Освітянам на замітку

                                   Процес професійного самовизначення

   Сучасний фаховий ринок став настільки швидкоплинним, постійно оновлюваним, що ніхто не знає, які нові спеціальності з'являться вже завтра, і мало хто орієнтується в розмаїтті вже існуючих новітніх професій. Тобто важливо орієнтувати молодь на щось конкретне в тому, що само по собі знаходиться у стані постійного оновлення. Адже щороку на ринку праці з'являється близько 500 нових професій. Удвічі більше — майже 1000 — застаріває, відмирає.

Трубчаніна О.  

 Формування соціальної компетентності: 7 порад Енштейна / О. Трубчаніна // Краєзнавство. Географія. Туризм. (Шкільний світ) : учбово-методична газета. - 2018. - № 13. - С. 32-40 

Анотація: Розглядається створення умов для повноцінного прояву й розвитку педагогічної майстерності вчителів на основі організації простору для професійного спілкування з обміну досвідом роботи на тему формування соціальної компетентності.

   Це не просто 7 порад, це ті принципи, за якими жив геніальний Альберт Ейнштейн. І якщо ці прості істини зробили його великим, то, напевно, вони варті вашої уваги. Чому б тим, хто пристрасно бажає стати успішним учителем і виховати соціально компетентного учня, не взяти до уваги ці поради і робити ті самі прості дії, що робив Ейнштейн? Матеріали можна використати для організації роботи майстер-класів учителів або шкільних методичних об'єднань предметів природничого циклу.

   Коли ми хочемо сказати про геніальність людини, ми можемо сказати, що він — справжній Ейнштейн. По всьому світі, зокрема і в Україні, відкриті Музеї цікавих наук Ейнштейна, школи захопливих наук Ейнштейна; є популярний мультсеріал «Маленькі Ейнштейни». Цікавим є досвід світоча науки, ім'я якого є найпопулярнішим усвіті. 

Порада від Ейнштейна 1. Постановка мети.

• «Важливо не переставати ставити запитання. Цікавість має всі підстави для існування». 

• «Завдяки своїй наполегливості черепаха потрапила на ковчег. А чи будете ви наполегливі весь час, поки не досягнете своєї Мети?»

• «Метою освіти має стати навчання незалежній дії та мисленню людей». 

    Порада від Ейнштейна 2. Правила навчання.

• «Усі ми генії. Але якщо ви будете судити рибу за її здатністю лазити по деревах, то вона проживе все життя, вважаючи себе дурепою».

• «Якщо ви щось не можете пояснити шестирічній дитині, ви самі цього не розумієте».

• «Логіка може привести вас від пункту А до пункту Б, а уява —куди завгодно...»

• «Ніколи не запам'ятовуйте те, що ви можете знайти в книжці».

Порада від Ейнштейна 3. Знання приходить із досвідом

• «Інформація в чистому вигляді — це не знання. Справжнє джерело даних — це досвід».

• «Більшість учителів витрачають час на питання, покликані встановити, чого учень не знає, а справжнє мистецтво постановки питання полягає в тому, щоб з'ясувати, що учень здатний пізнати».

• «Я нічому не вчу своїх учнів, я лише створюю умови, в яких вони самі навчаться».

Порада від Ейнштейна 4. Дозвольте природі бути вашим учителем

• «Придивіться краще до природи, і після цього ви багато чого зрозумієте краще».

• «Є лише два способи прожити своє життя. Перший — так, ніби ніяких чудес не буває. Другий — так, ніби все на світі — диво. Якщо жити одночасно двома способами, то ваше життя буде щасливим і продуктивним».

Порада від Ейнштейна 5 Компетентності в природничих науках і технологіях

• «У мене немає якогось особливого таланту. Я просто страшенно цікавий».

• «Усе це так не тому, що я такий розумний. Це все через те, що я довго не здаюся під час розв'язання завдання».

• «Дуже важливо не перестати ставити питання. Розум, який одного разу розширив свої кордони, ніколи не повернеться в колишні».

Порада від Ейнштейна 6 Великі приклади

• «Єдине, що може направити нас до благородних думок і вчинків, — це приклад великих і морально чистих особистостей».

• «Єдиний розумний спосіб навчати . людей — це подавати їм приклад».

Порада від Ейнштейна 7. Безперервна освіта.  Саморозвиток.

• «Освіта — це те, що залишається після того, коли забуваєш все, чому вчили в школі».

• «Метою школи завжди повинно бути виховання гармонійної особистості».

• «Через 30 років ви абсолютно точно забудете все, що вам доводилося вивчати в школі. Запам'ятається тільки те, чого ви навчилися самі».

