Освітянам на замітку

Вища школа

---

Матеріали за темами:
 
                                        Дозвілля підліткової молоді та студентів

     У сучасному світі все частіше активно пропагуються гуманістичні орієнтири виховання молодого покоління. Людство усвідомлює, що вільний вибір, свобода та волевиявлення стають основними поняттями толерантного співіснування. У контексті таких позицій актуальності набуває і проблема організації  дозвілля, у межах якого можуть закладатися основи такого існування.

Бабич Людмила Анатоліївна (магістрантка).
    Українська святкова культура як вектор сучасного дозвілля школярів // Молодий вчений : науковий журнал. - 2019. - № 11. - С. 297-300. - Библиогр. в конце ст.
Анотація: Досліджено проблему розвитку сучасного дозвілля дітей з використанням надбань української святкової культури. Охарактеризовано функціональність поняття «дозвілля» у контексті культурологічного та педагогічного аспектах. Проаналізовано наукові позиції щодо перспектив розвитку сучасного дозвілля школярів у межах шкільної та позашкільної освіти. Встановлено, що сучасне дозвілля школярів активно використовує українські свята у системі виховної роботи. Визначено вектори взаємодії культурологічної і педагогічної науки в удосконаленні підходів щодо організації сучасного дозвілля школярів з використанням української святкової культури.
 
  Перш ніж розпочати аналізувати науковий доробок щодо розробленості теми сучасного дозвілля школярів та використання в зазначеному процесі української святкової культури, встановимо сутність такого поняття як «дозвілля». Так, у довідниковому виданні «Енциклопедія освіти» зазначений термін тлумачиться як «...вільний від роботи і навчання час, що залишається після вирішення різного роду обов’язків і необхідних справ. Структура дозвілля включає: спілкування; спортивно-оздоровчу діяльність; ігри і відпочинок на природі; розважальну діяльність пасивно-репродуктивного характеру (прогулянки, перегляд телепередач, слухання музики, відвідування бібліотек тощо); інтелектуально-пізнавальну діяльність активного характеру (читання, заняття в гуртках, відвідування факультативів тощо); аматорську діяльність прикладного характеру (шиття, в’язання, фотосправа тощо); суспільно- активну діяльність (діяльність у межах суспільних рухів, об’єднань, організацій, благодійну діяльність); художню, технічну, природничо-наукову та інші види творчості тощо»
     Нашу увагу також привернуло тлумачення терміна «дозвілля», запропоноване С. Гончаченком та наведене в «Українському педагогічному словнику», а саме: «Дозвілля — вільний від обов’язкової діяльності час. Використовуючи години дозвілля для ігор, читання, праці, занять спортом, мистецтвом, технікою, дитина розвивається морально, розумово й фізично».
    Деталізованим є сутнісне наповнення дозвілля, що запропоновувала Н. Флегонтова, а саме: «дозвілля — це і час розвитку особистості. До нього можна віднести: 1) індивідуальне споживання культури (читання книг, журналів, газет, прослуховування радіо, перегляд телепередач тощо); 2) публічно-видовищне споживання культури (відвідування театрів, кіно, концертів, музеїв, спортивних видовищ та ін.); 3) спілкування (із членами сім’ї, родичами, сусідами, друзями тощо); 4) фізичні заняття (ранкова та вечірня гімнастика, водні процедури тощо); 5) розваги та ігри, які сприяють зняттю розумового й фізичного напруження, створенню доброго настрою; 6) пасивний відпочинок (прогулянки без певної мети, спокій, зміна напруженості врівноваженістю та ін.); 7) заняття, які можна вважати явищами антикультури (зловживання алкоголем, хуліганство, злочинність, наркоманія, азартні ігри, безцільне «вбивання» часу — як розбещений спосіб відпочинку)».
    Заслуговує також на увагу наукова позиція С. Пащенко щодо сутності поняття «дозвілля». Авторка акцентує увагу на тому, що «дозвілля — це діяльність молоді у вільний час, обрана за власними інтересами і нахилами, в якій вона може проявити себе як особистість; культура вільного часу — феномен загальної культури, який характеризується найбільш ефективним використанням людиною вільного часу для свого особистісного й творчого розвитку».
      Основні етапи розвитку сфери дозвілля в Україні, які відображали загальний соціально-культурний контекст динаміки національної культури, сприяли усталенню специфіки до- звіллєвої діяльності різних соціальних суб’єктів. Провідними позиціями, на яких основуються подальші узагальнення, є такі. По-перше, оскільки в цивілізаційному поступі людства Україна не була провідною країною, упродовж тривалого часу її територія перебувала під владою різних держав, то у своєму розвитку об’єктивно не мала змоги відтворювати всю повноту загального історичного процесу, що зумовлювало специфіку його розбудови, і сфера дозвілля тільки частково може відображати загальні періоди становлення. По-друге, соціальність українців в історичній ретроспективі трансформувалася залежно від збереження основ національної ідеї, мовно-культурних традицій, релігійної ідентифікації, соціальної єдності, чим зумовлені загальний соціально-культурний розвиток, становлення сфери дозвілля».
   Таким чином, узагальнюючи аналіз використання в сучасному дозвіллі школярів української святкової культури можемо зазначити, що впровадження в сучасний освітній процес ідей національного виховання школярів актуалізувало питання відродження українського народного календаря. Враховуючи певне аграрне спрямування українського календаря, не всі свята стали прийнятними саме для використання у виховному процесі школярів. Проте слід зазначити, що достатня кількість українських свят формує досить важливий пласт виховних заходів, у яких пропагується й поширюється сутнісна ознака української святкової культури. Саме за умов використання у виховній, позакласній, культурно-дозвіллєвій діяльності школярів українських свят відбуватиметься формування національної ідентичності молодого покоління і сприятиме утвердженню національних ідеалів щодо розвитку та розбудови майбутнього України.

