Вища школа
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів
Дошкільна педагогіка
Загальноосвітня школа
Цікаво знати
Наукові роботи викладачів і студентів
Патріотичне виховання
Дайджести
Творчі роботи студентів
Освітянам на замітку
Загальноосвітня школа
Матеріали за темами:
Освітнє середовище вчителя
Сьогодні освіта України переживає процес модернізації: зміщення акцентів від школи знань до школи компетентностей. Відповідно до цього мають бути оновлені державні стандарти, сформовано новий зміст освіти, запроваджені нові методики викладання. Освіта знаходиться на етапі переходу до більш якісного стану й вимагає не тільки модернізації змісту, а й зміни форм, методів і підходів у роботі методичних служб навчальних закладів та управлінської діяльності.
Охрончук Н. М., Толкай І. М
Формування індивідуальної освітньої траєкторії педагога в умовах інноваційного простору // Управління школою .- 2019 .- № 19-21 .- С. 56-76
Важливим складником успіху нової української школи є створення нового освітнього середовища, існування якого неможливе без компетентного педагога. За сучасних вимог методична служба має створювати такі умови роботи в міжатестаційний період, за яких стало б доступним використання фактичних і потенційних можливостей кожного педагога.
Представлений досвід має вирішити низку назрілих проблем, які перешкоджають руху вперед.
Насамперед, це:
- недосконалі підходи до організаційно-методичної роботи з педкадрами;
- недостатній рівень фахової компетентності вчителів та ефективності їхньої педагогічної праці;
- низький рівень мотивації педагога до професійного самовдосконалення;
недосконала організація самостійної діяльності вчителів;
- майже відсутнє запровадження диференційованого підходу до підвищення фахової компетентності вчителів у міжатестаційний період.
Головними провідниками є, передусім, власне освітяни. Тому питання рівня кваліфікації — ключове питання сьогодення.
Диференційований підхід посилить увагу до кожного вчителя, його творчої індивідуальності. За сучасних вимог кожен методист має створювати такі умови роботи в міжатестаційний період, за яких стало б доступним використання фактичних і потенційних можливостей кожного педагога. Диференційований підхід дає змогу педагогам виявити свою індивідуальність, креатив, творчість, позбавитися почуття страху та вселяє в них віру в себе.
Вирішити поставлені завдання можна, лише консолідуючи зусилля методичної служби району, керівників ЗНЗ і педагогів, спираючись на науково-методичний проект КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» «Підвищення ефективності професійного самовдосконалення педагогічних працівників у міжкурсовий (міжатестаційний) період» і застосовуючи власний досвід.
Уважне ставлення було приділено до виявів креативу, помічено паростки нового та поступово накопичено оновлені інноваційні види діяльності. Крокуючи в ногу з часом, ми поновили форми методичної роботи з педагогічними працівниками за диференційованим підходом, що стало основою ефективного професійного зростання педагогів. Така форма організації спільної діяльності педагогів району, як, наприклад, педагогічне атепьє, педагогічний коучинг, методичний брифінг, брейн-стормінг, мастер-класів, Web-квестів.
Працюючи другий рік у рамках науково-методичного проекту КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» спостерігалось налагодження відносин у групах, спільна творча діяльність, розвиток діалогових, варіативних методів спілкування, пронизування спільної творчої діяльності ідеєю подолання труднощів і досягнення мети, формування мотиваційної сфери, розвиток творчого мислення й критичного оцінювання своїх можливостей.
Висвітлений досвід — це результат творчих пошуків усіх педагогів, у якому злились воєдино інноваційне й у той же час традиційне начало.
Представлений досвід має вирішити низку назрілих проблем, які перешкоджають руху вперед.
Насамперед, це:
- недосконалі підходи до організаційно-методичної роботи з педкадрами;
- недостатній рівень фахової компетентності вчителів та ефективності їхньої педагогічної праці;
- низький рівень мотивації педагога до професійного самовдосконалення;
недосконала організація самостійної діяльності вчителів;
- майже відсутнє запровадження диференційованого підходу до підвищення фахової компетентності вчителів у міжатестаційний період.
