Освітянам на замітку

              Аспекти підготовки майбутнього вчителя трудового навчання та технологій

   Соціально-економічні перетворення, які відбуваються в Україні, викликають докорінні зміни в усіх галузях суспільного життя, зокрема і в галузі освіти, головною метою якої є розвиток людини як особистості, громадянина країни, суб'єкта діяльності та спілкування. В умовах переходу до нових євроінтеграційних економічних відносин найгострішою є проблема підготовки учнів до трудової діяльності і реальних умов життя, пристосуватися до яких на належному рівні зможуть лише творчі, самостійні особистості, здатні критично мислити. 

Савченко, Анастасія (аспірантка кафедри теорії та методики технологічної освіти). 

 Наукові засади підготовки вчителів трудового навчання та технологій у працях професора Віктора Сидоренко // Вища школа : науково-практичне видання. - 2020. - № 6. - С. 59-69

Анотація: Висвітлено науково-педагогічна спадщина професора Віктора Сидоренка, присвячено проблемам підготовки вчителя трудового навчання та технологій; показано розуміння дослідника цієї проблеми як засобу вдосконалення  трудового навчання школярів. Методом ретроспективного аналізу визначено аспекти фундаменталізації підготовки вчителя трудового навчання як умови забезпечення професійної мобільності; з'ясовано суперечності, що обумовлюють необхідність оновлення підготовки вчителя трудового навчання (технологій) відповідно до потреб сучасної школи. 

   Дотепер недостатньо повно вивчено динаміку та тенденції розвитку поглядів на вирішення проблеми підготовки майбутніх учителів трудового навчання і технологій на засадах проєктно-технологічної діяльності у науково-педагогічній спадщині визнаного в Україні фахівця галузі технологічної освіти, члена-кореспондента Національної академії педагогічних наук, доктора педагогічних наук, професора Віктора Сидоренка. Досвід і специфіка його наукової спадщини потребує широкого узагальнення з позицій нових педагогічних реалій, визначених розбудовою Нової української школи.

В. Сидоренко розглядав проблему формування проєктно-технологічної компетентності майбутніх учителів як складову комплексу дій, спрямованих на підвищення ефективності та продуктивності технологічної освіти.

   Проєктно-технологічна діяльність об'єктивно обумовлена сучасним етапом розвитку технологічної освіти в Україні та інтегрує всі види сучасної діяльності людини. Отже, перед учителем трудового навчання і технологій стоїть мета не лише навчити кожного учня сукупності трудових операцій та прийомів, а й сформувати інтелектуальну и технічно освічену особистість, здатну мобільно адаптуватися до швидких змін у суспільстві.

 Враховуючи соціально-економічні та науково-технічні зміни в суспільстві, Ц. В. Сидоренко зазначав, що в таких умовах сучасна загальноосвітня школа потребує вчителя "нової формації", якому притаманні широта поглядів, високий рівень загальної та професійної культури, вміння швидко оновлювати свої знання та вміння, готовність до роботи в нових умовах, здатність адаптуватися у педагогічних інноваціях.  

   У своїх працях В. Сидоренко стверджував, що головною причиною неефективності підготовки вчителя трудового навчання (технології) є відсутність її орієнтації на шкільні програми з трудового навчання та неузгодженість з ними.

   Професор Сидоренко теоретично обґрунтував положення, що новий зміст трудового навчання має забезпечити формування:

1)  уявлень про різноманітність видів перетворювальної діяльності, про наслідки їх впливу на особистість, культуру, природу і суспільство, про еволюцію техногенного середовища;

2)  умінь оцінювати стан техногенного середовища, орієнтуватися в ньому, розуміти необхідність запобігати впливу негативних наслідків техногенної діяльності на людину, природу і суспільство;

3)  знань про техніку як результат інтегрованої пізнавально-перетворювальної взаємодії людини і природи. Результатом цього може стати розуміння техніки як засобу пізнання і впливу на життєве середовище людини;

4)  знань про загальнонаукові закономірності технічних об'єктів і процесів, які заповнюють навколишній простір людини. Такі знання можуть стати основою для розуміння будови технічного об'єкта чи можливостей процесу, для вміння пояснити принцип його дії та запропонувати можливості для вдосконалення;

5)  умінь прогнозувати і проектувати процеси, об'єкти і засоби перетворювальної діяльності відповідно до заданих умов їх функціонування;

6)  умінь планувати власну технологічну діяльність, дотримуватись норм і правил технічної культури і культури праці.