Максимович, О. В.
    Вільний час та дозвілля підліткової молоді Прикарпатського регіону (за результатами опитування учнів випускних класів закладів загальної середньої освіти) / О. В. Максимович // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Дніпропетровськ : Дніпропетровський нац. ун-т, Центр соц.-політ.досліджень, 2018. - № 8. - С. 40-50. - Література : 28 назв.
Анотація: Презентовано результати дослідження «Ціннісні орієнтації учнів випускних класів м. Івано-Франківськ», проведеного Навчально-науковим центром соціологічних досліджень Прикарпатського регіону ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» в рамках угоди про співпрацю між  головним управлінням освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Прикарпатським національним університетом, а також в рамках угоди про співпрацю між управлінням освіти і наук  и виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та  Прикарпатським національним університетом та за фінансової підтримки Канадського інституту українських студій  у 2015 році.

    «Цивілізація дозвілля» - саме такою очікував побачити сучасну йому культуру французький соціолог Ж. Дюмазед'є в недалекому майбутньому, виходячи з підсумків емпіричного дослідження, теоретична інтерпретація яких підвела дослідника до думки про формування нового цивілізаційного типу культури. За показниками вагомості та привабливості дозвіллєві практики навіть переважають трудові, адже чимала кількість людей схильні отримувати меншу заробітну платню за рахунок збільшення обсягу вільного часу та дозвілля.
   Коли мова йде про молодь, особливо підліткову, то, вочевидь, дану соціально-демографічну групу характеризують два домінуючі типи повсякденних практик, які є обов'язковими та важливими компонентами соціалізації особистості на даному етапі її формування: навчання та дозвілля. Успіх у навчанні є передумовою майбутнього просування у соціально-структурній площині статусних ієрархій та кар'єрних диспозицій, тоді як успіх практик вільного часу та дозвілля є індикатором успішності підліткового етапу соціалізації, позаяк саме на даному етапі дорослішання закладається фундамент навичок комунікації та партнерства, а позитивне досягнення підлітковою особистістю завдань, спрямованих на налагодження взаємин із однолітками, недарма інтерпретується психологами в сенсі індикатора успіху підліткового періоду дорослішання в цілому. Результативне засвоєння умінь та практичних навичок спілкування шляхом практик дозвілля та вільного часу дозволяє підлітку інтегруватися до тієї чи іншої сфери соціального простору і ретранслювати набутий досвід у подальшому житті вже через практики в інших сферах суспільного життя.
    Враховуючи, що значна частина мешканців Прикарпаття постійно чи тимчасово перебуває поза межами країни громадянства , а, отже, соціальні практики підліткового покоління обласного центру Прикарпаття значною мірою обумовлені досвідом міжкультурної комунікації, заробітчанськими практиками їхніх близьких, родичів, знайомих, вважаємо, що практики дозвілля та вільного часу досліджуваної нами соціально-демографічної групи доречно трактувати в руслі концепту прикордоння.
    З огляду поточних обставин і реалій українського сьогодення хотілося б наголосити, що питання інформаційної грамотності українців, зокрема й підліткового покоління, є питанням державного стратегічного значення. Перебуваючи в стані гібридного воєнного протистояння, ми повинні розуміти, що, окрім фізичної лінії фронту, дуже важлива лінія розмежування пролягає в аксіодискурсі громадян країни, позаяк цінності являють собою довготермінові проекти соціальної дії. Хотілося б привернути увагу до цього питання, адже виглядає на те, що саме тут присутня чимала прогалина державної інституційної політики.
    Як очікувалось, популярність радіопередач як фактора проведення вільного часу івано-франківських старшокласників є невисокою. Близько двох третин респондентів (543) зазначили, що практично не слухають радіо; з-поміж тих, хто все ж таки відповів ствердно, присвячує даному різновиду медіа близько години .
Увага випускників шкіл обласного центру Прикарпаття до преси також є невисокою: більше половини старшокласників (424) взагалі не читають, частина школярів (130) витрачають на це пів години, менше сотні респондентів (86) до години часу у звичайний (будній) день
    За цими ж даними можна зробити висновок, що, незважаючи на видиму українізацію та де- комунізацію публічного дискурсу, фактичний рівень включеності онлайнової частини українського суспільства до російського соціального і культурного простору залишається доволі значним хоча б тому, що у зведеному звіті запитів від України компанії переважають російськомовні, а україномовні запити з'являються в списках не раніше третьої позиції першої десятки виборів, немає жодного англомовного запиту.
    Намагаючись отримати максимально цілісний «портрет» школярів випускних класів м. Івано-Франківськ, ми включили до інструментарію дослідження запитання, спрямовані на виявлення дозвіллєвих практик учнівської молоді в сфері масової культури, запитуючи про те, які жанри фільмів їм подобається переглядати найбільше, а також про преференції щодо напрямів музики. Виявилося, що серед жанрів художнього кінематографу найбільшим попитом користуються комедійні фільми (74, 7 %), а найменш цікавими для підліткової аудиторії є мистецькі кінострічки як то мюзикли (11,2 %) чи арт-хаусні кінострічки (9, 1 %). Користуються попитом також фільми розважального жанру, як от фантастика (44, 7 %), фільми жахів (40, 5 %).
    Підводячи підсумки висвітлення практик вільного часу та дозвілля підліткової молоді Прикарпаття на основі результатів опитування, проведеного серед учнів випускних класів закладів загальної середньої освіти м. Івано-Франківськ, наголосимо такі ключові тези:
1.    Задля забезпечення належного рівня аналізу проблематики підліткової молоді в Україні вважаємо необхідним об'єднання зусиль науковців, і не тільки, які працюють із даною соціально-демографічною групою щодо інституціалізації та систематизації подібних практик;
2.    Вважаємо, що недооцінка міри і значимості впливу соціальних медіа та новітніх комунікаційних технологій на дозвіллєві практики опитаних нами респондентів може бути пояснена зсувом ідентичності, характерним для підліткового періоду дорослішання; тобто в даному випадку, ймовірно, респонденти ретранслювали думку оточення, батьків, аніж висловили власні міркування з приводу поставленого запитання;
3.    Інформаційну грамотність підліткової соціально-демографічної групи слід трактувати в сенсі стратегічного компонента національної

