Освітянам на замітку

   Опорна школа – новий за формою організації та структурою загальноосвітній навчальний заклад, що є осередком єдиного освітнього простору, забезпечує рівний доступ до якісної освіти усім особам, має сучасний рівень матеріально-технічного й кадрового забезпечення.

Сторонянська, І. З. (доктор економічних наук; професор; заступник директора). 

 Бюджетне забезпечення сфери освіти в територіальних громадах Карпатського регіону: виклики сучасних реформ / І. З. Сторонянська, Л. Я. Беновська // Фінанси України : науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал . - 2019. - № 7. - С. 7-24 : рис.; а-табл. - Библиогр. в конце ст. 

Анотація: Проаналізовано основні проблеми фінансування освіти з місцевих бюджетів в умовах бюджетної децентралізації, такі як низька ефективність бюджетного забезпечення освіти, фінансування мережі закладів, а не освітньої послуги для конкретного учня, відсутність стимулів для підвищення кваліфікації педагогічного персоналу та інше. Показано специфіку бюджетного забезпечення освітньої галузі в Карпатському регіоні, що пов’язана з розташуванням у його межах гірських територій, низьким ступенем урбанізації. 

Унаслідок демографічної кризи в Україні чисельність учнів у загальноосвітніх навчальних закладах упродовж останніх десятиліть зменшилася майже вдвічі - із 7132 тис. осіб у 1990 р. до 3815 тис. у 2019 р., натомість чисельність педагогічного персоналу залишилася практично на тому ж рівні - 527 тис. осіб у 1990 р. проти 444 тис. у 2019 р. без урахування АРК і окупованих територій Донецької й Луганської областей. У результаті помітно знизився коефіцієнт співвідношення кількості учнів на одного вчителя - з 13,28 до 8,52, що певною мірою сприяло поліпшенню якості освітніх послуг у сфері середньої освіти через поділ класів на групи при вивченні окремих предметів, таких як іноземні мови, математика, інформатика. Проте в більшості випадків зміна цього коефіцієнта свідчить про складну ситуацію в сільських школах, де чисельність учнів стрімко скорочувалася разом зі зростанням числа класів, у котрих навчається троє і менше дітей. Зазначене істотно збільшило навантаження на бюджет.

   При цьому варто враховувати, що ВВП України разюче відрізняється від аналогічного показника розвинутих країні тому потрібно також порівнювати обсяги видатків на здобуття середньої освіти на одного учня. В країнах ЄС річна вартість його навчання становить 6-8 тис. євро, тоді як в Україні у 2016 р. видатки з бюджетів усіх рівнів у розрахунку на одного учня дорівнювали 12,3 тис. грн, або трохи більше від 0,4 тис. євро. Але навіть ці бюджетні ресурси витрачаються малоефективно, головним чином унаслідок фінансування не освітньої послуги для конкретного учня, а мережі закладів, відсутності стимулів для підвищення кваліфікації педагогічного персоналу, низького рівня оплати праці в освітніх закладах, перекосів у структурі бюджетних видатків у розрізі підгалузей.

Чи не головною проблемою, котра помітно впливає на якість послуг середньої освіти, є значна кількість малокомплектних шкіл у сільській місцевості та невідповідність чинної освітньої мережі як сучасним принципам її функціонування, так і реальним потребам населення. Принцип максимального територіального наближення школи до учня та використання її як передумови збереження малих сіл у сучасних умовах втрачає актуальність. Адже практика засвідчила, що учні, котрі навчаються в малокомплектних сільських школах, показують низькі результати за ЗНО. Постійний брак коштів на оновлення матеріально-технічної бази таких освітніх закладів, перевантаження сільських учителів кількістю навчальних предметів призвели до зниження якості освітніх послуг і конкурентоспроможності випускників малих сільських шкіл при вступі до ВНЗ. І це попри те, що вартість навчання в таких школах у кілька разів перевищує її у великих міських школах.

    Особливо важким це завдання виявилося для громад, де освітня субвенція не забезпечувала навіть половини фактичних видатків на освіту, а в найгіршому становищі опинились ОТГ, розташовані в гірських районах Карпатського регіону. Звичайно, зазначене спонукає ОТГ до оптимізації мережі ЗНЗ, однак у більшості випадків це не розв'язує проблеми браку коштів повною мірою, а процес оптимізації є довготривалим і потребує додаткового ресурсу для створення опорних шкіл, поліпшення (модернізації) наявних ЗНЗ.

