Освітянам на замітку

                                  Кіберсоціалізація дітей та підлітків

   Кіберпростір є новим простором для організації життєдіяльності людини, що висуває до неї певні вимоги, упливає на її соціалізацію та дозволяє сприймати людину як об'єкт кіберсоціалізації. До того ж в активних користувачів сучасних технологій у процесі кіберсоціалізації якісно трансформуються психічні процеси: пізнавальні (відчуття, сприйняття, увага, уява, пам'ять, мислення, мова), емоційно- мотиваційні (емоційні стани, власне емоції й почуття, потреби та мотивація), особистісні характеристики (характер і навіть темперамент), а також свідомість, персональна життєдіяльність та специфіка міжособистісних і групових відносин.

   Актуальною проблемою впливу кіберпростору стає велика кількість негативних наслідків: y доступ до небезпечної для дитячої психіки інформації; y рекламування наркотиків; y спілкування з людьми, що мають серйозні психічні захворювання; y досить популярні на сьогодні онлайн ігри тощо. Все це, безумовно, є значущим фактором соціалізації в кіберпросторі дітей молодшого шкільного віку.

Кудашкіна, О. З. 

 Кіберсоціалізація як новий вид соціалізації у віртуальному середовищі / О. З. Кудашкіна // Соціальна педагогіка: теорія та практика : Науково-практичний журнал. Засновник та видавець: Луганський національний педагогічний ун-т ім. Т.Шевченко. - 2011. - № 1. - С. 12-18. 

 Анотація: Мета цієї статті - визначити сутність і зміст процесу кіберсоціалізації. .Аналіз науково-педагогічної літератури дозволяє констатувати, що досліджувана нами проблема є складною й у теоретичному, і в практичному плані. Питаннями взаємодії в новому інформаційному соціумі займаються багато дослідників.

  Виникнення нового терміна цілком зрозуміло: унаслідок мінливого суспільства, норм і цінностей. Так, у середині XX ст. М. Херсковицький увів у науковий обіг термін «інкультуризація», а К. Клакхон - «культуралізація». Підставою для такого введення було бажання підкреслити роль засвоєння когнітивних аспектів культури (знань, вірувань, цінностей і т. ін.). Однак у значенні поняття «соціалізація» цей когнітивний аспект культури представлений, тому терміни «інкультуризація», «культуризація», а тепер і «кіберсоціалізація» дублюють термін «соціалізація», указуючи на те, що відбуваються зміни в суспільстві й з'являються нові види соціалізації.

  Незважаючи на те, що в останні десятиліття XX ст. спостерігаємо актуалізацію наукового знання про вплив Інтернету на особистість, дослідники зазначають, що на емпіричному рівні зазначена проблематика перебуває ще на стадії становлення . Стало вже класичним дослідження «Мережна нація: опосередковані комп'ютером людські комунікації» (The Network Nation: Human Communication via Computers), автором якого стали Старр Роксенн Хільц (Starr Roxanne Hiltz) і Маррей Тарофф (Murray Turoff), що вперше вийшло друком у 1978 р.  Однак інноваційність роботи була оцінена тільки в середині 90-х pp. XX ст, тому що на момент друку книги її автори описували перші ознаки соціальної структури, що зароджувалася в маргінальному середовищі нової. Водночас, як зауважив у своїй роботі відомий американський соціолог Клод Фішер (Claude S. Fischer), до 1985 p. у соціології панували теоретичне замішання й емпіричний вакуум у питаннях вивчення людських взаємодій, що здійснювалися за допомогою використання комп'ютерних мережних технологій. Ніякого нагромадження емпіричних даних щодо соціальних наслідків використання нових технологій не існувало .

Однак після 1985 р. у всьому світі спостерігаємо стрімке зростання кількості академічних публікацій, викликаних поширенням персональних комп'ютерів та соціальними проблемами, що з'являлися в процесі комп'ютеризації. Стали формуватися й віртуальні дослідницькі колективи, що проводили міждисциплінарні академічні дослідження.

Отже, істотні трансформації, які відбуваються внаслідок соціальної реальності, зумовлюють активне проникнення в суспільні процеси нових інформаційних технологій.