 
Штулер Ірина Юріївна (доктор економічних наук; доцент; завідувач кафедри фінансів та банківської справи; ВНЗ "Національна академія управління"; м.Київ).
    Особливості розвитку спортивної індустрії в умовах євроінтеграційного вектору України) // Актуальні проблеми економіки : Науковий економічний журнал. - 2020/2. - № 9. - С. 24-28
Анотація: Визначено особливості розвитку спортивної індустрії в умовах євроінтеграційного вектору України. Розкрито складові, що формують поняття спортивної індустрії. Встановлено особливості явищ спортивний продукт та спортивні відносини. Наведено інформацію про видатки на спортивну індустрію з Державного бюджету України на 2020 рік. Охарактеризовано нефінансові проблеми розвитку ринку спортивної індустрії.

    Новітні технології і зростання інтересу до спорту розширили доступ до інформації у всіх країнах світу Дослідження доводять, що країни, які створили впроваджують ефективну політику розвитку спортивної індустрії з урахуванням особливостей регіону, області, виду спорту тощо отримують значно більші конкурентні переваги для економічної та політичної експансії. Приналежність до спортивного руху значно посилюють стратегічні позиції України у європейському просторі.
    Пріоритетним завданням держави є підтримка та зміцнення здоров'я її населення. Важливу роль у становленні та зростанні держави, як осередку культури, науки та виробництва є спорт. Європейські країни в цьому напрямі мають багатий досвіт та встановлену роками спортивну культуру та спортивне виховання. Завдяки пропагуванню здорового способу життя та спортивного дуду в європейських країнах добре розвиненою є спортивна індустрія. Європейський вектор розвитку України зумовлює дотримуватися тих принципів та засад, котрими керується  Європейське співтовариство. Тому економічний розвиток країни є невід'ємною атрибутом розвитку спортивної індустрії.
   Коло спортивних відносин насправді значно ширше ніж це можна уявити. До їх переліку входять відносини з приводу: - проведення спортивних змагань; - трансферні угоди; - надання спортивно-оздоровчих послуг; - управління спортивними спорудами; - підготовки спортсменів; - підготовка кадрів для підготовки спортсменів тощо.
    Насправді, спортивна індустрія не обмежується виключно наведеними спортивними продуктами чи спортивними відносинами, сучасні дослідники відносять ще і сучасні квазіринки, які використовують спортивну індустрію для отримання прибутку. Це можуть бути індустрія розваг (спортивні ставки тощо), індустрія краси (бодібілдинг, тощо), індустрія харчування (біодобавки, жиропоглинаючі продукти тощо), індустрія послуг (тренування, он-лайн конструктори тощо).
Високорозвинена країна має позитивний імідж на міжнародному ринку, що пов'язано з розвитком спортивної індустрії. Україна тримаючи курс в напрямку Європейської інтеграції скеровувала кошти на розвиток спортивної індустрії.
    Насправді до проблем фінансування спортивної індустрії додаються проблеми, котрі є одночасно і загальнодержавними і такими, котрі властиві виключно ринку спортивної індустрії. Саме це і визначає його особливість та встановлює певні особливості пов'язані з розвитком спортивної індустрії. Окремі нефінансові проблеми розвитку спортивної індустрії є такі:
-    низький рівень попиту на спортивний продукт. За роки незалежності основна частка фінансування спортивних продуктів спрямовувалася на утримання спортивної інфраструктури, що залишилась після розпаду Радянського Союзу. З тих часів не вдалося в достатній мірі профінансувати розвиток тих видів спорту, котрі були лідерськими в українців. Це стосується футболу, гімнастики, плавання, фігурного катання тощо. Спортивна інфраструктура в 90 роки була занедбана, не відкривались спортивні школи, гуртки, змагання. Відповідно цими проблемами і обумовлено виховання покоління українців, котрим не знайома культура спорту.
-    низький рівень пропозиції на спортивний продукт. Вказана проблема витікає з вищенаведеної проблеми. До цього додається низька якість спортивного продукту, низький рівень розвиту спортивної інфраструктури, слабкість у формуванні спортивних інформаційно-консультаційних послуг.
-    уповільнені темпи залучення коштів для розбудови спортивної інфраструктури, формування конкурентоспроможного спортивного продукту, популяризації спорту, виховання спортивної культури тощо.
   Основною метою держави при побудові управлінських дій для розвитку спортивної індустрії має стати зменшення бюрократичних перепон; визначення чітких повноважень за спортивне виховання, посилення відповідальності; підвищення рівня ефективності використання вкладних коштів; формування спортивної інфраструктури, поглиблення інтеграції України у європейський простір, приведення українського законодавства у відповідність до європейських норм тощо.
    Таким чином, алгоритм розвитку спортивної індустрії передбачає активне використання визначених принципів та інструментів спрямованих на розробку організаційно-економічного механізму стратегічного розвитку спортивної індустрії з урахуванням її особливостей.
    У розвитку спортивної індустрії важливу роль грає спортивна політика держави, котра включає стратегічні та оперативні методи. Діагностика особливостей спортивної індустрії дає змогу визначити можливі варіанти її розвитку, визначити сильні та слабкі сторони, побудувати прогноз розвитку Відповідно, отримана інформація надасть можливість сформувати та реалізувати ефективну стратегію розвитку спортивної індустрії відповідно до євроінтеграційного вектору України.
    Отже, комплексне вивчення особливостей розвитку спортивної індустрії дозволило сформувати систему заходів відносно варіантів її розвитку, а також інструментів і принципів формування системи управління розвитком спортивної індустрії відповідно до євроінтеграційного вектору України.
Євроінтеграційний вектор розвитку економіки України вимагає  становлення економіки спорту. Стратегічний розвиток спортивної індустрії це насамперед соціально-економічний прогрес.
    Впровадження ефективної політики розвитку спортивної індустрії сприятиме отриманню більших конкурентних переваг для економічної та політичної експансії. Приналежність до спортивного руху значно посилюють стратегічні позиції України у європейському просторі.