   Саме В. Сидоренко багато працював над тим, щоб предмет "Креслення" був включений до шкільного навчального плану. Саме завдяки його плідній праці зараз графічна підготовка здійснюється у 5—9-х класах на уроках трудового навчання, а в 10-му та 11-му — на уроках технології. 

    Проаналізувавши наукові статті професора В. Сидоренка, присвячені місцю креслення у загальноосвітньому процесі, без перебільшення можна стверджувати, що тільки через відсутність уявлення про навчальні, розвивальні й виховні можливості графічної діяльності поширюється хибна думка про обмеженість потреби вивчати креслення у школі в умовах стрімкого поширення інформаційних технологій в усіх сферах суспільної діяльності. Іноді лунають сміливі твердження про цілковиту передачу у перспективі всіх видів проектно-конструкторських робіт комп'ютерним засобам, мовляв, навіщо ж учити дітей кресленню, коли в недалекому майбутньому воно стане нікому не потрібним? Але ця думка помилкова — комп'ютер жодним чином не здатен замінити людину (і важко повірити в те, що це колись станеться) у створенні ідеї творчого задуму.

   Педагогічні погляди вченого на проблему підготовки вчителя трудового навчання (технології) відображають реалії розбудови національної системи освіти, спрямовані на підвищення продуктивності навчального процесу як учнів школи, так і студентів педагогічних ЗВО, і мають бути враховані теоретиками та практиками, котрі прагнуть змін у напрямку запровадження продуктивних технологій у технологічну освіту. 

Хищенко, Олег Олександрович (старший викладач). 

 Педагогічні аспекти підготовки майбутнього вчителя трудового навчання до проектно-технологічної діяльності // Молодий вчений : науковий журнал. - 2019. - № 5. - С. 164-169

Анотація: Розглянуто місце та роль проектно-технологічної діяльності в структурі фахової діяльності сучасного вчителя. Автор представляє результати впровадження методу проектів у процесі підготовки майбутніх викладачів педагогічних дисциплін. Розглядаються види проектів: дослідницький, інформаційний та практично-орієнтований . 

   Якісна підготовка випускників у ВНЗ повинна допомогти майбутнім педагогам відчувати себе впевненими на ринку праці, спонукати до творчого пошуку, розвивати здатність до самоорганізації, саморозвитку та самовдосконалення майбутнього спеціаліста.

   Становлення особистості майбутнього учителя, його компетентності відбувається разом з процесом формування його власної педагогічної системи. Як наслідок, у майбутнього учителя формується помилкове уявлення про себе як фахівця, який може бути успішним при використанні стандартних методик і найбільш поширених педагогічних технологій. Однак поза власної педагогічної системи він, як учитель, по-справжньому відбутися не зможе. 

   Учитель повинен володіти традиційними й нетрадиційними методами навчання та постійно застосовувати їх у навчальному процесі, а саме вміти організовувати роботу в парах, у малих групах, уміти застосовувати в навчанні метод фантазування, метод створення ідеального об’єкта, володіти методикою вирішення проблемних ситуацій за допомогою методів «мозкового штурму», «фокальних об’єктів» тощо. Застосовуючи ці методи, він підвищить інтерес учнів до праці, розвине в них творчі здібності, пізнавальну активність, навчить їх самостійно мислити й вирішувати певні проблеми, що стоять перед ними.