   За підрахунками науковців, з початку нашої ери для подвоєння знань треба було 1750 років, друге подвоєння відбулося в 1900 p., а третє - до 1950 р. (тобто вже за 50 років) при зростанні обсягу інформації за це півстоліття в 8 -10 разів. Причому ця тенденція дедалі більше посилюється, тому що обсяг знань у світі до кінця XX ст. збільшився удвічі, а обсяг інформації - більше, ніж в 30 разів. Це явище, що отримало назву «інформаційний вибух», указують серед симптомів, які свідчать про початок століття інформації.

Поява інформаційного середовища, або віртуального простору, змусило вчених звернути увагу на позитивну й негативну трансформацію особистості внаслідок їх взаємодії. Інформаційне середовище - поряд із природним, просторово-географічним, соціальним, культурним, ландшафтно-архітектурним тощо - відіграє дедалі більшу роль у професійній діяльності й у повсякденному житті сучасної людини. Інформаційне середовище, часто назване ноосферою, неоднорідне, з недавнього часу в ньому прийнято виділяти середовище Інтернету, або т. зв. «кіберпростір». Для останнього характерні своєрідні хронотопи, у рамках яких здійснюються специфічні (тому представляють інтерес для психологічного аналізу) форми людської поведінки. Такого типу «середовищна» поведінка не обмежена пошуком, обробкою й передачею інформації, придбанням і трансляцією знань. У «кіберпросторі» як елементі інформаційного середовища здійснюється цілий конгломерат людських діяльностей, основу яких становлять пізнавальна, ігрова й комунікативна.

 Кіберсоціалізація. Життя в новій віртуальній реальності // Управління освітою (Шкільний світ) : часопис для керівників освітньої галузі. - 2020. - № 2. - С. 24-43 

Анотація: Інтернет комунікація набуває масового характеру й впроваджується в усі сфери життя людини. Отже, відбувається кіберсоціалізація суспільства у віртуальній реальності, учасниками якої є як діти, так і дорослі. Що таке кіберсоціалізація, які її переваги й недоліки і як школа може допомогти сучасним підліткам успішно соціалізуватися у віртуальній реальності та уникнути небезпек у кіберпросторі?

   У XXI столітті у світі спостерігають активний розвиток інформаційно-комунікаційних, комп'ютерних, електронних, цифрових та інтернет-технологій. Сучасні технології впроваджують в усі сфери людської життєдіяльності, у результаті кардинально трансформується суспільство, виробництво та побут.

   У сучасної молоді — активних користувачів соціальних мереж та інших інтернет-ресурсів — інакше, ніж у старшого покоління організована життєдіяльність, розви- винені інтелектуально-пізнавальні здібності, вони по іншому сприймають зовнішній світ й оточення, ніби існують в окремому соціальному мережевому вимірі. Ідеться не тільки про навички володіння сучасними ІКТ та гаджетами, а й про зміни фундаментальних духовних та культурних цінностей, усталених традицій та світогляду.

   Щоб вважатися «по-справжньому сучасним», мало не кожен житель мегаполіса чи навіть невеликого міста зобов'язаний майже завжди бути «онлайн» — із увімкненим цілодобово мобільним телефоном і зареєстрованим акаунтом хоча б в одній соціальній мережі — та мати у своєму телефоні месенджер чи мобільну програму для обміну миттєвими повідомленнями.

   З розвитком інтернету та ІКТ таке явище як кіберсоціалізація (віртуальна соціалізація) стало невід'ємною частиною соціалізації кожної особистості, оскільки глобальна мережа охоплює всі сфери життя людини. Не виходячи з дому ми можемо замовити їжу, купити одяг, оплатити рахунки й навіть брати участь у масштабних заходах.

  У процесі кіберсоціалізації перебудовується й сфера дозвілля, й інформаційна сфера, змінюється також навчальний процес. Окрім того, кіберпростір, будучи часто середовищем для неформальної освіти й просвіти, істотно впливає на процес соціального виховання людини в контексті засвоєння нею соціальних норм і формування ціннісних орієнтирів.

   Безсумнівно, віртуалізація простору може допомогти особистості в задоволенні великої кількості потреб. Окрім того, кіберсоціалізація є двигуном технічного й наукового прогресу в суспільстві. Але незважаючи на позитивні риси цього явища, не можна не сказати про його можливі ризики, які можуть призвести до досить сумних наслідків, адже в інтернеті є чимало небезпек.

  Це й інтернет-магазини «одноденки», що створюються для обману довірливих користувачів інтернету, і комп'ютерні віруси, і ресурси, які розповсюджують заборонений контент, торгують зброєю і наркотичними засобами. Серед основних небезпек виділяють також кібербулінг та інтернет-залежність.

