Світ захоплень

Садиба

Дім. Сад. Город

Детальніше ознайомитися із журналом, можна у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького, 18.

«Дім,сад,город»№3,2017

Смоковниця на підвіконні

У Біблії згадується понад 100 різноманітних рослин, які плекали наші давні предки. З-поміж усіх найбільше у Святому письмі згадується 7 аграрних культур, так звана чудова сімка рослин, до якої увійшли смоковниця, гранат, виноград, пшениця, ячмінь, олива і фінікова пальма.

Смоковниця, фігове дерево, винна ягода, смоква, фіга, інжир - це назва однієї рослини, яка має широке виїмчасте листя, вражає різноманітністю. На одній гілці воно може бути п'ятилопатевим, на іншій галузці того ж дерева - трилопатевим або навіть цільним. Ця рослина не випадково згадується в Біблії першою після дерева життя та дерева пізнання добра і зла, бо відома з прадавніх часів. Адам і Єва використовували фігове листя, яке правило їм за одяг. Існує припущення, що не яблуко, а саме плід смоковниці вони скуштували в райському саду.

Понад три тисячі років тому смокву привезли до Європи з Єгипту або Аравії. Давні греки шанували фігові дерева і кращим із них навіть давали імена. Неплідні ж рослини стародавні садівники видаляли. Завдяки цілеспрямованому відбору виведено багато різноманітних сортів, які родять від початку літа і до зими. Густий затінок фігового дерева на Сході дуже цінують і понині, говорячи: хто сидить під ним, має душевний спокій і миролюбний стан.

До України вперше в 17 ст. південні купці завезли сушені плоди фіг. Та лише позаминулого століття, коли були виведені відносно стійкі до холодів сорти інжиру, вони потрапили до садків півдня країни і Криму.

Виростити смоковницю на підвіконні цілком реально й просто. Відомо, що стан спокою в неї триває 2-3 місяці. Тобто, якщо рослина скинула листя в жовтні - на початку листопада, то в середині грудня вона може почати вегетацію. Деякі саджанці можуть не скидати листя або скидати частково.

Для садіння інжиру я вибираю широку низьку ємкість, враховуючи, що він має мичкувате коріння і дуже швидко росте. Якщо саджанець з відкритим корінням, занурюю його повністю у воду від кількох годин і до однієї доби залежно від стану рослини. Коріння вкорочую, щоб посаджене воно не торкалося стінок ємкості.

Великі саджанці менш придатні для садіння. Найоптимальніший варіант - до 50 см з одним або кількома пагонами. На дно кладу дренаж із керамзиту, битої цегли, гравію. Затим насипаю до половини землесуміш, приготовану з дернової, перегнійної та листяної землі у співвідношенні 2:2:1 з додаванням чистого річкового піску. Можна використовувати землю з городу, лісу, парку, компост. Головне, щоб вона була повітропроникною і не затримувала воду. Торф не використовую, бо він робить землесуміш кислою, яка пригнічує ріст рослини.

Підготовлений саджанець кладу в горщечок, обсипаю землею, легенько утрамбовую і проливаю теплою водою, щоб протекла через дренаж. Затим, взявши за стовбур, трохи підтягую вгору, вирівнюючи коріння. Зверху мульчую залишеною сухою землею. У подальшому мульчу не використовую, а землю часто розпушую.

Для більшої гарантії успіху і швидкого пробудження рослини роблю міні-тепличку. Надіваю звичайний прозорий поліетиленовий пакет. Внизу прив’язую до стовбура, не прикриваючи землю. У верхній частині пакета в куті роблю зріз, який слугує для вентиляції і розпилення води. Стежу, щоб на стінках завжди стояли крапельки роси. Полив проводжу в міру висихання землі.

У таких комфортних умовах інжир пробуджується дуже швидко. У більшості випадків першими, як не дивно, з'являються маленькі фіги і тільки згодом - листочки. Недаремно ж інжир називають "рослина - загадка". І це тільки один із "сюрпризів", які свого часу доводили вчених до розгубленості. Плодоносити смоковниця починає навіть у рік садіння, тобто в однорічному віці. Переконавшись, що саджанець гарно прижився, поступово знімаю пакет. До цього часу інжир можна тримати у напівзатінку. Потім переношу його на гарно освітлюване місце біля вікна, або ставлю на підвіконня. Бажано не часто змінювати місце розташування, позаяк це негативно впливає на рослину і навіть може призупинитися її ріст.

Молоді фігові деревця, які росли у ємкостях, пересаджую щороку, поступово збільшуючи ємкість. Пізніше - раз на три роки. Сигналом для цього може бути слабкий ріст, погане плодоношення, листя набуває світло-зеленого і навіть жовтого забарвлення. Під час вегетації я пересаджую рослину у більшу ємкість, частково розпрямляючи коріння. Краще цю операцію робити тоді коли інжир у стані спокою. Тоді можна більш кардинально й ефективно підійти до цієї операції.

Перед садінням грудку землі, в якій ріс інжир, слід обов'язково розбити, а сам клубок коренів по можливості розплутати. Садити без такої підготовки у жодному разі не можна. Розмотати клубок руками дуже важко. Раджу просто оббивати земляну грудку об щось тверде, тримаючи при цьому саджанець за стовбур. Після цього коріння треба сильно вкоротити й вимочити у воді. Висаджувати можна в ту саму ємкість, крону вкорочувати не обов'язково, тільки вирізати гілки, котрі ростуть до середини. Подальший догляд полягає у формуванні крони, нормуванні врожаю, підживленні та обприскуванні.

Формування крони

Інжир росте досить швидко і потребує вчасного формування крони. Вона має бути не загущеною, компактною і світлопроникною. Формувати можна й на штамбі, надаючи кроні форму кулі, але цей спосіб не практичний, скоріш декоративний. Більшість своїх рослин я формую кущем із кількома основними пагонами. Після появи 5-7-го листка верхівку прищипую. Ця операція провокує появу плодів і пагонів, з яких формую новий п

орядок. Він природно відставатиме в рості від попередніх, плоди будуть значно меншого розміру, які я зазвичай видаляю. Інжир у приміщенні дає небагато порослі, її я вчасно виламую, таким чином не роблю зрізів, які травмують рослину. Буває, що частина крони не має гілок, отож, щоб заповнити цей простір, пригинаю туди іншу гілку, фіксую мотузкою або дерев'яним кілочком. Молоді пагони інжиру "слухняні". Через певний період ча

су кущ набирає потрібної форми.

Нормування врожаю

При нормуванні врожаю я дотримуюся принципу: краще менше, але якісніше, ніж багато, та неякісного. Інжир називають деревом плодючості й

достатку. Плоди просто обліплюють гілки, які я, не шкодуючи, видаляю, залишаючи по 3-4 на кожній рослині. Це прискорює їхнє дозрівання, покращує якість та величину. На відміну від вирощування інжиру в садку, в приміщенні рослина проходить весь цикл вегетації, і дозрівання плодів розтягується в часі. Стиглими є ті плоди, які набрали відповідного для сорту кольору і трохи ''клюнули” на плодоніжці.

Для кращої цукристості в цей час зменшую полив.

Підживлення

Це дуже важливий захід, без якого добитися успіху практично неможливо при вирощуванні інжиру в приміщенні. Потужна коренева система швидко заповнює ємкість, забираючи всю поживу із землі, якої вистачає тільки на 3-4 тижні. В наш час і за будь-якої пори року можна самому приготувати підживлення або придбати комплексні мінеральні добрива у спеціалізованих магазинах. Підживлювати інжир потрібно один раз на 10 днів (почергово). Особисто я віддаю перевагу рідкому підживленню органікою. Це може бути розведений у воді коров'як

у співвідношенні 1:10, кінський гній 1:7, курячий послід 1:20, перегній, компост, біогумус, попіл. З початку весни і впродовж всього періоду вегетації рослини використовую сидеральні добрива. Кропиву, лободу та інші рослини заливаю окропом і настоюю впродовж доби. Фігове деревце дуже чутливе до поливу та підживлень, особливо при вирощуванні у закритих приміщеннях.

