між цими поняттями.

• Розвивальна. Визначення стереотипів, які існують в учнів стосовно жіночої та чоловічої статі, підведення їх до усвідомлення стереотипності уявлень щодо різних статей.

• Виховна. Формування неупередженого ставлення до представників обох статей; сприяння формуванню навичок партнерського спілкування між дівчатами й хлопцями.

Діденко М.  (кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри психологи та особистісного розвитку ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, м. Київ

Камінг-аут: Що втрачають чи знаходять батьки // Соціальний педагог (Шкільний світ).- 2020 .- № 9-10 .- С. 18-21

Анотація: Про стереотипи поведінки батьків та найпоширеніші страхи, з якими зіштовхуюсь батьки ЛГБТ-дітей. 

   Ще навіть плануючи зачаття, ми вже мріємо про стать дитини, її майбутнє, на які гуртки вона/він ходитиме, коли одружиться тощо. Й іноді батькам дуже важко озділити свої очікування та мрії від справжніх бажань самої дитини. Але в деяких

родин усі образи майбутнього руйнуються в один момент, коли дитина робить камінг-аут про свою сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність.

   Коротко про головне.

ЛГБТ — акронім, що позначає лесбійок, геїв, бісексуальних і трасгендерних людей. Є різні варіанти абревіатури ЛГБТ, тому зараз часто трапляється позначення

ЛГБТ+ - «+» у цій абревіатурі означає, різноманіття варіантів ідентичностей, що можуть охоплювати це позначення. ЛГБТ спільнота — спільнота геїв, лесбійок,

бісексуалів і транслюдей, що об'єднані спільними інтересами, проблемами та

цілями.

   Камінг-аут — добровільне розголошення інформації про свою сексуальну чи тендерну ідентичність іншим людям.

   Коли батьки дізнаються, що їхня дитина належить до ЛГБТ або якось відрізняється від звичних установлених норм у цьому соціумі, вони переживають цілий спектр емоцій, серед яких страх, сором, тривога, провина тощо. Вони починають шукати причини, звинувачувати себе й оточення, намагаються захисти дитину від невидимих ворогів. І лише невелика частина батьків здатна до конструктиву та підтримки своєї дитини в цей нелегкий період. Найпоширеніші страхи, з якими зіштовхуюсь батьки ЛГБТ-дітей:

 Ми щось зробили не так у вихованні нашої дитини — можливо, треба було бути більш жорсткими або, навпаки, м'якше себе поводити, купувати інші іграшки, або водити на певні гуртки й інші безпідставні теорії. 

 Нашу дитину звабили, зґвалтували, на неї вплинули — це не він/вона так відчуває, не відслідкували, коли «затягли» в погану компанію;

 Розлучилася/розлучився з чоловіком/дружиною. Мало приділяли уваги та багато працювали. Не відстежили сайти, які читає дитина чи соціальні групи, до яких вступає, тощо.

    А далі вмикається режим «треба щось робити». І ось тут починається вкрай болісний для всієї сім'ї процес «лікування», «коригування» та «настанови на шлях

істинний». Багато батьків свято вірять, що якщо б вони вчасно звернули увагу, то можна було б якось попередити та вплинути на сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність їхньої дитини. Але визначити заздалегідь сексуальну орієнтацію дитини неможливо. Поведінка більшості геїв і лесбійок в дитинстві нічим не відрізняється від інших дітей. Можна, звичайно, спостерігати за виявами уваги та закоханості своєї дитини, але здебільшого це теж не показник.

   Чому так відбувається? Насправді всі ці дії викликані певним спектром емоцій, які можна розподілити між стадіями, що переживає людина, які відкрились, тобто здійснили камінг-аут. А саме:

 шок;

 заперечення;

 почуття провини;

 вираження емоцій;

 прийняття рішення;

 дійсне прийняття (або нове життя).

   Приблизна чисельність ЛГБТ-людей у соціумі від 4% до 7%, кожен із них має рідних і друзів, які, дізнавшись про сексуальну та гендерну ідентичність своїх близьких, переживають перераховані стадії. Звичайно, що інтенсивність і тривалість кожної стадії залежатиме від багатьох факторів, наприклад, поінформованості людини щодо поняття сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, інтелектуально-культурного розвитку особистості, наявності в неї/нього певних стереотипів, професії, місця проживання, культурно-релігійних традицій.