   Період навчання у ВНЗ охоплює перший етап — етап концептуального самовизначення майбутнього учителя. Для того, аби він виявився продуктивним, слід забезпечити сприятливі психолого-педагогічні умови. Комплекс дидактичних умов спрямований на створення ситуації концептуального самовизначення майбутнього учителя в колі тих педагогічних і психологічних теорій, які є базовими для психолого-педа- гогічної науки. Психологічні умови реалізуються через проведення комплексу занять з тренінгу різної спрямованості, а також шляхом активного запровадження технологій самопроектування. Продуктивність концептуального етапу та умов професійної підготовки визначатиметься якістю головного продукту, який проектуватиме кожний з майбутніх учителів — проект педагогічної системи, в межах якої почне розгортатися його цілісна професійна діяльність. Протягом концептуального етапу актуальним є поєднання процесу становлення власної педагогічної системи майбутнього учителя з процесом самопроектування. Самопроектування в професійній діяльності на технологічному рівні ототожнюється з розробкою програми особистісного і професійного саморозвитку, в якій центрованою основою слугують проектно-задані здібності, якості особистості, види діяльності. Технологія самопроектування себе як фахівця передбачає певну світоглядну установку проектувальника в професійній діяльності, його позиційне самовизначення відносно головних суб’єктів освітнього процесу, яке може здійснюватися в просторі двох альтернатив: зміни (розвиток) або збереження. Цим закладається консервативність авторської педагогічної позиції (системи) або ж її інноваційніст.

   Важливим елементом в підготовці майбутнього вчителя до проектно-технологічної діяльності є обговорення проблемних педагогічних питань разом з викладачами, студентами, вчителями шкіл. У студента з’являється можливість усвідомити те коло питань педагогічної практики, що виходить за межі конкретної школи чи навчального закладу. Такого роду дискусії можуть з’явитися своєрідним початком у розгортанні власних педагогічних досліджень майбутніх педагогів.

   Зверніть також увагу на виховання учнів під час проведення уроків трудового навчання. Учитель повинен уміти виховувати в учнів наполегливість, допитливість, старанність, працьовитість, уміння доводити справу до кінця, постійно підвищувати свою майстерність. Крім того, учитель повинен уміти навчати учнів працювати в колективі, спільно вирішувати проблеми та труднощі, працювати в команді. Ці та інші якості допоможуть учням у їх подальшому житті та професійній діяльності. Учитель повинен не тільки сам уміти тактовно спрямовувати учнів у необхідне русло, допомагати їм, але й уміти навчити тактовності самих учнів. Він повинен уміти підбадьорювати учнів у той час, коли вони стикаються з будь-якими труднощами. Учитель трудового навчання повинен уміти також навчати учнів культури праці, уміти сформувати творчий колектив, здатний спільно вирішувати будь-які проблеми.

   Організовуючи й здійснюючи роботу за проектною технологією, учитель трудового навчання повинен уміти допомогти учням у складанні плану роботи над проектом, навчити їх знаходити об’єкти проектування, ставити перед собою проблеми й ефективно їх вирішувати, коригувати ескізи, конструкцію й технологію виготовлення виробу, що проектується. Для того, щоб учитель міг професійно й ефективно допомогти учням під час проектування виробів, він повинен мати певні знання з конструювання та моделювання, технічного дизайну, малюнку, колористики, мати художній смак тощо

 

Марков, Деніс Федорович (викладач). 

 Графічний компонент як один із основних елементів професійної підготовки майбутнього вчителя технологій // Молодий вчений : науковий журнал. - 2019. - № 5. - С. 151-155

Анотація: На основі досліджень різноманітних джерел розглянуто та проаналізовано зміст професійної підготовки майбутнього вчителя технологій, що дало змогу виявити і узагальнити шляхи та способи підвищення ефективності цього процесу під час навчання майбутнього вчителя технологій у педагогічному вищому навчальному закладі.

   Модель фахівця повинна носити прогностичний характер, тобто випереджувати час, визначати перспективи в підготовці фахівця. Тому, незважаючи на те, що навчальний предмет в школі ще має назву «Трудове навчання», вже сьогодні треба вносити зміни у класифікатор спеціальностей вчителів, а саме: замість кваліфікації «вчитель трудового навчання», ввести класифікацію «вчитель технологій виробництва».

Змістовий компонент моделі передбачає формування усіх сфер науково-методичної готовності майбутнього вчителя трудового навчання (когнітивної, операційно-діяльнісної, особистісної) на трьох етапах вузівської підготовки, згідно таких основних функцій науково-методичної діяльності: прогностичної (поєднання сфери знань педагога з освітнім середовищем), проектувальної (уявлення про перспективи та задачі навчання та виховання, стратегії та способи їх досягнення), конструктивної (конструювання педагогом власної діяльності, діяльності, самостійності та творчої активності учнів), комунікативної (діяльність, спрямована на ефективну педагогічну взаємодію, спільний творчий пошук), організаційної (організація різних видів власної та учнівської діяльності).

