Освітянам на замітку

Загальноосвітня школа

---

Матеріали за темами:
 
                                                Сучасний погляд на трудове виховання

    Сучасна освіта орієнтована на особистість. Тобто ставить собі за мету розкриття й розвиток індивідуальності кожної дитини на основі формування базису її особистісної культури. Ключовим чинником у характеристиці культури особистості є її взаємодія із соціумом, опанування моральних цінностей і почуттів. Що ж визначає моральний портрет дитини, і яка роль трудового виховання в розвитку особистості?

Бех, Іван (доктор псхологічних наук; академік; дійсний член НАПН України; директор).
    Зростити моральну особистість - головна турбота / І. Бех // Дошкільне виховання. - 2015. - N 4. - С. 6-8.
Анотація: Розмова про чинники, що впливають на розвиток дитини, закономірності, які маємо враховувати.

   Численні психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що вирішальну роль в особистісному розвитку дитини відіграють умови життя і виховання, у яких вона набуває суспільного досвіду. Це принципово заперечує концепцію фатальної зумовленості онтогенезу людської психіки вродженими задатками.
   Дуже часто в сім'ях, особливо в тих, де виховується єдина дитина, створюються "тепличні" умови: малюка оберігають від хвилювань, переживань родинних негараздів. Це правильно, але й тут потрібна міра. Не варто штучно обмежувати коло дитячих переживань, адже повністю вберегти малюка від усіх негативних чинників неможливо. Набагато важливіше навчити дитину адекватно й стійко переживати і горе, і погане самопочуття, і невдачі, й помилки.
   Діти, у яких розвинена здатність переживати власні неприємності, горе, невдачі, зуміють поспівчувати іншим і підтримати їх.
Маленька дитина дуже пластична, сприйнятлива до навчання. Вона може набагато більше, ніж вважали досі психологи та педагоги.
   Це відкриває перспективи істотного збагачення змісту та підвищення рівня морального й естетичного виховання малят. Водночас маємо пам'ятати: прагнучи підвищити ефективність виховного процесу, слід обов'язково враховувати вікові психофізіологічні особливості дошкільника.
   Щоб забезпечити справді різнобічний та гармонійний розвиток особистості, маємо використовувати інтегрований підхід: органічно пов'язувати фізичне виховання дитини з розумовим, розумове—з моральним, моральне — з естетичним тощо. Центральним у всій цій системі, яка немовби зв'язує в єдиний вузол усю освітню роботу, має стати морально-трудове виховання дошкільників. Воно покликане вже в перші роки життя дитини закласти основи активної життєвої позиції, усвідомлення своїх обов'язків та готовність виконувати їх, дотримуватися єдності слова і діла.
   Саме такий психолого-педагогічний підхід може забезпечити оптимальний розвиток особистості кожного вихованця.

Богуш А.( доктор педагогічних наук)
Творення людини. Батьківська педагогіка Василя Сухомлинського// Дошкільне виховання .- 2018 .- №8 .- С.3-5
Анотація: Визначаються задачі сформовані Василем Сухомлинським як актуальні й нині. З нагоди ювілею видатного педагога пропонуємо ще раз пригадати його головні постулати і поміркувати, наскільки ми дотримуємося їх у своєму житті.