  В Україні створено чимало ОТГ, котрі з огляду на малу чисельність населення, учнів і ЗНЗ не можуть сформувати повноцінний освітній округ із опорною школою та її філіями. Організація опорної школи, відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України, передбачає наявність щонайменше двох філій. Якщо в ОТГ функціонує лише одна або дві школи, то жодна з них не підпадає під параметри опорної. В цьому разі ОТГ потрапляє в межі освітнього округу з іншими громадами, а опорна школа може бути сформована в сусідній громаді, що спричинить додаткове напруження серед батьків і учнів.

  Незбіг меж освітнього округу з межами ОТГ може призводити не лише до соціального напруження, а й до проблем із управлінням опорними школами та їхніми філіями, адже ОТГ створює власний орган управління освітою й фінансує ЗНЗ, використовуючи для цього разом із коштами освітньої субвенції власні доходи. Натомість школи, що розташовані за межами ОТГ, фінансуються з районних бюджетів, зазвичай тільки за рахунок освітньої субвенції. Отже, необхідно розробити механізм спільного фінансування ЗНЗ;

Клокар, Наталія (доктор педагогічних наук; професор кафедри державної служби та менеджменту освіти). 

 Автономія опорної школи і механізми її забезпечення / Н. Клокар, Г. Науменко, Л. Гунько // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2018. - № 5/8. - С. 19-24 : табл. - Библиогр. в конце ст. 

Анотація: Розглянуто окремі питання законодавчого забезпечення принципу автономії у діяльності  опорної школи, складових автономії та механізми її забезпечення. Увагу приділено трактуванню основних  положень Закону України «Про освіту», окремим нормам проекту Закону України «Про повну загальну середню освіту». Проаналізовано можливі варіанти  ресурсного і науково-методичного забезпечення автономії опорних шкіл з питань академічної, організаційної, фінансової і кадрової діяльності, участь у вирішенні цих питань громади і батьків.

Децентралізація влади покликана прискорити розвиток громадянського суспільства в Україні, а зрослі вимоги до якості життя населення детермінують нову освітню політику. Створення опорних шкіл - новий виклик для загальної середньої освіти, який спонукає керівництво галузі та директорів опорних закладів до інноваційного пошуку шляхів задоволення потреб жителів громад у якісній освіті, зокрема у новостворених обєднаних територіальних громадах (ОТГ), вироблення механізмів забезпечення автономії опорної школи.

У Законі України «Про освіту» термін «автономія» має таке визначення: «автономія - право суб'єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом»

Керівники об'єднаних територіальних громад, вирішуючи питання створення й розвитку опорної школи, мають забезпечувати відповідні умови для реалізації основних завдань такого закладу освіти. Йдеться про висококваліфікований педагогічний та адміністративний персонал, якісне навчально-методичне забезпечення освітнього процесу (підручники на вибір учителів і учнів, навчальна, художня, методична література, електронні підручники, електронна платформа навчання), науково-методичний супровід педагогічної діяльності, сучасну матеріально-технічну базу (навчальні кабінети фізики, хімії, біології, математики, інформатики, мобільні робочі місця учнів, педагогів та адміністрації закладу, формування бібліотеки як медіа-центру закладу освіти і громади), навчання й розвиток учнів із особливими потребами; висококваліфікований психологічний і медичний супровід учасників освітнього процесу.

Директор опорної школи, який забезпечує ефективне партнерство опорної школи, влади і громади, організацію якісного освітнього процесу, повинен формувати і розвивати демократичні засади управління закладом, що базуються на принципах:

- дитиноцентризму як провідної ідеології освіти сьогодення і передбачає максимальне врахування запитів, потреб, інтересів та здібностей кожної дитини, забезпечення індивідуальної траєкторії її навчання та розвитку;

- відкритості й прозорості інформаційних джерел та навчальних, навчально-методичних матеріалів, що забезпечує вільний доступ кожного учасника освітнього процесу, батьків і жителів громади до інформації про життєдіяльність опорної школи, переліку послуг, які надає заклад, якість освіти тощо, відкритість і прозорість у прийнятті управлінських рішень;

-інтегративності, що передбачає взаємоповагу і взаємну довіру суб'єктівосвітньої діяльності, спільну діяльність і зацікавленість у позитивному вирішенні питань функціонування опорної школи шляхом поєднання зусиль школи, влади і громади у задоволенні освітніх потреб жителів, ефективне соціальне партнерства закладів формальної та неформальної освіти;

- свободи слова і права на власну позицію та погляди, що має на меті вільне спілкування й обмін думками суб'єктів освітнього процесу, подання пропозицій, рівноправної участі у заходах школи і громади; право на побудову власної освітньої траєкторії;