Головними провідниками є, передусім, власне освітяни. Тому питання рівня кваліфікації — ключове питання сьогодення.
Диференційований підхід посилить увагу до кожного вчителя, його творчої індивідуальності. За сучасних вимог кожен методист має створювати такі умови роботи в міжатестаційний період, за яких стало б доступним використання фактичних і потенційних можливостей кожного педагога. Диференційований підхід дає змогу педагогам виявити свою індивідуальність, креатив, творчість, позбавитися почуття страху та вселяє в них віру в себе.
Вирішити поставлені завдання можна, лише консолідуючи зусилля методичної служби району, керівників ЗНЗ і педагогів, спираючись на науково-методичний проект КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» «Підвищення ефективності професійного самовдосконалення педагогічних працівників у міжкурсовий (міжатестаційний) період» і застосовуючи власний досвід.
Уважне ставлення було приділено до виявів креативу, помічено паростки нового та поступово накопичено оновлені інноваційні види діяльності. Крокуючи в ногу з часом, ми поновили форми методичної роботи з педагогічними працівниками за диференційованим підходом, що стало основою ефективного професійного зростання педагогів. Така форма організації спільної діяльності педагогів району, як, наприклад, педагогічне атепьє, педагогічний коучинг, методичний брифінг, брейн-стормінг, мастер-класів, Web-квестів.
Працюючи другий рік у рамках науково-методичного проекту КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» спостерігалось налагодження відносин у групах, спільна творча діяльність, розвиток діалогових, варіативних методів спілкування, пронизування спільної творчої діяльності ідеєю подолання труднощів і досягнення мети, формування мотиваційної сфери, розвиток творчого мислення й критичного оцінювання своїх можливостей.
Висвітлений досвід — це результат творчих пошуків усіх педагогів, у якому злились воєдино інноваційне й у той же час традиційне начало.
Черничко А.
Інноваційні форми роботи з педагогічними кадрами як ефективний засіб розвитку творчого потенціалу вчителя //Директор школи .-2019 .- № 3 .- С. 62-90
Учитель — це творча особистість. За словами видатного педагога Василя Сухомлинського, «немає людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, ніж учителі». Творчість — це діяльність, результатом якої є щось якісно нове, неповторне, оригінальне.
Давня народна мудрість каже: «Дорогу долає той, хто не стоїть на місці». Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може завершуватися. Костянтин Ушинський зазначав, що «учитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель». У цьому й має полягати основна місія сучасного вчителя — бути готовим до застосування нових освітянських ідей, постійно навчатися, перебувати в постійному творчому пошуку. Протягом життя педагог повинен удосконалювати свої знання, постійно підвищувати кваліфікацію, засвоювати нові види діяльності тощо.
Школа потребує вчителя-майстра, вчителя-професіонала, який має знання з педагогіки і психології, необхідні вміння для здійснення ефективного управління учнівським колективом і освітнім процесом.
Питання компетентності нині пов'язане не лише з рівнем професійних якостей педагогічного колективу, а й з розвитком здібностей і вмінь учнів. Адже випускник школи також має бути компетентною особистістю. Тому взакладі освіти створюють сприятливі умови для вдосконалення знань і вмінь учасників освітнього процесу.
Інноваційна діяльність педагога залежить від багатьох чинників і насамперед пов'язана з необхідністю вдосконалення знань. Отже, основне завдання керівника закладів загальної середньої освіти — визначити напрями діяльності школи, щоб педагогічні працівники були не одиницями планування, а ініціаторами власних ідей. Однією з найважливіших умов успіху інноваційної діяльності в закладі освіти є спроможність адміністрації заохочувати педагогів до високих досягнень в обраному ними напрямі роботи. Результатом цієї діяльності мають бути якісні зміни в роботі школи й освіті загалом.