    Впродовж історії людства склалося дві гілки виховання дітей — родинна і суспільна. Кожна з них є самостійним соціальним осередком, який здійснює формування майбутніх громадян нашої країни. Найперше соціальне середовище, до якого потрапляє новонароджене немовля, найважливіший інститут соціалізації дитини — сім'я. Для дитини це емоційно і фізично близьке первинне середовище, у якому закладаються її уявлення про себе, відбувається соціальний розвиток, ідентифікація її "Я". У сім'ї цілеспрямовані педагогічні ідеї батьків поєднуються з повсякденним впливом сімейного побуту.
   Родинне виховання охоплює всі форми впливу соціуму на особистість дитини. Спілкування і безпосереднє пізнання, працю та особистий приклад батьків і тих, хто її оточує у сім'ї, оцінку реальної поведінки, заохочення, покарання тощо. Отже, сім'я — це система внутрішньоособистісної взаємодії, яка формує ціннісні орієнтації, систему потреб, інтересів, звичок, поведінку дитини.
"Виховує зазвичай сім'я в цілому; — зазначав В.Сухомлинський, — її загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творить цей дух, цю культуру? Звичайно ж, батьки. Без батьківської мудрості нема виховної сили в сім'ї... ця сила йде від батьків, у них — її коріння і джерело".
   Саме тому чільне місце у педагогічній діяльності Василя Олександровича посідало виховання і навчання батьків, задля чого в селі Павлиші було створено Батьківську школу, а відтак народилась і батьківська педагогіка, стрижневим завданням якої було творення Людини з великої літери.
    Чинники батьківської педагогіки В. Сухомлинського.
♦    Безмежна любов до дітей, яка дарує щастя тим, хто їх виховує і навчає. Про це говорить і життєве кредо педагога: "Що було найголовнішим у моєму ЖИТТІ? Без вагань відповідаю: любов до дітей".
♦    Щастя дитини. Справжню мудрість батька і матері Василь Олександрович вбачав "в умінні дати дитині щастя". Це поняття для педагога багатогранне: "...щоб дитина розкрила свої здібності, полюбила працю і стала в ній творцем, і в тому; щоб дістати насолоду від краси довкілля, і творити красу для інших, і в тому, щоб любити іншу людину і щоб тебе любили".
♦    Краса, яка має оточувати дитину з перших років життя. За словами В. Сухомлинського, краса відточує людяність. Якщо людина з дитинства виховується в оточенні краси, якщо в неї розвивається здатність переживати почуття замилування, то навряд чи вона стане бездушною.
♦ Позитивні стосунки в сім'ї. Розкриваючи цей чинник, звернімося до статті "Моральні цінності сім'ї", яку Василь Олександрович відкриває словами І. Котляревського: "Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона...".
♦    Виховання дітей у праці. "Гадаю, — пише вчений, — ідеалом тут повинна бути заповідь народної педагогіки: дитині треба працювати з того моменту, коли вона навчилася тримати ложку й нести їжу з тарілки до рота". У такій сім'ї, де дитину змалечку привчають до праці, виросте справжня, щаслива людина, адже щастя неможливо ані передати, ані отримати у спадок.
   На глибоке переконання Василя Олександровича, виховання у сім'ї було б однобічним, якби маленька людина, що прожила на світі 11-12 років, озирнувшись на дитинство, не побачила перших результатів свого трудового життя, не сказала б собі із задоволенням: "Цей зелений гай для відпочинку людей виростив я; цей виноградник посадив я — для всіх".
   Відповідальність батьків за виховання дітей. Відповідальність за творення людини насамперед покладається на батьків. Досить виразно зміст цього чинника Сухомлинський передав, звертаючись до батьків, у таких рядках: "Якщо ти хочеш стати неповторною особистістю, якщо ти мрієш залишити після себе глибокий слід на землі — не обов'язково бути видатним письменником чи вченим, творцем космічного корабля чи відкривачем нового елемента періодичної системи.
   Принципи батьківської педагогіки. Провідним принципом батьківської педагогіки В.Сухомлинського є принцип гуманізації, сфокусований у його словах: "Все для людини, все в ім'я щастя людини". Це принцип глибоко особистого, найпотаємнішого — наших відносин з тими, з ким звела нас доля, щоб продовжувати рід людський, — з батьками і рідними.
    Червоною ниткою через усі педагогічні твори Василя Олександровича проходить принцип єдності вимогливості й поваги до особистості, адже від того, чи поважають батьки особистість дитини, залежить, чи поважатимуть діти батьків. Водночас вимогливість батьків до дітей має бути розумною. В.Сухомлинський застерігає, що ставити перед дитиною все нові й нові непосильні для неї завдання це все одно, що "намагатися пливти, загрібаючи веслами в піщаних хвилях".
   Золоті правила сімейного виховання:
-    Пам'ятайте, що з маленьких, немовби невинних корінців неробства беруть початок такі суспільні біди, як пияцтво, хуліганство, злочинність.
-    Не бійтеся дитячої праці, дорогі батьки. Не оберігайте від неї своїх малюків! Пам'ятайте: дитина, осягаючи незрівнянне щастя праці, пізнає саму себе, стає другом, однодумцем, помічником матері й батька у вихованні.

Косар, Я.  (відмінник освіти України).
    Впровадження інноваційних тенологій навчання і виховання в позашкіллі / Я. Косар // Трудова підготовка в рідній школі : науково-методичний журнал. - 2016. - № 1. - С. 2-7
Анотація: На сучасному етапі позашкільна освіта стає одним із головних чинників формування людського капіталу.
 