- системності і взаємозв'язку, що розглядає опорний заклад освіти як цілісний об'єкт відкритої соціально-педагогічної системи освіти, рівноправними складовими якої є опорна школа і її філії, учнівські та педагогічні колективи, адміністрації, батьки учнів, що постійно взаємодіють;

- інноваційності як здатності керівника і всього колективу творити, впроваджувати й поширювати нове у змісті й організації освітнього процесу, що спрямоване на позитивні перетворення в школі, громаді, території і сприяє переходу опорної школи на якісно вищий рівень функціонування;

- активності, динамічності й мобільності у створенні опорного закладу, який є комфортним для перебування, навчання й розвитку учнів, забезпечує формування активної життєвої позиції й мобільності учасників освітнього процесу у вирішенні актуальних питань життєдіяльності закладу і як просвітницький центр формує небайдужість жителів громади до створення в опорній школі комфортних умов для отримання якісної освіти;

- диференціації, що передбачає врахування індивідуального стилю, темпів, складності та навчальних траєкторій учнів: від комунікативних типів завдань до творчих; цілеспрямований вплив на формування творчого й інтелектуального потенціалу кожної дитини; вирішення навчальних проблем шляхом створення адаптивного освітнього середовища, формування опорної школи як центру профільного навчання;

- рефлективності, що покликаний формувати у суб'єктів управлінського впливу здатність до аналізу, самоаналізу, осмислення та усвідомлення правильності дій, оцінювання власної діяльності, поведінки, спілкування, стосунків з оточенням, їх вчасній корекції, здатності до саморегуляції.

Управління закладом освіти, побудоване на таких засадах, потребує нового керівника, здатного до оперативного та стратегічного планування й управління; критично мислячого з навичками взаємодії і комунікації, колективної роботи в команді, уважного до індивідуальних особливостей і запитів учасників освітнього процесу, обізнаного з основами законодавства, засадами економічної та фінансової діяльності, сучасними засобами ІКТ.

Успішність вирішення практичних завдань функціонування опорної школи передбачає врахування загальних тенденцій розвитку освіти, а саме: демократизації освітнього процесу та його індивідуалізації, випереджального характеру освіти, домінування навчання впродовж життя й самоосвіти, циклічності та багатоступеневості, зростаючої ролі якості освіти.

Кириленко, О. П. (доктор економічних наук; професор; завідувач кафедри фінансів імені С. І. Юрія). 

 Модернізація бюджетного забезпечення освіти в рамках секторальної децентралізації / О. П. Кириленко, А. П. Марчук // Фінанси України : науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал . - 2018. - № 6. - С. 75-90 : табл.; рис. - Библиогр. в конце ст. 

Анотація: Розглянуто підходи до визначення сутності бюджетної децентралізації, розкрито її принципи та умови успішної реалізації на практиці. Обґрунтовано сучасну теоретичну парадигму визначальної ролі інституту місцевих бюджетів із точки зору децентралізації. Особливу увагу приділено питанням впливу бюджетної децентралізації на якість і доступність публічних послуг, зокрема у сфері освіти. Запропоновано власне визначення децентралізації освіти з урахуванням управлінського й фінансового аспектів, а також доведено важливість модернізації системи бюджетного забезпечення освіти в Україні. Проаналізовано засади  управління системою освіти в європейських країнах та інституційне забезпечення  процесу децентралізації освіти в Україні. Описано сучасний стан, тенденції й проблеми фінансового забезпечення освітньої галузі. Визначено фінансовий ефект від  оптимізації мережі освітніх закладів та запропоновано комплекс заходів для забезпечення ефективності децентралізації в освітній сфері.

Поряд із управлінською складовою процесу децентралізації освіти важливе місце відводиться модернізації фінансового забезпечення цієї галузі, що передбачає ефективне й раціональне використання бюджетних коштів за максимізації якості надання освітніх послуг.