Обприскування

Обприскування крони водою - дуже важливий захід, який покращує ріст інжиру і позитивно впливає на швидше достигання плодів. Якщо ємкість невелика, я ставлю її у ванну, закриваю землю плівкою і щедро обприскую рослину. Рослини у великій ємкості обприскую на місці. Воду використовую відстояну, дощову або талу. Часто додаю до води підживлення, позаяк листки мають властивість швидко всмоктувати поживні речовини і невдовзі набувають гарного темно-зеленого кольору.

Мої смоковниці, посаджені у горщечках і великих ємкостях, завжди доглянуті і майже ніколи не хворіють. Я ніколи не використовую "хімію”, тому моя сім'я завжди споживає свіжі, екологічно чисті й корисні плоди різного кольору та смаку.

Вирощуйте смоковницю, і нехай у вас завжди буде душевний спокій та миролюбний стан.

Автор статті - Богдан Гаморак

Журнал «Дім,сад,город»№1,2016

Калина - символ України

Калина символізує Україну так, як береза Росію, а клен Канаду... І хоча з відомих 150 видів калини в Україні ростуть лише два, все одно калина завжди пов'язана з Україною. У неї насінина у формі сердечка. Це єдина рослина на всій земній кулі, котра має таку форму насіння, можливо, саме через це українців вважають найсердечнішими і товариськими людьми.

Традиційно в Україні шанують родинні цінності. З цього приводу часто говорять: "Україна схожа на кетяги калини тому, що в неї сильна родинність, зв'язок із поколіннями, зв'язок із родом." Тарас Григорович Шевченко у своєму "Кобзарі" вживає слово калина 365 разів.

Кетяг калини зображено на нарукавному шевроні Збройних сил України. Назва калини пішла від латинського (Viere), що означає - в'язати, плести. Донині з кори калини роблять цікаві вироби. Але відносно назви існує ще одна цікава версія: колись у старовину калину називали колина. Коло - древня назва сонця. Потім почали називати калиною, але рослина не втратила зв'язку з сонцем: її ягоди соковиті і яскраві, і плодоносить вона лише, коли посаджена на ділянці, відкритій цілоденному сонцю. В Україні калина з'явилася у XVII столітті і зразу ж стала улюбленицею нашого народу.

Згідно народного повір'я, щоб діти були красиві й співучі, потрібно було з лози калини зробити люльку і колисати в ній дитину. Хату намагалися прикрасити кетягами калини як символом кохання і щастя, краси і здоров'я. На території сучасної України існувала традиція: молоді дівчата садили калину під вікнами як символ своєї долі. Білі квіточки символізували невинність і чистоту дівчини, а червоні кетяги – красу й плодовитість.

Кора, квітки і ягоди калини мають лікувальні властивості. Плоди збирають у період повного достигання, ліпше після перших приморозків, тоді ягоди втрачають гіркоту. Їх можна сушити, перетирати з цукром, а ліпше з медом. Вони гарно зберігають свої лікувальні властивості і замороженими. З калинових ягід готують чудові наливки, киселі, різні настоянки. З калини роблять прекрасне вино, котре, як і виноградне, підвищує гемоглобін. Коли є вино, то отже є й оцет. Тож із калини виходить чудовий оцет. А ще я знаю: люди старшого покоління пам'ятають зі свого дитинства дивовижні смаколики - пиріжки з начинкою з цукрового буряка та калини.

Сік ягід калини широко використовують дієтологи і гомеопати. Квітки її - чудовий медонос, завдяки рясному квітуванню для гарного взятку меду не потрібно багато кущів.

А ще славиться калина великим вмістом вітамінів. У ягодах і корі багато вітамінів С і Е, каротину, кальцію, магнію, заліза, органічних кислот і дубильних речовин. їх застосовують при застуді, захворюваннях шлунку, для зниження тиску, зміцнення імунітету. Відвар кори приймають як кровоспинне.

Валентина Турчин

Журнал "Дім, сад, город" №5 2015

ВИРІШУЄМО ГОРОДНІ ПРОБЛЕМИ

Всю мою садибу розрили кроти, знищують дощових черв'яків, а от личинок хрущів, вочевидь, не їдять, бо їх повно. Ще шкода від кротів для моєї ділянки і в тому, що вона розташована на схилі, отож від опадів по кротових ходах відбувається розмивання ґрунту. Якщо є дієві способи, прошу ознайомити на сторінках журналу. Рекомендації типу відлякування запахом оселедця або вертушками вітряків - не вихід. Куди підуть кроти і чи надовго?

Друге лихо: на всій площі садиби і на рослинах безліч садових мурах. У продажу є порошок, але це сміху подібно: знайти гніздо мурах, зняти 2 см ґрунту, розсипати порошок, засипати його ґрунтом і накрити листом фанери. Яке гніздо, якщо мурахи повсюди повзають! Стояти на місці неможливо!

Мабуть, приносять шкоду саду й городу і земляні жаби - їх також повно. Адже вони також чимось у ґрунті живляться? Можливо, дощовими черв'яками?

Чи немає засобів, щоб обробити ґрунт перед оранкою або перекопуванням для знищення личинок хруща? У продажу є Антихрущ, але для мене це не вихід: замочування розсади і полив під лунку - трудомісткий процес, а головне витратний для городника і садівника.

М.І. Бурячек, с. Сухополова, Чернігівська обл.

Скільки проблем на одній ділянці! Розглянемо заходи вирішення кожної з них по черзі.

Родина мурах (Рогтісісіае) налічує близько 6 тис. видів. Заходи боротьби проти усіх їх можна поділити на народні та хімічні. Розпочнемо з останніх. Першим варто згадати гель Мурав'єд, діюча речовина якого хлорпірифос, 5%, він діє на нервову систему мурах. Крапніть 2-3 краплі до нори, і за 2-3 дні мурахи зникнуть. а 5 вистачає на 10 кв. м площі.

Отримав популярність і препарат Антимуравей, що являє собою комбінацію двох діючих речовин: відомого синтетичного піретроїду циперметрину (0,2%) та фосфорорганічної сполуки - сумітону 0,2%. До того ж, до його складу входять домішки, що приваблюють мурах.

Є у продажу також гелі у шприцах-тюбиках, до складу яких входить борна кислота. Ця отруйна сполука руйнує

хітин тіла мурах. Народні методи, до речі, рекомендують саме її або керосин. Ці дві сполуки входять до відомого препарату Рембек, ефективного також проти дротяників, ведмедки, личинок хрущів (ось вам ще одна рекомендація проти хрущів). Слід зауважити: хоча на етикетках або рекламних буклетах пишуть про їхню безпеку для людини, це не так. Недаремно ж борну кислоту виключили з "Аптечки матері та дитини". Хлорорганічні сполуки мають тривалий період

У препарату Мурацид діюча речовина - діазинон контактно-кишкової дії, безпечний для дощових черв'яків та іншої ґрунтової мікрофлори. Одна ампула (її достатньо на 10 л води) має дозатор, що дає змогу використовувати її багаторазово. Скажімо, на 1 л - 4 краплі. Тільки назвою і концентрацією діючої речовини (того ж самого діазинону) від нього відрізняються препарати Громобій та Медведтокс. розпаду, а всі фосфороорганічні - підвищену токсичність у перший час.

Народні методи обумовлені здатністю певних рослинних екстрактів відлякувати мурах. Наприклад, настоянка полину: 300 г полину заливають 10 л нагрітої до 60°С води. Після настоювання та охолодження розчин фільтрують і, не розводячи, обприскують ним мурашник. Не люблять мурахи запахів петрушки, часнику, м'яти, лаврового листа, гірчиці, отож їхніми відварами підвищеної концентрації можна також поливати поселення мурах.