   На сучасному етапі розвитку суспільства позашкільна освіта стає одним із головних чинників формування людського капіталу, його духовного, інтелектуального та економічного розвитку, перехід якої в новий якісний стан збігся у часі не тільки з усвідомлення її як надзвичайно актуального явища для подальшого розвитку освітнього простору України, але й із правовим закріпленням її нового статусу як складової системи освіти.
   Водночас утвердження позашкільної освіти як складової структури освіти України, що закріплено в нормативно-правових документах, зумовлює переосмислення місця і ролі методики позашкільної освіти. Зміни ці стосуються перегляду змісту навчально-дидактичних матеріалів, форм та методів навчання і виховання підростаючого покоління, інноваційних освітньо-виховних технологій у навчально-виховній роботі і проявляються насамперед у створенні виховного простору, спрямованого на розвиток творчого мислення гуртківців, спонукання школярів до предметно-перетворювальної діяльності, розвиток і поглиблення інтересів до певних дисциплін.
   Створення умов для розвитку творчого потенціалу, творчої активності дітей є одним із важливих завдань будь-якого гуртка. А керівник має здійснювати пошук шляхів для формування такої особистості, яка зможе самостійно навчатися впродовж усього життя. Ця складна і необхідна реформа забезпечується шляхом упровадження і використання нових педагогічних та інформаційних технологій, сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, інноваційних систем у праці керівника гуртка.
Метод проектів - це педагогічна технологія, яка містить сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Створений наприкінці XIX ст. метод проектів на сучасному етапі розвитку педагогічної галузі набуває популярності, модифікується, пристосовується до сучасних умов функціонування позашкільного навчального закладу, узгоджується з новими завданнями освіти. Основна мета розроблення проектів - сприяння творчому розвитку і формуванню в гуртківців певної системи творчо-інтелектуальних та предметно перетворювальних знань і вмінь, утілення в конкретних виробах, що виготовляються під керівництвом керівника. Проект - це спеціально організований керівником і самостійно.
   Саме ця ідея й визначена в Національній доктрині розвитку освіти: «Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає в створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України...». Впоратися з цим завданням можна тільки за умови добре організованої і спланованої методичної роботи, з упровадженням інноваційних технологій, удосконаленням професійної майстерності керівників гуртків, що є одночасно й серйозним поштовхом до самоосвіти, умовою його успішної творчої праці.
   Водночас поліпшуються умови для творчої самореалізації гуртківців, уміння діяти. Отже, проектний підхід пробуджує ініціативу і творчі здібності особистості. У першому випадку ми навчаємо, розвиваємо і виховуємо людину, в другому - даємо їй освіту. Треба відмітити, що організація навчально-виховного процесу в гуртках буде ефективною, якщо спонукати гуртківців до творчої, особистісно значущої діяльності, що має здійснюватися на основі індивідуалізації та диференціації видів, форм і методів предметно-перетворювальної діяльності школярів, формування компетентності особистості відповідно до інтересів та потреб, що дозволяє вирішувати конкретні завдання:
•    пізнавальні: засвоєння початкових технічних і технологічних знань, елементарних уявлень і понять, ознайомлення зі світом техніки, найпростішими технологічними процесами, елементарною електротехнікою, графічною грамотністю, технічним моделюванням, конструюванням і дизайном;
•    практичні: формування графічної грамотності, умінь і навичок роботи з різноманітними матеріалами та інструментами, виготовлення іграшок, моделей машин і механізмів, уміння застосовувати отримані знання на практиці;
•    творчі: набуття досвіду власної творчої діяльності; розвиток конструкторських здібностей, просторового й логічного мислення, уяви, фантазії, здатності проявляти творчу ініціативу, вирішувати творчі завдання; формування стійкого інтересу до технічної творчості, потреби в творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні;
•    соціальні: виховання поваги до праці та людей праці, дбайливого ставлення до навколишнього середовища, культури праці, формування позитивних якостей емоційно-вольової сфери (самостійність, наполегливість, працелюбство тощо), доброзичливості й товариськості, вміння працювати в колективі.
   Ефективне досягнення зазначених цілей забезпечується своєрідністю навчально-виховної діяльності позашкільних навчальних закладів, яке має базуватися на застосуванні різноманітних як традиційних, так і інноваційних педагогічних технологій, які сприяють формуванню постійного зростання потенціалу творчої діяльності - стимулювання інтересу і бажання систематично здобувати нові знання, вміння творчо їх застосовувати, формування вмінь експериментувати та вести різноманітні дослідження відповідно до вікових можливостей. Ця стаття спрямована на допомогу керівникам гуртків навчальних закладів, усвідомлення ними значущості новітніх підходів до організації навчально-виховного процесу, що сприятиме підвищенню ефективності розвитку творчого технічного мислення, опанування певної системи технічних і технологічних знань, умінь і навичок гуртківців, формування в них компетентностей, системного мислення, уміння бачити зв'язок технічної творчості з предметами шкільного курсу. Розгляд сутності практичної діяльності гуртківців у навчально-виховному процесі здійснюється з позиції віднесення її до сфер діяльності і мислення індивіда, його дій: навчально-пізнавальних, пошукових, дослідницьких, конструкторських та інших.

Красоткіна, Надія (вчитель; м. Луцьк).
    Моє бачення виховання дітей : роздуми на тему... / Н. Красоткіна // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 2. - С. 48-50
Анотація: Пропонуються роздуми на тему всебічного виховання дітей. Акцентується увага на принципах давньої української народної педагогіки; наводяться народні прислів'я, які можна застосовувати для виховання дитини в різних напрямах і аспектах, таких як,  шанобливе ставлення до батьків і дорослих, працелюбність, гарне мовлення, совісність, робота над собою, щирість, чесність, здоровий спосіб життя тощо.
 
    Почнемо з того, як каже народне прислів'я: "Виховуй дитину, поки вона поперек лавки лежить"; бо "Коли не навчиш дитину в пелюшках, то не навчиш у подушках". А всі люди з досвіду знають, "Що добрі діти — батькам вінець, а злі діти - батькам кінець". І це підтверджено наукою вже давно, тому треба виховувати дитину від дня її народження, бо потім буде пізно. Та й погані діти - це, насамперед, лихо батькам. Тож усе починається з сім'ї, і "Найбільший клад, як у сім'ї лад". Де батьки на своєму місці, де в сім'ї лад, взаємоповага, добрий гумор, спільна праця, любов і злагода, - там ростуть здорові й щасливі, виховані й мудрі діти. Бо батьки знають, що дітей треба виховувати щохвилини словом, поглядом, ділом, працею, власним прикладом. Недарма кажуть: "Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина", "Яка гребля, такий млин, який батько, такий син", "Які мама й татко, таке й дитятко", "Яке сім'я, таке й насіння!" Кожен у світі знає, що "Всякий свого щастя коваль". І ті люди, які про це не забувають, вони і своїх дітей виховують так, аби вони виростали добрими й світлими, працьовитими й щирими, мудрими й тямущими. Бо люди добре знають, що: "На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним - легко жити".
    Тому й прагнули завжди виховувати розумних дітей, охочих до книжки, до знань, бо з давніх віків знали, що "Знання — це сила!", "Вчення світ, невчення - тьма", "Чого навчився, того за плечима не носити", "Здобудеш освіту, побачиш більше світу". Тож "Вік живи і вік учись", бо "Хто розуму не має, тому й коваль не накує". Нині світ дуже складний, без знань у ньому не прожити. "Пташка красна своїм пір*ям, а людина - знанням", тож "Ліпше розум, як готові гроші", бо людина з розумом вміє розпорядитися правильно своїм життям. А гроші хоч і відіграють певну роль, але гроші легкі приводять часто не до радості, а до зубожіння душі, до краху людського життя.
    Нині чимало батьків цього не роблять, на жаль, і діти не вміють себе зайняти, у них багато вільного часу, вони не знають, чим себе зайняти, що робити зі своєю свободою, а тому придумують різні витівки, які призводять до трагедій. А треба дітей змалку залучати до творчості, до певних ремесел, щоб вони відчули радість від створеної ними речі, відчули захоплення від творчості, від звичайної роботи, яку виконали самі. Слід також виховувати повагу до чужої праці, щоб у них виникало бажання щось створювати, а не знищувати, як це ми бачимо іноді в наших парках (зламані лавочки, перекинуті статуї, знищені квітники тощо.
   Праця — основа людського життя, без неї не прожити. Але є чимало тих, хто не хоче трудитись, а від цього і всілякі лиха у суспільстві. Тож завдання батьків — наполегливо привчати дітей до праці, щоб у їхній свідомості відклалося тверде переконання, що робота — це достаток, задоволення, творчість, радість. Тож як підсумок завжди має звучати для дитини: "Зробив діло - гуляй сміло!" І тільки після виконаної роботи можна займатися іншим видом діяльності чи відпочинком. Привчати до праці дитину слід з дуже раннього віку, бо як каже народне прислів'я: "Чого не навчиться Івась, того Іван не буде вміти". Кожної пори дитячого віку малечу треба до чогось привчати, щоб діти зрозуміли, що: "Роботящі руки гори вернуть".

