Про отця Василія Максимовича — протоієрея Лівобережного округу Дніпропетровська — розповідають легенди. Бійці, які воюють у зоні АТО, стверджують, наприклад, що після його молитви з Горлівки зник «Бєс» — відомий терорист Безлер. Українські вояки з добровольчих та армійських батальйонів знають отця Василія добре. Оскільки цей священик УПЦ Київського патріархату дуже часто відвідує район бойових дій на Донбасі — доставляє гуманітарну допомогу і підтримує бійців Божим словом. Не секрет, що капеланська служба в українській армії ще тільки народжується, хоча потреба в ній відчувається вже зараз. З цього приводу самі бійці кажуть: невіруючих на війні немає.
«ЛЮДИ НЕСУТЬ, А МИ ПЕРЕДАЄМО ДОПОМОГУ»
— Отче, що це за історія з вигнанням «Бєса»?
— Мені й самому стало цікаво. Якось мій знайомий подзвонив із зони АТО й каже: пам’ятаєте, як ви недавно читали молитву на околиці Горлівки? Так ось, зайшли до міста так звані православні козаки й вигнали Безлера. Ми, звичайно, напередодні їздили до наших бійців, аби підняти трошки дух. А там є така точка — бійці її називають «Грозові ворота». Дійсно, на горі помолилися, обійшли блокпости, а потім дзвонять мені й кажуть: так сталося, що з Божої милості Безлер з Горлівки зник. Хоча, як знати, хто був кращий, бо почали нам люди розказувати, що козаки витворяють у Горлівці. Тепер замість одного Бєса з’явилось багато «бісенят». Мені доводилося чимало їздити з протестантським пастором Володимиром із «Благої вісті». Бо не тільки наші православні, а й протестантські священики багато працюють у зоні АТО, в тому числі й у плані гуманітарної допомоги. І так по Божому промислу вийшло, що ми поїхали з ним, помолилися, і бог почув ті молитви.
— А вас як священиків сепаратисти пускають за лінію фронту до пастви?
— Патріархату не потрібні жертви. На жаль, це небезпечно для життя. Можуть взяти у заручники «на обмін» або вимагають викуп за священиків Київського патріархату, а найбільше — за протестантів. Навіть якщо я би назвався московським священиком, вони дзвонять і дізнаються, чи є в них такий. І тоді полон або — як там Господь вправить. Тому ми привозили гуманітарну допомогу, а люди з Горлівки вже самі приїжджали в Артемівськ маршрутками і забирали сумки та пакети.
У нас взагалі ситуація була важка в Донецьку і Луганську. Владику Луганського і Старобільського поставили на коліна, зробили кілька пострілів, а потім перерізали в «Жигулях» гальмівні шланги і сказали: їдь. Він жив просто під загрозою, не хотів покидати єпархію, лишати мирян без пастирської опіки. Але його попередили: якщо ти залишаєшся і будуть служби, то будемо розстрілювати по одній людині. Тобто тобі наче нічого, а парафіянам — загроза.
— Багато там парафіян залишається?
— Не так багато, але були миряни-українці, які хотіли, щоб церква існувала і вона робила духовну просвіту. Вигнані священики звідти приїжджали до нас, жили в монастирі деякий час, потім роз’їхались Україною. Розповідали, що саме така ситуація: приходили в хату, стріляли і, слава Богу, що він дав їм розуму не вбивати.
Полный текст смотри на сайте газеты: http://m.day.kiev.ua/uk/article/cuspilstvo/pravylno-kazhut-shcho-neviruyuchyh-v-okopah-nemaye    а также в отделе периодики Областной библиотеки по адресу: Днепропетровск, пр. К. Маркса, 18