Перейдемо до жаб. Хоча у світі існує близько 250 їхніх видів, у нас зустрічаються звичайна сіра

Проте ваші побоювання марні. Дощові черв'яки їх не цікавлять. Живляться вони здебільшого равликами, усіма комахами, личинками метеликів тощо. Тому жаби корисні, радимо потоваришувати з ними. та зелена. Сіра витримує нижчі температури, вона велика та виглядає жахливіше через короткі кінцівки. Може й налякати, оскільки заривається до ґрунту на глибину 10-12 см, і при роботі в саду несподівана зустріч з холодною й слизькою істотою на грядках лякає не на жарт, особливо жінок.

Журнал "Дім. Сад. Город" №4 2015

КОТЕЛ У МОЄМУ ДОМІ
Насамперед варто зазначити, що цим котлом я користуюся вже понад сім років і задоволений його роботою. До того ж, він обійшовся мені значно дешевше, ніж придбання котла заводського виготовлення. Тож я переконаний: поради щодо його виготовлення стануть у пригоді читачам журналу, адже в наш економічно скрутний час господарі дедалі частіше замислюються над будь-якими можливими варіантами опалення будинку та способами його здешевлення.

Отже, розповім про конструкцію котла докладніше. Конструкція камери згоряння котла така сама, як і в пічки-буржуйки, про яку я розповідав у журналі "Дім, сад, город" №3 за 2015 рік. Для виготовлення котла необхідно виконати "водяну сорочку" за допомогою труби діаметром 530 мм, допоміжних фланців та зварювальних робіт Потім приварити вхідні та вихідні патрубки, встановити необхідні прилади контролю та ряд приладів на випадок аварійної роботи. З конструкцією котла, розміщенням патрубків, приладів та схемою підключення до системи можна ознайомитися по фото 1 і схемі, зображеній на рис. 1.
Під час зварювання фланців "водяної сорочки" для надійності передній та задній фланці необхідно приварити двома швами до труби паливної камери - внутрішнім і зовнішнім, а потім приварити зовнішню трубу.
Герметичність водяної камери перевіряють манометром. З цією метою потрібно патрубки закрити заглушками, а через один з них накачати повітря за ДОПОМОГОЮ компресора або автомобільного насоса. Після цього необхідно контролювати по манометру незмінний тиск у 1,2 ат не менше 30 хвилин.
Котел потрібно встановити на ніжки і підключити до системи опалення. Схема включення котла, якою я користуюсь, наведена на рис. 1.
Для вибору нормального температурного режиму та запобігання перегріванню теплоносія котел необхідно обов'язково обладнати циркуляційним насосом. Крім того, свій котел я обладнав термопарою (14) та електронним покажчиком температури (12). Покажчик температури, встановлений у моєму котлі, постійно показує температуру теплоносія у "водяній сорочці" на виході котла. Також є можливість обладнати котел системою автоматичного підтримання температури за допомогою

регулювання подавання повітря заслінкою до камери згоряння та аварійною сигналізацією при перегріванні теплоносія у межах від 1 до 30 градусів. Про тип терморегулятора, схему включення та його застосування в інших домашніх приладах (проточний водонагрівач, бойлер, душ, термокамера, інкубатор тощо), можливо, розповім у наступних номерах журналу.
Варто зазначити, що на моєму котлі встановлений контактний манометр, за допомогою якого вимірюють тиск у системі. Також є можливість встановити аварійну сигналізацію по мінімальному та максимально допустимому тиску в системі, про що вже йшла мова.
Крім того, у котлі встановлено аварійний клапан (18) на тиск 1,2 bar, кульовий кран на 1/2" (19), необхідний для випускання повітря при заповненні котла водою із системи. У нижній частині котла встановлений кутник (20) і кульовий кран (21) на 1/2", щоб за необхідності зливати воду з котла.
Після закінчення робіт із монтажу котла всю поверхню "водяної сорочки" для зберігання тепла необхідно ізолювати негорючою мінеральною ватою і закріпити склосіткою для штукатурних робіт. Зауважу, що нешироку сітку в рулонах вільно можна придбати у будівельних магазинах (див. фото 1 і 2).
Після заповнення теплоносієм системи і котла та запуску насоса можна розпочинати експлуатацію котла. Завантаження палива, залежно від його якості й виду, дає змогу котлу працювати від 1,5 до З годин, а то і більше, після чого паливо слід поповнити.

Cад лікує.
Яблуня домашня.
Рід яблуня (Malus) родини розоцвітих (Rosaceae) за даними більшості систематиків налічує близько 30 видів та ряд підвидів. У культурі з давніх давен поширений штучно створений вид - яблуня домашня.

Культура яблуні домашньої має багатовікову історію і в нашій країні також. Значного розвитку вона набула за часів Київської Русі - в ІХ-ХІ ст. у садибах князів та на землях монастирів. Найвідомішим серед них був сад Києво-Печерської лаври, закладений Антонієм Печорським у 1051 році.
    Значення культури. Яблуня домашня - найпоширеніша листопадна плодова культура. В нашій країні вона з-поміж плодових за площею та збором врожаю займає близько 70 %.
Цінують яблуню насамперед за високі десертні смакові якості свіжих плодів, які споживають упродовж цілого року завдяки наявності сортів різних термінів достигання. Яблукам властива висока транспортабельність і здатність до тривалого зберігання. їх використовують також для переробки, виготовляючи соки, сиропи, варення, повидло, сидри, компоти, сухофрукти тощо. Яблука мають не лише харчову цінність. їх використовують як дієтичний засіб при лікуванні різних захворювань.
    Хімічний склад. Залежно від сорту та умов вирощування, яблука у фазі споживчої стиглості містять (%): води - 82,5-87,7, сухих речовин - 11,4-16,1, цукрів - 8,8-14,4, органічних кислот - 0,2-1,75, пектинових речовин - 0,5-1,4, клітковини - 0,5-1,38. У яблуках містяться також вітаміни С (4,5-20 мг%), В,, Bj, В3, Bg, Bg, R E, PP; фітонциди, ефірні олії, дубильні речовини. До складу зольних елементів входить залізо, мідь, фосфор, калій, кальцій, цинк, марганець, нікель та інші мікроелементи.
Насіння плодів містить до 33 % жирів, близько 0,6 % амігдаліну, а також йод. А в шкірці плодів містяться флавоноїди. В листках яблуні знайдені фенольні сполуки: гиперин, рутин, кварцитрин, флоридин і аглікон флоретин.
    Цілющі властивості плодів зумовлені їхнім хімічним складом. Пектини разом з катехінами сприяють захисту організму від іонізуючої радіації. Фенольні сполуки разом з Р-вітамінними речовинами зміцнюють стінки кровоносних судин, покращують засвоєння вітаміну С. Завдяки високому вмісту заліза, міді, марганцю, вітаміну Bg (фолієвої кислоти), які беруть участь у кровотворних процесах, яблука корисні при недокрів'ї, а також при серцево-судинних захворюваннях, гіпертонії, атеросклерозі, хворобах печінки, сечового міхура, артритах, подагрі. Завдяки вмісту солей калію плоди справляють жовчогінну і сечогінну дію, а також мають здатністю виводити оксалатні камені з нирок. Клітковина та пектини сприяють покращенню травлення за рахунок посилення перистальтики кишківника.
Кислі сорти яблук вживають при цукровому діабеті, ожирінні, захворюваннях шлунку з пониженою кислотністю і закрепах; солодкі - при захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки та при подагрі.
Фітонциди яблук активні по відношенню до збудників золотистого стафілококу, дизентерії, вірусів групи А. Ці властивості яблук можна успішно використовувати для санації порожнини рота від шкідливих мікроорганізмів замість рекламованих засобів.
Листки яблуні мають жарознижувальні й протипухлинні властивості, використовуються при лікуванні поліартриту, ревматизму, подагри. Відвар із л