Таким чином, в освітньому процесі соціальна компетентність може бути придбана учнем, якщо дотримані такі умови:

1. Правильно поставлена мета.

2. Знання приходять з досвіду.

3. Ви разом створюєте правила навчання.

4. Ви використовуєте великі приклади.

5. Дозволяєте природі бути вашим учителем.

6. Ви формуєте компетентності в природничих науках і технологіях.

7. Ви неперервно навчаєтеся і здійснюєте саморозвиток.

    Використовувана технологія формування соціальної компетентності допоможе виховати людину, яка вміє знаходити гуманістичний, ціннісно-смисловий аспект освіти, самостійно творчо мислити, вміє знаходити і раціонально вирішувати проблеми.

Альберт Ейнштейн зовсім не був вундеркіндом. У дитинстві багато хто навіть сумнівалися в його повноцінності. Він і школу закінчив не відразу. Учителі вважали, що він ледачий і ні на що нездатний. Вони прямо говорили, щоз нього ніколи і нічого путнього не вийде. Ось ще одне  підтвердження того, що ніколи не слід вірити чужій думці, але завжди прагнути до великого.  

 

Єщенко Тетяна. 

 Нестерпна невизначеність майбутнього : научно-популярная литература / Т. Єщенко // Однокласник. - 2018. - № 5. - С. 

Анотація: Настав той час, коли випускників шкіл всі питають: "Куди далі?" 

Настав той час, коли при зустрічі родичі самовдоволено хвалять твої успіхи в навчанні й ставлять улюблене запитання: "Куди далі?" А в тебе стискається серце від нестерпної невизначеності майбутнього.

   Що як вибір буде неправильним? Треба думати про прибутки чи кинути все і займатись улюбленою справою? Тверезо дивитися на життя чи літати над хмарами? Планувати чи плисти за течією? На ці запитання шукає відповідь кожен майбутній випускник, полохливо зиркаючи в майбутнє. Тебе лякає невідворотність вибору? Ти розгублений і разом з тим натхненний? Тоді ці поради для тебе:

1. Не обмежуйся шкільними предметами — розглядай інші сфери діяльності, як-от психологія, журналістика чи акторське мистецтво. Дізнатися про певний вид діяльності детальніше можна за допомогою інтернет-статей та онлайн-курсів — не тільки ж у соцмережах сидіти!

2. Знайди контакти фахівців у галузі, яка тебе приваблює. Добре, якщо в тебе династія лікарів і вже є плани вступати у медичний. А коли обраний напрямок цілковито відрізняється від родинних професій? Не соромся знайомитись і розпитувати, адже найобєктивнішу інформацію про щось краще отримувати зсередини.

3. Працюй. Особливо якщо маєш кілька варіантів вступу. Зроби якесь завдання із програмування, напиши статтю чи спробуй вирішити маркетинговий кейс — практична діяльність допоможе визначитися з вибором і знайти оптимальний варіант.

4. Прибутки — це круто, але багато важить і насолода від улюбленої роботи. Нехай твоїм вибором керує не тільки зарплатня фахівців «твоєї» галузі. Адже мода на професії і попит на певний вид діяльності бувають ско- роминущими, а тобі з цим жити.

5. Слухай, не слухаючись. У тебе ще обмаль досвіду, і на думку близьких обов'язково варто зважати, але вона не має бути вирішальною. Це твоє життя, і не батькам вирішувати, яким буде твій шлях. Тож вислухай поради дорослих і приймай рішення самостійно.

Головне — будь відкритий до змін! Не вір казочкам про стабільність — життя щомиті закидає нас у закутки, де ми раніше не могли себе уявити. Сьогодні ти подаєш документи на соціологію, а за два роки життя переверне все з ніг на голову, на ходу змінюючи траєкторію руху. Тож дослухайся до себе, і буде тобі щастя.

 

Агапшук Світлана (викладач кафедри педагогіки і психології ). 

 Виявлення професійних схильностей : практична робота 10 / С. Агапшук // Біологія (Шкільний світ) : газета для вчителів. - 2016. - № 9. - С. 16-25 

Анотація: Надана матеріали для комбінованого уроку по вивченню професійних схильностей учнів.

   Мета роботи: визначати професійні схильності й задатки на основі індивідуальних особливостей вищої нервової діяльності учнів; розкрити широту та багатогранність світу професій, звертаючи особливу увагу на професії природничої галузі; формувати в учнів любов до праці.

   Обладнання: матеріали для роботи за методикою «Карта інтересів», бланки відповідей для учнів, абетка професій, фотографії та картинки із зображеннями представників різних професій.

