Освітянам на замітку

Вища школа

---

Матеріали за темами:
 
                                Формування професійних компетенцій студентів

    Головним завданням сучасної фахової вищої освіти є розкриття особистісних та професійних здібностей кожного студента, а також адаптація випускників вищої школи до подальшої професійної діяльності.  Колосальні зміни, що відбуваються у світі в цілому та у професійному середовищі зокрема, тотальна цифровізація всіх сфер життєдіяльності, що вимагають якісних перетворень освітнього процесу, висувають дуже високі вимоги якості підготовки випускників. Концепція модернізації фахової освіти вказує на необхідність підготовки висококваліфікованого спеціаліста, який володіє не тільки розвиненими інтелектуальними здібностями, формуванню яких традиційно приділялася велика увага системі фахової вищої освіти, а й інтелектуальною гнучкістю, критичним мисленням, здатністю до засвоєння колосальних обсягів інформації, професійною компетентістю, генеруванням інноваційних ідей, готовністю до постійного професійного та особистісного зростання.

Дмитрюк О.М. (Відокремлений структурний підрозділ «Роменський фаховий коледж Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» )
Критичне мислення як інструмент формування професійної компетентності студентів спеціальності «нафтогазова інженерія та технології» // Молодий вчений .- 2022 .- №2 .- С. 1-6
Анотація. Присвячено проблемі використанні інструментів критичного мислення з метою формування професійної компетентності студентів спеціальності «Нафтогазова інженерія та технології». У статті розглянуто інструменти критичного мислення, які рекомендуємо використовувати для роботи зі студентами у процесі вивчення фахових дисциплін «Нафтопромислове устаткування», «Буріння свердловини та видобуток нафти і газу», «Технічне обслуговування, ремонт і монтаж бурового і нафтопромислового устаткування». Доведено, що ефективність запропонованих інструментів критичного мислення та їх вплив на формування світоглядних орієнтирів студентів сприяє формування професійної компетентності – ключового інструмента успішної життєвої особистісної реалізації.