Ніколаєнко, Станіслав (доктор педагогічних наук; професор; голова Громадської ради освітян і науковців України).
    Україні потрібна нова стратегія розвитку освіти // Українознавство : науковий, громадсько-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський, педагогічний журнал. - 2013. - № 1. - С. 153-160
Анотація: Висвітлено сучасний стан та найважливіші проблеми системи освіти в Україні, подано пропозиції щодо їх вирішення.

    Ніхто не буде сперечатись, що без якісної освіти заможної і справедливої держави не буде. Не випадково ще в XVI сторіччі європейський просвітитель Еразм Роттердамський говорив, що ефективність управління державою, її благополуччя залежить від освіченості її еліти, її керівників. І це підтвердили наступні століття.
   На відміну від традиційної освітньої моделі, що базувалася на пріоритеті простого засвоєння і відтворення інформації, головною метою навчання в XXI столітті стає всебічний розвиток людської особистості як рівновеликої цінності. До цього нас спонукає головна педагогічна ідея сучасності - освіта впродовж життя.
    Найголовніше для суспільства – це проблеми виховання молоді, подолання морально-духовної кризи в суспільстві. Адже саме ця криза робить нашу країну несправедливою і відсталою. Бізнес, особливо великий, частина політиків, ви- сокопосадовців діють, на жаль, у країні виключно в своїх приватних інтересах. Діють часто-густо аморально, не відчуваючи того, що роблять грішну справу.
   Незважаючи на всі негаразди, в Україні живий освітянський організм не завмер, він працює, творить, все ще очікує державної і суспільної уваги і підтримки. Мудро колись сказав американський педагог і лікар Бенджамін Спок - хто б не був при владі, а діти все одно підуть до школи і будуть усміхатись. Хотілося, щоб усі діти в Україні усміхалися, а разом із ними - їхні вчителі і батьки. Це стане можливим, якщо ми будемо дбати про душі наших дітей.
    Відомо, що освіта повинна сприяти розвитку природних здібностей кожної людини, спрямовувати їх на добро, поліпшення життя, на виключення із людських взаємовідносин насилля, ворожості, руйнівного ставлення до природи, до самої людини. Адже ми мусимо розуміти, що освіта заради освіти є справою безперспективною. Думаю, що нині головною метою у справі виховання молодого покоління є виховання громадянина-патріота і громадянина-трудівника. Морально-духовна криза оволоділа всім суспільством і, звичайно, починається вона зі школи і сім'ї. Держава, її політикум ніяк не визначаться із морально-духовними цінностями, трактуванням новітньої історії, не сформовані моральні ідеали, зразки для наслідування.
   Прийшов час виробити загальнодержавні підходи до формування морально-естетичних цінностей суспільства, молоді, розробки загальнодержавної програми виховання для кожної вікової групи дітей, цілей, завдань і інструментарію їх реалізації. Ця безвідкладна робота має закінчитися виданням конкретних рекомендацій, підготовкою аудіо- та відеоматеріалів, посібників для кожного класу, де кожен педагог, батьки змогли б знайти необхідні матеріали, сценарії, плани заходів для роботи з дітьми. Кожен учень має глибоко знати історію країни і свого краю, скажімо, хоч би з десяток улюблених народних пісень, історію свого міста, села. В кожній сім'ї має бути складене генеалогічне дерево, формуватися повага до малої і великої Батьківщини.
   Така робота свого часу починалася під орудою Інституту українознавства Міністерства освіти. Були визначені цілі, стратегія і тактика створення такої програми. Але все так і залишилося. А проблеми виховання ще більше загострились. Тож треба поновлювати цю роботу. До неї слід долучити вчених Академії педагогічних наук, колективи провідних педуніверситетів, зокрема Університету ім. М.П. Драгоманова та ін. Робота буде неповною, якщо в її підготовці не візьмуть участь педагоги-практики, наші видатні вчителі. Переконаний, що починати цей проект варто із дошкільного віку, досліджуючи вікові особливості дітей, розробляючи рекомендації не тільки для школи, а й для батьків, дошкільних установ.
    Без звички трудитись - добра не буде. Особливо важлива тема  працелюбності, виховання в молоді звички трудитись. Хіба нам не соромно, коли ми йдемо брудними вулицями міст і сіл, заходимо в страшні під'їзди своїх будинків. Прикро було спостерігати, коли наші політики в передачі «Без мандата» на «1+1» розпочинають своє перебування в чужих сім'ях із наведення елементарного порядку. Вдумайтесь - люди знають, що їх покажуть на всю Україну, а у власній хаті навіть не поприбирали! Такого ж ніколи в Україні не було! До приходу гостей завжди у нас чепурились в домівках. А чого нині не так? Бо таке є сімейне і суспільне виховання. Зверніть увагу на території навколо наших шкіл, дитсадків, училищ і вузів. І навіть у мікрорайонах навколо гуртожитків педуніверситетів ви не побачите справжньої роботи з молоддю, дітьми. Які ж у нас будуть вчителі? Не заведено в нас помічати те, що діється під носом. Рідко де ви побачите в мікрорайоні чи школі, вузі ідеальний порядок. Не випадково наш видатний сучасник, великий педагог, на жаль, уже покійний, Олександр Антонович Захаренко часто з прикрістю повторював: «Як ми звикли жити в бруді!». І з дитинства привчав своїх вихованців до порядку і акуратності.      
   Поїдьте і подивіться територію Сахнівської середньої школи на Черкащині - це цілий казковий світ. Той же Василь Олександрович Сухомлинський закликав нас не просто говорити про сміття, а братись і замітати його.
На жаль, останні роки під добрими взагалі гаслами гуманізації освітньо-виховного процесу, гуманного ставлення до дитини із школи витіснено продуктивну працю, діти змалечку не вчаться обслуговувати себе, не привчаються трудитись. Стало правилом у багатьох сім'ях «жаліти» дітей, не привчати до праці, до формування здорових потреб. Процвітають споживацтво і лінощі. Прикро, але здавалося б, що перехід до ринкової економіки, навпаки, стимулюватиме запровадження в навчальний процес ознайомлення із сучасними технологіями, виробництвом, новими матеріалами. Натомість ми втратили навіть те, що мали. Майстерні шкіл давно не поповнюються новими верстатами і обладнанням, бракує всіляких матеріалів. Знищено міжшкільні навчальні виробничі комбінати. Та й професія викладача праці сьогодні не в пошані.
    Загальновідомо, що всі матеріальні блага, все, що створюється на землі, має три джерела походження - це енергія Сонця, багатство матері-Землі та праця Людини. Іншого немає. Тому з огляду на сказане доречним було б повернутись до проблеми трудового виховання, до вміння трудитись змалку - в сім'ї, дитсадку, в школі, в інших навчальних закладах.
    Не йдеться про просте відтворення радянської політехнічної школи, але ясно одне: без звички трудитись, без елементарних знань життя, технологічних процесів, без поваги до праці, розумової чи фізичної, Україна як держава не відбудеться. Не випадково ж і Рокфеллер, і Дюпон своїх чад змалечку привчали працювати, щось заробляти, знати ціну багатства.
Знаю, що такий крок у шкільному житті викличе необхідність чималих інвестицій, буде потребувати великої уваги з боку місцевої влади, підприємців. Осторонь не повинна бути і педагогічна наука, яка на сучасній основі, в сучасних ринкових умовах мусить сформулювати завдання для школи, сім'ї і суспільства.

