Освітянам на замітку

                                Освітній простір дітей з синдромом Дауна

   Усі діти незалежно від віку, статі, здібностей, характеру, кольору очей та шкіри прагнуть любові, безпеки та прийняття. Усі батьки бажають бачити своїх дітей щасливими, успішними, життєво реалізованими та повноцінними членами їхнього суспільства. Ми досить часто не замислюємося над такими буденними речами, як рівні права в освіті, доступний та безбар’єрний простір, життя без діагнозу — ярлика, цінність і повага людини як унікальної особистості. Але ці досить «прості» для багатьох з нас поняття перетворюються на коштовні, інколи важкодосяжні, цінності для осіб з обмеженими можливостями та їхніх батьків.   

Рудницька, Євгенія (учитель-логопед ДНЗ комбінованого типу №138; редактор; м. Київ). 

 Розвиток мовлення сонячних дітей = Дошкільна інклюзивна освіта // Дефектолог (Шкільний світ) : всеукраїнське видання для фахівців. - 2019. - № 5. - С. 31-43. 

Анотація: Завдяки активному розвитку інклюзивної освіти у нашій країні все більше дітей з синдромом Дауна активно залучають до шкільного навчального процесу як повноцінних здобувачів освіти.

 

Інклюзивна освіта ґрунтується на тому, що усі діти, незважаючи на свої компетентості чи спеціальні потреби, повинні відвідувати звичайні дитячий садок і школу.

Конвенція ООН «Про права осіб з інвалідністю», яка була ратифікована в Україні у 2012 році, передбачає для розвитку дітей з інвалідністю наступне:

•  усі діти з психічними чи фізичними вадами мають право на повноцінне та гідне життя за умов, які зберігають їх гідність, сприяють розвитку їх самостійності та полегшують їхню активну участь у суспільстві;

•  Дитина з інвалідністю має право на особливий супровід та підтримку. Такі діти є особливо вразливою групою та можуть стати легкими жертвами морального, фізичного та сексуального насилля;

•  гарантовано рівність прав та свобод дитини з інвалідністю на рівні з іншими дітьми;

•  інклюзія дитини з інвалідністю не є привілеєм, а правом. Освітній заклад повинен підлаштовуватися під потреби окремих школярів.

   Для організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами (дітей з порушеннями фізичного, інтелектуального та психічного розвитку) у загальноосвітніх навчальних закладах створюють відповідні умови:

• безперешкодне пересування (пандуси, безбар'єрне середовище;

• забезпечення необхідними навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками та індивідуальними технічними засобами навчання;

•  облаштування кабінетів учителя-дефектолога, психологічного розвантаження, логопедичного для проведення корекційних занять та занять з розвитку;

•  забезпечення відповідними педагогічними працівниками.

Кожен з вищеперерахованих пунктів необхідний для того, щоб розпочати навчання дітей з особливими освітніми проблемами у звичайних школах та садках.

  Досвід інших країн, де інклюзивне навчання пройшло більш довгий шлях, показує, що у дитячих садках або у початковій школі різниця між дітьми через ще глибокий когнітивний рівень відчувається менше. Діти грають один з одним, бо саме гра є провідною діяльністю дітей у дошкільному віці, не зважаючи на відмінності між ними. Різниця в продуктивності навчання та відмінності у соціальних інтересах дітей збільшується впродовж наступних шкільних років. Тому дуже важливо починати інклюзивне навчання саме з дитячого садка.

   Коли діти з особливими освітніми потребами виховуються серед нейротипових дітей, в них з'являється стимул до розвитку, вони бажають говорити, грати, вчитися, вони переймають властивості та звички інших дітей. Наприклад, дитина з синдромом Дауна не їла вдома ложкою самостійно, її годували. У садку вона побачила, як усі діти їдять ложками, й почала їсти самостійно, наслідуючи своїх однолітків.

Для того щоб впоратися вихователям інклюзивної групи потрібно залучати різноманітні, інколи нестандартні, методи проведення занять, працювати індивідуально з дітьми, які цього потребують, та підтримувати активну співпрацю між вихованцями групи, вихователями, корекційними педагогами, батьками. Педагоги інклюзивної групи повинні володіти різними методами роботи, знати вимоги до оптимальної організації занять, володіти прийомами з різних галузей корекційної педагогіки. Дуже важливо вміти орієнтуватися у видах та виявах порушень дітей, які підлягають під визначення «діти з особливими освітніми потребами». Одними з них є діти з синдромом Дауна.

