Тимошенко Вікторія "Петриківка" в під'їзді в подарунок
// Україна молода. - 2017. -№ 18. - С. 14 ( 10.02.2017 )
— Вікторіє, що для вас петриківський розпис?— Для мене «петриківка» майже все. Це моя освіта, моя праця, моє життя. Вона мене оточує з самого дитинства. Мета мого життя — дарувати людям красу петриківського розпису через свої роботи.
— Коли ви почали малювати?
— У чотири роки. В моєї бабусі через дорогу була бібліотека, до якої ми ходили по книжки. З тих книжечок я змальовувала казкових героїв та все, що бачила. Мої замальовки оцінювала мама — Валентина Хоменко, яка працювала художником на фабриці «Дружба». І дома було безліч речей iз петриківським розписом, навіть меблі були на кухні розмальовані. От тоді я й познайомилася з «петриківкою». А взагалі я завжди кажу, що любов до петриківського розпису до мене потрапила з материнським молоком.
— У кого вчились майстерності?
— Коли пішла навчатися до Петриківської дитячої школи, моїми вчителями були Ніна Бородіна та Марія Пікуш. Це були цікаві роки мого дитячого творчого життя. Нас вчили любити природу, дивлячись на живу квітку, стилізувати її та намагатися передати красу. Потім — роки навчання на художньо-графічному факультеті Криворізького ліцею та Криворізього державного педагогічного університету. Завдяки здобутим знанням можу не лише малювати, а й правильно передати свої знання.
— Яким композиціям віддаєте перевагу?
— Мені дуже подобаються композиції з птахами та людьми. В мене є кілька серій (пори року, народні свята та обряди, стихії із зображенням людей чи сюжетів iз людьми. Є картина «Україна» — це молода, гарна дівчина, в якої з рук летять квіти. Тобто я закручую сюжет навколо головного героя. Якщо подивитись на мої роботи, то стане зрозумiлим, про що я говорю. Кожен майстер повинен віднайти себе, це, мабуть, головне.
З повним текстом можна ознайомитись у відділі періодики за адресою : пр. Д. Яворницького,18, а також на сайті газети: http://www.umoloda.kiev.ua/number/3119/164/108580/