     Слушною є думка Л. Гонсалеса, який зазначає, що для набуття фахівцями компетентностей, необхідних для успішного виконання їх професійних обов’язків, потрібно не менш як 10 років роботи за фахом. Зазначена думка дає можливість виявити потребу у зміні підходів до професійної підготовки майбутніх інженерів та характеризувати умови для формування у майбутніх спеціалістів усіх професійно важливих компетентностей через використання інструментів критичного мислення.
    У межах дослідження проблеми критичного мислення як інструменту формування професійної компетентності зупинимось на тлумаченні термінів «компетентність», «професійна компетентність», «критичне мислення», «формування
професійної компетентності у студентів.
   Передусім проаналізуємо законодавчий аспект дослідження. У Законі України «Про вищу освіту» зазначено, що «компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти».
   Дослідження останніх часів довели багатогранність трактування поняття «компетентність» з боку як закордонних, так і вітчизняних науковців. В. Кремень під компетентністю людини розуміє спеціально організований комплекс знань, умінь та навичок, які набуваються у процесі навчання. Полонський у дослідження використовує поняття «компетентність» та «компетенція». Так, поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло повноважень і прав», а «компетентність» зазвичай пов’язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю, або «сукупністю необхідних знань і якостей особистості, що дає право професійно підходити до вирішення питань у певній галузі».
    Метою будь-якої підготовки майбутніх фахівців у закладах фахової передивищої освіти є формування в них професійної компетентності. Так, у наукових розвідках Е. Царькова зазначає, що професійна компетентність – це показник готовності випускника до виконання конкретної професійної діяльності на певному якісному рівні з використанням стійких професійно важливих якостей та досвіду.
   Погоджуємося з думкою В. Федіної, яка зазначає, що формування професійної компетентності – це процес, що триває протягом усього професійного становлення, основними етапами якого є: формування професійних намірів і спрямованості, професійна підготовка, професіоналізація.
   Зрозуміло, що формування будь-яких професійних компетентностей в стінах закладу фахової вищої освіти вимагає відповідної культури мислення як тих, хто навчає, так і тих, хто навчається. Ураховуючи орієнтацію сучасного освітнього процесу на  застосування компетентісного підходу при підготовці фахівців однією із ефективних технологій формування професійної компетентності є критичне мислення.
    Найбільш розгорнутим формулюванням критичного мислення є широко відоме визначення Американської філософської асоціації (APADelphi): «Критичне мислення – це цілеспрямоване, саморегулююче судження, яке завершується інтерпретацією, аналізом, оцінкою і інтерактивністю, також як поясненням очевидних, концептуальних, методологічних, або контекстних міркувань, на яких ґрунтується це судження».
    Таким чином, виходячи з класичних і сучасних теоретичних уявлень про критичне мислення в цілому, можна дати йому наступну характеристику. Критичне мислення – це особлива форма мислення, яка має свою цілеспрямованість, що передбачає доказ, пояснення та пошук альтернативних шляхів вирішення проблеми та їх ефективності, що виявляється якістю особистості і включає операції аналізу, синтезу, абстракції, узагальнення та конкретизації, вміння інтерпретації, оцінки та саморегуляції. Критичне мислення – це особлива форма мислення, яка має свою цілеспрямованість, що передбачає доказ, пояснення та пошук альтернативних шляхів вирішення проблеми та їх  ефективності, що виявляється якістю особистості і включає операції аналізу, синтезу, абстракції, узагальнення та конкретизації, вміння інтерпретації, оцінки та саморегуляції.
   Для того, щоб створити середовище, в якому беруть участь студенти, викладачі повинні ставити питання, заохочувати різні думки та залучати здобувачів до різних практичних занять, які змушують їх брати активну участь у навчанні. Викладачі повинні вибирати види діяльності, виходячи із рівня мислення студентів та цілей навчання курсу або завдання. Викладачі можуть розвивати у своїх студентів навички критичного мислення використовуючи онлайн-інструктори.
    Цікавими є і дискусійні форуми. Такий інструмент критичного мислення дозволяє студентам спілкуватися зі своїми однолітками, відповідати на питання, які вимагають від них демонстрації навичок критичного мислення як на низькому, так і на високому рівні, та аналізувати зміст курсу. Коли інструктори встановлюють чіткі керівні принципи участі та моделюють навички критичного мислення через участь у дискусійних форумах, студенти також можуть продемонструвати, як вони беруть участь у процесі критичного мислення.
    Одним із найефективніших та актуальних джерел розвитку критичного мислення, які навчають спілкуватися, створювати, зберігати, розповсюджувати та керувати інформацією, є інформаційно-комунікаційні технології. Такі завдання ґрунтуються на ситуаціях з реального життя та інтегрують навички, знання та навчальні програми. Наприклад, створення свого сайту wiki з теми, що вивчається, або аналіз інформації, наявної у wikis. Для цього створюється спільний контент, щоб кожен студент міг редагувати, додавати або змінювати інформацію, що міститься в ньому.
    Для того, щоб майбутній фахівець відчував себе впевнено у процесі прийняття рішень і власного вибору, необхідно його навчити умінню аналізувати пропоновану інформацію, відрізняти факти від думок, давати їм оцінку, керуючись інтересами особистості, суспільства і виробництва. З цією метою, на нашу думку, найбільш ефективними інструментами критичного мислення, виходячи з нашої практики, є: денотатний граф (спосіб вичленування з тексту суттєвих ознак ключового поняття, графічне зображення процесу розуміння); інтелект-карта (ментальна картка); концептуальна таблиця (складається, якщо необхідно порівняти кілька аспектів інформації, що вивчається, при цьому по горизонталі розташовують категорії порівняння, а по вертикалі – факти, риси, властивості, якими відбувається порівняння); «SWOT-аналіз» (аналізуються методи вирішення проблем, вказуються сильні, слабкі сторони, загрози та можливості), лекція із заздалегідь запланованими помилками (студентам пропонується знайти всі помилки); ефективна лекція (матеріал лекції ділиться деякі смислові одиниці, кожна з яких будується по технологічному циклу «виклик –осмислення змісту – рефлексія»).

Буковська І.Ю., П’ятикоп І.Б. (Харківський національний університет радіоелектроніки)
Теоретичні аспекти дистанційного формування комунікативної компетенції студентів при навчанні іноземної мови в закладах вищої освіти// Молодий вчений .- 2022 .- №6 .- С. 29-34
Анотація: Проаналізовано сутність поняття «дистанційна освіта» та «дистанційне навчання». На підставі аналізу педагогічної, методичної та спеціальної літератури з проблем інформаційних технологій з використання дистанційних технологій в галузі навчання іноземних мов розроблено методологію та технологію дистанційного формування комунікативної компетенції студентів у закладах вищої освіти. Дидактично обґрунтовано технологію дистанційного навчання, що дає позитивний навчальний ефект у системі та взаємодії з традиційними формами, прийомами та засобами навчання, що забезпечує повноцінний індивідуальний підхід у оволодінні навчально-пізнавальними вміннями самостійної роботи при навчанні іноземної мови. Визначено, що вимоги комунікативної інтерактивності у дистанційному навчанні передбачають взаємодію суб'єктів один з одним з використанням доступних їм засобів та методів, обмін питаннями та відповідями, управління ходом діалогу, що в свою чергу дає можливість по-новому організувати самостійну роботу студентів та збільшити інтенсивність навчального процесу.