Тоцька, Тетяна (директор).
    Виховання серця, розуму і рук : розвиток особистості дитини за літературними творами В. Сухомлинського / Т. Тоцька // Дошкільне виховання. - 2019. - N 4. - С. 28-30.
Анотація: Автор пропонує використовувати практичний педагогічний досвід у процесі виховання особистості дитини за літературними творами В. О. Сухомлинського.

    Кожен із нас замислювався над тим, у чому сенс людського життя, яке наше призначення на землі, як виховати в дитині особистість. Мудрі відповіді на ці питання знаходимо в працях В. Сухомлинського. Над упровадженням в освітній процес його ідей вже багато років поспіль працюють педагоги знаного в Україні закладу дошкільної освіти. 
    Три основні якості справжньої людини.
У своєму "Листі до дочки" Василь Сухомлинський слушно зазначав, що вихователь, учитель завжди стоїть посередині між двома великими речами: з одного боку — його знання, а з іншого — дитина, маленька людина, з якої треба створити Людину. І далі читаємо: "Створити людину — це не означає перекласти знання зі скарбниці мудрості в голови наших вихованців. Ні, це процес незрівнянно складніший... Кожному вчителеві доводиться шукати свою доріжку, тому що в кожного свої вихованці, й кожен з них — неповторна людська особистість".
   Яку ж Людину ми маємо створити? На нашу думку, таку, яка:
♦    поважає і виконує закони своєї країни, а також інших країн світу;
♦    доброзичливо ставиться до всіх інших людей;
♦    намагається творити добро і долати зло;
♦    береже природу;
♦    має ціннісне ставлення до життя (свого та інших);
♦    намагається бути корисною іншим.
   Як же досягти цієї мети? Досліджуючи літературно-педагогічну спадщину нашого співвітчизника, австралійський педагог Алан Кокері виокремив три основні якості, які необхідно виплекати в дітях, аби виховати в них Людину, а саме:
♦    здатність співпереживати, доброту (виховання серця)]
♦    допитливість (розвиток інтелекту)
♦    ціннісне і творче ставлення до праці (виховання поваги до праці, вміння трудитися).
   Викладену вище ідею сам В.Сухомлинський називав вихованням серця, розуму та рук.
 Виховання любові до праці. Виховання працелюбності — третя важлива складова "творення Людини", на якій наголошував В.Сухомлинський. На його думку, "якщо дитина не знає праці, одухотвореної ідеєю творення краси для людей, її серцю чужі чуйність, сприйнятливість до тонких, "ніжних" засобів впливу на людську душу, вона огрубляється і сприймає тільки примітивні "виховні засоби": окрик, примус, покарання...".
   Разом зі своїм дорослим наставником дитина має зрозуміти, в чому полягає радість праці, подолавши труднощі, відчувши справжнє напруження фізичних і духовних сил задля досягнення поставленої мети, переживаючи гордість за свою перемогу.
В освітньому процесі нашого дошкільного закладу давно започатковані й міцно прижилися власні трудові традиції: відзначення працею дітей та дорослих весняного і осіннього Тижнів Саду, Дня першого снопа, Свята першого хліба, висаджування на ділянках квітів і догляд за ними, допомога людям похилого віку тощо.
    Численні літературні твори Василя Олександровича для дітей присвячені проблемі виховання поваги і ціннісного ставлення до праці, як інших людей, так і власної. У них, звертаючись від імені літературних персонажів до дитячої свідомості й сумління, автор порушує серйозні філософські питання ставлення до праці як основи існування людини, робить це на простих і зрозумілих дітям прикладах із повсякденного буття.