   Синдром Дауна (трисомія за 21-ю хромосомою) - це генетичне порушення. Вперше людей з цим порушенням описав англійський лікар Джон Даун у 1866 році. Зв'язок між вродженим синдромом та зміною кількості хромосом у людській клітині була виявлена тільки у 1959 році французьким генетиком Жеромом Леженом. На відміну від людей зі звичайною кількістю хромосом (46), люди із синдромом Дауна мають у клітинному ядрі на одну хромосому більше (47). Саме ця зайва хромосома зумовлює розвиток фізичних та розумових особливостей у носіїв цього дефекту.

   Синдром Дауна не є досить рідкою патологією — у середньому фіксують один випадок на 700 пологів. У представників обох статей аномалія трапляється з однаковою частотою. Вік матері впливає на ймовірність народження дитини з синдромом Дауна. Що мати старша, то ця ймовірність є більшою. Вік батька, якщо він старший за 42 роки, також збільшує ризики розвитку цього синдрому в дитини. Поведінка батьків та фактори навколишнього середовища на зачаття дитини з синдромом Дауна жодним чином не впливають. Зайва 47-ма хромосома спричиняє в таких людей відмінний темп розвитку та характерну зовнішність.

   Зазвичай характерними будуть типові ознаки. Новонароджене дитя відрізняється: в нього пласке обличчя, інша будова черепа голови, він ніби зменшений. Пласке перенісся та зменшений ніс. Закороткі ручки та ніжки. У дитини з цим синдромом спостерігається гіпотонія (слабкість, відсутність) м'язів та гіперрухливість у суглобах, що зумовлює часті вивихи та розтягнення. Така дитина після народження виглядає млявою, апатичною. Вона пізніше починає тримати голівку, сидіти, повзати, ходити. Великий та плаский язик, постійно відкритий ротик вирізняютьтаких дітей з-поміж інших. Пальці на ручках короткі та незграбні, часто викривлені. Це дуже заважає дитині досліджувати світ, маніпулювати предметами. Тому розвиток дрібної та загальної моторики є дуже важливим для них.

   У 40% дітей діагностують вроджений порок серця, проблеми з ендокринною системою. Ці розлади також заважають малюку повноцінно розвиватися, є підґрунтям розвитку інших хронічних захворювань.

Також у дітей з синдромом Дауна діагностують різні розлади зору: у 30% — косоокість, у понад 60% дітей від восьми років високий ризик розвитку катаракти (помутніння кришталика ока). Такі нюанси також слід враховувати батькам та педагогам, зважаючи на те, що більшість інформації діти сприймають саме візуально. Паралельно з розладами зору дітки з синдромом досить часто мають проблеми зі слухом внаслідок коротких та звужених слухових та носових проходів.

   Разом із затримкою фізичного розвитку у дітей з синдромом Дауна спостерігають затримку психічного розвитку.

   Зважаючи на високий ризик розвитку різноманітних фізичних та психічних відхилень, у 2015 був розроблений та прийнятий уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної(високоспеціалізованої) медичної допомоги (УКПМД) «Синдром Дауна». Основною метою цього протоколу є створення єдиної комплексної та ефективної системи надання медичної допомоги пацієнтам із синдромом Дауна та їхнім родинам.

Робота логопеда з дітьми з синдромом Дауна

Дані досліджень та спостережень свідчать про те, що порушення мовленнєвого розвитку мають майже всі діти з синдромом Дауна

 Розвиток і підтримка мовленнєвих навичок у домовленнєвий період

1.  Невербальна комунікація.

2.  Розвиток дрібної та загальної моторики.

3.  Розвиток артикуляції.

4.  Мовленнєве дихання.

5.  Розуміння мовлення рідних.

6.  Збагачення словника.

7.  Розвиток слухового сприйняття.

 Далі розглядаються ігри, методики з розвитку дрібної моторики, ігри із встановлення зорового контакту. Грайте з дитиною у рухливі ігри. Стимулюйте малюка досліджувати різноманітні предмети, тренуйте пальчики.  Відкритість дітей, інтерес до взаємодії та співпраці з оточенням. Ця властивість може стати головним стимулом для розвитку навичок спілкування у дітей з синдромом Дауна

Михновецька, Ірина. 

