Освітянам на замітку

        Компетентність майбутніх учителів іноземної (англійської) мови 

   Підготовка кваліфікованих, компетентних, конкурентоздатних учителів стає провідним завданням сучасної освіти. Учитель стає носієм змін, творцем інтелектуальної еліти держави, особою, яка формує знання, цінності та погляди молоді. Державна політика щодо мовної освіти, розширення міжнародних зв’язків і зростання потреби суспільства у професіоналах, які на належному рівні володіли б іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування, змінює роль і місце учителя іноземної мови у суспільстві. Важливою передумовою є визнання українських учителів іноземної мови в інших державах, тісні контакти з освітянами й науковцями розвинених країн.

Савчук, А. В. 

 Переваги та недоліки методики предметно-мовного інтегрованого навчання у процесі підготовки майбутніх вчителів англійської мови / А. В. Савчук // Молодий вчений. Спецвипуск : науковий журнал. - 2019. - № 4/3. - С. 43-45

Анотація: Розглянуто питання методики предметно-мовного інтегрованого навчання у процесі навчання майбутніх вчителів англійської мови. Проаналізовано поняття предметно-мовного інтегрованого навчання її координація та міжпредметні зв'язки.

   Упродовж останніх десятиліть ведуться гострі дискусії щодо швидких та ефективних способів оволодіння іноземною мовою. Навчання мови набувають в умовах багатомовності ключового значення, а тому перевагу віддають предметно-мовному інтегрованому навчанню, оскільки це питання стає більш актуальним за цих умов для якого результатом є засвоєння (часто державної) рідної та іноземної мови, а разом з ними і культур носіїв цих мов. Зважаючи на сучасну ситуацію, пов’язану з міграцією населення та масовим вивченням іноземних мов, актуальність проблеми не викликає сумніву.

   Знайомство з європейським досвідом до роботи в умовах багатомовної освіти свідчить про необхідність створення програм підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів до впровадження багатомовної освіти. Імплементація методології CLIL поєднує різні підходи до викладання іноземної мови і дозволяє досягнути ще більшої ефективності у її оволодінні створюючи штучне мовно-предметне середовище задля підвищенню мотивації студентів. Не зважаючи на спільні проблеми, що виникають у процесі апробації методики CLIL, міжнародний досвід засвідчує ефективність і можливість використання технології CLIL.

   Використання іноземної мови в предметно-мовному інтегрованому навчанні (CLIL) залежить від поставлених освітніх завдань і цілей. CLIL об'єднує низку теорій та підходів, які застосовуються в різних освітніх контекстах. Існує декілька термінів, що описують різні способи впровадження CLIL, наприклад: повне мовне занурення та "мовної зливи".

   Специфіка інтегрованого навчання створює сприятливі умови для вияву творчості педагогічних кадрів. Вона забезпечує певну свободу вибору теми, змісту, засобів, що використовуються в навчанні. Якісною реалізації інтегрованого підходу до навчання є дотримання таких положень:

1)  розуміння сутності розвивальних та виховних можливостей системи інтегрованого підходу до організації навчання;

2)  відповідність тематики, змісту і засобів реалізації інтегрованого підходу до організації навчання навчально-виховним завданням, меті діяльності викладача відповідно до обраного предмету;

3)  достатня кількість занять інтегрованого змісту з метою закріплення набутих знань й умінь;

4)  багаторазове повторення набутих понять і умінь за допомогою виконання різноманітних завдань інтегрованого характеру;

5)  широке використання групової роботи під час проведення інтегрованих занять.

  Інтегровані заняття можуть будуватися в межах одного навчального (внутрішньо предметна інтеграція) або внаслідок інтегрованого змісту кількох навчальних дисциплін, залежно від уміння викладача здійснити це інтегрування науково і методично правильно (міжпредметна інтеграція) або на змістовній основі інтегрованого курсу.

Раціональним зерном при використанні елементів CLIL слугують такі переваги:

—  використання цікавих автентичних матеріалів призводить до ще більшого занурення і допомагає студентам підвищити свою мотивацію;

—  інтерактивна і кооперативна природа роботи CLIL допомагає підвищити впевненість, підняти самооцінку, сформувати у студентів незалежність і прищепити навички організації навчання;

—  завдяки збільшенню кількості часу спілкування іноземною мовою CLIL допомагає студентам вдосконалювати свої мовні навички і, таким чином, призводить до підвищення якості володіння мовою;

—  шляхом інтеграції змісту та мови і залученню студентів до тих видів діяльності, що вимагають академічних і когнітивних навичок CLIL розвиває творчі розумові процеси.  

