Освітянам на замітку

Дистанційне навчання в вищій школі

Результатом процесу інформатизації суспільства та освіти є виникнення дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.
Дистанційне навчання - це нова організація освітнього процесу, яка грунтується на використанні як найкращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також базується на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від їх матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров'я.

Половая Н. О.
 Дистанційне навчання як інноваційна форма освіти // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - Д. : Дніпропетровський нац. ун-т, Центр соц.-політ.досліджень, 2017. - № 1. - С. 27-31

Дистанційне навчання дає можливість розширити студентський контингент без помітного збільшення професорсько-викладацького складу і зростання витрат на матеріальне забезпечення навчального процесу. Теоретична рефлексія цього процесу перебуває в основі ідеї глобального віртуального університету американського зразка. Віртуальний університет займається підготовкою кадрів для віртуального суспільства, тому він абстрагується від ситуації на конкретних ринках праці, проте потенційно дає можливість здійснювати селекцію студентів, дозволяючи відбирати найбільш здібних. На відміну від такого підходу, світоглядно і психологічно підкріпленого установками прагматизму, європейська традиція прагне модернізувати витратну модель вищої освіти, яка все частіше піддається критиці.
Соціально-рольові особливості дистанційного навчання дозволяє внести елемент невимушеності і розкутості у відносини між викладачем і студентом. У його рамках, поряд з дидактичними завданнями, вирішуються також деякі культурні та психологічні проблеми. Аудиторія у віртуальному просторі розцінюється більшістю слухачів як безпечне місце навчання, де можна отримати емоційну підтримку; учні не бояться зробити помилку, здатися неосвіченими або недостатньо ерудованими.
Високий ступінь толерантності викладача тут є не стільки особистісною, скільки об'єктивною позиційною характеристикою, яка сприймається слухачами як емоційно забарвлена. Тим самим створюються додаткові резерви дистанційного навчання: ідентифікація викладача із змістом курсу, зростання почуття власної гідності і самоповаги серед учнів, які набувають такі важливі соціальні вміння і навички, як самоконтроль, керування власним інтелектуальним розвитком, структурування навчального процесу тощо.

Опанасюк, Юлія (кандидат економічних наук; докторант).
 Проблеми розвитку міжнародного академічного співробітництва // Вища освіта України : теоретичний та науково-практичний часопис. - 2017. - № 2. - С. 64-70

Технології електронного навчання можуть застосовуватися при різних формах навчання:
-  при очній та очно-заочній формі - вони допомагають організувати самостійну роботу та проводити безперервний моніторинг навчального процесу;
- при заочній формі - інформаційні технології є основною формою подання матеріалу, сприяють виробленню навичок практичної роботи, допомагають організувати моніторинг навчального процесу.
   Принцип поєднання аудиторних та електронних форм викладання - впровадження змішаного навчання - забезпечує можливість поєднання у навчальному процесі кращих якостей урізноманітнених форм навчання.
 Аудиторне навчання - забезпечує соціальну взаємодію, запитувану людьми, від якого вони отримують задоволення, спілкуючись безпосередньо (студент - викладач - студент). Такий різновид навчання пропонує звичні для студентів методи: створюється інтерактивний освітній простір, у якому кожен студент може перевірити свій рівень знань, мати зворотній зв'язок з авторитетною особою (викладачем) щодо правильності відповідей та отримати відповіді на не з'ясовані питання.
 Електронне навчання (e-Ieaming) - дає змогу змінювати темп, час, місце навчання та пропонує максимальну площину гнучкості та зручності для навчання студентів. Позитивним при застосуванні електронного навчання є можливість організації безперервного моніторингу. Детальний аналіз елементів моніторингу (академічна активність - ступінь опрацювання теоретичного матеріалу, систематизованість отриманих практичних навичок, самоконтроль, ступінь творчого підходу до вивчення матеріалу (участь в обговореннях на форумі, переписка із тьютором), змістовий контроль, результати практичних завдань, підсумковий контроль) дозволяє контролювати рівень якості на всіх етапах навчання, а не лише на момент атестації, як було при застосуванні традиційних схем навчання. Такі технології мають свої переваги: змінюються функції викладача і студента (викладач виконує функції консультанта-координатора, а не виконує інформативно-контролюючу функцію, студенту ж надається можливість самостійно вибирати шляхи засвоєння навчального матеріалу) .
Отже, дистанційна освіта передбачає реалізацію нової форми навчання відкритого та доступного для всіх, незалежно від того місця, де проживає людина.