   На етапі розвитку суспільства система освіти орієнтується як на передачу студентам певного обсягу знань, так і на розвиток особистості, її пізнавальних та творчих здібностей. Освіта ставить за мету досягнення студентами необхідно рівня володіння іноземною мовою, який можна використовувати як засіб спілкування і розуміння іншої культури та дозволить успішно здійснювати міжкультурну комунікацію.
    В даний час поява різних інформаційних технологій, безмежний потік інформації дають можливість інтенсифікувати процес навчання іноземної мови. У сучасному середовищі можна зробити акцент на активне залучення до процесу пізнання самих студентів, іншими словами для того, щоб вирішити дане завдання важливо використовувати як навчальні матеріали під час аудиторних занять, так і можливість виконання самостійної роботи за рахунок розробленої системи вправ, яка дозволяє керувати пізнавальною діяльністю в ході роботи з сучасними джерелами інформації, а саме довідковою літературою, електронними словниками, енциклопедіями, спеціальною літературою та іншими Інтернет-ресурсами.
    У сучасному розумінні, концепція єдиної системи дистанційної освіти в Україні при навчанні іноземних мов, передбачає відмову від авторитарного стилю навчання, орієнтацію на індивідуально-особистісні якості студента, відхід від монологу, як традиційно переважаючи форми навчальної діяльності та перехід до такої форми навчання як полілог (спілкування, бесіда, обговорення декількох осіб конкретного питання), спонукання партнера до мовного самовираження, що передбачає сформованість комунікативної компетенції, розуміння інформації, не як «речі у собі», а як знання, що актуалізуються у навички зовнішньої діяльності суб'єкта.
   В даний час, дистанційне навчання студентів, інакше «дистанційне формування знань, умінь та навичок» належить до поняття «компетентність», що знаходиться в початковій стадії свого розвитку. Більше того, аналіз робіт у цій галузі показує, що досить активне впровадження різних комп'ютерних технологій у навчання, в тому числі і дистанційне навчання іноземних мов реалізується у навчально-виховному процесі недостатньо. Нестача спеціально розроблених навчальних робочих програм та комплексів, методичних рекомендацій щодо їх ефективного застосування, тобто, загалом те, що можна визначити як відсутність цілісної методики дистанційного навчання та дистанційного формування окремих аспектів іноземної мови (як засобу комунікації), що представляє собою компонент іншомовної комунікативної компетенції є серйозною організаційно-методичною проблемою.
    У дистанційній формі навчання важко уявити викладача, який виконує ті ж функції, що і в дистанційному навчанні, оскільки в центрі дистанційного навчального процесу знаходиться студент, а сенс його навчальної діяльності – самостійна робота, метою якої виступає здатність до самостійного навчання та формування відповідних навиків та вмінь. Умовою успішності та продуктивності дистанційного навчання стає активність та інтерактивність, як одні з провідних дидактичних принципів. Слід також зазначити, що дистанційна форма навчання не підміняє та не замінює традиційне навчання, а істотно доповнює його. На основі результатів досліджень в області концептуального обґрунтування змісту освіти виділимо такі основні напрями у забезпеченні продуктивності дистанційного навчання іноземної мови, а саме самостійність, активність, рефлективність та варіативність.
    Дистанційне навчання покликане вирішувати специфічні завдання, що стосуються розвитку творчої складової освіченості того, хто навчається в самостійному режимі, а саме:
– підвищення активності студента у напрямі власної освіти у постановці освітньої мети, виборі напрямків, форм та темпів навчання у різних освітніх галузях;
– поступове збільшення обсягу інформації, доступ до світових культурних та наукових скарбам для тих, хто навчається з будь-якого населеного пункту;
– отримання можливості спілкування студентів з викладачами, з однолітками-однодумцями, консультування у фахівців високого рівня незалежно від їхньої територіальної схильності;
– збільшення евристичної складової дистанційного навчального процесу за рахунок застосування інтерактивних форм занять та мультимедійних навчальних програм;
– забезпечення умов для творчого самовираження студентів, можливість демонстрації продуктів своєї творчої діяльності.
    Проведений аналіз дозволяє виділити деякі основні організаційно-процесуальні вимоги до дистанційного навчання які, на наш погляд, мають бути враховані під час обґрунтування відповідних загально-дидактичних та приватно-методичних принципів. Однією з значущих вимог до дистанційного навчання є необхідність забезпечити студенту вибір і реалізацію індивідуального маршруту в накопиченні знань та набуття необхідних професійних навичок та компетенцій. У зв'язку з цим, наступною вимогою до організації дистанційного навчання є необхідність виділення самостійної навчальної діяльності як фактора забезпечення автономності навчального процесу. Наступною вимогою є вимога адекватності технологій навчання (засобів, прийомів, методів та ін..) моделям дистанційного навчання на противагу традиційним формам навчання (лекції, семінарські заняття, практичні та лабораторні заняття, виробнича практика, курсові та дипломні роботи та ін.) у дистанційному навчанні використовуються «суб'єктно-орієнтовані» та «проектно-інформаційні» моделі.