Хлєбнікова, Л. Д. (вчитель обслуговуючої праці НВК № 16; м. Полтава).
    Економічне виховання на уроках обслуговуючої праці / Л. Д. Хлєбнікова // Обдарована дитина : науково-практичний освітньо-популярний журнал для педагогів, батьків та дітей. - 2014. - № 4. - С. 23-29.
Анотація: Про особливості економічного виховання учнів, формування в них економічного мислення на уроках трудового навчання на прикладі вивчення тем розкроювання швейних виробів та кулінарії.

   Одним із основних завдань реалізації змісту програм трудового навчання, розроблених відповідно до Державних стандартів освітньої галузі «Технології», є виховання активної життєвої позиції, адаптивності, готовності до безперервної професійної освіти, конкурентної боротьби на ринку праці, потреби ініціативно включатися в систему нових економічних відносин, у підприємницьку діяльність.
   Виховання в дусі нової економічної культури необхідно підпорядкувати концепції «економічної людини», яка ґрунтується на визначальній ролі особистого інтересу як мотиву економічної діяльності, компетентності, раціоналізмі, ощадливості, підприємливості, організованості, готовності ризикувати і нести персональну відповідальність за свої дії. Тобто, ринковій економіці потрібні нові працівники — як ті, що пройшли базову економічну підготовку, так і маркетологи, менеджери, дилери, брокери, маклери, які отримали професіональну економічну підготовку.
   На уроках трудового навчання не лише сприймається та осмислюється економічна інформація, а й закріплюються та застосовуються економічні знання, вміння та навички. Ці уроки дають можливість навчити школярів аналізувати процес виготовлення виробів, шукати шляхи вдосконалення виробничого процесу, проявляти творчість.
   Аналізуючи програми трудового навчання, можна виділити основні економічні поняття, знання та вміння, які мають засвоїти учні під час вивчення різних розділів і тем: режим економії, утилізація та використання відходів, дбайливе ставлення до обладнання, контроль за процесом та результатами праці, організація робочого місця, продуктивність праці.
   Ознайомлюючись зі знаряддями праці, засобами виробництва, учні приходять до розуміння, що вдосконалення знарядь праці є історичною необхідністю, адже механізація й автоматизація виробництва веде до збільшення економічної ефективності виробництва. Застосування різноманітних пристроїв і пристосувань веде до підвищення продуктивності праці, економії ресурсів часу та сил. Завдяки правильній організації робочого місця, дотриманню правил експлуатації обладнання, правильному догляду та своєчасному ремонту зменшується собівартість виробу, заощаджується електроенергія. Отже, на основі засвоєння знань та власного практичного досвіду учні доходять висновку, що умовами підвищення продуктивності праці є: раціональна організація робочого місця, використання передових прийомів праці, пристосувань, раціоналізаторських пропозицій, підвищення рівня освіти та кваліфікації, механізація та автоматизація виробництва та дисципліна праці.
   Розглянемо особливості економічного виховання на уроках обслуговуючої праці на прикладі вивчення теми «Розкроювання швейних виробів». Основна операція при виготовленні швейних виробів, де можна і потрібно економити матеріал—це розкроювання. Про це треба не тільки нагадувати на відповідних заняттях, але і навчити прийомам економного розкроювання тканини. Дуже часто стикаєшся з тим, що учні викидають досить великі шматки тканини. Треба роз'яснити їм, скільки корисних і цікавих речей можна зшити з цих клаптиків.
   Із залишків тонкої світлої тканини можна зшити носові хустинки, товста і щільна тканина підійде для виготовлення прихваток, рукавичок або ганчірок для стирання пилу.
   Сукупність засобів формування економічного мислення на уроках обслуговуючої праці досить різноманітна. Великі можливості для економічного виховання відкриваються на уроках кулінарії. Приготування будь-якої страви починається з первинної обробки продуктів. Ця операція дуже часто веде до значних втрат сировини.   
    Призначення перебирання — видалення зіпсованих, сильно забруднених або побитих частин, непридатних до вживання. Цю роботу діти часто виконують недбало, відкидаючи цілком листя і плоди, що мають невеликий недолік. Вчителю необхідно показати прийоми перебирання овочів, зрізування пошкодженого або зів'ялого листя, щоб було якнайменше відходів. Під час чищення овочів також треба звертати увагу учнів на зменшення відходів, для чого зрізати жолобковим ножем тоненьку смужку скоринки, охайно обрізати бадилля і тоненькі корінці у коренеплодів.
   Учні повинні зрозуміти, що страва, в якій зберігається більша кількість харчових речовин, корисніша, і її можна з'їсти менше, зекономивши на хлібі та інших продуктах. Використовуючи рекомендації і вказівки вчителя, учні не тільки навчаться готувати основні види страв, а й привчаться до економного і раціонального використання продуктів. Економічна поінформованість не- І обхідна розвиненому суспільству, яке будує своє життя на демократичних засадах.
   Значення економічної науки у житті окремої людини дуже велике. Знання економічних законів сприяє раціональній поведінці у сфері споживання, доцільному використанню власних заощаджень. Економічні знання дають людині можливість орієнтуватися у сфері бізнесу, допомагають прийняти рішення при виборі роботи. Обираючи життєвий шлях, майбутню професію, слід не тільки враховувати свої здібності, але і знати, які професії і чому найближчим часом будуть користуватися попитом, а які, , навпаки, стануть непотрібними, які існують форми організації і оплати праці, які ще, крім заробітної плати, бувають законні джерела отримання доходів.
   Таким чином, на уроках обслуговуючої праці в учнів формується система наукових знань, поглядів,  переконань, що забезпечує процес розвитку економічного мислення.

