Освітянам на замітку

                Підготовка майбутніх творчих педагогів обдарованих дітей

   Внаслідок стрімкого прогресу в різних сферах життєдіяльності зростає потреба в талановитих, духовно зрілих особистостях. Тому, безперечно, обдаровані діти — гордість і надія України, її майбутнє у світі. Наші діти - майбутнє країни, її сила, опора й надія. А для того, щоб вони росли гідними громадянами, які здатні здійснювати вчинки і піднести Україну на вищий рівень світового визнання, їм необхідно забезпечити досконалу й ґрунтовну освіту.

      

Демченко, О. П. 

 Підготовка майбутніх творчих педагогів обдарованих дітей у контексті євроінтеграції // Молодий вчений. Спецвипуск : науковий журнал. - 2019. - № 5/2. - С. 41-52

Анотація:  Виокремлено суперечності і проблеми в роботі з обдарованими дітьми в закладах дошкільної освіти та в школі. Показано необхідність набуття фахівцями психолого-педагогічного профілю спеціальної компетентності для роботи із здібними й талановитими дітьми.

   В Україні на рівні освітньої практики прослідковується низка суперечностей, серед яких між: чисельними експериментальними дослідженнями в сфері психології обдарованості та низьким рівнем їх використання в змісті підготовки майбутніх педагогів; потребою забезпечення педагогічного супроводу обдарованих дітей і відсутністю достатньої кількості спеціально підготовлених фахівців відповідного профілю тощо. Також недостатньо вивченим, а відповідно мало впровадженим, залишається зарубіжний досвід введення в загальноосвітніх і спеціальних закладах фахівців психолого-педагогічного профілю, підготовлених до роботи з обдарованими дітьми. Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. В такому контексті вважаємо за необхідне зробити особливий акцент на розробці окремого напряму вітчизняної професійної педагогіки, метою якого є підготовка майбутніх фахівців психолого-педагогічного профілю до роботи із здібними й обдарованими дітьми. Важливість набуття студентами спеціальної компетентності зумовлена тим, що успішний розвиток й самореалізацію обдарованих дітей як особистостей з особливими освітніми потребами може забезпечити лише творчий і абнотивний педагог.

   Проаналізований досвід розвинених країн світу щодо створення системи спеціальної підготовки вихователів / наставників обдарованих особистостей і визначити основні напрями роботи в освітньому процесі педагогічного ЗВО, спрямованої на створення умов для набуття студентами спеціальної компетентності для розвитку обдарованості дітей.

  Аналіз відповідей студентів виявив низку проблем, серед яких: 

– недостатня поінформованість щодо методів діагностики обдарованості, теорії та методики психолого-педагогічної допомоги обдарованим дітям;

 – низький рівень обізнаності щодо проявів обдарованості та проблем, які виникають в обдарованих дітей, що зумовлено високим рівнем розвитку здібностей, оригінальним світосприйняттям і асинхронністю розвитку;

 – домінування позиції, що додаткових ресурсів потребують передусім діти з обмеженими можливостями здоров’я, в тому числі й з інвалідністю, а не обдаровані учні, які також декларативно визнаються категорією осіб з особливими освітніми потребами;

 – віднесення роботи з обдарованими учнями, маючи на увазі насамперед інтелектуально обдарованих особистостей, до сфери діяльності вчителів. 

 До того ж, спостереження за освітньою практикою показали, що в роботі вихователів закладів дошкільної освіти і вчителів часто проявляється шаблонність, одноманітність, консерватизм, інертність, відсутність креативності, прагнення до новизни, індивідуального стилю тощо. Також простежується тенденція придушення окремими педагогами проявів у дітей творчої активності, оригінальності, власного погляду на розв’язання пізнавальних завдань. Пояснюємо це тим, що одні вчителі не хочуть розвивати творчий потенціал учнів та їхні спеціальні здібності, інші – не вміють цього робити, оскільки система вищої педагогічної освіти переважно орієнтує їх на роботу з «середнім» учнем.

   Отже, в низці розвинених країн світу та Європи склався позитивний досвід підготовки фахівців до роботи з обдарованими дітьми, який необхідно вивчати й адаптувати у вітчизняну вищу педагогічну освіту. Виходячи з цього, таку роботу слід започаткувати комплексно, одночасно в декількох напрямах: 

 організовувати спеціальні форми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації (школи, курси, тренінги, воркшопи, майстер-класи, семінари тощо) для педагогів, які працюють з обдарованими дітьми і вже мають вищу освіту, але прагнуть підвищити свій професійний рівень у сфері обдарованості та набути спеціальну компетентність з розвитку дітей з різними видами обдарованості.