Маринченко І.В., Васенок Т.М., Зінченко А.В. (Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка )
Удосконалення професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання відповідно до трендів ринку праці// Молодий вчений  .- 2021 .- №11 .- С 172-176
Анотація: Схарактеризовано сучасні вимоги до підготовки майбутніх педагогів професійного навчання за спеціалізацією 015.36 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості). На основі аналізу науково-теоретичних праць учених і реальної практики використання інноваційних текстильних матеріалів, виокремлено основні з них, а саме: електронний текстиль, активний текстиль, еко-технічний текстиль, теплоізоляційні матеріали, нанотехнології як один з елементів сучасних виробничих процесів волокнистих матеріалів (текстильні полотна, шкіра, штучна шкіра, хутро, штучне хутро та інші). Здійснено доповнення змісту освітнього компоненту (ОК) «Матеріалознавство швейного виробництва», який вивчають майбутні педагоги професійного навчання за спеціалізацією 015.36 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості)» темою лекційного курсу «Інноваційний текстиль та активні матеріали».

   Важливого значення набуває створення умов підготовки майбутніх педагогів професійного навчання конкурентоспроможних на ринку праці на засадах використання інноваційних методів виготовлення тканин нового покоління. Визначальними факторами позитивних змін у професійній освіті є розвиток технологій та урбанізація, що окреслюють «правила гри» для всіх учасників освітнього ринку, спонукаючи їх довпровадження новітніх освітніх моделей, методик, технологій тощо.
    Нові технології обумовлюють цивілізаційний розвиток людства впливають на якість життя людей в усьому світі, незалежно чи це велике місто чи віддалене сільське поселення. Зважаючи на це, видозмінюється загальна мета освіти. Головним завданням освітніх процесів у сучасних закладах вищої освіти має бути розвиток вміння мислити, самостійно здобувати інформацію і критично її оцінювати, а не лише накопичувати і запам'ятовувати її.
   Сучасний ринок праці висуває нові вимоги до змісту і процесу професійної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання. Працівник сьогодення повинен мати глибокі професійні знання, володіти основами наукової організації праці і культури виробництва; бути здатним до технічної та соціальної творчості, до проектування власної діяльності в різних соціокультурних ситуаціях, самовдосконалення, готовим знаходити шляхи рішення проблем незалежно від поодиноких обставин, до роботи при різних формах організації праці і виробництва в жорстких умовах конкуренції, спроможним виробляти особливу стратегію професійного мислення, поведінки і діяльності.
    Працівник сьогодення повинен мати глибокі професійні знання, володіти основами наукової організації праці і культури виробництва; бути здатним до технічної та соціальної творчості, до проектування власної діяльності в різних соціокультурних ситуаціях, самовдосконалення, готовим знаходити шляхи рішення проблем незалежно від поодиноких обставин, до роботи при різних формах організації праці і виробництва в жорстких умовах конкуренції, спроможним виробляти особливу стратегію професійного мислення, поведінки і діяльності.
    Подальший розвиток професійної (професійно-технічної) освіти України не можливий без досягнення європейського рівня освітніх стандартів з урахуванням національних особливостей, що обумовлює необхідність модернізації та розширення функцій освіти. Для досягнення європейського рівня підготовки педагогів професійного навчання за спеціалізацією 015.36 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості) слід широко використовувати інноваційні технології виготовлення матеріалів нового покоління.
   За таких умов значно збільшуються вимоги до якості навчання педагогів професійного навчання у закладах вищої освіти, ключовим чинником забезпечення якої виступає професійна діяльність педагогічних та науково-педагогічних працівників. На часі в Україні актуалізується проблема системної модернізація професійної освіти і навчання, що створить передумови для сталого розвитку суспільства, підвищення конкурентоспроможності економіки країни, професійного зростання та самореалізації особистості.
   Лише формування цілісної системи знань про властивості швейних матеріалів на засадах інтеграції є підґрунтям для формування у майбутніх педагогів професійного навчання цілісного системного поняття про основний предмет праці.
Активний розвиток науки та просування передових технологій на сучасному етапі стало основою для формування нової галузі знань – інноваційного матеріалознавства та стало причиною появи нової категорії матеріалів так званих «розумних тканин». Їх особливість полягає у реакції на зміну стану навколишнього середовища, а також полягає у здатності змінювати свої властивості залежно від зовнішніх факторів. «Розумні» матеріали комфортніші, ніж традиційні: гріють у мороз, охолоджують у спеку і навіть змінюють розміри залежно від температури. У дизайні костюма та експериментальному дизайні застосування нових тканин сприяє розробці унікальних багатофункціональних об'єктів, що не мають аналогів у дизайнерськійпрактиці. «Розумні матеріали» іноді являють собою цілий програмно-апаратний комплекс, що складається з усіляких сенсорів, мініатюрних процесорів та виконавчих наноустроїв.
   Виходячи з розвитку технологій та створення інноваційних текстильних матеріалів вимагається оновлення освітніх компонентів освітньої програми першого (бакалаврського) рівня  015.36 Професійна освіта (Технологія виробів легкої промисловості).