Вилегжаніна Тамара (в. о. генерального директора ).
    Інноваційна діяльність бібліотек: виклик часу / Т. Вилегжаніна // Бібліотечна планета : науково-практичний професійний журнал. - 2021. - №  4. - С. 4-6.
Анотація: Розглянуто питання впровадження в роботу бібліотек інновацій і управління ними. Проаналізовано деяки напрями бібліотечної діяльності та види бібліотечних послуг. Особливу увагу надано організації доступу до електронних ресурсів бібліотек та опануванню змістовних інновацій.

   Інновації в бібліотеках - не тільки умова та інструмент для їх розвитку, а й засіб підвищення розуміння ролі цих інституцій у соціумі, а також рівня якості того соціального блага, яке вони надають суспільству і конкретному користувачу.
   Бібліотечні інновації не з'являються «з нічого», вони виникають на базі послідовних традицій, у т. ч. регіональних, що розкривають унікальність кожної бібліотеки.
Щодо якості змін, то існують інновації змістовні (поліпшення або створення нових бібліотечних послуг), організаційно-управлінські (вдосконалення методів керівництва закладом) і технологічні (модернізація бібліотечних технологічних процесів, упровадження нових автоматизованих бібліотечних технологій).
Цінність інновації - в її позитивному впливі на якість обслуговування, коли в кожного відвідувача зростає задоволеність роботою бібліотеки і послугами, які вона надає.
    Нові технології та експансія електронної інформації повністю змінили стиль життя суспільства. Тому бібліотеки пропонують користувачам електронні ресурси (книги, журнали, аудіовізуальні продукти тощо) в режимі онлайн.
    В інтернет перенесено й інші напрями бібліотечної діяльності, наприклад, популяризацію читання, розкриття фондів (електронні каталоги, аналітичні бази даних, електронні бібліотеки).
   Це твердження краще проілюструють статистичні дані щодо публічних бібліотек станом на 01.01.2021 р. (без урахування показників національних і державних бібліотечних закладів). Наведемо кілька з них. Серед публічних бібліотек України (14 948 од.) доступ до інтернету мають 5 318 од., зокрема через Wi-Fi - 4 104 од.; електронні каталоги (ЕК) генерують 420 публічних бібліотек. Лідерами є Дніпропетровська (38), Запорізька (34), Кіровоградська (41), Хмельницька (43) області, м. Київ (43). Кількість власних баз даних у всіх регіонах становить 2 140 (з обсягом майже 35 млн бібліографічних записів). Але треба відверто сказати, що майже всі ці ресурси створені в обласних та міських бібліотеках. На долю сільських книгозбірень припадає зовсім незначна їх кількість. Тільки третина з них мають комп'ютери. Однак і серед сільських бібліотек з'явилися перші ластівки.   Електронні бази даних створено у 32 сільських книгозбірнях Луганської області та у 245 - Рівненської.
    Бібліотечні послуги дедалі частіше надаються в електронному форматі. Однією з актуальних технологічних інновацій у роботі книгозбірень стають бібліотечні послуги у віддаленому режимі, які можуть бути доступні користувачам у будь-який час, у будь-якому місці з гаджетів та за допомогою мобільного інтернету.
   Розкриваючи сутність інноваційної діяльності книгозбірень, необхідно зупинитися на процесі формування електронних бібліотек (ЕБ). Українські публічні бібліотеки працюють у вказаному напрямі, причому намагаються насамперед представити широкій аудиторії унікальні видання з власних фондів, а також краєзнавчий контент. Але в цьому контексті ми розглядатимемо ЕБ як систему, що становить сукупність упорядкованих електронних ресурсів і технологій, яка призначена для забезпечення збереження документів, пошуку та передання інформації користувачам.
    Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого (НБУ ім. Ярослава Мудрого) свою роботу зі створення ЕБ «Культура України» розпочала у 2011 р. зі сканування документів, розміщених у тематико-ви- дових колекціях. За десять минулих років цей проект став загальноукраїнським: його учасниками є понад 100 інституцій і фізичних осіб, а обсяг ресурсу нараховує ІЗ тис. назв різноманітних документів. ЕБ «Культура України» загальнодоступна для користувачів у всьому світі, і ми запрошуємо всіх охочих приєднуватися до цього ресурсу (http ://elibj ilu.org.ua/).
    Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що формування електронних ресурсів бібліотек активізує інноваційну діяльність та дає змогу суттєво розширити спектр інформаційних послуг, розвивати інформаційну інфраструктуру. І це є безцінним внеском публічних бібліотек, який користувачі оцінили та який став дуже актуальним під час пандемії.
    Незважаючи на переваги інтернету - його доступність, обсяги, різноманітність відомостей, усе ж немає повної гарантії в достовірності інформації, розміщеній у ньому. Найчастіше бракує структурованості, послідовності, концептуальності інформації, і вона губиться в потоці однакових інтернет-сторінок, залишається на покинутих сайтах і недіючих серверах... Тому знову і знову виникають запитання щодо збереженості та зберігання інформації.
   Нині бібліотеки постали перед проблемою переосмислення своєї ролі в житті суспільства. І сьогодні вони як багатофункціональні культурні заклади активно працюють за різноманітними напрямами, в т. ч. знайшли власне місце на «ринку дозвілля», поєднуючи змістовну інноваційну діяльність із просвітницькою місією.
   Стрімкий розвиток суспільства-незворотний процес, і публічні бібліотеки шляхом багатьох змін та переосмислення своєї діяльності перетворюються на повноцінні центри комунікації та культурні середовища, підлаштовуються під нові умови як у технологічному плані, так і в нових методиках роботи з користувачами. А базою для їх інноваційної діяльності є гуманістичні ідеї і досвід, накопичений багатьма поколіннями бібліотечних фахівців.