Чеботарьова, Олена.
    Сучасні підходи до трудового навчання учнів із порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту / О. Чеботарьова // Особлива дитина: навчання та виховання : наукове, навчальне, інформаційне, методичне видання. - 2017. - № 4. - С. 56-64
Анотація: Розкрито актуальність технологічної підготовки школярів із комплексними порушеннями розвитку у контексті Концепції нової української школи. Представлено концепцію трудового навчання дітей із порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту, презентовано цілісну педагогічну технологію трудового навчання у спеціальних навчальних закладах. Охарактеризовано структуру та компоненти педагогічної технології, що передбачають інтегративну модель трудового навчання, алгоритм формування трудових навичок та вмінь у школярів із порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту; програмно-методичне забезпечення на основі модульного навчання; забезпечення корекційно-розвивального впливу на основі реалізації освітніх та корекційно-розвивальних програм; методичних рекомендацій для педагогів та батьків щодо підвищення ефективності формування трудової діяльності школярів. Окреслено принципи її реалізації та етапність навчання.

   У структурі навчання посилюється роль і значення засвоєння різних способів діяльності, підвищення їх технологічності, створення умов для адекватної соціальної та життєвої практики. Формування компетентностей дітей, тобто їх здатності мобілізувати знання у реальній життєвій ситуації, - найактуальніша проблема Нової української школи.
Зміна освітньої стратегії зумовлює проблему технологічної підготовки учнів із комплексними порушеннями (зокрема й дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту) з метою їхньої підготовки до самостійного життя, успішного самовизначення, подальшого їх працевлаштування.
   Вбачається, що окреслені проблеми можливо вирішити шляхом упровадження в практику розробленої та апробованої педагогічної технології трудового навчання дітей із порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту, яка враховує цілісний розвиток дитини у процесі трудової діяльності, створює сприятливі умови для трудової активності дітей, посилює увагу корекційнорозвивальному впливу на особистість у процесі трудової діяльності.
    Формування трудової компетентності в учнів із комплексними порушеннями має реалізовуватись на основі компетентнісного, особистісно-орієнтованого, діяльнісного підходів, що є важливою концептуальною основою та визначає сучасну методологію оновлення змісту трудового навчання школярів. Важливим концептуальним аспектом реалізації трудового навчання є реалізація педагогічної технології, яка передбачає сформованість компонентів трудової діяльності особистості та успішне засвоєння техніко-технологічних знань, умінь, навичок, здатності використовувати знання у повсякденній життєдіяльності.
    Педагогічна технологія трудового навчання передбачає певну структуру та складається з таких компонентів: інтегративної моделі трудового навчання школярів із комплексними порушеннями розвитку, алгоритму формування трудових навичок та вмінь у школярів з порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту; програмно-методичного забезпечення трудового навчання на основі варіативно-модульного навчання; забезпечення корекційно-розвивального впливу на основі реалізації освітніх та корекційно-розвивальних програм; методичних рекомендацій для педагогів та батьків щодо підвищення ефективності формування трудової діяльності у процесі трудового навчання у школярів з порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту.
   Важливою умовою реалізації технології трудового навчання учнів з порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту є забезпечення у разі необхідності дітей спеціальними технічними засобами: насамперед, різаками і ножицями різних конфігурацій, спеціальними лінійками, тримачами для паперу і різноманітних предметів, насадками на олівці й ручки, що полегшують їх використання та інші спеціалізовані пристосування, які роблять складні в руховому плані дії доступними для дітей із руховими порушеннями.
    Розроблена педагогічна технологія містить певну етапність формування трудової діяльності на різних ланках трудового навчання (початковий, основний, завершальний), де учні опановують усіма необхідними теоретичними знаннями, практичними вміннями та навичками щодо обробки різних видів матеріалів, опановують сучасні технології декоративно-ужиткового мистецтва, основи швейної, кухарської, столярної, взуттєвої, офісно-палітурної справи, рослинництва, квітникарства, опановують ручні та машинні техніки обробки матеріалів тощо. При вивченні навчально-практичного матеріалу учні засвоюють послідовність виконання трудових дій та операцій, виготовляють вироби, дотримуючись певних технологічних інструкцій виконання даних робіт.
    Отже, трудове навчання учнів із порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту в контексті Нової української школи спрямовано на створення умов для адекватної соціальної та життєвої практики школярів. Педагогічну технологію трудового навчання розроблено на основі концепції, яка ґрунтується на теоретичних положеннях, провідних ідеях, закономірностях процесу трудової діяльності й умовах трудового навчання учнів із порушеннями опорно-рухового апарату та інтелекту. У ході реалізації педагогічної технології відбувається корекція психофізичного розвитку школярів, забезпечується здобуття міцних знань, формування практичних умінь, підвищення працездатності учнів.

