Українська фантастика: мовою мрії. Серія книг "Алфізика"

Фантастика – один із найстаріших жанрів літератури, що міцно завоював своє місце в серцях людей. І незважаючи на те, що вона постійно народжує нові стилі та форми, це не змінює кінцевої суті. Ті, хто бачить у ній одну суцільну вигадку, насправді лише бояться свободи, яку вона дає. На користь фантастики говорить те, що вона зрозуміла і доступна дітям, адже вони, на відміну від дорослих, не соромляться розкріпачити свою уяву. 

Урсула Кребер-Ле Гуїн, американська письменниця-фантастка

Усі ми знаємо, що фантастика – це відображений у художньому творі світ, у якому ті чи інші закони, явища, предмети знайомої всім реальності змінено неможливим для останньої чином. Якщо змінено фізичні, хімічні та інші закони матеріального світу – маємо наукову фантастику; змінено причинно-наслідкові закони – маємо такі її різновиди як подорожі у часі, прогностику, альтернативну історію; змінено закони розвитку соціуму – маємо соціальну фантастику; змінено закони духовного світу – маємо фентезі, філософські твори.

«Вкидання» героїв художнього твору в ситуації та світи, що виходять за межі реальності, відстеження життя і поведінки цих героїв у таких світах і ситуаціях дають дуже потужний поштовх фантазії. Без фантазії й образного мислення ми деградуємо. Саме тому фантастика дуже й дуже значуща для розвитку людства. Тим більше, що літературна фантастика значно старша від так званого літературного реалізму: адже первісна література – міфологія просякнута фантастичними елементами наскрізь. Під час читання фантастичних творів має місце глибина осягнення довколишнього світу в такій його повноті, яка недоступна при прочитанні творів реалістичних.

Фантастика має можливість перенести людину у відносно безпечне середовище – вигаданий світ, в якому проговорення гострих тем не буде настільки травматичним. Крім того, аудиторія фантастичних творів доволі широка, бо традиційно вона посідає одне з чільних місць за популярністю серед жанрової літератури. Таким чином фантастика може терапевтично впливати на цілі покоління, цілі народи, діставати навіть туди, куди не може дістатися серйозний історичний роман, нонфікшн або «висока полиця». Сучасна фантастика давно перестала бути у першу чергу есканізмом (втечею від реальності до іншого світу), вона говорить про серйозні речі і підіймає серйозні теми.

Слід зазначити, що фантастика дуже органічна для української літератури. Джерелами для зародження української фантастики вважаються фольклор та давня міфологія. Саме вони створили глибоке підґрунтя та певну традиційність для українських письменників-фантастів. Завдяки нашій міфології – та навіть демонології – з’явилося багато творів, де поєднувалося реальне з вигаданим, а раціональне з духовним.

Наприклад, «Лісова пісня» Лесі Українки – це фентезі за всіма ознаками, як і «Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського чи «Конотопська відьма» Квітки-Основ’яненка. Як не згадати Миколу Гоголя чи Пантелеймона Куліша, у творах яких є багато містики та демонології? У 1920-х фантастику писав Юрій Смолич, його трилогія «Прекрасні катастрофи» вважається одним із перших українських творів у цьому жанрі фантастики. У 1924 році світ побачив соціально-утопічний і фантастичний роман Володимира Винниченка «Сонячна машина».

У другій половині XX століття в Україні була ціла школа химерної прози, якій дуже близька фантастична традиція. Але, на жаль, розвиток української фантастики був перерваний соцреалізмом, а потім і російськомовною фантастикою. 

Зі здобуттям незалежності України, з одного боку, в літературі зникла жорстка цензура, що відкрило багато нових ідей та можливостей, а з іншого – україномовна фантастика постала на межі виживання. Не знайшовши підтримки у вітчизняних видавців, більшість українських фантастів друкувалися в Росії і писали для московського видавця – там були більші наклади та більша читацька аудиторія.

 

На щастя, нині ситуація змінюється. Починаючи з 2005 року, українська фантастика нарешті спромоглася голосно заявити про себе – новими книжковими серіями, мережевим порталом і щоквартальником  «Український Фантастичний Оглядач (УФО)».

Як наслідок, починають заповнюватися ці жанрові ніші й український читач привчається до того, що у нас є власна гідна фантастика, написана українською мовою. За останнє десятиліття в Україні виросла і розвинулася потужна когорта сильних і своєрідних авторів. Вони не обмежують себе одним жанром, пишуть фентезi, мiстичні трилери, соцiальну фантастику, веселi повісті-казки для дітей.

Нині серед української фантастики найпоширенішими видами є фентезі та містика. Однак література доповнюється новими напрямами: кіберпанк, фантастика жахів, утопії та антиутопії тощо. На перетині жанрів розвивається альтернативна історія.

Сучасна українська фантастика подорослішала й помудрішала, тому головною цінністю її стала людина. Фантасти зрозуміли, що в душі людини помістяться всі шляхи розвитку, всі галактики, усі всесвіти. 

Тимур Литовченко, український письменник-фантаст висловився так: «…для мене фантастика є чимось на кшталт експериментального полігону, тож це зовсім не втеча від реальності, а немовби вихід на ту саму реальність – але в іншій якості, під іншим кутом зору, з іншим заглибленням».

Представлена серія «Алфізика», безумовно,  гiдна читацької уваги, охоплює широкий спектр фантастичних творів і дозволяє читачеві ближче познайомитися з сучасними українськими авторами-фантастами.