Двігун Алла Олександрівна (доктор економічних наук; професор; головний консультант сектору регіональних стратегій).
    Механізм розвитку фізичної культури та спорту в умовах децентралізації // Актуальні проблеми економіки : Науковий економічний журнал. - 2020/1. - № 6. - С. 125-132. - Бібліогр. в кінці ст.
Анотація: Розглянуто сутність механізмів розвитку фізичної культури і спорту в умовах децентралізації. Встановлено фактори впливу на розвиток фізичної культури і спорту в сучасних умовах господарювання. Визначено особливість взаємодії органів державного управління та приватного сектору у сфері фізичної культури і спорту та доведено необхідність підвищення взаємодії держави, приватних структур та суспільства у цій сфері.

    На розвиток всіх суспільних процесів в Україні впливає комплекс факторів зовнішнього і внутрішнього характеру тому числі: неефективність державної системи управління та соціально- економічної політики, низька політична відповідальність, суттєве зниження довіри людей до державних інститутів. Тому актуальною проблемою є формування ефективної взаємодії між органами влади (центральними, територіальними), бізнесом та громадськістю та пошук нових шляхів забезпечення соціально-економічного розвитку територій, створення ефективної системи управління державою, що позитивно вплине на якість життя людини.
    Причинами залучення держави до спортивної сфери є: турбота про здоров'я населення, підтримка громадського порядку й зростання національного престижу. Уряди багатьох країн підтримують розвиток фізичної культури і спорту та вкладають значні ресурси у програми підвищення фізичної підготовки населення й удосконалення систем підготовки спортсменів.
    У країнах історично склались наступні моделі поведінки держави відносно розвитку фізичної культури і спорту. Перша модель передбачає пасивну, споглядальну роль держави стосовно розвитку фізичної культури і спорту. Друга — активні дії держави, спрямовані на вирішення конкретних питань ефективного функціонування спорту в країні. Третя — комбінована. Справа у тому, що нині немає країн з ринковою системою господарювання, де держава стояла б осторонь економічної сфери у цілому та її галузевих компонентів зокрема.
   Владою встановлюються жорсткі «правила гри» для суб'єктів спортивної комунікації. Споживачі та приватні підприємці-виробники фізкультурно-спортивних послуг майже не впливають на здійснення державної політики у сфері фізичної культури і спорту.
    «Місіонерський» тип відрізняється провідною роллю громадських організацій, яким держава делегує широкі повноваження з питань розвитку спортивних організацій. Практикуються договірні основи відносин між органами влади та громадськими організаціями з приводу реалізації останніми певних проектів. Роль споживачів та приватних підприємців-виробників фізкультурно-спортивних послуг може бути більш або менш значною залежно від конкретних ситуацій, але не є вирішальною.
   Для «підприємницького» типу визначальним у системі регулювання є обов'язкове урахування суспільного або ринкового попиту на фізкультурно- спортивні послуги. Пряме державне регулювання ринку фізкультурно- спортивних послуг не практикується. Роль держави полягає у сприянні розвитку ринкових відносин та підприємництва у сфері фізичної культури і спорту. Громадські організації мають враховувати у своїй діяльності вимоги ринку і намагатися використовувати його можливості ринку у власних інтересах.
     Характерною ознакою «соціального» типу є встановлення рівноправних партнерських стосунків між представниками усіх організацій спортивної комунікації — приватних, громадських і державних.
Найвигіднішою для консолідації суспільства є ситуація, коли діяльність усіх учасників національного ринку фізкультурно-спортивних послуг спрямована на досягнення спільної мети. Такою метою є динамічний розвиток ринку відповідно до потреб суспільства зміцнювати здоров'я населення, формувати у людей стійкі навички ведення здорового способу життя.
    Держава зацікавлена у динамічному розвитку національного ринку фізкультурно-спортивних послуг. Вона є виразником економічних інтересів населення як споживача фізкультурно-спортивних послуг, захисником його права на вільний доступ до ринок та отримання послуг високої якості за доступними цінами. Її економічний інтерес (як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях) полягає у використанні можливостей спорту з метою поліпшення фізичного стану активного населення як важливого компонента сукупної робочої сили, скорочення бюджетних видатків на охорону здоров'я, боротьбу із шкідливими звичками людей та антисуспільними проявами.
     Ефективність механізму взаємодії держави та бізнесу в сфері фізичної культури і спорту визначається певними характеристиками бізнес-сектору, держави, суспільства та специфікою прямих і зворотних зв'язків між ними, які формуються під впливом процесів регулювання і саморегулювання. На сьогоднішній день в Україні підприємництво у сфері фізичної культури і спорту не в повній мірі виконує роль каталізатора соціально-економічного розвитку регіонів. Більшість інституційних посередників в особі громадських об'єднань і спілок підприємців не виконують в повному обсязі функції, покладені на них учасниками, що знижує їх потенціал в частині консолідації інтересів бізнес-спільноти для вираження агрегованих пропозицій при взаємодії з державними структурами територіального рівня.