 Особливості інтерсуб'єктного компонента взаємовідносин у старших дошкільників із синдромом Дауна (за диспозиційним критерієм) // Особлива дитина: навчання та виховання : наукове, навчальне, інформаційне, методичне видання. - 2018. - № 3. - С. 74-83 : табл. - Библиогр. в конце ст. 

Анотація: Доведено, що взаємовідносини дітей із синдромом Дауна доцільно вивчати через компоненти. Проаналізовано інтерсуб'єктний компонент взаємовідносин та критерії, що його характеризують, детально розглянуто показники, що відповідають диспозиційному критерію інтерсуб'єктного компонента взаємовідносин у дітей старшого дошкільного віку з синдромом Дауна.

   Діти з синдромом Дауна не вміють правильно взаємодіяти з іншими дітьми, їм украй важко самостійно зробити вибір, керуючись власними вподобаннями. Спільні обміни-вибори дітей здійснювались один з одним, але лише з допомогою експериментатора. Адже в реальних ситуаціях тільки 18 % дітей із синдромом Дауна проявляють кому¬нікативну активність до однолітків. Решта (82 %) дітей з синдромом Дауна не зацікавлена у контакті з іншими, вони намагаються не виконувати запропоноване завдання, а картинки, що використовуються в методиці залишити собі. 

   Наявність та відсутність супутніх порушень у дітей із синдромом Дауна частково, проте не істотно, ускладнює комунікацію. Так, дошкільники без супутніх порушень краще орієнтуються та розуміють прохання й прагнення, а дошкільники, у яких комунікація супроводжується порушенням слуху та зору, не можуть швидко зорієнтуватись у необхідних завданнях при виконанні спільної діяльності, у результаті інші діти швидко втрачають до них інтерес та намагаються не звергати увагу під час гри.

   Більшість дітей не хочуть спілкуватись та проявляти зацікавленість щодо однолітків з таким генним порушенням. Вони намагаються гратись самостійно перебуваючи серед інших, тобто не намагаються контактувати та організувати спільну гру. Дівчатка дещо краще взаємодіють з іншими дітьми. Це пояснюється тим, що неможливість виконати певну діяльність, дівчатка сприймають менш негативно, ніж виконання тієї ж операції хлопчиками.

   Орієнтація на стать однолітка для дітей із синдромом Дауна має свої особливості: вони краще співпрацюють із представниками жіночої статі, ніж чоловічої. У результаті: і дівчатка, і хлопчики намагаються гратися з дівчатками. Дівчатка проявляють себе більш дружелюбно по відношенню до інших: у них рідше виникає агресивність, тривожність, страх перед діяльністю та негативні емоційні реакції.

Діти з синдромом Дауна мають різну зону найближчого та актуального розвитку. Одні з них контактні та ініціативні, інші пасивні та замкнуті. Залежно від особистісних рис, характерів та способів взаємодії з іншими, вони обирають собі можливих партнерів комунікації.

У дітей із синдромом Дауна добре розвинене вміння розуміти емоційні стани інших людей. Тобто, спостерігаючи за дорослими: батьками і педагогами, а також за дітьми, вони можуть чітко визначити ставлення інших як до матеріальних речей, так і до оточуючих.

Дівчатка з синдромом Дауна більш контакті, аніж хлопчики, вони більш комунікабельні, тому з ними прагнуть гратись та взаємодіяти. У них рідше проявляється агресія по відношенню до інших та різкі контрасти емоцій. Також, під час гри дівчатка можуть довше не втомлюватись та стимулювати інших закінчити почате.

Отже, у результаті проведеного дослідження є висновок, що формуючи взаємовідносини у дітей із синдромом Дауна варто поліпшувати соціальний статус дошкільників, що є основою до їхньої подальшої соціалізації та інтеграції в суспільстві.

Кириченко, Тетяна (завідувач). 

 "Сонячні діти" у звичайному дитсадку : з досвіду впровадження інклюзивної освіти // Дошкільне виховання. - 2016. - N 8. - С. 16-19. 