   Саме ці види віртуальної небезпеки можуть завдати непоправної шкоди психологічному та фізичному здоров'ю як дорослих, так і дітей. Безперечним є факт, що соціалізація дітей на початку XXI століття, як в українському суспільстві, так і по всьому світу, відбувається під сильним впливом сучасних технологій та інтернету. У цій ситуації і сім'я, і школа, і держава, а також інші інститути соціалізації втрачають авторитет і довіру в представників молоді, які тепер засвоюють цінності, норми й моделі поведінки за допомогою інтернет-ресурсів. З одного боку, це може викликати кризу класичних інститутів соціалізації, а також надмірну й згубну для них самих соціальну свободу дітей. З іншого боку, стрімкий розвиток можливостей інтернету вже сприяє формуванню нового інформаційного простору соціалізації, а також перетворенню глобальної мережі в модний та затребуваний інститут соціалізації людини.

  Найдьонова, Л. А. Діти і гроші в Інтернеті: проблема економічної кіберсоціалізації / Л. А. Найдьонова // Педагогіка і психологія : Науково-теоретичний та інформаційний журнал Академії педагогічних наук України. - К. : АПН України, 2019. - № 1. - С. 55-60

Анотація Здійснено першу розвідку в сфері економічної кіберсоціалізації, описано новітні феномени кіберпростору, пов'язані з грошима, розглянуто їх роль в розвитку дитини на фоні загального розуміння закономірностей економічної соціалізації.

  Основним методом дослідження є аналіз кіберпрактик дітей та молоді, що спирається на інформацію, отриману в бесідах на цю тему з дітьми, зокрема учасниками секції «Медіапсихологія» Київської Малої академії наук учнівської молоді, котрі провадили власні наукові дослідження; з батьками київських шкіл під час особистих зустрічей та в інших контекстах спілкування, а також обмін думками між фахівцями - педагогами і психологами, зокрема в рамках роботи міжгалузевої громадської групи «Діти і гроші в Інтернеті», створеної 2018 р. Друге джерело дослідження - Інтернет, низка сайтів та інші електронні ресурси, які ми аналізували з точки зору впливу поширюваного ними медіаконтенту на психіку дитини, зокрема й застосовуваних маніпуляцій. Третім джерелом є результати проведених у 2015 і 2018 рр. Інститутом соціальної та політичної психології НАГІН України двох всеукраїнських опитувань старшокласників на базі закладів, що беруть участь у всеукраїнських експериментах з упровадження медіаосвіти (2011-2016 та 2017-2021 рр.).

  З огляду на визначені попередніми дослідженнями етани економічної соціалізації дитини, передусім ми з'ясовували, наскільки активними користувачами Інтернету є діти під час засвоєння необхідних для економічної соціалізації загалом уявлень про гроші. За основу обрали періодизацію В. Москаленко, в якій окреслено вікові межі й відповідні психічні новоутворення, що дають змогу дитині дедалі більше долучатися до економічної сфери суспільних стосунків:

4-6 років (уявлення про об'єкти). Діти розуміють призначення грошей, знають, що на них можна купити, а також те, що гроші можуть змінити їх статус серед однолітків.

6-8років (поняття). Розвиток понять про грошову систему і усвідомлення взаємозв'язків між грошима й роботою (кишенькові гроші).

8-9років (відносини, ставлення). Розуміння цінності грошей, поняття багатства і бідності.

10-12років (взаємодія). Більш диференційоване економічне розуміння, вміння побудувати економічні відносини, вступити в економічну взаємодію.

13-15років (цілі й самовизначення, світогляд). Наближення до знань дорослих про функцію грошей, усвідомлення власної дорослості, нові форми дій з грошима: прогнози, конструювання економічних зв'язків (ризик криміналізації). |

   Для аналізу процесів економічної соціалізації науковці здебільшого не використовують поняття сензитивного періоду, як, наприклад, стосовно психомоторного розвитку. Проте наголошують, що засади розуміння економічного світу, зразки економічної поведінки, отримані в дитинстві, зокрема від батьків позначаються на подальших процесах економічної соціалізації.