истків яблуні корисний на початкових стадіях запальних процесів шлунково-кишкового тракту. Він сприяє швидкому загоюванню ран, виразок і позбавляє від вугрів.
Яблучні дієти при різних захворюваннях
Яблучна дієта з цілих або протертих яблук відома в народній медицині з давнини. Вона ефективно використовується при хронічних ентероколітах, хронічному коліті, розладах щлунково-кишкового тракту, для профілактики застудних захворювань.
При цих захворюваннях радять з'їдати щоденно протягом двох днів 1,5-2 кг стиглих м'яких яблук, які розділяють на 5-6 прийомів. Перед вживанням яблука слід очистити від шкірки, видалити серцевину, натерти на тертушці. У перші два дні крім яблук вживати іншу їжу та рідину забороняється. В наступні 2-3 дні дозволяються тільки молочні продукти, хліб і овочі. За два дні "яблучної дієти" організм може втрачати від 0,5 до 2,5 кг, головним чином за рахунок зневоднення. Таке лікування сприяє покращенню загального стану організму.
Яблучна дієта використовується також при лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу (400-500 г на добу).

Журнал "Дім, сад, огород" № 2 - Лютий 2015

Захистимо плодові дерева снігом

Україні понад 10 млн. дачників і селян мають власні сади. І в багатьох з них побутує думка, що взимку в саду нічого робити. А даремно. В екстремальні зими у пл

одових дерев пошкоджуються крони, штамби, корені. А від цього великою мірою залежить їхнє плодоношення аж до його припинення і навіть до загибелі дерев.

Згубність ушкодження коренів для плодового дерева всім зрозуміла і не потребує пояснення. Що ж стосується штамбів, то вони часто підмерзають навіть за наявності значного снігового покриву (вище штамба). А підмерзання штамба дуже небезпечне для дерева, адже саме через нього проходять основні "артерії", через які відбувається транспортування кореневого живлення в крону й продуктів фотосинтезу з крони до коренів. До того ж це - "становий хребет", на якому тримається дерево. Тому пошкодження штамба дуже згубне для дерева, а іноді й смертельне.
Обмерзання в кроні бувають не лише за 30-градус них морозів. Якщо морози навіть не більше за 20°, але тривалі, та ще й із сильними вітрами, то вони можуть дуже зашкодити плодовим рослинам. Але особливо небезпечні для них чергування морозних періодів з відлигами. Якщо після морозів настає значна й тривала відлига, може розмерзнути ґрунт і відновитися функціонування коренів. Вони почнуть подавати соки в крону, наповнюючи ними бруньки, пагони, гілки, стовбур. А після відлиги знову настає смуга морознихднів, і тоді сік, замерзаючи, зруйнує деревні тканини. Для цього достатньо морозу -10°С. У першу чергу пошкоджуються бруньки, особливо квіткові.
Ось чому взимку за найменшої можливості необхідно накидати під штамб якнайбільше снігу. Це захистить від обморожування не тільки корені й штамб (до тієї висоти, що закидана снігом), але й захистить крону. Бо сніг навколо штамба охолодить його до мінусової температури, чим створить ділянку непрохідності для соків від коренів до крони у випадку відлиги. Це й посприяє збереженню бруньок, гілок, стовбура. Цьому можемо посприяти і ми самі, не полінувавшись потрудитися зі снігом.
Важливо враховувати ще один фактор. Взимку дерева проходять дві фази спокою: 1-ша - абсолютний (органічний) спокій, коли дерево "спить", не реагуючи на чергування морозів і відлиг. Ця фаза триває з кінця листопаду до січня. 2-га фаза - відносний спокій: дерево "спить" в період мінусових температур. А з настанням відлиги може прокинутися аж до початку "роботи коренів" і небезпечних від цього наслідків, про які сказано вище. Тож у другій половині зими заходи щодо захисту саду від обморожувань стають ще актуальнішими.
Може виникнути питання: а хіба проблеми пошкодження дерев морозами вирішуються лише за допомогою снігу? Звичайно ж, ні. Але повторюватися не буду. Бо про це я ґрунтовно розповідав у своїх статтях в журналі "Дім, сад, город" № 2 і №3 за 2010 рік. В них описані заходи профілактики пошкоджень плодових дерев морозами, більше 30 варіантів обморожувань і способів їхнього лікування.

Журнал "Дім, сад, огород" № 1 (313) Січень 2015

Нут, малопоширений, але корисний.

Ця рослина,

звичайно ж, відома кожному агроному. Як і горох з квасолею чи сочевиця та соя, нут (Сісег агіеііпит) належить до родини бобових. Але, на відміну від них, поширений значно менше. Причин цього кілька. По-перше, стебло розлогої форми (як практично у всіх бобових), це ускладнює боротьбу з бур'янами (хоча є сорти і види з прямостоячим). А наявність великої кількості вегетуючих бур'янів (особливо їхнього насіння під час збирання) може призвести до погіршення якості насіння нуту. По-друге, його зерно, на відміну від гороху, квасолі, сочевиці, у нас не користується таким великим попитом, хоча в Туреччині площі під ним становлять близько 1 млн. га. Простіше обирати традиційні культури. По-третє, як і всі бобові, нут низьковрожайний, часто боби достигають нерівномірно (цвітіння одночас но з утворенням бобів). Механізацію застосовувати важко (у країнах Сходу є багато робочої сили для цього). Існують ще й інші проблеми. Тому, як і чина, він відомий, але вирощується на невеликих площах.
Нут холодостійкий (мінімальна температура проростання насіння 4-5°С). Відзначається морозостійкістю: за пізньоосінньої сівби може навіть зимувати у фазі проростків під сніговим покривом, витримуючи зниження температури до -25°С, а дорослі рослини до -8°С. Водночас його перевагою є спеко- і посухостійкість - найвищі з-поміж бобових (добре вдається на півдні).
Квітконоси одно-, зрідка двоквіткові. Квітки дрібні, забарвлення віночка біле або фіолетове, можливі варіації рожевого, блакитного, жовто-зеленого відтінків. Світле насіння формується на рослинах з білими квітками, темне - з рожевими і фіолетовими. Плоди, на відміну від гороху, - короткі боби довжиною 1,5-3,5 см, з пергаментним шаром, при дозріванні не розтріскуються. Кількість насінин у бобі 1 -2, рідко - 3. Зерно схоже на горох, тільки велике (хоча є й дрібне), з витягнутим носиком. Забарвлення зерна може бути білим, жовтим, сірим, зеленим, коричневим, чорним.
Трапляються сорти зі строкатим, як гладеньким, так і злегка або сильно зморшкуватим насінням.
Нут невибагливий до попередників. Тільки не вирощуйте на цьому місці рослини родини бобових за 4-5 років до сівби нуту. Висівають його, як і горох, тільки-но зійде сніг, хоча можна й пізніше. Систематично видаляйте бур'яни. Як і для інших бобових, важливо стежити за рівнем розвитку бульбочок з азотфіксуючими бактеріями. Добре, якщо буде можливість замочити нут перед сівбою в розчині біопрепарату ризоторфін. Цей бактеріальний препарат містить високоефективні бульбочкові бактерії, вирощені на торф'яному субстраті, збагаченому елементами живлення. Втім, це правило актуальне для всіх бобових, але для кожного виду ризоторфін-Б готують окремо. Для нормального функціонування протягом вегетації важливо не допускати й пересихання поверхневих шарів ґрунту. Не слід застосовувати гербіциди як на нуті, так і на попередниках: він дуже чутливий до залишкової дії деяких із них.
Таким чином, можете посіяти його рано навесні і поласувати зерном із позеленілих стручків, як зеленим горошком (смак схожий). А можна залишити їх до пожовтіння, після чого вибрати насіння, досушити його і готувати з нього перші та другі страви, як із гороху, сочевиці, квасолі.
Наведемо один рецепт. Перед приготуванням насіння треба замочити. Для цього залийте його чистою відфільтрованою водою на ніч (води втричі більше, ніж зерна). Посоліть і варіть на маленькому вогні під кришкою 2 год. Він не має розварюватися - так і триматиметься "горошинами". Окремо тушкують моркву з цибулею. Лишається додати до каструлі з нутом тушковану моркву з цибулею і добре перемішати. Можна додати спеції. Насіння можете придбати через інтернет-мережу (великі фірми реалізовують тільки великооптові партії), або в аматорів.

