Як оцінювати українські виші?

...нові проекти пропонують приблизно те саме, що було й раніше: проконтролювати, скільки для певної спеціальності викладає професорів, доцентів, асистентів; чи мають вони належну освіту, що відповідає акредитованій спеціальності; чи проходили вони за останні п’ять років стажування; чи мають вони за останні п’ять років публікації, скільки і в яких виданнях чи базах даних (фахових/нефахових, наукометричних/ненаукометричних) і т. ін., і т. ін., і т. ін. Крім викладачів, необхідно проконтролювати студентів, бібліотеку, а також цілу низку характеристик самого університету. Кажучи коротко, працівники кафедри університету, що акредитують спеціальність, всі ці дані вміщують у згаданий вже самозвіт, обсяг якого становить у середньому півтори, а то й дві сотні сторінок.
Далі МОН наказом створює саму акредитаційну комісію (наприклад, із двох чи трьох експертів), яка виїжджає в університет і перевіряє вказаний самозвіт на відповідність затвердженим державою критеріям. На основі звіту цієї комісії МОН приймає рішення про те, дозволити університетові видавати студентам дипломи державного зразка чи ні. Видають такий дозвіл на п’ять чи десять років, після чого університети повинні знову проходити акредитацію.+

Звернімо увагу на те, що в розроблених проектах акредитаційних документів такого обов’язкового критерію, як перевірка рівня знань студентів, не передбачено. Та це й не дивно: його не було передбачено як обов’язковий і раніше. Розпізнати наявність цього критерію в проектах документів можна лише за словами на зразок «інше». Саме тому деякі акредитаційні комісії такої перевірки (її називають ще «зрізом знань») по окремих дисциплінах все ж вимагають.  З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/yak-ocinyuvaty-ukrayinski-vyshi