Єжова, Ольга (доктор педагогічних наук; професор; завідувач кафедри фізичної терапії, ерготерапії та спортивної медицини).
    Здоров'я у системі життєвих цінностей студентів // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2020. - № 1. - С. 16-20
Анотація: Розглянуто місце здоров'я у системі життєвих цінностей студентів першого  курсу медичного інституту та деякі риси їх здоров'язбережувальної поведінки. Показано, що в  умовах глобальної загрози здоров'ю людства цінність здоров'я набуває першочергового значення. Виявлено позитивні тенденци у здоров'язбережувальній поведінці студентської молоді, такі як дотримання вимог щодо фізичної рухової активності, денного розпорядку, відмова від шкідливих звичок.
 
   У сучасних умовах глобалізації', інтенсифікації всіх сфер діяльності, прискорення науково-технічного прогресу цінність здоров'я людини набуває реальної ваги і особистіс- ної значущості незалежно від віку. Ще наприкінці XX ст. ВООЗ визнала загрозу здоров'ю людини однією з планетарних.
Як відомо, цінності визначають і становлять зміст виховання зростаючого покоління. Це відображено у важливих державних документах, зокрема
    Конценції Нової української школи. НУШ утверджує ідею виховання на цінностях, що передбачає формування ціннісних ставлень і суджень, які становлять базу для щасливого особистого життя та успішної взаємодії із суспільством. У Програмі «Нова українська школа у поступі до цінностей», яку розробили науковці Інституту проблем виховання НАПН України (2018 р.), аспектом духовної безпеки визнано фактор цінності здоров'язбереження молоді.
    У попередніх працях ми довели, що у віковому періоді від 11 до 20 років найменшу цінність здоров'я визнають у 18 років, а найбільшу - в 12. Зменшення цінності здоров'я в системі життєвих цінностей після 12-річного віку пояснюють особливостями підліткового і юнацького віку, для яких характерно становлення особистості, самоствердження, посилення впливу соціального оточення тощо. Психофізіологічні і нейрогуморальні зміни, що відбуваються в організмі під час статевого дозрівання, безпосередньо впливають на розвиток психічних утворень особистості, отже і на формування системи життєвих цінностей, в якій утворюються абсолютно інші ієрархічні зв'язки між особистісними цінностями. Студентська молодь 17-19-річного віку на початку навчання у закладах вищої освіти (ЗВО) мало хвилюється з приводу власного здоров'я.  Молодь потребує більшої впевненості для себе і більшої впевненості для подальшого планування свого життя.
    Аналіз відмінностей у відповідях хлопців і дівчат дозволяє стверджувати, що дівчата приділяють більше уваги часу виконання та інтенсивності фізичних вправ, а хлопці за можливості вибору йти пішки чи їхати, підніматися ліфтом чи сходами надають перевагу фізичному навантаженню. Щодо обмеження розваг на сучасних гаджетах, суттєвої різниці між відповідями хлопців і дівчат не виявлено.
    Якщо аналіз фізичної активності засвідчує про позитивні тенденціїу поведінці студентської молоді, то уподобання у харчовій поведінці - неоднозначні. На запитання про особливості харчування було отримано варіанти відповіді «іноді» або «ніколи»:
-    приймають їжу не менш як тричі у визначений час - від 41,11% опитаних студентів;
-    снідають вдома - від 38,89%;
-    споживають фрукти щодня - від 35,55%;
-    споживають щодня овочі (крім картоплі) - від 37,77%;
-    обмежують споживання тваринних жирів - від 81,11%;
-    обмежують вживання солі і солодощів, уникають перекусів між прийомами їжі - від 76,67% опитаних студентів відповідно.
     Отже, понад третини молоді має порушення раціонального харчування, і переважна більшість вживає занадто багато солі, солодощів і тваринних жирів. Нездорове харчування може бути причиною різних захворювань,
   Щодо режимних моментів, дотримання яких сприяє збереженню фізичного і психічного здоров'я, то 2/3 опитаних студентів завжди або часто виконують ці вимоги. 81,11% опитаної молоді спить близько 6-7 годин, 68,89% - 20-30 хвилин на день застосовують різноманітні засоби для розслаблення і відпочинку; 67,77% - вважають, що добре справляються із стресом; 61,11% - добре думають про себе і світ; 64,44% - добре організовують свій час; 55,56% - у скрутних ситуаціях звертаються за допомогою до інших.
    Завдяки багаторічній профілактиці шкідливих звичок у вихованні підлітків і молоді та посилинні державної політики щодо протидії курінню маємо позитивні зрушення у ставленні до шкідливих звичок та поведінці студентської молоді. За результатами опитування 81,11% усіх опитаних вважають, що мають культуру вживання алкогольних напоїв; така сама кількість осіб не курить, але лише 53,93% уникають людей, які в цей час курять.
     Близько 90% студентської молоді не використовує психоактивні синтетичні суміші, наркотики тощо. Седативні, снодійні та болезаспокійливі препарати, не призначені лікарем, не вживають 81,11% осіб.
Отже, результати опитування студентської молоді дають змогу стверджувати про наявність позитивних рис здоров'язбережувальної поведінки щодо фізичної активності, розпорядку дня, ставлення до шкідливих звичок у наслідок популяризації здорового стилю життя у закладах освіти. Студенти усвідомлюють значення рухової активності, відмовляються від шкідливих звичок, дотримуються щоденних правил здоров'язбережувальної поведінки. Але проблемною серед студентської молоді залишається сфера харчування.