 ввести в зміст освітніх програм підготовки майбутніх фахівців психолого-педагогічного профілю всіх спеціальностей навчальних дисциплін з вивчення науковометодичних основ роботи з обдарованими дітьми.

  здійснювати підготовку педагогів до роботи з обдарованими дітьми в контексті набуття ними інклюзивної компетентності.

 започаткувати підготовку педагогів обдарованих дітей як окрему спеціалізацію чи додаткову спеціальність, упровадження нових перспективних професій, зокрема, «андрагог», «тьютор», «модератор», «фасилітатор» тощо.

 проводити обов’язкову сертифікацію педагогів, які працюють з обдарованими дітьми.

Журат, Юлія Василівна (кандидат педагогічних наук; доцент). 

 Розвиток психологічної готовності вихователів закладів дошкільної освіти до роботи з обдарованими дітьми / Ю. В. Журат, Б. М. Голик // Молодий вчений. Спецвипуск : науковий журнал. - 2019. - № 7/1. - С. 5-8

Анотація: Показано, що розвиток психологічної готовності вихователів закладів дошкільної освіти до роботи з обдарованими дітьми, здатних сприяти виявленню та підтримці обдарування кожного дошкільника, реалізації його унікального природного потенціалу, на сьогоднішній день є актуальним. 

   В умовах реформування освітньої галузі питання психологічної підтримки та розвитку обдарованих дітей набуває важливого значення, особливо в умовах закладу дошкільної освіти як одного з перших інститутів соціалізації дитини. Водночас, за аналізом діяльності закладів дошкільної освіти, досить часто до розвитку та виховання обдарованих дітей на практиці використовуються традиційні підходи, які не повною мірою враховують психологічні особливості обдарованих та особливості роботи з ними. Навіть якщо в умовах закладу дошкільної освіти впроваджено інноваційні розвивальні програми, нерідко вихователі недостатньо готові до роботи з обдарованими дітьми. Як наслідок, природний потенціал дітей без необхідної підтримки в певні періоди може залишитись нерозкритим. Тому розвиток психологічної готовності вихователів закладів дошкільної освіти до роботи з обдарованими дітьми, здатних сприяти виявленню та підтримці обдарування кожного дошкільника, реалізації його унікального природного потенціалу, є актуальним.

   Незважаючи на те, що вивчення феномена обдарованості привертало увагу дослідників ще з давніх часів і є актуальним сьогодні, в психолого-педагогічній науці немає однозначного трактування цього поняття. Це пояснюється величезною складністю самого явища «обдарована дитина» та різнобічними аспектами щодо його дослідження. Деякі автори, як вітчизняні, так і зарубіжні, згадують про десятки різних визначень цього поняття.

    Ранній прояв таланту допоможе не помилитися у визначенні майбутнього кожної дитини, особливо в тому віці, коли саме обдарованість має оптимальні природні умови для свого становлення. Педагог повинен володіти знаннями про види обдарованості, тому що до дітей із різними видами обдарованості потрібен різний підхід, різні системи роботи. 

  Не знаючи видів обдарованості, деяких із них можна просто не помітити, приймаючи своєрідність розумової й творчої діяльності дитини за її недисциплінованість чи навіть дивацтва, тому знання видів обдарованості дітей необхідні для того, щоб правильно оцінити можливості дитини й допомогти їй у вирішенні проблем, правильно орієнтувати її у виборі майбутньої професії. 

   Вітчизняних та зарубіжних учених цікавить проблема визначення видів обдарованості. Вчені по різному підходять до розв’язання цієї проблеми, тобто термін «обдарована дитина» застосовують до різних за здібностями дітей. Обдарованість є багатогранним явищем з різноманітними трактуваннями, і на вікових етапах проявляється по-різному. Тому і видів обдарованості визначено багато.

   Основні цілі виховання обдарованих дітей визначаються з урахуванням якісної специфіки певного виду обдарованості, а також психологічних закономірностей її розвитку. Так, в якості загальних цілей закладу дошкільної освіти виховання обдарованих дітей можуть бути виділені наступні: 

1) розвиток духовно-моральних основ особистості обдарованої дитини, вищих духовних цінностей; 

2) створення умов для розвитку творчої обдарованості;

 3) розвиток індивідуальності обдарованої дитини (виявлення і розкриття самобутності та індивідуальної своєрідності і його можливостей); 

4) забезпечення широкої дошкільної підготовки високого рівня, що обумовлює розвиток цілісного світобачення і високого рівня компетентності в різних областях знання у відповідності з індивідуальними потребами і схильностями дітей.

  До основних принципів навчання обдарованих дітей у закладах дошкільної освіти відносяться:

 – принцип розвиваючого навчання;

 – принцип індивідуалізації та диференціації навчання;

 – принцип обліку вікових можливостей. 