В умовах реформування освітянської галузі України якісну освіту може здійснити висококваліфікований. творчий, соціально активний і конкурентоспроможний учитель, зорієнтований на гуманістичні цінності:
• гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях;
• самостійно критично мислити;
• використовувати сучасні технології;
• генерувати нові ідеї;
• бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
• розвивати свою духовність, інтелект, культурний рівень.
Як свідчить практика, основними засобами ефективного впливу на процес формування компетентності педагогів є: мотивація до підвищення рівня професійної майстерності; використання форм і методів методичної роботи, які відповідають різним стилям і технологіям навчання; раціональне використання здібностей учителя; створення ситуації успіху; можливість практичного використання нових знань.
Створення відповідних умов забезпечує науково-методична рада. Науково-методична рада створює атмосферу творчого пошуку, організовує вивчення ' впровадження інновацій, координує діяльність учителів на реалізацію науково-методичної проблеми, зумовленої необхідністю підготувати учнів до неперервної освіти, дати навички самоосвіти, сформувати соціально адаптовану компетентну особистість випускника — справжнього патріота України.
Важливу роль в удосконаленні теоретичного і практичного потенціалу педагогів відіграє методичний кабінет, створений спільними зусиллями колективу. Методкабінет є інформаційним центром самоосвітньої роботи вчителів, засобом набуття й поширення перспективного педагогічного досвіду, місцем проведення методичних нарад, виставок, вернісажу педагогічних ідей, презентацій учительських проектів і комп'ютерних технологій.
Важливим аспектом управління є технологія підготовки і проведення засідання педагогічної ради, що поєднує теоретичне обґрунтування проблеми й колективну практичну роботу.
Значна роль у науково-методичній діяльності належить предметним методичним об'єднанням, які створені для вдосконалення уроку, пошуку нових педагогічних технологій, розвитку творчої активності педагога й учня. У школі працюють методичні об'єднання — учителів початкових класів, природничо-математичного циклу, гуманітарного циклу, класних керівників.
Особливого значення нині набуває діяльність молодого вчителя, його адаптація до професії педагога. До того ж професійне становлення особистості педагога — це тривалий процес.
Створена система науково-методичного супроводу, яка сприяє процесу становлення молодого фахівця і його адаптації до професійної діяльності в умовах зміни параметрів психолого-педагогічної компетентності.
Під час інструктивно-методичних нарад адміністрація школи вирішує важливі питання:
• схвалення плану роботи з молодими педагогами;
• закріплення наставників;
• організація стажування як перспективний засіб забезпечення професійного становлення педагога;
• аналіз результатів роботи з молодими вчителями й здійснення відповідної корекції.
Підвищенню рівня професійної компетентності педагогів сприяє атестація педагогічних працівників, яку проводять з метою активізації професійної діяльності вчителів, заохочення до неперервної фахової й загальної освіти, якісної роботи, посилення відповідальності за результати навчання й виховання, забезпечення захисту компетентної педагогічної праці. Атестацію здійснюють за перспективним планом. Адміністрація створює сприятливі умови для підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи:
• проводяться інструктивно-методичні наради;
• організовуються презентації портфоліо вчителя;
надається можливість демонструвати свої професійні надбання на засіданнях педагогічної ради, на методичних виставках.
Давня народна мудрість каже: «Дорогу долає той, хто не стоїть на місці». Навчання педагога не може мати зупинок, перерв, не може завершуватися. Костянтин Ушинський зазначав, що «учитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, у ньому вмирає вчитель». У цьому й має полягати основна місія сучасного вчителя — бути готовим до застосування нових освітянських ідей, постійно навчатися, перебувати в постійному творчому пошуку. Протягом життя педагог повинен удосконалювати свої знання, постійно підвищувати кваліфікацію, засвоювати нові види діяльності тощо.
Школа потребує вчителя-майстра, вчителя-професіонала, який має знання з педагогіки і психології, необхідні вміння для здійснення ефективного управління учнівським колективом і освітнім процесом.