Підсумовуючи управлінський і фінансовий аспекти, можна запропонувати таке визначення децентралізації освіти: це втілюваний у рамках загального напряму освітньої реформи держави економічно обґрунтований процес передання повноважень і відповідальності за управління освітою та її фінансове забезпечення місцевим органам влади з наділенням останніх достатнім обсягом фінансового ресурсу на реалізацію зазначених повноважень, який при цьому передбачає формування зацікавленості в залученні внутрішніх фінансових резервів та підвищення якості освітніх послуг для населення. Таким чином, децентралізована система освіти повинна функціонувати на основі координованої єдиною національною політикою співпраці багатьох незалежних інституцій, кожна з котрих має законодавчо визначену сферу автономії. Стратегічною метою децентралізації освіти є забезпечення доступності та належної якості освітніх послуг для всіх категорій населення

   В Україні триває формування оптимальної мережі навчальних закладів шляхом створення опорних шкіл із метою підвищення результативності та якості навчально-виховного процесу. Утворені в результаті реформи опорні школи повинні мати високий рівень матеріально-технічного оснащення для забезпечення сучасного навчального процесу, тому вони обладнуються кабінетами біології, фізики, хімії, географії й лабораторіями. Оснащення опорних шкіл фінансується як із державного, так і з місцевих бюджетів. Метою їх створення є не фактичне скорочення видатків на утримання мережі закладів, а передусім забезпечення учнів, незалежно від розміру населених пунктів і фінансового становища родини, рівним доступом до якісної освіти.Оптимізація мережі шкіл відбувається також шляхом пониження їх ступеня з І-ІІІ до І-ІІ або І. Такі заклади початкової освіти залишатимуться максимально доступними в кожному населеному пункті для дітей молодшого шкільного віку та визначатимуться філіями, належними до мережі відповідного опорного закладу.

 Децентралізація у сфері освіти є важливим напрямом реалізації секторальної децентралізації. Оптимізація мережі навчальних закладів, що відбувається в рамках зазначеної реформи, має на меті не скорочення видатків на утримання установ шляхом їх закриття чи вивільнення педагогічного та іншого персоналу, а насамперед формування мережі шкіл європейського зразка, здатних забезпечити здобуття учнями доступної та якісної освіти незалежно від місця їх проживання. Децентралізація передбачає створення прозорої системи управління освітою, забезпечення гарантованого рівня бюджетного фінансування освітніх послуг. На державному рівні надається підтримка тим районам, містам і громадам, котрі активно вживають заходів з оптимізації мережі своїх освітніх закладів.

   У країнах Європи історично склались унікальні моделі управління освітою з різним ступенем централізації. Прикладом країни з високим рівнем автономії місцевої влади в управлінні та фінансовому забезпеченні освіти є Польща, котра після руйнування комуністичної системи стала на шлях децентралізації. Більшість завдань у галузі загальної середньої освіти виконуються органами місцевого самоврядування, які мають високий рівень відповідальності у сфері організації та фінансуванні освіти, що стимулює ініціативність у пошуку внутрішніх резервів, сприяє оптимізації шкільної мережі. У результаті проведеної реформи за центральним урядом було закріплено повноваження з розроблення й реалізації національної освітньої стратегії; функції управління освітнім процесом у школах, дошкільних та інших навчальних закладах, делеговані гмінам і повітам; у компетенції воєводств залишилися школи субрегіонального рівня. Основним джерелом фінансування загальної середньої освіти в Польщі є освітня частина загальної субсидії з державного бюджету.

   Визначальними рисами освітньої системи Італії є принцип субсидіарності та автономії навчальних закладів. За центральним рівнем органів управління закріплені законодавчі повноваження щодо загальних проблем у галузі освіти, розроблення мінімальних гарантованих стандартів. На регіональному рівні вирішуються питання мережі загальноосвітніх закладів у межах відповідних територій; органи управління цього рівня також мають виключні повноваження у сфері професійно-технічної освіти. Провінції та муніципалітети відповідальні за середні школи (їх створення, об'єднання, злиття й закриття), питання переривання навчання вирішуються на місцевому рівні. Послуги та допомогу учням повинні надавати органи управління регіонів, однак вони нерідко делегують це право провінціям і муніципалітетам. Витрати на забезпечення харчування та підвезення учнів до шкіл, придбання підручників для початкової школи, надання соціальної допомоги учням із малозабезпечених сімей здійснюються з регіональних бюджетів за рахунок власних коштів або ж делегуються провінціям і муніципалітетам, котрі фінансують комунальне утримання загальноосвітніх закладів та дбають про належний стан шкільних будівель .

  Особливістю системи управління освітою в Естонії є наявність регіональних директорів освітніх установ, які відповідають за розроблення й реалізацію планів розвитку регіональної освіти, формування шкільних округів. У кожному районі функціонує власний відділ освіти, підпорядкований міністерству. До компетенції органів управління освітою районного рівня належать дошкільні заклади, початкова школа та старші класи середньої школи. Школи й дитячі садочки передані до управління муніципалітетів - сільських (волості) та міських. Держава фінансує оплату праці вчителів і підвищення їхньої кваліфікації, шкільні обіди, підручники й роботу дирекції, інші видатки здійснюються за рахунок доходів місцевих бюджетів

Клокар, Наталія (доктор педагогічних наук; професор кафедри державної служби та менеджменту освіти). 

