Василенко Андрій Антонович

 

поет, прозаїк.
Має власні книги поезії: «Батькова вишня»(1993), «Богове око» (2000), «Копалини»(2002), «Цей дивовижний, дивовижний світ» - для дітей (2002), «Кодована Доля»(2007), «Тенета інтиму» (2008), «Майдан» (2009), «Моріанна» - пісні (2012), «На олімпі буття»(2012), «Скрипка любові» (2013).
Книга «На грані живого і мертвого»(2014) - це його прозові твори.

Висловлюємо щиру подяку за подаровані (6.05.2014) примірники (12) книжок в фонд бібліотеки.

До нової книги

Василенко А.А. На грані живого і мертвого: Роман, оповідання.- Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2014.- 218 с.

увійшли прозові твори-оповідання та роман, в якому розповідається про невтомний пошук молодих вчених,перші контакти з братами по розуму з глибин Всесвіту, про земне та штучне космічне кохання. В оповіданнях йдеться мова про цілком земні справи, де порушуються проблеми людських стосунків.Автор наголошує, що наполегливість, працьовитість, справжні почуття допомагають у досягненні високої мети.

Вірші, які увійшли до книги

Василенко А.А. Скрипка любові: Поезії.- Дніпропетровськ: Пороги, 2013.- 115 с.

народжені болем. Втрата близької людини несумірна з багатьма матеріальними втратами для кожного, а в чутливій душі поета трагедія відбивається з неабиякою силою.

Пішла кохана вже у далі інші
І звідти шле мені палкі вітання…
А я вкарбую її у вірші,
Мою любов – негаснуче світання!

Проте у свої твори Андрій Василенко вкладає щирість, відкритість, надію, і тому ці хвилюючі рядки виходять такими світлими… «Скрипка любові» - незвичайна книга, бо вона створювалася на одному диханні за досить короткий проміжок часу.
У книзі по-новому розкривається творче обдарування автора. Андрій Василенко говорить про кохання, про втрату близької людини, утверджуючи при цьому незнищенність справжніх почуттів.
.

Мені і досі, як з тобою…
Ти-є,-кажу я без вагання,-
І квітка першої любові,
І цвіт останнього кохання!
..

Земні і космічні образи, якими насичені рядки, дають змогу зануритися у внутрішній стан поета, спонукають до розуміння і співпереживання.
Ведучи читача земними і небесними дорогами, Андрій Василенко ніби припрошує кожного зупинитися на мить,оглянути навколишній світ-шлях, квітучий сад, верби на березі річки, а потім підняти голову і вкотре здивуватися тому, які обшири відкриває нам схвильований Всесвіт. Саме в цьому – відповіді на численні запитання, які знову і знову ставить життя.

Показовими є рядки із вірша «Відповідь»:

Тоді відповів Шлях Молочний щомиті:
«У далеч ведуть до кохання любові алеї…
На те лиш існує любов у цім світі,
Щоб явність зробити із казки про неї!»