Резнік, Світлана Михайлівна (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами ім. академіка І. А. Зязюна).
 Вимоги до викладача вищої школи в умовах сучасних тенденцій розвитку дистанційної освіти // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія : науково-практичний журнал . - 2019. - № 2. - С. 23-34

У зв'язку з сучасними тенденціями розвитку дистанційної освіти особлива увага приділяється підготовці викладачів до застосування дистанційних технологій. Поширеність, доступність, необхідність забезпечення високої якості та платні пропозиції щодо дистанційної освіти покладають особливу відповідальність на викладача. дистанційної освіти за своєю організацією, засобами, віддаленою комунікацією, використанням інформаційних технологій корінним чином відрізняється від традиційних форм навчання, відповідно підготовка викладача має бути спрямована на розвиток та удосконалення спеціальних компетенцій, що відповідають вимогам дистанційного навчання..
Дж. Робертс вивчала сприйняття викладачами важливості певних професійних ролей на теперішній час та у майбутньому (через 5 років), а також визначала, за якими ролями викладачі потребують спеціального навчання. Оцінка проводилась за такими ролями викладачів: технологічний експерт; розробник навчальних курсів; адміністратор/менеджер; асессор; наставник; командний гравець; фасилітатор; той, хто забезпечує студентську підтримку; дослідник; предметний (знаннєвий) експерт. Було визначено, що викладачі потребують навчання для якісного виконання ролей технологічного експерта, розробника навчальних курсів, та як виконавця адміністративних функцій .
Дослідження А. Безуйденхоут показує, що викладачі найбільше потребують навчання у сфері публікації нових досліджень, а також як експертів онлайн-освіти, педагогічних та комп'ютерних експертів. Цікаво, що значна кількість ролей, в яких викладачі потребують удосконалення (такі, як: той, хто створює дружнє онлайн-середовище, агент з трансформацій, фасилітатор, миротворець під час онлайн-дебатів, той, хто надає емоційну підтримку) - це компетенції, які стосуються забезпечення ефективного спілкування та підтримки студентів. А. Безуйденхоут зазначає, що викладачі дистанційної освіти мають «навчитися сприяти освіті, створюючи відчуття онлайн-спільноти. Схоже, що респонденти розуміють, що для того, щоб стати успішними вченими в сфері цифрових технологій, їм необхідно навчитися бути мотиваторами, тренерами і наставниками для спілкування».

Сивак, Оксана Анатоліївна (кандидат педагогічних наук; доцент кафедри культурології та інформаційної діяльності).
 Платформи дистанційного навчання у закладах вищої освіти // Вісник Маріупольського державного  університету. Сер., Філософія, культурологія, соціологія. - 2018. - Том Вип. , N 16. - С. 66-75

Впровадження інформаційних технологій в освіті здійснюється здебільшого за 6 основними моделями:
1. Навчання по типу екстернату. Навчання, що спрямовано на потреби учнів, які не можуть відвідувати заняття. Учні самостійно вивчають матеріал, потім здають екзамени за пройденим курсом. Модель орієнтована на середню і вищу освіту.
2. Навчання на базі університету. Навчання з використанням комп'ютерних технологій, система для навчання студентів що отримують освіту заочно. Студенти отримують друковані програми, навчальні та методичні видання, аудіо- та відео файли, електронні підручники, що дозволяє вивчати програму самостійно.
3. Навчання, що ґрунтується на співробітництві кількох навчальних закладів. Декілька ЗВО розробляють єдині програми основних курсів. При цьому програми стають дешевшими та більш якісними, забезпечується визнання сертифікатів, виданих різними освітніми закладами. Основа навчання - електронні підручники.
4. Навчання в спеціалізованих освітніх закладах. Модель підходить для закладів, які займаються виключно організацією дистанційних курсів. В основі навчання самостійна робота студентів з електронними підручниками, спеціальною літературою, аудіо- та відеофайлами, комп'ютерними програмами. Особливість моделі - обов'язкове створення мультимедійних курсів.
5. Модель з використанням автономних навчальних систем. Навчання будується на відео-лекціях та додаткових друкованих виданнях, що дозволяє охопити широку аудиторію без використання дорогої техніки.
6. Навчання в віртуальному навчальному середовище. Модель є зручною та простою у використанні як для викладачів, так і для здобувачів. Вони можуть навчатися по індивідуальному навчальному маршруту та отримати доступ для проходження одного, кількох чи всіх курсів представлених на сайті. Особливістю використання моделі є те, що користувач повинен мати навики роботи з комп'ютером та мережею Internet
Вибір платформи для дистанційного навчання повинен бути виваженим. Платформи можуть поєднувати різні засоби. Існує 3 типи платформ: прості платформи, синхронні віртуальні класи, складні платформи.
Прості платформи мають на меті надання онлайн курсу, вони включають мінімальні асинхронні засоби зв'язку, студенти можуть записуватися на один або кілька модулів / курсів.
Синхронні віртуальні класи - це поєднання синхронних засобів, які імітують клас, але з використанням онлайн-технологій. Викладач веде заняття на відстані й дозволяється більше або менше втручання аудиторії.
Складні платформи, крім простих видів діяльності, можуть включати можливість педагогічного проектування та поширення. Деякі з них включають тільки Інтернет- засоби, інші використовуються, щоб управляти стаціонарним навчанням та навчанням з використанням онлайн-технологій.