   Зміст графічної діяльності, який складає система видів діяльностей з графічними зображеннями, також взаємопов’язаний з названими вище компонентами моделі графічної підготовки. Так, мета графічної підготовки повинна відображати систему вмінь виконувати певну сукупність діяльностей, що підлягають формуванню у студента у процесі вивчення блоку графічних дисциплін. Засоби навчання є залежними від способів графічної діяльності (наприклад, ручна побудова креслення або із застосуванням комп’ютерних графічних програм). Методи навчання впливають на характер дій студента (прослухати інформацію, розглянути графічне зображення, використати робочий зошит з друкованою основою, скористатися комп’ютером для дослідження графічної моделі об’єкта та ін.). У системі засобів навчання відображається як науковий зміст графічних дисциплін, так й зміст графічної діяльності. Зміна змісту та характеру графічної діяльності викликає зміну змісту графічної підготовки (зокрема, можливість використання комп’ютерних програм вимагає внесення в зміст інженерної графіки інформації щодо комп’ютерної графіки тощо та ін.). Графічна діяльність безпосередньо впливає на результати формування графічних знань та умінь, оскільки її складові знаходяться в ієрархічній підпорядкованості. Недостатня сформованість одного з них викликає зміни у рівнях сформованості інших.

   У разі недооцінки одного з системотвірних компонентів уся система припиняє бути ефективною. Інакше кажучи, наскільки якісним не був би визначений зміст графічної підготовки, без відповідного інформаційно-предметного забезпечення і методів навчання неможливо сформувати на високому рівні графічну підготовку студентів. Ставлячи завдання цілеспрямованої графічної підготовки студентів, необхідно своєчасно оцінювати сформованість та вносити відповідні корективи отриманих результатів графічної підготовки. В цьому полягає спрямовуюча, координуюча та контролююча діяльність викладача, який розглядається як один з компонентів системи. Педагогічна діяльність, яка об’єднує зусилля викладачів і студентів у вирішенні завдань графічної підготовки, організовується на навчальних заняттях, реалізується через виховні впливи у різних соціальних об’єднаннях: студентських групах, підгрупах, науково-дослідних гуртках та ін. Компонент щодо оцінювання та корекції отриманих результатів, пов’язаний із розв’язанням важливих завдань, зокрема: дослідження рівня сформованості графічної підготовки майбутнього вчителя технологій; оцінювання як результатів системи підготовки, так і адекватності використаних засобів; управління процесом навчання через забезпечення відповідних педагогічних умов, варіювання засобами і методами з метою корекції результатів.

 

Титаренко, Валерій (кандидат педагогічних наук; старший викладач кафедри виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності). 

 Діагностувальні педагогічні умови підготовки майбутніх учителів технологій до реалізації завдань здоров'язбереження учнів // Вища школа : науково-практичне видання. - 2019. - № 12. - С. 37-

Анотація: Охарактеризовано комплекс педагогічних умов - змістових, організаційно-методичних, діагностувальних; визначено особливості забезпечення ефективності навчальної і практичної діяльності у єдності значущих компонентів професійної готовності майбутнього вчителя, відповідних їм критеріїв.

   Актуальність проблеми професійної підготовки майбутнього вчителя технологій до формування в учнів здоровязбережувальної компетентності у процесі трудової діяльності посилюється у зв'язку з тим, що оновлення змісту трудового навчання учнів передбачає оволодіння понад 20 технологічних операцій ручної і механічної обробки різноманітних конструкційних матеріалів та пов'язане із виготовленням різних об'єктів технологічної діяльності, тому вчитель технологій має бути фахівцем високого рівня, який покликаний не лише реалізувати ускладнений зміст навчальної програми, а й зберегти життя і здоров'я учнів, сформувати в них сукупність здоров'язбережувальних компетентностей, підготувати дітей до роботи в умовах, наближених до сфери виробництва та обслуговування, забезпечити безпечні умови їхньої трудової діяльності.