   Методи і методичні прийоми: словесні (бесіда, розповідь, пояснення), наочні (ілюстрація, демонстрація), діагностичні.

   Тип уроку: комбінований.

                       Найважча професія — бути людиною.

                                                                   X. Марті

   Інструкція. Після 9-го класу ви маєте можливість навчатися далі або влаштуватися на цікаву роботу. Пропонуємо перелік запитань, що допоможуть вам обрати професію.

Якщо ви не раз переконувалися, що вам дуже подобається те, про що йдеться, то у бланку відповідей у стовпчику з тим самим номером, що й номер запитання, поставте два плюси («++»); якщо це вам просто подобається — один плюс («+»); якщо не знаєте, сумніваєтеся — нуль («о»); якщо не подобається — мінус («-»); якщо дуже не подобається — два мінуси («- -»). Відповідати потрібно на кожний пункт, не пропускаючи жодного запитання. Відповідати слід швидко, не обмірковуючи довго кожне запитання.

Запитання

Чи любите ви / чи хотіли б ви / чи подобається вам?..

1. Уроки фізики.

2. Уроки математики.

3. Уроки хімії.

4. Читати книжки або статті з астрономії.

5. Читати книжки або статті з біології.

6. Читати про досліди над тваринами.

7. Читати про сільськогосподарські рослини і свійських тварин.

8. Читати про ліс.

9. Читати про твори класиків зарубіжної літератури.

то. Читати газети, журнали, дивитися телепередачі, слухати радіо.

11. Уроки історії.

12. Відвідувати театри, музеї, художні виставки.

13. Читати про геологічні експедиції.

14. Читати про різні країни і їхню економіку, державний устрій.

15. Організовувати друзів для виконання громадської роботи та керувати ними.

16. Читати про роботу поліції.

17. Читати про моряків, пілотів.

18. Читати про роботу вихователя, учителя.

19. Ознайомлюватися з будовою й роботою верстатів.

20. Готувати їжу.

21. Читати про будівельників.

22. Дбати про красу приміщень, у яких навчаєтеся, живете, працюєте.

23. Читати про досягнення техніки (наприклад журнали «Юний технік», «Техніка — молоді» тощо).

24. Ознайомлюватися з будовою побутових електро- і радіоприладів.

25. Читати науково-популярну літературу про відкриття у фізиці.

26. Читати науково-популярну літературу про математику.

27. Дізнаватися про нові досягнення хімії (із журналів, радіо- і телепередач тощо).

28. Дивитися телепередачі про космонавтів.

29. Вивчати біологію.

30. Цікавитися причинами виникнення і способами лікування хвороб.

31. Вивчати ботаніку.

32. Проводити час у лісі.

33. Читати літературно-критичні статті.

34. Активно брати участь у громадській роботі.

35. Читати книжки про історичні події.

36. Слухати симфонічну музику.

37. Дізнаватися про нові родовища корисних копалин.

38. Дізнаватися про географічні відкриття.

39. Обговорювати поточні справи й події.

40. Встановлювати дисципліну серед однолітків або молодших.

41. Подорожувати країною.

42. Пояснювати учням, як розв'язати складне завдання, правильно скласти речення.

43. Вивчати нові інструменти.

44. Уроки обслуговуючої праці.

45. Дізнаватися про нові досягнення в будівництві.

46. Відвідувати фабрики.

47. Ознайомлюватися з будовою механізмів, машин.

48. Читати в науково-популярних журналах статті про досягнення в галузі радіотехніки.

49. Пізнавати нові фізичні явища.

50. Розв'язувати складні математичні задачі.

51. Ставити досліди з хімії, стежити за ходом хімічних реакцій.

52. Спостерігати за небесними світилами.

53. Спостерігати за рослинами.

54. Робити перев'язки, надавати першу долікарську допомогу.

55. Вирощувати тварин і доглядати за ними.

56. Збирати гербарій

57. Писати оповідання й вірші.

58. Спостерігати за поведінкою й життям людей.

59. Брати участь у роботі історичного гуртка, розшукувати матеріали, що свідчать про події минулого.

60. Декламувати, співати в хорі, виступати на сцені.

61. Збирати мінерали, цікавитися їх походженням.

62. Вивчати природу рідного краю.

63. Організовувати заходи в школі.

64. Звертати особливу увагу на поведінку людей.

65. Відвідувати гурток автолюбителів, обслуговувати автомобілі.

66. Проводити час із малими дітьми (читати їм книжки, допомагати, щось розповідати).

67. Виготовляти різні деталі та предмети.

68. Організовувати харчування під час походів.

69. Бувати на будівництві.

70. Шити одяг.