 Освіта в об'єднаних територіальних громадах: нові підходи до управління в умовах децентралізації / Н. Клокар, Г. Науменко, Л. Гунько // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2017. - № 11/12. - С. 27-31. - Библиогр. в конце ст. 

Анотація: Розглянуто окремі питання організації управління освітою в об'єднаних територіальних громадах в мовах децентралізації влади. Проаналізовано можливі варіанти ресурсного і науково-методичного забезпечення закладів освіти в ОТГ. Значну увагу приділено застосуванню в управлінні закладами освіти та  організації навчального процесу сучасних інформаційних засобів. Запропоновано рекомендації щодо професійного розвитку педагогічних і управлінських кадрів, інформаційно-методичного та інформаційно-комунікаційного супроводу функціонування системи освіти  ОТГ.

Важливим питанням якісної роботи системи освіти ОТГ є створення й розвиток опорної школи (опорних шкіл). Відкриття опорних шкіл здійснюють із урахуванням створення об'єднаних територіальних громад. З метою уникнення проблем із фінансуванням опорної школи, ефективного розподілу коштів цільових державних субвенцій та її додаткове фінансування за рахунок місцевого бюджету правильним є створення ОТГ, а лише потім - визначення опорної школи і її філій. Такий підхід дасть можливість уникнути порушень законодавства щодо передачі освітніх субвенцій іншій ОТГ, а також визначення філій, які мають належати до однієї територіальної громади.

   Успішність функціонування та авторитет опорної школи буде залежати від рівня задоволення потреб жителів громади у якісній освіті, реалізації завдань профільного навчання, що максимально враховує запити, інтереси і побажання учнів старшої школи, зокрема, забезпечення варіативної складової необхідною кількістю годин, наявності висококваліфікованих педагогічних кадрів, відповідності матеріально-технічної бази сучасним вимогам, якості довезення учнів і вчителів до місця навчання і роботи, ефективності співпраці школи, влади і громади.

   Важливим питанням є організація і зміст методичної роботи, науково-методичний супровід професійного розвитку педагогічних та управлінських кадрів закладів освіти ОТГ. Методичну роботу може бути організовано за декількома моделями, зокрема:

• школу обслуговує методичний кабінет відділу/ управління освіти РДА за традиційною схемою відповідно до укладеної угоди між управлінням освіти ОТГ і методичним кабінетом;

• вводиться посада спеціаліста управління освіти ОТГ, який організовує науково-методичне та інформаційно-аналітичне забезпечення навчально-виховного процесу, супроводження професійного розвитку педагогічних та управлінських кадрів закладів освіти ОТГ, опорної школи. Такий спеціаліст має координувати роботу методичних об'єднань педагогів, налагоджувати співпрацю з кафедрами закладів вищої освіти, регіональним закладом ППО, методичним кабінетом відділу/управління освіти

РДА, професійними громадськими організаціями, міжнародними освітніми фондами і представництвами, організовувати професійні заходи, стажування, пропонувати варіанти проходження курсів ПК, вивчати та пропагувати для вивчення кращі освітянські практики, здійснювати індивідуальне наставництво молодих спеціалістів тощо.

   Одним із варіантів може бути організація методичної роботи на базі опорної школи з наданням широких повноважень громадським утворенням - методичним фаховим об'єднанням учителів, професійним асоціаціям. Керівництво методичною роботою опорної школи та її філій може здійснювати заступник директора з навчально-виховної роботи, посадовою інструкцією якого передбачено означені питання. В опорній школі за рахунок місцевого бюджету можна ввести посаду заступника директора з науково-методичної роботи, що передбачено статутом закладу і змістом діяльності опорної школи як закладу інноваційного спрямування. Напрями роботи такого заступника такі самі, як і спеціаліста відділу/управління освіти ОТГ з науково-методичної роботи.

   Професійний розвиток педагогів та керівників у міжатестаційний період забезпечується самоосвітою, участю у тренінгах, семінарах, конференціях та інших заходах, що сертифіковані (зареєстровані) у закладах системи ППО чи вищої освіти.

Успішність вирішення практичних завдань функціонування опорної школи передбачає врахування загальних тенденцій розвитку освіти, а саме: демократизації освітнього процесу та його індивідуалізації, випереджального характеру освіти, домінування навчання впродовж життя й самоосвіти, циклічності та багатоступеневості, зростаючої ролі якості освіти.