Перепелиця К.Ю. (Харківський національний університет радіоелектроніки)
Формування самоосвітньої компетентності студентів на основі телекомунікаційних технології під час навчання іноземної мови в технічному закладі вищої освіти – базовий компонент професійної компетентності спеціаліста// Молодий вчений .- 2022 .- №6 .- С. 57-60
Анотація: Висвітлено засоби активізації та інтенсифікації самостійної роботи студентів під час навчання іноземної мови в технічному закладі вищої освіти за допомогою телекомунікаційних технологій. Доведено необхідність інтеграції телекомунікаційних технологій, зокрема комп'ютерних, у процес іншомовної підготовки студентів з метою формування самоосвітньої компетентності. Встановлено, що телекомунікаційні технології в освітньому процесі – це сукупність методів, прийомів та засобів збирання, зберігання, обробки, аналізу, синтезу та пред'явлення навчальної інформації, заснована на широкому використанні інформаційної та обчислювальної техніки з метою підвищення ефективності навчання, пізнавальної діяльності студентів, їхньої самостійності, а також управління освітньо-виховним процесом в технічному закладі вищої освіти.

    У зв'язку зі швидким розвитком науки та техніки, зростанням виробництва та інформатизацією сучасного суспільства перед системою вищої освіти постає завдання підготовки фахівців, які володіють навичками здійснення самоосвітньої діяльності та вміють творчо мислити і самостійно здобувати необхідні знання. Вимоги, що висуваються державними освітніми стандартами до вивчення іноземної мови в технічному закладі вищої освіти, передбачають активізацію та відповідну організацію самоосвітньої діяльності студентів, яка розглядається як пізнавальна діяльність, метою якої є розширення рамок одержаних на заняттях знань.
 На жаль, питання організації самоосвітньої діяльності студентів технічних факультетів нині стає дедалі актуальнішим. Кількість годин, що відводиться на практичні заняття з іноземної мови, скорочується, а програма курсу залишається незмінною, тому студентам все частіше пропонуються ті чи інші теми на самостійне вивчення, що свідчить про необхідність формування у студентів самоосвітньої компетентності як однієї з професійно значущих характеристик, що реалізує можливості особистісної та професійної самоосвіти протягом усього життя.
    Практика викладання іноземної мови у технічному закладі вищої освіти доводить, що в умовах масового навчання успіх самоосвітньої діяльності багато в чому залежить саме від того, як вона організована.
   Виходячи з сутності компетентнісного підходу та беручи до уваги збільшення його ролі в освітній системі, можна говорити про зміни вимог до випускників технічного закладу. Ми вважаємо, що завданням сучасного технічного закладу є формування сукупності взаємопов'язаних смислових орієнтації, знань, умінь, навичок та досвіду діяльності студента щодо певного кола об'єктів реальної дійсності, необхідних для здійснення особистісно-соціально значущої продуктивної діяльності, які ми визначаємо як ключові компетентності.     Важливо відзначити, що існуючі поняття «компетенція» та «компетентність» характеризуються невизначеністю понятійного поля та позиція в даному питанні зводиться до висновку про те, що в освітньому процесі під компетенціями розуміють засвоєні вміння, знання та досвід, а під компетентностями – володіння необхідною ерудицією, широким колом професійних знань, умінь та навичок.
    Сказане дає підстави стверджувати, що поняття «компетенція» та «компетентність» не слід розглядати як тотожні.    Необхідно звернути особливу увагу на той факт, що організована відповідним чином самостійна робота формує у студентів потреби до самостійного пошуку необхідних знань, яку ми визначаємо як основу самоутворюваної компетентності. Тут доцільно говорити про розвиток професійно-пізнавальної активності, яка розглядається як вид соціальної активності, що виявляється у позитивному ставленні до процесу навчання та майбутньої роботи, а також як реалізація здібностей до цієї діяльності зі збільшенням рівня самостійності та прагненням поповнювати професійні уміння та навички.
