«Невідома Україна» – серія книг, що руйнує стереотипи

Після проголошення незалежності України більшість наших громадян, які народилися за часів колишнього СРСР, мали дуже приблизне уявлення про історію, культуру та видатних людей своєї країни. Цілі сторінки, а то й розділи надзвичайно яскравої і самобутньої культури були викреслені з історії України колишніми імперськими режимами. Це дуже прикро, адже ми живемо в унікальній країні, якій є чим пишатися. Не треба навіть вигадувати якихось романтичних міфів про нашу прадавню історію, бо ми справді живемо на багатій цивілізацією та культурою землі.

Серія книжок «Невідома Україна» – це один із найцікавіших українських науково-популярних проєктів про історію, культуру та маловідомі сторінки минулого України, спроба заповнити деякі «білі плями». Вона об’єднала десятки книжок різних авторів: істориків, етнологів, археологів, літературознавців. Головна особливість серії – вона намагається показати Україну не через стандартний шкільний набір фактів про Київську Русь, козаків, Т. Шевченка, а через несподівані теми: античні міста Причорномор’я, забутих митрополитів, золотоординський період, українські архітектурні дива, таємниці письменників, антропологію українців, стародавні культи та звичаї. Через це серія створює ефект «відкриття іншої України» – складної, багатошарової й значно менш провінційної, ніж її часто уявляють. 

На відміну від сухих академічних видань, ці книги написані майже як пригодницькі дослідження. Нескладно помітити, що автори часто працюють з архівами, використовують маловідомі документи, розповідають детективні історії або показують суперечливі версії подій.

Згадаємо найцікавіші книжки серії, що обов’язково зацікавлять допитливого читача. Наприклад, книжка С. Цалика та П. Селігея «Таємниці письменницьких шухляд. Детективна історія української літератури», присвячена прихованому й маловідомому боку українського літературного життя XX століття. Автори досліджують долі письменників, архівні таємниці, цензуру, конфлікти, співпрацю з владою й атмосферу легендарного київського будинку РОЛІТ, де жило багато українських літераторів. Книжка побудована як історичне розслідування: на основі архівів, спогадів і документів автори показують «неофіційну» історію української літератури – з її драмами, страхами, інтригами та людськими слабкостями.

Це важливо, бо українська гуманітаристика довго залишалась або надто академічною, або надто ідеологізованою. «Невідома Україна» стала однією з перших серій, яка почала говорити про історію сучасною живою мовою.

Одна з найсильніших книжок серії – «У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України». Антрополог Сергій Сегеда розповідає, хто населяв українські землі в різні історичні епохи – від мисливців на мамонтів і трипільців до скіфів, сарматів і слов’ян – і як формувався сучасний український народ. Книжка поєднує археологію, антропологію, етнологію й історію, пояснюючи складний процес етногенезу українців доступною мовою. Особливу увагу приділено міфам про «чисте походження» народів і ролі культурних контактів у формуванні української ідентичності.

Ще одна книжка серії «Золотоординські часи на українських землях» піднімає одну з найбільш недооцінених тем української історії – період панування та впливу Золотої Орди на території сучасної України у XIII–XV століттях. Історичне дослідження Михайла Єльникова показує, що взаємини українських земель зі степовими державами були значно складнішими, ніж традиційне уявлення про «лише руйнування й занепад». У книзі розглядаються політичні союзи, торгівля, культурні контакти, військові впливи та роль ординського світу у формуванні прикордонної культури та майбутнього козацтва. Це допомагає по-новому подивитися на українське середньовіччя як на частину великого євразійського степового простору.

«Величне тло для подвигів. Архітектура у літературі та фольклорі XVI–XVIII ст.» – це книжка про українську архітектуру, фортеці, замки й історичний простір. Але написана вона не як енциклопедія, а як мандрівка крізь епохи. Катерина Липа розповідає як українські міста поєднували різні архітектурні стилі; чому фортеці Поділля не схожі на замки Західної Європи; як прикордонне життя формувало архітектуру.