Мілютіна К.Л., Корніцька В.І.( Київський національний університет імені Тараса Шевченка)
Порівняльний аналіз дозвіллєвих практик студентства В Амстердамі та Києві// Молодий вчений .- 2022 .- № 5 .- С. 68-73
Анотація: У роботі проаналізовано особливості організації дозвіллєвих практик студентської молоді у Нідерландах, м. Амстердам та Україні, м. Київ. Метою нашого дослідження було порівняти час дозвілля юнаків віком 18-23 роки за допомогою методів спостереження, інтерв'ю та узагальнення. Початок війни з Україною змусив студентів переховуватись в бомбосховищах, де немає Інтернету.

   Дозвілля дає можливість уникнути повсякденної роботи, дозволяє відволіктись від рутинних занять та поринути у відпочинок. Це важливо у будь-якому віці, а особливо у період юнацтва та студентства. Дозвілля студентів — час, що відведений на поповнення власних ресурсів та відпочинок. Це час поза навчанням та роботою, це період відновлення та розвитку особистості.
    Різноманітність дозвіллєвих практик у наш час вражає: це різноманітні курси, відвідування кінотеатрів та закладів харчування, перегляд YouTube-у вдома тощо. Характер вподобань до тих чи інших практик змінюється від людини до людини, залежить від її способу життя та власних цінностей. Тому, у роботі проведено аналіз дозвіллєвих практик студентів факультетів психології  Вільного університету Амстердаму та Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.
    Так, утворюються місця присвячені виключно студентам, різноманітні курси, музеї та кафе. Набувають своєї актуальності знижки студентам на відвідування різних закладів по усьому світу. У наш час існує студентський квиток ISIC (International Student Identity Card) - це дисконтна карта і документ, який працює в 120 країнах по всьому світу. Картка ISIC була вперше створена студентами для студентів у 1953 році.
    Рішення створити картку ISIC було ініціативою Норвезького та Нідерландського союзу студентів, підтриманої Координаційним секретаріатом Національної спілки студентів Данії (COSEC), де було прийнято рішення «вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб міжнародне студентське посвідчення стало доступним якомога швидше в якомога більшій частині світу» (isic. nl). Завдяки цьому, студенти з усього світу мають свій ідентифікаційний документ, який дає їм можливість відвідувати безліч закладів безкоштовно або із значною знижкою.
    Студентів характеризують як частих відвідувачів пабів і клубів, особливо «традиційних» студентів середнього та вищого класу на першому курсі університету. Однак останні дослідження показують, що студентська модель дозвілля змінюється.
    Gant & Terry (2017) підкреслюють перехід серед британських студентів від моделі нічного споживання «паб-клуб» до «дім-паб-клуб». Більше того, польські дослідники зазначають, що зустріч з друзями та організація вечірки вдома замість виходу на вулицю є однією із стратегій економії, які користуються популярністю серед студентів через обмеженість їхніх бюджетів.
    Не рідко відпочинок молоді включає у себе споживання алкоголю. Townshend T. G. (2013) вказує, що молоді люди старше встановленого законом віку (18) в Англії частіше п'ють у пабах і клубах, орієнтованих на молодь. Так, це набуває певного культу і поширюється серед молоді.
    Навчання у вищій школі надає можливості для розвитку студентів коледжу, що сприяє успіху студентів. Таким чином, освітня програма для дозвілля розглядається як доповнення до освітнього програмування на основі досвіду. Мета: У цьому дослідженні досліджувався вплив освітньої програми для дозвілля (навички проведення дозвілля) на виміри успіху студентів коледжу, включаючи задоволеність школою, задоволеність студентським життям, належність до школи та самооцінку.
    Дозвілля дає можливість уникнути повсякденних рутин роботи та турботи, сприяє розширенню знань, навичок та почуття причетності та самореалізації. Але що відбувається з відпочинком і культурним дозвіллям в умовах екстремальних сценаріїв? У цій статті детальніше розглядається місто Роттердам в Нідерландах, загалом 1) що ми можемо спостерігати в культурному дозвіллі під час COVID-19, і, більш конкретно, 2) як змінилися практики культурного дозвілля серед студентів, зокрема в період пандемії. Студенти відчувають, що витрачають набагато більше часу на навчання, що, здавалося б, призвело до суб'єктивного переживання підвищеного занепокоєння і навіть безглуздості, яке пронизує їхнє повсякденне життя.
    Зміна практики та часу проведення дозвілля, а також сприйняття часу та фактичного управління часом, здавалося б, порушують нормальне студентське життя. Студенти також отримали користь від цифрових культурних ініціатив художників, музеїв, фестивалів та інших культурних агентів. Обмеження карантину також стимулювали форми творчості в їхніх практиках дозвілля.
    Умови, в яких перебувало та, наразі, перебуває все українське суспільство, суттєво вплинули на динаміку дозвілевих практик студентської молоді. Спочатку, під впливом карантинних обмежень, значно зросла «віртуалізація» студентського життя: зникли зустрічі в громадських місцях, збільшився час на перегляд серіалів, спілкування соціальних мережах та комп'ютерні ігри. Зменшився час на хобі — танці, заняття спортом, поетичні та дискусійні клуби, бо все це передбачало «живе» спілкування. Початок війни з Україною змусив студентів переховуватись в бомбосховищах, де немає Інтернету. Перегляд стрічки новин став новою формою діяльності, бо це є з одного боку необхідністю, з другого створює ілюзію контролю зовнішньої ситуації.
    Тривога, викликана бойовими діями, не вплинула на інтенсивність спілкування в соціальних мережах, вдома та в гуртожитку, але майже повністю знищила цікавість до серіалів та комп'ютерних ігор.
Основою другого етапу дослідження стали група дівчат-студенток Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, що поїхали за обміном після початку війни у Вільний університет Амстердаму.
Характер дозвілля студентів визначається багатьма факторами, однак дослідження показало, що академічне навантаження є одним із основних причин соціально-активного життя студентів. Воно визначає ініціативність молоді, відкритість до нового та бажання соціалізації.
     Студенти Амстердаму є більш стійкими, за рахунок можливості працевлаштування, більш відкритими до нового та більш вільними у своїх діях, аніж студенти Києва.