Питання компетентності нині пов'язане не лише з рівнем професійних якостей педагогічного колективу, а й з розвитком здібностей і вмінь учнів. Адже випускник школи також має бути компетентною особистістю. Тому взакладі освіти створюють сприятливі умови для вдосконалення знань і вмінь учасників освітнього процесу.
Інноваційна діяльність педагога залежить від багатьох чинників і насамперед пов'язана з необхідністю вдосконалення знань. Отже, основне завдання керівника закладів загальної середньої освіти — визначити напрями діяльності школи, щоб педагогічні працівники були не одиницями планування, а ініціаторами власних ідей. Однією з найважливіших умов успіху інноваційної діяльності в закладі освіти є спроможність адміністрації заохочувати педагогів до високих досягнень в обраному ними напрямі роботи. Результатом цієї діяльності мають бути якісні зміни в роботі школи й освіті загалом.
В умовах реформування освітянської галузі України якісну освіту може здійснити висококваліфікований. творчий, соціально активний і конкурентоспроможний учитель, зорієнтований на гуманістичні цінності:
• гнучко адаптуватися у змінних життєвих ситуаціях;
• самостійно критично мислити;
• використовувати сучасні технології;
• генерувати нові ідеї;
• бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах;
• розвивати свою духовність, інтелект, культурний рівень.
Як свідчить практика, основними засобами ефективного впливу на процес формування компетентності педагогів є: мотивація до підвищення рівня професійної майстерності; використання форм і методів методичної роботи, які відповідають різним стилям і технологіям навчання; раціональне використання здібностей учителя; створення ситуації успіху; можливість практичного використання нових знань.
Створення відповідних умов забезпечує науково-методична рада. Науково-методична рада створює атмосферу творчого пошуку, організовує вивчення ' впровадження інновацій, координує діяльність учителів на реалізацію науково-методичної проблеми, зумовленої необхідністю підготувати учнів до неперервної освіти, дати навички самоосвіти, сформувати соціально адаптовану компетентну особистість випускника — справжнього патріота України.
Важливу роль в удосконаленні теоретичного і практичного потенціалу педагогів відіграє методичний кабінет, створений спільними зусиллями колективу. Методкабінет є інформаційним центром самоосвітньої роботи вчителів, засобом набуття й поширення перспективного педагогічного досвіду, місцем проведення методичних нарад, виставок, вернісажу педагогічних ідей, презентацій учительських проектів і комп'ютерних технологій.
Важливим аспектом управління є технологія підготовки і проведення засідання педагогічної ради, що поєднує теоретичне обґрунтування проблеми й колективну практичну роботу.
Значна роль у науково-методичній діяльності належить предметним методичним об'єднанням, які створені для вдосконалення уроку, пошуку нових педагогічних технологій, розвитку творчої активності педагога й учня. У школі працюють методичні об'єднання — учителів початкових класів, природничо-математичного циклу, гуманітарного циклу, класних керівників.
Особливого значення нині набуває діяльність молодого вчителя, його адаптація до професії педагога. До того ж професійне становлення особистості педагога — це тривалий процес.
Створена система науково-методичного супроводу, яка сприяє процесу становлення молодого фахівця і його адаптації до професійної діяльності в умовах зміни параметрів психолого-педагогічної компетентності.
Під час інструктивно-методичних нарад адміністрація школи вирішує важливі питання:
• схвалення плану роботи з молодими педагогами;
• закріплення наставників;
• організація стажування як перспективний засіб забезпечення професійного становлення педагога;
• аналіз результатів роботи з молодими вчителями й здійснення відповідної корекції.
