Час відпочинку та спеціальні перерви
//Профспілкові вісті. - 2017. - №25. - С.12  ( 01.07.2017 )

Ч ас відпочинку – це встановлений трудовим законодавством час, протягом якого працівники вільні від виконання трудових обов’язків і який вони можуть використовувати на власний розсуд. Основними видами відпочинку є: пере­рви протягом робочого дня; щоденний від­починок (перерви між робочими днями); щотижневі дні відпочинку; святкові й не­робочі дні; відпустки. Відповідно до трудового законодав­ства працівникові протягом робочого дня може надаватися перерва для відпочинку й харчування тривалістю не більше 2 го­дин, яка не включається в робочий час. Вона має надаватися, як правило, че­рез 4 години після початку робіт. Час по­чатку й закінчення перерви встановлю­ється статутом, колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники можуть вико­ристовувати час перерви на свій розсуд. На тих роботах, де за умовами вироб­ництва перерву встановити не можна, працівникові має бути надано можли­вість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власни­ком або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом підприємства, установи, організації. На практиці перерва для відпочинку і харчування встановлюється, як прави­ло, тривалістю від 30 хвилин до 1 години залежно від конкретних умов для цього та графіків змінної роботи, що діють на підприємстві. Напередодні святкових, неробочих і ви­хідних днів за погодженням власника або уповноваженого ним органу з профспілко­вим органом роботи тривалістю більше ніж 6 годин можуть виконуватися без перерви для відпочинку і харчування. Для деяких категорій працівників, крім цього, встановлюються перерви, що мають спеціальне призначення та включаються в робочий час із відповідною їх оплатою. До них належать перерви для: годування дитини; обігріву і відпочинку; працівників із шкідливими умовами праці тощо. Перерви в роботі для обігріву і відпо­чинку надаються, як правило, співробітни­кам, які працюють на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщен­нях, вантажникам і деяким іншим катего­ріям працівників. Власник або уповнова­жений ним орган зобов’язаний обладнати помешкання для обігріву й відпочинку працівників. Перерви для обігріву застосо­вуються залежно від температури повітря й сили вітру на місці роботи. Порядок на­дання перерв для обігріву і відпочинку ре­гламентується колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перерви, пов’язані зі шкідливими умо­вами праці, встановлюються правилами з техніки безпеки і виробничої санітарії. Такі перерви надаються на роботах у кана­лізаційних мережах, місцях, пов’язаних з вібрацією, і т. ін. Щоденний відпочинок – це відпочинок між робочими днями (змінами). Трива­лість щоденного відпочинку має, разом із часом перерви для відпочинку й харчуван­ня, становити не менше подвійної трива­лості роботи в попередній робочий день. При 5-денному робочому тижні праців­никам надаються два вихідних дні на тиж­день, а при 6-денному – один. http://www.psv.org.ua/arts/Yurist/view-3721.html