71. Збирати й ремонтувати велосипеди, швацькі машини, годинники тощо.

72. Готувати розчини, зважувати реактиви.

73. Відвідувати планетарій.

74. Відвідувати біологічний гурток.

75. Спостерігати за хворими, допомагати їм.

76. Спостерігати за природою і робити нотатки.

77. Садити дерева й доглядати їх.

78. Працювати зі словником і літературними джерелами.

79. Швидко переключатися з одного виду діяльності на інший.

80. Виступати з доповідями на історичну тему.

81. Грати на музичних інструментах, малювати або вирізати по дереву.

82. Складати опис матеріалів.

83. Брати участь у географічних експедиціях.

84. Виступати з повідомленнями про міжнародний стан.

85. Допомагати працівникам поліції.

86. Відвідувати гурток юних моряків.

87. Виконувати роботу вожатого.

88. Уроки праці.

89. Давати поради знайомим під час купівлі одягу.

90. Спостерігати за роботою будівельників.

91. Ознайомлюватися зі швейним виробництвом.

92. Робити моделі літаків, планерів, кораблів.

93. Складати радіоприймачі й електроприлади.

94. Брати участь в олімпіадах із фізики.

95. Брати участь у математичних олімпіадах.

96. Розв'язувати задачі з хімії.

97. Брати участь у роботі астрономічного гуртка.

98. Проводити досліди на тваринах.

99. Розв'язувати задачі з хімії.

100. Брати участь у роботі астрономічного гуртка.

101 .Проводити досліди на тваринах.

102. Вивчати функції організму людини і причини виникнення хвороб.

103. Проводити досліди з метою вирощування нових сільськогосподарських тварин.

104. Бути членом товариства охорони природи.

105. Брати участь у диспутах, читацьких конференціях.

106. Аналізувати явища та події життя.

107. Цікавитися минулим нашої країни.

108. Здійснювати тривалі та нелегкі походи, під час яких доводиться напружено працювати за заданою програмою.

109. Виявляти цікавість до теорії та історії мистецтва.

110.. Складати географічні карти та збирати інші географічні матеріали.

111. Вивчати політичний устрій різних країн.

112. Робота юриста.

113. Відвідувати гурток юних космонавтів.

114. Робота учителя.

115. Бувати на заводах. 116. Надавати людям послуги.

117. Брати участь у будівельних роботах.

118. Ознайомлюватися з виготовленням промислових товарів.

119. Розбиратися в технічних схемах і кресленнях.

120. Користуватися точними вимірювальними приладами та здійснювати обчислення за отриманими даними.

121. Проводити досліди з фізики.

122. Виконувати роботи, що вимагають знання математичних правил і формул.

123. Асистувати викладачу під час проведення дослідів із хімії.

124. Збирати відомості про інші планети.

125. Читати про діяльність біологів.

126. Бути активним членом санітарної дружини.

127. Доглядати за сільськогосподарськими машинами та знаряддями праці.

128. Ознайомлюватися з веденням лісного господарства.

129. Вивчати походження слів і словосполучень.

130. Вести щоденник, писати замітки в шкільну газету.

131.Вивчати історичне минуле інших країн. 132. Неодноразово дивитися в театрі ту саму виставу.

133. Читати про життя й діяльність відомих геологів.

134. Вивчати географію.

135. Вивчати біографії політичних діячів.

136. Правильно оцінювати вчинок товариша, знайомого, літературного героя.

137. Читати книжки про засоби пересування.

138. Навчати й виховувати дітей.

139. Спостерігати за працею робітника.

140. Багато спілкуватися з людьми.

141. Проектувати будівлі.

142. Відвідувати виставки товарів побутового обслуговування.

143. Виконувати креслення, проектувати машини.

144. Розбиратися в радіосхемах.

   На основі отриманих даних (кількості плюсів і мінусів) робиться висновок про те, на якому рівні й наскільки широко виявляється інтерес до певних сфер трудової діяльності. Потрібно визначити також ті сфери, ставлення до яких негативне. За результатами роботи за цією методикою учні повинні зробити висновок про рівень розвитку своїх професійних інтересів та бажані для себе сфери діяльності.

             Абетка професій

Авіадиспетчер

Автогонщик

Автозаправник

Автоінструктор

Автомеханік

Автослюсар

Агент/Менеджер

Агроном

Агрохімік

Адвокат

Адміністратор

Адміністратор бази даних …

Мерзлякова Олена (кандидат психологічних наук; науковий співробітник; Інститут педагогічної освіти дорослих НАПН України; Київ). 