   Обдаровані діти як особлива категорія потребують від вихователів постійного заохочення творчих ініціатив, пошуку нових методів і форм продуктивної роботи, підвищеної уваги і специфічних підходів. Тому, проблема психологічної готовності вихователів до роботи з обдарованими дітьми охоплює не тільки питання професійної компетентності вихователя, а необхідність системного розвитку майстерності і професіоналізму. Поняття «психологічна готовність до діяльності» було введено в психологічний обіг в 1976 р. білоруськими дослідникам М. Дьяченко і Л. Кандибовичем.

    Для аналізу рівня психологічної готовності вихователів до роботи з обдарованими дітьми в практиці використовують сукупність методів (опитування, бесіди, анкетування), що в комплексі дає певне уявлення про характер проблем та утруднень, що має вихователь, працюючи з обдарованими дітьми. Як свідчить практика дослідження, вихователі не достатньо психологічно готові до роботи з обдарованими дітьми. Адже, вихователь створює атмосферу, яка може надихати дітей або руйнувати їх впевненість у собі, або заохочувати чи пригнічувати інтереси.

Зозуляк, Андрій (голова батьківського комітету комунального закладу освіти "Середня загальноосвітня школа № 74" Дніпровської міської ради). 

 Розвиток творчої особистості молодшого школяра в системі навчання за науково-педагогічною програмою "Інтелект України" // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 2. - С. 62

Анотація: Висвітлюється точка зору батьків щодо запровадження у школі навчання за науково-педагогічним проектом "Інтелект України". Доводиться, що даний проект допомагає обдарованим школярам не тільки розумово й інформаційно збагачуватися, а й сприяє вихованню самостійної, всебічно розвиненої творчої особистості. Батьки не стоять осторонь шкільного життя своїх дітей, активно допомагають їм у вирішенні багатьох питань, радять і підтримують разом з іншими членами родини. 

   Саме задля того, щоб виховати з наших дітей високоінтелектуальну і непереможну націю з великим потенціалом, за підтримки Міністерства освіти і науки України було створено науково-педагогічний проект "Інтелект України". Автор ініціативи, науковий керівник проекту доктор педагогічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди Ірина Володимирівна Гавриш. Проект спрямований на навчання й підготовку обдарованих дітей, надання їм якісної освіти у найзручнішій і найдоступнішій формі. Він виконує головні завдання навчально-виховного процесу, а саме: тренування пам'яті, уваги, уяви й мислення; формування власної думки, розвиток таких позитивних особистих якостей учнів, як кмітливість, чесність, самовідданість, працелюбність, толерантність.

   Програма передбачає проведення спеціальних занять, які розширюють світогляд дитини, розвивають її уяву, пробуджують бажання творити, демонструвати своє бачення світу у власних виробах. Окрім звичайних уроків образотворчого мистецтва та трудового навчання, у програму введено новий предмет "Навчаємося разом". Тут учні здобувають знання у цікавій їм ігровій формі - розгадуючи різноманітні ребуси, вправи та кросворди. Найголовніше, ми бачимо, як змінюються міжособистісні стосунки між учнями, формуються партнерські взаємини дітей і дорослих. Курс "Навчаємося разом" відіграє особливу роль у розвитку творчої особистості. Про це свідчить велике бажання наших дітей презентувати себе соціуму в якості найкращих, найуспішніших. Вони беруть участь у районних і міських конкурсах малюнків та аплікацій, таких як "Крок до зірок", "Безпека очима дітей" тощо, а також у шкільних виставках творчих робіт, присвячених різноманітним святам і визначним подіям навчального закладу. А на конкурсах талантів та виховних позакласних заходах малеча має можливість продемонструвати особливі вміння та навички, свою індивідуальність, - якості, набуті під час навчання за програмою проекту. Підготовка до таких свят, як День Іменинника, День Матері, Новий Рік, згуртовує клас і дає змогу учням краще пізнати один одного, взяти участь у виготовленні костюмів, обладнання та декорацій.

   Інтелект України" - особливий проект, програма якого відрізняється від звичайної шкільної не лише поглибленим вивченням відомих наук і більшим обсягом інформації, а й новітніми формами та методами навчання, завдяки яким школярі легко і залюбки здобувають якісні знання без зайвого клопоту і перевантаження. Змалечку вони вчаться бути організованими, цілеспрямованими та відповідальними, здатними до саморозвитку та самореалізації.

Онопченко, О. В. 

 Особливості проведення практичних занять для обдарованих учнів у віртуальних класах // Педагогіка і психологія : Науково-теоретичний та інформаційний журнал Академії педагогічних наук України. - К. : АПН України, 2019. - № 3. - С. 35-41

Анотація: Обгрунтовано потребу й доцільність створення віртуальних класів у роботі з  обдарованими дітьми, оскільки навчання в таких класах є ефективною формою роботи.  

