Світ захоплень

 Путівник по місту Львів

Перша документальна згадка про Львів знайдена у Галицькому-Волинському літописі і датована 1256 роком. Ця дата вважається роком заснування стародавнього міста. Сучасний вигляд і Львова є конгломератом архітектурних стилів. Поряд з готичною пам'яткою ми маємо,змогу побачити лаконічні риси функціональної архітектури. Незважаючи на постійно зростаючий науково-технічний прогрес і обумовлений цим, швидкий темп життя початку XXI сторіччя, Львів немов причаровує своєю багатовіковою історією і красою.Мандруючи старовинними вулицями міста, мимоволі милуєшся давніми порталами, артистично вишуканими кронштейнами балконів, монументальними колонадами, складнопрофільованими пілястрами, благородними аттиками. Всі ці елементи архітектури зустрічаються тут на кожному кроці і утворюють разом один із найгарніших історико-архітектурних заповідників Європи.

 

Центральний залізничний вокзал

Львівський залізничний вокзал побудований в 1899-1903 рр. архітектором Садловським ввібрав усі найкращі технічні ідеї, які були у світовій архітектурно-інженерній практиці. Він став найбільшим і найкращим в Європі. Фасад вокзалу вирішено у комбінованій неоренесансно-сецесійній стилістиці, з великим заскленим аркадним порталом. Основу комплексу інтер’єрів складають великі зали, об'єднані широкими коридорами. Від коридорів вихід до перонів здійснюється через підземні тунелі. Нині портал оздоблено алегоричними статуями “Торгівля” і "Промисловість” скульптора А. Попеля, над порталом вгорі - скульптури П. Війтовича, які символізують Львів і Залізничний рух. Пасажирські зали були перебудовані в 1946 - 1951 рр. архітектором В. Домашенко. Однією з найбільш вартісних пам’яток інженерної архітектури Львова і західного регіону України початку XX ст. є дебаркадер центрального залізничного вокзалу конструкція якого прилягає до тильного фасаду станційного будинку. 

Ідея спорудження костьолу св. Єлизавети у Львові визріла в останні роки XIX ст. Він повинен був стати парафіяльним храмом західного передмістя, котре в той час було заселене, в основному, залізничниками і інтенсивно розбудовувалося. Костьол побудований в 1903 -1911 роках на кошти львівських залізничників. В конкурсі взяло участь 19 проектів, серед яких найкращим журі визнало проект під девізом «Тріо», виконаний професором Львівського політехнічного інституту Теодором Тальовським (1857-1910) - відомим архітектором свого часу, вихованцем політехніки Відня та Львова, учнем львівського архітектора Юліана Захарієвича. Будівництво костьолу вів інженер Кароль Ріхтман. Споруда витримана в неоготичному стилі: елементами архітектури романського періоду. Освячення костьолу відбулося восени 1911 р., а роботи над оформленням його інтер’єру продовжувалися далі. Над проектом оздоблення інтер’єру костелу на протязі більш ніж двадцяти років працював видатний мапяр Казимир Сухільський.

Український модерн

Будинок колишнього страхового товариства “Дністер”, в якому містились українські спілки та організації, збудовано у 1905 р. Будинок було запроектовано архітектурним бюро під керівництвом І.Левинського. Цей гурт архітекторів намагався створити свій національний напрямок в архітектурі і сьогодні можна стверджувати, що ці спроби дали певний результат. І.Левинським і його учнями було спроектовано багато добротних будинків у Львові. Характерним для стилю українського модерну є сміливий відхід від стандартів щодо розташування і форм будинків. На фасадах можна побачити узори, викладені керамічною плиткою, а також характерний
орнамент, що складається з рослинних і антропоморфних мотивів. Особливе значення в будівлях мало планування дахів, яке нагадує мотиви дерев’яної архітектури Карпат.

Церква Успення Богородиці

Архітектурний ансамбль церкви Успення Богородиці по праву вважається шедевром ренесансної архітектури Львова. Він складається з Успенської церкви, дзвіниці, відомої як “башта Корнякта” і каплиці Трьох Святителів. Будівництво церкви було розпочато у 1591 році знаменитим зодчим Павлом Римлянином. В 1597 р. його продовжив Войцех Капінос, а ще через рік перейняв будівництво А.Прихильний. Спорудження храму було завершено у 1629 р. Унікальною пам’яткою Львова є вежа дзвіниці, висотою 65 м. Вона була споруджена архітектором Петро Барбоном у 1572-78 рр. на кошти Константина Корнякта і мала оборонно-вартовий характер. На ній красується старовинний дзвін 2 м в діаметрі, званий “Кирило”. Ця струнка чотириярусна вежа по праву вважається однією з найкращих в Європі.

Площа Ринок

- центральна площа Львова, яка повністю складається з пам’яток архітектури. < Вона є майже квадратною в плані (142м х 129 м), з будинками, витриманими в дусі ренесансу. Посередині площі знаходиться будинок міського правління - ратуша. Історія її походить з часів панування Володимира Опільського, який заклав першу ратушу Львові кінці XIV ст. Будинок міського правління неодноразово перебудовувався протягом століть, а її сьогоднішній вигляд залишився з 1851 року (арх.Вондрашка). Довкола ратуші стоять чотири декоративних криниці-фонтани з фігурами богів грецького пантеону: Нептуна, Адоніса, Амфітріти та Діани. Це - витвори мистецтва руки Гартмана Вітвера - видатного скульптора кінця XVIII- поч. XIX ст., які були поставлені по кутах площі у 1793 році. В давні часи з західного боку площі Ринок можна було побачити ще одну кам'яну постать, що поєднувала у собі дві фігури, повернуті одна до одної спинами. З одного боку була фігура чоловіка з піднятим мечем, з іншого - жінки з терезами. Це був так званий прангер, біля якого виконувалися смертні вироки. В наш час цей пам'ятник зберігається у Львівському історичному музеї (пл. Ринок, 6). Всі будинки на площі Ринок споріднені між собою, але кожен з них наділений своїм неповторним мистецьким образом. Найцікавішим з погляду архітектури є східний бік площі Найкращими взірцями ренесансу в громадській архітектурі Львова і справжньою гордістю львів’ян є будинки N9 4 (“Чорна кам’яниця”) і № 6 (“Палац Корнякта”). Ці споруди є шедеврами не лише львівського, а й європейського зодчества епохи Відродження. Сьогодні в них розгорнуто цікаву експозицію Львівського історичного музею, яка налічує 300 тис. експонатів. Також великою популярністю серед львів'ян та гостей міста користується так званий “Італійський дворик” (пл. Ринок, 6), де милуючись пам'ятками минулого, можна випити філіжанку запашної львівської кави. Площа Ринок у середньовіччі була не тільки центральною площею міста, а й осередком політичного 1 торговельного життя міщан та чужоземних купців, яких було тут чимало. Купці, які приїжджали до Львова з Греції, Туреччини, Угорщини та Італії торгували на Ринку вишуканим крамом