   Найчастіше батьків хвилює:

 психологічний розлад або хвороба якась;

 у нього/неї ніколи не буде дітей, а в мене онуків;

 це погано відобразиться на здоров'ї моєї дитини;

 цього не приймає церква, релігія та взагалі суспільство;

 що буде, якщо дізнаються рідні;

 що говоритимуть сусіди та друзі;

 моя дитина не буде щасливою;

 це небезпечно фізично, його/її можуть побити;

 його/її чекає важке життя.

   Кожен із цих страхів є безпідставним, адже точної причини сексуальної орієнтації

та тендерної ідентичністі (СОГІ) дитини не встановлено. Кожна родинна історія унікальна зі своїми факторами й імовірними причинами. Нині достеменно відомо, що сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність є вродженими характеристиками особистості та їх варіативність є природною.

До шостої стадії (Дійсне прийняття(або нове життя))— доходять не всі батьки та

рідні, багато хто зупиняється на 5 стадії. Але більшість приходить до прийняття унікальності своєї дитини та починає розглядати гомосексуальність як  рівноправний вияв сексуальності людини. Присутня легкість у спілкуванні щодо особистого життя дитини. На жаль, не всі родини можуть дійти порозуміння в цьому питанні, і на сьогодні ще достатньо часто спостерігають негативні сценарії, хоча є і багато позитивних кейсів. 

   Зокрема, уже 7 років в Україні функціонує ГО «Батьківська ініціатива «ТЕРГО», яка допомагає батькам і рідним ЛГБТ людей налагодити діалог між собою. Це перша та єдина в Україні офіційно зареєстрована організація, що надає підтримку батькам і рідним ЛГБТ людей, що з'явилась в Україні в 2013 році. «Терго» з латинської означає «тил».

   Організація «ТЕРГО» має декілька векторів діяльності:

 підтримка батьків і рідних ЛГБТ людей за принципом «рівний — рівному»;

 проведення и організація тренінг- і груп само/взаємопідтримки для батьків;

 проведення и організація освітніх заходів, спрямованих на формування толерантності до ЛГБТ.

   Отже, тема сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності ще досі викликає в Україні полярні емоції та багато суперечок. Проведено мало досліджень, немає досліджень роботи з батьками ЛГБТ дітей, мало описаних кейсів. Тому цей напрям роботи вимагає додаткового інтересу від наукової та практичної психологічної

спільноти в Україні. Знання відповідей на питання змотивує вас не боятись допомагати родинам, які опинились у важкій емоційній ситуації через сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність своєї дитини.

Катерина Лозова ( соціальний педагог Харківської ЗОШ І-III ст. № 70)

Дві половинки людства: Виховання засад гендерної рівності // Соціальний педагог .- 2019 .- № 5-6 .- С. 39-41

Анотоція: Формування поняття про різницю між гендером та статтю, визначено особливості гендерних стереотипів, їхній вплив на життя людини.

   Часто думають, що це поняття, яке стосується винятково захисту прав жінок. Проте це не так. У нашій країні прийнято Закон про рівні права та можливості жінок і  чоловіків. Отже «ґендер» — це те, що стосується нас усіх, бо всі ми є людьми, і, як усе живе в природі, поділяємося на дві статі. Але поняття «ґендер» відрізняється від поняття «стать»? 

   Стать — винятково анатомо-біологічні особливості людей, на основі яких люди їх визначають як чоловіків або жінок. Жінки і чоловіки як представники біологічного виду «Ноmо sapiens» різняться за статтю. У цьому разі слова «чоловік» і «жінка» асоціюються з такими ознаками, як відмінності репродуктивних функцій, будова тіла, анатомічні та фізіологічні особливості. 

   Для того щоб вирізняти їхні суто біологічні ознаки, використовують поняття біологічна стать. Але діти усвідомлюють не тільки свою біологічну стать. Під час спілкування одне з одним, спочатку через ігри та іграшки, пізніше у виборі занять, у розподілі домашніх обов'язків, вони починають набувати свого власного соціального досвіду. І у дівчаток і в хлопчиків він різний: дівчатка частіше починають гралися з ляльками, а хлопчики — з машин-ками, у загальних іграх дівчата частіше бувають медсестрами, вчительками, мамами, а хлопчики —командирами, капітанами, льотчиками. 