  Онлайн-програми відкривають здібним дітям можливість підключатися до курсів, використовувати навчальні матеріали та електронні бібліотеки, до яких немає доступу вдома чи в школі. Талановиті учні мають змогу прискорено або поглиблено опанувати курс навчання з потрібних предметів, спілкуватися зі знаючими педагогами. Розглянуто переваги й недоліки організації навчально-виховного процесу у віртуальних освітніх середовищах. Проаналізовано різні засоби організації навчання у віртуальних класах, значення такого навчання для інтеграції формальної та неформальної  освіти.  

   Аналіз зарубіжного досвіду, скажімо, Великої Британії і Сполучених Штатів Америки, показав, що в цих країнах навчанню у віртуальних класах приділяють пильну увагу. Особливу увагу у США приділяють віртуальній освіті обдарованих дітей. На думку вчених, нові форми навчання зможуть щонайефективніше вплинути саме на роботу з обдарованими дітьми.         Онлайн-нрограми долучають талановитих дітей до спілкування й обговорення серйозних проблем із кращими педагогами та з однолітками, котрі мають схожі інтереси. Вони допомагають вибудувати оптимальну стратегію розвитку обдарованої дитини, пристосовуючи темп навчання до її потреб.

   Переваги віртуальних класів є можливість здобуття освіти у віддалених від великих навчальних центрів регіонах, дешевизна послуг, можливість навчатися у зручний час в оптимальному для учня темпі. До багатьох програм включено поглиблені курси вивчення шкільних предметів або курси, які відсутні в шкільних чи університетських програмах.

   Віртуальні класи здатні забезпечити доступ до сучасних баз даних, наукових бібліотек та високоякісних навчальних матеріалів. З'являється можливість дібрати не тільки зручний для занять час, але й найбільш оптимальний темп засвоєння програми, що, своєю чергою, робить навчання у віртуальному середовищі однією з найефективніших форм роботи з обдарованими дітьми.

   Навчальний матеріал, включаючи запис лекцій і лабораторних експериментів, тепер можна розмістити в мережі Інтернет. Учні отримують доступ до електронних бібліотек, а спілкуватися з викладачами можуть за допомогою веб-конференцій, електронною поштою, ISQ або скайпом.

   Навчання в віртуальних класах різниться тривалістю, умовами навчання та рівнем складності. Тривалість варіюється від кількох годин до декількох років. Рівень складності також дуже відрізняється, деякі програми не враховують рівня підготовки і успішності, інші ж розраховані тільки на обдарованих дітей.

Обдаровані учні вправі вибирати курси з ускладненою шкільною програмою або програмою, що відповідає університетському рівню.

   У кожному віртуальному класі необхідно створювати базу даних відеоуроків і лекцій, інтерактивних вправ, тестових програм і програм, які містять наочні демонстраційні матеріали з досліджуваного курсу, відеозаписи дослідів з лабораторій, завдання на перевірку отриманих знань. Все це сприяє розвитку критичного мислення та придбання навичок практичної діяльності у обдарованих дітей.

Віртуальні класи дають можливість навчатися і одночасно спілкуватися з кураторами, викладачами та однодумцями в режимі реального часу: отримувати консультацію, пораду щодо коригування результатів, вказівку на помилки, допущені під час виконання тестових завдань.

Використання методики віртуальної гри під час навчання надає такі переваги:

• підвищення мотивації до навчання, якщо учень/студент отримує позитивні емоції від гри; 

• придбання необхідних навичок за реальної ситуації;

• можливість спробувати будь-яку ігрову роль;

• вироблення навичок співпраці.

В учнів з'являється можливість прискорено або поглиблено опанувати курс навчання з потрібних предметів, спілкуватися з досвідченими педагогами. Навчання у віртуальних класах є ефективною формою роботи з обдарованими дітьми.

Курило, Вікторія (методист Всеукраїнського науково-педагогічного проекту "Інтелект України" у м.Дніпрі; вчитель вищої категорії; вчитель; заступник директора з навчально-виховної роботи комунального закладу освіти "Навчально-виховний комплекс № 66 "Гімназія - початкова школа - дошкільний навчальний заклад" Дніпровської міської ради). 

 Створення успішного освітнього середовища для гармонійного розвитку молодшого школяра // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2019. - N 2. - С. 1-4

Анотація: Розглянуто питання створення успішного освітнього середовища  як способу організації навчання, виховання й розвитку молодших школярів. Приділено увагу соціально-педагогічному партнерству як окремій формі соціальної взаємодії, що охоплює сім'ю, педагогів, адміністрацію навчального закладу тощо. Висвітлюються особливості і специфіка навчання вчителями НВК № 66 м. Дніпра за науково-педагогічним проектом "Інтелект України", метою якого є створення умов для розвитку академічно обдарованої, гармонійно досконалої особистості.