«Шляхами трипільського світу» – книга археолога Михайла Відейка про одну з найбільш загадкових цивілізацій Європи – Трипільську культуру, яка існувала на території України 7–5 тисяч років тому. Автор доступно і захопливо розповідає про походження трипільців, їхні величезні поселення, побут, релігію, ремесла та можливу писемність. Книжка поєднує археологічні факти, сучасні наукові дослідження й історичні дискусії навколо трипільської цивілізації. Особливу увагу автор приділяє тому, чому Трипілля сьогодні стало важливою частиною української культурної пам’яті й історичної уяви.

Дослідження українського масонства від XVIII століття до сучасності проводиться у книзі  Оксани Крижановської «Таємні організації: масонський рух в Україні». Авторка показує, як українські масони були пов’язані з польськими, російськими, французькими та німецькими ложами, а також який вплив масонські ідеї мали на політичне й культурне життя України. У центрі уваги – таємні товариства, інтелектуальні еліти, національний рух і роль масонства у формуванні модерної української політичної думки. Особливість книжки у поєднання історичного дослідження з атмосферою політичної та культурної «таємної історії»: ложі, ритуали, впливові діячі, приховані зв’язки між елітами XIX–XX століть. Водночас авторка намагається відокремити реальні історичні факти від популярних міфів і конспірології навколо масонів.

«Омріяна країна дітей Одина» Юрія Глушка розповідає коротку історію заселення теренів України готами II–IV ст н.е. Згідно з давніми джерелами, на території сучасної України, в межах Дніпропетровської та Запорізької областей остготи побудували свою столицю Данпарстат (біля сучасного поселення Башмачка), на території Криму вони створили своє королівство, яке включало фортеці Мангуп, Чу-фут-Кале, Бакла. За 200 років готської історії вони перетворюють свою державу на римську провінцію, зіграють ключову роль в історії пізньої Римської імперії. Готи розчинились в місцевому скіфо-сарматському населенні, що пізніше дасть поштовх формуванню культури ранніх слoв'ян.

Степанчук Вадим «Льодовики, мамонти та первісні люди». Близько мільйона років тому на теренах сучасної України з'явилися істоти, озброєні кам'яними знаряддями. Розпочався відлік перших тисячоліть нижнього та середнього палеоліту – епохи, яка завершилася лише близько 30 тисяч років тому з поширенням Homo sapiens і його культури. Мільйон років присутності давньої людини на теренах України – період великий навіть у геологічному сенсі. За цей час неодноразово змінювався клімат і ландшафти, мінявся рослинний і тваринний світ, наступали та відступали льодовики, несталими були навіть обриси морів, та й людність, що населяла територію України в різні періоди, відрізнялась одна від одної навіть за фізичною будовою. Що ж наразі відомо про перебіг подій у ці віддалені часи, про повсякденне життя наших пращурів і про них самих: який вигляд вони мали, де жили, на яких тварин полювали, якими знаряддями користувалися, як ховали своїх небіжчиків? Саме про це йдеться в цій книжці, а також про відкриття і відкривачів, про наукові дискусії та загадки, які ще чекають своєї відповіді. Ось одна з них: чому і за яких обставин зникли неандертальці, чи збереглася в наших жилах хоча б частка їхньої крові?

Ми розглянули лише декілька книжок серії, але запевняємо, що читача не розчарують й інші. Найцінніше у «Невідомій Україні» те, що вона руйнує кілька старих стереотипів про Україну та доводить, що українські землі століттями були частиною античного світу, важливим торговим регіоном, місцем зустрічі цивілізацій та політичним центром Східної Європи. А українська культура має величезну глибину: це не лише фольклор і козаки, а й антична спадщина, барокова інтелектуальна культура, модерністська література. 

Серія «Невідома Україна», безумовно, зацікавить тих, хто любить історичні загадки та хоче зрозуміти, наскільки різноманітною є українська культура. Бо це не просто книжкова серія. Це спроба повернути українцям відчуття власної історичної складності та глибини.