   Матеріал з навчального предмета повинен бути підібраний на рівні складності трохи нижче актуального рівня знань учнів з цього предмету рідною мовою.

  Проте, існують важливі чинники, які необхідно враховувати, перш ніж впроваджувати програми CLIL До них відносяться — це наявність кваліфікованого викладацького складу, необхідність співпраці викладачів різних дисциплін, забезпечення студентів ключовим матеріалом, можливість зміни розкладів, необхідні для реалізації програми CLIL (включаючи час планування навчальних програм).

 Отже, предметно-мовне інтегроване  навчання – це  підхід до двомовної освіти, в якому і зміст навчальних програм і мова  вивчаються  разом. В умовах двомовності, предметно-мовне інтегроване навчання ефективною освітньою стратегією. У перспективах дослідження предметно-мовного інтегрованого навчання є сприяння впровадженню позитивного зарубіжного досвіду у вітчизняну педагогіку.

Палеха, Ольга Миколаївна (кандидат педагогічних наук; старший викладач кафедри філологічних дисциплін і методик їх викладання). 

 Організація самостійної позааудиторної роботи майбутніх учителів іноземної мови у закладах вищої освіти України // Молодий вчений. Спецвипуск : науковий журнал. - 2019. - № 5/1. - С. 168-171

Анотація: Досліджено теоретичні засади організації самостійної позааудиторної роботи майбутніх учителів іноземної мови в Україні. Визначено підходи до трактування поняття «самостійна позааудиторна робота» вітчизняними науковцями. Визначено, що в системі професійної підготовки учителів іноземної мови у закладах вищої освіти України відстежується конвергентне поєднання аудиторної й самостійної позааудиторної роботи студентів. Проаналізовано принципи організації самостійної позааудиторної роботи студентів. Автори підкреслюють роль викладача у визначенні мети, завдань самостійної роботи, видів і форм роботи. 

   Важливою умовою досягнення високих результатів підготовки вчителів, зокрема іноземної мови, у закладах вищої освіти є оптимальна конвергенція аудиторної й самостійної позааудиторної роботи студентів. На особливу увагу заслуговує самостійна позааудиторна робота, яка вирізняється добровільністю виконання завдань, відсутністю суворої регламентації в часі, зменшенням ролі керівництва з боку викладача та вибудовуванням власної освітньої траєкторії, що є запорукою формування кваліфікованого фахівця з високим рівнем самоактуалізації та готового до саморозвитку й самореалізації.

   Мета самостійної позааудиторної роботи майбутніх учителів іноземної мови має практичну спрямованість, передбачає засвоєння певного обсягу навчального матеріалу з іноземної мови, формування мовленнєвих умінь та навичок. Крім того, важливим є розвиток самостійності студента, формування навичок самостійної пошукової діяльності, здатності брати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації тощо.

   Навчальний час по «Методичних рекомендаціях до складання навчального плану вищих навчальних закладів ІІ, ІІІ, і IV рівнів акредитації», передбачений на самостійну роботу, повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни. 

   Основними принципами організації самостійної роботи майбутніх учителів іноземної мови у закладах вищої освіти України є принцип активності студентів, індивідуалізації навчання, доступності навчального матеріалу, чіткості та визначеності завдань, наочності, систематичності та послідовності у формуванні навичок самостійної роботи, свідомості та самостійності навчання, зв’язку із життям, принцип наявності єдиних вимог щодо керування.

   Варто зауважити, що викладач, в основному, виконує організаційні функції на початковому етапі виконання завдань для самостійної поза- аудиторної роботи майбутніх учителів іноземної мови, це визначення мети, завдань самостійної роботи, знань, умінь та навичок студентів, видів і форм роботи, рекомендації стосовно літератури для опрацювання з обраної проблеми, визначення строків виконання завдань, рекомендацій стосовно теми індивідуального дослідницького завдання, вимог до оформлення роботи тощо. Також викладач контролює на завершальному етапів виконання завдань та їх відповідність вимогам, якість поданого матеріалу.

Науменко, Уляна Василівна (кандидат педагогічних наук; старший викладач кафедри практики англійської мови). 