   Тому сьогодні в Україні спостерігається посилена увага до проблеми виховання вільної, конкурентоспроможної особистості, здатної до критичного мислення, самостійного вирішення життєвих проблем, активної діяльності й реалізації себе на ринку праці.

   Функціональні можливості освітнього середовища складаються з таких компонентів: різноманітні види активної, свідомої та корисної діяльності учнів: навчальної, професійної, спортивної, трудової, творчої, пізнавальної, соціальної, економічної, екологічної та природоохоронної, політичної, естетичної, краєзнавчої та ін. Важливі також життєві ситуації, проведення дискусій, диспутів, бесід в неформальній обстановці; велика насиченість сенсорними стимулами: дизайн приміщень, естетичність навколишнього природного та соціально-побутового середовища, витвори мистецтва та архітектури; просторова та часова мобільність в організації різноманітної діяльності учнів, можливість дитини жити та діяти за власним розпорядком, створення особистісного режиму дня відповідно до власних біоритмів.

   У школі має панувати сприятливий психологічний клімат, позитивна емоційно-психологічна атмосфера в учнівському та педагогічному колективах; високий рівень соціально-психологічної культури, розуміння значення психологічних знань в оптимізації процесу навчання й виховання, саморозвитку та самовдосконалення, розвинута система психологічного супроводу (консалтингу) навчально-виробничого і навчально-виховного процесів в школі.

Педагогічно доцільною умовою створення освітнього середовища, що сприяє самореалізації кожного учня, визнано встановлення школою соціально-педа- гогічного партнерства з фізичними та юридичними особами, зацікавленими у вихованні підростаючого покоління. Соціально-педагогічне партнерство розглядається як окрема форма соціальної взаємодії закладу освіти з фізичними чи юридичними особами і розгортається на засадах визначальної ролі навчального закладу в реалізації його особистісно- розвивальних функцій. Таке партнерство охоплює сім'ю, педагогів, адміністрацію навчального закладу та інших соціальних партнерів.

   Відомо, що освітні середовища поділяються за методами та формами, що відповідають методичним цілям: догматичне освітнє середовище — сприяє розвитку пасивності й залежності дитини; кар'єрне освітнє середовище — розвитку активності та залежності дитини; безтурботне освітнє середовище — вільному розвитку й зумовлює пасивну життєву позицію дитини; творче освітнє середовище - сприяє вільному розвитку активної дитини.

   Доведено, що провідна роль у створенні творчого освітнього середовища приділяється педагогові, від його готовності до такої діяльності залежить ефективність освітнього середовища як фактора розвитку особистості школяра. Встановлено, що освітнє середовище разом зі зміною соціального оточення теж динамічно трансформується, тому педагоги спроможні його змінювати адекватно до нових вимог лише за умови власного професійного зростання. Робота з учнями будується на використанні нових підходів, які переносять акцент не на накопичення знань, а на формування технологій розумової праці учнів. Співпраця учителя й учнів, партнерство на уроці, спільний процес пізнання й відкриттів, постійне створення ситуації успіху — ось складові самореалізації учня в освітньому середовищі.  

   Уроки будуються за принципом інтеграції, створення умов для розвитку пізнавальної активності, діяльнісного й компетентнісного підходів та формування розумових дій. Відбувається прискорений розвиток учнів. Вони задоволені своєю діяльністю, підвищується рівень їхніх індивідуальних досягнень в освітніх галузях, до яких вони здібні, та рівень оволодіння дітьми предметними і спеціальними компетентностями. На кожному уроці для дітей створюється ситуація успіху, зацікавленості, комфорту. Велика увага приділяється розвитку пізнавальних процесів — пам'яті, уваги, уяви, мислення, сприйняття.

Сприятливе освітнє середовище створює оптимальні умови для навчання, виховання та розвитку молодших школярів, допомагає сповна розкрити дитину, реалізувати її потенційні можливості, зробити успішною й щасливою.

Майданченко, Світлана (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри публічного управління та права КЗВО "Дніпровська академія неперервної освіти"). 

 Розвиток духовного потенціалу обдарованої дитини / // Початкова школа : Щомісячний науково-методичний журнал. - 2018. - N 7. - С. 1-2

Анотація: Надається характеристика духовної обдарованості. Розглядаються відмінності високодуховної та високоінтелектуальної обдарованості. Викладаються погляди на це питання Г. Сковороди та А. Макаренка. Наголошується на ефективності розвитку духовної обдарованості під час залучення учнів до творчої соціально значущої діяльності.