Журнал "Дім, сад, огород" № 11 (299) Листопад 2013

Мініатюрні новинки для заготовок

Крім наявних сортів із червоними плодами - Здорове життя, Суперінтенсивний, Черрі, з рожевими плодами

Чіо-чіо-сан, та з жовтими Перун, Голдкроне, Чудо світу, мені випадково вдалося придбати оригінальний сорт англійської селекції з цікавою назвою - Вуличне дівчисько. Це напівде-термінантний (1-1,2 м) сорт. Через те, що кущ мало облистнений, його варто висаджувати якомога густіше для кращого запилення рослин. Плоди в нього дрібні, темно-червоні, гладенькі, одномірні, масою до 40 г. Завдяки густому садінню плодів зав'язується дуже багато. Вони прекрасні як у свіжому вигляді, так і консервованими цілими. їх зручно консервувати для невеликої родини у маломірних банках. Тому на ринку такі помідори нарозхват.
   Хочу відзначити, що перевага Вуличного дівчиська в загущеному насадженні, що дає змогу заощаджувати площу, а завдяки невисокому росту куща зручно знімати плоди. Цінується сорт за високі смакові й товарні якості плодів, їх можна транспортувати на більші відстані. Сорт стійкий до хвороб томатів.
   Другою новинкою для мене стало придбання сортів Черрі з червоними й жовтими плодами з Італії. Обидва сорти добре себе зарекомендували, й хвороби на них не розвинулися. Висота куща сягає 1,8-2 м, а вага солодких плодів не перевищує 25-40 г. Плодові грона чергуються за кожним листком.
   Червоні помідори Черрі з Італії відрізняються від Черрі в моїй колекції наявністю носика біля верхівки плода й міцною шкірочкою. Смак їх просто чудовий. В них добре поєднуються цукри з амінокислотами.
   Саме мініатюрні томати дають можливість красиво сервірувати стіл для корпоративних зустрічей, фуршетів. При цьому овочі залишаються цілими, навіть якщо не буде використана вся порція, у якій їх сервірували.
   Якщо є бажання придбати всі ці сорти, можете зробити замовлення насіння, за невисокими цінами (20 шт. - 3 грн.), і ви забезпечите себе смачними, ощадливими й красивими плодами для частування ваших гостей.

Журнал "Дім, сад, город" №10 (382) жовтень 2020

Журнал "Дім, сад, город" №10 (382) жовтень 2020

Журнал "Дім, сад, город" №3 (387) лютий 2021
Щоб розсада не переростала

Відрізнити хорошу розсаду від перерослої або хворої зможуть навіть городники-початківці. Тут особливих навичок не потрібно. Адже якісна розсада має насичений колір, вона міцна, товстенька, з короткими міжвузлями. Такі рослини наче дихають здоров'ям, бринять силою і притягують погляд. А ось виростити таку розсаду під силу лише тим, хто має певні знання, які ґрунтуються на багатому досвіді, та легку руку, а також внутрішнє відчуття міри й доцільності.

У питанні вирощування розсади відправним пунктом є дата висіву насіння. У кожного городника вона своя і залежить головним чином від планової дати висаджування розсади у ґрунт на постійне місце. При цьому основним і вагомим орієнтиром є вік розсади. Зокрема, для перцю і баклажанів орієнтуємося на 70-80 днів, помідорів - 60, цибулі - 40-45, капусти - 30-40, кукурудзи, салату - 20-25 днів, гарбузових (огірки, кабачки) - 14-21 день після масових сходів. Щоправда, у багатьох із нас взимку дуже "чешуться руки", так хочеться якнайшвидше розпочати новий сільськогосподарський сезон, посіявши насіння. Однак весняну "сверблячку" сівби у над ранні строки, охолоджує усвідомлення того беззаперечного факту, що, скажімо, із січневих сходів помідорів або перцю аж ніяк не вдасться отримати якісні плоди на два місяці раніше. Та навіть місяць навряд чи вдасться виграти, у кращому випадку днів 10-14, про що свідчить багаторічний досвід. А ось наскільки розсада буде міцною, залежить від багатьох похідних серед яких найважливішими є умови освітлення, температурного режиму, підживлення та відведеної площі. Збалансувати всі складові не завжди просто, але можливо. Однак трапляються випадки, коли розсада виросла, а висадити її на постійне місце немає можливості. Адже обставини інколи складаються всупереч нашим планам і сподіванням. Таким форс-мажором можуть бути погодні аномалії у вигляді затяжних холодів і навіть снігу. За таких умов рослини практично припиняють ріст і наче завмирають в очікуванні сприятливішого періоду. Якщо розсадні ящики не заповнені ґрунтом доверху, простим і ефективним способом покращення якості розсади помідорів, огірків, кабачків є досипання землі. Завдяки такому агрозаходу на присипаних стеблах утворюються додаткові корінці, а рослини набувають компактнішої форми. Але при цьому рослини перцю вище 1-2 см ми не засипаємо, а для баклажанів цей метод взагалі не застосовуємо. Хороший результат отримуємо, відщипуючи у помідорів нижнє листя. При затіненні листочків рослини отримують сигнал про нестачу світла і розпочинають швидко рости, намагаючись обігнати "побратимів" і першими дотягнутися до світла, щоб перемогти у змаганні за комфортні умови. При частковому видаленні листя рослина на певний час наче дезорієнтується і припиняє рости вгору. Щоправда, помітна зупинка росту надземної частини зовсім не означає, що рослина повністю призупинила розвиток. Щоб відновити листковий апарат, вона починає "переформатовуватися": активно нарощується коренева система, одночасно потовщується стебло, що призводить загалом до покращення якості розсади. Варто зауважити, що на помідорах такий захід приносить хороші результати, на відміну від баклажанів, у яких слід обрізувати листя дуже обережно і потроху, а для перців він взагалі не підходить. Інше справа - розсада цибулі: надто видовжене зелене перо зрізують ножицями наполовину або навіть трохи більше, розсаді це йде лише на користь.
У сільськогосподарській літературі можна зустріти рекомендації, коли для стримування росту розсади радять прищипувати верхівки рослин, щоб за рахунок пасинків, утворених у пазухах листків, отримати розгалужені кущі. Зауважу, що на своїй ділянці ми відмовилися від такого способу, бо для формування, росту і входження у фазу плодоношення пасинкам потрібно багато часу, а відтак очікувати на врожай доведеться значно довше. А щодо пасинків, то їх довелося чекати довго. На основних насадженнях рослини перцю вже цвіли, а "вершковані" лише розгорталися молоді листочки. Поки утворилася зав’язь та сформувалися плоди, вже був початок осені, тобто на другу, а тим більше на третю хвилю плодоношення часу у рослин не вистачило. Та й загальна продуктивність бічних пасинків не тішила. Недарма ж фахівці рекомендують, і в доцільності цієї поради переконалися неодноразово, видаляти всі пасинки по стеблу до першої природної розвилки. Отже, результат експерименту був закономірним: значний недобір урожаю.
Якщо говорити про "шокові" методи впливу на розсаду, то один із них однозначно вартий уваги. Випробували його протягом багатьох років і завжди отримували відмінний результат. Варто зауважити, що це не наше "ноу-хау", але ми його часто застосовуємо. Щоправда, виключно на помідорах. Полягає він у зрізуванні вершків із подальшим їх укоріненням.
У 50-х роках минулого століття науковці протягом кількох років проводили дослідження щодо механічного впливу на процес розвитку рослин з метою підвищення їх продуктивності. Було проведено ряд експериментів з вирощування помідорів, які на стадії вирощування розсади замість пікірування зрізували із стебла і висаджували в ґрунт для подальшого дорощування. Результати свідчили, що завдяки такому "хірургічному" втручанню отримали рослини з більшою силою розвитку і плодоношення, які були стимульовані стресовою ситуацією. Отже, узагальнені результати вражали: перше плодове гроно закладалося над меншим числом листків, помідори із вкорінених вершків мали менше пасинків та зеленої маси, але більше зав'язі, рослини раніше зацвітали і на 9—14-й день раніше розпочинали плодоношення. Врожайність підвищувалася на 76 %.
Ми застосовували таку технологію вирощування помідорів на власній ділянці, хоча й не виконували докладного порівняльного аналізу. Однак було очевидно, що помідори вродили як ніколи рясно. Щоправда, зрізані вершки ми не висаджували відразу в ґрунт, а ставили на укорінення у склянки з водою. Щоб не втратити посадкового матеріалу, дотримувалися кількох простих правил. Оскільки зрізані рослини швидко в'януть, а потім гірше відновлюються, ми заздалегідь готували тару, підписи сортів, навіть наливали воду і ставили все це поряд, щоб було під рукою. На зрізаних вершках залишали верхні два листки і відразу їх ставили у посуд з водою.
Варто зауважити, що найактивніше утворення корінців відбувається за умов, коли навколишня температура становить не менше 20-25 °С. Це дуже важливо, адже за нижчої температури коренева система довго не розвивається, а стебло у воді часто загниває. Для кращого доступу кисню до стебла об'єм води має бути не дуже великий. Приблизний термін пророщування - 6-8 днів. За цей час у рослин формуються корінці завдовжки біля 1 см. Однак із їх висаджуванням можна зачекати. Краще дати можливість рослинам наростити більше корінців і довших за розміром, ніж висаджувати слабо пророщені вершки. Адже за наявності потужної і розвиненої кореневої системи приживлення проходить менш травматичною і становить 98-100 % від загальної кількості висаджених рослин. Минулого року в середині квітня стало зрозумілим, що помідори висадити на постійне місце у звичні строки через надмірно холодну погоду не вдасться. Зазвичай ми висаджували розсаду 16-18 квітня, але довелося чекати сприятливих умов ще не один тиждень. Тому до найвищих рослин також застосували метод обрізування вершків з подальшим їх укоріненням. Обрізували тільки рослини, які при висаджуванні через надмірно видовжене стебло довелося б розміщувати на грядці похило. До речі, такий спосіб висаджування перерослої розсади - теж непоганий варіант. Але на своїй ділянці ми застосовуємо його не дуже охоче через високу ймовірність пошкодження стебла під час висаджування. До того ж, догляд за такими насадженнями більш проблемний, адже розпушування ґрунту навколо рослин може призвести до пошкодження коріння. Та й не обережні поливи, не кажучи вже про рясні дощі, часто розмивають тонкий поверхневий шар ґрунту, оголюючи коріння. Підживлювати рослини також складніше: внесені по поверхні добрива можуть обпалити корінці.