    Самостійність як одна з якісних характеристик особистості, пріоритетних у процесі її формування, розглядається нами як процесс усвідомлення, відображення себе у діяльності, коли студент виступає і як об'єкт управління, і як суб'єкт управління, котрий планує та організує свої виконавчі дії. Сукупність усієї самостійної роботи, яку виконують студенти під час вивчення іноземної мови, може визначатися як самостійна або самоосвітня діяльність, тобто як вид пізнавальної діяльності, регульованої та керованої студентом як суб'єктом даної діяльності, а також спрямованої на освоєння предметних знань, умінь та культурно-історичного досвіду. Формування самоосвітньої компетентності передбачає розвиток навичок самостійної роботи й уміння застосовувати її у царині професійної діяльності.
    Тому самоосвітню компетентність у галузі іноземної мови можна розглядати як показник ступеня сформованості самостійної навчальної діяльності в оволодінні іноземною мовою. Самоосвітня характеристика включає вміння та навички самовдосконалення, де головним інструментом оновлення інтелектуального потенціалу є самоосвіта, яка визначається нами як мотивована самостійна систематична пізнавальна діяльність, спрямована на досягнення певних особистісних та суспільно значущих освітніх цілей, зі свого боку спрямованих на задоволення загальнокультурних та професійних запитів.
    Поняття «компетенція» та «компетентність» не слід розглядати як тотожні. Необхідно звернути особливу увагу на той факт, що організована відповідним чином самостійна робота формує у студентів потреби до самостійного пошуку необхідних знань, яку ми визначаємо як основу самоутворюваної компетентності. Тут доцільно говорити про розвиток професійно-пізнавальної активності, яка розглядається як вид соціальної активності, що виявляється у позитивному ставленні до процесу навчання та майбутньої роботи, а також як реалізація здібностей до цієї діяльності зі збільшенням рівня самостійності та прагненням поповнювати професійні уміння та навички. Самостійність як одна з якісних характеристик особистості, пріоритетних у процесі її формування, розглядається нами як процес усвідомлення, відображення себе у діяльності, коли студент виступає і як об'єкт управління, і як суб'єкт управління, котрий планує та організує свої виконавчі дії. Сукупність усієї самостійної роботи, яку виконують студенти під час вивчення іноземної мови, може визначатися як самостійна або самоосвітня діяльність, тобто як вид пізнавальної діяльності, регульованої та керованої студентом як суб'єктом даної діяльності, а також спрямованої на освоєння предметних знань, умінь та культурно-історичного досвіду.
    Педагогічні умови формування самоосвітньої компетентності студентів технічного закладу вищої освіти визначають сутність телекомунікаційних технологій та їхнє значення у формуванні самоосвітньої компетентності студентів; виявляють особливості використання комп'ютерних телекомунікацій під час навчання іноземної мови; формулюють основні засади організації самостійної роботи засобами телекомунікаційних технологій. Використання телекомунікаційних технологій у сучасній вищій школі – комп'ютерних телекомунікацій зокрема – надає процесові організації самостійної роботи під час навчання іноземної мови нових методичних ознак, серед яких нами окремо виділені такі:
– характер взаємодії студента з викладачем (студент стає суб'єктом навчання);
– збільшення обсягу самостійної роботи студентів;
– здійснення самостійної роботи з використанням телекомунікаційних технологій.
   Зі свого боку телекомунікаційні технології навчання розглядаються нами як педагогічні технології, що використовують різноманітні телекомунікаційні засоби для роботи з інформацією, мета яких полягає у створенні сприятливих умов для вільного доступу до культурної, навчальної та наукової інформації, що сприяють розвитку навичок самостійності у студентів сучасного технічного закладу.