Розглянемо деякі з них: Moodle, WebTutor, STELLUS, Microsoft Learning Gateway.
Moodle  (модульне об'єктно-орієнтоване динамічне навчальне середовище) - вільна система управління навчанням, що поширюється по ліцензії GNU General Public License.
Система орієнтована насамперед на організацію взаємодії між викладачем та учнями, хоча підходить і для організації традиційних дистанційних курсів, а так само підтримки очного навчання. Недоліки: система Moodle уразлива для злому, не підтримує вебінари (але більшість відкритих або комерційних продуктів цієї категорії вже мають готові модулі інтеграції в Moodle) WebTutor - це програмний комплекс, призначений для автоматизації основних бізнес-процесів, пов'язаних з управлінням персоналу в сучасній компанії. Використовується як платформа для організації дистанційного навчання.
Розробником системи дистанційного навчання Webtutor є компанія WebSoft - російський розробник програмного забезпечення для управління персоналом.
Програмний комплекс складається з модулів, кожен з яких володіє своєю функціональністю. З цих модулів комплектується програмне забезпечення, призначене для конкретних завдань, відповідно до вимог замовника: створення електронних навчальних матеріалів і тестів; планування і проведення електронного тестування для необмеженої кількості користувачів; аналіз результатів тестування; планування та проведення дистанційного навчання; аналіз результатів дистанційного навчання; автоматизація роботи навчального центру: облік і планування очних і дистанційних навчальних заходів, складання навчальних програм та навчальних планів, облік навчальних ресурсів, інформування співробітників компанії про діяльність навчального центру та забезпечення зворотного зв'язку з ними; аналіз результатів роботи навчального центру; автоматизація процедури визначення вимог до співробітників; планування і проведення оціночних заходів; автоматизація процедури оцінки посад і формування грейдів; розрахунок відсотка преміювання співробітників.
STELLUS - повнофункціональний, побудований на web-технології, модульний комплекс програмного забезпечення для підтримки відкритої освіти. Комплекс легко вбудовується в навчальний процес коледжу, інституту, університету, академії чи школи. Комплекс надає весь необхідний інструментарій для створення дистанційних навчальних курсів, програмованих навчальних посібників і тестових завдань.
Microsoft Learning Gateway представляє собою платформу для взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Ця технологія, розроблена корпорацією Майкрософт, має набір потужних функціональних можливостей і призначена спеціально для навчальних закладів.
Будучи централізованою базою знань з єдиною точкою входу Microsoft Learning Gateway дозволяє здійснювати повнотекстовий пошук по будь-яким видам документів, навчальних матеріалів, профілів користувачів.
Використання платформ дистанційної освіти позитивні та негативні сторони. Позитивним у використанні платформ є сприяння співробітництву між студентами. Але, зазначимо, що в багатьох платформах використовується просте додавання комунікаційних видів діяльності, щоб схилити студентів до спільної праці, припускаючи, що введення засобів спілкування буде досить, щоб відбувалося дійсне співробітництво. Досвід показує, однак, що треба задумувати колективну діяльність навчання й створювати ситуації взаємодопомоги, щоб студенти змогли співпрацею, а також передбачати види діяльності й умови, сприятливі для появи організованих груп студентів, які дійсно будуть займатися спільною працею.