Отож, на нашу думку, значно кращим і ефективнішим є спосіб зрізування верхівок. Він виявляється дієвим навіть на 10-тиденній розсаді, враженій чорною ніжкою, а як протидія переростанню розсади, то взагалі є найоптимальнішим. Тому зазвичай застосовуємо його, коли весна очікується пізньої й холодною. Це дає змогу не лише виграти півтора-два тижні, а й стимулювати рослини, мобілізуючи їх на більш активне плодоутворення. Минулого року ми скористалися цим способом 21 квітня, а вже через тиждень мали хороші живці для висаджування. Поспішати з висаджуванням розсади не стали, вирішили дати рослинам можливість наростити довгі й густі корінці, висадивши їх на грядку лише 2 травня.

Варто зауважити, що ми зрізуємо верхівки у розсади помідорів не лише у якості протидії переростанню. Зокрема, взимку посіяли помідори сорту Ехо. У нас було лише три насінини цього сорту. Спочатку все було добре і раптом помітили, що одна вже досить велика рослина почала полягати і в’янути. Виявилося, що нижня частина стебла має серйозні пошкодження. Нам дуже не хотілося втратити одну з трьох рослин, тому спробували реанімувати її. Трохи вище від місця, де на стеблі були здорові тканини, відрізали верхівку. Отримали дуже маленький кущик, але часу для росту рослини ще було чимало. Поставили її у воду. Щойно на стеблі утворилися корінці, пересадили рослину в ґрунт. Звісно, вона була найменшою серед "побратимів", але дивлячись на неї, ми переконалися, що вчинили правильно, врятувавши її у такий спосіб.

Насамкінець зауважу: існує чимало порад, як запобігти переростанню розсади. Деякі з них можна взяти на озброєння, а деякі дуже дивні. Наприклад, дехто радить щодня багаторазово, але не більше 20 разів на день, погладжувати розсаду по вершках. Кажуть, що тоді рослини випускають газ етилен, який сприяє потовщенню стебла й формуванню більш розгалужених кущиків. Можливо, в цьому є якийсь сенс, однак існує небезпека "запестити" рослини до загибелі, обтріпавши й пошкодивши молоді листочки. Та й де знайти час на постійні ласки для розсади. Ні, таке нововведення не для нас. Та яка б у вас не виросла розсада, не варто засмучуватися – сміливо висаджуйте її в ґрунт. Теплий подих весни і сонце пробуджують стриманий ріст і розвиток рослин. За дбайливого догляду вони зміцніють, розростуться, а якщо ще й обробити їх стимулятором росту, то за два тижні рослини буде не впізнати. Минулого року ми так і зробили. До кінця дня 2 травня висадили на грядки всі рослини, які планували: помідори, кукурудзу, кабачки, огірки і навіть перець та баклажани. Щоправда, насадження ретельно накрили агроволокном, натягнутим на дуги. Під ним рослини добре почувалися до 20 травня.

Журнал "Дім, сад, город" №2 (386) Лютий 2021

Топ-5 рослин на вирощування на підвіконні

Насамперед варто визначити, що необхідно для такого способу вирощування рослин?

Аби отримати урожай "з підвіконня", необхідно кілька умов:

1.Відповідна тара. Матеріал, з якого буде виготовлена тара, особливого значення не має, але ємкість повинна обов'язково мати отвір у дні і піддон, куди стікатиме зайва вода від поливу.

2.Ґрунт. Щоб насіння майбутнього врожаю дружно зійшло, краще придбати спеціальну землесуміш для розсади.

3.Місце. Одна з умов створення оптимального мікроклімату для вирощування різних культур у зимовий період - тепле приміщення з великою кількістю світла, наприклад підвіконня південного вікна або утеплений балкон.

4.Насіння. Дізнатися, яке насіння підійде для такого способу вирощування, варто заздалегідь або під час його придбання.

Адже не всі рослини можна вирощувати на підвіконні, а лише ті, які здатні добре рости і плодоносити у таких умовах.

Топ-5

Щодо культур, які можуть порадувати урожаєм на підвіконні, то ми для себе визначили улюблену п'ятірку переможців:

1. Огірки. Насіння огірків здатне добре рости і плодоносити. Для цієї культури важливі якісне підживлення у вигляді калієвої селітри і регулярний рясний полив.

2. Помідори також здатні плодоносити на підвіконні. Особливості вирощування і догляду за цією культурою аналогічні з технологією вирощування огірків.

3. Перець у домашніх умовах може добре рости, якщо регулярно розпушувати ґрунт і оберігати рослину від холоду й протягів.