 Профорієнтація в сучасній школі : застаріле гасло або незапалений маяк діяльності? / О. Мерзлякова // Психолог. (Шкільний світ) : психолого-педагогическая газета. - 2015. - № 23/24. - С. 4-

Анотація: Запропоновано методики для самодіагностики старшокласників та алгоритм прогностичного консультування старшокласників, який дає можливість прогнозувати професійний успіх молодих людей, спираючись на психодіагностику їхніх природних задатків.

   Планування професійного шляху починається із самовизначення людини. Розкрити особистісний потенціал молодих людей можна, застосовуючи алгоритм, що містить сім кроків до вибору професії.

Процес професійного самовизначення може бути спонтанним або керованим. Спонтанний вибір професії відбувається під тиском життєвих обставин людини, тому часто підпорядкований не стільки цінностям, інтересам, здібностям цієї людини, скільки зумовлений збігом певних обставин — найвпливовіших чинників професійного вибору. Науковці, які займаються питаннями профорієнтації та професійного вибору, виокремлюють такі чинники, вплив яких є найсуттєвішим під час професійного самовизначення молодої людини: вплив родини та найближчого оточення (друзі, авторитетні знайомі), вплив учителів, наставників, вихователів (школа і позашкільна діяльність), рівень життєвих і професійних домагань («Чого я хочу?»), поінформованість про світ професій та його вимоги («Що професія вимагає від мене?»), розуміння власних інтересів, схильностей, наявність певних професійних здібностей («Що мені цікаво, що я вмію?») та, нарешті, створення власного професійного плану («Яким чином я планую досягти омріяного.

У керованому процесі можна виокремити певні етапи, знання яких дає можливість упорядкувати його перебіг та віднайти найкращі можливості цілеспрямованого впливу для одержання найефективніших кінцевих результатів. Щодо процесу професійного самовизначення, то пропонуємо алгоритм, який містить сім етапів, або сім кроків вибору професії.

   Алгоритм професійного самовизначення

   Крок 1. Пілотне професійне самовизначення

   Крок 2. Визначення особистісних домагань

   Крок з. Виявлення можливих професійних вимог

   Крок 4. Аналіз співвіднесення особистісних і професійних вимог

   Крок 5. Професійний вибір як відповідальне особистісне рішення

   Крок 6. Узгодження прийнятого рішення з реаліями життя

   Крок 7. Побудова індивідуального професійного плану

   Добір професії залежно від типу особистості. (розробка І. Л. Соломіна)

   Запропонована методика передбачає самодіагностичну процедуру з використанням спеціальної анкети. У наведеній «Анкеті самодіагностики особистості» необхідно дібрати найбільш відповідне закінчення до кожної фрази, поданої в першому стовпці. Якщо є певне вагання і кілька варіантів здаються «вашими», оберіть той варіант, який відповідає найбільш часто виявленим вашим реакціям. Інший спосіб визначитися — обрати той варіант, що з першого разу, без довгого обмірковування, видався якнайкращим.

Методика добору професії залежно від типу особистості дуже подобається учням на різних етапах виконання, адже їм цікаво дізнатися про себе якнайбільше. Який тип особистості вони мають, що притаманно цьому типу, як це позначається на їхній поведінці, що робити, якщо якісь реакції їм заважають, психологу потрібно бути готовим до подібних запитань. Тому цю методику слід використовувати в разі ознайомлення з теорією акцентуацій особистості.

   Щодо добору професій залежно від типу особистості, то цей етап самодослідження більше нагадує «гру в морський бій» (угадали чи не угадали), ніж реальний професійний вибір. Проте вже сама процедура добору відповідної професії активізує в учнів безліч питань: і щодо власних особливостей, і щодо бажаного рівня виконавської відповідальності, і щодо власних симпатій-антипатій до певної професії. Тому проходження такої методики є дуже хорошим каталізатором осмислення учнями багатьох аспектів власного професійного вибору.

   Надаються різні тести та вправи професійної спрямованості особистості.

Отже, описані вище етапи професійного самовизначення допомагають учневі розставити необхідні акценти та пріоритети у професійному виборі. Оскільки проведені за визначеним алгоритмом заняття дають можливість старшокласнику відповісти на запитання («Які мої індивідуально-психологічні особливості? Чого я навчився, досяг на цей час? Чого я прагну навчитися, досягти в майбутньому?»), то результатом занять є не лише усвідомлений учнем варіант професійного плану. Не менш важливим є усвідомлення молодою людиною пріоритетів подальшого особистісного розвитку та саморозвитку, розгляд майбутньої професійної діяльності саме в такому контексті — як можливість, майданчик для самозростання та саморозгортання.