   З огляду на це професійна підготовка вчителя трудового навчання є невід'ємною складовою фундаментальної фахової підготовки, що органічно поєднана з вивченням психолого-педагогічних, соціально-культурних і професійно орієнтованих дисциплін. Як і кожен майбутній педагог, учитель технологій повинен уміти інтегровано використовувати набуті знання і вміння під час вирішення проблем, творчо мислити, об'єктивно аналізувати свою діяльність з метою її вдосконалення, використовувати досвід педагогів-новаторів у своїй педагогічній діяльності, бути готовим розв'язувати педагогічні завдання розвитку технічного мислення школярів.

   Найчастіше критерії ефективності підготовки майбутніх учителів технологій розглядають у руслі компетентнісного, особистісно-діяльнісного й аксіологічного підходів як концептуально об'єднані проблемою дослідження знання, вміння, навички, мотиви і цінності, що виражаються певною оцінкою. При цьому особистісні якості, необхідні для професійної діяльності майбутнього вчителя, до складу критеріїв вводяться рідко — це не дозволяє дати об'єктивну та всебічну оцінку процесу підготовки майбутніх учителів технологій до професійної діяльності. З урахуванням викладеного вище ми визначили критерії, які дозволяють з'ясувати стан готовності майбутніх учителів технологій до формування здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи у процесі трудового навчання.

   При визначенні критеріїв та їх обґрунтуванні спочатку актуалізуємо специфіку діяльності сучасного фахівця, яка пов'язана з чотирма компонентами компетентності:

-загальнокультурним, що передбачає: здатність учителя технологій до ефективного використання положень нормативно-правових документів у трудовій діяльності учнів, володіння основними методами здоров'язбережувальної діяльності та підтримки працездатності школярів;

 -виробничо-технологічним, котрий містить: обґрунтування вибору безпечних режимів, параметрів трудових процесів у шкільній майстерні; ефективне виконання функцій; обов'язків і повноважень з безпеки праці на робочому місці, в учнівському колективі; проведення заходів з усунення причин нещасних випадків і професійних захворювань на робочих місцях учнів;

-організаційно- управлінським, який забезпечує: проведення заходів з профілактики учнівського травматизму та захворюваності; збереження здоров'я; здатність до організації діяльності учнівського колективу з обов'язковим урахуванням вимог безпеки життєдіяльності та праці; методичну компетентність у проведенні навчання та перевірки знань з питань безпеки праці серед учнів закладу;

-проектно-конструкторським, який зумовлює: готовність учителів технологій до формування в учнів здоров'язбережувальної компетентності; упровадження вчителем безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці у процесі трудового навчання учнів 5—9-х класів; проектування та організацію робочих місць учнів на основі сучасних наукових і технологічних досягнень у галузі здоров'язбережувальних технологій, які створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі, що досягається раціональною організацією навчального процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм) у шкільних виробничих майстернях; відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям кожного учня.

   На підставі зазначеного вище, для виявлення стану сформованості готовності майбутніх учителів технологій до формування здоров'язбережувальної компетентності учнів основної школи у процесі трудового навчання ми виділили мотиваційно-ціннісний, когнітивний та діяльнісний критерії. Ці критерії тісно пов'язані та взаємозумовлені, їхня цілісність свідчить про розвиток тих особистісних і професійних якостей майбутнього вчителя технологій, що характеризують його готовність.

 

Титаренко, Валерій (кандидат педагогічних наук; старший викладач кафедри виробничо-інформаційних технологій та безпеки життєдіяльності). 

 Підготовка вчителів технологій до забезпечення безпеки життєдіяльності учнів // Вища школа : науково-практичне видання. - 2018. - № 12. - С. 45-50

Анотація: Розглядено питання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання до безпечної роботи учнів. Обґрунтовано необхідність поглибленого вивчення питань безпеки життєдіяльності у навчальному процесі. Аналізується зміст професійної підготовки студентів факультету технологій та дизайну. Визначено етапи безперервної багаторівневої системи навчання учнів основам безпеки життєдіяльності. Запропоновано диференціацію змісту навчання безпеки життєдіяльності.