4. Кабачок цілком реально виростити взимку, але для цього необхідне широке підвіконня, обов'язкове додаткове освітлення і температура не нижче ніж 26 °С.

5. Троянди. Остання рослина у нашому рейтингу досить незвична для багатьох господарів. Звісно, ми могли б назвати чимало овочевих або зе- ленних культур, які можна виростити на підвіконні. Але нам хотілося звернути увагу читачів на саджанці троянд, які також можна виростити на підвіконні з тим же успіхом, як і овочеві культури, за умови достатнього освітлення і регулярного підживлення. Отже, навіть за відсутності земельної ділянки цілком реально виростити на підвіконні різноманітні рослини, щоб побалувати себе в зимовий період їхніми плодами.

Дещо про догляд за рослинами

Протягом багатьох років вирощую сільськогосподарські культури у себе на дачі, тому вирішив поділитися власним досвідом з читачами журналу, насамперед з початківцями з питань догляду за городніми рослинами.

Передусім раджу уникати негативного впливу ґрунтової кірки, під якою проростки можуть загинути, особливо на важких грунтах. Зробити це можна за допомогою мульчування торфом чи перегноєм або ущільнення грунту котком. Не дуже щільну кірку можна зруйнувати граблями, розпушенням верхнього шару грунту мілкіше, ніж висіяне насіння. Найкраще це робити у ранкові години. Важливий агротехнічний захід - проріджування рослин. Запізнення з ним на 10-15 днів призводить до значного (на 20-30 %) зменшення врожаю та погіршення якості продукції. Загущені рослини затінюють одна одну, погано ростуть, "стікають”. Особливо важливо своєчасно прорідити рослини в суцільних рядках: моркву, петрушку, буряки, цибулю- сіянку, огірки, салат тощо. У фазі розгорнутих сім'ядолей або на початку утворення першого справжнього листка добре проріджувати рослини граблями. Краще виконувати цю роботу у другій половині дня, у цей час у них знижується тургор. Остаточно формують посіви вручну, коли у рослин утворюються 2-4 листки. Вдруге моркву проріджують, коли коренеплід буде завтовшки 1,0-1,5 см. У рядку рослини залишають (залежно від сорту) на відстані 2-6 см. Догляд за петрушкою, пастернаком, скорцонерою такий самий, як і за морквою. Відстань між рослинами - 4-8 см. Столові буряки у фазі першого справжнього листка проривають, залишаючи рослини через 1 -2 см, вдруге - коли 4-5 листочків, через 3-4 см. Остаточна відстань - 6-8 см. Після кожного проріджування бажано підживити рослини коров'яком, розведеним у 4-5 частинах води. Слід постійно утримувати міжряддя розпушеними. Вперше їх розпушують на 8—10-й день після сівби всліпу (за наявності маячної культури) або після висаджування розсади, а також відразу після появи сходів, коли позначаться рядки. Наступні розпушення - через кожних 8-10 днів, і аж до змикання рядків. Найкраще робити це після дощу або поливання. У період масових сходів міжряддя розпушують мілко, на 4-6 см. З часом глибину збільшують до 10-12 см (залежно від культури). Під час інтенсивного формування врожаю обробляти міжряддя краще мілко, аби не пошкодити кореневу систему рослин. Один з важливих агротехнічних прийомів - підгортання рослин. Підгортають ті, які формують велику розетку листя, високе стебло, схильні до вилягання. Йдеться, зокрема, про помідори, капусту кукурудзу. Підгортати потрібно й ті культури, які формують урожай у грунті: картоплю, спаржу, салатний цикорій. Підгортають тільки вологою землею і так, щоб не присипати центральний пагін. Деякі овочеві культури за певних умов формують квітконосні пагони. Це спостерігається у цибулі, коли неправильно зберігається садивний матеріал, у деяких сортів часнику, щавлю, ревеню. Щоб забезпечити нормальний урожай, квітконоси видаляють якнайраніше. З метою перерозподілу поживних речовин і утворення у рослинах розвинутих продуктивних органів практикують прищипування пагонів. Видаляють верхівкові частини пагонів у помідорів, баклажанів, брюссельської капусти. Видаляють верхівкові бруньки також у гарбузів, огірків, динь, що сприяє формуванню пагонів, на яких утворюється більше жіночих квіток. Для регулювання росту і плодоношення деякі культури пасинкують, наприклад: помідори, кукурудзу, баштанні культури. Це гальмує розростання вегетативної маси, прискорює достигання врожаю. Усі гарбузові рослини утворюють велику кількість додаткових коренів, що значно поліпшує живлення і підвищує урожай. Тому з початком їх утворення огудину слід спрямовувати і в окремих місцях прищипувати або присипати землею. Під час розпушування стебла, на яких утворюються додаткові корінці, не варто перекладати з місця на місце.

Р. Харченко, Київська обл.

ПОСАДИТИ ТРЕБА ВМІТИ
Як відомо, суницю висаджують навесні, влітку і восени. Садіння у кожний з цих строків має свої переваги й недоліки. Коли це роблять навесні чи восени, то розсада добре приживлюється. Цьому, зокрема, сприяють помірні температури та наявність достатньої кількості вологи в ґрунті. В аматорському садівництві розсаду заготовляють, як правило, безпосередньо перед садінням.

Яку розсаду вибрати для садіння?

Розсада вважається якісною, якщо молоді рослини (укорінені розетки) мають не менше трьох розвинутих листків на коротких черешках, сильне сердечко і добре розвинену мичку коренів завдовжки не менше 6-7 см. Розсаду, що дуже витягнулася і має слабкі корінці, висаджувати небажано, бо вона гірше приживлюється й розвивається. Від якості садивного матеріалу залежить приживлюваність рослин, подальший їх розвиток і рівень урожаю. На ділянці, закладеній слабкою розсадою, багато рослин випадає, а ті, що залишилися, погано розвиваються й заростають бур’янами. Такий суничник потребує додаткових великих витрат часу і засобів на прополювання бур'янів, підсаджування рослин, але, незважаючи на це, він швидше за все залишиться малопродуктивним. Розсаду найдоцільніше заготовляти з найурожайніших кущів чистосортних однорічних насаджень кращих сортів, але можна її брати також з 2-3-річних насаджень.

Як заготовляти розсаду?

Розсаду викопують штиковою лопатою, обрізуючи вуса, що з'єднують молоді розетки з дорослим кущем. З викопаних рослин відбирають ті, що придатні для садіння, а слабкі у разі потреби дорощують на окремих грядках. Найкращі результати дає садіння свіжозаготовленою розсадою. Якщо посадити відразу немає можливості, її необхідно прикопати неподалік і добре полити. Коріння розсади потрібно весь час захищати від сонця й вітру. Якщо воно трохи підсохло, перед садінням слід поставити його у воду на кілька годин, а за значного підсихання - на 1-2 доби.

Як заготовляти розсаду?

Висаджуємо суницю.

Садять суницю у заздалегідь угноєний і звільнений від бур'янів ґрунт. На присадибних ділянках найкраще застосовувати схеми садіння, які забезпечують густоту насаджень 22-25 рослин на 1 м2

(при міжряддях 50-60 см 12-14 рослин на 1 погонний метр рядка). Садити треба так, щоб коренева шийка була на рівні поверхні ґрунту. Штиковою лопатою копають таку ямку, в якій вільно розміщується коренева система рослини. Лівою рукою підставляють рослину до вертикальної стінки ямки

так, щоб основа верхівкової бруньки (сердечко) була на рівні землі. Правою рукою розправляють коріння і засипають його землею десь до половини ямки, щільно притискують ґрунт до нижньої частини коренів. Затим засипають усю ямку і ще раз ущільнюють ґрунт навколо рослини обома руками, після чого поливають, витрачаючи 0,5-0,7 л води. Ґрунт навколо рослин мульчують торфом або перегноєм з розрахунку 3-4 кг на 1 м2 однострічкового насадження. Якщо мульчматеріалів немає, то після поливу ґрунт навколо рослин мульчують сухою землею. Для отримання високого врожаю кінцева густота насадження має становити до 25 рослин на 1 м2. Однак садінням у ямки досягти її важко, тому доцільніше розсаду висаджувати в рівчачки завглибшки 12-15 см. їх копають лопатою, заливають водою і розкладають рослини. Руками обтискують нижню частину коріння вологим ґрунтом, засипають землею польової вологості, ще раз ущільнюють її навколо коріння, поливають і, коли вода вбереться, мульчують. Після садіння протягом 1-1,5 місяця за рослинами старанно доглядають, щоб вони добре при¬живилися, сформували достатню кількість листків. На початку серпня підживлюють нітроамофоскою з розрахунку 20 г на 1 м2, поливають.