Підвищенню рівня професійної компетентності педагогів сприяє атестація педагогічних працівників, яку проводять з метою активізації професійної діяльності вчителів, заохочення до неперервної фахової й загальної освіти, якісної роботи, посилення відповідальності за результати навчання й виховання, забезпечення захисту компетентної педагогічної праці. Атестацію здійснюють за перспективним планом. Адміністрація створює сприятливі умови для підвищення кваліфікації педагогічних працівників школи:
• проводяться інструктивно-методичні наради;
• організовуються презентації портфоліо вчителя;
надається можливість демонструвати свої професійні надбання на засіданнях педагогічної ради, на методичних виставках.
Згідно із Законом України «Про освіту»: «Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру».
Важливу роль у заохоченні вчителя до інновацій має його самоосвітня діяльність, яку в нашій школі організовано за цільовими напрямами, що допомагає педагогові:
• визначити чіткі особистісні цінності і світоглядні завдання;
• усвідомити особливості педагогічної праці;
• підвищити рівень своєї інформаційної культури;
• розвивати здатність управляти собою;
• удосконалювати навички вирішення педагогічних проблем;
• розвивати свій творчий потенціал.
Результати самоосвіти презентують у різноманітних формах:
* традиційні форми:
— доповіді;
— виступи на семінарах;
— виступи на засіданнях педагогічної ради;
— виступ на засіданнях методичного об'єднання;
*інноваційні форми:
— проекти;
— розроблення електронних уроків;
— розроблення пакету тестового матеріалу;
Важливу роль у заохоченні вчителя до інновацій має його самоосвітня діяльність, яку в нашій школі організовано за цільовими напрямами, що допомагає педагогові:
• визначити чіткі особистісні цінності і світоглядні завдання;
• усвідомити особливості педагогічної праці;
• підвищити рівень своєї інформаційної культури;
• розвивати здатність управляти собою;
• удосконалювати навички вирішення педагогічних проблем;
• розвивати свій творчий потенціал.
Результати самоосвіти презентують у різноманітних формах:
* традиційні форми:
— доповіді;
— виступи на семінарах;
— виступи на засіданнях педагогічної ради;
— виступ на засіданнях методичного об'єднання;
*інноваційні форми:
— проекти;
— розроблення електронних уроків;
— розроблення пакету тестового матеріалу;
— створення особистої методичної чи предметної веб-сторінки;
*науково-методичні форми:
— методичний посібник;
— збірка;
— стаття до фахового видання;
— науково-методична розробка;
— портфоліо;
— створення термінологічного словника;
— творчий звіт.
Основне завдання методичної служби школи на сучасному етапі — це своєчасно побачити й належним чином оцінити оригінальне, нове й перспективне в роботі вчителя; створити сприятливі умови для впровадження інноваційних здобутків у його практику для формування професійної компетентності педагогів.
Дишко О. П.
Самоосвіта педагога як необхідна умова підвищення його професійної компетентності // Управління школою .- 2019 .-№ 19-21 .- С. 24-36
Самоосвіта педагога як необхідна умова підвищення його професійної компетентності // Управління школою .- 2019 .-№ 19-21 .- С. 24-36
Ніхто не стане заперечувати, що головною фігурою в реформуванні освіти, її осучасненні є педагог. А головна мета методичної роботи — формування предметно-методичної компетентності педагога.
Самоосвіта педагога є об'єктивною потребою, яка обумовлена такими чинниками:
* щоденна робота з інформацією;
* творча атмосфера;
* конкуренція;
* зміни в суспільстві;
* громадська, суспільна думка.
Систему самоосвіти вчителя можна розглядати як сукупність складових:
* самооцінка — уміння оцінювати свої можливості;
* самооблік — уміння брати до уваги наявність своїх якостей;
* самовизначення — уміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, уміння усвідомлювати свої інтереси; •
* самоорганізація — уміння знайти джерело пізнання й адекватності своїм можливостям, форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;
* самореалізація — реалізація особистістю своїх можливостей;
* самокритичність — уміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;
* саморозвиток — результат самоосвіти.
Основним змістом самоосвіти є оновлення й удосконалення знань, що є у спеціаліста, його вмінь і навичок із метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності, у сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншого — вона захищає від інтелектуального зубожіння особистості.