Анотація: В статті розповідається про впровадження інклюзивної освіти для дітей з синдромом Дауна.

 Своїм досвідом розв'язання проблеми діляться педагоги, які виховують дошкільнят з синдромом Дауна з ДНЗ№ 9 "Оленка", м. Каховка, Херсонської обл.

Коли до дитсадка прийшла Іринка, дівчинка з синдромом Дауна, чесно кажучи, ми були не дуже готові до роботи з особливою дитиною. Однак мали велике бажання допомогти їй і довести собі самим, що ми здатні створити умови для освіти й успішної соціалізації малят з такою особливістю.

Насамперед взялися ґрунтовно вивчати відповідну літературу, консультувалися з фахівцями, психологами міської дитячої поліклініки. Це допомогло нам скласти цілісне й адекватне уявлення про особливості дітей з синдромом Дауна.

   Вилікувати синдром неможливо, однак можна допомогти особливій дитині розвинути свої здібності, соціалізуватися й щасливо жити.

Найголовніше, що треба знати про дітей з синдромом Дауна, - вони здатні успішно навчатися, і їхній розвиток відбувається швидше, якщо вони зростають в атмосфері любові, оточені здоровими однолітками, відвідують дитячий садок і займаються індивідуально

Успіх - в об'єднанні зусиль

   Працюючи за розробленою схемою, ми переконалися, що досягати позитивних результатів допомагає злагоджена робота всіх фахівців закладу, а також батьків вихованців з особливими потребами.

Вихователі дбають про організацію життєдіяльності дитини в групі, включення її в освітній процес, побудову стосунків з іншими дітьми. Для цього вони використовують сюрпризни моменти, різноманітні ігрові прийоми, вправляння, доручення, організовують спільну діяльність.

   Одним з найскладніших завдань є розвиток мовлення у дітей з синдромом Дауна. Тут, звісно, суттєва роль відводиться вчителю-логопеду. Іра заговорила рік тому. Вона самостійно будує фрази, речення. Дитину розуміють і дорослі, й діти. Ще є низка проблем: дівчинка не вимовляє звук [р], деякі звуки вимовляє пом'якшено, їй важко даються граматичні категорії, зв'язне мовлення. Тому в роботі з дитиною вчитель-логопед застосовує весь комплекс корекційних заходів: заняття, щоденну індивідуальну роботу, артикуляційну гімнастику, вправи на розвиток дрібної моторики, дихальну гімнастику. Так само працює і з Максимком.

   Учитель-логопед разом з музичним керівником проводять заняття з логоритміки (за методикою Л.Лободи, розробленої для дітей із синдромом Дауна). Музкерівник здійснює й індивідуальну роботу з цими вихованцями: навчає їх необхідних рухів, вправляє у підспівуванні співаночок. Водночас відзначає, що на групових заняттях наші "сонячні малюки" проявляють себе активно і яскраво.

Активно працює з особливими дітками й інструктор з фізкультури. Іринка, наприклад, з фізкультурою дружить. Дівчинка дуже гнучка, рухлива. Радо бере участь у групових заняттях. Під час виконання завдань їй стають у пригоді кольорові позначки, що їх розробив інструктор з фізкультури для полегшення орієнтування у просторі.

   Проте чи не найголовніша роль відводиться практичному психологу, що здійснює супровід Іринки, проводить з ними значну психокорекційну й роботу, спостерігає за процесом їх спілкування з однолітками, а також допомагає порадами адміністрації, педагогам, батькам, технічному персоналу.

Працюючи з батьками дітей, ми насамперед намагалися формувати в них позитивне ставлення до малюків з особливими потребами, проводили бесіди, консультації, розповідали про особливості "сонячних дітей". Ми створили інформаційну базу з методичними та практичними матеріалами для батьків. Під час зборів демонструємо ролики, зняті в групі під час занять, ігор. Батьки мають можливість спостерігати за процесом спілкування дітей під час днів відкритих дверей, спільних розваг, свят.

   Оскільки наш садок санаторний, ми тісно співпрацюємо з лікарем та медичним персоналом закладу, які допомагають ураховувати всі медичні показники в розроблюваних індивідуальних програмах роботи з дітьми, здійснюють постійний моніторинг показників їхнього здоров'я.