Чи не хотіли б ви домогтися порційного надходження врожаю малини й подовження періоду плодоношення рослин до кінця літа? З цією метою рано навесні в одних рослин обрізують тільки верхівки, в інших - вкорочують пагін на третину або наполовину, а на кількох стеблах залишають лише 10-15 см від довжини пагона. За такого обрізування достигання врожаю починається спочатку на слабко обрізаних стеблах, трохи пізніше - на стеблах, укорочених на третину, а потім на тих, які вкоротили наполовину, і лише наприкінці літа достигають ягоди на стеблах, зрізаних дуже сильно.

Визначившись із породами, сортами й підщепами, раджу вирішити, де купуватимете саджанці. Краще звернутися до науково-дослідних установ, відомих садівничих фірм, розсадників з багаторічним досвідом роботи або авторитетних садівників-аматорів. Не ризикуйте, купуючи садивний матеріал у випадкових людей. Внаслідок такої "економії" ви переплатите навіть не вдвічі, як твердить відома приказка, а більше, враховуючи втрату кількох років в очікуванні плодів. Купуючи саджанці, не соромтесь уважно їх оглянути. Зверніть увагу на розмір рослин. Навіть згідно з усталеним, але дещо застарілим стандартом, мінімальна висота (рахуючи від кореневої шийки) стандартних некронованих однорічок яблуні та груші повинна бути не меншою за 110-120 см, а для кісточкових - 150 см. Подивіться, чи кора на кінчиках гілок у саджанців не зморщена. Це ознака того, що вони підсушені. Особливу увагу зверніть на кореневу систему. Вона має бути добре розвинена, розгалужена (чим більше дрібних корінців, тим краще приживається висаджене дерево). Дуже небажаним є наявність відламів основних коренів. Неприпустимі також напливи кореневого раку ("бурулі") на кореневій шийці та основних коренях. Насамкінець - кілька слів щодо віку саджанців. Часто садівники-початківці, особливо власники нових незасаджених ділянок, прагнуть придбати 4-5-річні і навіть старші дерева, щоб мати відразу "дорослий" сад. Однак слід зазначити, що чим більший вік дерева, тим гірше воно витримує пересаджування. Часто пересаджене 4-5-річне дерево 1-2 сезони адаптується на новому місці і лише потім починає нормально рости й плодоносити. Тимчасом як добре розвинуті одно- або дворічки приживаються значно краще і вже у рік садіння, зазвичай, дають нормальний приріст. Крім того, у таких дерев простіше сформувати бажаний тип крони. Пам'ятайте також про те, що дерева кісточкових порід, старші двох років, приживлюються набагато гірше, ніж аналогічні за віком дерева зерняткових.

ЯК ОДЕРЖАТИ РАННІ ОГІРКИ

Тільки но доспіє ґрунт, можна зробити грядки завширшки 90 см, а в центрі - траншею завглибшки йзавширшки ЗО см. Хоча звісно цю роботу краще виконати восени. У траншею слід покласти розігрітий у загальній купі гній, а зверху шар ґрунту завтовшки 20-25 см. Сюди висаджують за- здалегідь вирощену розсаду. Рослини розміщують посередині грядки у два рядки, а в рядку через 15-16 см (насіння висівають через 7-8 см, а після утворення першого справжнього листка проривають їх через одну). Сформовані грядки накривають легким переносним плівковим каркасом. Через 10-12 днів підживлюють рослини. З цією метою у 10 л води розчиняють по 15 г сечовини та сульфату калію і 20 г суперфосфату. Відро розчину розподіляють на грядки. Під час вирощування необхідно стежити, щоб рослини не перегрівалися в спекотну погоду: відкривають торці укриття або знімають плівку зовсім, укриваючи лише на ніч. Є ще один спосіб висаджування огірків. Роблять лунки на відстані 70x70 см завглибшки 50-60 см і розміром 30x30 см. Кладуть у них розігрітий гній, насипають шар ґрунту й висаджують розсаду або висівають насіння огірків і накривають ковпаками, пакетами чи іншими пристосуваннями з плівки. Стежать, щоб рослини у цій мікротеплиці не перегрівалися. З настанням теплих днів укриття знімають.

ЧОМУ КУРИ ПЕРЕСТАЛИ НЕСТИ ЯЙЦЯ.

Часто трапляється, що кури починають погано нестися або зовсім перестають це робити. Причин, чому так сталося, чимало. Відсутність яєць може бути пов'язана як з умовами утримання, так із фізіологічними дефектами птиці. Зокрема, таке трапляється через нестачу світла, вітамінів і мікроелементів, низьку температуру в курнику, зміну корму і навіть стрес.
Щоб вирішити проблему, потрібно з'ясувати, що саме негативно вплинуло на несучість курей. Трапляється, що кури починають погано нестися або мало мало місця у курнику. Кури не люблять тисняви, тому при великій скупченості істотно знижується їхня несучість. За правильної організації умов утримання, зокрема розрахунку розмірів приміщення (на 1 м2 - 5 курок) і обладнання достатньої кількості гнізд (1 гніздо - на 5 курок), господар не зіткнеться з такою проблемою.
Вік
Вік несучок має першочергове значення. Активна несучість можлива тільки у певний період. Кури найбільш продуктивні у перший рік життя, трохи гірше на другому році. Починаючи з 2,5 років, продуктивність несучок знижується і до 5 років практично припиняється. Тому стадо систематично потребує оновлення. Тож, з'ясовуючи, чому кури перестали нестися, слід звернути увагу на їхній вік.
Період линяння.
Природно, що на зниження несучості курей впливає період линяння. Триває він зазвичай 1,5-2,0 місяці, але може затягнутися і до З місяців. Під час линьки потрібно прискорити процес наростання нового пір'я шляхом виключення з раціону зерна. Тоді швидше оновиться оперення, і кури почнуть нестися.
Сезонність.

Причина, чому кури не несуться, може пояснюватися сезонністю. Найнижча несучість відбувається в осінні місяці і на початку весни. Взимку при утриманні у холод¬ному пташнику також знижується продуктивність курей. Адже птахи витрачають більше енергії на обі-грівання, тому резерву для формування жовтків і білків у організму не залишається. У такій ситуації підвищують температуру в пташнику і годують курей якісним збалансованим кормом та вводять до раціону додаткові вітаміни. На зниження несучості курей взимку впливають також інші чинники, які пов'язані з сезонними змінами. Зокрема, при скороченні світлового дня несучість курей природним чином знижується. Для її відновлення використовують підсвічування у пташнику. У літні місяці продуктивність птиці може знижуватися у тому випадку, якщо вона відчуває перегрів через спеку. У такому стані кури сидять, розпустивши крила і відкривши дзьоб. Вони мляві й проявляють активність тільки ввечері, коли спадає спека, і рано вранці до того, як повітря сильно прогріється. За таких обставин зрозуміло, як вирішити проблему зниження несучості курей: досить просто забезпечити у пташнику якісну вентиляцію.

Журнал "Дім, сад, огород" 3(387) березень 2021