   Для кращого усвідомлення власних життєвих цінностей і цілей та інтеграції всіх одержаних раніше даних у конкретний план дій можна ще раз нагадати учням про важливість закладення в такий план власних інтересів, потреб, бажань. 

 

Лебединська Тетяна (викладач). 

 Медіаповедінка української молоді у процесі професійного самовизначення / Тетяна Лебединська // Вісник книжкової палати : науково-практичний журнал. - 2019. - № 11. - С. 26-30

Анотація: Досліджено особливості медіаповедінки української молоді, простежено залежність між медіаповедінковими моделями та механізмами ухвалення вагомих життєвих рішень, зокрема у сфері професійного вибору. Викладено результати емпіричних досліджень, проведених у ході вступної кампанії в Барському гуманітарнопедагогічному коледжі імені Михайла Грушевського. Під час анкетування на тему "Мої улюблені медіа" зібрано первинні дані щодо досвіду медіаспоживання 65 абітурієнтів віком 14—15 років. На основі результатів опитування розглянуто практики медіаспоживання та з'ясовано, що традиційними інформаційними платформами для молоді є телебачення й інтернет. Проаналізовано звички респондентів до читання книг, преси, телеперегляду тощо, обґрунтовано, що молодь має невисокий рівень медіаграмотності. Розглянуто авторитетність інформаційних джерел як мотиваторів поведінки молоді. З'ясовано, що на процес професійного самовизначення найбільше впливає думка батьків і людей, які успішно зреалізувалися в професії, а також медіа (офіційні вебсайти, ЗМІ, соціальні мережі). Простежено кореляцію між самостійною роботою з медіаджерелами, ергономічністю здобутої інформації та ступенем довіри до неї: що більш самостійно та комплексно працює з різними інформаційними джерелами користувач, то повніше відчуває достатність інформації та довіряє їй. Рівень довіри до медіатекстів у підлітків є вищим, аніж у дорослих. Виявлено, що здатність виділити головне, поєднати з власним життєвим досвідом, зробити відповідні висновки на основі наявної інформації — доволі актуальна проблема для молоді під час вибору професії. Наголошено на важливості рівня медіаосвіченості та медіавпливу в процесі професійного самовизначення особи.

 

   Вагому аудиторну проблему медіакомунікацій становить здатність користувачів самостійно орієнтуватися в інформаційних потоках, вирізняти найважливіші аспекти, екстраполювати їх на власний життєвий досвід і робити відповідні висновки на основі здобутої інформації. Це питання надзвичайно актуальне для молодих осіб, які завершують навчання в середній школі та визначаються з майбутньою професією.

   Обираючи майбутню професію, молода людина має бути поінформованою щодо її суті, соціального запиту на фахівців уподобаної спеціальності, ситуації на ринку працевлаштування.

На запитання анкети: "Ви обираєте майбутню професію. На кого Ви орієнтуєтеся?" учасники надали такі відповіді:

1) батьківські поради — 40 респондентів (62,4%);

2) приклад людини, яка вже працює за цим фахом — 40 (62,4%);

3) мрія дитинства — 24 (37,44%);

4) інформація на сайті навчального закладу — 18 (28,08%);

5) власні враження від відвідування закладу (День відкритих дверей тощо) — 10 (15,6%);

6) інформація в соціальних мережах — 10 (15,6%);

7) власний варіант — 8 (12,48%);

8) інформація в ЗМІ — 6 (9,36%);

9) поради вчителів чи інших людей — 5 (7,8%).

   Певні абітурієнти заходять до аудиторії, де працює приймальна комісія, ще не визначившись щодо спеціальності загалом. У цій ситуації саме батьки, які їх супроводжують, ухвалюють остаточне рішення, до того ж багато з них попередньо проводять моніторинг інформації про майбутню професію, не залучаючи дітей. Тож постає запитання, на чому заснована міжособистісна комунікація в типовій українській родині: на авторитеті чи авторитарності?

Згалат-Лозинська Любов Олександрівна (кандидат економічних наук; доцент кафедри управління персоналом та прикладної економіки Міжрегіональної академії управління персоналом; м.Київ). 

 Удосконалення професійної орієнтації на основі прогнозування тенденцій ринків праці та освітніх послуг / Згалат-Лозинська Л.О. - (Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика) // Актуальні проблеми економіки : Науковий економічний журнал. - 2015. - № 9. - С. 313-333 

Анотація: Обґрунтовано необхідність вдосконалення діяльності з професійної орієнтації в Україні. Проаналізовано досвід профорієнтаційної діяльності в США та запропоновано напрямки, які можуть бути використані в умовах України. Визначено основні етапи та організаційно-правові методи, що мають бути реалізовані в рамках комплексної Національної програми профорієнтації на загальнодержавному та регіональному рівнях.