Скрипник Н.І. (Комунальний заклад вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» )
Особливості формування професійно орієнтованої компетентності у закладі вищої освіти
Анотація: Досягнення високого рівня готовності випускника гуманітарно-педагогічного коледжу до професійної діяльності може бути здійснене лише при побудові навчання як цілісної системи, під якою прийнято розуміти певне ціле, що складається з взаємопов’язаних між собою елементів, при чому закони, принципи чи порядок зв’язку цих елементів створюють внутрішню структуру системи, а характер її взаємодії з навколишнім середовищем – її функціонування. Мова змінюється й розвивається, інтелектуально зростає й сама людина. Сучасний світ потребує від здобувача освіти, майбутнього фахівця певної освітньої галузі, не тільки знання свого фаху, а й високого рівня володіння професійно орієнтованою комунікативно-мовленнєвою компетентністю.

   Проблема формування професійно-орієнтованої компетентності майбутнього вчителя набуває в наш час особливої актуальності у зв’язку з модернізацією змісту освіти, що, згідно з вимогами Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, спрямована на становлення мовленнєво-мовної особистості, яка володіє нормами усного і писемного спілкування та вільно використовує мовні засоби в різних професійних ситуаціях.
   Процес удосконалення професійно орієнтованої діяльність майбутніх педагогів – очевидний. Адже фахова підготовки формується за загальними тенденціями розвитку та закономірностями функціонування сучасної української літературної мови. Основним завданням закладів вищої освіти є – удосконалення мовної, мовленнєвої культури студентів, майбутніх фахівців різних галузей освіти, котрі на належному рівні вміли б практично користуватися рідною мовою в найрізноманітніших життєвих ситуаціях. А становлення та актуальність професійно-орієнтованої комунікативно-мовленнєвої компетентності є результатом внутрішньомовного процесу реагування на нові явища у житті носіїв мови, які вимагають сучасні мовні номінації.
    Учитель сучасності — це вчитель, у якого сформована професійно-орієнтована компетентність, розвинуті мовленнєві, мовні, креативні, науково-дослідницькі здібності, високий рівень інтелігентності, духовно-морального потенціалу, ерудованості, цілеспрямованості, ввічливості тощо.
Педагогічна професія — одна із найдавніших. Виникла вона на ранніх етапах розвитку людства у зв'язку з потребою передавати підростаючому поколінню набутий досвід, виділившись згодом в окрему галузь.
    Центральною проблемою реформування освіти сьогодні є підвищення її якості. Якість освіти як універсальна категорія може розглядатись у контексті професійного росту особистості та її успішності, де домінує проблематика саморозвитку і самореалізація творчого потенціалу учасників освітнього простору. Складовими формування професійно-орієнтованої індивідуальності студента закладу вищої освіти стають розвиток професійних якостей (професійне самоусвідомлення, професійна спрямованість, педагогічна майстерність, педагогічне мислення, відповідальність, професійна усталеність, професійне мовлення, ціннісне ставлення до майбутньої професії) та індивідуальних (спрямованість на професію, любов до дітей, організаторські, комунікативно-мовленнєві схильності, соціальні, емоційно-вольові якості, самооцінка, самовиховання, саморозвиток, самовизначення, самомотивування, самореалізація, самовдосконалення).
   Нині випускники закладів вищої освіти повинні володіти поняттями, концепціями та фактами сучасної лінгвістичної, літературознавчої та історичної науки. Майбутній учитель повинен уміти використовувати мовознавчі знання у процесі навчання мови, аналізувати матеріал підручників і допоміжної літератури з мови, оновлювати зміст навчання.
   Отже, однією з важливих характеристик діяльності майбутнього вчителя є його мовно- мовленнєва культура. Мова — найважливіший засіб спілкування вчителя з учнями, головний інструмент педагогічної праці. Вона є засобом безпосереднього впливу на свідомість і поведінку здобувачів освіти. Вагомі показники мовної культури педагога — змістовність, логічність, точність, ясність, стислість, простота, емоційна виразність, яскравість, образність, барвистість мовлення, правильна літературна вимова, вільне, невимушене оперування словом, фонетична виразність, інтонаційна різноманітність, чітка дикція, правильне використання логічних наголосів та психологічних пауз; взаємовідповідність між змістом і тоном, між словами, жестами та мімікою, тобто вербальними й невербальними засоби комунікації.
   Не менш пріоритетними є манери вчителя — це зовнішня форма його поведінки в соціумі: учнів - ському, батьківському та учительському колективах. Чим досконаліші ці манери, тим більша сила їх освітньо-виховного впливу. Майбутній учитель повинен впевнено володіти манерами, що відповідають нормам етикету на даному етапі розвитку людства. Розглянемо деякі вимоги, які ставляться до манер учителя: учительські манери ґрунтуються на загальноприйнятих нормах поведінки людей цивілізованого суспільства; манери вчителя повинні бути природними й невимушеними.
   На це звертає увагу К. Д. Ушинський. Він говорить, що: «...не повинно бути штучності, навмисності. Природними та живими мають бути міміка і жести учителя, вони повинні виражати непідробну зацікавленість у подіях, що відбуваються під час навчання»; манери педагога мають бути гуманістично спрямованими. В. О. Сухомлинський вважає, що учителю, перш ніж робити дисциплінарне зауваження учневі, треба лагідно доторкнутися до його плеча чи покласти руку на голову, заглянувши в очі. Така поведінка вчителя буде воістину гуманна; учительські манери повинні мати яскраво виражений особистісний характер. Особлива посмішка і жести, стиль спілкування, манери вітатись тощо; учительські манери мають бути естетично витриманими; поведінка вчителя має бути емоційно стабільною, оскільки учні дуже чутливі до зміни настрою, почуттів. Зайве занепокоєння вчителя якоюсь проблемою знаходить своє відображення в зміні емоційного настрою учасників освітнього середовища, лінія поведінки вчителя має йти і від дітей.
   Освітні стандарти ХХІ століття мають розширювати межі традиційних мовознавчих знань і забезпечувати ознайомлення студентів із новітніми напрямами дослідження сучасної лінгвістики. Нові вимоги до вищої школи пов'язані з необхідністю забезпечення варіативності, особистісної та практичної орієнтації освітнього процесу. Для розвитку професійно-орієнтованої компетентності майбутніх учителів необхідно застосовувати сучасні освітні технології, принципи наступності, системності, міжпредметні зв'язки та інтеграції, які органічно формують професійну підготовку студентів.

Шалаєва В.В., Сизонова С.М. (Харківський національний університет радіоелектроніки)
Інформаційно-комунікаційна технологія формування професійних компетенцій фахівця технічного ЗВО на базі системи програмно-апаратних засобів навчання
Анотація: Означено, що при розробці технологій навчання іноземних мов необхідно враховувати специфіку сучасних засобів отримання та переробки інформації, в силу чого невід'ємною основою таких технологій стає сучасне інформаційно-комунікаційне середовище. Розглянуто сутність поняття «програмно-апаратні засоби навчання», які неодмінно впливають на розвиток студентів у технічних закладах вищої освіти. Описано дидактичний потенціал програмно-апаратних засобів навчання іноземних мов у технічному закладі вищої освіти, що створює їх класифікацію та обґрунтовує застосування різних типів програмно-апаратних (комп'ютерних) засобів навчання іноземних мов до завдань формування іншомовних професійних компетенцій випускника.

