Світ захоплень

Детальніше ознайомитися із статтею та журналами, можна у відділі періодики за адресою: пр. Д. Яворницького, 18.

Особливості розмноження винограду.

Заготівля і зберігання чубуків до садіння

    У Природних умовах виноград розмножується насінням. Цікавий той факт, що з обпаленого насіння кущ не виростає. На виноградниках воно обсипається мільйонами, однак на проростки згубно діють дорослі кущі. Отже, для виведення нових сортів сіянці варто вирощувати за межами виноградника. Насінням можна розмножувати, наприклад, щоб одержати сіянці-підщепи з стійких до філоксери американських видів винограду. Донедавна вважалося, що сорт винограду можна розмножити тільки чубуками, тобто відрізками лози з бруньками (з вічком). Проте нині, з використанням культури тканини в стерильних умовах(“ін вітро”). Стало можливим отримання виноградних рослин з пластинки, черешка листка, між вузлів.
   Основним способом розмноження цієї розлини є живцювання, тобто вирощування кущів з різноманітних чубуків. Щоб мати суперелітні саджанці, вільні від філоксери, вірусних ракових й інших карантинних хвороб, використовують метод “ін вітро”, тобто стерильні рослини отримують у пробірках. Таку рослину розрізують на одновічкові мікроживці (1-2 см)і протягом 1,5-2 місяців одержують 5-10 аналогічних вихідному. У такий спосіб особливо дефіцитний сорт можна дуже швидко розмножити, а головне, з будь-якої країни.
    Ефективне також розмноження зеленими живцями. Їх нарізують, як правило з другої половини травня, коли частина пагона стаєм жорсткою, тобто під час нарізання чубуків на поперечному зрізі видно кільце провідних судин. Важається економічно доцільним вирощування маточних кущів особливо дефіцитних сортів у теплицях для швидкого одержання великої кількості зелених чубуків, а отже – більшої кількості кореневласних саджанців. Садять одновічкові зелені чубуки. Для цього не придатна трав’яниста верхівка пагона і зближені міжвузля. Зріз роблять на 1-ª см вище листка, залишаючи чубук завдожки 10-15 см з верхнім листком, який підрізують на ª/3 його пластинки. Аналогічно нарізують наступні одновічкові чубуки безпосередньо перед садінням. 
    Найбільш поширене найпростіше розмноження винограду визрілими чубуками. Краще їх заготовляти до настання морозів після природного листопаду. За ранніх морозів (до -7 °С) листя, що загинуло, якийсь час не обпадає - це свідчить про можливе пошкодження лоз. Проводять аналіз вічок, розрізуючи їх упоперек гострим ножем і розглядаючи зрізи, на яких помітні середня (більша) і дві бічні бруньки. Якщо вони чорного кольору, то лози для заготівлі непридатні. Усі сумнівні чубуки (із здуттями і нарос­тами тканин, деревиною, що потемніла на зрізі, незвичайними пошкодженнями у вигляді борозен тощо) вибраковують.
   Кращими є чубуки із звичайних пагонів завтовшки 8-12 мм. На відміну від тих, що почали пізно рости, звичайні мають перші зближені міжвузля. Перевагу варто віддавати чубукам без ран від пасинків, з більшими вічками, що характерно для вузлів із розви­нутим вусиком. Чубуки з великим вмістом вуглеводів витриваліші до несприятливих умов і краще приживлюються у шкілці. Існують складні методи визначення у них цукрів і крохмалю. А як бути на практиці? Кращі важчі чубуки з невеликою серцевиною (менше 1/3 їх діаметра), добре розвиненою корою, що росли не в затінку, з характерними сортовими ознаками забарвлення, довжини міжвузлів тощо.

Умови зберігання і пересилання чубуків

Якщо виноград розмножують зеленими чубуками, їх не зберігають, а нарізують безпосередньо перед садінням у шкілку. Нарізування затримується, коли необхідно транспортувати зелені пагони з інших виноградарських зон. Роблять так. У полі зелені лози кладуть у поліетиленовий мішок і, не зволікаючи й не допускаючи перегрівання, транспортують. У захищеному від сонця місці по черзі витягують лози, підрізають 2/3 частини кожного листка і встановлюють у відра чи інші ємкості, заливаючи водою на 2—3 см. Так їх везуть до місця садіння. Якщо садивний матеріал доставили у спеку, лози розкладають під працюючі туманоутворювальні установки до заходу сонця. Потім їх відклю­чають. До ранку зелені пагони відновлюють тургор і їхні верхівки злегка піднімаються над ґрунтом. Лози готові до живцювання і садіння.
    У разі розмноження винограду визрілими чубуками у зонах неукривного виноградарства садивний матеріал добре збері­гається на кущах до початку розпускання бруньок, тобто до садіння у шкілку. У регіонах, де виноград на зиму укривають, заготовлені до морозів чубуки зберігають до садіння. Кращі умови для цього в промислових холодильниках, де можна підтримувати постійну температуру в межах 1-4 °С. За температури вище 5 °С розвива­ються грибки. Низькі температури несприятливі для подальшого росту й розвитку куща. Прийнятні умови збереження дрібних партій чубуків можна створити і в домашньому холодильнику, якщо його часто не відкривати, адже це пов'язано із змінами температури. Чубуки встановлюють у склянку або банку з водою шаром 1-2 см. Зверху одягають і зав'язують на горловині посудини мішечок з поліетиленової плівки завтовшки до ЗО мкм, яка добре пропускає повітря і непроникна для води. її випускають у неши­роких рулонах і використовують переважно для пакування про­дуктів харчування. В домашніх умовах над пальником газової плити можна склеїти полотна або пакети для зберігання чубуків. У такий мішечок слід покласти зрізані того ж дня з не воло­ку гою поверхнею чубуки, а до зрізів - вологий мох (він має бактерицидні властивості), фільтрувальний папір або інший подібний матеріал, щільно зав'язати пакет і поставити на зберігання. Якщо використовують звичайну поліетиленову плівку завтовшки 80-120 мкм, у горловині залишають дренажну пробку з моху, соломи тощо. 
    Для зберігання краще використовувати цілі лози із сухою поверхнею та з видаленими мертвими частинами (вусиками, верхівками пагонів) і по можливості з мінімальними ранами. Од­нак і одновічкові чубуки, вимочені в 0,3-0,5 %-ному розчині хінозолу, вкладені вологими у поліетиленові мішки, відмінно зберігаються до початку щеплення. У звичайних умовах зберігання у разі появи вологи на поверхні чубуків бажано обпудрити їх попелом або сіркою. Потім прикопати з північного боку будинку у вологопроникний ґрунт і присипати ним на 20-40 см, щоб запобігти перегріванню на сонці та якомога зменшити коливання температури. Стабільна температура зберігання створюється у сухому підвалі під землею, що має природну вентиляцію. Звичайно чубуки перешаровують вологим піском, тирсою або накривають полот­нами плівки так, щоб не було щілин. Для цього краї плівки приси­пають вологим ґрунтом. 
    Один з найефективніших способів зберігання - коли лози нарізують на чубуки для садіння і встановлюють у відкриті піддони з шаром води 1-3 см до початку росту бруньок.
    Пересилати садивний матеріал краще у період глибокого спокою виноградних лоз, тобто після листопаду і до середини січня. (Пізніше пагони можуть прорости). Щоб кінці чубуків не підсихали, доцільно їх запарафінувати і обгорнути вологотривким матеріалом, покласти пучок у чохол з тонкої (до ЗО мкм) плівки, а потім пакет у тверду коробку або ящик. Сприятливими будуть такі самі умови, що й для зберігання чубуків.