Поліщук І.  Обмежена приватність
//Урядовий кур'єр. - 2016. - №29. - С.1, 4  ( 13.02.2016 )

 Загалом люди можуть як завгодно мотивувати своє небажання надавати згоду на обробку персональних даних. Хоч вона може грунтуватись як на згоді власника даних, так і на визначеній законом компетенції державного органу. Наприклад, якщо Міністерство освіти і науки визначено держателем реєстру, який збирає персональні дані школярів, щоб під час видачі атестатів уникнути підробок чи фальшивих документів, то згода не потрібна. Проте ставити видачу диплому чи атестата в залежність від наявності згоди не можна. Ідеться про випадки, коли виші відмовляються видавати випускникам диплом, якщо вони не надають згоди на обробку персональних даних.

Адже в такому разі, по суті, згода на обробку персональних даних, яка за визначенням має бути доб?ровільною, втрачає цю ознаку. Коли ж хтось вимагає надати персональні дані в обмін на диплом, то це вже шантаж.

«Якщо отримую дисконтну картку в супермаркеті, то погоджуюсь і надаю працівникам свої персональні дані, — пояснює представник уповноваженого з питань захисту персональних даних Людмила Шевчук. — Я це розумію, тому або погоджуюсь із цим, або ні. Але коли йдеться про атестат, то законом вже передбачено, що міністерство — держатель цієї інформації, тож ситуації різні, тому їх не варто порівнювати». Полный текст смотри в отделе периодики по адресу пр. К. Маркса, 18 и на сайте газеты:   http://ukurier.gov.ua/uk/articles/obmezhena-privatnist/