Біловицька Наталія Якщо струна вже зачепила душу
// Урядовий кур'єр. - 2016. -№ 158(23.08) ( 23.08.2016 )
Ансамблі існують на ентузіазміБережуть цей дух і плекають давні козацькі традиції у підгородненському Центрі кобзарського мистецтва прості українські люди, які шанують історію, люблять свій край і народну творчість. Різні гуртки для дітей у ньому ведуть мами на волонтерських засадах — з вишивки, малювання тощо. І навіть «дефіле» нещодавно з’явилося, в якому діти 4—16 років разом з мамами і бабусями на свята демонструють стародавній і сучасний український одяг. А мистецтво кобзарства доносять людям ансамблі бандуристів: хлопчиків — «Підгороднянські козачата», дівчаток — «Зоряниці» та відомий на всю Україну колектив «Калинове гроно», заснований при місцевій музичній школі ще 1975 року Людмилою Дворніковою.
Музичної школи в Підгородному вже немає зо два десятки років, діти навчатися музики змушені їздити в Дніпро. Але батьків, які мають змогу возити туди дитину, небагато. А в Центрі кобзарства можна навчитися і музики, і співу.
Кобзаря, майстра на всі руки Івана Бута репресували за те, що ходив у вишитій сорочці.
— Виступаємо в госпіталях, на фестивалі-конкурси їздимо тільки ті, що недалеко, де багато коштів не треба на дорогу, — каже голова громадської організації «Центр кобзарського мистецтва» Алла Ганжа-Родзянко (з родини того самого Михайла Родзянка — голови IV Державної думи Російської імперії). — У «Калиновому гроні» у нас грає донька знаменитого майстра-бандуриста Олекси Коваля — Леся Олексіївна, хоч і має багато років. Староста ансамблю — донька репресованого бандуриста Миколи Сарма-Соколовського. Грала у нас ще Ніна Харченко-Бут — племінниця репресованого Івана Бута. Їй був 91 рік, а вона з нами ще їздила виступати.
Окрім гуртків і ансамблів, у Центрі є музей кобзарства і майстерня з виробництва бандур. Алла Костянтинівна каже, що музей не можна було не заснувати, адже в ансамблі грали родичі славетних майстрів-бандуристів. Експонати і спогади для музею збирали у їхніх нащадків та учнів.
Інструмент робили і на війні, і в ГУЛАГу
Біля будівлі Центру встановлено пам’ятний знак у вигляді бандури на честь кобзаря, художника, майстра з виготовлення бандур Івана Савовича Бута — репресованого і реабілітованого вже посмертно. Саме розповіддю про нього починає свою екскурсію музеєм Алла Костянтинівна. Показує фото 1920-х років з колективом місцевого драматичного гуртка, яким керував Іван Бут. А ще він керував капелою бандуристів, хором, виготовляв водяні млини, працював кіномеханіком — був майстром на всі руки.
Полный текст смотри в отделе периодики по адресу: пр. Д. Яворницкого, 18 и на сайте газеты: http://ukurier.gov.ua/uk/articles/yaksho-struna-vzhe-zachepila-dushu/