   В Україні, на відміну від економічно розвинених країн, не достатньо уваги приділяється саме системному підходу до професійної орієнтації як фактору збалансування попиту та пропозиції робочої сили та напрямку зниження державних витрат. Порівняння профорієнтаційної діяльності в Україні та інших державах засвідчує, що з усіх напрямків профорієнтації в нашій країні в практичному аспекті реалізуються лише професійне інформування та індивідуальне консультування, яке здійснюється переважно фахівцями центрів зайнятості на етапах пошуку роботи або вибору напрямку післядипломної освіти за рахунок ваучерів, які видаються на навчання державною службою зайнятості особам старше 45 років. Державна служба зайнятості продовжує грати роль ліквідатора дисбалансу між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці, реалізуючи заходи активної політики, зокрема, працевлаштування, професійне навчання, водночас функції з професійної орієнтації лишаються другорядними.

   Характеризуючи сучасний стан ринку праці, слід відзначити, що спостерігається значний дисбаланс між попитом і пропозицією на робочу силу. Сьогодні втратили популярність робочі спеціальності, хоча попит на них існує і переважно немає проблеми з працевлаштуванням, тому задачею профорієнтації населення є популяризація робочих професій. . Сьогодні в Україні склалася певна суперечність між вимогами сучасних підприємств до фахівців і реальним рівнем їх підготовки у вищих навчальних закладах.

   Неузгодженість ринку освітніх послуг і ринку праці призводить до того, що підготовлені фахівці залишаються незатребуваними. Навчальні заклади навчають за популярними спеціальностями (економіст, менеджер, юрист тощо) в результаті відбувається перенасичення ринку праці цими спеціалістами, які поповнюють лави безробітних.

  В Україні останнім часом практично не виконується прогнозування потреб на послуги професійно-технічних та вищих навчальних закладів з урахуванням структури національної економіки. Також необхідно здійснювати маркетинг ринку праці з урахуванням нових гібридних пропозицій на ринку товарів і послуг.

У цій складній ситуації саме професійна орієнтація має стати тим відправним пунктом, який має перетворитися з простого статистичного показника в системну діяльність на усіх рівнях. Наголосимо, що профорієнтація має здійснюватися на всіх етапах формування людського капіталу. Основною проблемою є відсутність державного вручання в цей процес на ранньому етапі формування професійних здатностей, коли самі батьки повинні спрямувати дитину на отримання певної спеціальної освіти. Створення впродовж останніх років значної кількості спеціалізованих шкіл та гімназій, які мають певну професійну спрямованість, не підкріплено механізмом професійного самовизначення особистості дитини. Відтак, професійне консультування вперше зазвичай здійснюється на етапі вступу до вищого навчального закладу чи коледжу, хоча мало б здійснюватись якнайменше 4 рази — в 6, 9, 14 та 17 років при одинадцятирічній школі.

   Досвід економічно розвинених країн засвідчує, що профорієнтаційну роботу слід проводити, починаючи зі шкільного віку. Так, в системі профорієнтації в США провідну роль грає школа, а саме Програми всеосяжного керівництва школами («Comprehensive School Guidance Programs»). В рамках цих програм здійснюється збір особистісної, психологічної та освітньої інформації про кожного учня; консультування, що охоплює програми проведення групових тестувань учнів щодо рівня знаньза усіма предметами та надання рекомендацій щодо формування списків класів для подальшої освіти — на рівні молодших класів; в старших класах проводиться професійне консультування щодо сутності різних професій та оцінка можливості оволодіння цими професіями, що допомагає випускникам при виборі вищих навчальних закладів або їх працевлаштуванні по закінченню школи; також школи здійснюють збір відомостей про долі випускників шкіл, що викладаються для загального ознайомлення та формують рейтинги шкіл.

   Для формування раціональної структури зайнятості необхідним є постійний моніторинг і прогнозування попиту на робочу силу та формування мотивації до обрання майбутньої професії на основі активної профорієнтаційної роботи. Це дозволить уже в середньостроковому періоді (3—5 років) позитивно вплинути на ситуацію на ринку праці. Відтак нагальним завданням є розробка Національної програми профорієнтації на загальнодержавному та регіональному рівнях. В ній має бути прописаний механізм її запровадження в практику діяльності садочків, шкіл, навчальних закладів III—IV рівнів акредитації. Така програма повинна містити наступні етапи:

   1.Формування мотивації до певного напрямку діяльності на основі ранньої профорієнтаційної роботи в дитячих дошкільних закладах освіти. Це включає формування позитивного сприйняття та мотивації до трудової діяльності в цілому за допомогою проведення зустрічей з людьми різних професій, ознайомлення зі змістом професій в ігровій формі за участю вихователів, участі у виконанні окремих робіт. На цьому етапі має бути виконаний аналіз нахилів дітей на основі затверджених МОН тестових методик, психологічних опитувань, елементів візуальної психодіагностики, визначення складу розуму, фізичних даних, фобій. Результатом цього етапу повинні стати конкретні рекомендації щодо подальшого навчання в загальноосвітніх, спеціалізованих школах, ліцеях, гімназіях.