   В умовах інформаційного суспільства професійне міжкультурне спілкування здійснюється не тільки при безпосередніх контактах представників різних лінгвокультурних спільнот, але все частіше опосередковується, постійно оновлюються технічними засобами. Ці ж вимоги забезпечують доступ до іншомовних інформаційних ресурсів, необхідних для безперервного розвитку фахівця в динамічному світі професій. Але під впливом зазначених факторів змінюються вимоги до іншомовних компетенцій випускників технічних закладів вищої освіти. Формування таких компетенцій вимагає створення системи навчання іноземних мов, яка спирається на сучасні загально-дидактичні підходи до вищої професійної освіти, на сучасну концепцію освіти в області навчання іноземних мов, а також на новітні технології навчання у сучасному середовищі. Створення якісно іншої системи навчання іноземних мов в технічному закладі неможливо без урахування потенціалу нових технологій навчання, серед яких особливе місце належить інформаційно-комунікаційним технологіям навчання, які спираються на дидактичний потенціал програмно-апаратних (комп'ютерних) засобів навчання іноземним мовам. Орієнтири їх розробки задаються результатами досліджень в області теорії педагогічних систем і комп'ютеризації навчання.
  Обґрунтування мети навчання іноземної мови в технічному закладі вищої освіти в умовах інформаційного суспільства аналізують структурні особливості системи навчання іноземних мов, виявляють соціокультурні та технологічні умови діяльності та спілкування сучасних фахівців. З використанням відповідних дескрипторів розробляють професійні компетенції фахівця технічного профілю виходячи з потреб фахівців у використанні іноземної мови в сучасній професійній міжкультурній комунікації.
    Сформовано, що вибір засобів навчання традиційно визначається методами навчання. Однак специфіка сучасних засобів навчання іноземних мов, які формуються під безпосереднім впливом рівня розвитку технологічних можливостей сучасного суспільства, полягає в тому, що ці засоби навчання сполучаються з сучасними засобами комунікації. Тому їх використання в навчальному процесі з навчання іноземної мови стає в певній мірі імперативом, тим більше що і розвиток вищої освіти в цілому пов'язують з потенціалом новітніх засобів навчання, а одним з найважливіших умов підвищення якості професійної освіти є інформатизація освіти. При розробці технологій навчання іноземних мов необхідно враховувати специфіку сучасних засобів отримання та переробки інформації, в силу чого невід'ємною основою таких технологій стає сучасне інформаційно-комунікаційне середовище, яке необхідне майбутньому фахівцю.
    Завдяки появі Інтернету можна побачити позитивний вплив на студентів, що стає новим технологічним, психофізіологічним і соціокультурним засобом життя людини в світі, формує принципово новий тип символічного існування людини, культури, соціуму та новий характер спілкування, специфічними особливостями якого стають віртуальність та інтерактивність. Оскільки, за аналогією з віртуалізацією суспільства, можна вести мову про віртуалізацію професійної комунікації в просторі Інтернет, а при розробці системи навчання студентів технічного закладу вищої освіти професійному міжкультурному спілкуванню доцільно орієнтуватися на комп'ютерне, електронне та віртуальне середовище міжкультурної комунікації фахівців. З цієї причини до складу мети навчання студентів технічного ЗВО має увійти формування іншомовної професійної інформаційно-комунікаційної компетенції.
   Суттєвим висновком, отриманим під час дослідження, є положення про те, що віртуальне/комп'ютерне середовище являє собою основу для конструювання засобів навчання, в тому числі засобів навчання іноземним мовам. Для студентів віртуальне середовище виступає як засіб конструювання своєї віртуальної ідентичності у вигляді особистого сайту, а також середовищем та засобом створення продуктів навчальної діяльності на великій теоретичній платформі, в рамках якої важлива роль належить самостійному конструюванню студентом знань, розвитку його рефлексивних умінь, створенню та уявленню навколишнім зовнішніх артефактів, взаємодії студентів до взаємного обміну їх внутрішніми уявленнями та ідеями на основі ситуативного, групового, проблемного навчання, що успішно реалізується на основі методу проектів.
   Визначено, що принцип інтегративності був реалізований стосовно до постановки кінцевої мети навчання, яка є основним елементом методичної системи та формується під впливом соціального замовлення суспільства, сучасного інформаційно-комунікаційного середовища, системи інженерного та інженерно-технічної освіти в цілому, домінуючих підходів до утворення в області лінгвістики. Кінцевою метою навчання іноземних мов у немовному закладі вищої освіти є формування у студента основних рис професійно орієнтованої вторинної мовної особистості внаслідок якої відбувається поява іншомовної професійно-комунікативної компетенції. Сучасна система навчання іноземних мов повинна спиратися на компетентнісну модель підготовки кваліфікованого фахівця з використанням програмно-апаратних засобів навчання.

    Для майбутніх фахівців, які здобувають освіту у закладах фахової вищої освіти, оволодіння інструментами критичного мислення є необхідною складовою формування професійної компетентності – ключового інструмента успішної життєвої особистісної реалізації. Таким чином, на сучасному етапі ключові завдання реформування освіти та освітньої підготовки спеціалістів тісно переплітаються з суспільними потребами у конкурентоспроможних та компетентних фахівцях, які зацікавлені у своєму професійному зростанні.