   Деякі інклюзивні дитсадки для супроводу дитини з особливими потребами залучають помічників (тьюторів) з числа працівників закладу або родичів дитини. Ми не мали додаткових помічників. Дитина приходила у звичайну групу, де розвивальну працювали вихователь та помічник вихователя. Через певний час перебування Іринки в групі нею почали опікуватися самі діти: допомагали їй взуватися, застібати ґудзики, збирати іграшки, виконувати завдання. Наші вихованці прийняли дітей з особливими потребами до свого гурту, ставляться до них щиро й відкрито, так само, як і ті до них.

   Працюючи з особливою дитиною впродовж 4 років, ми можемо зробити певні висновки.

♦ Педколектив здатний знайти засоби і побудувати процес інклюзивного виховання.

♦ Малюки з синдромом Дауна можуть стати рівноправними членами дитячого колективу, вони звикають жити у спільноті, а не ізольовано.

♦ Діти з синдромом здатні навчатися і швидко прогресувати.

♦ Малята й дорослі можуть сприймати людей з інвалідністю без дискримінації.

♦ Колектив разом з батьками формує поведінку особливої дитини, готуючи її до подальшого життя.

 

Соколова, Ганна. 

 Психологічий супровід учнів із синдромом Дауна в процесі соціальної взаємодії // Особлива дитина: навчання та виховання : наукове, навчальне, інформаційне, методичне видання. - 2018. - № 3. - С. 28-36.

Анотація: Представлено теоретичний аналіз спеціальної психолого-педагогічної літератури з питань психологічного супроводу в процесі соціальної взаємодії таких учнів. Результати дослідження дають змогу зробити висновок про те, що незважаючи на широку представленість у наукових дослідженнях різних питань, пов'язаних з психологічним супроводом дітей з особливими освітніми потребами, маловивченими залишаються питання психологічного супроводу дітей із синдромом Дауна. 

   Реформування і осучаснення національної освіти, яке відбувається завдяки соціально-історичним перетворенням в Україні, спонукає розв'язання важливих проблем щодо надання спеціальної корекційної допомоги дітям з особливими освітніми потребами, спрямованої на формування пізнавальної активності і самостійності, корекцію розвитку, реабілітацію та соціальну адаптацію задля повноцінної інтеграції у суспільство.

   Учені зазначають, що народження дитини з особливими потребами має значні психотравмуючі чинники не тільки для такої дитини, але й для всієї сім'ї та оточуючих. Психологічні ускладнення можуть виявлятись у порушеннях сімейних взаємин, емоційному вигоранні батьків, сімейних конфліктах, негативних думках і переживаннях оточуючих, недооцінюванні можливостей актуального розвитку, дитини, порушенні соціального функціонування міжособистісних взаємин у соціумі тощо.

   Розглянемо детальніше особливості соціальної взаємодії підлітків із синдромом Дауна у колективі однолітків, з батьками та значущими дорослими.

   В соціальній взаємодії дітей із синдромом Дауна відзначено певні особливості цього процесу, а саме: повільність у формулюванні відповідей на запитання; необхідність у повторенні вивченого; низький рівень засвоєння нового матеріалу; складність при оперуванні кількома поняттями одночасно; нерівномірний розвиток дитини. Ступінь психічних розладів у осіб із синдромом Дауна залежить від того, у якому віці розпочалася корекція цих порушень: чим раніше дитину залучають у спеціальні програми навчання — тим вища ймовірність ефективного розвитку психічних процесів.

   Вивчаючи психологічний супровід учнів із синдромом Дауна є такі етапи роботи:

• психолого-педагогічне вивчення дитини під час вступу до школи з метою визначення здібностей та особливостей дитини;

• дослідження та спостереження психологічного стану дитини (проведення діагностики під час усього навчання для вчасного виявлення, прогнозування та виправлення програми допомоги);

• створення комфортних умов для кращого навчання та розвитку учнів (дитина повинна перебувати у спокійному, доброзичливому середовищі);

• соціалізація, самовизначення та самореалізація учнів;

• психологічна допомога вчителям при адаптації чи модифікації навчальних програм;

• психологічна підтримка та консультація батьків.