Чеботарьова, Олена.
    Методичні основи трудового навчання розумово відсталих школярів із дитячим церебральним паралічем / О. Чеботарьова // Особлива дитина: навчання та виховання : наукове, навчальне, інформаційне, методичне видання. - 2016. - № 2. - С. 34-43
Анотація: Представлено науково-методичні основи реалізації трудового навчання розумово-відсталих школярів із ДЦП, окреслено загальнодидактичні та спеціальні методи трудового навчання. Висвітлено корекційну методику, яка передбачає реалізацію інноваційного змісту, методів та методичних прийомів, форм та засобів, необхідних для ефективної реалізації трудового навчання означеної категорії школярів у спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах.

    Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці й соціальній сфері в Україні, обумовлюють реформування спеціальної освіти, що відбувається у відповідності до світових тенденцій. Ключовою позицією є встановлення пріоритету творчого розвитку особистості, пізнавальної активності, ключових ком- петентностей над традиційним заучуванням теоретичних знань і практичних умінь. У цьому контексті змінились функції вчителя трудового навчання в спеціальних навчальних закладах освіти. Педагог не стільки контролює вивчення і відтворення учнем з особливостями психофізичного розвитку певних техніко-технологічних знань і відповідних трудових умінь, а допомагає і підтримує його у процесі засвоєння і застосування нових знань на практиці з урахуванням його особистих здібностей та природних нахилів.
Відповідно до цього змінюються традиційні підходи до змісту трудового навчання школярів із порушенням інтелекту та опорно-рухового апарату в спеціальних навчальних закладах (спеціальних школах, спеціальних школах-інтернатах, навчально- реабілітаційних центрах, спеціальних навчально-виховних комплексах тощо).    
    Так, сучасний розвиток суспільства та виробництва потребує не лише навчати учнів запам'ятовувати і відтворювати техніко-технологічні знання та прийоми роботи інструментом, а й застосовувати такі знання та вміння на практиці - через розв'язання практичних завдань (виконання навчальних і творчих проектів), формування відповідного практичного досвіду.
     Методика трудового навчання цієї категорії учнів має на меті забезпечити підготовку школярів до трудової діяльності у різних сферах виробництва та домашньому господарюванні; дати загальні відомості про основи виробництва, сучасну техніку, технології, процеси управління, основні групи професій та вимоги професій до людини; залучити учнів до технологічних робіт; сформувати навички розв'язання практичних завдань.
   Методика трудового навчання передбачає:
•    визначення змісту трудового навчання;
•    визначення й розроблення методів і прийомів, які сприяють успішному засвоєнню знань та розвитку творчих здібностей учнів;
•    удосконалення форм організації трудового навчання;
•    дослідження процесу оволодіння учнями трудових знань, умінь і навичок, вивчення його результативності;
•    виявлення оптимальних методів, засобів і форм трудового навчання та впровадження їх у практику;
•     розроблення засобів навчання (підручників, навчальних посібників, дидактичного матеріалу, наочних посібників, технічних засобів).
    Показником самостійності виконання практичних завдань є сформованість в учнів загальнотрудових умінь - орієнтування у способі виконання трудового завдання, планування власної практичної діяльності (визначення послідовності дій) та здійснення самоконтролю. Практика навчання таких учнів на основі інноваційного змісту та методики доводить, що вони здатні після спеціального навчання використовувати в повсякденному житті.
   Практика навчання таких учнів на основі інноваційного змісту та методики доводить, що вони здатні після спеціального навчання використовувати ручні техніки обробки матеріалів у побуті; реалізовувати техніко-технологічні операції, традиційні художні ремесла у процесі власної предметно-практичної діяльності; виготовляти вироби декоративно-ужиткового мистецтва; самообслуговувати себе у побуті.
   На кінець 4 класу розумово відсталі школярі успішно виконують роботи з різними видами матеріалів (пластиліном, глиною, солоним тістом; природними, текстильними матеріалами, папером), сільськогосподарські роботи; здійснюють конструювання за зразком, словесною інструкцією, описом. Засвоєння навичок самообслуговування відбувається у процесі дотримання під час уроків з трудового навчання санітарно- гігієнічних норм та вимог, правил організації робочого місця.
    Для учнів із ДЦП, особливо з тяжкими ураженнями рук, гіперкінезами, тремором, порушенням координації рухів, важливим є стимулювання практичного виконання завдання, схвалення навіть незначних позитивних результатів та досягнень у роботі, створення ситуації успіху. Для активізації практичної діяльності потрібно не тільки демонструвати правильні рухи, трудові дії, їх послідовності, ай у складних випадках необхідно спільно виконувати трудові дії та операції. Вербальна допомога надається у вигляді повторення інструкції, з'ясування й пояснення її змісту та того, що викликає в роботі труднощі, у вигляді запитань різної міри узагальненості, підказки, вказівки.

    Виховуймо дітей і самі себе, щоб бути кращими й мати світлу дитинну душу, чесний погляд і чисте сумління. Частіше звертаймося до народної творчості, до мудрих прислів'їв, якими віками виховували українці своїх дітей. Це наша українська народна педагогіка, в якій закладена велика мудрість і влучність думки.