   2. Первинне професійне самовизначення в молодшій школі (1—4 класи). Воно повинно бути сформоване на основі діагностики характеру, вподобань та поєднувати теоретичну та практичну діяльність. Отримання теоретичних знань можливо на основі доповідей про яскравих харизматичних професіоналів, проведення майстер-класів, «днів батьків», коли кожний з них описує цікаві моменти своєї роботи, знайомить з функціями, що на нього покладено, можливо з використанням елементів уніформи. Кожна дитина може обрати впродовж дня декілька професій та спробувати себе на різних посадах та отримати певний дохід, який зможе витрати на власний розсуд. Зрозуміло, що професій досить багато і ознайомитись з усіма неможливо, однак це може активізувати зацікавленість дітей в обізнаності щодо певного фаху. Результатом цього етапу повинні стати конкретні рекомендації щодо подальшого навчання в спеціалізованих школах, гімназіях, ліцеях.

   3.Стійке професійне самовизначення. Воно має бути сформоване до моменту видачі атестату про базову (загальну) середню освіту. На цьому етапі діти та батьки на батьківських зборах отримують інформацію про результати первинного професійного самовизначення, тестів учнів на професійне спрямування. Доцільно включити в навчальні плани підготовку учнями презентацій на тему «Професія моїх батьків, членів родини». Зважаючи на сучасну ситуацію на ринку праці, у учнів має сформуватись позитивне ставлення до робітничих професій, навички з яких здобуваються також на уроках трудового навчання.

   4.Профорієнтаційна робота працівниками служби зайнятості повинна здійснюватися шляхом професійних консультацій на основі базових тестових методик та кейсів в передостанньому класі базової загальної середньої школи. Доцільним є ознайомлення дітей та батьків на загальних зборах про стан ринку праці, попит та навантаження в розрізі окремих професій з використанням діаграм для спрощення сприйняття інформації. Результат етапу — конкретні рекомендації щодо переліку професій, до яких є схильності в дитини. Таким чином вноситимуться корективи в професійний план та наміри учнів на основі професійного самовизначення та його узгодження зі структурою потреб регіону (району) в кадрах та можливостями навчання конкретній професії.

   5. Відновлення навчально-професійних комплексів при середніх загальноосвітніх закладах. В результаті дитина, закінчивши школу, вже матиме певну професійну підготовку — водій категорії В, діловод, токар, слюсар найнижчого розряду тощо. Зрозуміло, що це потребує значної матеріальної бази, яка може частково бути забезпечена за рахунок спонсорської допомоги та благодійних внесків.

   6. Затвердження та ознайомлення батьків з графіками відкритих дверей та профорієнтаційна консультація на базі навчальних закладів III—IV рівнів акредитації. Активізувати даний процес можна шляхом надання кожному учню іменного сертифікату МОН, що закріплює фінансові підстави для професійного навчання. Це буде основою для розвитку найкращих закладів III—IV рівнів акредитації, стимулювати їх до підвищення якості навчання, що визначатиметься на основі рейтингів, які відбиватимуть питому вагу незайнятих випускників, зареєстрованих в Державній службі зайнятості, опитувань випускників та працедавців щодо якості підготовки спеціалістів у певних навчальних закладах.

   7.Забезпечення місцем практики студентів останніх курсів рівня бакалавр, магістр, їх ознайомлення з вакансіями Державної служби зайнятості, фірм по підбору персоналу, в т.ч. і з гнучким графіком роботи. В результаті студенти останніх курсів отримують досвід роботи, практичну підготовку, а підприємства отримують відносно дешеву робочу силу, яка має базові теоретичні та практичні знання.

8. Профорієнтаційна робота в центрах зайнятості, що реалізується через комплекс заходів професійної інформації, професійної консультації, професійного відбору та професійної адаптації безробітних.

   Реалізацію наведених вище етапів необхідно впроваджувати вже зараз, адже кожний рік затримки додатково збільшує витрати держави на збалансування попиту та пропозиції робочої сили.