• У більшості дітей із синдромом Дауна спостерігаються прояви дезадаптованої поведінки: неслухняність, тривожність, непоступливість, низька емоційність, агресивність низького рівня і провокаційна, конфліктна, зухвала поведінка. У таких дітей, частіше ніж у однолітків з нормальним розвитком, виявляється упертість, неуважність, слабка концентрація уваги, імпульсивність, прагнення отримати увагу з боку оточуючих. Іноді в учнів із синдромом Дауна спостерігаються такі особливості поведінки, коли вони починають вести себе тихіше і частіше бути на самоті.

   Численні дослідження вказують, що перша реакція батьків про повідомлення щодо синдрому Дауна в їхньої дитини майже завжди негативною, часто спостерігається відштовхування дитини. Іноді, постановка діагнозу може полегшити стрес, пов'язаний з нерозумінням того, що відбувається, тому що, зазвичай, батьки продовжують використовувати аномію, поки не отримують прогноз і не залучать дитину в програму раннього втручання. Взаємодія батьків і дітей, з одного боку, та фахівців, з іншого - це лише одна з численних ситуацій сумісної взаємодії, у яку доводиться вступати сім'ям. Поряд з участю у поточній програмі батьки продовжують спілкуватися з родичами, друзями, незнайомцями, іншими фахівцями.

 

Стадник, Людмила (практичний психолог). 

 Дитина з особливим психічним розвитком : процес соціалізації в інклюзивній групі // Соціальний педагог (Шкільний світ) : всеукраїнська газета для фахівців. - 2018. - № 5. - С. 23-32 : ил. 

Анотація: Предстпавлено особливості роботи педагога з дітьми з особливими потребамию Як наладити взаємодію з дітьми такої категорії, яуим має бути спілкування педагога з батьками, у яких дитина має діагноз "синдром Дауна". 

            

В Україні майже 80% батьків, у яких народжується малюк із синдромом Дауна, відмовляються від дитини ще в пологовому будинку.

Тиск громадської думки на батьків, які приймають рішення про долю дитини, є дуже сильним. А думка ця й донині складається із забобонів і помилок.

Діти потрапляють у сирітські установи. А без батьківської любові діти із синдромом Дауна справді не розвиваються. Багато хто так і не починає ходити й говорити.

12 речей, які не можна говорити батькам дитини.

Запитання. Чи можна вилікувати дитину із синдромом Дауна?

  Відповідь. Синдром Дауна - це не перехідна хвороба (ви не можете нею заразитися), а генетична аномалія, зумовлена наявністю в клітинах людини додаткової, третьої хромосоми в 21 парі. З цим синдромом дитина буде жити завжди, але, якщо їй допомагати, вона навчиться всьому, що вміють інші діти. Просто їй знадобиться більше уваги й турботи.

     Запитання. Чи багато таких дітей в Україні?

Відповідь. Приблизно кожне 700-е немовля усвіті має синдром Дауна. Щороку вУкраїні народжується близько 450 таких дітей. У Херсоні та Херсонській області народжується близько 15 новонароджених із синдромом Дауна на рік.

Запитання. Чому дітей із синдромом Дауна називають «сонячними дітьми»?

Відповідь. їх називають «сонячними дітьми» за доброзичливість, відкритість і наївність. Вони по-іншому дивляться на речі, інакше сприймають світ: він видається їм добрішими.

Запитання. А наша сусідка говорила, що з такцх дітей виростають маніяки, і їх гарний настрій швидко змінюється поганим.

Відповідь. Вона не права. Ще не засвідчено жодного випадку, щоб людина із синдромом Дауна скоїла злочин. Вони так сильно люблять людей, що не можуть заподіяти будь-кому шкоди. Але вони швидко втомлюються, і через це можуть стати примхливими й роздратованими. Тоді їм потрібно відпочити, і вони знову стануть добродушними, ласкавими й товариськими. Але ж це не значна проблема, правда? Згадайте, як ви поводитеся, коли втомлюєтеся.

Запитання. Чи правда, що діти з цим синдромом народжуються тільки в поганих батьків?

Відповідь. Ні, хлопчики й дівчатка із синдромом Дауна народжуються в зовсім різних батьків: у тих, хто правильно харчується, займається спортом, і в тих, хто курить і п'є, у різних країнах, де холодно й спекотно. Народження дитини з цим синдромом не залежить від способу життя батьків, стану здоров'я, шкідливих звичок, харчування, статку, освіти, релігійних переконань, національності. Як стверджують науковці, 80 % цих дітей народжується в молодих батьків (до 35 років).