Комунікативна компетентність майбутніх учителів іноземної (англійської) мови у вищих навчальних закладах України: теорія і практика / У. В. Науменко // Молодий вчений. Спецвипуск : науковий журнал. - 2020. - № 3/2. - С. 61-65

Анотація: Висвітлено комунікативна компетентність як основа мовленнєвої діяльності і професійної підготовки майбутніх учителів іноземної (англійської) мови у вищих навчальних закладах України. Розглядається сутність, фактори і умови формування її у студентів. Наведено практичні рекомендації здійснення комунікативної компетентності під час різних видів мовленнєвої діяльності студентів вищих навчальних закладів: слухання, говоріння, читання та письмо. Для формування вмінь мовленнєвої діяльності майбутніх учителів використовуються інновації,зокрема, інтерактивні технології навчання, які  містять характеристику та опис нових підходів до їхнього впровадження.

   Студенти ВНЗ підтвержують домінуючу роль викладача на заняттях. 67% опитаних — констатують, що саме викладач обирає тему та визначає види діяльності студентів; 89% із них — зазначають, що на заняттях здійснюється прослуховування іншомовного тексту, читання, відповіді на питання, виконання граматичних та лексичних вправ, відсутнє діалогічне, вільне мовлення та робота над зв’язним висловлюванням.

   Студенти задовольняються традиційними видами діяльності на заняттях, що не сприяє досягненню поставлених програмою цілей — формування комунікативного мовлення. На їхню думку, навчальні програми націлені на засвоєння певного обсягу знань, формування умінь та навичок з іншомовного мовлення. Вони отримують готові знання, але губиться їхня самостійність і творчість. У них можуть виникати проблеми при пошуку нової ідеї, коли відомі підходи до розв’язання проблем не дають результату. 

 Комунікативна компетентність майбутніх учителів — це здатність встановлювати й підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Для ефективної комунікації характерним є досягнення взаєморозуміння учасників взаємодії, розуміння ситуації й предмета спілкування, при цьому досягнення визначеності в розумінні ситуації забезпечує досягнення цілей з оптимальною витратою ресурсів.

   Формування комунікативної кометентності доцільно здійснювати під час різних видів мовленнєвої діяльності на заняттях англійської мови з майбутніми учителями: Listening (слухання-розуміння англомовних текстів; Speaking (говоріння, яке включає відповіді на запитання за текстом, його переказування та робота над зв’язним висловлюванням; діалог, вільне спілкування); Reading (читання та переклад тексту, робота за його змістом); Writing (письмо, що передбачає виконання лексичних та граматичних вправ). Розглянемо види мовленнєвої діяльності детальніше

   В основі розвитку умінь і навичок мовленнєвої діяльності лежить уміння слухати, розуміти усне зв’язне висловлювання. Під час навчання у студентів постійно збільшується лексичний запас, ускладнюється граматичний лад мовлення, розширюється тематика та поглиблюється логіка міркувань у зв’язних висловлюваннях, що пропонуються для слухання. При цьому значно підвищуються вимоги до швидкості, точності сприйняття усного мовлення, розуміння прослуханого, уміння зосереджувати увагу протягом тривалих відрізків часу. Усе це зумовлює необхідність удосконалювати уміння й навички аудіювання як виду мовленнєвої діяльності. Під час слухання здійснюється процес розуміння висловлювання, тому потрібно навчити студентів стежити за розвитком думки, адекватно та емоційно сприймати інформацію; помічати в тексті слова, найбільш важливі для розуміння висловлювання — загального тону, тембру, сили голосу.

 

Докашенко, Віктор (доктор історичних наук; професор). 

 Освітнє середовище ВНЗ у підготовці майбутнього вчителя іноземних мов / В. Докашенко, Л. Зєня // Рідна школа : щомісячний науково-педагогічний журнал. - 2014. - № 3. - С. 15-19 

Анотація: Розглянуто модель ефективного освітнього середовища для професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Охарактеризовано особистість студентів і викладача крізь призму їхньої педагогічної взаємодії в навчальному процесі. Наголошено на значенні психологічного супроводу навчального процесу для саморозвитку студента, міжнародної діяльності вищого навчального закладу іншомовної комунікативної компетентності майбутніх учителів іноземних мов, наукової діяльності викладачів як основі функціонування освітнього середовища.