Городинський С.І. (ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет»
Рухова активність як невід'ємна складова здоров'я студентів// Молодий вчений .- 2021 .- № 12 .- С. 105-107
Анотація:  Про рухову активність  як одну з ключових показників фізичного розвитку людини — вона створює сприятливі умови для прояву фізичних якостей і сприяє більш швидкому оволодінню основними руховими та прикладними навичками. Вона слугує винятково важливим, фундаментальним чинником формування, збереження, зміцнення здоров'я та розвитку людини, особливо в дитячому, підлітковому та юнацькому віці.

    Основними сучасними чинниками ризику для здоров'я у молодому віці є наступні: нераціональне харчування та гіподинамія спричиняють появу надмірної ваги і ожиріння, що призводить до виникнення хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи; тривалі психоемоційні стреси впливають на нервову систему людини, погіршуючи її розумову діяльність; алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія зумовлюють низку захворювань, які спричиняють передчасну смерть (рак, отруєння, туберкульоз, самогубство, серцево-судинні хвороби). Безвідповідальне статеве життя шкодить репродуктивній функції (поширення венеричних захворювань, ВІЛ-інфекції, гепатитів, небажана вагітність, безпліддя).
    Ситуація ускладнюється ще й тим, що більшість студентів нехтує елементарними нормами збереження свого здоров'я, що призводить до зростання соматичних захворювань, функціональних відхилень та психічних розладів. Тому фізична культура в структурі освітньої і професійної підготовки майбутніх фахівців виступає не лише в ролі навчальної дисципліни, але і є засобом направленого розвитку цілісної особистості. у контексті збереження здоров'я студентів завданням сучасної вищої школи є: використання здоров'язбережувальних технологій навчання; дотримання режиму рухової активності, поєднання рухового й статичного навантаження; організація збалансованого харчування; заміна авторитарного стилю спілкування на стиль співробітництва, створення емоційної сприятливої атмосфери навчання; формування у студентів усвідомлення цінності здоров'я, культивування здорового способу життя тощо.
    Тому фізична активність якраз і є засобом неспецифічної профілактики в цілому. Проте оскільки здоров'я цілісне, то вона позитивно впливає також і на інші складові здоров'я.
Зокрема: корисна для тіла. Помірні, але постійні заняття спортом допомагають знизити високий артеріальний тиск, контролювати вагу, зменшити ризик серцево-судинних захворювань, інсульту, діабету 2 типу тощо.
зміцнює опорно-руховий апарат, розвиває координацію руху, рівновагу й підвищує загальний тонус організму, знижує ризик виникнення депресії та зниження розумових здібностей, віддаляє наступ деменції та покращує загальне самопочуття, допомагає навчитися чітко планувати свій день і може стати чудовим приводом для додаткового часу, проведеного з сім'єю і друзями.
    Достатня рухова активність — одне з правил здорового способу життя та умова росту й розвитку людини].
Рухова активність — це будь-які форми руху, що потребують енергії, наприклад ходьба, фізична робота, фізичні вправи, заняття спортом тощо. Виокремлюють рухову активність низьку, помірну та інтенсивну:
Здоровий спосіб життя, відпочинок, пізнання світогляду, спорт, естетичне виховання — все це входить в соціальні функції занять фізичною культурою. Фізичне виховання, спорт й активна рухова діяльність є найкращою профілактикою таких захворювань, як атеросклероз, гіпертонія, ішемічна хвороба серця тощо.

    Стан здоров'я сучасної молоді не відповідають вимогам сучасності. Тенденція до погіршення рівня рухової активності викликає занепокоєння сучасних науковці та стимулює до постійного пошуку методів, способів та засобів їх покращення. Ці зміни повинні стосуватися не лише навчальних закладів, а й змін у законодавчій базі України, змін у матеріальному забезпеченні майданчиків, спортзалів є в доступі для різних верств населення. А пріоритетним напрямком роботи спеціалістів з фізичного виховання має бути робота по формуванню в студентської молоді переконання в необхідності регулярних занять фізичною культурою, що в подальшому впливатиме на цілеспрямовану діяльність особистості у вихованні здорового способу життя.