   Одне з основних завдань, що стоять перед системою підготовки учителів трудового навчання, полягає у тому, щоб студенти за час навчання отримали глибокі професійні знання й уміння, щоб забезпечити не лише якісне, а й безпечне навчання. Останнє набуває особливого значення у зв'язку зі зростанням травматизму серед учнів.

У результаті проведених нами досліджень встановлено, що спеціальна професійно-педагогічна підготовка майбутніх вчителів трудового навчання та технологій включає:

-знання шкільних програм з трудового навчання та технологій, креслення, організаційних форм навчання і матеріального забезпечення навчальних предметів з позиції безпеки учнів;

-вміння  забезпечувати  безпечну організацію і виконання навчальної роботи у шкільних майстернях, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, складати необхідну нормативну документацію для проведення занять;

-знання  психолого-фізіологічних  основ формування безпечних умінь, методів навчання і вміння використовувати ці знання у практичній роботі вчителя;

-вміння  безпечного проведення суспільно-корисної та продуктивної праці учнів, позакласної та позашкільної роботи;

-вміння вивчати і використовувати у своїй роботі відповідний досвід інших учителів-предметників;

-відомості щодо забезпечення власної безпеки у процесі навчання в університеті.

Спеціальна підготовка майбутнього вчителя трудового навчання та технологій включає:

1)  коротку характеристику небезпек, що трапляються під час навчання і в довготривалій перспективі;

2)  вміння аналізувати небезпеки й оцінювати можливий ризик;

3)  знання методів, принципів і засобів забезпечення техніки безпеки;

4)  вміння запобігати негативним наслідкам небезпек і надавати першу допомогу постраждалим;

5) володіння питаннями безпеки для технологічних процесів і трудових навичок, згідно з навчальною програмою.

   При цьому найвищим у майбутніх учителів різних спеціальностей, а особливо учителів трудового навчання, рівнем умінь з безпеки життєдіяльності можна вважати прояв творчого підходу до своєї праці на основі правильної організації її та робочого місця, раціоналізації робочих прийомів з позицій підвищення їх безпеки, конструювання пристосувань, що підвищують безпеку праці.

Мегем, Євген (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри технологічної і професійної освіти). 

 Проектно-технолгічна підготовка майбутнії учителів трудового навчання в особистісно-орієнтованому освітньому процесі // Вища школа : науково-практичне видання. - 2017. - № 11. - С. 37-45

Анотація: Розглядаються можливості проектно-технологічної підготовки майбутніх учителів трудового навчання, їхня особистісна орієнтація в освітньому процесі.  Виділено принципи та аксіологічні орієнтири проектно-технологічної підготовки  особистісно-орієнтованого освітнього процесу. Він розглядається як соціокультурний механізм особистісного зростання учасників освітнього процесу, який розглядається як соціокультурний механізм особистісного зростання учасників освітнього процесу у вищому навчальному закладі. У практиці проектно-технологічної  підготовки особистісно-орієнтованого освітнього процесу своє місце знаходять всі грані особистісного зростання студента на різних етапах його професійного  навчання. Вони взаємопов'язані, взаємообумовлені та мають за мету професійний, емоційний, фізичний, соціальний і моральний розвиток особистості студента.

  Сучасному вчителю трудового навчання необхідні гнучкість і нестандартність мислення, уміння адаптуватись до умов життя, які швидко змінюються. Це можливо лише при високому рівні проектно-технологічної підготовки, наявності розвинених творчих здібностей. Серед факторів, які визначають успішність проектно-технологічної підготовки, одне із головних місць належить залученню майбутніх педагогів до проектної діяльності, починаючи з перших років професійного навчання.

   Результатом проектно-технологічної підготовки особистісно-орієнтованого освітнього процесу є соціальне, професійне, творче особистісне зростання студентів та професійно-особистісне зростання викладачів, їхня творча самореалізація в межах освітнього процесу, що відповідно проявиться у створенні особистісних освітніх продуктів.