У 2012 р., аналізуючи в наших попередніх дослідженнях обсяги медіаспоживання, опитуючи батьків дітей різного віку, ми з'ясували, що діти значний час свого життя перебувають під впливом екранних медіа. За словами батьків, навіть діти дошкільного віку (3-5 років) щоденно дивляться телевізор у середньому 1 год 46 хв, молодші школярі (6-9 років) - 2 год 33 хв, підлітки (10-15 років) - 2 год 44 хв, старшокласники - 2 год 35 хв. «Легких» споживачів, які витрачають щоденно менше 1 год на телевізор, нараховують 42 % від усіх дітей, більше 4 год -«важких» споживачів - було 11 %.

   За даними опитування старшокласників у 2018 р., тривалість кіберпрактик значно зросла. Скажімо, «легких» кіберспоживачів виявилося 22,7 % серед дівчат і 32,4 % серед хлопчиків, а «важких» (які просиджують щоденно перед екраном комп'ютера 4 і більше годин) - відповідно, 31,8 % і 25 %. Тобто майже кожна третя дівчинка і кожен четвертий хлопчик мають надмірну тривалість кіберпрактик, що можна вважати зловживанням. На Інтернет вони витрачають більше часу, ніж на будь-яку іншу діяльність. Вплив такого довгого перебування в кіберпросторі на формування особистості, в тому числі на процеси соціалізації, викликає тривогу.

   Питання початку кіберпрактик, охоплення кібервпливами тих періодів, під час яких формуються основні базові уявлення про економічний бік існування суспільства, також потребують вивчення. Однозначних статистичних даних щодо початку дитячих кіберпрактик наразі в країні немає. А відомо ж, що технологічний розвиток і повсюдне використання смартфонів дає можливість дітям перебувати онлайн практично цілодобово, входити в Інтернет у будь-який час. Американські дослідники з'ясували, що наявність телевізора в дитячій кімнаті, якщо батьки не контролюють час перегляду, сприяє зростанню часу екранної експозиції. Зрозуміло, що використання смартфонів дедалі більше уможливлює постійне перебування дітей онлайн, зменшуючи водночас можливості контролю дорослих за дитячими кіберпрактиками. Для виходу в Інтернет 35,4% старшокласників користуються смартфоном як найбільш персоналізованим гаджетом. 23,6 % старшокласників мають персональний настільний комп'ютер, а про персональне володіння смартфоном свідчать 84,2 % опитаних.

 Кіберсоціалізація в школі. Як заклад освіти може допомогти учням // Управління освітою (Шкільний світ) : часопис для керівників освітньої галузі. - 2020. - № 2. - С. 44-56. 

Анотація: З ростом комп'ютеризації й інтернетизації сучасного суспільства, якщо планово й систематично не займатися формуванням кіберкультури особистості, кількість кібер- та інтернет-аддиктів буде тільки збільшуватися. Саме сім'я та школа повинні стати тими соціальними інститутами, на основі яких слід проводити комплексні заходи, спрямовані на протидію цьому негативному феномену.

З розвитком кіберпростору у світі з'явилася необхідність нової педагогіки середовища - кіберпедагогіки, яка стає пріоритетним напрямом розвитку системи освіти. Інноваційність сучасної педагогіки полягає саме в інтеграції традиційних, успішних методик виховання у віртуальних середовищах - адже інновації виростають із традицій.

  Ефективним рішенням проблеми безпеки дітей у кіберпросторі є своєчасна профілактика й формування адаптивних моделей поведінки учнів у кіберпросторі. Для цього педагог-психолог Ольга Захар'ящева розробила методи психолого-педагогічного супроводу учнів у процесі кібер- соціалізації, щоу враховують психовікові особливості дітей та умови їх освіти. 

 Здійснювати такий супровід можуть педагоги-психологи, соціальні педагоги, учителі, вихователі й класні керівники, починаючи від дошкільного віку до старшої школи. Метою психолого-педагогічного супроводу учнів у процесі кіберсоціалізації є створення умов для сприятливої кіберсоціалізації дітей, здатних адаптуватися в умовах інформаційного суспільства за допомогою конструктивного спілкування в кіберпросторі та самореалізації через цифрову творчість. Для того щоб методи супроводу відповідали психовіковим особливостям й умовам навчання дітей, Ольга Захар'ящева умовно розділила процес  дитячої кіберсоціалізації на чотири етапи.

   Також цей процес дає можливість відповісти на запит сучасного цифрового суспільства. Учень, що опанував навички продуктивної інтернет-комунікації та вміє створювати кіберпродукт, буде більш підготовлений до умов праці й розвитку цифрової економіки в інформаційному соціумі.