   Існують різні види обдарованості, серед них обдарованість духовна — чи не найменш досліджена. 

Якщо здібності виявляються в діяльності, то духовні — визначають вчинок, складають сутність індивідуальності людини.

   Самостановлення обдарованої, творчо мислячої дитини, зумовлено також морально-психологічною установкою, яка спонукає шукати підтримку не стільки в інших людях і сприятливих зовнішніх обставинах, а перш за все в собі, у своєму внутрішньому духовному світі.

Розглядаючи категорію духовної обдарованості, зупинимося на психологічних відмінностях між людиною високодуховною та високоінтелектуальною. Високоінтелектуальна і навіть творчо обдарована людина може бути егоїстичною й застосовувати набуті знання та вміння на шкоду іншим.

   У розвитку здібностей, обдарованості неабиякого значення надавалося й віковим особливостям дитини, враховувалися інші чинники, спрямовані на засвоєння культурних цінностей, ідей, що допомагало дітям засвоювати вершинні здобутки духовності.

   Розвиток духовної обдарованості молоді на сучасному етапі потребує не тільки науково обгрунтованих підходів, а й специфічних інноваційних технологій. Методичний арсенал учителя, психолога слід доповнювати технологізованими психолого-педагогічними засобами самореалізації духовної обдарованості старшокласників. Зростання їх самосвідомості, активізація життєвого та професійного самовизначення ускладнюють і без того багатовимірні принципи побудови подібних технологій.

   Дослідження щодо цього свідчать: найефективнішим підходом до розвитку духовної обдарованості є залучення учнів до творчої соціально значущої діяльності. Саме наявність творчого компонента в даному випадку виступає гарантією збереження свободи волі школярів, активізує самосвідомість учнів. Соціальна значущість діяльності сприяє життєвому та професійному самовизначенню старшокласників, а духовна домінанта зумовлює самореалізацію духовної обдарованості молоді.

   Наголосимо також, що духовна обдарованість — основа інших видів обдарованості, у тому числі й художньої. Почуття краси навколишнього світу, здатність помічати й сприймати прекрасне, вміння жити у гармонії з природою, — все це — різні вияви духовної обдарованості. Специфічний її вид — здатність сприймати надзвичайне — рідкісний і особливо цінний дар людини, який потребує своєчасного розвитку, а в наш складний час — навіть захисту.

Сліпухіна, Ірина (доктор педагогічних наук; доцент; професор кафедри загальної фізики). 

 Поняття дитячої обдарованості у контексті формування навичок ХХІ століття // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2018. - № 1/2. - С. 53-57

Анотація: Відображено результати аналізу проблеми виявлення, умов формування і розвитку дитячої обдарованості. З'ясовано зміст і особливості цієї категорії. Встановлено взаємозв'язок поняття обдарованості з рівнем сформованості ключових компетенцій молоді у ХХІ столітті, які зумовлено техніко-технологічними і соціокультурними процесами у сучасному суспільстві.е 

   Нині суспільство усвідомлює, що розвиток природних здібностей дитини, розкриття її творчого потенціалу відповідає одночасно інтересам дитини, соціуму та загальнодержавним потребам. Державні і регіональні цільові програми роботи з обдарованою молоддю мають на меті забезпечити підтримку обдарованої молоді шляхом створення умов для її творчого, інтелектуального, духовного й фізичного розвитку.

   Категорія обдарованості потребує логічного виведення і чіткого встановлення зв'язків з іншими поняттями.

Згідно з ідеями Дж. Рензуллі, обдарованість - це результат перетину трьох факторів, що її визначають: 1) здібності вище середнього рівня; 2) наполегливість, витривалість, практичність, упевненість у собі; 3) творчий потенціал (складається із змішаних факторів, які пов'язують з новизною мислення, конструктивізмом, винахідництвом, оригінальністю). Дослідник виокремлює дві форми обдарованості, які пов'язані між собою і забезпечують успішну взаємодію між індивідом і навколишнім середовищем: навчальна і творчо-виробнича обдарованість. Творчо-виробнича обдарованість, зокрема, описує ті аспекти людської діяльності, яка використовує процеси мислення в об'єднаній індуктивній формі, зорієнтованій на певну реальну проблему. Її важко виявити під час тестування, оскільки вона пов'язана з емоційно-вольовою, психологічною, мотиваційною, ситуативною та іншими видами діяльності.