   Чому це відбувається? Тому, що від самого народження дівчаткам і хлопчикам пропонують певні (але різні) правила поведінки, форми вияву відчуттів, і оточення суворо стежить за тим, щоб від образи або болю плаче дівчинка, до неї ставляться зі співчуттям і розумінням. Але, коли рюмсає хлопчик, то йому говорять: «Будь чоловіком! Терпи! Чоловіки не плачуть». Якщо хлопчик поводить себе грубо, на це доволі часто не зважають, навпаки, можуть і похвалити: «Справжній чоловік!» Але якщо так поводить себе дівчинка, їй зауважують: «Ти ж дівчинка!». У класі може здивувати хлопчик, який любить шити або готувати, або дівчинка яка піднімає штангу або займається армреслінгом. 

   Усе це говорить про те, що в суспільстві сформувалася різна оцінка занять дівчаток і хлопчиків, їхньої доброї й поганої поведінки. Ці соціальні настанови, культурні канони і є проявами ген деру (від англійської— gender, що означає рід). Ґендер — це організована модель соціальних відносин між жінками та чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім'ї, а й визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. 

   «Гендер — окреслений набір характеристик. У соціокультурному аспекті, що визначають соціальну поведінку жінок і чоловіків». Канадська Хартія прав і свобод. Від самого народження дитина формується не тільки як біологічний індивід, але одночасно й як соціальна особа. Одним із проявів соціалізації особи дівчаток і хлопчиків є їхня тендерна соціалізація. Тому тендер називають ще «соціальною статтю». 

   Ґендер стосується не тільки чоловіків і жінок, але й відносин між ними.

Тому вченні дискутували, чи можуть жінки вчити математику, і дійшли висновку, що ні — вища освіта «заважала народжувати». Нині в Україні більшість з вищою освітою — жінки, вони займаються політикою та бізнесом.

 Факти 

1. Швейцарські вчені провели експеримент. В одному з великих супермаркетів вони встановили дзеркало, в яке було вмонтовано приховану відеокамеру. Камера зафіксувала, що протягом дня уважно роздивилися себе у дзеркалі 428 жінок і... 735 чоловіків!

2. У нашій країні середній річний прибуток чоловіків на третину вищий за прибуток жінок, тобто чоловіки працюють на більш високооплачуваних робочих місцях. 

3. Зазвичай, коли в родині народжується дитина, у декретну відпустку йде мати. А відповідно до законодавства України чоловіки також мають право на декретну відпустку. Факти свідчать, що сьогодні в Україні цим правом скористалися вже 3% чоловічого населення країни.

4. У сучасному світі стрімко зростає кількість жінок, які сідають за кермо автомобіля. Якщо 35 років тому в Україні лише 6% жінок мали права водія, то на сьогодні ця цифра збільшилася майже в п'ять разів.

5. Відомо, що шеф-кухарями ресторанів найчастіше працюють чоловіки, а в сім’ї готує, зазвичай, жінка.

6. Суто чоловічими професіями є: шахтар, нафтовидобувник, машиніст метро. І насправді, у світі немає жодної жінки, яка б працювала в забої.

7. Педагог також чоловіча професія. Видатні педагоги — переважно чоловіки. Однак нині в школах, наприклад Харківської області працює лише 6% вчителів-чоловіків, а серед вихователів дитячих садків немає жодного чоловіка.

   Ґендерні ролі — розподіл праці залежно від статі (професії «чоловічі» й «жіночі»). І досі суспільство негативно відноситься до зміни гендерних ролей, коли чоловік хоче присвятити себе сім'ї, дітям, у той самий час як жінка — роботі.

   Твердження:

• Чоловіки — сильна стать, жінки — скабка стать.

• Жінки — пасивні, чоловіки — активні.

• Усі жінки і чоловіки —однакові.

• Жінка без чоловіка — неповноцінний член суспільства.

• Чоловік без жінки —неповноцінний.

• Місце жінки — кухня, діти, салон краси, церква.

• Жінки не можуть бути гарними керівниками, політиками.

• Чоловіки не плачуть.

• Чоловіки повинні годувати родину.

   Коли йдеться про ґендер, то це не обмеження прав чоловіків, а створення можливості для самореалізації і жінки, і чоловіка. Біологічний фактор не повинен визначати долю чоловіка та жінки в Україні.

Ще більше матеріалу за посиланням: 

https://old.libr.dp.ua/cgi-bin/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?C21COM=F&I21DBN=ALLP&P21DBN=ALLP&S21FMT=&S21ALL=&Z21ID=&S21CNR=

Маєте можливість отримати інформацію з послугою електронної доставки документів 

https://www.libr.dp.ua/?do=eldd