   Основою розвитку освітнього середовища, що становить умову самореалізації особистості студента в навчальному процесі, більшість учених вважає культурологічний підхід. Йдеться про формування культуротворчого середовища ВНЗ, що забезпечує прояв і розвиток творчого потенціалу особистості студента (Л.Ордіна); культуровідповідного освітнього середовища, зміст якого спрямований на розвиток людини, яка проявляє свою індивідуальність, здатна до культурного саморозвитку і самовизначення у світі культурних цінностей (Є.Бондаревська, Й.Пассов); полікультурного середовища, компоненти якого використовують суб'єкти освітнього процесу для створення полікультурних значень, смислів і цінностей у процесі взаємодії й перетворення предметної (навчальної, професійної) діяльності (В.Руденко) тощо.

   Метою статті є аналіз освітнього середовища, побудованого з опертям на системний підхід до проектування навчально-виховного процесу, та висвітлення перспектив його розвитку для організації професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов.

   Досягнення запланованого результату забезпечується соціальним і просторово-предметним оточенням, міждисциплінарним характером навчання, відповідними засобами та технологіями, а також реальним іншомовним середовищем - спілкуванням (усним та писемним) із носіями мови, використанням автентичних джерел інформації тощо. Це освітнє середовище має сприяти усвідомленню мети, завдань, змісту і специфіки організації навчання іноземної мови на різних ступенях загальноосвітніх навчальних закладів.

   Студенти і викладачі взаємодіють як суб'єкти навчального процесу в полілінгвальному та полікультурному освітньому середовищі, оскільки предметом педагогічної взаємодії є мови глобального спілкування. Саме мовна освіта розглядається вченими як найбільш значуща для формування ціннісних орієнтацій особистості в конкретному світі, розширення її освітніх та соціальних можливостей.

   З огляду на те, що розвиток особистості, яка перебуває щонайменше серед двох лінгвокультур, здійснюється на основі власного світобачення та світорозуміння і передбачає сприйняття та рефлексію власних цінностей і суспільних взаємозв'язків. Особистісне зростання як важлива передумова професійного становлення є завершальним етапом соціалізації, одним із найважливіших компонентів якої постає психологічна готовність до обраної професії.

   Формуванню психологічної готовності до професії вчителя має передувати спеціальна підготовка, метою якої є насамперед самопізнання і саморозвиток. Питання розуміння життєвих цінностей, аналіз адаптивних можливостей студентів щодо професії вчителя, сприйняття ними майбутньої професії перебувають у компетентності психологічного супроводу педагогічного процесу

   Психологічний супровід передбачає психопрофілактичну, психодіагностичну, психокорекційну, консультативну та просвітницьку діяльність з роз'ясненням актуальних проблем та методів психології, основною метою яких є сприяння саморозумінню, самоусвідомленню, самоприйняттю, особистісному і професійному саморозвитку.

Перспективи розвитку ефективного освітнього середовища полягають у формуванні в студентів позитивної мотивації, розвитку професійних і особистісних якостей, необхідних для реалізації навчання іноземних мов у сучасних загальноосвітніх закладах; використанні сучасних технологій навчання як способів забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу; організації навчально-виховного процесу з урахуванням загальновизнаних дидактичних і методичних принципів, а також принципів гнучкості, інтегративності, мотивації пошуково-дослідницької діяльності, суб'єктної активності й розвитку креативності студента.

Котенко, Ольга (кандидат педагогічних наук; доцент; завідувач кафедри іноземних мов і методик іх навчання). 

Сутність комбінованого навчання у змісті іншомовної методичної підготовки вчителів початкової школи // Вища школа : науково-практичне видання. - 2016. - № 11/12. - С. 43-53

Анотація: Обгрунтовано доцільність застосування технології комбінованого навчання у змісті іншомовної методичної підготовки майбутніх учителів початкової школи як одного зі шляхів її інтенсифікації. Аналізуються організаційні аспекти застосування технології змішаного навчання, що сприяють мінімізацію втрат професійно значущого контенту для студента, які пов'язані зі специфікою європейської кредитно-трансферної системи організації навчання; уточнено алгоритм побудови процесу опанування дисципліни "Методика навчання іноземних мов" на основі моделі Enriched Virtual; визначено переваги інтеграції традиційної та дистанційної форм навчання у процесі формування іншомовної методичної компетенції студентів напряму підготовки "Початкова освіта".