  Пропонуючи в «Енциклопедії освіти» визначення категорії «обдаровані діти», Ж. Гордєєва зазначає, що така молодь відрізняється високим рівнем розвитку загальних і спеціальних здібностей, допитливістю і дослідницькою активністю; у них «яскраво виражена здатність відкривати причин- но-наслідкові зв'язки..., вони захоплюються побудовою альтернативних моделей і систем». За С. Гончаренком, «обдарованість - індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності»

   Виявлено, що нині у психолого-педагогічній літературі розрізняють такі особистісні сфери, до яких може бути застосоване поняття обдарованості:

- загальна інтелектуальна здатність (відмінна пам'ять, жваве мислення, здатність до швидкого розв'язання різноманітних практичних задач і завдань, зокрема проблемно-орієнтованих, зв'язне викладення думки тощо);

- специфічні академічні здібності;

- здатність до творчості (допитливість, незалежність і оригінальність мислення, висунення ідей тощо);

- спілкування і лідерство (готовність до адаптації у новому оточенні, невимушене спілкування з дорослими і дітьми, виявлення лідерства в іграх, ініціативність і відповідальність);

- художня і виконавська діяльність (зацікавленість візуальною інформацією, захоплення мистецтвами, в яких виявляється оригінальність і прагнення створити власний твір);

психомоторна діяльність (точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон рухів, упевнене і майстерне володіння тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок).

   У проведеному дослідженні виявлено ознаки глибинної єдності і кореляції змісту понять обдарованості і соціокультурних навичок особистості у XXI столітті. Вочевидь, розуміння цього зв'язку потребує детальнішого дослідження з урахуванням, зокрема, впливу сучасних інформаційних технологій на структуру і процеси розвитку інтелекту, самосвідомості, ціннісної сфери та інших особистісних характеристик сучасної молоді.

Хілько, Юлія. 

 Функції головних агентів соціалізації обдарованих дітей у загальноосвітніх школах Канади // Вища освіта України : теоретичний та науково-практичний часопис. - 2017. - № 2. - С. 71-77

Анотація: Проаналізовано функції головних агентів соціалізації обдарованих дітей - учителів, консультантів, менторів - у загальноосвітніх школах Канади. Схарактеризовано партнерські взаємини головних агентів соціалізації і батьків обдарованих дітей у педагогичному процесі.   

   Вивчення успішного досвіду інших країн, наприклад, таких, як Канада, стосовно організації навчального процесу і побудови культури школи, яка б сприяла правильному соціальному розвитку обдарованих учнів, має велике значення для вітчизняної педагогічної практики. Це пов'язано з тим, що обдаровані учні через свою неор- динарність та унікальність часто відчувають труднощі в налагодженні соціальних контактів.

   У школах Канади вчителі, консультанти, ментори є агентами соціалізації, тобто як фасилітатори та посередники у налагодженні взаємодії дітей із соціумом. Учителі, консультанти, ментори проводять роботу щодо соціалізації учнів, тісно співпрацючи з їх родинами. Саме інтереси обдарованих дітей і їх сімей, а також можливості навчального закладу щодо їх задоволення визначають функції головних агентів соціалізації обдарованих дітей.

   Роль учителя у школах Канади полягає не тільки в навчанні школярів, підвищенні їх інтелектуального рівня, але й соціалізаційним впливом на школярів. Це, насамперед, сприяння у налагодженні тісних дружніх стосунків учня з однолітками, набуття позитивних соціально-культурних навичок і настанов, формування в дітей соціальної обдарованості як важливої передумови розвитку всіх інших індивідуальних особливостей дитини.

   При організації самостійної роботи обдарованого учня роль учителя полягає в ідентифікації потреб дитини та налагодженні супутніх проблемних ситуацій під час виконання учнем завдань, а також у фасилітації міжособистісних взаємин (наставник - учень, учень - учень), що ведуть до релевантного розуміння наукових істин і соціальної реальності. Таким чином, досягнення ефективного та успішного навчального результату учня залежить від професіоналізму вчителя, зокрема, уміння грамотно застосовувати навчальні методики, організовувати робоче місце школяра і правильно оцінювати результати його діяльності.

Крім учителів, як провідних агентів соціалізації обдарованих учнів у навчально- виховному процесі, важлива роль консультантів і менторів, які, тісно співпрацюючи з учителями і батьками обдарованих дітей, доповнюють і збагачують соціалізаційні практики, допомагають максимально задовольнити навчальні потреби обдарованих і талановитих учнів.

   Шкільний консультант у Канаді є штатним працівником загальноосвітньої школи і призначається шкільною радою муніципалітету за наявності ступеня магістра в галузі психології та педагогіки, прикладної психології та консультування.

   Бібліотерапія (читання книг про обдарованих людей) або кінотерапія (перегляд фільмів про обдарованих людей) може бути допоміжним засобом для надбання дитиною додаткового життєвого досвіду. Такий вид терапії допомагає обдарованим учням розуміти власну винятковість, подолати життєві труднощі й використовувати отримані знання як додаткове джерело в розвитку власного потенціалу.