Самоосвіта педагога є об'єктивною потребою, яка обумовлена такими чинниками:
* щоденна робота з інформацією;
* творча атмосфера;
* конкуренція;
* зміни в суспільстві;
* громадська, суспільна думка.
Систему самоосвіти вчителя можна розглядати як сукупність складових:
* самооцінка — уміння оцінювати свої можливості;
* самооблік — уміння брати до уваги наявність своїх якостей;
* самовизначення — уміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, уміння усвідомлювати свої інтереси; •
* самоорганізація — уміння знайти джерело пізнання й адекватності своїм можливостям, форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;
* самореалізація — реалізація особистістю своїх можливостей;
* самокритичність — уміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;
* саморозвиток — результат самоосвіти.
Основним змістом самоосвіти є оновлення й удосконалення знань, що є у спеціаліста, його вмінь і навичок із метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності, у сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншого — вона захищає від інтелектуального зубожіння особистості.
Бадюк І.
Мотивація як чинник професійного зростання вчителя // Директор .- 2019 .- № 2 .- С. 51-54
Мотивація як чинник професійного зростання вчителя // Директор .- 2019 .- № 2 .- С. 51-54
Мотивація є внутрішньою рушійною силою, що спонукає людину до дії, тому і в педагогічній діяльності має велике значення. Адже у розвитку системи освіти важливу роль відіграє майстерність педагога і його особисті якості. Щоб ефективно організувати систему підвищення професійної компетентності вчителя, необхідно розуміти мотиви його діяльності. Коли стає зрозумілим, що керує педагогом, можна краще вибудувати безпосередньо процес підвищення компетентності.
В умовах Нової української школи стає очевидною потреба в систематичному професійному навчанні вчителя, адже принцип «освіта на все життя» змінився іншим - «освіта впродовж усього життя». Це вимагає від директора школи створення умов для вираження особистості педагога та його постійного професійного зростання. Правильно організована діяльність закладу освіти впливає на здатність педагогів змінюватися, самовдосконалюватися, розкривати свої здібності, спонукає до дослідницької роботи, до переходу від традиційних форм організації навчальної діяльності до розвивальних, проблемних та інноваційних.
Директор школи має бути майстром своєї справи, який уміє направити колектив, розуміє потреби вчителів у їхньому професійному зростанні та дає необхідні настанови й підтримку. Керівник школи повинен:
• постійно сприяти підвищенню рівня активності та зацікавленості вчителів у професійній діяльності, мотивувати їх;
• створювати в колективі доброзичливий мікроклімат;
• відповідати за прийняті рішення; адекватно контролювати своїх підлеглих; переконувати членів колективу в правильності свого бачення перспектив розвитку школи; вміло керувати роботою заступників; запобігати конфліктам, а в разіїх виникнення -успішно управляти ними;
• ефективно комунікувати з людьми.
Щоб навчити педагогів працювати по-новому, керівник школи має вивчити методи та прийоми формування позитивної мотивації учасників освітнього процесу за принципами наступності, системності та інтегрованості.
Методи і прийоми формування мотивації:
Емоційні:
♦ стимулювальне оцінювання;
♦ заохочення;
♦ підкреслення значимості особистості та її діяльності;
♦ бажання випередити інших у досягненнях;
♦ підвищення самооцінки;
♦ довгострокова кар'єра (керівник творчої групи, методичної комісії тощо);
Пізнавальні:
♦ бажання вчитися;
♦ уміння вирішувати проблеми;
♦ уміння знаходити нестандартні або альтернативні рішення;
♦ розвиток творчого потенціалу, креативності;
♦ можливість створювати нове;
Директор школи має бути майстром своєї справи, який уміє направити колектив, розуміє потреби вчителів у їхньому професійному зростанні та дає необхідні настанови й підтримку. Керівник школи повинен:
• постійно сприяти підвищенню рівня активності та зацікавленості вчителів у професійній діяльності, мотивувати їх;
• створювати в колективі доброзичливий мікроклімат;
• відповідати за прийняті рішення; адекватно контролювати своїх підлеглих; переконувати членів колективу в правильності свого бачення перспектив розвитку школи; вміло керувати роботою заступників; запобігати конфліктам, а в разіїх виникнення -успішно управляти ними;
• ефективно комунікувати з людьми.