Таким чином, сучасний педагог просто зобов'язаний крокувати в ногу з часом, швидко пристосовуватися до постійно мінливих умов освітнього процесу, немислимого без упровадження нових, більш ефективних технологій. Учитель повинен бути поінформованим, компетентним, легко створювати умови для продуктивного навчання школярів, сприяти розвитку їх творчих здібностей, а також формуванню навичок саморозвитку, самоосвіти й соціалізації в кіберпросторах.

Вижити в соцмережах. Як запобігти дитячим самогубствам // Управління освітою (Шкільний світ) : часопис для керівників освітньої галузі. - 2020. - № 2. - С. 16-19. -

Анотація: Говорячи про небезпеку, яка може бути в інтернеті, варто згадувати про найгірше — утрату життя. Проблема самогубств, причинених упливом зловмисників через соціальні мережі, набула розголосу. Необхідність ідентифікувати суїцидальні настрої дитини й уміння правильно реагувати на них активізували психологів, правоохоронців, учителів та батьків.

 Психіка дітей і підлітків дуже чутлива. Вони вкрай емоційно реагують на будь-які зовнішні подразники. Тож причиною виникнення суїцидальних думок може стати, на погляд дорослих, дрібниця. Проте необхідно дивитися на проблему очима самої дитини, для якої, можливо, руйнується світ. Думка про те, що самогубство вчиняють виключно люди, які мають проблеми з психічним здоров'ям, є помилковою. Часто такі особи є цілком здоровими, проте не здатні впоратися з тиском навколишнього світу. Серед причин подібних дій неповнолітніх можна назвати:

► брак любові й уваги з боку батьків/родичів;

► нещасливе кохання; незапланована рання вагітність;

► утрата одного чи обох батьків (розлучення, переїзд, смерть);

► убачання в самогубстві єдиного способу бути поміченим, почутим;

► відчуття образи, самотності, неприйнятості суспільством, нерозуміння з боку найближчих людей;

► глузування й приниження;

► украй низька самооцінка, відчуття сорому, провини.

 Керівники популярних у соцмережах  «груп смерті» орієнтовані насамперед на дітей, охоплених негативними переживаннями, або таких, які опинилися в складній життєвій ситуації. їхня діяльність складається з кількох етапів:

 Пошук. Аналіз профілів користувачів соціальних мереж. Діти часто бувають занадто відвертими на своїх сторінках, тож виявити душевний стан нескладно. Від таких груп надсилають запрошення, створені таким чином, щоб викликати зацікавленість і водночас відчуття причетності до чогось таємничого. Наприклад, із використанням незвичних шрифтів, закодованих повідомлень, іншомовних слів.

 Переконання дитини в тому, що вона особлива. Адже до секретних угруповань беруть не всіх, а лише найкращих, обраних. Це викликає відчуття причетності до маленького суспільства, підвищення авторитету серед однолітків. До того ж про це не можна розповідати дорослим.

        Культ самовбивства. Переконання дитини в правильності такого рішення, естетизація цієї події. Паралельно — поглиблення депресивного стану. Контроль і шантаж. Дитина доходить у грі до останнього завдання.

Тож її треба переконати, послабити її інстинкт самозбереження. Якщо розмови не допомагають, користувачу погрожують видаленням із групи й втратою авторитету або завданням шкоди родині чи друзям.

Що робити в сім'ї

 Батьки мають бути найближчими людьми для дитини. Тож саме вони можуть першими помітити, що не все гаразд, і відреагувати.

Якщо ознаки виявлено, не потрібно сварити дитину, кричати на неї чи звинувачувати. Варто пам'ятати, що вона зараз дуже вразлива, окрім того почувається загнаною в кут.

Найголовніше — продемонструвати їй свою любов і підтримку. Покажіть, що ви поряд, що ви її розумієте й допоможете вийти з тієї ситуації, у яку вона потрапила.

   Розмовляйте з дитиною про проблему: спокійно, чесно, на рівних, уважно слухайте. Концентруйтеся на її переживаннях, а не на егоїстичне має місце за асоціальності особи, відокремленості від навколишніх, зацикленості на самому собі. Ефективним вирішенням проблеми безпеки дітей в Інтернеті є своєчасна профілактика і формування адаптивних моделей поведінки учнів в кіберпросторі.