 

   Інтеграція освітнього простору, орієнтири на академічну та професійну мобільність громадян, суспільний запит на володіння іноземними мовами, державна регламентація процесу навчання іноземних мов на початковому етапі загальної освіти загострюють проблему інтенсифікації іншомовної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Одним зі шляхів вирішення такого завдання є комбіноване або змішане навчання (blended learning), в основі якого — поєднання у навчальному процесі традиційних та дистанційних технологій навчання з метою оптимізації освітніх результатів, підвищення мотивації на етапі професійної підготовки фахівця та урахування індивідуальної траєкторії засвоєння знань студентом.

   Аналіз наукової літератури виявив мозаїчність підходів до тлумачення поняття "комбіноване навчання", а саме: "метод, що синтезує аудиторні заняття, електронне та самостійне навчання; поєднання формальних засобів навчання (лекції, семінари, практикуми, лабораторні заняття) з неформальними (e-mail-, skype-, conference-, mobile-зв'язок)"; "метод, що вміщує в собі режими дистанційного та аудиторного навчання, за умови оптимального співвідношення переваг кожного з цих режимів; "процес навчання, відповідно до якого відбувається інтеграція традиційної моделі отримання знань з інноваційними технологіями (електронне, дистанційне, мобільне).

   Попри різноманітність поглядів, дослідники одностайно визначають ефективність упровадженим змішаного навчання в освітній процес, адже воно сприяє ефективному використання навчального часу, адаптації навчального процесу до індивідуальних потреб студента; диверсифікує джерела отримання знань; підвищує рівень опанування навчальних дисциплін, є гнучким інструментом для діагностики, моніторингу навчальних досягнень студентів, отримання зворотнього зв’язку.

   Сучасний учитель початкової школи повинен досконало володіти іноземною мовою, методикою її навчання, генерувати нові ідеї, активно впроваджувати світовий та вітчизняний досвід у галузі викладання іноземних мов, і постійно оновлювати форми і методи роботи на уроках з урахуванням індивідуальних навчальних особливостей учнів. Відтак не можна відокремлювати філологічну складову від дидактичної (методичної). Доречніше дискутувати про іншомовну професійну компетентність, яку визначили як інтегроване утворення особистості педагога, що синтезує в собі необхідні компетентності (лінгво-методичну, психолого-педагогічну, особистісно-мотиваційну), відповідні компетенції (мовну, мовленнєву, лінгвокраїнознавчу, дискурсивну, соціокультурну) та особистісні якості (здатність до самоосвіти, самопізнання, полікультурність, діалогічність, емпатія, толерантність), взаємовплив яких сприяє ефективній педагогічній взаємодії у процесі формування іншомовних навичок та вмінь дітей молодшого шкільного віку.

   У результаті успішного опанування дисципліни «Методика навчання інОЗЕМНИХ мов” студент повинен оволодіти основними методичними уміннями учителя іноземної мови, а саме:

- працювати з нормативними освітніми документами, які регламентують навчально-виховний процес з іноземної мови у сучасній школі;

- здійснювати контроль, перевірку, оцінювання та облік навчальних досягнень учнів з іноземної мови;

- застосовувати традиційні та інноваційні технології навчання іноземних мов;

- методично правильно розробляти й оформлювати конспекти уроків іноземної мови;

- відповідно до методичних вимог проводити аналіз та самоаналіз уроку іноземної мови;

- планувати та організовувати навчально-виховний процес, дотримуючім в загальнодидактичних та суто методичних принципів, форм, методів та прийомів навчання іноземних мов;

- налагоджувати відносини та здійснювати педагогічне спілкування з учнями, батьками;

- враховувати індивідуальні стилі, тип інтелекту учня, раціонально використовувати на уроці різноманітні засоби, які сприяють ефективній організації навчального спілкування;

- активно впроваджувати види діяльності, що активізують процес навчання;

- створювати сприятливий психологічний клімат на уроці ноземної мови, мінні дозволяє учням розкривати свої індивідуальні можливості;

- критично оцінювати та аналізувати результати власної педагогічної діяльності, знаходити шляхи і способи її удосконалення.

Ефективність застосування описаних вище моделей, а також вибір найбільш оптимальної схеми організації навчального процесу залежить від багатьох чинників, серед них: форми навчання (денна/заочна), матеріально-технічна база вищого навчального закладу, рівень підготовки студентів, зміст та структура конкретної дисципліни, її місце в загальному контенті навчальногої плану студента, визначений обсяг самостійної роботи студента.