Щоб навчити педагогів працювати по-новому, керівник школи має вивчити методи та прийоми формування позитивної мотивації учасників освітнього процесу за принципами наступності, системності та інтегрованості.
Методи і прийоми формування мотивації:
Емоційні:
♦ стимулювальне оцінювання;
♦ заохочення;
♦ підкреслення значимості особистості та її діяльності;
♦ бажання випередити інших у досягненнях;
♦ підвищення самооцінки;
♦ довгострокова кар'єра (керівник творчої групи, методичної комісії тощо);
Пізнавальні:
♦ бажання вчитися;
♦ уміння вирішувати проблеми;
♦ уміння знаходити нестандартні або альтернативні рішення;
♦ розвиток творчого потенціалу, креативності;
♦ можливість створювати нове;
Соціальні:
♦ бажання бути корисним;
♦ пошук співпраці;
♦ зацікавленість у результатах;
♦ поширення досвіду;
♦ активна професійна, особиста і громадська позиція.
Директор школи може використовувати інші заохочувальні прийоми: індивідуальна бесіда, публічна подяка, квитки до театру, на концерт, до цирку; доручення важливих справ; залучення до контролю за веденням документації, технічне забезпечення праці педагога (ПК, ксерокс, проектор, сканер); ремонт кабінету.
♦ бажання бути корисним;
♦ пошук співпраці;
♦ зацікавленість у результатах;
♦ поширення досвіду;
♦ активна професійна, особиста і громадська позиція.
Директор школи може використовувати інші заохочувальні прийоми: індивідуальна бесіда, публічна подяка, квитки до театру, на концерт, до цирку; доручення важливих справ; залучення до контролю за веденням документації, технічне забезпечення праці педагога (ПК, ксерокс, проектор, сканер); ремонт кабінету.
Тест «Рефлексія на саморозвиток» Л. Н. Бережнової. Діагностика рівня саморозвитку та професійно-педагогічної діяльності .- Директор школи .- 2019 .- № 2 .- С. 87-89
Як відомо, саморозвиток характеризується прагненням розвиватися, наявністю якостей особистості, що сприяють саморозвитку, і можливостей для самореалізації в професійній діяльності.
Тест «Рефлексія на саморозвиток» охоплює 18 питань і по три передбачувані відповіді на кожне. Випробуваному пропонують вибрати лише один із варіантів відповіді. Для цього після кожного питання потрібно обвести букву «А», «Б» або «В», відповідно. Однозначно вибрані відповіді дають змогу визначити рівень прагнення до саморозвитку, самооцінку власних якостей, що сприяють саморозвитку, оцінку можливостей самореалізації в професійній діяльності.
Тест «Рефлексія на саморозвиток» охоплює 18 питань і по три передбачувані відповіді на кожне. Випробуваному пропонують вибрати лише один із варіантів відповіді. Для цього після кожного питання потрібно обвести букву «А», «Б» або «В», відповідно. Однозначно вибрані відповіді дають змогу визначити рівень прагнення до саморозвитку, самооцінку власних якостей, що сприяють саморозвитку, оцінку можливостей самореалізації в професійній діяльності.
Використання системи стимулювання та заохочення у педагогічній практиці сприяє підвищенню кваліфікації педагогічних кадрів та створює сприятливі умови для реалізації проектів, нововведень та технологій в освітньому процесі. Заходи, спрямовані на підвищення мотивації педпрацівників, удосконалюють технології управління та успішне функціонування закладів освіти.
Спецпроєкт