Роль ментора, як агента соціалізації обдарованих учнів, також дуже значуща в канадських школах. За відсутності чітких меж відмінності, менторство ототожнюють з такими видами робіт з дітьми, як репетиторство, тренування та надання приватних уроків. 

   Існує п'ять характеристик, які відрізняють ставлення ментора й учня від інших форм педагогічної роботи з обдарованими дітьми, а саме:

• загальне зацікавлення учня і ментора у специфічному полі діяльності;

• відповідність виховного і навчального стилю;

• довготермінове ставлення довіри;

• взаємне сприйняття симетрії, тобто рух у бік рівності у відносинах, яка досягається завдяки надбанню учнем знань і майстерності;

• обмін способом життєдіяльності, тобто учень поступово набуває властивої ментору соціальної моделі взаємодії з оточуючими.

   Менторство характеризується відносно стабільними відносинами між досвідченим наставником і менш досвідченим обдарованим підопічним, їх взаємною довірою і доброзичливістю, що сприяє навчанню та розвитку особистісних інтересів учня.

   Фахівці та експерти з різних галузей людської діяльності здатні посилити інтерес обдарованого школяра до вивчення навчальних дисциплін. Ментором може стати вчитель, консультант, бібліотекар, інший учень, батьки або члени спільнот і т. д. Взаємини з ментором можуть допомогти учневі рухатися до нового рівня розуміння власних здібностей і обдарувань. Також він служить наочним прикладом того, як фахівець певної спеціалізації виконує поставлені завдання. Практична участь школярів у цьому процесі може допомогти йому отримати особистісний досвід реальної співучасті в конкретній сфері людської діяльності.

Фурманська, Ольга (учитель української мови і літератури; м. Малин; Житомирська область). 

 Розвиток індивідуальної освітньої траєкторії обдарованої дитини у процесі формування уміння вчитися // Українська мова і література в школах України : щомісячний науково-методичний та літературно-мистецький журнал. - Київ, 2017. - № 5. - С. 40-43

Анотація: Досліджується проблема розвитку індивідуальної освітньої траєкторії обдарованої дитини у процесі формування уміння вчитися (в процесі вивчення дисциплін літературно-мовного циклу). 

   Більшість дослідників стверджують, що основою до творчості є інтелектуальні здібності. Якщо вчасно виявити їх у потенційно обдарованих учнів, навчити дітей обирати оптимальні саме для неї способи оволодіння навчальним матеріалом, спираючись на ці здібності (головна роль належатиме тим, завдяки яким створюватимуться нові освітні продукти - творчим), враховуючи темперамент та психотип дитини, можна сподіватися, що обдарованість проявиться повною мірою.

   Спілкуючись із колегами, батьками та самими учнями, можна зробити висновок, що усім суб'єктам навчально-виховного процесу не вистачає психологічного супроводу. На нашу думку, для того, щоб виявити потенційно обдарованих учнів, результативно працювати з ними, учителю-словеснику необхідно тісно співпрацювати зі шкільним психологом, який допоможе діагностувати рівень сформованості творчих здібностей дитини, її психотип (екстраверт чи інтроверт), особливості темпераменту. Це дасть можливість організувати успішну освітню діяльність учня.

   На нашу думку, для того, щоб виявити потенційно обдарованих учнів, результативно працювати з ними, учителю-словеснику необхідно тісно співпрацювати зі шкільним психологом, який допоможе діагностувати рівень сформо- ваності творчих здібностей дитини, її психотип (екстраверт чи інтроверт), особливості темпераменту. Це дасть можливість організувати успішну освітню діяльність учня.

   Звичайно, лише однією методикою важко виявити приховану обдарованість. Це планомірний цілеспрямований процес, важливою ланкою у якому є мотивація учня до певної діяльності. Отже, тільки тоді буде результат, коли дитина свідомо наближатиметься до мети, тому ще з п'ятого класу необхідно вчити учнів мотивувати свою діяльність. Так учитель сприяє формуванню однієї зі складових ключової компетентності «уміння учитися» - бажання організовувати свою працю для досягнення успішного результату.

   Реформування вищої освіти України в контексті європейської інтеграції змінює пріоритети в підготовці майбутніх педагогів з домінування знаннєво орієнтованого навчання на створення умов для набуття ними фахових компетентностей. Особливої уваги також потребує переосмислення професійних цінностей, усунення спрямованості освітнього процесу на засвоєння студентам теоретичних засад і опанування ними методами навчання й виховання так званих «типових» дітей, розвиток яких відповідає умовній віковій нормі. Відповідно до цього, актуальності набуває вироблення в здобувачів вищої педагогічної освіти установки бачити в кожній дитині індивідуальність і розвиток здатності створювати неповторну сприятливу траєкторію для її особистісного зростання та самореалізації.