Скорочення штату: звільнення матері

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю Украї­ни (КЗпПУ) за ба­жанням працюючої жін­ки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річ­ного віку з виплатою до­помоги відповідно до за­конодавства. У разі, якщо дитина потребує домаш­нього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визна­ченою у медичному ви­сновку, але не більш як до досягнення ди­тиною 6-річного віку. Якщо жінка пе­ребуває у такій від­пустці, вона в будь- який час може ви­йти на роботу.

Згідно із ч. 8 ст. 179 КЗпПУ за бажанням жінки у період перебу­вання її у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умо­вах неповного робочого часу або вдома. При цьо­му за нею зберігається право на одержання до­помоги в період відпуст­ки для догляду за дити­ною до досягнення нею 3-річного віку. Закон не визначає, де саме жінка має право працювати на умовах неповного робо­чого дня – на підприєм­стві, з яким вона перебу­ває в трудових відноси­нах, чи на іншому під­приємстві. Отже, жінка має право працювати і на тому ж, і на іншому під­приємстві. Згідно з вимо­гами ч. 3 ст. 56 КЗпПУ ро­бота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обме­жень обсягу трудових прав працівників. Тому жінка, яка доглядає за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і пра­цює на умовах неповного робочого часу, має право на щорічну відпустку, при цьому одержуючи до­помогу по догляду за ди­тиною. Це випливає із за­гальних правил про пра­во працівників на одер­жання відпусток.

Згідно із ст. 184 КЗпПУ забороняється звільняти в зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників жінок, які мають дітей віком до 3 ро­ків та до 6 років (якщо ди­тина потребує домашньо­го догляду за медичним висновком), одиноких ма­терів за наявності дитини віком до 14 років або дити­ни-інваліда. Звільнення таких жінок (які перебу­вають у відпустці або які працюють) допускається тільки у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації, з обов’язковим їх працевла­штуванням. Обов’язкове працевлаштування здій­снюється також у випад­ках звільнення після закінчення строко­вого трудового до­говору.

Названі кате­горії жінок не можуть бути звільнені не лише з підстав, передбачених ст. 40 і 41 КЗпПУ, а й з інших під­став, що кваліфіку­ються, як звільнення (розірвання) трудового договору з ініціативи власника.  Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://www.psv.org.ua/arts/Yurist/view-3417.html