Запитання. Я погано розумію, що говорить дитина із синдромом Дауна. Вона мене теж не розуміє?

Відповідь. Вона вас розуміє. і найголовніше — дуже хоче з вами спілкуватися й розуміти вас. Усі діти із синдромом Дауна дуже добрі й доброзичливі. Вони дуже-дуже хочуть мати друзів, тому такі довірливі. Якщо ви не будете ображати таку дитину, вона ніколи не зробить вам нічого поганого. Якщо зараз ви погано розумієте, що вона говорить, але вже наступного разу вам буде легше. Чим більше вона буде з вами спілкуватися, тим краще буде говорити.

Запитання. Чому в дітей із синдромом Дауна погане мовлення?

Відповідь. Однією з найбільш серйозних проблем для людей із синдромом Дауна є низький м'язовий тонус. Низький м'язовий тонус впливає на мову й моторні навички. Допомагає мовна й фізична трудотерапія.

Запитання. Навіщо включати дітей із синдромом Дауна до груп зі звичайними дітьми?

Відповідь. Соціалізація дітей із синдромом Дауна сприяє їх адаптації. Чим більше вони спілкуються зі звичайними однолітками, тим менш помітне відставання в розвитку, кращий психічний і фізичний розвиток таких дітей.

Запитання. Здається, що такі діти завжди в гарному настрої. Вони справді завжди щасливі?

Відповідь. Їм теж буває й весело, і сумно, і страшно, як усім. Але їх почуття заховані трохи глибше, ніж в інших. Так просто ви їх можете не побачити. Але, чим більше ви будете спілкуватися, тим краще ви будете розуміти, що вони відчувають, чому радіють, а чого бояться.

Запитання. Чи бувають діти із синдромом Дауна обдарованими?

Відповідь. Діти із синдромом Дауна обдаровані не менш, ніж звичайні діти. Вони люблять танцювати, співати, виступати на святах. Тому для їх розвитку слід активно використовувати музикотерапію, арт-терапію: малювання, ліплення, аплікації; казкотерапію, пісочну терапію, читання художньоїлітератури.

Запитання. Чи можуть діти із синдромом Дауна бути спортсменами?

Відповідь. Спортсмени із синдромом показують відмінні результати на Спеціальних Олімпійських іграх. Вони успішні в таких видах спорту, як-от: плавання, спортивна гімнастика, біг.

Запитання. Такі діти більше аудіали чи візуали? .

Відповідь. Зорове сприймання є основою взаємодіїзі світом для дітей із синдромом Дауна. Вони зосереджуються на простих образах і добре запам'ятовують їх. Тому саме візуальні стимули є найкращою допомогою в навчанні. Попри те, що діти погано розуміють словесні інструкції, вони чудово навчаються, спостерігаючи за іншими дітьми та наслідуючи їх.

Запитання. Чи всі діти із синдромом Дауна однакові?

Відповідь. Діти із синдромом Дауна, як і всі інші, мають індивідуальні особливості, характер.

12 фраз, які не можна говорити мамам і татам дітей з особливими потребами.

    1)Мені шкода.

    2)Вам, напевно, дуже складно виховувати вашого сина. Навіть уявити не можу, як ви це робите.

    3)Я захоплююся тим, що ви дбаєте про дитину з особливими потребами.

    4)Це так жахливо, що вам довелося все своє життя присвятити догляду за дитиною.

    5) А ви не пробували лікуватися?

    6)Це мине. Ваша дитина «переросте», коли стане старшою.

    7)Він на вигляд нормальний. Ви впевнені, що в нього є особливі потреби?

    8)У вашої дитини не буде істерик, якщо ви дисциплінуєте її.

    9) Використання образливих або принизливих слів.

   10) Нічого не говорите, але прискіпливо розглядаєте.

   11) Ви повинні поділитися подробицями про проблеми вашого сина, щоб допомогти іншим батькам.

   12)Вам, напевно, страшно за майбутнє вашої дитини. Ви чули, що...

Дитину з синдромом Дауна можна навчити практично всього, головне - займатися з нею, вірити в неї, залучати до "звичайного" життя.