   Варто розглянути положення, що обґрунтовують, розвивають та конкретизують проектно-технологічну підготовку у межах особистісно-орієнтованого освітнього процесу. До них відносять аксіологічні орієнтири, принципи, особливості особистісного підходу до підготовки студентів і викладача та особливості особистісно-орієнтованої технології:

-загальнометодологічним орієнтиром є цінності й мета сучасної професійної освіти, особистісне їх осмислення, усвідомлення, розуміння, побудова; саме цим задається аксіологічний характер усьому освітньому процесу професійної підготовки учителя;

-специфічним методологічним орієнтиром є принцип природовідповідності: зрозуміти, в чому "таємниця' творчого професіоналізму на кожному етапі професійної підготовки, допомогти знайти студенту його соціально-професійне призначення — головна проблема, що визначає і мотивації учіння, і вирішення проблеми змісту проектно-технологічної підготовки професійної освіти, і методи навчання;

-сучасні освітні технології та системи навчання мають ґрунтуватися на визнанні студента та викладача головними дійовими особами всього освітнього процесу професійної підготовки (решта всі працюють на них), орієнтуючись на їхнє фізичне і моральне здоров'я, їхню духовну спільність, "педагогічну паритетність".            Студент визнається суб'єктом, а не об'єктом для засвоєння знань, умінь та навичок, для маніпуляцій у різних заходах, спрямованихна задоволення амбіцій викладача;   

-професійний освітній процес будується з урахуванням передусім особистих цілей студентів. Студента приймають таким, який він є, не намагаючись зарахувати його до певної групи або категорії, без "анкетних балів", без наклеювання ярликів, але з постійним прицілом на те, яким він може стати, з орієнтиром на особистісний освітній приріст; 

-пріоритетне значення у професійній проектно-технологічній підготовці студентів має діяльність викладача, його особистість, цікава та приваблива, його неординарна індивідуальність. Результати численних досліджень дозволяють із достатньою ймовірністю стверджувати, що низька ефективність сучасних освітніх технологій пояснюється, зокрема, і тим, що вони, по суті, ігнорують фактор індивідуальності викладача у педагогічному процесі, а основним шляхом його вдосконалення вважають постійне підвищення вимог до змісту і методів навчання; 

-освітні технології і системи навчання не можуть нав'язуватись ні студентові, ні викладачу, освітню технологію необхідно вибудовувати спільними зусиллями, будь-яка технологія при звичайному перенесенні втрачає свою ефективність. Викладач використовує при цьому методологічно вивірені дидактичні орієнтири та узагальнені способи творчої діяльності. На цій основі він виробляє особисту педагогічну позицію, вибудовує свій  власний сценарій професійної діяльності шляхом умонтовування педагогічної теорії і "чужого" досвіду в логіку побудови і розвитку власної педагогічної діяльності, завдяки чому його мислення від стихійно-емпіричного стає науково-теоретичним, практико-орієнтованим, вільним від педагогічної кон'юнктури. Студент, захоплюючись новими ідеями, новими можливостями творчого професійного зростання отримує позитивні мотивації що стимулюють його особистісне зростання;

- педагогічними механізмами особистісного зростання студентів, на нашу думку, можуть стати особисто засвоєні в різноманітній навчальній проектно- технологічній діяльності сучасні способи творчого розвитку і саморозвитку студента: способи розвитку рефлексних здібностей, пізнавальних здібностей; різні творчі процедури, такі як прийоми розвитку творчого мислення, теорія розв'язку винахідницьких задач, нейролінгвістичне програмування, прийоми роботи з книжками; прийоми та способи самоорганізації. Орієнтація на особистість пов'язана передусім з розробкою способів реалізації особистісно-орієнтованих цілей навчання і виховання Засвоєння цих способів має здійснюватись у межах різноманітних видів діяльності студентів, так що по суті це радше не просто засвоєння, а їх особиста побудова студентами.

 Навчальні програми підготовки вчителів трудового навчання необхідно вносити суттєві зміни щодо змісту існуючих курсів, коригувати їх у відповідності з сучасними вимогами шкільного курсу трудового навчання й включати курси за новими напрямками. Значну увагу при підготовці майбутнього вчителя трудового навчання необхідно також приділити вивченню передових сучасних технологій обробки різних матеріалів, виробничих, інформаційних технологій тощо .