Світ захоплень

Садиба

Садівник і городник

Детальніше ознайомитися з цією книгою можна в патентно-технічному відділі за адресою: пр. Д. Яворницького, 18.

42.35-434я73

К 65

Копитко, Петро Григорович.

Удобрення плодових і ягідних культур [Текст] : навчальний посібник / Петро Григорович Копитко. - К. : Вища школа, 2001. - 206 с.

- ISBN 966-642-067-8.

ОСОБЛИВОСТІ ҐРУНТОВОГО ЖИВЛЕННЯ ПЛОДОВИХ І ЯГІДНИХ КУЛЬТУР

Умови ґрунтового живлення плодових культур відрізняються від умов живлення трав’янистих польових культур насамперед тим, що вони створюються в садовій монокультурній агроеко-системі під постійним довготривалим сумісним впливом на ґрунтове середовище самих багаторічних рослин і технологічних заходів їх культивування. Істотніші відмінності спостерігаються в крупномасивних плодових деревних насадженнях, кущових ягідниках і менш значні на плантаціях суниці.

У деревних і кущових насадженнях поживний режим ґрунту створюється під посиленим впливом елювіальних ґрунтоутворювальних процесів, що зумовлюються більшим, ніж на полях, снігонакопиченням взимку в північній і середній зонах садівництва та інтенсивним зрошенням у південній зоні, а також дренажною дією кореневих систем рослин на глибоку ґрунтову товщу. При паровому утриманні ґрунту процес мінералізації органічних речовин у ньому переважає над процесом гуміфікації. Внаслідок цього утворюється відносно багато розчинних мінеральних та органічних сполук, які можуть вимиватися далеко за межі кореневої системи плодових дерев, що вирощують, навіть на ґрунтах важкого гранулометричного складу. Найбільші запаси азоту, звичайно, містяться у верхньому метровому шарі ґрунту, але й значні його кількості мігрують у глибокі шари підґрунтя та досягають підґрунтових вод. При цьому під чорноземом опідзоленим спостерігається помітне збільшення запасів органічного азоту в зоні капілярної кайми підґрунтових вод. Дослідженнями встановлено, що в ґрунті під плодовими насаженнями процеси вимивання та міграції сполук азоту відбуваються набагато інтенсивніше, ніж під польовими культурами.

При паровому утриманні ґрунту в деревно-кущових плодових насадженнях інтенсивніше, ніж на полях сівозмін, відбуваються процеси водної ерозії ґрунту. Вони спричинюють значне поверхневе змивання поживних речовин, що вносяться з добривами, особливо на схилах, де розміщена більша частина загальної площі садів.

Особливості плодових насаджень полягають у тому, що вони є довготривалими монокультурними агрофітоценозами, які відрізняються порівняно слабкою стійкістю проти несприятливих факторів середовища (шкідників, хвороб, забур’яненості). Тому в садах доводиться інтенсивніше застосовувати різні агротехнічні заходи, зокрема хімічні засоби захисту рослин. Значна частина останніх врешті-решт потрапляє в ґрунт і впливає на його середовище досить часто біотоксично, що неодмінно відбивається на ґрунтовому живленні рослин.

При удобренні плодових культур, крім особливостей поживного режиму та інших ґрунтових умов, слід враховувати й особливості кореневого живлення багаторічних плодових рослин. Більшість плодових рослин завдяки широко розгалуженій кореневій системі, яка глибоко проникає в ґрунт, спроможна задовольняти свої потреби в елементах живлення з велику їх запасів в освоюваній корінням ґрунтовій товщі. При цьому процес живлення триває досить довго в річному циклі – з ранньої весни до початку зими. Живлення багаторічних плодових рослин відрізняється ще й тим, що значна частина винесених за вегетаційний період поживних речовин знову повертається в грунт з рослинним опадом.

Особливості багатьох плодових культур полягають і в тому, що період формування врожаю поточного року збігається з диференціюванням квіткових бруньок для плодоношення в наступному році. Тому рівень продуктивності рослин залежить від умов живлення, створюваних удобренням як у поточному, так і в попередні роки. Це зумовлюється ще й тим, що плодові дерева і кущі як багаторічні з досить великою масою організми, здатні виявляти певну буферність відносно змін умов фунтового середовища і не так швидко, як однорічні трав’янисті культури, реагують на зміни рівня фунтового живлення під впливом удобрення. Деякою мірою причина такої сповільненої реакції плодових рослин полягає в тому, що внесені поверхнево добрива збагачують поживними речовинами не весь кореневмісний шар фунту, а тільки його верхню частину і з ними контактує лише мала частина кореневої системи.

Потреби плодових культур у поживних речовинах і відповідно в удобренні та реакція на його застосування також залежать від видових, сортових, підщепних, та вікових відмін.

У молодих насадженнях більша частина мінеральних речовин, що виноситься деревами, міститься в листі й з ним після листопаду повертається в грунт.

У плодоносних насадженнях розміри винесення елементів живлення зумовлюються в основному їх продуктивністю. Це підтверджується відповідними експериментальними даними, зокрема результатами визначення винесення азоту, фосфору і калію близьковіковими деревами двох сортів яблуні: Кальвіль сніговий і Пепінка литовська. Чим вища загальна продуктивність насадження, тим більше ним виноситься елементів живлення 3 ґрунту. Однак це ще не означає, що так само прямо пропорційно залежить і потреба в удобренні. Нерідко високопродуктивні сортопідщепні комбінування, маючи більш широко і глибоко розгалужену кореневу систему, здатні забезпечити себе елементами живлення з великої товщі ґрунту краще, ніж менш продуктивні.